XI. Одкладання справи на громадському суді.

Ck ільки разів копу можна було збирати в тій самій справі; причини відкладання; назви кіп залежно від того, скільки разів їх збирано; громадський суд не легко згоджувався відкладати копу.

Беручи на увагу, що громадський суд не мав жадних допомічних установ, які-б попереду збирали всі погрібні в справі відомості, що гро­мадський суд сам мусів усі такі відомості здобувати і що громадський суд не був постійно-чинна установа та не мав сталого складу, на який можна-б було накласти обов’язок підготовити справу, яку суд має судити, важко припустити, щоб громадський суд міг вирішити справу за один раз, за одно зібрання. Особливо це треба мати на увазі, що в величез­ній кількості випадків ніхто, навіть і скривджений, не знає винного, не знає особи, яку він має судити й яку ще йому треба буде виявити. За таких умов сливе неможливо сподіватися, щоб за одно зібрання громад­ського суду справу можна було остаточно вирішити.

1. І все-ж таки бували випадки, коли справу вирішувано за один раз. Hanp., р. 1594 жовтня 3 дня відбулася копа в відомій уже нам справі видрання Шип'янцям п'ятерга бджіл на врочищі Мщеню. Після деяких підготовчих до суду дій старець Шип’янський Гнат Бровкович „мовив усім, аби шкодника не таїли... Виступивши під­даний Шип янський Аврам Бровкович повідив... я слині а в од сусіда свого Логвина Куклича, іж подрання пчіл ні од кого не сталося, тілько... от села Реваницького. А затим ставши Логвин Куклич,

^,) Проф. Я с и н с к і й,, Акты**, т. І, № 354.

на питання... повідив... я в розмовах... слишав од підданого Рева- ницького Гриня Доропеєвича, іж подрання пчіл... ні од кого ся не стало, тілько од урядника нашого... Матеуша Роматовського, гдем теж і я там на тім містцю бил з урядником своїм і пчоли есьмо видрали і нашли есьмо меду в одній сосні з мідницю, а у инших соснах потроше. А... сторона висажоная... мовили старцю Рева- ницькому Лук’яну, аби тот підданий на...

Ми бачимо тут, як легко на копі виявився винний і як трагічно закінчився-б суд через урядникову пиху та його нерозумне поводження.

Здебільшого-ж перша копа закінчується нічим і суд доводиться відкладати до другої копи.

Але перш, як перейдемо до студіювання причин, іцо через них справу одкладали до иншої копи, зупинімося на назві першої копи.

Перший суд, перше зібрання громадського суду відбувалося зараз-же після того, як сталася подія, що викликала потребу того суду,. — инакше кажучи, перший суд відбувається на гарячому вчинку.

Hanp., Віктор Одинцович р. 1576 січня 9 дня оповідав на Слонімському уряді, що в справі підпалення його дому дружина його „на завтрей хотячи о тім відомість міти...

В иншому випадкові р. 1764 березня 20 дня на уряді Слуць- кому Ян Барановський, скаржучися в справі покрадення йому сіна та збіжжя, між иншим, висловився так: „о... те покрадення... на завтра сусід близьких зібравши до громади на копу... з тими сусідами... н а гарячому часі з малою громадкою чинячи опит"... ³).

*) Ак. Вил. Apx. Ком., т. XVIlI, № 141; подібн. там-же, № 382, 423; Проф. И ва­нн ш е в ⅞>,,.О др. сел. общ.“, додат. 111; Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6. т. І, № 83; там-же, До дат., № 123, 132.

*) Ак. Вил. Арх. Ком-, т. XVIII № 43; подібн. іам-же, 252.

^s) Там-же, № 420.

Поруч із збиранням громади на перших кроках чи, як висловлю[**] [††] ються акти, на гарячому вчинку або на гарячому часі, можна помітити й другий відтінок, який вкладається в розуміння першої копи,—це скли­кання копи на гарячому сліду, на тих свіжих ще знаках, які залишив після себе злочинець.

