V. Гоніння сліду.

Що таке слід; у чому полягало гоніння сліду; вивід сліду; приймання сліду й способи виводу. Невивід сліду: навмисний і звичайний. Гоніння сліду за Руською Правдою, у Чехії Угорщині й Польщі.

Оглядаючи місце злочину, громадський суд міг спостерегти знаки, що їх залишив злочинець, повертаючися з місця злочину. У таких ви­падках мав чинність уже инший інститут судового поступку — так зване гоніння сліду, чи гоніння злочинця по слідах, що він їх необачно зали­шив після себе.

Але раніше придивімося, з якими саме слідами громадський суд мав справу.

Сюди, попереду, належить слід самого злочинця.

Hanp., р. 1619 грудня 9 дня на Слонімському уряді Ян Kop- шилівський, урядник кн. Софії васальської, оповідав, що вночі проти 1 грудня в підданого пані його „якийсь злий чоловік, од- бивши замок у гумна... украв... жита всякого бочок три міри тор­гової. І коли... копу зібравши слід од того гумна значний у постолах двух чоловіків нашедши, оним ішли, до- відуючися, где би тот слід ішов.,.знать што не возом але піхотою... стежкою ношоно“²).

Далі, сюди стосуються сліди тієї тварини, яку вів або якою їхав злочинець від місця злочину.

Hanp., р. 1575 червня 20 дня на Слонімщині в с. Були у Ма­тея Станчикевича вкрадено було коня; у цій справі, як оповідали представники копи, „кгди копа гарячая била, взявши єсьмо слід од п’яти, тоєстьодтого місця, где оний кінь взят, шли єсьмо слідом гарячим і привели сліддо сел а..." *).

Сюди також треба застосувати слід од коліс воза, що ним злочи­нець їхав. ^{[623] [624]}

Hanp., р. 1619 грудня 23 дня Ян Юндил оповідав на Слонім- ському уряді, що „під’їхавши... до села нашого люди... нічним зло­дійським обичаєм викрали... у підданих моїх... гумна і кліті.. которої шкоди скоро день тії піддані мої ушкожонії понявши слід... собравши копу людей, сусідів околичних, водле стародавного зви­чаю, шли з копою слідом і привели слід до млина Роман­ського до домів..

Hanp., возний Микола Немира Кругельський оповідав на Бере­стейському уряді, що р. 1631 липня 21 дня в справі покрадення збіжжя в копах підданим Казиміра Паца він з копою бачив „слід двома возами—один слід конем віз проважено, а другий волами. Коли я, возний, читаємо в акті, з тою громадою людей, що на копу були зійшлися, в кількох місцях жито, ячмінь і овес пороз­кидано по дорозі, знать через те, що вночі на нози не можна було добре накласти, которого жита, ячменю, вівса на до­розі люди... позбирали колосся., далі, в лісі на віттях жита, ячменю, вівса оло дороги висіло, тому що віз терся O В І TT я“... *).

Руська Правда до сліду застосовує, крім слідів, що після злочину на землі залишилися, і саме знаряддя, за допомогою якого злочин за­подіяно й яке залишилося на місці злочину.

„ Аже боудеть ро[з]с!чена земля, или на земли знамение, имже ловлено, или ctτb, то по вьрви искати.. татя'^{[625] [626] [627] [628]).}

Опріч сліду в вищезазначеному розумінні, як речового знаку, що його залишив злочинець на місці злочину або по дорозі від місця зло­чину до дому, акти вважають за слід пробування злочинця на місці зло­чину часом, близьким до того, коли стався злочин. Це слід уже не в безпосередньому розумінні, а в посередньому, переносному.

Hanp., Сидір Тинєвич, представник копи, одказуючи на Пин- • ському уряді суд копкий, оповідав, що р. 1562 жовтня 22 дня Михно Павлович Стаховський збирав „копу., врочищем на Липі, іж../ у вівторок недавно прошлий... на тім врочищі Липі згинули дві свині єго і на тій копі... Мокій Михнович Стаховський не вивів сліду своего, іж он утот ден ь... коли тії свині погинули, під тоє врочищо Липу свині свої виго­нив і там ся жолудю брати зостав і люди свинячий крик почули і на тоє місце під Липу пришодши, сма- ленину свинячую почули і подле тоговрочища Липи місце знашли, іж свині палено" ').

Ми тут бачимо, що Мокій Михнович жадного знаку, яким-би можна було довести, що власне він забив свині Михна Павловича, не залишив;

відомо тільки, що того дня, як свині погинули, він на те саме місце й свої свині вигонив і залишився там ніби жолуді збирати, і що під той час люди чули там свинячий крик, а опісля й місце знайшли, де свині смалено. Це все, на сучасний погляд, є так званий посередній, побічний довід. Коли Мокій Михнович не зміг вивестися, що то не він забив чужі свині, то акт висловлюється, що він не вивів сліду свого, називаючи, як бачимо, слідом не тільки місце, де свині смалено, але й місце, де перебував запідозрений під той час на місці злочину, що до­ведено, очевидячки, виказами свідків..

Так от, коли огляданням місця злочину виявлено ті чи инші сліди, тоді починається саме гоніння сліду.

Hanp., возний Костянтин Непокойчицький оповідав на Бере­стейському уряді, що р. 1589 квітня 18 був він у справі п. Миколи Костюшковича Сехновицького „на гонінні сліду на копі., о покраденні скрині його з комори'⁴ [629] [630]).

У чому-ж полягало оте гоніння сліду?

На це відповідь дає такий приклад.

Р. 1583 січня 2 дня на вряді Луцькому Матис Хорковськин, опові­даючи, як спалено його двір, між иншим, говорив: „рано... зібравши єсьми людей добрих, сусідів околичних, а сходатаїв Рожицьких суграничних... з тою всею копою слід погнав, которий слід не чий инший, тілько шкодника моего. Од тої пожежі копа, вземши з села моего Кобча слід, одвела аж до границі на ґрунт Рожицький, неподалеко одного сельця й вро- чища їх Свинох — там, де чебени мешкають⁴* *).

Отож, гоніння сліду полягало в тому, що громадський суд, помі­тивши злочинців слід, ішов тим слідом чи, як висловлюються акти, гнав, вів той слід до границі ґрунтів сусіднього села.

У вислові „гнати слід*⁴ почувається відтінок спішностиГ і тому можна гадати, що копкий суд ніби гнався по сліду за злочинцем туди, куди слід провадив. Але трапляються вислови, що свідчать про спокійне ходіння слідом.

Hanp., р. 1569 серпня 21 дня Васько Пашеричич скаржився Юрію Вороницькому: „украдено в мене з поля вночі свірепу з же­ребцем... гдим на полі з плугом своїм робячи ночовав; там же... на завтрзє рано, збивши купу лю^ей Любецькич ішли єсьмо с л і д о м⁴* ’).

