ІІ. Соціяльний стан членів громадського суду.

Люди простого стану (піддані й міщани) і стану шляхетського (бояри, аем’яки, шляхта, пани вельможні); духівництво; національні меншості (жиди, цигани й татари).

а) Головну масу членів громадського суду становили люди про* с т о г о стану.

Hanp., коли р. 1596 квітня 5 дня врядові Менському якийсь чоботар дав знати, що у млина плебанії Менської виволокли з води тіло невідомого утопленого чоловіка, то староста Менський Андрій Станкевич послав підстаростого Симона Матеєвича „аби ся о тілі довідав'*, і підстаростий „з нісколькома осіб панів-шляхти... і з иншим мнозтвом людей стану шляхетського яко і простого рожаю людей... пізнали'* ¹).

До цього простого стану чи простого рожаю людей, по-перше, на­лежали піддані панські.

Hanp., р. 1576 травня 28 дня до вряду Луцького урядник кн. Андрія Курбського Кирило Зубцовський прислав свого служебника Єсифа Словінського, який „судей права копного... просив, аби соз­нания їх до книг замкових було записано. Которые то мужі, люди панів різних... то єсть: підданий... о. Теодосія, вла­дики Володимирського з Білашова Іюв Курилович, а під­даний п. Михайла Дрезденського Гриць Листопадовий з Дрозден, а підданий п. Василя Гулевича, військового Bo- лодимирського, з Любитова Федець Волосович, а підданий... князя... Андрія Михайловича K у р п сь кого... з Коло- дижна Василь Ярошевич, а підданий... кн. Андрія Федо­ровича Головні Остромецького Уховецький Тимко Мака­рович, до книг замкових сознали тими слови** ^{[206] [207] [208] [209] [210] [211]).}

З наведених слів ми бачимо, що мужі копні були підданцями пан­ськими, починаючи від князів, панів-урядовців і до звичайних панів, причому нарівні з панськими підданими виступають піддані духовних осіб. Прикладів, де на копах виступали піддані панські взагалі, можна було-б одзначити багато ^[212]).

Нарівні з підданцями панськими виступають на копах підданці Го­сподарські, себ-то великого кн. Литовського.

Hanp., р. 1575 лютого 23 дня урядові Слонімському „копа, п і д- д а н ії господарськії, з с. Митькович війт того села Остапко Антонович, а підданий... вельможного п. Григорія Воловича... Оза- ришський Лук’ян Онан’їч, підданий п. Володимира Заболоцького Деревенський Кіндрат Русакович, а підданий п. Войтеха Руден- ського Якимовський Дорош Мельневич і и н шиї підданиї го­сподарський.. п. Новгородського і... Володимирові... Руденського одказали суд свій копний“ ^,).

З початку XVII століття замість господарських підданих висту­пають вже піддані королівські.

Hanp., р. 1616 червня 20 дня в справі крадіжу коня п. Ва­силеві Пришихотському відбулася копа на Берестейщині, на яку зібралися піддам і... з двох сіл його королівської милости з с. Батча і з Дубового підданих три.., і инші сусіди їх з тих сіл не мало“ ^{[213] [214] [215] [216]).}

На копах виступали ще й піддані королевої.

Hanp., Олексаидер Лозовицький, возний воєводства Берестей­ського, докладав урядові, що р. 1625 жовтня 5 дня був він, за ужиттям Степана Нарушевича, „на копі... на прочищу у Перекопа, которая била згромаджена з різних сіл околичних, так короле­вої, яко і инших панів... о забиття потаенное... слуги Наруше­вича... Андрія Тишки“ ^{[217] [218]).}

Поруч з підданими королівськими виступали на копах ще й ті також піддані, що належали до того чи иншого замку.

Hanp., Матис Славогурський, возний повіту Луцького, докла­дав урядові, що р 1583 серпня 23 дня був він у справі забиття луцьких жидів Шмойла та Мошка Малчичів на копі, на якій чинився опит околичних сусідів, „підданих... княжати воєводи київського Крупських і Ставецьких... п. Михаїла Павловича Дворецьких, так теж зем’ян его королівської милости Підгаецьких, яко і підданих до замку Луцького належачи х“ ^,)∙

Треба гадати, що належні до того чи иншого замку чи староства піддані були підданими королівськими, наданими лиш у державу на те чи инше староство.

У скарзі Григорія й Катерини Велятицьких, зем’ян, у справі крадіжу їм яловиць, свиней та овець, між иншим, читаємо: „в сім р. 1630 місяцю октябрю і ноябрю збирали єсьмо людей на копу водлуг звичаю давнього з різних сіл... то єсть підданих околичних так шляхту⁵) з різних сіл, яко і підданих королівських староства П и н с ь к о г о“ *).

Я не наводитиму актів, де говориться про присутність на копі „хлопів *, вважаючи, що хлопи є того самого соціяльного стану люди, що й піддані різних панів^[219]).

Отже піддані, хоч-би чиї вони були, чи то королівські, чи то князівські, хоч-би панські чи земянські, брали участь у громадському суді, як його члени-копники.

Піддані, хоч-би чиї вони були, виходили на копу тільки за згодою своїх панів.

Hanp., р. 1521 серпня 8 дня на урядовому суді в справі по­жоги гумна й кліти Сенька Ножчича дітям й братам, підданим кн. Івана Полубенського, між иншим, підкреслювано було, що урядовий виж Севрук звав на копу підданих кн. Тимофія Пузини й на­місника його Гладка; намісник хоч і пообіцяв стати з підданими пана свого, але на всіх трьох копах не став. Намісник Гладко на це відповідав так: „нашов он (Севрук) мене в Деречині і звав на копу; і я йому одказав: „князя моего тепер дома ніту, пійди ти собі до княгині моєї і єстлі скажеть мні княгиня на копі стати і люди поставити, і я стану і люди поставлю; а без дозволения княгинина не моцон я люди княжиї на копі ставити'¹’),

У багатьох актах говориться про присутність на копному суді вза­галі „людей“ і „сусід“, без будь-якої ближчої вказівки на соціяльний їх стан.

Hanp., зем’янин Олександер Колиш у скарзі своїй Берестей­ському урядові р. 1644 жовтня 21 дня, між иншим, писав: „в... шкоді й покраденні свірна... підданого мого... чинячи опит і к о п и людей сторонніх і сусід збираючи, питання й старання о тій шкоді, покраденні свірна свого той підданий мій чинив... копи людей з різних сіл на місце звичайне стародавнє... по три кроть збирав" ^{[220] [221]).}

Проф. Н. Іванішев гадає, що в копних судах брали участь і вільні поселяни, або, як їх називає акт, сельчани^[222]).

Справді, акт, що на нього покликується проф. Іванішев, дає під­ставу для такої гадки.