Hanp., представники копи, що відбулася р. 1592 березня 19 дня в справі покрадення кліти Шимукові Матеєвичеві так, між иншим, оповідали возному Слонімського повіту Андрієві Мизги- реві: „ми за вжиттям і прозьбою... Шимука Матеєвича... били есьмо на сліду гарячім на копі... на завтрей... скоро день, взявши слід з дому Шимука... трох чоловіків піших... привели до села... Заполья, то пак... зостановившися на тім сліду... копа вся поси­лали до того села., аби на слід гарячий ішли і слід з кгрунту і од села свого вивели¹⁴

Випадків, коли копи відбувалися взагалі на сліду, можна було*б навести багато ^а).

Тому-то перша копа, що відбувалася на гарячому вчинку, на гаря­чому часі, або на гарячому сліду, і звалася взагалі копою гарячою.

Hanp., возний Ждан Леськовський, оповідаючи на Берестей­ському уряді про копу, що відбулася року 1617 червня 13 дня в справі покрадення коня Василю Пришихостському, між иншим, ви­словився так: „Зачим тая першая копа того Самуйла і Миколая Бо­сяцьких, для не виходу їх на тую гарячую копу, у тім коню украденім у Пришихостського, винними учинила^{44 d}).

Тепер перейдімо до вивчення причин, через що справи з першої, гарячої копи треба було відкладати до другої.

Сюди, по-перше, належить:

а) невзяття жадної відомости про винного.

Hanp, р. 1608 в квітні у справі замордування Кузька Яко- вейна на дорозі між с. Мицьковичами і м. Мов чад дю підстаростий Мовчадський Андрій Хотьковський, як оповідав він на Слонім- ському уряді, „о... забитім хотячи взять відомість, посилалом до сусідів... просячи, аби... всіх підданих своїх на копу... висилали і винного, если би межи собою відали. На которую першую копу... сусіди підданих своїх вислали... ніжли на тій першій копі нікоторої... відомости... омужобойці... взяти не МОГЛИ і тіла не знашли“ ⁴).

Одкладаючи справу, за невзяттям жадної відомости про винного, копа тим самим зобов'язувала кожного копника вивідуватися про всякі обставини, які-б могли спричинитися до викриття винного, щоб на даль­шій копі в цій справі кожен міг подати більш-менш певні відомості.

Hanp., р. 1568 березня 1 дня на копі у відомій вже нам справі покрадення речей Мартинові Дехтеревичеві та Іванові Лене- вичеві копа з таким докором звернулася до урядника Яна Нетець-

16

кого та дружини його Ганни, що в їх знайдено в схованці крадені речі: „ви, відаючи... о которую шкоду, через злодійство учиненую, уже копа не один раз була, на которих копах питали, аби кож- дий од себе зосібна о злодії вивідуватися, если би в кого якії речі дани, або положоні до заховання, або на копі не став..." ^,).

б) За другу причину, що через ню відкладали справу до иншої копи, був невихід на копу всіх, кому заказано.

Hanp., представники копи на Слонімському уряді, одказуючи суд свій копкий, між иншим, оповідали: „на весні, не відати хто обичаем злодійським в пущі Деревенській... на врочищу у Переділа, одні бчоли на корень видрав, другії підлазив, а третюю сосну борт­ную до пня спустив, о коториї на первшій копі, іж ся люди ие всі зішли, нічого не кончечи, другую копу назначили"^{[487] [488] [489]).}

в) За третю причину, що через ню відкладали справу, була колот­неча на копі.

Hanp., у справі видрання кліти Омелянові Андріевичеві, під­даному Криштофа Радивила, воєводи Виленського, на копі р. 1592 жовтня 17 дня старець Хотян Павлович, „будучи сам жалобливою стороною, не заховуючися пристойне, яко того обичай єсть... під- бунтувавши до того підданих... воєводиних... двух підданих п. За- вішиних, людей добрих, віри гідних і ні в чім підойзрених і пра­вом непереконаних... і третего п. Шеметового... побивши, поморду­вавши... би яких злодіїв, із собою до села Дранкова... одвели... Аіж того дня на тій копі винний для такового збитку старця воєводиного і підданих його... знайтися не міг, тогди для найдення в тій шкоді винного, поступуючи... водле обичаю копного, на другій копі... упоминали"...⁸).

в) Як на четверту причину, що через ню відкладали справу до дру­гої копи, можна вказати на непоставлення гостя на копі.