Слід треба було вести від самого місця злочину, з п ’ я т и, як вислов­люються иноді акти.

Hanp., р. 1575 червня 20 дня, як оповідали представники копи на Слонімському уряді, у Федора Станчикевича вкрадено коня; з цього приводу, „кгди первшая копа гарячая била, взявши єсьмо слід од п'яти, T о є C т ь од того місця, Тде омий кінь взят, шли єсьмо слідом гарячим"*).

За другу вимогу для гоніння сліду було, щоб слід, яким іде гро­мадський суд, був слідом свіжим чи, як висловлюється допіру наведе­ний акт, гарячим^{[631] [632]), бо коли провадитиметься гоніння сліду давнього, це не матиме жадного значіння. Тільки слід гарячий, себ-то остільки свіжий, що він ніби ще не встиг охолонути, може дати позитивні наслідки й привести до справжнього злочинця. 1 ми бачимо, що поруч з висловом „гарячий слід“ трапляється вислів „свіжий слід".}

Hanp., р. 1597 листопада 12 дня Андрій Зинкевич оповідав на Слонімському уряді, що вночі проти 9 листопада вкрадено в нього свіреп його дві; „яко ж... я назавтрей тої шкоди своєї... взявши до себе... сусід своїх околичних, понявши свіжий, гарячий слід з дому своего, шов оним слідом і привів... до п. Льва Ст е ц к е в и ч a" ^[633]).

Властиво кажучи, не громадський суд провадив слід; навпаки — слід вів за собою суд чи, точніше, примушував його за собою Йти. Але в цьому полягав тільки початок судочинної дії — гоніння сліду. Важливо те, що це гоніння давало для викриття винного.

Могло статися, що громадський суд, узявши з п’яти слід, піде по ньому і... згубить його.

Hanp., р. 1662 квітня 12 дня вночі, *коли вже поснули, опові­дав на Берестейському уряді Ян Плоховський, „Григорій Сколь- дицький, як сусід, поблизу через пліт мешкаючи, почувши....

Певна річ, що коли копа слід загубить, гоніння сліду далі не може мати будь-яких позитивних наслідків.

Але візьмімо щасливіший випадок, коли громадський суд сліду не губив, а по тому сліду куди-небудь доходив.

Що-до цього, то акти відзначають випадки, коли слід приводить а) до села.

Hanp., р. 1584 жовтня 16 дня на Слонімському уряді оповідав Іван Ольшевський, що в справі втечі челяди його він, „чинячи опит о тій челяді своїй, слід... до села... Пісків привів"^[635]).

Треба гадати, що під висловом „до села* повинно розуміти до ґрунту села.

Вище було наведено приклад на те, як копа гонила слід у справі спалення Матисові Хорковському двора Його Кобча; там ми бачили, що скривджений оповідав: „од тої пожежі копа, вземши з села моего Кобча слід, одвела аж до границі на ґрунт... Po- ж и ц ь к и й“ ^[636])∙

Подібних прикладів, коли громадський суд приводив слід на ґрунт або до границі ґрунту якогось села, можна вказати кілька ²)∙

б) Акти відзначають і другий випадок, коли копа приводила слід до дому, або до двору чийогось.

Hanp., Григорій Заменгировський, урядник Юрія Кендиров- ського, оповідав на Слонімському уряді, що в справі покрадення жита з скирт він з копою р. 1591 грудня 18 дня, „оземши... слід — потру- шення жита... привели... слідом і трушенням жита аж до дому P а ф а л а Парфеновича... которий мешкаєть на ґрунті власт- нім... його Юрієвського“ ³).

Часто вислів „до дому" означає „до ґрунту дома".

Hanp., возний Андрій Мизгир, оповідаючи р. 1592 травня 6 дня про копу, що відбулася в справі покрадення вола Іванові Суч­кові, між иншим, докладав Слонімському урядові, що „копа вся на тім пам ятное...

Повстає питання: яка-ж одміна полягає в тому, що иноді слід при­водять до ґрунту села чи коротше — прямо до села, а иноді — до дому? і чому иноді слід ведуть до села тільки, а иноді до дому?

Одміну процесуальну ми зрозуміємо далі; тепер треба відповісти тільки на друге питання: чому в одних випадках слід ведуть до села, а в инших до дому чи до двору?

Треба гадати, що до границі села слід ведуть у тих випадках, коли громадський суд, зібравшися на місце злочину, іде тим слідом через свої Грунта й приходить до границі ґрунтів сусіднього села, не зустрі­чаючи на сліду жадного дому чи двору. У тих-же випадках, коли гро­мадський суд, ідучи слідом, приводить його до чийогось дому чи двору, то громадському судові нема жадної рації, поминувши цей двір, іти далі, бо виводити слід з цього дому чи двору громадський суд сам не пови­нен: ця повинність лежить на мешканцях зазначеного дому чи двору. Так само можна собі уявити, що громадський суд, узявши слід злочинця на ґрунтах певного села, піде слідом не до сусіднього села, а до свого, до того, де живе сам скривджений, що цю копу скликав: оскільки гро­мадський суд діє в межах ґрунтів того села, до якого належить скрив­джений, йому ніщо не перешкоджає ВВІЙТИ в те село й слідом дійти до чийогось двору чи дому. Таке саме становище буде, коли громадський суд буде скликано в певному селі й він, узявши слід з двору скривдже­ного, приведе слід у тому-ж-таки селі до иншого двору чи дому.

Отож виходить, що громадський суд, ідучи слідом, зупиняється або перед домом чи двором, який йому лежатиме на сліду, або, коли слід іде до сусіднього села, — зупиняється на границі ґрунтів цього села.

Що-ж далі чинить копа, довівши слід до села чи до дому? Відповідь на це дає відомий вже нам Матис Хорковський, що копою привів слід до границі Рожищської недалеко „сельця їх Свинох".

„Там... копа вся, читаємо в акті, на тім сліду зостано- вившися... послала до того сельця їх, зовучи на слід, аби они шли. Они... вийти не хотіли- А так... копа, не [637] [638]^інячи їм короткости права, переночевавши... на сліду, рано... послала з копи знову до всіх сіл Рожисцьких... зві­щаючи їм на копу і о тім, аби Свинчани, где чебени живуть, з того сельця люди, так теж зо всіх сіл Po ж и- сцьких, вишедшина ґрунт свій Рожисцький, од гра­ниці слід шкодників од всеї копи тої взяли, а з ґрунту своего Рожищського, водле стародавньої звиклости аж до иншої границі вивели"¹).

В иншому випадкові, в справі покрадення клячі Семенові Горош- кевичеві на Слонімщині р 1610 травня 11 дня копа привела слід до ґрунту села Шудків; копа послала посланців своїх до того села, „даючи знать оному селу, всім мужом, о приведенню сліду до ґрунту їх, аби сами на копу ішли і тот слід з кгрунту своего виводили, оний к грунт свій і себе самих од сліду тої шкоди очистили'*²).