Р. 1564 квітня 18 дня виж Микола Маркович докладав Луць­кому урядові, що в справі замордування на копі Степана Велиць- кого — про це вже згадувано — він з сином небіжчика Васьком „пи­тали... людей велицьких... і сусідів їх, коториї на тім вічю били, так теж і сельчан, для чого... Сенько і Дем’ян оного Степана... збили, змордували, на смерть замучили: єстли-же за всказанням або з знайдення копного, чили пак свавільне то вчинили? Тогди люди велицькії, піддані п. Малинського і п. Івана Яцковича Борзобагатого... так теж і сельчан и... повідили" •). Протиставлення людей велицьких, підданих панських, сельчанам можна з’ясувати тільки тим, що сельчани, хоч і були люди велицькі, себ-то проживали в с. Величах, але нічиїми підданими не були. Окрім того, треба ще мати на увазі, що акти завсіди дуже докладно опові­дають про те, якому панові які підданці підлягали, і тому припустити, що в акті, на який зроблено вгорі покликування, не означено підданства тих людей через якусь недбайливість складачів акту, важко. Тому треба погодитися з думкою проф. Н. Іванішева, що, крім селян, підданих панських, були ще й селяни вільні, дарма що ця думка й не в яжеться з загальним становищем того часу, коли підданство селян було ніби звичайним явищем.

Окрім селян вільних і селян підданих панських, соціяльне становище яких можна було-б означити сучасним терміном селян-середняків, на копах брали участь і тогочасні пролетарі, так звані „паробки", що про них їв. Новицький гадає, неначе вони були нащадки колишніх рабів ^,)∙ Hanp., вел_г кн. Литовський Олександер на ‘скаргу владики

Смоленського Иосифа на кн. Горських за те, що люди їх, коли люди владики в справі крадіжу кличуть їх на сок, не ходять, так вирішив справу: „мають с обу сторон на сок людей своїх і па­ро б к і в посилати там, где ся шкода станет, а хто не вийдет, тот без суда виноват" ⁸).

Хоч тут копи прямо не названо, але з попереднього ми вже зна­ємо, що копу називали й соком. Так розумів цей акт і Любавський, наводячи його на довід того, що за нестання на копі прикладали вину до несталих на копі ^{[223] [224] [225]).}

Парубків цих в актах ще звуть парнями *)» або челядниками ^[226]), або двірними слугами ^[227]), себ-то взагалі наймитами ^[228]).

Hanp., Ганна Степанова й Дорота Войтехова скаржилися р. 1582 травня 12 дня на Берестейському вряді, що коли вони йшли гостинцем з Кобриня до Берестя, їх пограбовано було на ґрунті зем’ян Крися Криштофовича, Себастяна Костюшковича-Че- ховича і Юрія Криштофовича. У цій справі скривджені 10 травня скликали копу, на яку „зійшлися... тиї зем’яни, на чиїм ґрунті їх розбито, так же пан Іван Гоголь сам підданих - своїх всіх і двірних слуг ставив, а пани Кіндрат і Павел Савицькії своїх підданих висилали" *).

З наведеного ясно, що помиляється проф. Іванішев, кажучи, що „право (брати участь у громадському суді) належало самим-но хазяям, що мали постійну осілість. їхні сини й брати, що не мали окремих госпо­дарств... становилися на зібрання лиш з особливої вимоги копи і не для ради, а тільки для свідчення*⁴⁸). Щоб підперти цю свою думку, проф. Іванішев не навів жадного акту, а тільки покликався на арку­ші 255—259 рукописної книги гродської луцької за 1583 р. Я перевірив це покликання. Під р. 1583 є аж три книги, і тільки в кн. Ks 2064 на зазначених аркушах уміщено під Ks 238-718 акт про копу, що його надрукував проф. Ясинський у своїх „Актахъ о копныхъ и панскихъ судахъ" т. II, № 34. Ось місце» що може стосуватися до порушеного питання (його ми вже наводили вище):

„а кгди ся до громади зібрали, для всілякої -відомости, если би всі били підданиї того села, о спис їх просили; которих іменй тії сутьТимкоГущеня, которий менив в себе сина Власа, которого не било... Климко Обовтич, которий менив в себе синів трьох: Мартина, Павлючка, Тишу- ту, тик на копі не било...

З наведеного випливає тільки, що де-в-кого з копників були сини, брати, наймити, які на суд не прийшли. Який-же звідси висновок? Тільки той голий факт, що синів, братів і наймитів на копі не було. Ніде не сказано, що сини та брат не мають окремого господарства, а тому й на суд не прийшли. Навпаки, наведений акт говорить проти думки проф. Іванішева, бо він невхильно раз-у-раз зазначає, що їх „на копі не було"; як-би вони не мали права бути на копі, то акт про це й не згадував-би; коли-ж він уперто підкреслює, що синів, брата й наймита на копі не було, то це значить, що вони повинні були бути, а не прийшли. Не треба спускати з ока, що перелік осіб, що прийшли на суд, іде за списком, якого зацікавлена сторона вимагала од державці с. Підгаєць. Очевидячки, відсутніх осіб було занесено до списку, як людей, що повинні були бути на копі. Коли-ж ми пильніше придивимося до цього списку, то побачимо, що в спискові є Левко Гуща, Гарасим Гущеня, Тимко Гущеня, Трохим Гущеня, Мишко Гущеня—себ-то батько і поруч з ним сини й брати; маємо там ми двох Обовтичів, двох Mo- щенів, двох Абрашковичів і т. ин.²). Ясно, що на громадський суд при­ходили батьки й сини, приходили брати, ба навіть наймити.

Далі, люди простого стану ставали на копі з своєю старшиною, до якої належать по-перше старці.

Hanp., возний повіту Менського Омброжей Суринт оповідав урядові, що р. 1583 червня 17 дня „будучи приданим з уряду... на прислухання копи Василю Костюковичу, вряднику манастиря Мен­ського і всім старцям, которі на тую копу з стародавніх часів водлуг звичаю своего ходити повинні", він прибув на врочище Дубок; „тоди старці і всі копляни перве учинили межи собою обмову водлуг обичаю і права копного, питаючи межи собою старець старця, чи вже зо всіх сіл старці з підда­ними панів своїх всіми на тую... копу... вийшли"³).

’) Проф. Яси нск і й, Акты т. II, № 34^і.

’) Там-же.

^s) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIII, № 63; подібн. там-же, № 138, 139, 141, 143, 165, 173, 180, 181, 184, 198; Apx. Юг.-Зап. Рос. ч. 6, т. 1, № 105.

