І. Особовий склад громадського суду.

Од старшого й до молодшого. Чоловіки й жінки. Якості копників (люди добрі, віри гідні, правом не переконані — непідозрені, відомі копкого права й уважні).

1. Склад громадського суду що-до віку акти визначають, по-перше, кажучи, що на копу сходилися мужі.

В одному з копних вироків читаємо: „ми. копляни, всі... кото- риї єсьмо ся зійшли на копу в году... (1594 м. марця 16 дня) старцове і всі мужове з сіл... ставши нам старцем, і всім му- жом на копі../* ^,)∙

Вислів „мужі⁴* дає зрозуміти, що коли це не були одружені люди, то, будь-що-будь, люди змужнілі, дорослі.

Але це все-ж-таки не дає нам ближче зрозуміти, якого віку люди брали участь у громадському суді. Тоді пошукаємо инших указівок.

Копний вирок у справі крадіжу коней у Івана Прийми почи­нається такими словами: „ми, копляни всі, од старших і до молодших... ся зійшли на κoπy...^c* ^а).

. Ясна річ, що брали участь у копному суді люди старшого й мо­лодшого віку. Але й це ще не дає нам змоги довідатися точно, якого віку були копники. Тому підемо далі й подивимось, чи немає часом вказівок докладніших.

Міхал Сарновський, єнерал повіту Пинського, докладав урядові, що р. 1685 вересня 2 дня був він на копі в справі Міхала Кирдея з приводу пожоги двору Кирдеєвого; задля цього зібрано було „громаду людей з різних сіл... копу повторну з дванацяти сіл мужів старих... для суду злочинців"^{[179] [180] [181] [182] [183] [184] [185]).}

Отож ми знайшли більше-менше сталий вислів, що ставить певну межу з одного боку —це старий вік, старі мужі брали участь у копі.

І

Само собою розуміється, що старий вік, надто коли вій уже дуже старий і звязаний з усякими немочами, старечому вікові властивими, позбавляв спромоги ставати на копу. Цю думку висловив зем’ямин Сло- німського повіту Станіслав Лукашевич Юхнович р.

„в року тепер ідучому... червня 14 дня прислав Мартин Венц- кевич, просячи мене на копу... а кгди есьми сам неспособного здоров'я будучи, до того же і в літіх чоловік підош- лий, не йдучи сам на тую копу... на своїм місцю до того згромадження послав сина своего... Андрія[186] [187]⁴ *)• Але в певних випадках і старезність, сполучена з підупалим з до* ров'ям, не звільняла від обов’язку ставати на копі, особливо, коли копа настирливо того вимагала.

У тій самій скарзі Станіслава Лукашевича далі читаємо: „панове сусіди... Мартин Венцкевич конечне по мні того потре­бували, іж бим на тім згромадженню бил, присилаючи до мене непооднокроть, а жем я мусів, яко могучи, до них в и и и сти“ ^a).

Знов-же ми бачимо на суді синів, як от у вищенаведеному при­кладі, що мали ставати на місце батьківське — заступити його,

В иншому випадкові сини ставали вже не як заступники батька.

Hanp., Іван Писарець, що їздив вижом від Словінського уряду в справі Станіслава Луневського, доповідав урядові, що року 1560 травня 27 дня скривджений Луневський „збирав копу о викрадення огороду своего, на которій копі чинив опит... хто б... видів одколь чеснок, або цибулю носячи; то пак стоячи на копі син... Карпів сознав, іж пасучи воли на полі, приніс... до него чеснок і цибулю... Микула і дав йому оного чесноку і цибулі^{44 3}).

Ми бачимо, що пастух, син Карпів, стоячи на копі, як звичайний копник, на опитування скривдженого визнав, що знав.

Коли тут ще ясно не видно, якого віку був отой пастух, то другий акт виразніше про це скаже.

Р. 1563 листопада 27 дня вряду Пинському представники копи, одказуючи суд копний у справі зарізаної вівці Уласові Мане- вичеві, між иншим, казали: „коли ми опит і вивідування на копі о... шкоднику чинили... детина-пастух... Лунець на копі пе­ред нами повідав^{44 4}).