Отож, громадський суд, прийшовши слідом до границі ґрунтів сусіднього села, зупиняється там і посилає до того села своїх посланців, сповіщаючи, що слід приведено до границі їхнього села, і вимагаючи, щоб воно на слід чи на копу вийшло, взяло приведений слід у копи й вивело його аж до границі иншого села і тим самих себе і ґрунт свій очистило від підозри.

На випадок, коли-б село знало шкодника, посланці копи вимагали, щоб воно злочинців видало.

Hanp., возний Григорій Мизгир визнавав на Слонімському уряді, що р. 1615 листопада 25 дня в справі видрання бджіл Мар­тинові Яськевичеві, взявши слід з дому скривдженого, „вся копа, ідучи слідом, привели... тот слід аж на ґрунт під саме село... Яру- тичі... а приведши тот слід під тоє село Єрутицькоє, мене, возного і... сторону шляхту і кілько мужів з копи урядник... послав в тоє село, навпоминаючи і просячи, аби з того села своего... на копу вишли і тот слід од села своего одвели і оноє очистили, або, если би відомі били ш к од н и к і в видрання тих пчіл, аби їх, яко злодіїв, видали" ¹).

Коли-ж громадський суд приведе слід до чийогось дому чи двору, то з подібними вимогами вдається не до села, а до мешканців того дому чи двору.

Hanp., на уряді Слонімському Ян Юндил оповідав, що р. 1619 грудня 21 дня в справі покрадення гумна і клітей кільком підданим його скривджені „скоро день... понявши слід... собравши копу лю­дей, сусідів околичних, водле стародавнього звичаю, шли з копою слідом і привели... тот слід до міста Рожанського до домів... Лав­рі на і Яська Миськевичів, коториї з одного седять домом, тільки што тином подвір’я перегородивши. І просили... урядника Рожан­ського, пославши з копи, аби водле права слід шкоди приве­дений м і щ а н о м тим Миськевичом од домів своїх од­вести, або, вижа придавши, в домах їх лиця іскать позволив і допустив"²)

Як бачимо, одміни з зовнішнього боку немає між вимогою копи, звернутою до села, і вимогою, звернутою до двору, щоб вони, вийшовши на слід і взявши його у копи, вивели слід кудись далі. Але по суті одміна тут велика: коли громадський суд удається до села, він має справу з багатьма людьми; а коли вдається до двору чи дому чийогось, то має справу переважно з господарем дому чи двору; там відповідає громада, тут особа; там гола вимога слід вивести, тут реальна можливість через трус викрити лице, і, значить, знайти винного.

З подібною-ж вимогою — очистити слід свій — копа вдається до підо­зрілих людей у випадках, коли проти тих людей вона зібрала відомості, що на сліду їх сталася шкода.

Hanp., Опанас Гвоздович, тивун Федора Шолухи, оповідав возному Опанасові Манчакові, що в справі покрадення Шолусі коней і бидла він р. 1582 квітня 28 дня збирав копу і на ній „нашлося, іж у... Лавріна Мухи... приятелі з села Довгинецького... Яким Гулько... Самко Семенович... а у... Василя Зубачевича... Савка Семено­вич... через день і через ніч били і там ся переховивали і н а ї х сліду тії свірепи і віл погинули... ся єсьмо на першій копі того допирали, аби тії гості на другій копі стано­вили, же би он ії гості їх слід свій O ч и CTил и“ ^a). Коли ми звернемося до Статуту Литовського, то побачимо, що ви­кладений вище порядок гоніння сліду цілком відповідає тому, що ми про це читаємо в Статуті — очевидячки, Статут у даному разі цілком засвоїв собі цей інститут із звичаєвого права.

„Коли бы покрадены кони, волы, быдло и иншые речи з дому и гдеж кольвек а тот шкодный понял бы след тое шкоды своее и, собравши людей околичных суседов, водле давного обычаю, гонил следом, а тот след где бы ку которому селу альбо в чий дом привел, тогды послати до того села або до дому, где след вошол, людей добрых, стороних, годных веры, абы з села своего и з дому, где бы след вшол, або з грунту земли села след вывели" ¹)∙

Звернувшися до села чи до двору з вимогою вийти на слід і, взявши у копи той слід, вивести його аж до иншої границі, громадський суд терпляче чекає відповіди на цю свою вимогу.

Вище наведено було, як громадський суд у справі Матиса Хорковського, спинившися на сліду, що його привів до с. Свинюх, послав до того сельця, зовучи їх на слід. Свинчани не вийшли; тоді „копа, не чинячи їм в тім короткости права, переночевавши на сліду, рано... послала з копи знову до всіх сіл Рожищських... звіщаючи їм... аби... од границі слід шкодників од всеї копи тої взяли,* а з ґрунту своего... водле стародавньої звиклости аж до иншої границі вивели. То пак... тії всі села... звістку того слухати, а ні на копу вийти і сліду того взяти виводити не хотіли... копа знову через своїх посланців третій раз звістила, аби вийшли на копу"^{[639] [640]).}

Ми бачимо, що копа не тільки чекає відповіди „з ранку аж до ве­чора" ^[641]), а часом і ночує на сліду, щоб не квапити людей з відповіддю й не користати з неможливости зараз-ж вивести слід („не чинячи корот­кости права"), щоб зробити відповідний правний висновок. А втім ча­стіше, як тричі, копа не нагадувала про вивід сліду.

Поруч з безпосереднім звертанням до села чи до двору з вимогою вивести слід громадський суд користав ще з одного способу вплинути на село чи на двір — удававсь до пана чи урядника, коли село чи двір були панськими, щоб він уплинув на своїх підданих, нехай-би вони слід вивели.

Та-ж сама копа в справі Матиса Хорковського після того, як Рожищани після другого нагадування не схотіли сліду виводити,— „в тім їм еще била фольгу учинила, читаємо в акті, по* слалазкопи чоловіка доброго* до у радника Рожищ- ського на йм’я до Степана Калениковича, ознаймуючи ему о тім, аби піддані... Рожищськиї на тую копу... вийшли, бо... шкода нікому не мила, гди ж здавна межи нами шкод­ника нічим, одно копою доходять" *).

Часом можна спостерегати, що копа зразу вдається до пана чи його урядника з вимогою, щоб піддані його слід вивели.

Hanp., р. 1593 березня 12 дня вночі побрано й покрадено було сіна стирту Станіславу Інвальському на Луччині; урядник його Матеуш Медушівський, зібравши копу, „з тою копою пішов слідом, куди тоє сіно везено; і привели... слід в самое село Іваничі імення панії Василевої Красенської... Тоді ж я, оповідав Медушівський, зараз ходив до двора і мовилем п. Б о р з о б а г а т і й, жеби послала до підданих своїх Іванчицьких, аби з імення своего Іванчич слід вивести казала**¹).