М. К. Любавський з приводу старців каже: „Владимирський-Бу- данов цілком має рацію, коли вважає старців за місцевих руських уря­довців; але не зовсім має рацію, кажучи, іцо вони існували по всій Русі, що була під владою Литви" [229] [230]). Любавський теж констатує існування старців по Подніпрянських та Задвинських волостях. „За інструкцією, наданою р. 1523 державцям Виленського та Троцького повітів, старців, як і иншу сільську старшину, повинні були призначати державці; але в Подніпрянських і Задвинських волостях старців... призначав сам Го­сподар, якому вони платили від свого,старчення*, що було для них прибутковим урядом... Вони-ж,мети метивали' на волость, себ-то роз­кладали й збирали гроші на їх волосну потребу... Як представники во­лостей, старці від імени їх вели позви проти намісників і державців та инших урядових осіб за їх кривду та новини, то-що" ²).

Про значіння старців на копиих судах Г. В. Демченко вислов­люється так: „ступінь досвідчености та знання копи, особливо не дуже людної, цілком залежало від наявности й кількости таких старців чи старих копників... Без старців і найвелелюдніша копа часто... не знала-б, що чинити та як поводитися, як розвязати повстале спірне питання, як поставитися до тієї чи иншої незвичайної події" ³).

Можливо, що Г. В. Демченко перебільшує значіння старців, ото­тожнюючи їх із старими копниками взагалі; але з наведеної вище ци­тати з акту ми бачимо, що старці відіграють на копах провідну ролю, ставлячи запитання й відповідаючи на них за всю свою громаду.

Що-ж до місцевостей, де старці існували, то з цього приводу Лю­бавський каже: „Опріч Подніпрянських і Задвинських волостей, стар­ців ми зустрічаємо і в деяких волостях сусідніх з ними... Hanp... у Бо- рисовській, Могилівській та Олучицькій, в Завській волості Київського повіту... в Марковській... Куренській волостях в князівстві Мстислав- ському і, нарешті, в волостях Полоцьких" ⁴)∙

До цього ми додамо, що старці існували на Менщині та на Волині^s).

З наведених вище слів Любавського видно, що старці ці були урядовці, яких призначали або сам Господар, або його намісники й дер­жавці. Значить, старці існували по волостях господарських; а напри­кінці XVl ст. бачимо вже старців, які виходять на копу з підданими панів своїх. Hanp. на копі, про яку тільки-що згадувалося, на запитання, чи вже усіх сіл старці з підданими прийшли, читаємо таку відповідь: „первий мовив старець... воєводи Виленського, во­лости Смолевицької і Городицької Карп Ворсич, іже... я, панове старці і копляни, зо всіма... підданими пана мого на сюю... копу вишов; также і другий старець... воєводи Виленського з села Сліпенського Мерковець, же... я... з о всіми підданими... пана мого на... копу вишов; потім

старець... отця митрополита воло от в Прилепської Борис мовив... і еще теж отця митрополита з с. Цнен- ського другий старець Федько мовив... еще теж ста­рець... KH. Соломорецької З С. Боровлян... мовив'[231] [232] ^). Ми бачимо тут старців, як представників панських підданих—і во­лосних, і сільських.

За другу урядову особу з людей простого стану на копі був війт.

У справі знаходження коло млина плебанії Менської трупа невідомого потопленика, про що вже згадувано, староста Мен- ський, коли тіло втопленого було привезено до вряду, „зараз по­слав до лентвойта, до бурмистрів, раєць міста Менського... і до всіх війтів підданих к н/зьких, панських, зем’янських, світських і духовних, да ~¹4H їм о том відать і взиваючи їх до того, аби яко сами з особ своїх, также міщан всіх обі­слали і зійшлись... для учинення опиту[233]²).

Війти, як селянська старшина, відгравали на копах таку саму ролю, як і старці.

Hanp., 1664 р. травня 11 дня на копі, зібраній для суду над злодієм Себастіяном Кондратовичем, підданим Гальшки Котлівни Костиної, ми бачимо таких копників: „держави Соколовської... пана воєводи Виленського із маетности старого Дзитова з сіл, себ-то з села Дзяхельця, з с. Шиліна і з сіл Чернеревських і Лазьків — війт з_утих сіл з мужами... війт самої п. Ко­стиної на ймя Грицько Петрукович Верховодка і з иншими мужами'* ^s).

Ми бачимо тут війтів з мужами з сіл, які, подібно до старців, ви­ступають на чолі мужів.

Можна було-б гадати, що війти зайняли місце старців; але в одному акті ми зустрічаємо війтів поруч із старцями.

Hanp., р. 1594 квітня 2 дня відбулася копа на Берестейщині у Прохода біля мосту, на яку зібралися „старцове і всі мужове з сіл... панів... постановившися на тій копі старець волосний волости Ігуменської Кузьма Мацкович і з ним вій­тове, на первей війт з с. Колодезів... Гира, війт M и ку­ли ць кий Ходор Забнич, війт Юріевський Іван Губаревич і и н ш и ї війтове**⁴) Далі, як селянська старшина, ідуть лавники.

Hanp., р. 1598 червня 7 дня відбулася копа коло Чорного ліса на дорозі Борисівській, на якій „перед старцем... воєводи Ви­ленського волосним Смолевицьким, перед Олексієм Петровичем Ворсою і перед другим старцем... Драчківським... перед Харитоном Королем і лав н и ком... п. Тальвошевича Острожчицьким с. Гу- динець Климом Ілейчичом, а перед підданими... воєводи Вилен­ського Смолевицькими... і перед усіма людьми, на тій копі зібра­ними... Сидько Цуприкович... нові див'*⁵).

Подібно до лавників по містах з магдебурзьким правом, лавники селянські, мабуть, засідали на лаві — себ-то були радними при війті.

• Нарешті, ідуть тивуни, як селянська старшина.

Hanp., р. 1567 липня 16 дня Станіслав Рогаля скаржився Луцькому урядові, що в справі пограбування хлопця його Матиса він зібрав копу, на якій підчас опиту, „кому би ся... шкодника... трафило видіти, або поткати... повставши... тивон панаЗаго- ровськог о... Богдан Триликович, п о в і д и в" ^,)∙ Тивуни нарівні з війтами відграють на копах помітну ролю.

Hanp., р. 1568 березня 1 дня на копі, скликаній у м. Любчу в справі покрадення Мартину Дехтеревичу та Івану Леневичу різ­них речей, коли зібралися люди зо всіх чотирьох частей Любча, питано було врядника Яна Нетецького, чому він на перших копах не бував; Нетецький відповів: „а на копу мені самому, так теж і людям своїм... пані ходити заказала. Яко-ж війт Богушів- ський і тивон Любецький... визнали... ніколи... пані нам не заказовала, абись-мо ла копу не міли ходити, бо єстли би которий з нас на копу не прийшов, тогди копа нас у тую шкоду уложить, о што будеть на копі жаловано... війти і тивуни усіх чо­тирьох частей Любецьких повідили Яну і жоні його Ганні... сказуем вас обох на шибеницю"^{[234] [235]).,}

Що старці, війти і лавники, як селянська старшина, в складі під­даних виходили на громадський суд, визнає і Ф. Леонтович^{[236] [237]).}

Статут, наказуючи, що на присяжній копі „вряд маеть з местечок и з сел околичных по три чоловеки старъших, яко войтов, давни- K о в и иних мужов добрих, вери годних до присеги обрати" *) — ясно висловлює думку як про старшинство війтів та лавників серед селян­ських та міщанських громад, так і про їхню визначну ролю в копних су­дочинних діях.