Hanp., у справі покражі Полагії СачковіЙ свірепи р. 1598 червня 17 дня на копі скривджена заявила, що вона має відомість, що „до... Савки Марковича якийсь гість тої ночи, кгди тая кляча згинула, о четвертій годині вночі приїхав, ©п’ять зась тої ж ночи до дня од’їхав; которого он... з братом своїм через Стир перево­зив І З ТОЇ Причини ні од кого иншого шкоди собі бити не менила, тілько од того гостя Савки Марковича... І домовлялася заразом Сачковая, аби Савка... его ку виправованню на другій копі ставив... копа знашли, аби Савка Маркович на другій копі, ко­торой громадарок зложила... сам ставши, і того гостя своего ку виводу тої згуби поставив'^[490]’).

д) Як на п’яту причину, що через ню відкладали справу до другої копи, можна виказати на відсутність на копі винного або його співучасника.

Hanp., Станіслав Мрочко, возний повіту Берестейського, опо­відав на уряді, що р. 1582 жовтня 29 дня, в справі покражі свірна Іванові Верещаці з спаленням хати його, на копі Матис Лещин- ський, мазур, „сам до того злочинства своего добровільне...

е) Навіть коли винного на копі викрито, громадський суд, не квап- лячнся зараз кінчати справу, одкладав її до иншої копи з різних мірку- ваннів, між якими треба попереду відзначити:

1) збирання певніших відомостей про винного..

Hanp., на уряді Слонімському представники копи, що відбу­лася р. 1575 червня 20 дня в справі покрадення коня Матею Стан- чикевичу, одказуючи суд свій копний, між иншим, оповідали: „кгди первшая копа гарячая била, взявши есьмо слід од п’яти... шли есьмо слідом гарячим і привели слід до... дому підданого п. Василевої Олехновича Мелешкової... до Мордася... он повідив:,то... слід єсть свірепн моєї, штом уїхав в дім свій, волочивши борону і дрова рубавши⁴... Матей... мовив підданому Василевої, аби до того місця вів, где менив борону волочив і дрова рубав, а оттоль Матей хо­тів... де кінь його взят, вести... повідаючи... там покажу слід дру­гий таковий, який під дім Мордаса і єсть... то слід власного коня моего. Підданий п. Василевої яко до оного містця, де борону во­лочив, вести, так і до п’яти з нами, копою, іти не хотів і повідив:,уже... мя більшей не трудніте, але сказуйте... што за того коня платити маю. Ми... не чинячи того сквапне... для пев­нішого вивідання, одложили тую річ на завитую KO пу“ ^{[491] [492])‘.}

Здавалося-б, раз запідозрений погоджується платити шкоду, він тим самим визнає себе за винного, не кажучи вже про те, що сліду, який приведено до його двору, він не одвів і, зрікаючися показати місце, де він своїм конем працював, він підсилював проти себе обвинувачення. Але копа, як бачимо, не виявляє тут жадної скзапливости і, вагаючися зараз ухвалити свій вирок, одкладає справу до иншого разу, щоб пев­ніше вивідати, чи не помилково часом слід коня запідозреного взяла вона за слід коня краденого.

Подібних випадків, коли копа, вагаючися виректи свій суд, одкла­дає справу на дальше вивідування, можна-б навести кілька^[493]).

2) За другу підставу одкладати справу до другої копи, хоч винний вже й був відомий, і знався до злочину, було бажання допитати винного про инші шкоди, які трапилися недавно і в яких винного не було ви­крито; а для цього треба більшої копи, куди могло-б зійтися більше лю­дей а, значить, і скривджених.

Hanp., на уряді Менському Федір Рогоза оповідав, що в справі покрадення вола підданому мітрополіта Київського Сілі Шкодячу р. 1598 травня 31 дня відбулася копа, на якій „за питанням усієї копи, підданий воєводи Виленського... Сидько Цуприкович сам сл добровільно признав... я того вола у Сили Шкодича украв і про­дав... Петру Молчановичу... которого злодія не покони- ваючи на тій першій копі, але обмовившися всі коп- ляни, хотя чи опит чинити о більших шкодах своїх_г зложили рок на другую більшую копу"’).

3) Иноді копа не могла ухвалити свого вироку через те, що пана винного не було, а без його згоди злочинця не можна було стратити.