Можливо, що в таких випадках додержувано звичайної ввічливости прохати дозволу в пана чи в його урядника безпечно в село йти, щоб воно слід вивело. Принаймні, в одному випадкові про це так просто й говориться.

Hanp., р. 1603 квітня 26 дня з Сухлицького двору пані Ольбрихтової Радзивилової викрадено кільканацять возів сіна; урядник її Теодор Каленицький „слав копу, зібравши люди, тим слідом, где сіно повезено, і кгди... прийшли до села Половкович і неоподаль его стали і от двору... Імперського недалеко будучи, ходили до врядника... которий в тім дворі на тот час єсть... оповідаючи ему... покрадення сіна і про­сячи его, аби розказав безпечно у село іти і аби селотое слід тот вивели слушне, яко обичай тот єсть" ^{[642] [643]).}

Трапляються ще вказівки на те, що в таких випадках копа прохала в пана або в урядника його вижа — офіційного свідка його — на вивід сліду.

Hanp., р. 1560 червня 10 дня на уряді Слонімському урядо­вий виж Якуб Янович оповідав, що в справі покрадення коней Ma- теєві Римшовичеві й Петрові Синововичеві копа привела слід до дому Богдюля Михновича, підданого кн. Чорторийського; копа ви­магала в Богдюля, щоб він з дому свого слід вивів; він сліду не вивів; „копа оттоль посилала по вижа до врядника кн. Чорторийського.., ніжли на тот час врядника в дворі не било, а ключник, которий на містцю врядничім бил, вижа на слід дати не хотів" ^{[644] [645]).}

Ведучи слід, громадський суд дуже обережно й уважливо ста­виться до того, щоб часом не згубити справжнього сліду й помилково не взяти иншого сліду за той, що треба. Для цього він врядигоди вимі­рює слід.

Попереду вже згадувано, як копа в справі вкрадення свірепи Семенові Горошкевичеві „с пяти слід... понемши с тої сіножати Довгої з кгрунту Малетицького... усею копою вели і привели TOT слід аж до кгрунту села Шудків, которий то слід з пяти понемши і одною мірою міряючи, з кгрунту Малетицького приведши до... кгрунту Шудківського" *).

Ми вже знаємо, що громадський суд, привівши слід до границі ґрунтів сусіднього села, зупиняється на границі й виряджає посланців до того села, щоб воно вийшло на слід і, прийнявши його, слід вивело.

Як-же в такому разі село приймає той слід?

Село це вживає заходів до того, щоб упевнитися, що приведений до його границі слід є той самий, що й на його ґрунтах.

Для цього оглядали слід і змірювали його.

Hanp., возний Щасний Міхнович оповідав на Слонімському уряді, що р. 1598 червня 12 дня в справі обікрадення свірна Криш- тофу Гарабурді війт Гарабурдів Федір Торкач „с копою... понемши слід с пяти свіжий от того свірна злодійський, вів через кгрунт... пана своего од двора Байківського і увів в ґрунт села Репнин- ського... Гальшки Глібовичівни, воєводянки Виленської... на тім єсьмо сліду стоячи з копою, слав до врядника її... Андрія Обрем- ського, аби вислав на слід підданих... панії своєї того села Репницького для вивоження сліду. Кгди п. Обремський вислав з двора вижом до того сліду Яна Петровича і лавника села Реп­ницького Томка с підданими... панії своєї, теди тот слід змі­ривши с пяти в ґрунті... п. Гарабурди... і тою-ж мірою змірили тот слід в ґрунті її милости Лу конницькі м, которий на одну міру згодився, і обі стороні — оная копа, лавник і ви ж... Луконницьки й—тот слід уфалили, же то есть тот слід власний''¹).

Якщо-ж сторона, до ґрунтів якої слід приведено, заперечує, що то не є слід шкоди, у таких випадках за єдиний вихід з такого стано­вища, крім порівнювання й змірювання сліду, є піти на те місце, звідки той слід приведено, себ-то вернутися до п’яти, до місця злочину й пере­вірити слід.

Вище було наведено, як копа в справі покрадення коня Мате- єві Станчикевичеві привела слід до дому Мордаса й на вимогу ви­вести слід здобула таку відповідь од нього: „то... слід свірепи моєї, штом уїхав в дім свій, волочивши борону і дрова рубавши на кгрунті панії своєї. Ми... копа, за попираниям сторони пово- дової, оний слід, єстли бил одної клячі, мі рили єсьмо і то ся показало, же один слід більший а другий мен­ший бил. А кгди ся так показало... перед нами, копою, Матей... мовив... (Мордасу) аби до того місця вів, где, менив, бо­рону волочив і дрова рубав, а оттоль Матей хотів до пяти, где кінь його взят, вести; повідаючи: то там... по­кажу слід другий таковиЙ, який під дім того Мордаса міряно, і єсть... то слід власного коня моего"^[646]). Прийнявши слід, село, що до його ґрунту слід приведено, звичай­но виводить слід до границі дальшого села. •

Hanp., возному Андрієві Мизгиреві оповідав Данилій Купкі- євич Мурза, що р. 1592 березня 13 дня підданому Його Шимукові Матеєвичеві викрадено було кліть; скривджений, „взявши слід з дому своего... слід трьох чоловіків піших... привели на кгрунт с. Лодейниці п. Путилова; коториї піддані п. Путилов і, при­нявши слід, сполечне (з) стороною вивели... слід з кгрунту Лодейницькогоаждокгрунту п. Яна Гара­бурди с. Диховицького; коториї підданиї... Диховиць- киї, принявши... слід споличне і с посторонніми. людьми, ішли слідом і вивели слід з кгрунту Дихо­вицького до кгрунту.., пані Василевої Тишкевиче- вої... села її Запілля"^[647]).

Вивід сліду вважали за слушний при умовах, а) коли слід виведено той самий, а не змінений чи инший і б) коли слід виведено до границі

иншого села.,

Hanp., возний Абрам Давидовський оповідав на Луцькому уряді, що р. 1604 липня 2 дня в справі покрадення коня Івану Крачковичу з села Домашева скривджений оповідав копі: „привів єсьми слід свого коня... до Омельна: теди О мелен ці за гра­ницю свою слід вивели і рівно зо мною привели есьмо слід до Ситниці, а Ситничани нам сліду слуш­ного з свого села не вивели, тілько слід якийсь во­зом виводили з села і скороза село вивели, теди жадного сліду не било знати, аза границю свою не вивели, а ми без воза слід у Ситницю ввели" ’). Ми бачимо, що Ситничани виводили слід коня, запряженого у віз, а скривджений з копою ввели слід коня без воза — це перша неслуш­ність; друга, Ситничани й такий неслушний слід могли вивести тільки за село, де слід згубився (сліду жадного не було знати), а за границю свою, як того вимагало копне право, не вивели.