б) Другу помітну групу на громадських судах становили міщани. Про участь у громадському суді міщан Статут Литовський, кажучи про скликання копи у випадках знайдення трупу невідомого чоловіка, висловлюється так:

„вряд замъку або двора нашого маеть обослати всих мещан, людей сельских... к опит вчинити раз и два, а где бы ся на тых двух, копах о тим забитью поведати не могли, тогды третюю копу присяжную маеть вряд собрати... з местечок и з сел околишних по три человека старъших... до присеги обрати" ^[238])∙

Ми бачимо, що Статут каже про участь у громадському суді міщан взагалі, не виключаючи з цього міщан міст упривилейованих, себ-то на магдебурзькому праві. Але з легкої руки проф. Н. Іванішева в науковій літературі панує думка, що міста та містечка на т. зв. магдебурзькому праві звільнялися від обов’язку ставати на копі ¹). Проф. Іванішев з цього приводу каже: „коли містечку або місту, що було за центр сільської гро­мади, надавалося магдебурзьке право, та міську людність відокремлю­вано від общини, вона становила ркрему корпорацію, встановляла окреме урядування, засноване на виборчих засадах, і її звільнювано від участи в сільських народніх зборах" ²). Але висловлюючи таке твердження, Н. Іванішев не навів жадного акту й не покликався навіть на ненадру- кований акт. А тимчасом акти дають нам право сказати, що в громад­ських судах брали участь не тільки міщани взагалі, а й міщани міст і містечок на магдебурзькому праві.

Hanp., приданий з уряду Луцького вижом. Міхно Павлович докладав урядові, що на копі в м. Любчу р. 1568 березня 1 дня урядник п. ТваровськиЙ запитував, між иншим, урядника Яка He- тецького, про якого вже не раз згадувано, для чого він „Москви- тина Степана... без права обісив? Ян Нетецький повідив... іж он не бил на тот час, коли м і щ а н е Озерецькиї його повісили... Тут-же стоячи війт Озерецький і з міщанр Озерецькими пові- дили і визнали... ми посланця нашого прислали до тебе, Яне, даючи знати, же Москвитина піймали у кліті з лицем: ти того-ж часу, приїхавши до Озерян, Москвитина без жадного права обісив..."³).

У наведеному акті ми бачимо сперечання між урядником Яном He- тецьким і міщанами Озерецькими з приводу повішання Степана Москви­тина; суть сперечання полягає в тому, що повішання сталося без права, себ-то без копного суду; сперечання це йде на копі у м. Любчу, де брали участь не тільки міщани м. Любча, а й сусіднього м. O з е р я н.

Прикладів, коли міщани брали участь у громадському суді, можна було-б навести багато ¹)∙

А ось приклад копи в містечку на Магдебурзькому праві.

Р. 1665 березня 9 дня з сіножати Степана Орминського, попа м. Дивина на Берестейщині, возів вісім сіна було покрадено. „По немалому часі, читаємо в акті, взявши жалобливий відомість од челяди своєї, що сіна в фільварку ані стебла немає, прийшовши на ратуш перед усеньким магістратом міста його ко­ролівської милости Дивинського скаргу 'Занісши, упрашав, щоб громаду або инче копу спровадити для доводу забрання того сіна позволено було... за по­зволениям урядовим, ставши, громада слушним дово­дом довела"”).

^,).,О древн. сел. общ.**, стор. 4; Леонтови ч ъ Φ., „Областные суды", стор. 99,106; И. Спрогисъ, Передмова до Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVlH, ст. XXIX.

’) „О древн. сел. общ.", стор. 4.

^а) Проф. Я с и н с к і й, „Акты* т. І, № 97; Apx. Юг.-Зап. Poc., ч. 6, т. І, № 24>

⁴) Проф. Иванишевъ, „О древн. сел. общ.^-, додаток IV; Ак. Вил. Арх. Ком.т. XVIII, №№ 20, 67, 95, 97, 139, 187, 199, 215, 268, 282, 299, 318, 324, 334, 393; Apx. Юг.-Зап. Рос. Ч. 6, т. І, №№ 24, 58, 72, 83; Додаток, № 123, 132.

^б) Ак. Вил. Арх. Ком. т. XVIII, № 397.

Наведений приклад, жадного сумніву не викликаючи, ясно доводить, що міста на магдебурзькому праві копкого права вживали.

Прикладів того, що міста на магдебурзькому праві збиралися на громадський суд, можна було-б навести багато ¹)∙

Ми знаємо один тільки акт, де міщани на праві магдебурзькому зреклися вийти на копу, — це не раз уже наводжуваний акт про знай­дення коло млина плебанії Менської трупа невідомого чоловіка. Там староста гродський Андрій Станкевич

„послав до лентвойта, до бурмистрів, раєць м. Менського і до всіх війтів підданих князьких, панських, зем’янських... даючи їм о тім відать і взиваючи їх до того, аби яко самі з осіб своїх, также міщан всіх обіслали і зійшлися перед замок до тіла небіж­чика... для учинення опиту і вивідання... леч лентвойт Павел Вань- кевич і бурмистр Михайло Филипович одказали, же для намов одкла- дають до дня завтрешнего, если мають вийти на тую скрутинію. або ні... А кгди... на завтрее... тоє тіло небіжчика в кінці мосту замкового поставлено било... там же пришедши до мене п... лент­войт повідив... ваша милість, пане старосто, присилати рачив, абихмо з бурмистри, райцами намовившися, обіслали всіх міщан м. Менського і самі з ними тут... вишли... для опиту... тогди... я з бурмистром Михайлом Филиповичем і з райцями о тім мовив, ніжли... они вимовлялись вільностю прав своїх майдебур- ських і на копи таковиї не звиклиї ходить і стано­вить ся., не повинні, а то... я сам з особи своєї тут до вашої милости пришов і справу дать готов. Я, староста, не маючи на тім досить, посилалем трьох возних до того бурмистра Михайла Филиповича і до раєць, упоминаючи, аби вони, не ви- мовляючися вільностями прав своїх і не розуміючи того за жадную копу, але з повинности х р е с т і я н с ь к ої то чи- нечи, аби ся злочинця винайти і об'явити міг, тут на на тоє місце, перед замок, не обичаем копи, але для опиту і вивідування вишли. Михайло Филипович і через возних тоє ж одказав, же на копу ходить не повинен, а потім і сам на міст до мене з писаром міським Сергієм прийшов і тоє-ж одказав, же... ми міщани на копах такових становиться не по­винні, але... кажем собрать міщан осібно і опит або вивідання межи собою сами учиним; якож не становячись на тім місцю, где немалая громада людей з міста до тіла зібрали, пішли проч до домів своїх" ²).

