II. Скарга скривдженого.

Скарга особиста або через инших осіб (повіреного, приятеля, урядника й підда­ного). Істотна частина скарги — в оповіданні про суть справи й про шкодника. Незнання шкодника не було перешкодою до занесення скарги.

Ми вже знаємо, що скривдженому належав почин у скликанні копи. Природня річ, що після деяких попередніх дій, що стосуються до зовнішнього порядку на копі, скривджений починає судовий процес чи, як висловлюються акти, правний поступок піднесенням своєї скарги.

Перше питання, що повстає перед нами, це — чи скривджений особисто повинен був заносити скаргу, чи він міг це чинити й через инших осіб.

Ми вже бачили, що скривджений замість себе на громадський суд міг послати свого повіреного, як от Ганна Станіславова, посилаючи на копу, що вона вкупі з иншими вчасниками склала в справі з кн. Павлом, біскупом Виленським, між иншим, писала в вірчому листі:

„Я, яко вдова, не могучи ку тому праву доБожина бити, поручилам на містці моїм того права при инших учасниках Божинських доводити сину моему Валентину, яко власному отчичу, ідалам ему в тім міць, зиск і с т р а ту ¹)∙

Правда, ми тут не бачимо Самої копи, а тому й не бачимо, як по­вірений Ганни Станіславової підносив на копі скаргу; але ми тут маємо самий вірчий лист, де виразно сказано, що в певний термін припа­дає копне право з кн. Павлом у певних справах і що довіреному дору­чається того права доводити замість неї.

Але повіреним міг бути не тільки кревний, а й приятель.

Hanp., возний Ян Іменинський оповідав на Берестейському уряді, що р. 1664 липня 16 дня був він у справі й потребі Войтеха Люби, дозорці п. Андрія Хоментовського маетности Патрик, на копі в справі покрадення деяких речей; „п. Люба, читаємо в акті, презентовавши... злочинців а оповідавши ту шкоду... через приятеля свого... п. Миколая О н и х и м о в с ь к о г о“, пи­тав винних^{[551] [552]).}

Ми тут бачимо, що скривджений скаржиться через свого приятеля, тоб-то замість скривдженого виступає на копі його приятель і чинить скаргу, оповідаючи про шкоду і ставлячи перед копою злочинців.

Про те, щоб цей приятель мав вірчого листа від Люби, акт мов­чить. Гадаємо, що громадський суд не був судом формальним і вірчого листа не вимагав; раз громадський суд, як це ми знаємо, зібрався захо­дами скривдженого, то судові цікаво було знати, про що справа йде, а не те, хто про це буде оповідати. Тому не диво бачити, що замість скривдженого пана виступає на копі з скаргою від імени пана його підданий.

Hanp., возний Андрій Василиса оповідав на Пинському уряді, що р. 1649 травня 9 дня був він на копі, яку зібрала п. Григорова Курсовая в с. Проході в справі шкоди, їй сталої підчас завірюх козацьких; там „підданий з с. Прохода Васько Гаврилович скаргу... п. Ф у р с о в о ї, пані своєї, чинив в ті слова:,панове мужове... я, як підданий пані моєї, скаргу від імени її мости перед вами чин ю... підчас козаччини шкода велика пані моїй, як у двору Проходськім, так і за рікою Ясоль- дою, де ми різне майно пані своєї, при челяді двірній, заховали, стала‘“ ³).

Звичайною-ж річчю було виступати на громадських судах урядни­кам панським од імени своїх панів — скривджених; урядники тут, очеви­дячки, виступали як представники, повірені своїх панів.

Hanp., возний Щасний Міхнович оповідав на Слонімському уряді, Ujo р.

Щоб розвязати це питання, наведемо приклад самої скарги.