Hanp., р. 1664 лютого 25 дня відбулася копа на Берестейщині, де Войтех Новицький ставив Трохима Голого, злочинця свого, що- вкрав йому коня. Цей злодій, що його зловив на гарячому вчинку^ Якуб Канський, коли його на копі було питано,, признався до коня... Войтеха Новицького, якого, казав він, мені видав Іовдій Tep- гун; которого то... Тергуна заразом взяли на копі, при которому знайдено ворок з інструментами, якими замки одмикають... Бачучи те копа таке їх ремесло, а сквапливе не починаючи, бо... Єрого Богуславського дома не було, як державці,, до другої копи ту справу од клали"^{[494] [495]).}

ж) Нарешті, иноді справи не можна було закінчити через вимогу частини копи чи иншої зацікавленої особи відкласти справу до другої копи.

Hanp., у справі видрання бджіл Лук’янові Абровцові р. 1646- вересня 7 дня на копі не стали піддані з с. Порицького; на вимогу копи через возного стати на копі, представники села Богдан Ма­ксимович, Фесь Хилкович і Іван Обровець, „на копу прибивши, для взяття о шкоднику певної відомости одложення тої копи до тидня потребували"^[496]).

В иншому випадкові, на копі р. 1664 липня 16 дня в справі покражі Войтехові Любі деяких речей, коли злодії Андрій Троце- вич і Остап Бакунович, признавшися до злочину, заявили, що як цей крадіж, так і инші вони чинили за згодою й порозумінням пана свого Самійла Задерновського, якому вони крадене продавали, — за­значений Задерновський, бачучи, що справа його кепська й що копа хтіла зараз його судити, „просив всієї копи, аби до другої • копи ще йому почекали, вимовляючись, що на той ^ac не було брата... Федора Задерновського, який може його з того всього визволити... копа, не чи­нячи... коротко... за жаданням його і згодою сторони, до д р у г ої копи... о д к л а л а“ ^[497]).

2. Переходячи до другої копи, треба визначити, що якогось ста* лого терміну, на який призначали другу копу після першої, не було.

Акти дають відомості про те, що друга копа відбувалася на другий день^s), на третій ^б), на четвертий⁷), на п’ятий ®), на шостий'), за тиж­день¹), на дев’ятий ^{[498] [499]), на одинацятий день[500]) і за чотири тижні після першої копи ’), а це свідчить за тс, що призначення другої копи на той чи инший термін залежало від конкретних обставин справи.}

У протилежність гарячій копі, що через свої умови спішности не могла бути численна, а, як висловлюється один акт, бувала „малою гро­мадкою*^{[501] [502] [503] ь}) другу копу звали більшою й головнішою.

Hanp., Ярош Лесневський, виж, визнаючи квит свій про га­рячу копу, що сталася р. 1624 вересня 24 дня в справі покрадення яловиці Янові Яцківському, між иншим, оповідав, що коли на копі виявилося, що яловиця та не могла минути рук Федора Кужеля, підданого п. Прошецького, то піддані названого пана, „затираючи тую річ... не залюбавши, що так визнали (свідки)... усю купу лаяли і соромотили і ку повісти більшої не допустили. Што тоє все купа і Ян Яцківський... таковую соромоту і похвалки мною, вижом, освід­чивши, за згодою всієї купи, одложили то до другої більшої й головнішої KO п и“ ^β)∙

Коли, як ми бачили, !іноді й на першій копі справу можна було за­кінчити, тим більше, можна гадати, справу можна було остаточно ви­світлити й закінчити на другій копі. 1 ми, справді, бачимо, що це так і бувало.

Hanp., у справі покрадення спіжарні Матвієві Вовковицькому відбулася гаряча копа, що слід привела до с. Вовкович, до Гриця Побатьковича, який на копу, не зважаючи на вимогу, не вийшов і сліду не одвів. Коли на другий після тої копи день, р. 1589 липня 20 дня зібралася друга копа, то „всі села питали того Гриця, для чого би на гарячую копу не шов і сліду не виводив, од села до ліса з воли утікав і хліб тот покрадений у себе маючи, о нім не повідав? Оний Гриць перед усею копою... признавшися до хліба, іж... єсми нашов на своїм полуволоку еще перед заказанням на копу, але... о нім не повідав, а на копу... не шов, бом... робив і до ліса воли на паш гонив. А... Матвій Вовковицький... просив роз­судку в тім всеї копи. А копа вся... учинивши Гриця в тім, іж на копу гарячую не став, сліду не вивів і о хлібі тім не пові­дав і перед копою з дому своего і з поля ся крив, винним, тую всю шкоду в покраденню на... Грицю П о б а т ь к о в и ч і... сказали і во всім тім його винним учинили^44;).