Ми тут бачимо вимовку війта з лавниками, що ніби-то з віль- ности прав магдебурзьких міщани на копах становитися не повинні. Даремні були упоминання старости, щоб міщани не розуміли того за жадную копу, але з повинности христіянської допомогли злочинцю ви­крити не обичаєм копи, а для опиту і вивідування стали; бурмистр з райцями залишилися при своїй думці, зробивши таку поступку, що вони, міщани, готові зібратися окремо й межи собою сами опит і виві­дування вчинити.

*) Там-же, №№ 20. 205, 220, 226, 282. 324, 334; Apx. Юг.-Зап. Poc., я. 6, т. Г. №№ 58, 72, 83. ПО; Додаток, № 123. 132.

*) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIH, № 148.

ЗДірлнк праць Ком. змх.-рус. та укр. права, в. 4.

Гадаю, що в правах магдебурзьких жадної заборони ходити міща­нам на копи немає; міщани на магдебурзькому праві здобували право самоврядування, свого власного виборчого суду й звільнення від суду гродського старостинського та инших урядових судів. Можна було, певне, сперечатися за свої вільності, не слухатися урядовців повітових, як от старости, і не йти на копу тільки через те, що на ню староста закли­кав ¹), — але ці вільності не забороняли бурмистрові скликати окрему копу з одних міщан, якої магдебурзьке право не передбачало, і пере­вести на ній ті судочинні дії копного права — опит і вивідування, до яких закликав староста. Що в цьому випадкові ми маємо навряд чи правдиве тлумачення магдебурзьких вільностей, можна вбачати хоч-би в тому, що лентвойт не поділяв зовсім думок бурмистра й лавників і прийшов на копу, як він казав, „сам з особи своєї⁰ і справу дати був готовий. Я залишаю на боці вимогу закону, звернуту до всіх міщан, виходити на копу в такому як-раз випадкові, з яким ми маємо ^справу в нашому прикладі, — а звертаю увагу на те, що цей випадок вимовки міщан на магдебурзькому праві ставати на копу — єдиний і, треба гадати, помилковий, бо акти дають нам приклади стання на копах міщаи з таких міст, які безумовно були на магдебурзькому праві, як от міста: Сло- нім²), Слуцьк^[239]), Ломач *), Докудова ^s), Дивин ^[240]), Висоцьке ^[241]), Житомир^[242]), Володимир ⁹), Луцьк ¹⁰) і Овруч ^u)∙

Коли в вищенаведеному прикладі Менський староста вимагав від міщан, щоб вони ставали на копу, — то Житомирський староста, нав­паки, гадав, що міщани невільні копного права вживати.

. Hanp., коли Василь Пронкевич Случанин удався до Семена Матвієвського, старости Житомирського, по одправу декрету коп­ного, то зазначений староста, „казавши тот декрет перед собою вичитати і, обачивши то, іж... міщани... то судили копним правом, чого не міли судити і не єсть вільні, кгди ж они копного права не уживають, тільки я, а не в бит- ності моей намісник мій"¹²), скасував декрет.

Характерно, що староста вважав, веначе-б міщани копного права не вживають, а вони як-раз із цього права й скористалися. Навіть коли-б магдебурзьке право справді забороняло міщанам на магдебур­зькому праві заживати копного права, а сами міщани, підлягаючи зви­чаєві, такого права заживали, то й тоді ми мали-б право говорити, що міщани на магдебурзькому праві вживали копного права. Коли-ж, як у нашому випадкові, староста гадає, що копного права вживати може тільки він, а коли його немає, намісник його, то ясно, що з нього правник був неважний, бо копне право існувало і його вживали не сами лиш старостинські уряди, а й усеньке тодішнє суспільство.

Отже, беручи на увагу зазначені вище факти про те, що міщани на магдебурзькому праві вживали копного права, ми маємо право ска­зати, що міщани взагалі, не виключаючи й міщан на магдебурзькому праві, брали участь у громадському суді як його члени.

в) Третю групу копників становили бояри.

Hanp., возний Павло Сенницький докладав Менському уря* дові, що р. 1599 вересня 26 дня „за ужиттям земянина... Івана Савича Корсака був єсми для прислухання... остатньої копи... на тоє містцо зібралися бояре і мужі всі з околиці" ¹)∙ Ф. І. Леонтович про участь бояр у копному суді каже: „Про бояр, що брали участь у копних зібраннях, імовірно, говориться в актах у значінні таких-же землевласників, що не сиділи під господарем і панами, як і околична шляхта й дрібновласні зем’яни. Бояри служилі, що сиділи під панами, вважалися взагалі в складі панських підданих, не відокрем­лювалися в осібний волосний рожай" ^a).

З такими власне боярами ми зустрічаємося й у наших актах.

’ Hanp., р. 1561 листопада 6 дня на уряді Слонімському, відка­зуючи суд копний, представники копи, між иншим, говорили: „на всіх... трьох копах всі піддані господарські так Яна Палуського й околичних бояр становилися" ⁸).

Значно більша частина актів говорить про участь на копах бояр, * що прислухали тому чи иншому панові.

Hanp., р. 1599 вересня 26 відбулася копа в справі Івана Кор­сака; на цій копі „постановившися очевисто боярин... п. Івана Корсаків... Петр Єнелевич повідив, іж... коня... моего власного взяв боярин п. Дмитра Тишкевича Скумина... Івашко Остапкович" ^{[243] [244] [245] [246] [247] [248] [249]).}

Тут ми бачимо двох бояр — скривдженого й запідозреного, що ра­хувалися за панами; але ця належність бояр до того чи иншого пана не зводила їх на рівень з иншими підданими панськими, як це гадає Ф. І. Леонтович, бо акти вважають за потрібне, ставлячи поруч бояр і мужів, відрізняти все-ж-таки бояр від мужів, себ-то підданих.

Про походження бояр проф. В. Б. Антонович говорить, що бояри належали до дружинного стану ^s), являючи собою стародавні дворянські роди південно-руського краю.

г) Четверту групу копників становили зем’яни.

Із скарги Яна Борковського, зем’янина господарського, Бере­стейському урядові ми, між иншим, дізнаємося, що на копу, яку зібрав р. 1625 жовтня 5 дня Степан Нарушевич у справі забиття слуги його Андрія Тишки „водлуг науки права посполитого... панів- з е м ’ я н і в воєводства Бреського воззав⁴⁴ *).