Р. 1629 жовтня 28 дня у відомій вже нам справі видертя бджіл підданим Липлянським на Овруччині у декреті копному читаємо: „постановившись піддані... п. Липлянського... Опанас Омелянович а Мишко Кононович перед нами, копою, возними і стороною опо­відали і жалобу свою тими слови преложили... Панове копники! Непооднокроть од кілька літ становляться нам шкоди в подранню злодійським способом пчіл наших... о што єсмо і непо­однокроть копу збирали... тільки-ж не могли єсмо шкодника своего і до сего часу зналесть; однак же кождої копи, за позволениям копним, отлогів на прослухання о тії шкоди свої... заживали єсмо; а., і тепер свіжо... сеї осени перед.. Покровою подрано в нас зло­дійським способом пчоли — у мене, Опанаса, шість роїв непідби- раних, а в мене, Мишка, три рої пчіл также непідбираних; о ко­торім подраню тих пчіл своїх жадним способом без копи і без опиту копного відомости жадної взяти не могли єсмо; яко-ж і тепер о тії шкоди о подранке пчіл своїх зібрали єсмо вашу милість, людей добрих на копу"²). •

Ми тут можемо помітити три пункти: 1) вступ, що складається ніби з історичної частини й що підготовляє суд до сути справи, в якій його зібрано; у цьому вступові скривджені оповідають про те, що їм, мовляв, уже кілька літ чиняться шкоди, але, хоч вони й скликали копи, шкодника викрити не щастило, а тому справу доводилося відкладати на переслух; 2) оповідання про свіжу шкоду, і 3) заява про те, що без копи й опиту копного вони жадним способом не можуть ВИЯВИТИ 3ΛO∙> чинця, через що вони й зібрали копу.

Певна річ, що істотними частинами скарги являються пункти 2 та З, бо „історичної" частини може й не бути—скривджений може терпіти шкоду й уперше. Другий пункт не потрібуе жадних дослідів, бо він по­лягає в оповіданні про ту подію, в справі якої скликано громадський суд. Звертає на себе увагу третій пункт: у наведеній скарзі ми бачимо

*) Проф. Я с и н с к і й, „Акты", т. 11, № 94; подібн. там-же, № 95; Ак. Вил. Apx. Ком., т. XVll!, №№ 137, 387, 391; Арх. Юго-Зап. Рос. ч. 6, τ∙ І, № 142.

⁴⁾ Apx. Юг.-Зап. Рос. ч. 4, т. 1, № 18; подібн. там-же, ч. 6, т. І, № 96; проф. Ясин- ск і й, „Акты", т. І, № 72; τ∙ II, № 34-, 94, 95; проф. Иванишевг, „О др. сел. общ." Дод, VI; Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVllI, №№ 53, 71, 115, 128, 147, 151, 173, 190, 224, 244, 250, 268, 287, 302, 308, 313, 327, 328, 331, 346, 352, 372, 391, 396, 428; т. VI, № 25.

2б8 Правний поступок на громадському суді. Судове слідство

голе піднесення скарги без будь-якого натяку на винного; навпаки, тут прямо говориться, що про шкодника скривджені не могли взяти жадної відомости. Значить, незнання шкодника не тільки не перешкоджає скли­канню копи — навпаки спонукує її скликати, бо тільки вкупі з громад­ським судом можна викрити винного.

1. Але не завсіди скривджені з^: являються на копу, не маючи жад­них відомостей про свого шкодника. Дуже часто вони, піднісши свою скаргу, тут-же називають своїх шкодників, яким вони й дають вину.

Hanp., р. 1608 квітня 20 дня відбулася копа в бору Пузів-

• ськім на Володимирщині в справі підрубання сосни бортної з метою забрати мед; на копі, як визнавали представники копи, Магдалина Абрамовая Пузівська „перед нами... жаловала в тії слова... в року теперішнім... місяця апріля 2 дня стала мі ся в бору шкода: під­рубано в бору сосну бортную о осьми літ непідглядану, і з тої сосни мед вибрано і сосну спалено. І в тій шкоді своїй дала вину п. Василевій Вербській, і п. Семену Русальському, і п. Мартину Андрузькому, і п.