Порівнюючи кількість скінчених справ на другій копі з кількістю вирішених справ на першій копі за тими, розуміється, неповними відо­мостями, що є в нашому розпорядженню, можна сказати, що на другій копі закінчувалося справ більш як удвоє (15 і 7).

Звертаючися до причин, з яких справи не можна було вирішити на другій копі, ми бачимо, що й тут мали чинність ті-ж самі причини: не- взяття жадної відомости про винного ^,)> нестання на копі тих, кому за­казано ^{[504] [505] [506]), колотнеча на копія), нестання винного[507]), зібрання певніших ві­домостей про винного[508]), відсутність з дому пана винного6), вимога від­класти справу з боку ^скривдженого7), зацікавленого селаβ) і самого винного9).}

Опріч зазначених причин до відкладання справи можна ще вказати:

а) на втечу з копи винних.

Hanp., коли в відомій уже справі забиття луцьких жидів-кара- їмів Шмойла та Мошка Малчичів на другій копі, що відбулася р. 1583 серпня 21 дня, двірничка Таця, будучи видана на муку, стала оповідати: „я того єсть свідома, же Трохим Гущеня з Климом Мер­кою, стерегучи Липового гаю, з Гаврилом однооким тих жидів Мошка а Шмойла в гаї забили... а потім повідила, іж пришедши.... до мене попадя Підгаецькая... (повідила) певне відаю, што тих жи­дів Гущичі всі три—Трохим, Гарасим, Мишко, а Клим Мерко по­били і долину... відаю, де суть побиті... коли тая невіста (Таця) по­чала визнавати на підданих Підгаецьких, а в тот час послишавши піддані Підгаєцькі, скочивши до громади, тим дали знати, ко- торих невіста поволати почала... тиї, коториї били винні, з громади почали втікати, що обачивши... Яків Шибенський почав волати „для бога, імайте їх‘*. Котор их тільки трьох піймав... умоцований припоручив... Якову Шибенському, которий тиї всі прийнявши у припоручення, зложив рок завитий ку учиненню справедливости... на вівторок пришлий... ЗО дня“ ^,0).

б) Далі, незгода пана винного або його урядника видати винного на пробу чи на муку теж спричинялася до того, що справу відкладувано до иншого разу.

Hanp., у справі викрадення свірна п. Якубу Сологубу відбулася вже друга копа р. 1596 березня 16 дня, на якій Андрій Косилович визнавав, що „видів, же у Солпотя ворота одчинені били і не ві­даю, хто до него з возом уїхав... А за тим... Юрко Сказко пові- див, же тот Солпоть єсть підозрений, бо... викрав пчоли у Мар­тина Кравця, і кинув шапку, хотячи на него довести то, а его на муку узяти... якож і иншиї мужі... шапки кинули, хотячи його на пробу узят и... але урядник п. Заха р ев сь кого п. Ko в- нацькийтого не допустив. А умоцований... Якуба Соло- губа... того то Солпотя для учинення справедливости уряднику... Ковнацькому во сту копах грошей припоручив і... проч ї х а в“ ’)•

в) Далі, справу відкладали, аж поки зберуть будь-які відомості про шкодника; це технічно звалося пустити справу на переслух.

Hanp., р. 1664 січня 20 дня на уряді Берестейському Ян Пло- ховський та Григорій Сколдицький скаржилися, між иншим, на те, що вночі проти 14 червня того-ж року з палубу Плоховського ви­крадено було різні харчові запаси. „Тоді, читаємо в акті, п. Пло- ховський другим разом копу збирав і на тій копі, не взявши в і- домостипро те, всі ті шкоди на переслух до даль­шого часу пустили"²),

За найліпше поясніння цього технічного терміну — на переслух пу­стити— можна вважати оці слова Василя Шпаковського Местетицького, що р. 1663 серпня 20 дня листовне скаржився на Пинському уряді в справі покрадення з схованки майна, яке він ще р. 1659 лютого 27 дня перед неприятельським наступом, заховавши в скриню, закопав непода­леку с. Местетицького й яке через кілька день зараз-же було викра­дено. Скривджений зараз-же зібрав копу, але „тоді, того року, читаємо в акті, ніхто нікого не £ачив і не чув о моїй шкоді; тоді тую шкоду м о ю н а п е р е с л у х о д ло ж и ли: если би якії шкодники яви­лися і відомість о них озьмеш і на тот час знову копу збереш і шкодника шукати маєш"³).

