І. Підготовчі до суду дії.

Перевірка, сідання за певним порядком у коло, обрання суддів, кидання шапок у чорту, як ознака зобов'язання спільними силами шукати й карати шкодника, усування перешкод для спокійного суду, утворення тиші й оголошення, яку справу судитимуть.

Зібравшись, громадський суд не зразу приступає до справи, в якій його зібрано. Попереду він чинить деякі підготовчі до відкриття суду дії, серед яких »

а) перше місце займає перевірка, чи всі стали на копі, кому заказано.

Hanp., возний Омброжей Петрович Суринт визнавав на Мен- ському уряді, що р. 1582 червня 17 дня був він на урочищі Дубок у справі подрання бджіл манастиреві Менському й коли „там... на тое місце, де ся копа зібрала, приїхав... старці і всі копляни перве учинили межи собою обмову, водлугобичаю і права копного, питаючи межи собою старець стар­ця, чи вже ся зо всіх сіл старці із підданим и... в с і м и на тую копу... вийшли. Тогди первий мовив старець... воєводи Виленського волости Соломорецької і Городиської Карп Ворсовим... я, панове старці і копляни, со всі ми бортники і під- лазники, так теж і со всіми підданими пана моего на еюю копу вишов; также і другий старець... воєводи Вилен­ського з с. Сліпенького Мерковець... я, панове старці і коп­ляни, так же со всіми підданими... пана моего на сію копу вийшов; потім старець... о. мітрополіта волости Прилеп- ської Борис мовив... панове старці і копляни! і я также со всіми підданими пана моего на копу вийшов; і єшетеж о. мітрополіта с. Цненського другий старець Федько мовив... і я, панове старці і копляни, со всіми підданими пана своего на сію копу вийшов; єще теж старець... кн. Соломо­рецької з с. Боровлян... мовив... я, панове копляни, также со всіми підданими на сію копу вийшов^[533]’).

Перевірку тут, як бачимо, проваджено за допомогою усних загв пред ставників сіл, що таке-то село все на копу вийшло.

Иноді-ж перевірку проваджено по списках, для чого зацікавлена сторона вимагала попереду список усіх мешканців певного села.

Hanp., у відомій вже нам справі про забиття двох жидів Луць­ких Шмойла і Мошка Малчичів, „кгди ся до громади зібрали, для вшелякої відомости, если би всі били підданих того села (Підгаець), о спис їх просили" ’)• Коли виявлялося, що кого-небудь, чия присутність була потрібна, на копі не було, порушувано питання, чому його нема на копі й вжи­вано заходів, щоб несталий на копі став.

Hanp., р. 1659 листопада 19 дня в с. Шеневі на Берестейщині відбулася копа в справі покрадення кількох волів різним селам; „коли ся на границю люди зійшли, читаємо в акті, а... п. Cкаков- ський на тій копі... не став і челядника не ставив, тоді зараз копа окрик учинила; чому не става п. Скоков- ськнй вкупі з нами? Тоді зараз ми (шляхта) вкупі з копою, уживши сусідів двох шляхти од себе, а копа войтів трьох з свого боку і єнерала... Шавловського до него додому поси­лали, напоминаю чи, аби на копі ставав і о собі справу дав, як на копі звичай несе"^{[534] [535] [536]).}

Отож, передусім зібрана громада перевіряла, чи всі, кому заказано, стали на копі; а коли виявлялося, що не всі, то копа вживала заходів, щоб несталий з’явивсь на копу.

б) По друге громадський суд дбав за відповідний зовнішній ви­гляд— порядок зібрання.

Річ у тому, що як ми знаємо, громадський суд бував численний; отож, щоб можна було всім бачити й чути того, хто виступав на копі, — чи то скривджений, чи свідок, чи винний,—треба було знайти відповідну форму—розставити цей натовп людей так, щоб усім можна було бачити й чути все, що діється на копі.

Для цього, по-перше, зібрання набирало вигляд кола, по околич- ності якого ставали копляни так, що середина цього кола була вільна.

Hanp., у відомому вже нам вироці громадського суду р. 1629 жовтня 28 дня в справі видрання бджіл підданим Липлянським на Овруччині, між иншим, читаємо: „Яцько Осипович Каленський... виступивши про-меж нас в коло копноє і справуючись того, яко звичай єсть, перед нами, судом копним... признав" ⁸).

Hanp., старець Хот’ян Павлович, скаржучися на Менському уряді про копу, що відбулася р. 1592 жовтня 15 дня в справі по­крадення кліти Омеляну Андрієвичу, між иншим, оповідав: „кгди... Омелян Авдріевич жалобу свою перед всею копою положив, где... злодій его Іван... поставлений бил, которий то Іван... виступивши посеред усеY копи, почав собі... товаришів своїх Івана Клони- ковича а Федора Бересневича за товаришів своїх признавати в тій шкодіймені і їх на пляц до себе волати^0,).