Hanp., р. 1563 листопада 26 дня „Уласець Маневич с. Поча- півського збирав копу... якоби на полі межи Купятич і Почапоза ніхто овцу єго зарізав, і на завтрей... тую ж копу о тім же збирав і опит чинив, хто тую овцу єго зарізав, і дав втім вину пас­туху п. Ярославової Степанцю, которий в тім винен не би л. Где ж копа того Степанця в тім у вину не вложила" ^{[553] [554]).}

Але не раз-у-раз скривджений дає вину кому-небудь безпідставно. Під­стави якісь завсіди повинні бути. І ми бачимо, що вину дає скривджений кому- небудь через те, що він є особа підозріла взагалі й їй не первина це робити.

Hanp., р. 1645 лютого 20 дня відбулася копа на Пинщині в справі крадіжу коня Романові Федьковичеві, підданому п. Абра- мовичевої. „Перед... мужами тот підданий... прекладав скаргу о украдення з стайні коня своего шерстю рижого, під очима лисина білая, за кіп 16 купленого, которого не відать хто року теперіш­нього... генваря з дня 22 на день 23 вночі злодійським способом, потаємне украв; о которім шкоднику хотячи відомість узять, вже по- двакроть на копу людей з сіл околичних збиралем, на которих копах стала помовка на Петра Герасимовича, которому... вжене новина такими речами бавитися, кгдиж єго з лицем піймано прошлого року... з волом, которого у сусіда своего украв... теди на оного ся ускаржав, повідаючи то, же вже... то оному не новина чинить, б о... первей сего вола у сусіда своего украв в с. Висо­кім... і мні тепер в тім украденню конямоєго жаль‘^{тот жид — ар єн дар,,, не оголошав... друками к берегу его припровадивши, бачачи у него одно ніж... осьмаків три... узяли" 4).}

Ото-ж, першим кроком скривдженого після заподіяння йому зло­чину було оголосити, заказати, заповідати про злочин.

Певна річ, що оголошення (заповідь, заказ) це чинилося не тільки для того, щоб усі знали про злочин, але й для того, щоб зібрати відо­мості про злочинця.

Hanp., коли уряд гродський Менський у справі забиття Ста­ніслава Карловича, про що вже не раз згадувано, чинячи опит, запитав підданих небіжчика з с. Татаркович, що жили в милі од двора, де сталося забийство, „для чого би они зараз опиту о тім мужобойці не чинили і копи на опит не збирали? они повідали, же... кільку посланців, питаючися по селах о тім о мужебийці, посилали, але копи... не чинили, бо есьмо розка­заний на то од панії своєї... не міли" ⁵).

Ми бачимо, що тут акт розрізняв опит до копи, і опит на самій копі; перший опит — досудовий роблено по селах, щоб довідатися -про злочинця; другий опит чинили вже на копі. •

’) Там-же. № 374; подіб. там-же, №№ 181, 259, 281, 304. 427, 434.

-) Там-же, №№ 274, 335. 376, 377.

') Там-же, № 139; подіб. там-же, № 140, 151.

*) Tqm-жє,' № 296.

^ft) Там-же, № 198; 'подібн. там-же, №№ 151, 258, 274, 317, 321. 376, 377, 382, 448; Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6, т. І, № 88.. •

Оголошення про злочин і досудовий спит з'єднувалися вкупі.

Hanp., от як оригінально це вчинив Михайло Мишка Варков- ський, коли взимку р. 1569 пропав йому кінський табун: він „по містах в Луцьку, в Рівному і по инших містах око- личним волати і пятна прибивати казав, однак... нігде того стада... опитати не могли“ ’).

П'ятна (тавро) прибивано для того, щоб кожен, побачивши ко­няку з таким п’ятном, знав, що ту коняку добуто безправним чином.