В иншому випадкові р. 1733 вересня 2 дня на уряді Овруць­кому Мартин Іскерський, адміністратор дібр Казиміра Отецького, скаржився на Петра Кулика, губернатора м.

Отож ми бачимо на копі навіть дітей.

Що взагалі виростки на копі бували, упевнитися можна з такого прикладу:

у вироці копного суду, що відбувся р. 1695 жовтня 24 дня, між иншим, читаємо: „о... бвці... з хлівів покрадені, зійшовшись усе село до громади, учинили раду, аби зараз на гарячому вчинку все наше село дозволили трясти домівки... коли ж усе село дозво­лило, так з собою нарадившися, аби жаден з громади і ви­ростків до домів своїх не ходили, а по колії по четверо кожну хату й всі будинки трясли“ ’)•

Тут ми бачимо на копі всеньке село, в тому числі й виростків. Взагалі кажучи, в громадському суді брали участь „всі от мала і до велик а“, як це ми читаємо у вироці копному з дня 2 квітня р. 1594 у згадуваній вже справі покрадення коней Іванові Приймі²).

Отож ми можемо констатувати, іцо в громадському суді брали участь „од старших до молодшихвід „старих** людей до „виростків до „дітей**.

2. Досі ми мали на увазі людей чоловічої стати. Тепер подивімося, чи жіноцтво брало було участь у копному суді.

Передовсім ми бачимо на копі вдов.

Hanp., Міхал Рудковський, возний воєводства Берестейського, оповідав урядові, що на копі, яка відбулася р. 1662 лютого 23 дня в с. Косичному в справі пограбування фільварку Підкошилівського п. Валеріана Дембовського, між иншим, „приповідалася... вдова... Наталка Курильна о своїй шкод і... і о фанти, которі викопав Сакусь Олізареня" ³).

Ми тут бачимо жінку, що заносить скаргу на копі в справі заподі­яного їй крадіжу. Але можна припустити, що вдова йшла на копу, по-перше, з потреби, щоб занести скаргу, а по-друге, що нікому иншому було йти крім неї. Тоді ми наведемо инший приклад.

Р.

Ми бачимо вже тут не вдову, а дружину отаманову, що на копі, як і всякий инший копник, виступає як свідок.

Инший приклад. У справі запалення двору Янові Свидлу на Берестейщині р. 1664 березня 27 дня зібрано було громаду; коли на ній стали питати, звідки-б ото сталося, то „жона... Кіндрата Луцевича... Марина Кудренка... зіз навала і з сином своїм другим, що муж мій Кіндрат Луцевич з сином нашим Левком, за власного радою й розказанням пана нашого Марцинов- ського... запалили¹' ¹)∙

З наведених прикладів ми бачимо на громадському суді мужніх жон. Але з актів не видно, щоб вони виступали з власної волі. Тоді наведемо инший приклад, де про самостійний виступ жінки ясно сказано.

У справі покрадення речей Мартинові Дехтеревичеві й Іва­нові Ліневичеві,,жінка Ганна Кгамратовая, що служила на той час уряднику Яну і жоні його Ганні, прийшо­вши сама добровільно... повідала, що через ті шкоди... для которих копа вже третій раз сходиться, Ян, урядник наш,, з’їхав геть і жона його хоче ніччю втекти за ним“ *).

З наведеного виразно видно, що жінка на громаді виступала з влас­ної ініціативи, прийшла „сама, добровільно^{[190] [191] [192] [193]',}

Окрім того, на копі ми бачимо жіноцтво в таких випадках, коли, здавалося-б, їм і не треба було бути, — наприклад, коли на копі бували їхні чоловіки.

Р. 1646 червня 13 дня на копі, що відбулася на урочищі Накушової на Берестейщині п. Жондзевський „з жоною своєю звичайним способом... о шкоді своїй опит чинили"⁸).

В иншому випадкові р.

В обох прикладах ми бачимо на копі жінок при їхніх чоловіках, причому і ті й ті беруть активну участь у судочинних діях.

Опріч того, ми бачимо на копі жінку тоді, коли її чоловіка не було.