Виходить, що справу пускали на переслух у тому разі, коли на перших двох копах не могли взяти жадної ведомости про шкодників, бо збирати даремне дальші копи не було вже жадної рації, і тільки після того, як буде взято певну відомість про те, хто ту шкоду вчинив, скрив­джений має копу зібрати і копою шкодника доходити.

З наведеного прикладу ми бачимо, що скривдженому тільки на чет­вертий рік пощастило напевне дізнатися про те, хто його шкодник, і він, як це ми бачимо з визнання возного Семена Ковба,

„зізвавши на громаду копную панів Шпаковських Месте- тицьких—сусідів своїх і обчих людей... жалобу свою... оповідав... уже четвертий год пішов, як с... скрині побрано... іно... на пер­ших копах на переслух одложили, а тепер єсми сего року... узяв всми певную відомість од многих людей... Петр Іванович Ш п а к о в с ь ки й... і Панас Яр утич LLIna- ковськи й, Местетицькиї з е м ’ я н и... побравши до домів своїх, на пожиток свій обернули[509] [510]¹).

Отож, пускання справи на переслух є, властиво кажучи, варіація відкладання справи до иншої копи через невзяття жадної відомости про винного, про що вже згадувалося раніш, з тією одміною, що в звичай­них випадках, відкладаючи справу до другої копи через невзяття відо­мости про шкодника, зараз-же призначали термін стати на другій копі; у випадках-же пускання справи на переслух, — термін скликання копи не призначався: він був умовний і цілком залежав від того, пощастить чи не пощастить скривдженому зібрати певні відомості про своїх шкод- ників.

г) Нарешті, треба констатувати цікавий випадок, коли копа, ухва­люючи позаочний вирок відсутньому винному, виконання вироку відкла­дає до иншої копи, що на ній вимагає винного поставити.

Hanp., р. 1622 грудня 7 дня в Менському гродському суді точилася відома нам справа про чарування жита Якові Федо­ровичеві, підданому кн. Яроша Жижемського, підкоморого Мозир- ського, що неначе був учинив Борис Словикович, підданий Саму- еля Славського. Зазначеного Словиковича, читаємо в позві, скривджений Федорович „на тім злім учинку і чародійстві, ходячи коло збіжжя свого, сам піймав і зараз з оним до села Куркович прийшов і всім... оповідав, а на завтрее, кгди ся всего села того піддані на копу зібрали... Ян Федорович тот учинок злий усім... (оповідав), коториї... такого злого учинку огледали і оного, за признанням його власним, бить винним узнали, з которим нічого не починаючи, одложили до другої копи і більшого згромадження людей околичних, а того Бориса Словиковича... тивуну... п. Слав­ського Павлюку Шевавці... припоручили, аби оного на другій купі... становив... тивун п. Славського, принявши оного, ставить приобі- цяв... А кгди ся копа спосродку себе возного... до п. Славського зсилала, аби.., того чародійника і всіх підданих своїх становив, — ніжли он, п. Славський, окриваючи так явного злочинцю й чаро­дійника... а чинячи зволоку справедливости святої, так тому зло­чинці, як і всім підданим своїм на копі становитися не казав і не становив, которого чародійника... копа, бачечи бить винним, же ся не становив і ніякої ведомости о собі не дав, спаленням огнем осудила і на екзекуцію скуточную до в ряду... ©дослала"¹).

Але одіслати на виконання вироку до уряду не значить одкласти справу до иншої копи. Одначе, це тільки спосіб вислову, бо коли пан винного, супротивляючися копі, не хоче свого підданого видати, иншого виходу не було, як удатися до уряду, який має примусити пана, щоб він свого підданця поставив на копі для покарання, себ-то для вико­нання над ним вироку копного. І це ми бачимо в тому самому акті з ви­року гродського суду:

„Я, воєвода й староста... декоет копний во всім стверджаю і... Бориса Словиковича на покарання водлуг того декрету вска- зую, аби п. Славський підданих своїх і того Бориса Словико­вич а... за неділь дві на копі третій ку покар а'н н ю п о- ставив" ²).