Порівнюючи це оголошення по околичних селах про злочин з за­кличем чи заповіддю Руської Правди^{[555] [556]), треба сказати, що спільного ми маємо тут, по-перше, назву: заповідь була за часів Руської Правди і заповідь ми зустрічаємо і в часи громадського суду; до закличу Русь­кої Правди можна було-б прирівняти оголошення і волання часів гро­мадського суду. Оголошення — заповідь як у старовину, так і в часи громадського суду мало спільну мету — довести до відому всіх про злочин, очевидно, з метою дізнатися, хто той злочин заподіяв. Одміну межи цими двома установами ми вбачаємо в тому, що заклич і заповідь Русь­кої Правди чинилися на торгу, де збираються люди міські і околичні, що прислухали до міста; заповідь-же часів громадського суду провади­лася по всіх околичних селах, себ-то з центру (міста) переносилася на периферію, переходячи з одного села до другого. Коли згодитися з до­слідниками Руської Правди, що заклич на торгу був за вступну частину судового поступку[557]) і переводився на громадському (общинному) суді ♦), то одміна супроти заповіли з часів громадського (копного) суду буде вже надто велика, бо тут заповідь була тільки актом досудового розві­дування, що його переводив сам скривджений або його близькі, а не актом судовим, актом копного суду.}

Га як там не єсть, для нашої мети важливо те, що скривджений, виступаючи на громадському суді з своєю скаргою, міг обвинувачувати свого злочинця на підставі того опиту, що він устиг учинити зараз-же після того, як заподіяно йому злочин, ще перед скликанням копи.

Але не тільки від сторонніх людей скривджений може взяти відо­мості про свого шкодника; він безпосередньо може терпіти від нього, бачучи його на власні очі.

Hanp., р. 1649 грудня 26 дня в містечку Висоцькому на Пин- щині відбулася копа, на якій „війти, міщани... Висоцька і піддані с. Індрика, с. Речиці з плачем жаль свій приповідали, що п. Роман Стрілецький і жона його, маєтність Висоцьк, села й приналежності його орендою тримаючи, брата свого п. Степана Стрілецького в маєтності Висоцьку зоставивши, не тільки над інвентар, але й над всяку слушність незносні утиски міщанам, підданим

чинить, міщан підданих, жидів-орендарів безвинне беручи, в я з е H H я м тисне, окупи грошові бере, гра- біжі незносні, бидла, коні, речі, товари забирає, жадних товарів, б »д ла, коней і жадних речей не торг і купцям, людям иншим, продавати не каже, заручає, а котрий би продав кому иншому, а не йому, заруки бере, б’є, мордує підданих окружним одних кілька окалічив, других і б и в а в“ ^l).

мордерством, на смерть п о з а-

Далі, скривджений сам очевисто або його люди можуть застати на гарячому вчинкові злочинця, що на нього потім скривджений і може занести скаргу на копі.

Hanp., у декреті копкому р. 1677 січня 7 дня читаємо: „Ми... згромадившися до... Куп’ятич... на копу, відомо чиним... що.. ставши на границі Куп’ятицькій і Висоцькій під хрестом, де старе копо- висько бувало, вислухалисьмо жалобу... п. Родзевича недавно року минулого... місяця грудня з дня 18 на день 19, коли п. Родзевич, за данням собі знати, що в Липівцю сіно нічним способом не відати хто бере, челядь свою на згадане урочисько того ж часу сіна стерегти послав, там п. Яна Рабка і п. Теодора Новицького з че­ляддю домовою, сіно на вози беручих, застали"^{[558] [559]). Коли скривджений не застане злочинця на гарячому вчинкові, він може по гарячих слідах злочкнцевих дійти до його дому і, таким чином, дізнатися, хто його скривдив.}

Hanp, р. 1659 серпня 2 дня в м. Турійську відбулася копа в справі обікрадення церкви в м. Торговиці; на цій копі приповіда- лися й скаржилися на Василя Городничука й инші люди: „Семен Шилович з Сельця ускаржався, що сл і дом за волами своїми, яких йому покрадено вночі, біжучи до Клюска в тропи, там воли його тільки п. Симона Клюського; волів своїх в з я в с я“ ^[560]).

впроваджено до стайні... тоді він зараз прибіг і за

Ми бачимо, що скривджений тут не з копою по сліду йшов, а сам, по-за копою, одібрав своє майно й довідався, хто його шкодник.

трус і, витрусивши

Скривджений теж, по-за копою, може зробити своє добро, тим самим викрити й злочинця.