Цю середину кола відзначувано якимись ознаками, що мали тех­нічну назву — чорта.

У цю чорту брали винного, що було за ознаку дання йому вини. Hanp., на гродському Менському суді р. 1602 березня 5 дня повірений скривдженого Андрія Кенсовського Станіслав Дрониць- кий, оповідаючи про копу, що відбулася р. 1601 листопада 26 дня в справі крадіжу Готардові Ходорковському, казав: „Готард... Xo- дорковський, розуміючи шкоду собі бить сталую од с. Славогощі, хотів одного мужа Славогощського н а черту взяти, а на то містцо підданих своїх... заставити, а мужове Славогосці, розуміючи то бить за кривду собі, іж би мів кого иншого задавати... домагалися, аби сам пан Кготард або тивун його Михал, на містці в черту взятого, бил задан“ ^{[537] [538]).}

Чорту цю призначувано ще й для иншої мети, та про це скажемо далі.

Копники, гуртуючися в коло, звичайно, сиділи, а не стояли.

Hanp., у вироці відомого вже нам копного суду, що зі­брався в справі видрання бджіл підданим Липлянським, між иишим, читаємо: ми, вся копа... водлуг звичаю давнього копного з’їхавшися на копу в кгрунт п. Липлянського... на остров Kpyin- ники, там же в тім острові під сосною, где пчоли підданих п. Ли­плянського видрані, звичаєм давнім копним на суд коп­ни й з а с і л и с ь м o^{u 8}).

Ми бачимо, що засідати на суді копному було установою давнього звичаю копного. Розуміти це засідання, чи сидіння треба літерально, буквально.

Сідати повинні були копники в колі густою стіною, лавою.

Hanp., возний Омброжей Суринт, оповідаючи про відому вже нам копу, зібрану в справі подрання бджіл манастирських Мен- ських, між иншим, висловився про копників так: „а вже коли.. усі старці со всіми підданими панів своїх там показалися, тогди... засівши в лаві со мною, возним, і стороною, людьми добрими, питали.,," ^,)∙

Вислів цей „засівши в лаві“ спричинився до наукового курйозу, які часто трапляються через незнання української мови. Я маю на увазі Г. В. Демченка, який так зрозумів наведене місце акту: „возный со сто­роной засідаетг на одной скамейкі со старійшинами (стар­цами) копы" ^{[540] [541] [542]).}

Певне, лавою можна називати й ослін, на якому люди сідають, але про яку там „скамейку" можна говорити, коли копа, як у нашому ви­падкові, зійшлася ке в селі, де можна було-б роздобути багато ослонів, щоб посадити всіх почесних копників і возного з стороною, а на вро- чищі, що звалося Дубок, котрий „стоїть на дорозі Прилепській, кото­рая ідеть з Менська до Прилеп" *).

Наведені слова акту говорять за те, як велелюдна копа—старців 6 чоловіка з усіма підданими панів своїх — засіла в лаві, себ-то густою стіною, пліч-о-пліч, з возним і стороною, людьми добрими, засіли на чому стояли, себ-то просто на землі.

У протилежність громаді, яка сидить, особи, що звертаються до неї, завсіди стоять.

Hanp., у вироці копному в справі видрання бджіл підданим Липлянським читаємо: „кгди ми, вся копа... на суд копний засіли- сьмо, тогди, постановившись... Опанас Омелянович а Миш­ко Кононович перед нами, копою, возним і стороною, оповідали і жалобу свою... предложили" ^[543]).

Опріч скривджених, як у допіру наведеному акті, стоячи, давали своє свідчення свідки.

Hanp., коли скривджені в тій самій справі почали свій опит, закликаючи, щоб кожен, хто знає що в справі, не таїв і перед ко­пою повідав, „теди, читаємо в тому-ж акті, п. Михайло K,aлен­ський (свідок) в голос, перед нами, всіми копниками, пе­ред возним і стороною, повставши з місця своего, під сумнінням своїм повід ив і признав"^[544]).

Нарешті, стояли перед громадою винні.

Вище наведено було, як в справі Омеляна Андреевича на копі „злодій его Іван... поставлений бил, которий тот Іван... виступивши посеред усеї копи, почав товаришів своїх... призна­вать у тій шкоді і імени їх на пляц до себе волати" ^[545]).