Проф. Н. Іванішев про зем’ян каже: „до громади (общини) належали також зем’яни королівські, себ-то безземельні шляхтичі, що одержували в володіння одруби (участки) королівських земель з умовою виконувати певні, переважно військові обов’язки" ²). Тому зем’ян цих взагалі дуже важко буває відрізнити від иншої дрібної д) шляхти, яка становила п’яту групу на копах, тим більше, що в актах иноді дається зрозуміти, що- зем’яни й шляхта — цс розуміння тотожні.

Hanp., лист суду копкого, що відбувся р. 1629 жовтня 28 дня¹ на Овруччині, починається так: „ми... Ходаківськиї... Каленськиї... Богдановичі... Каленськиї, шляхта, зем’яни його королів­ської милости воєводства Київського, а ми, з різних сіл і мі­стечок піддані панів своїх" ³).

Знов-же, акти ніби відрізняють шляхту-зем’ян від иншої шляхти.

Hanp., декрет копний, що відбувався р. 1696 лютого 16 дня в Серниках, починається так: „ми. шляхта Полуховичі Cep- ницькі, зем’яни... повіту Пинського, також і ми, шляхта Пра­сол о ви ч і Ост р о в сь к і....також і ми, піддані його королівської моци Серницькі..." *).

Можна гадати, за В. Б. Антоновичем, що коли шляхта відрізняється від шляхти-зем’ян, то це була шляхта польського походження, що почала оселятися в південно-руському краю після Люблинської унії (1569 р.)⁵).

Ф. І. Леонтович держиться того погляду, що зем’яни-шляхта — це бояри-шляхта ^s). В. Б. Антонович про походження зем’ян говорить: „за литовських князів.старовинне руське боярство розклалося на кілька ка­тегорій; з-поміж його виділилися зем’яни. слуги ординські й слуги замкові.... Зем’яни — це були члени княжої дружини, що одержали маєтки (землю)* й повинні були відбувати земську повинність з тої землі на користе князя; ця повинність була прив’язана до спадково-належного їм маєтку й полягала в обов’язкові ставати особисто або, в залежності від обширу маєтку, постачати певну кількість людей на війну „конно й збройно", після заклику князя. Вони повинні були „їхати на послугу господарську при воєводі, коли їх обішле. Повинність ця називалася господарською, військовою, земською, службою „конем" і крім неї зем’яни не несли жадних инших повинностей, не підлягали присудові княжих замків та

^,) Ак- Вил. Арх. Ком. τ∙ XVlII № 249; подіб. там-же, №№ 59. 89, 265, 287, 332, 346,.

357,360, 370, 432, 434, 440; т. Vl № 25; проф. Я с и я с к і й, „ Акты" τ∙ 1 № 185⁴; т. И № 34’- ^t) „О др. сел. общ.", cτoρ. 6.

⁰) Арх. Юго-Зап. Рос. ч. 4 τ∙ I, № 18; подіб. Ак. Вил. Арх. Ком. т. XVlII №№ 78» 265, 357, 360, 361, 440, 441.

♦) Арх. Вил. Арх. KoiZ, т. XVlII, № 441.

•) Передмова до Ак. Юго-Зап. Рос., ч. 4, т. I, стор. 21.

^β) „Областные суды въ Λhtb⅛", „Журя. М. Ю." за 1910 р. № 10, стор. 99—100.

їх державців, а судилися або перед особою самого князя, або його воє­води, або-ж судили їх комісії, що їх призначав князь навмисне для кожного окремого випадку. Зем’яни почали виділятися з-поміж боярства, як окремий стан, що користується окремими правами та привилеями, коло половини XVl століття[250] ¹)∙

Будь-що-будь, факт безперечний присутність на копах шляхти, шля­хетського стану людей.

Hanp., у справі знайдення коло млина плебанії Менської трупа невідомого чоловіка староста надіслав на місце підстаростого, „аби ся о тім тілі довідав... то пак підстаростий... з нісколькома осіб панів- шляхти... з п. Миколаєм Яроховським... Криштофом Вовком... Іваном Федоровичем.. Лукашем Кривицьким і з иншим мноз- твом людей стану шляхетського, яко й простого рожаю людей, пришедши там... до млина... а присмотрівшися тварі й оденню, його пізнали**^u).

Шляхту акти теж іменують обивателями.

Hanp., копкий вирок 1656 р. жовтня 15 дня в справі видертя бджіл Ждану Андрієвичу починається так: „перед нами, копою, кгромадою людей зацних, так обивателів повіту Пинського, шляхтою с. Серник і мужів підданих... с. Серник... різних сіл... жалував** ³).

В инших актах трапляється назвисько обивателів без сполучення його з висловом „шляхта“, але тут-же відтіняється, що обивателі ці не є звичайні мужі-підданці.

Hanp., декрет копний, що відбувся року 1677 січня 7 дня в Куп’ятинах починається словами: „Ми, обивателі повіту Пинського... і ми мужовез різних сіл... згромадившись ві­домо чинимо**... Підписи під цим декретом такі: „Криштоф Іванович Горегляд Вилазький рукою. Павел Іванович Сошеницький.. рукою.. Панкрат Омелянович Вилазький, рукою; усне упрошений од всіх мужів с. Оснежич до того декрету підписуюся Єрий Сенкович** ’). Тут-же в актах зустрічаємо Й ще одно назвисько шляхти — це шляхта околична.

Hanp., р. 1662 липня 18 дня Берестейському урядові скаржи­лися зем’яни Ян Плоховський і Григорій Сколдицький з жонами в справі покрадення казана і, між иншим, зазначали, що Плохов­ський в цій справі „збирав копу, на якій копі було шляхти око­личної і сусід тамошніх, також і волость Шерешевська була**⁵). Ф. І. Леонтович про околичну шляхту каже: „Околиці або око­личні села... складалися иноді з цілої низки родин однофамільців, при­чому часто один рід займав кілька околичних селитеб. Вони володіють своїми клаптиками землі на спільному праві власників-землеволодільців. і лиш у поодиноких випадках мали підданих" ¹)∙

В. Б. Антонович про околичну шляхту говорить, що вона „протя­гом усенького історичного життя краю зберегала завсіди всі притаманні риси руського свого походження: свідомість своєї руської народности, православну віру, руську мову й етнографічні відмінні риси в побуті свойому, притаманні руській людині" ^{[251] [252]). Що-до стародавности походження, то околичну шляхту треба застосувати до найдавніших дворянських родів південно-руського краю. Всі дипломи на дворянство шляхтичі околичні одержали від великих князів литовських ще перед Люблинською унією, в XIV, XV і XVI ст. Деякі з них, напр., Чопівські й Білецькі покли­калися на грамоти ще давніші, надані їм „від преславних руських князів" ще підчас удільного періоду княжої Руси" [253]).}

Що-до взаємин на копах між шляхтою й мужами, то жадної переваги шляхта над мужами не мала: обидва стани — шляхетський і простий — зливалися в одну громаду і, за обопільною згодою, вирі­шували справи.