копа в м. Овручі речей; із занесеної Думинських видно,

Hanp., р. 1733 жовтня 25 дня відбулася в справі крадіжу панам Урбановським різних на копі скарги на Ефросинію й сина її Василя що „урожоні Думинські... жита кіп скілька нічним способом на полі власнім п. V " взявши Назарчука, в вели сіна кіп

Урбановських забрали; тоді ці ж... Урбановські, двох приятелів... Івана Чичака і Гаврила стодолі... п. Думинських пізнали і до- кількадесят ь**⁴).

Далі, скривджений може опізнати у когось свою вкрадену річ — лице і по цій речі дійти до шкодника.

Hanp, р. 1590 листопада 13 дня відбулася копа в с. Суходо­лах у справі крадіжу коней Суходолянам; на копі був поставлений Ювко, злодій, і при ньому лице — кінь, украдений у Гаца Борисо­вича. Ось як Ювко оповідав, як його зловлено: „я... того коня ку­пив в дому міщанина Володимирського в Нестера, у комірника його у Федька Венцька увечері... алем... я відав, іж кінь бил крадений... я... того коня Гацева продав міщанину Коденському... Денису, ко­торого коняутогоміщанина Коденського пізнав боя рин... Загоровської Семен Ч и к а л о; котрий Денис, мене піймавши, ставив, яко заводцю, оному Семену Чи­калу і тому Гацу Борисовичу, чий то єсть кінь. А я там же на уряді в Кодні бралом собі до заводці своего до Bo- лодимера, на йм’я того Федька Венцька і до того Hecτepa^{u 1})∙ Нарешті, скривджений міг зібрати відомості про свого злочинця

через шпига.

Hanp., представники копи, що відбулася р. 1574 листопада 19 дня в справі покрадення скота міщанам Слонімським Криштофу та Андрію, між иншим, оповідали: „на остатній завитій копі Кри- штоф а Ондрій, маючи через шпикга напад о тій шкоді своїй на Хведора Окулича, допиралися, аби вивід чи­нив. где того дня... з которого... вночі шкода стала, бил, або ест либи где од’їжджав“ ^{[561] [562])∙}

Так чи инакше довідавшися скривджений, хто його шкодник, міг його піймати і, заносячи копі на його скаргу, тут-же ставити й свого злочинця.

Hanp., возний Микола Закревський визнавав на Володимир- ському уряді, що р. 1622 грудня 8 дня він був в маєтності Адама Киселя Ницкеничах на копі, на якій було поставлено Васька, сина Юрія Черевка з села Завишня, з такою скаргою й данням вини від підданого Ницкеницького Миколая Щербача: „цей... чоловік... не пам’ятаючи на добродійство, которого заживав раніш, служачи зараз скаржучому, розправившися з ним звичайним способом, пла­тою своєю уконтентований, четвертого дня по одійстю з Ницкенич, ніччю, способом злодійським підійшовши, взяв і украв у скаржучого коня... з возом і з хомутом на подвір’ї і з тим конем краденим по­їхав. Которого то злодія коли було скрізь шукано, н аг н а то в... с. Голубях. А потім, з вимоги... скаржучого, старостою і громадою тамошньою було видано. Ko- торий там зараз до вчинку свого признавшись, про коня, де його зоставив і переховав, визнав т. е. на Вольці за Сокалем... Которого то коня... скар жучий од- шукавши... зараз злодія з лицем до суду ставив"³). 2. Ми вже знаємо, що копу збирав скривджений у справі того чи иншого злочину, який йому заподіяно, і тому громадський суд повинен був вирішувати не цілу низку справ, а тільки ту, що ради неї його було зібрано. І оскільки громадський суд збирано було в інтересах певного скривдженого, який для цього, певне, поклав і енергію і, можливо, на­віть кошти, несправедливо було-б, щоб на громадський суд, зібраний ad hoc, виносив свою скаргу хтось инший.

І коли, все-ж-таки, хтось инший, а не той скривджений, хто гро­мадський суд зібрав, заносив свою скаргу, то це чинилося за дозволом всієї копи і за згодою тих скривджених, що громадський суд зібрали.