Hanp., у справі покрадення з поля жита Симеонові Свиді вин­ний Богдан Яцкович на першій копі не став; справу відклали до другої копи; „ніжли он, Богдан, і на другій копі не становив,, тілько жона стала"^{[194] [195]).}

Тут, як бачимо, жінка винного з’являється на копу, а чоловік її не йде.

Навіть більше, ми бачимо жінку, що виступає на копі за себе, за­разом заступаючи свого відсутнього чоловіка.

Hanp., Самійло Неронович, енерал воєводства Новогрод- ського, доповідав урядові, що на копі в Уші, що відбулася р. 1684 серпня 19 дня в справі покрадення грошей Самійлові Базаревсько- му, запідозрений Іван Корбут не став; тоді „Ж овридова за му­жа ставала і за себе, за батька свого Івана Корбута а за брата не ставала[196] ¹)∙

Тут уже ми бачимо жінку, що, виступаючи на копі самостійно (сама за себе), репрезентує не тільки свого чоловіка, ба й батька.

Далі ми побачимо, що мати на копі заступає свого сина²); але про заступництво казатимемо докладніше в своєму місці. Коли досі говорилося про те, що жінки з власної потреби й волі брали участь у громадському суді, то не можна зам.овчати й того, що такої участи від жіноцтва вимагав сам громадський суд.

Сюди, по-перше, належать випадки, коли громадський суд вимагає від жінок стати на копі для свідчення.

Hanp., коли на громадському суді, що відбувся р.

З наведеного бачимо, що мужні жони виступали на громадському суді з вимоги самого суду.

Далі, копа вимагала від жінки, щоб вона слід одвела.

Hanp., р. 1603 квітня 11 дня у справі покрадення свирепи з стайні священикові Остапові Тимофієвичеві, гаряча копа привела слід до двору Якуба Прусака, „у которому на той час мешкает Федора Чорнавская, которую заразом звав на слід, бо із її двора діра била, дірою тая кляча... виведена і діру того-ж часу загородила**⁵).

Ми бачимо тут, що від жінки вимагали слід вивести, як і од кож­ного звичайного мужа, а це дає підставу гадати, що на жіноцтві лежали такі самі обов’язки що-до копи, як і на мужах.

Нарешті, бували випадки, коли копа навіть поставила жінці в про­вину, що вона з чоловіком своїм на копах не бували.

Hanp., у згадуваній уже справі Мартина Дехтеревича й Івана Леневича „війт і тивуни всіх чотирьох частей Любецьких пові­дали Яну і жоні його Ганні... ти, Яне, і з жоною своєю ані сам на копі не бував і тих речей, з которими вас тепер привели, у себе маючи, перед копою не повідали[197]). Отож, можна вважати за доведене, що в громадському суді брали участь чоловіки й жіноцтво, старі люди і діти-виростки. Про це так просто в акті й сказано:

Haπp., р. 1686 червня 23 дня копники, одказуючи свій суд урядникові своєї пані з приводу потоплення Оксюти Ващонківни з с. Це co в ці в, між иншим, оповідали, що „коли люди з різних сіл... на купу ся зібрали... купники, згідно звичаю давнього, питали уЦесовців, так у мужів, як і жон, навіть у дітей, чи хто чого такого або в посварках, або иншим способом межи не­біжкою... Оксютою й свекрухою ї“ї Рибачевською, або з мужем Ва­силем її небіжки не бачив в посвару, або в бою і в инших по­дібних причинах до утопления" ¹).

3. Що-до моральних прикмет, яких вимагали від копників, то в актах є вказівки, що за копників бували люди добрі, себ-то ні в чому не запідозрені.

Hanp., р. 1592 травня 3 дня на копі в справі покрадення волів- Богушеві Шанкечичу, „виступивши перед всею копою, людьми добрим и... Ждан почав жалобу чинити" ^{[198] [199]).}

Що під людьми добрими треба розуміти людей незапідозрених^ можна бачити з такого прикладу.