Тільки-що було зазначено, що слід треба виводити той самий, який копа привела, а не якийсь инший, змінений. Але коли буде доведено, що змінений слід е той самий, тільки його зумисне змінено, щоб копу, яка йде слідом, збити з пантелику, себ-то заплутати слід, то такий змінений слід громадський суд міг визнати за той самий.

„Ситничани, вся громада, читаємо в тому-ж акті, виступивши перед копою, повідали... коли Домашівці з Омеленцями слід увели у наше село і просили нас, абихмо їм слід вивели з своего кгрунту, теди ми... зібравшися уся громада, хотіли єсьмо слід виводити і нашли єсьмо в огороді слід у сусіда своего Маск а... же з двора его віз на огород — переношен і складан, і з огорода віз конем вивезен і за село по ї хан о... кгди єсьмо на копу ішли, теди сусід наш... Ситницький Терешко повідив нам, усій громаді... я, будучи неспособного здоровя, ночо вав у клуні подле Маска і насвітаню не міг єсьми спати, і сли- шалем, же пес почав брехати; ям, уставши, гледів і обачилем, же три чоловіки з дому Маска віз по колесу на огород за клуню панську пустую переношують і складають у коноплях; і кгдим ся присматривав, што би за люди били, теди пізнав Маска і другого своего ж сусіда Станка, а третій, хтось незнакомий, з чужого села бил; вправді коня єсьми не видів, бом розумів, же Маско виправляеть паробка своего з дро­вами до міста продавать; аж кгди сонце зішло, прибігла погоня за конем, тамже... юж і знаки оба чили, же віз конем везен з огорода з конопель"⁵¹).

З наведеного ясно, що кінський слід, що його копа привела до Ситниці, Ситничани знайшли й виводили вже в значно зміненому ви­гляді: слід запряженого у віз коня. Копа, очевидячки, погодилася з дум­кою Ситничан, що говорили: „і сами тоє видимо, же ніхто инший не

’) Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6 т. 1, № 96.

’) Там-же.

≠

єсть шкодцею Кречковичеві, тільки Маско з Станком" — коли приру­чили Ситничанам на другій копі ставити Маска з Станком ¹).

в) Слід також уважали за виведений, коли село, що до нього слід приведено, покаже й виведе слід своєї шкоди, яка під той час сталася, бо, очевидячки, була презумпція, що й инший злочин учинили ті-ж самі злочинці.

Hanp., возний Станіслав Покосчевський визнавав на Крем¹- янецькому уряді, що р. 1594 червня 27 дня йому оповідали пред­ставники копи, що в-осени, три роки тому, сталася шкода в по­краденим? млина Шепетівського; „тогди село Шеіїетівка на гарячім сліду, зібравши громаду, привели били тої шкоди слід до села Скалииа; і кгди єсьми до мужей Скаливських о виведене сліду послали і вспомнили, а вони на те зізволили, тогди... C калин ці тоїж години ічасу нам о шкоді своїй, которая ся їм то їж ночи стала, о д п о в і д а л и... іж у Логвина Савчича вкрадено — виведено з обори вола і корову, просячи нас на гарячий і на свіжий слід, абись ми, яко люди стороннії, з ними тим слідом, куди підеш, ішли. Iho ми, яко сусіди близькиї, помагаючи їм, взявши слід од самої обори Логвинови того двойга бидла, шли есьмо около села Скалинського аж до греблі Скалинської і мимо млин через греблю на гору до­рогою до села п. Ласкова" *).

Ми бачимо тут, що копа в справі покрадення млина Шепетівського привела слід до села Скалина й послала до Скалинських мужів, нага­дуючи їм, щоб вони слід вивели. Скалинці на це пристали. Як-же вони той слід виводять? Вони, як бачимо, виводять не слід злочинців, що Шепетівський млин обікрали, а показують їм слід своєї шкоди — сліди вола і корови украдених у Логвина Савчича, і прохають Шепетівчан укупі з ними гнати вже їхній слід.

Отож ясно, що констатування злочину Й одзначення сліду цього злочину в селі, що до нього слід иншого злочину було приведено, вва­жали за вивід сліду.

Далі, слід треба було виводити або всім селом, чи його представ- никами-мужами, на те обраними, або через вижа панського.

Hanp., у декреті копному з 13 серпня р. 1664, що стався коло Андрієвої гори на Володимирщині в справі покрадення жита з по­лів Бучинських, читаємо: „громада Бучинська", привівши слід до села Секуня п. Достоєвського, „вимагали, аби підданих своїх Ce- кунських на копі ставив, аби в тій шкоді з себе вивід слушний дали, слід той, що з тою копою до села приведено, з села свого вивели і вказали; а... п. Достоевський приятеля жадного з боку свого не зіслав, а ні громаді своїй Секунській мужів на копу ставити казав, але на сміховисько яко­гось хлопа іменем Селивонз громада з посередсебе на місце вишменоване вислала, котрий жадного ви­воду не вчинив"⁸). ^{[648] [649] [650]}

Коли під приятелем розуміти представника Достоєвського, або його вижа, то не зовсім зрозуміло, чому копа якось негативно постави­лася до Селивона, про якого в акті говориться, що його Секунська гро­мада з-посеред себе на копу вислала, себ-то обрала. Коли звернути увагу на те, що акт того Селивона зве хлопом, з одного боку, і що копа чекала од Достоєвського, що він накаже Секунській громаді ви­слати на копу мужів, то, здається, буде зрозуміло, чому копа образи­лася, коли замість мужів—себ-то хазяїв, людей добрих, віри гідних, як звичайно копників звуть акти, Секунська громада, ніби всмішки, вислала якогось хлопа — людину, що її копа не вважала за мужа, себ-то за звичайного копника.

Коли село, що-до ґрунтів його слід приведено, за свою границю того сліду вивести не може, тоді воно повинно було той слід увести в своє село й там показати копі дім чи двір, куди той слід увійшов.

Hanp., р. 1611 квітня 11 дня в справі покрадення вола Ва­силю Алимповичу копа, взявши слід, привела до села Студзениць- кого на Слонімщині; Студзеничани „слід одвели і привели на кгрунт Тушевицький—Миколая Стромила і малжонки його... мужів чоти­рьох з сіл різних (копа послала), аби они (пани) казали підданим своїм з кгрунту своего слід вивести... п. Стромило і малжонка його вислали двох підданих своїх Тушевицьких... коториї, тот слід взявши од тої копи, посполу з тою копою слід при­вели у вулицю під двір п. Струмилів і малжонки його Тушевицький" ^,).

За другий спосіб вивід учинити й село очистити — було видати зло­чинців, відомих тому селу.