Hanp., на копі, зібраній з почину підданих Липлянських, після скарги Опанаса Омеляновича і Мишка Кононовича, підданих п. Лип- лянського, „тут-же зараз, на копі будучи і озвавшися п. Григорій Маркіянович Ходаковський, а п. Кіндрат і Сила Єськовичі Кален- ськії, таким-же способом жаловали і оповідали.» п. π⅛ копники! і нам так же різними часи, як і тепер свіжо... сеї осени, тимиж власне часи, яко підданим... п. Липлянського, сталися шкоди в подранню злодійським обичаєм пчіл — у мене... Григоря Ходаківського втих же островех, судеревних з п. Липлянським, в Темнім Бору, в Круш- никах і в Срубі Ходаківськім видрано пчіл старих, непідбираних роїв 16. А Кіндрат і Сила Каленськії менили в себе в ґрунті своїм- Каленськім... о границю _чз кгрунтом судеревним п. Липлянського і п. п. Ходаковських на острові Кругівськім пчіл старих непідби­раних роїв... і просили нас, копників, і тих підданих... п. Липлянського, аби і їм було позволено на тепе­рішній же копі, веспол з підданими п. Липлянського опит о подраннятіх пчіл їх чинити, шкодника своего шукати" ^,).

У тих-же випадках, коли копу в інтересах свого підданого збирає Його пан, певна річ, цьому панові дозволу скривдженого й копи на за­несення своєї скарги прохати не доводиться.

Hanp., у вироці копному р. 1684 червня 25 дня, між иншим, читаємо: „Перед нами, судом копним, мужами... згромадженими до с. Новшич, за данням знати і обісланням од... п. Ан­дрія Букраби... точилася справа першої копи нашої в кривдах о почаровання збіжжя підданому п. Бук­раби... Павлюкові O п а н ас о в и ч е в і... ставши очевисто сам... п. Букраба, ускаржався і оповідав, що я, ма­ючи через чародійство., так на бидлі, конях і всі­ляких добитках, з б і ж ж я х од немалого часу велику шкоду і згубу, і піддані мої, і здоров’я зостаючи непевні... На тій же копі перед нами пропонував під­даний його... Павлюк Опанасович, що мені попаро­вано жито, навспак закручено"...²)

Ми тут бачимо, що Букраба, скликавши громадський суд в інтересах свого підданого, заносить копі скаргу й від себе особисто й в інтересах своїх підданих; незалежно від цього, і підданий його теж заносить скаргу від себе.

Певна річ, що коли копу скликають спільними силами два або й більше скривджених, то вони спільно Й скаргу свою заносять.

----- *------------ *—

¹) Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 4, т. 1, № 18.

^#) Акт. Вил. Арх. Ком., т. XViII, № 428.

Вище наведено було приклад, як на копі, що її зібрали Ona- нас Омелянович і Мишко Кононович, піддані п. Липлянського, в справі видертя їм бджіл заносили скаргу таким способом: „па­нове копники!... сеї осени перед... Покровою подрано в нас злодій­ським способом пчоли — у мене, Опанаса, шість роїв непідбираних, а в мене, Мишка, три рої пчіл также непідбираних, о которім подранню тих пчіл своїх жадним способом без копи... відомости жадної взяти не могли єсмо... тепер о тії шкоди, о подраннє пчіл зібрали єсмо вашу милість, людей добрих, на к о п у“ ’).

У тих-же випадках, коли громадський суд скликається, за згодою зацікавлених сторін, для вирішення поточних ⁱ) справ, усі такі справи хоч-би їх було кілька, вирішуються на такому-ж суді.

Hanp., р. 1594 жовтня 2 дня, як скаржився на Менському уряді Ян Стаховський, урядник іменя біскупства Виленського Пер- шайський й Шип’янський, „рок зложон з обеюх сторін, так... з єго сторони, як і... врядника Реваницького ку зібранню людей єго, держави Рсваницької і держави Шип’янської на копу, водлуг старо­давнього обичаю, аби... тиї підданиї, зшодшися... з людьми сто­ронніми, шкодника межи собою іскализ обеюх сторін, т. є. в тих річах, іжв ґрунті Шип янськім били видрані злодійським обичаєм п’ятери пчоли, врочищом на Мщені і о покрадене коней Шип'янських 20-ти, так теж і Pe- ваницьких о с ь м е р г а “ ³).