Р. 1651 грудня 2 дня в справі покрадення свірна з фільварку Казиміра Леона Сапіги на громадському суді підчас опиту, хто-б відав о шкодних, копники волали: „нема злодіїв приличніших за підданих... п. Овсяної, которі вже не раз поодинці, самотреть- але, над право, самодесять присягаючи, шкоду вертали, а иншим і платили, і тому тут на копі нашій негодні з людьми до­брими ставати** ^{[200] [201]).}

Протиставленням людей добрих злодіям приличним, які не раз одприсягалися, шкоду вертали й платили, акт виразно дає зрозуміти, що під людьми добрими треба розуміти людей чесних, непідозрених.

Синонімом людей добрих було люди зацні (чесні).

Hanp., декрет суду копного р. 1659 жовтня 15 дня в справі Ждана Андрієвича з приводу видертя йому бджіл починається такими словами: „перед нами, копою, кгромадою людей зацних... жалував Ждан Андрієвич" ‘).

Другою вимогою було, щоб копники були людьми віри гідними.

У тексті присяги, що її повинні були, з Наказу копного, ви­конати представники с. Тепенця Пинського повіту р. 1660 серпня З дня, між иншим, читаємо: „о которую шкоду і копа кілька раз з різних сіл мужей і людей віри гідних била збирана**^[202]). Иноді обидві ці прикмети — люди добрі, віри гідні — сполучаються і стоять поруч.

Hanp., Іван Зябка, єнерал повіту Пинського, докладав уря­дові, що він, будучи ужитий од Миколая Яновича Вишневського, був у дворі його Новоушицькому р. 1652 лютого 26 дня, де застав „немало людей мужів добрих, віри гідних, з різних сіл на копу зібраних" ^,)∙

Трапляється так само сполученим друге назвище людей добрих — себто „люди зацні"— з висловом „віри гідні".

Hanp., р. 1664 травня 11 дня „мужове всієї копи, обравши по­між себе, згідно з правом копним, мужів зацних, віри гідних, аби того злодія за виступок його судили" ²).

Деталізуючи якість людей добрих, віри гідних, акти иноді додають, що вони є люди непідозрені й правом непереконані, себ-то через суд неосуджені.

Hanp., р. 1592 жовтня 17 дня в справі викрадення кліти Омелянові Андрієвичеві, підданому Криштофа !Николаевича Ради- вила з с. Дранкова на Меншині, відбулася копа, де старець Хотян Павлович, „будучи стороною жалобливою за тим підданим пана своего, не заховуючися пристойне... двох підданих п. Завишиних людей добрих, віри гідних і ні в чімпідойзренихі правом н е п е р е к о н ан и х... Карпа Бизевича а Мойсу Писаре- вича, также і третього... теж чоловіка доброго, віри гідного й не- підойзреного, также і правом непереконаного... Сидора Щуконовича... побивши, помордувавши, би яких злодіїв, із собою їх до села Дра­пова.». одвели.,."^[203]). '

Далі, трапляється ще й третя вимога що-до якости копників — це щоб вони були відомі копного права.

Hanp. у копному вироці р. 1663 грудня 2 дня в справі заби­того Яна Пісецького, між иншим, читаємо: „ми обібравши з-поміж себе мужів добрих, віри гідних і відомих копного суд у... наказуємо" ^{[204] [205]).}

Можна-б гадати, що остання вимога стосувалася тільки до людей, що їх копники з-поміж себе обирали на суддів; але беручи на увагу, що, як про це докладніше буде сказано далі, за суддів мали всіх копників, треба гадати, що відомість копного права вимагалася від усіх громадян-копників.

Нарешті, од копників вимагали, щоб вони ставилися уважно до тієї справи, що її мали були судити.

Hanp., р. 1677 січня 19 дня скаржився урядові замку Слуць- кого Ян Мащицький на Захара й Івана Чорнавських за те, що вони, покосивши неналежну їм частину сінокосу, коли те сіно хтось по­крав, скликавши копу, дали вину скаржучому, що він, ніби, по­хвалки чинив на те сіно, коли його кошено; а копа, на яку Чор- навські способили „з різних сіл помічників і купників, котрі... яко люди неуважні і права невідомі, тим сіном обвинили і при­сягу наказали, і як хотіли... осудили" ⁴).

Отож, копники повинні були бути людьми добрими, віри гідними, правом непсреконаними, уважними й права копного „умієтними".