Отож, зовні копа виглядала так: громада людей, що зійшлася на суд, сідала густою стіною—лавою, і то так, що утворювала живе коло, середина якого, відзначена певними ознаками — чортою, була вільна. В цю середину кола виходили всі ті, хто мав з чим-небудь удаватися до копи — скривджений, свідки, винний, то-що; причому вся громада, іцо утворювала була живе коло, сиділа, а всі, хто мав удаватися до неї, стояли й через це їх було видко і чутно всім.

Але як-же утворювалося те живе коло з порожньою серединою чи пляцом? Чи сідала громада, де кому прийшлося, без ніякого ладу, ви­падково, чи й тут можна спостерегти якийсь лад, порядок?

в) На це ми відповідаємо, що копники сідали в коло, не як хто втрапив, а додержуючися якогось певного порядку.

Hanp., у не раз уже цитованому акті про видрання бджіл у ґрунті манастирськім Менськім читаємо: „А вже, коли обачили, іж...

Ясно, що не сідання копи в коло акт зве порядком, що його встановлювали звичай та право копне; тут розуміється щось инше. Що-ж то за порядок? Чи не допоможе нам тут инший акт?

Ярош Лесневський, виж, визнавав на Слуцькому уряді, що р. 1624 вересня 22 дня був він на копі в с. Прощичах у справі крадіжу яловиці Яновій Яцкійвській, „на которій купі... мужове з різних сіл... опит і вивідування межи собою чинили; і кгди пришло по инших селах с порядку давать справу і одказувать за себе підданим... п. Станіслава Прощицького селка його Прощич, давали справу і одказували поряд­ком кожний за себе... А по тім опитанню і одказі їх, на остатку, также з порядку, за питанням купним, виступивши два мужове... з Запілля... повідили"*).

Висмв „по наших селах с порядку⁴ дає розуміти, що села були роз­саджені кожне окремо в певному порядкові, і по черзі кожне село пи­тали; а коли прийшла черга до села Прощич, то піддані його теж по черзі давали справу про себе; і на остатку, коли черга—почерзі—прийшла до с. Запілля, то двоє з того села людей дали своє свідчення.

Що так саме треба розуміти цей порядок, можна доводити ще та­кими словами акту про копний суд, що відбувся р. 1661 січня 12 числа в Речичах у справі обікрадення Речицької церкви:

„п. Поплавський, читаємо в акті, аби... злочинців за таке свя- токрадство на спалення було засуджено, теї копи просив і домов­лявся. А так те згромадження людей, кожного пана осібно розступившись, ав тім згідно і одностайно уваживши, не чинячи коротко, до другої копи... той копний суд свій відклали"³). Ми тут бачимо, що піддані кожного пана радилися осібно, ок­ремо; а це дає нам підставу внести коректив у вищенаведений висновок: згромадження людей на копі розсаджувалося в певному порядкові наріз­но кожне село і в кожному селі осібно піддані кожного пана.

¹J Гам-же, № 63; подіон. там-же, № 224.

*) Там-же, № 242; подібн. там-же, № 308.

¹) Там-же, № 354.

г) У тих випадках, коли копа вважала за потрібне обрати окремих суддів у справі, до підготовчих перед відкриттям суду дій треба засто­сувати й обирання суддів.

Hanp., возний Ян Ярмах на Менському уряді визнавав, що р. 1598 грудня 27 дня був він при Мишку Козленку, підданому кн. Федора Друцького й Горського, на копі в справі покрадення коней зазначеному Козленкові; там-же на тій копі, читаємо в акті, „чинячи поступок правний... Мишко Козленко висадив з сто­рони своєї судей для розсудку правного жалоби своєї... боярина п. Криштофа Сушки-. Матвія Андрієвича Загай- ського а Бориса Заньковича і підданих біскупства Виленського з с. Лісниці... Василя Калитовича, Супруна Пунчича, а урядник... п. C кумин і в... Королищівський Остапко Павлюкович з сторони своєї на тій же копі висадив Для учинення справе­дливости судей своїх Бориса Мовчановича, війта с. Пере- джирського, Павла Тулушку, Яна Хилковича і при них возного... Ждана Сенковича Сенницького, коториї обидві стороні... на місцях своїх з а с і л и“ ^,).

Як бачимо, обрані судді навіть мали особливі свої місця. Подробиці того, кого саме обирали на суддів, яких принципів до­тримувалися при обранні і т. ин., вже ми вивчили передніше; тепер важно тільки сконстатувати, що перед початком суду обирали суддів, і це об­рання суддів увіходило, як складова частина, в поступок правний, судо­вий процес, у підготовчі перед відкриттям суду дії. У своєму місці було теж зазначено, що часом суддів обирали не на початку судового засі­дання копи, а наприкінці його, коли виявлено було вже винних і коли треба було ухвалювати їм вирок²).