Вище напедено вже було, як копа в справі подрання меду Мартинові Яськевичеві привела слід на ґрунт під село Ярутичі; копа послала до того села своїх посланців, „наупоминаючи і про­сячи, аби з того села своего, до котрого слідом копа пришла, на копу вийшли і тот слід от села своего отвели і оноє очистили, або если би видомі били шкодників видрання тих п ч І А, аби їх, яко злодіїв, видали. А піддані того села... с тиву­ном двірним... повідали, іж ми от села своего сліду отводить не будем, гди ж о злочинцях тих пчіл відаєм, і очищаючи село наше, їх, яко винуватців, видать готові є с ь м о" ^г).

За третій спосіб очистити село, коли слід приведено до нього й вивести того сліду не можна було — це дозволити чинити по всіх ха­тах трус.

Hanp., Василій Олисієвич оповідав на уряді Слуцькому, що, зібравши копу в справі покрадення з одрини його сіна, він з ко­пою р. 1627 березня 17 дня, взявши слід, привів його до села Болотчицького і, коли на копі стали зем’яни Болотчицькі й піддані їх, вимагав, „аби слід з села своего, водле звичаю копного, виво­дили; коториї, не могучи сліду з села своего вивести, позволили яко у домах підданих своїх, так і своїх власних того сіна шукати і оного пізнавати"-¹).

Цього-ж способу вживали, коли слід уведено до чийогось двору.

Вище вже говорилося про те, як копа в справі обікрадення гумен і клітей підданим Яна Юндила привела слід до міста Рожан- ського до домів Лаврина та Яська Миськевичів. „І просили, чи­таємо в акті, п. Яна Садовського, урядника Рожанського, пославши с копи, аби водле права слід шкоди приведений міщанам тим Ми- ськевичам од домів своїх одвести або, вижа придавши, в до­мах їх лиця і екать позволив і допустив. За которим домовлянням п. Садовський... шов там тим слідом до домів тих... Миськевичів, а видячи, іж слід свіжо колеси до дому їх вшов, позволив перед собою трясти Й лиця і с к а т и“ ¹)∙ Нарешті, за останній спосіб одвести слід — було довести, що гро­мадський суд той приведений слід помилково прийняв за слід злочинця, коли справді то був слід доброго чоловіка, що жадного злочину не вчинив.

Hanp., р. 1620 серпня 16 дня в справі покрадення Васькові Голинцові копа привела слід до дому Семена Зосимовича: „в кот­рого в домі під той час ночував приятель, кум його Матвій Матія- сович з с. Пивошів, котрий слід був чоловіка Божого... маючи по- _ч розуміння на того Матвія... давали вину йому й господареві його Семенові... На цю скаргу Семен повідав... той Матвій, яко гість і приятель, прийшовши до мене вчора 14 серпня ще за дня, був у мене в домі і, нігде не виходячи, у мене ночував, аж • сьогодня, 15 дня серпня, коли вже сонце зійшло, зо мною з дому вийшов, нічого нікому невинний і жад­ної Ш K о д и н е чинив"²).

З попереднього ми вже знаємо, що коли який гість прийде до кого вдень і одійде не вночі, а теж завидна, то такого гостя не вважають за злочинця; за такого мали тільки гостя, що таємно прийшов і таємно, вночі, одійшов. Значить, коли в наведеному випадкові господар дому свідчив, що гість його прийшов ще задня й, переночувавши, коли вже сонце зійшло, разом з ним з дому вийшов, не вчинивши жадної шкоди, треба припустити, що з слідом, який привела копа, сталося якесь не­порозуміння: копа запримітила якийсь слід „чоловіка Божого“ (старця перехожого, чи що?) і привела Його до дому Семена Зосимовича, де виявилося, що то слід його приятеля й кума, який ще задня прийшов до нього й, переночувавши, рано, коли вже сонце зійшло, вийшов з дому, не вчинивши нікому шкоди.

Як-же Статут, що кодифікував звичаєве право, говорить про вивід сліду?

Там ми читаємо: „таковое село або в чый дом след будеть вшол, мають тот след в тое копы взяты и з села або з дому и з земли своее того села след вывести аж до ыншое границы, куды той след пойдеть“ ³).

Як бачимо, Статут в коротких словах і загальних рисах установ­лює той самий порядок, що ми його навели на підставі актового ма- теріялу.

*) Там-же, № 215. ^,) Там-же, № 218.

⁵) Р. 1588 роз. XIV, арт. 9; р. 1566 роз. XIV, арт. 6.

Переходячи тепер до невиводу сліду, треба відзначити а) випадки навмисного невиводу, навіть злісного й б) випадки звичайного невиводу.

а) До невиводу злісного треба попереду застосувати вживання на сильства або погрози насильством над тими, хто слід привів.

Hanp., р. 1560 червня 13 дня співучасники копи свідчили на Слонімському уряді в справі покрадення грядки часнику бояринові Євтухові проти Павлової Курилової: „кгди пришли до дому її слі­дом с копою і мовили, аби слід з дому виводила, она з с л і ду зіпхнула, іж я ходила, не буду сліду отводит ь“ ’). У ряд про цей вчинок висловивсь, що Куриловая „з сліду збила'¹²).

В иншому випадкові, коли р. 1631 липня 21 дня копа привела слід до двору п. Стефановичевої й зятя її Миколи Станкевича й вимагала слід вивести, п. Стефановичева „повідила... я не вмію сліду одводити, а п. Станкевич... на хлопів... торгнувшись до кия, бо його в руці тримав, грозив їх бити києм, пові- даючи: укажу я другому слід, що звідти жив не вийде; і сліду як сама п. Стефановичева... не виводила, так і той п. Станкевич тих підданих зо всею громадою од двору тещі своєї одігнав"⁵*).

За другий спосіб злісного невивоження сліду треба вважати ни­щення сліду — затоптування або затирання його.

Вище говорилося вже про те, як Шепетівська громада вкупі з Скалинцями привели слід під самий двір п. Ласка. На вимогу копи вивести слід, „п. Ласко, читаємо в акті, вишедши з двора з слугами, з челяддю і з нікоторими підданими своїми Красносіл- ськими... нам нафукав, злими словами налаяв, києм грозив... А... слуги і підданії его тот слід, з розказання его, почали тратити і по нім дептати і затирати, а нас, гром ажан, з фуками і з погрозками од правив" ⁴).

В иншому випадкові, коли копа в справі Василя Алимповича слід привела під двір Струмилових Тушевицький, про що вже зга­дувано, то „з двора ©бачивши, же копа слідом ідеть, бидло з двора вигнали і слід затоптали" ⁱ).

Статут також передбачає випадки навмисного, злісного невиводу сліду: „А если бы... село., от следу отбили, або выгнавши быдлом затоптали"... ^c).

Навіть ще Руська Правда передбачала випадки, коли од сліду „отбються" ті, до кого слід приведено⁷).