Hanp., копний декрет з дня 9 березня р. 1660 в справі покра- дення схованого підчас політичних завірюх майна Федорові Ваби- щевичу-Плотницькому, Івану Гораїну та Полонії Калавуровій почи­нається так: „Ми, шляхта, обивателі повіту Пинського, яко теж. імужове так його королівської милости, яко теж і мужове, до єпіскопії пинської належачиї... всі згідне й одностайне визнаємо й явно чинимо сим нашим копним декретом... А так ми, всі особи... так шляхта, яко теж і мужове... всі одностайне видячи то, же... Іван Єсманович Вабищевич Плотницький і малжонка його... сховання потаємні по­брали й покрали, чого єсмо того купою слушне й явне слідом... довели... на горло всказуєм" ^[254]).

Ми бачимо тут, як уся копа — шляхта й селяни — всі згідно й одно­стайно визнають свого декрета й ухвалюють свій вирок шляхтичеві. І лиш. у поодиноких випадках можна помітити натяки на утворення на копах чогось подібного до окремих курій шляхетських і людей простого рожаю.

Hanp., із скарги зем’янина Войтеха Шеневського' на Мартина Шеневського, занесеної Берестейському урядові р. 1661 листопада 4 дня, видно, що в справі покрадення кількох волів у різних селах р. 1659 листопада 19 зібралася копа, на яку зійшлися з різних сіл „люди, маючи при собі єнерала... воєводства Брестського п- Олександра Шавловського, де і ми всі^[255]) вкупі з п. Мартином Шеневським з маетности нашої Шенева на тій копі... стали, маючи при собі єнерала... п. Миколая Новогонського, а ко ли.. - п. Скоковський на тій копі з нами не став і челядника не ставив, тоді зараз копа окрик учинила, чому не став п. Скоковський з нами; тоді зараз ми спільно зо всією копою, уживши сусідів двох шляхта від себе, а копа війтів трьох з свого боку й єнерала п. Шавловського, до него до дому послала, упрошаючи, аби на копі ставав і о собі справу дав... за нестанням його на копі, маючи Його вся копа за підозрі­лого, крикнули на нас, аби ми його межи собою не таїли, і дім його трясти позволили; тоді ми, не боронячи його, зараз пішли зо всією копою і генералом перед дім його[256]' ’).

Ми тут бачимо, що на копу зійшлися мужі з єнералом, і шляхта теж з своїм єнералом; коли виявилося, що шляхтича Скоковського на копі немає, копа, за спільною згодою, посилає до Скоковського послан­ців— шляхта двох шляхтичів, а мужі й собі трьох війтів з єнералом; нарешті, коли Скоковський і після „напоминания⁴⁴ на копі не став, тоді копа, маючи Скоковського за подозрілого, вимагає від шляхти, щоб вони дозволили зробити в Скоковського трус; шляхта на це згоджується і з копою йде до дому Скоковського. — Отже ми бачимо, з одного боку, що в своїх постановах і судочинних діях копа, яка складається з шляхти й підданих, виступає спільно; з другого боку, помічається відокремле­ність шляхти й мужів: мужі вимагають од шляхти, щоб п. Скоковський став на копі, а потім, щоб шляхта дозволила зробити у Скоковського трус; шляхта на це згоджується і в першому випадкові як шляхта, так і мужі — кожен стан окремо — посилає посланців; а в другому всі «купі ідуть робити трус.

З наведеного прикладу ми бачимо, що громада вимагала, щоб шляхта ставала на копі. В иншому випадкові мужі-копники зреклися присягу виконати, вимовляючися тим, що панів їх нема на копі.

Hanp., Войтех Лежанський, возний єнерал воєводства Бере­стейського, докладав урядові, що на присяжній копі, яка відбува­лася р. 1669 квітня 11 дня в справі крадіжу Балтазару Стрийтов- ському, копники „згідно права не хтіли й не присягли, вимовляючись тим, що від... панів своїх не мали розказання і їх мосців самих не б у л о“ *).

Бували навіть випадки, коли на суддів копних обирали самих лиш шляхтичів.

Hanp., р. 1661 липня 24 дня в справі забиття Яна Гулев- ського на копі виявилося, що забили підданці кс. Венедикта Глинського, архімандрита Кобринського; він „жадав від усіх мужів, що на копі були, аби тих... хлопів... судили. Тоді копа, не хочучи їх судити, на самого... архімандриту Кобринського, як пана їх, той суд зложили; а... кс. Глинський, будучи капланом, не судячи їх сам, усіх... панів- обивателів, що на тій копі були, просив, аби тих вино- вайців по заслугах їх судили. Которі то їх мосці, на той суд там же на тій копі од... архімандрити Koб- ринського в и с а ж е н и ї, узнали..." ^,)∙

Ми бачимо, що архімандрит, пан винуватців, прохає копу, щоб вона судила його підданців; копа, очевидячки, з пошани до архімандри- чого сану і, віддячуючи чемністю на чемність архімандритову, вливає своє право на пана їх; пан-же це право передає шляхті, що брала участь у громадському суді, і вони ухвалюють свій вирок. Отже хоч і не безпосередньо на суддів копних було обрано саму лиш шляхту.

В иншому випадкові, р. 1644 серпня 13 дня, копа безпосе­редньо обрала шляхту на суддів нарівні з мужами, зісланими від громад. Там ми читаємо: „Ми, на підписах нижче йменовані... (Олександер Згерський, Стефан Гриневський, Мартин Добржин- ський, Мартин Грот Спасовський і Матвій Пневський — всі, як бачимо, шляхта) — „затягнені й упрошені до справи... од громади Б у ч и н с ь кої... до суду копкого... з’їхавшись на... урочисько... у Андрієгої гори, при возному., і при мужах, віри гідних, од громад зісланих... сторону скаржучу... перед себе приволати казали..." ^{[257] [258] [259]).}

Нарешті, ми бачимо копу з одної ніби шляхти.

Hanp., копний вирок з 24 жовтня 1695 р. починається так: „Ми, обивателі повіту Пинського, нижче на підписах іменовані, ознаймуємо тим листом нашим, що за данням нам знати і упро­щениям сторонньої шляхти від панів Миколая Яновича, Павла Федоровича, Корнія Михайловича, Прокопа Ярмолича, Тараса. Федора, Гордія, Кіндрата, Сави, Казиміра Павловича Богатків, Яна, Федора, Карпа, Яна Боричевських і инших всенького с. Гривкович зем’ян його королівської мосци повіту Пинського, на копі з ас і л ис ьмо" ⁸).