д) Далі, до підготовчих перед відкриттям суду дій треба застосу­вати заяву копників про те, що вони готові шкодника шукати.

Hanp., на копі в справі покрадення Гришку Степановичу сві- репи, про що вже згадувано, на запитання од пана скривдженого, судді Криштофа Юндила, „з которого би села хто мужів на... копу вишов... озвалося мужів під трицять... з с. Острова; тиї повідили: ми... відаючи о заложеній копі на сесь день, водле звиклого оби- чаю, з села нашого на тую копу становимся, а шкоди і шкод­ника підданого твоей милости, п. Юндиле, доходить і о ні м питатися готові єсмо. Боже! злого об’яв"⁸). Та не тільки шкодника питати копники зобов’язувалися перед ко­пою; вони давали заяву про те, що за винного стояти, себ-то обстою­вати не будуть.

Hanp., Богдан Садовський і Войтех Вилковський погодилися скликати копу в справі різних крадіжок їх підданим; і от, виконуючи цю постанову, п. Садовський „старцю своєму Коршаківському Тихону і всім підданим своїм Коршаківським на рубежу звиклім станови­тися розказав, хотячи то з себе показати, аби, яко копная справа ідеть, за винним не стоять"⁴).

^,) Там-же, № 173; подібн. там-же, 141, 396. ^а) Там-же, № 304, 396.

’) Там-же, № 217; подібн. там-же, № 91, 127. *) Там-же, № 138.

Далі, копники зобов’язувалися судити й засудити винного.

Hanp., возний Щасний Лясота визнавав на Берестейському уряді, що р. 1621 липня 18 дня в справі покрадення кобили Воло­сові Савчичеві на копі копники „межи собою опит чинили... если би у кого гість бил, а потайне одишов, альбо хто би его таїв, та­кого винним учинить піднялися" ^,).

В иншому випадкові на копі в відомій уже нам справі покра­дення свірепи Гришку Степановичу, підданому Криштофа Юндила, судді гродського Слонімського, зазначений Юндил так зформулував у своїй промові до копи обов’язки копників: „они, яко суграничники, водле права, на копу становиться повинні не тілько для опиту зло­дія, але й для освідчення всякого і... шкодника — злодія, ко- торий би ся оказав, с копкого узнання судити і на гор­ло его сказовать міць мають"*).

Узагалі копники, що стали на копі, давали, згідно з копним зви­чаєм, обіцянку підлягати присудові копному.

Hanp., коли на копі в справі видрання бджіл підданим Лип- лянським виявилося, хто ті бджоли видер, то „будучи очевисто на копі один з тих, на которих ся таковії свідецтва оказали, Яцько Єсипович Каленський, которий, як писали копники в своєму вироці, зарівно з нами на копу вишедши, розсудкові суду копного, водлуг звичаю стародавнього, підлягати офірувався"^{[546] [547]).}

Певна річ, що коли копа обирала для розсудку справи окремих суддів, то вона зобов’язувалася підлягати їхньому вирокові, не перечити йому.

Hanp., коли р. 1594 жовтня 3 дня, за згодою сторін Шип’ян- ців і Реванівців, зібралася копа на коповище стародавнє і Шип’янці висадили з свого боку суддів Карпа Ворсу, колишнього старця Смолевицького, Максима Зобашевича, осочника з Плиси, і Мануйла Гриневича, зазначені судді запитали другу сторону — Реваничан, „єсли-би... они міли свою сторону, мужей добрих, коториї би з ни­ми, на тій копі засідши, винного іскали межи підданими Реваниць- кими, Дрегчанськими і Шип'янськими... і водлуг жалоби підданих Шип’янських і Реваницьких аби, винного нашедши, з права карали На которое питание їх старець Реваницький і Дрегчанський... із мужами своїми повідили... ми сторонніх мужей не маєм, але вас із сторони своєї просим сами од себе і іменем урядника нашого... штоби єсте так з сторони Шип’янської, яко і з сторони нашої по­сполу з нами винного іскали; а што ви з сторони Шип’янців і з сторони нашої винайдете, на тім всім переста­немо" ’)•

Зовнішньою і символічною ознакою того, що всі копники зобов'я­зуються спільними силами шкодника шукати, було кидання шапок у чор­ту, про яку говорилося вже вище.