б) Що-до простого невиводу сліду, то такий невивід був кількох способів. Сюди, по-перше, належить звичайний невихід на слід або на копу.

Вище згадувано про те, як копа в справі Шимука Матеєвича привела слід до села Запілля й вимагала від Запільчан, щоб вони

’) Акт. Вил. Арх. Ком., т. XVI∏, № U. Там-же.

^s) Там-же, № 280; подіб. там-же, № 325.

⁴) Арх. Юго-Зап. Рос. ч. 6, т. І, № 80; подібк. Акт. Вил. Арх. Ком., т. XV∣∏, №№ 400, 401. 420.

*) Акт. Вил. Арх. Ком., т. XVIlj, № 203.

^,,) Р. 1588. роз. XIV, арт. 9; р. 1566, роз. XIV, арт. 6.

^,) Спис. Синод.; Карамз., 88.

на слід гарячий ішли й слід одводили; „они, читаємо в акті, на тот слід іти і одводити не хотіли" ¹)∙ Подібне-ж значіння мало й неприймання сліду.

Hanp., р. 1582 листопада 16 дня в справі розбойного нападу на дорозі до Берестя на Гриця^ Кадлубовича Михайло Сума на копу прислав сторожа двірного, заказуючи підданим пана свого, „аби ся с копи розішли і сліду не прий.мовали“^,г). Невихід на слід відомий був уже Руській Правді: вона передбачає випадок, коли село чи двір „не идоуть на слЪд“, якщо до них слід приведено ^{[651] [652] [653]).}

Далі”, до невиводу сліду треба застосувати небажання йти на копу одводити слід.

Hanp., коли копа в справі покрадення клячі відомому вже нам Семену Горошкевичу привела слід до села Шудків і вимагала слід вивести, „мужі Шудківськії... одказали.., ми на копу не підем і сліду не о д в о д и м" ^{[654] [655]).}

Нарешті, у значній кількості випадків акти констатують тільки голий факт невиводу сліду, не додаючи жадного поясніння, чому саме сліду не виведено.

Hanp. р. 1591 жовтня 13 дня в справі розвязання приватного питання, „чия то копань ∙i чиє уживання тая... нива" (урочище Баб’я Криниця), між иншим, представники околичних сіл опові­дали: „вже тому кілька літ на тій ниві покрадено чотири копи пшениці; тогда... зібравшися громада опит чинила і того дошедши, сліддо Брехова під самим селом — кілька снопів тої ж пшениці — нашли, а они сліду не вивели"^[656]). Вище говорилося про те, що акти називали слідом не просто слід, справжній слід чоловіка, худобини, загублену річ й т. ин., а й инші доводи проти запідозреного, побічні доводи. Про невивід цих саме слідів акти теж дають відомості.

Вище вже говорилося про копу в справі покрадення кліти Якубові Сологубові; на цій копі Косилович оповідав: „я тої ночи їхав до зятя своего до Кошура і видів єсьми, іж у Солпотя Матея ворота одчинені і видів єс^ми, же їхав хто з возом накладеним в дім Солпотів, не відаю з чим. І коли тая повість вишла од того Андрія Косиловича, урядник... Сологуба просив... аби бил Солпоть на копі ставлен. Урядник... послав до дому его, аби, ставши на копі, дав о собі справу і слід з дому своего вивів. Сол­поть ся на копі не становив, але жона єго повідила, іж мужа мо­его дома ніт, пішов на,село робити., а у дому моїм ніхто вночі не бил. Урядник... то людьми добрими освідчив, і ж ся на копі не становив, і сліду з дому своего не вивів" ').

Коли розібратися, чому саме сліду часом не виводять, то можна спостерегти, що причина иноді полягає в невмінні слід виводити.

Hanp., коли до відомої вже нам пані Стефановичевої копа, що слід привела в самий двір її, вимагала від неї слід вивести, то „пані Стафановичева повідала: я не умію сліду одво- д и т и“ ^г).

Друга причина невиводу сліду полягає в фізичній неможливості слід вивести хоч-би через те, що слід у селі, чи за селом, або на ґрун­тах його загубиться.

Вище ми вже мали нагоду говорити про те, як в справі кра- діжу Крачковичевого коня копа висловлювалася про Ситничан: „а Ситничани нам сліду слушного з своего села не вивели, тілько слід якийсь возом виводили з села і скоро за село за­вели, теди жадного сліду не било знати, а за границю свою не вивели" ”).

Як часом важко буває вивести слід і скільки зусиль прикладає певне село, щоб од села свойого слід одвести, можна бачити з такого прикладу.

Kona в справі покрадення стіжка жита Климові Трушківсько- му, привівши слід до села Козина, через посланців своїх вимагала слід вивести. „На мовення наше, оповідали копі посланці, тивон повідив... ми зо всім селом зараз на копу вийдем. А по­тім знову копа повторе і потрете до того с. Козина по­силали... аби все село Козинськоє на копу шли і слід з села вивели. Теди всі селяни Козийськиї повідили, же ми сліду жадного не будем виводить. Которих Козинців к о п а чекала, почавши с поранку аж до вечора, ніж ли... Ко­зинці на копу не пришли, сліду із села і з гумен сво­їх до и н ш о ї границі упорне не хотіли і не вивели"¹). Хоч акт і висловлюється, що Козинці сліду виводити упорне не хтіли, але, здається, не буде помилкою визнати, що в наведеному випад­кові жадного небажання виводити сліду нема: тивун Козинський за­явив: ми з усім селом зараз на копу вийдемо; але Козинці не ви­йшли і копа їх чекала зранку аж до вечора. Коли-б Козинці справді не хотіли виводити сліду й про це посланцям копи твердо заявили, то копі не було-б жадної рації чекати цілий день. Очевидячки, що копа, поси­лаючи по-друге й по-третє до Козинців своїх посланців, бачила, що Козинська громада силкувалася знайти в селі слід, але нічого з того не вийшло й на останку їм довелося сказати, що вони сліду виводити не будуть, бо коли сліду в селі не знайдеш, то чи вийдеш, чи не вий­деш на копу, наслідок буде той самий — доведеться платити за шкоду.

Там-же, № 147; подіб. там-же, № 26. *) Там^же, № 280.

•) Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6 т. 1, № 96; подіб. Акт. Вил. Арх. Ком., т. XVIlI, №№ 166, 1Я9.

⁴) Apx. Юго-Зап. Poc., ч. 6, т. І, № 91.

Нарешті, за останню причину невиводу сліду було знання, що зло­чинець і об’єкт злочину є в селі, бо коли відомо, що злочинець у селі, то як його той слід виводитимеш?