Коли перечитати прізвища тих, що підписалися під судовим коп­ним листом, то побачимо там: Петра Ширму, комірника повітового, Францішка Ширму, осілого в с. Гривковичах, Леонтія Ковбу, Яна Гораїна, єнерала, Яна Вабишевича Плотницького, Якуба Яскера, меч­ника Виленського, Олександра Вабишевича Плотницького. Івана Бори- чевського, Яна Боричевського, Івана й Михайла Боричевського, Стані­слава Олександра Боричевського, Богуслава Калавура, Олександра Ka- лавура, Василя Шпаковського, Павла, Миколу, Федора, Томаша й Василя Вабишевичів Плотницьких — все, як бачимо, осіб шляхетського стану й межи ними жадної особи стану простого. Але беручи на увагу, що коли в дворі п. Бенедикта Богатка знайдено було багато м’яса й шкур овечих, то й „піддані Лещинські з с. Овсемірова, один за вепря, а другий за барана, що в с. Гривковичах чи покрадено, чи яким иніпим способом погинуло, скаржилися" ^ь), — треба сказати, що й на цій, ніби-то з однієї шляхти складеній копі, були, як бачимо, й люди простого стану.

е) Що-до шостої групи—вельможної шляхти —панів-магнатів, то хоч і рідко, а трапляються випадки, що й вона брала участь у громад­ському суді. Вище ми вже наводили приклад, коли Абрам Мишка, ста роста Овруцький, заніс свій протест на Дмитра Здитовецького за те, що він злодія, поквапившися, повісив без присутности людей сторон­ніх копних, не давши знати своїм сусідам — панам, щоб вони про того злодія знати не могли і слушне про шкоди й про злодіїв своїх відати не могли ’).

В иншому випадкові р. 1582 жовтня 7 дня в справі спалення гумна Івану Семеновичу Верещаці копа, довідавшися від Матиса Лещинського, що з ним брав участь Валентій Печинський, слуга кн. Сильвестра Жижемського, лісничого Кобринського, послала до Валентого Печинського своїх зісланців, щоб він на копу їхав і слід свій одвів; а як він одмовився, пославшися на свого пана, то зісланці поїхали до князя лісничого, „хотячи то у князя... домо­витися, аби тот Валентий на копу із вижом князя... їхав.. Князь... повідив: улітовавшися... шкоди... а хотячи то сам скутечне відати... у вівторок буду і того слугу моего Валентого по­ставлю. А кгди било на завтрей у вівторок... повторе копа большая била... на которий час і князь... лісничий прибил і того слугу своего Валентого із собою мів...“²).

Але коли великі пани на копах рідко брали участь, то їх урядники зате складали на громадських судах помітну групу. Хоч ці урядники переважно були людьми стану шляхетського, але про них треба сказати окремо власне через те, що вони на копах виступали не сами від себе, а від панів своїх.

Hanp., збираючи копу в справі покрадення кліти „вряди и к вельможного пан а... Остафія Воловича, підканцлерого великого князетва Литовського, маршалка двірного, старости Берестейського й Кобринського, любенький пан Валентий Тваровський" зажив вижом Міхна Павловича „для прислухання права копного о почи- ненні шкод підданим... п. підканцлерого і... княгині Іванової Лю- бецької[260] [261]; Коли р. 1568 лютого 27 в м. Любчу зібрано було копу, то вона зразу звернула увагу, що „урядник п. Миколаєвої Ости- кової, княжни Ганни Романівни Любецької, любецький Ян He- тецький ніт відома, для чого на копах минулих сам ся не стано вив... То пак копа вся посилала... до жони Яна Нетецького Ганни... питаючи... для чого на копах не биваєт... Коли ж усі уряд­ники любецькиї н а... копах з а в с і д и б и в а ю т ь“ⁱ).

Ф. І. Леонтович визнає, що „про участь шляхти (взагалі) в складі копників говорять Литовський Статут і сила копних актів XVI і на­ступних столітгів. На копи з’являлися представники всіх шляхетських станів, особливо великих панів і дрібновласних зем’ян“ *)•

ж) Що-до сьомої групи — духівництва, то, як ми вже бачили, представники його брали участь на копах. Тут ми можемо навести инший приклад.

Р. 1622 грудня 8 дня в маєтку Ницькеничах Адама Киселя відбулася копа „при бутності панів Яна Сендля, Петра Калусов- ського, Степана Витчика, також духовної особи — отця Єремії, священика Спаського, з маетности... владики Володимирського Тишкович і при підданих з різних сіл околичних[262] [263] ^,)∙

Тут на громадському суді ми бачимо духовну особу, яка виступає від імени епіскопа Володимирського, як державці с. Тишкович.

Про присутність на копах духівництва для виконання деяких обря­дів і таїн, як от присяга або сповідь, буде сказано в своєму місці, але цю присутність їх на копах викликали культові потреби ²).

з) Тут слід ще підкреслити, що навіть представники національних меншостей брали участь у громадських судах.

В своєму місці було вже зазначено, як татарин Ахмет вимагав, од п. Хведора Биковського, щоб він дозволив йому скликати копу, на якій він мав довести, ніби Шмойло жид, орендар, мав сина його малого- Степана замордувати і „ку пожитку своєму якомусь кров християнськую привлащати".

Можна було-б так само вказати на те, як підкоморий Троцький Богдан Огінський р. 1590 призначив цілу низку коповищ, куди повинні були сходитися на копу околичні мешканці, серед яких багато було татар³), якби ми не додержувалися правила рахуватися з фактами, з тим, що було, а не повинно було бути.

На копі повинні були ставати й жиди.

Hanp., Олександер Колич, зем’янин, скаржився Берестейському урядові, що коли на копі, яка відбулася р. 1644 жовтня 20 дня в с. Буховичах, виявилося, що винний у покраденні свірна Іванові Стрижці, підданому Количовому, Семен Шуляка є парубок Давида Ізраїлевича та Ізраїля Шмойловича, підорендарів маєтку Молодча,— копа зараз послала зісланців з копи до двору Молодча, „котрий... Ізраїль Мовшич, Давид Ізраїлевич, жиди з Берестя, в оренді на той час тримають, і заставши самого... жида... і того паробка... Семена Шуляку... в тисячі копах грошей його припоручив, і той жид... того парубка свого... прийняв і під тою зарукою на копі ставити ся підняв; а коли та копа була, той жид, не дбаючи і на ту заруку, того парубка свого не ставив і сам ся не становив і жадної в і домости не дав, за що копа того парубка жидівського і того жида винними бути узнала*⁴). Можна було-б навіть приклад навести, що цигани склали собі копу й судили одного цигана за те, що він у Гайні зчинив зваду, підчас якої стара жона Олександра Матисовича, будучи зшарпаною, через кілька день померла, коли-б копу цю не складено було з самих лиш циган ⁵).

Отже можна сказати, що всі стани суспільства — селяни, міщани, бояри, зем’яни і шляхта взагалі, а так само й духівництво брали участь у громадському суді; тому й назвисько для копного суду—громадський суд — справді відповідає тому розумінню, що це був суд не тільки гро­мадою, а й спільний для всього громадянства, бо всі суспільні стани, все громадянство брало участь у відправі цього суду.