Hanp., обравши суддів у вищезазначеній справі Шип’янців і Реванівців, „копники межи собою опит о тій шкоді чинили і шко­дника ся допитували і шапки... у чорту всі копники пов- кидивали, не одступуючи один другого"⁵). Про це саме возний Іван Сенницький так оповідав на уряді: „А за тим... мужове висажениї... питали старця... Реваницького... Хилимона Ширковича, если би он з мужами своїми до тої копи приступив винного і шкодника іскати. Он повідив... до тої копи приступую і если ко­торого винного с підданих пана моего знайдете, я вам его поставлю. За тим старець Ш ип’янський Ігнат Бровкович, за позволе- ніем старців Реваницького, Дрегчанського і п. Ратенського... шап­ку до чорти кинув, так теж і тії старці свої шапки приставили на тім, іж шкодника і винного спільне і с к а т ь“ ^[548]).

Коли хто з копників шапки в чорту не кидав, це означало,* що він не хоче брати участи в справі.

Hanp., у відомій вже нам справі Готарда Ходоркоаського з Андрієм Кенсовським копники так оповідали на урядовій шкру- тинії (слідство), що відбулася р. 1602 квітня 23 дня; „почали єс- мо в чорту шапки скидати, яко-ж і иншиї підданиї панів різних усі до чорти кинулися, ніжли піддані пана Кенсовського Славогоськиї, коториї... поспіль з нами будучи, у чорту кинуться, так і., менованого од п. Готар­да шкодника видать не хотіли; за чим... ми всі, видячи, іж до нас приступовать не хотіли, сами почали есмо тукУ справу.. судить**^[549])∙

Неприступання до копи, щоб спільно з нею шкодника шукати, вва­жалося за спротивенство Й непослушенство праву копкому і тягнуло за собою певні наслідки.

Hanp., у скарзі на гродському Менському суді умоцованого Готарда Ходорковського на Андрія Кенсовського. між иншим, чита­ємо: „за нестання на копі нікоторих підданих вашей милости, пане Андрію Кенсовський.- з с. Славогощ...і за спротивенство і непослушенство їх звичаю копкому, іж ся... в чор­ту кинуть і винного іскать і на опит узять і дать не хотіли**, копа всказала на них шкоди п. Ходор- ковському^[550]).

є) Копа, далі, готуючись приступити до суду, вживала заходів, щоб усунути з копи всіх, хто може перешкоджати справі.

Hanp., копа в справі Шип’янців з Реваничанами після обрання суддів, засівши, мовила урядникам своїм, „аби вони... в тот суд їх не вступовали і з ними в копі не засідали, але во всім вцалі їх заховали водлугзвичаю давнього"⁴). Возний Іван Сенницький про це саме оповідає так: „посилали до станів врядника Шип’янського і Реваницького, аби ся они з ста­нів своїх не рушили і до копи не приходили і їм в су­дах їх не перешкоджали**⁴).

З попереднього ми знаємо, що панські урядники завсіди брали жваву участь у справі, і коли в даному разі копа вдається до урядників» щоб вони з станів своїх до копи не приходили і в суді їм не перешко­джали, то, очевидячки, у копи були підстави сподіватися, що урядники вчинять на копі бурду, що справді й сталося, коли урядник Ревани-

цький Матеуш Роматовський став стріляти на копу, а копа його мало не забила — про це вже в своєму місці говорилося.

ж) Для того, щоб чутно було все, що говориться на копі, особливо при тій кількості людей, яка буває на громадських судах, потрібна тиша і мов* чазність. І ми бачимо, що громадський суд дбає про тихість і мовчазність.

Hanp., у відомому вже нам декреті громадського суду в спра­ві видертя бджіл підданим Липлянським, між иншим, читаємо:,.M и... копники всі... промеж собою тихість і мовчання учи­нивши, казали єсмо, аби сторона поводовая звичаєм і трибем стародавнім... опит чинили"

До цього закликали також і скривджені, коли вони вдавалися до копи з першим своїм словом.

Hanp., у тій самій справі видертя бджіл підданим Липлянським скривджені, „заховуючись водлуг стародавнього зви­чаю копкого, учинивши вперед таковую обмов у... аби... в речі, в жалобі їх їм нічого не перешкоджав, посвар- ків і замовок жадних ніхто ні с ким не чинив, але во всім мови і жалоби їх от жалуючихся спокійне і статечне слушав”²).

з) Нарешті, після вищенаведених підготовчих до відкриття суду дій старші копники оголошували, що починається суд й яку саме справу мають розглядати.

Hanp., возний Щасний Лясота оповідав на Берестейському уряді, що р. 1625 травня 13 дня на копі в справі видертя бджіл у королівській Біловізькій пущі після того, як зібралися копники, „старші копники суди копні оголосили, о що йде кому" ’).

Після цього копа приступала вже до самої справи.