Hanp., возний Дмитро Денцкевич оповідав на Слонімському уряді, що р. 1611 жовтня 1 дня він був на копі в справі покра­дений бидла з двору князя Михайла Масальського; копа привела слід до ґрунту села Івачівського і там, „ставши на стіні... слали з тої копи людей сторонніх до села Стайків, аби на слід ішли і одводили... од села своего; они через тих одказали: нашто... нам на слід іти? не пійдем!.. Toe бидло і тот, хто за­няв, тут в селі єсть"¹).

Литовський Статут знає тільки голий невивід сліду, не деталізуючи, через які причини сліду не виведено: „А если бы тое село, до ко­торого след прыведено, от себе следу не вывели"²).

Так само й Руська Правда констатує просто нтвивід сліду в таких висловах: „а н е о т с о ч а т ь от себе с л ⅛ д а" ³).

Про наслідки невиводу сліду ми тут не казатимемо, бо про це мова буде в розділі про вироки громадського суду.

Тут ще залишається відзначити, що головні засади гоніння сліду ми бачимо ще в Руській Правді, а тому не дивно, що Статут, говорячи про гоніння сліду, називає його „давнім обичаєм". Там ми читаємо:

„Не боудеть ли татя, то по слЪду женоуть, оже боудеть слЪд к селу или къ товару ¹), а не отсочать оть себя слЪду и ни идоуть на слЪдъ или отобьються, то тЪм плотити и татьба и продажа, а слЪд гонить с чюжими людьми и с послоухы; а еже погоубять cλ⅛λ на гостиници на велицЪ, а села не будеть или на пусть гдЪ же не будеть ни села, ни люди, то не плотити ни продажи, ни татьбы^{0 $}).

Залишається не ясним тільки, чи за часів Руської Правди була сама копа. Із вислову Руської Правди „а слідь гонить с чюжими людьми и съ послоухы" ^β) не можна собі уявити складу тої установи, що гонила слід. Ми вже знаємо, що копа складалася з околичних лю­дей — околичних сусідів і з сторонніх людей, що їх зацікавлена сторона заживала, щоб забезпечити собі безсторонніх свідків того, що на копі діється. Коли під послухами Руської Правди розуміти людей, що по­винні були прислухатись до всього, що діялося чи говорилося, гонячи слід, себ-то коли під послухами розуміти сторону копну, яку за­живав собі скривджений, щоб забезпечити свідків усього, що говорилося й діялося на копі, то під сторонніми людьми Руської Правди доведеться розуміти людей, що не є скривджений, а сторонні для нього люди — себ-то так звані околичні сусіди, околичні люди копного права. Тоді гоніння сліду за Руською Правдою матиме всі характерні риси, що має гоніння сліду копою, а саме: скривджений з околичними — чужими людьми й з стороною — послухами йде по сліду, куди слід приведе. Якщо слід приведе до дому або до села (верв) ’), а село або двір не виведуть од себе сліду або не вийдуть на слід, або одіб’ються, то настануть певні правні наслідки; коли-ж слід загубиться, то ніхто не несе жадної відпо- відальности.

Цей інститут — гоніння сліду, таким чином, звязує копу з гонін­ням сліду часів Руської Правди, де ми маемо початки організації копи: скривджений, околичні люди (сторонні) і сторона (послухи). Але це сама лиш здогадка, бо вислів Руської Правди „а слідь гонить съ чюжими людьми и съ послоухы“ можна тлумачити й так, що чужі люди й послухи то є тільки синоніми, і тоді наведений вислів можна розуміти так, що слід за часів Руської Правди гонив скривджений з стороною— свідками. Инакше кажучи, за часів Руської Празди ми маємо судовий акт, подібний до гоніння сліду копою; різниця-ж межи ними полягає в тому, що за часів Руської Правди слід гнав скривджений з послу­хами — стороною, а за часів копи слід гнало зібрання околичних людей з стороною—себ-то в гонінні сліду за часів Руської Правди ми бачимо, що інститут гоніння сліду допіру почав був розвиватися.

Здається, обережніше буде дотримуватися саме цього погляду, бо таке, мовляв, первісне гоніння сліду ми бачимо і в Чехії, Угорщині, Польщі, але в жадній з названих слов’янських країн ми не можемо кон­статувати копи й тільки на Україні-Русі гоніння сліду, поруч з шуканням татя по верві, з конами Руської Правди, спричинилося до розвитку ці­лої системи копного права.

Що-до Чехії, то, за Г. Іречком, гоніння сліду відбувалося так: „Якщо вкрадено буде річ з дому, або з двору, а окрадений, ознаймуючи шкоду свою, вчинить окрик на людей (що звалося Настойте!), то су­сіди повинні були придружитися йому й помагати, щоб він річ свою по­вернув, або стопи чи слід злодія знайшов. Повинність ця тривала аж до кінця XIl ст., бо Статут Конрада § 25 порушує її, кажучи: „На пок­рик звичайний тими словами: Настойте! жаден тепер не повинен прибігати, хіба-б то з власної доброї волі вчинив... Якщо-ж гнано по стопі чи по сліду, а та стопа вела до села або до двору, а обивателі того села чи того двору, будучи до того позвані, стопу ту від селища свого не одвели, тоді зоставало на них... підозріння, що злодій, за їх допомогою, ховається. З того повставала повинність винагородити пошкодженого за втрачену річ. І цей спосіб тривав до кінця Xll ст., бо § 27 Стат. Конрада це порушує: якщо втратиться стопа речи, покраденої в якогось села, село те не повинно потягати до штрафу за той крадіж" ²).

Ми бачимо, Iijo наприкінці XII ст. інститут гоніння сліду в чехів уже став вимирати.

Короткі відомості про гоніння сліду ми маємо й для Угорщини, де в декреті Ладислава читаємо:

„Коли хто йде слідом за покраденою річчю, посилає посланця до села, куди слід іде, щоб воно не виганяло худоби на пашу, щоб слід не затоптати... Коли-ж вони раніше, ніж посланець приїде, свою худобу виженуть, тоді ті, що слід женуть, труситимуть усі доми їх, як сами схотять" ¹)∙

Що-до Польщі, то в Статуті Вислицькому короля Казиміра III р. 1347 читаємо:

„О злодію маеть быти погоня за ним од сусед. Наготь кметь жаловал на своих суседов, иж ему вночі конь украден... просил, абы с ним во след пошли за злодием, и они не хотели, а у том ему конь изгынул. Мы сказуем: суседом, на ком та вина, коня заплатити" ²).

Ми бачимо, що сусіди Наготя, очевидячки, не почували за свій обов’язок допомогти свойому сусідові по сліду викрити злодія. Король вирішив цю справу на користь Йаготя й тим визнав, що гнати слід є обов’язок сусідський.

У Псковській-же судній грамоті про гоніння сліду ми жадних ві­домостей не знаходимо. Нема їх і в праві Сербському, у законі кор. Стефана Душана ρ. 1349. Отож інститут гоніння сліду навіть не всім слов’янам був відомий.