Це в випадках, коли скривдженому його шкодник невідомий.

У тих-же випадках, коли скривджений, що скликав громадський суд, заносить скаргу на певну особу, инші учасники копи теж, опо­відаючи про свої шкоди, заносять скаргу на ту-ж саму особу.

Вище наведено було вже приклад, як скривджений Родзевич, одержавши відомість про те, що хтось уночі сіно його краде, по­славши челядь свою в засаду, довідався, що це роблять Ян Рабко і Теодор Новицький з челяддю своєю. Kona послала по них, щоб вони на копу становилися, але вони, хоч і обіцяли, проте не стали і жадної відомости про себе не дали, „через що, читаємо в акті, в саму річ попали. А потім з с. Почапова під­дай і... Святослава Кривецького Гриць Минич і Тимох Туча п р е- кладали свою скаргу, що всеньке село Почапівське великі шкоди в забиранню нічним способом різного збіжжя в полі од кільканацять літ од п. Рабка по­носить і помічників його. З с. Теребеня піддані... п. Го• дебської... Андрій Яцимич і Яцько Масевич ускаржалися, що року... (1675) сіна стогів два, а... року... (1676) о ден стіг сіна нічним способом... п. Ян Рабко побра в...** Скарг по­дібних на тій-же копі було занесено 17 Для цього, як вже зазначалося, навіть і суд відкла­дали до иншого разу, коли всіх сусідів околичних на копі не було ⁱ)∙

Таке саме становище бувало, коли скривджений, що скликав копу, давав вину певному селу; в цьому разі инші скривджені заносили й свою скаргу, обвинувачуючи в своїх шкодах те-ж саме село.

Hanp., коли р. 1597 липня 28 дня на копі боярин Лукаш Мар­тинович у покраденні свого бидла дав вину всім підданим мітропо- літа Прилепським, „тут же зараз на тій копі боярин... Kacnop Остажкевич повідив, же недавніх часів я врядником од пана • моего бил в Колодязях, а весною, скоро сніг збіг, з дві рця...

Усяжи десятеро свиней великих старих — вепрів 6, а свиней 4—з гинуло; заказ і опит бил. П і д д а н и й... M иколай Юшкевич жалував... у мене віл оре мий згинув. А Де- мид...зУсяжи жалував — у м е н е... к о р о в а згинула; надто всі бояри і піддані... Колодейські й Усязькиї жалували: много... нам шкод в бидлі великім і малім становить; а тих всіх шкод ні од кого не маєм окрім одпідда-

• них... мітрополіх Прилепських“^а).

Отож, як загальне правило, можна прийняти, що громадський суд збирався в справі тої особи, яка цей суд скликає; а тому самий суд починається вислуханням скарги тільки того скривдженого, хто копу скликав. Приєднатися до справи, щоб укупі винного шукати, можна тільки за згодою скривдженого й копи; коли-ж скривджений, що копу скликав, скаржиться на певну особу або й село, тоді вільно всякому ин- шому скривдженому заносити на такого винного й свою скаргу.

Треба, нарешті, відзначити, що підчас занесення скарги на копі не можна було перебивати мови скривдженого.

Hanp., возний Ясько Опарипенський р. 1570 січня 12 дня опо­відав на Луцькому уряді, що в справі покрадення вола Томилу Гаркевичу на копі, коли скривджений став опит чинити, урядник

^,) Там-же, №№ Ь8, 145, 165, 204, 387; Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 4, т. І, № 50. ’) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVHI, № 151.

п. Петрової Нестір, „не вислухавши об иску... Томильця... почав говорити, перекаживаючи ему річ... не захови- ваючися водлуг обичаю коп н о го“ ’).

Ясно, що вислухувати скаргу скривдженого уважно, спокійно й ста­течно, не перебиваючи його, вимагав обячій копкий.