3. Переходячи до третьої копи, зупинімося на її назві.

а) Збирати без кінця копи в одній справі неможливо і, коли на перших двох копах винного не пощастило викрити, призначали, нарешті, третю копу, яку через те й називали остаточною.

Hanp., на уряді Слонімському р. 1560 травня 13 дня представ­ники копи, одказуючи суд свій копний, між иншим, оповідали: „ко- повали о украденню свірепи... Петрашка Некревича і збирали копи три, то пак на остаточній третій копі... винного нікого не найшли^{14 1}).

Модифікацією остаточної копи були назва остання копа.

Hanp, у справі покрадення коня Петру Енелевичу, бояринові п. Івана Корсака, про що вже не раз згадувалося, у вироці копному читаємо: „Ми, копа, заховуючися в тому водлуг старого звиклого поступку своего, не чинячи на первій і другій копі (аби) з сторони всказу змійка ніякая не била... зложили єсмо ку становенню тре­тюю, в же останнюю к о п у“ ^{[511] [512]).}

б) Остаточну копу инакше називали ще копою завитою від слова завити, закрутити, закінчити,^[513]) так що завита копа — те-ж саме, що й остаточна.

Hanp., р. 1577 листопада 25 дня на Слонімському уряді пред­ставники копи, одказуючи суд свій у справі спалення гумна Радю- кові Панасовичеві, між иншим, говорили: „на первій і вторій копі винного в тім знайти не могли і... водле звичаю давнього копного на завитую третюю копу... зійшлися⁴⁴').

Усі ці вислови—остаточна, остання, завита копа мали таке значіння: всі, кого кликали на таку копу, повинні були пам’ятати, що її - при­значають під стратою, чи під шкодою, себ-то під загрозою під­пасти під відповідальність — утратити або відшкодувати те, про що йде мова на копі; коли не стане на копі скривджений, він втрачає свій позов (справу); коли не стане на копі всякий инший, коли винного не викрито, він заплатить скривдженому його шкоду, наче він і є справжній шкодник.

Hanp., р. 1594 березня 16 дня на Менщині відбулася копа в справі покрадення пари коней Іванові Приймі з волости Ігумен­ської; на попередніх копах скривджений давав вину Андрієві, стар­цеві Підберезькому, для того, що він ніби якогось чоловіка з кіньми перевезти казав через річку Березину, а „тепер, читаємо у вироці копному, о тій шкоді своїй визвав на копу... Іван Прийма, способ- ляючися на довід, на копу не прибив⁴⁴. Kona всій Ігуменській волості сказала: „для чого ж на копу визивав, а заказавши, сам не став... одно люде невинне тревожить і розрух непотрібний чинить, а людей добрих і віри гідних помовляєть і ославуєть... А тот... чоловік ваш брався на теперішній копі на довід під стратою тої речи... Ми, всі копляни... бачечи то, іж.. Іван Прийма, визвавши і заказавши на копу під стратою, хто би не став, на которій он мів показать, жеби старець.. Андрій... чуючи о заказі і о таких конях, якогось чоловіка незнаемого перевезти казав, —сам не став і доводу ніякого не учинив і на року, під стратою зложенім,

не становився, так єсмо узнали, іж если би еще о тое ж на копу визвав і заказав, тогди первеЙ нам, всім коплянам, і невинне обвиненим старцю і підданим п. Миколам Підберезького... вину, в Статуті описаную, за нестання своє всього п’ять кіп грошей платить..."¹} В иншому випадкові, у справі покрадення 9 свиней Костеві Литвин- цеві, коли на копі, що відбулася р. 1577 листопада 3 дня на Берестей­щині, виявилося, що на ній не стали піддані Богуфала Тура, „питала копа... Костеня, естли під шкодою заказував. Што... сама копа узнавши, іж вже три рази збиралися... підданих... Богуфала Тура всіх, коториї на копі не були, воній всій шкоді... зоставили¹ і о н у ю... в с к а з ал и“ ^{[514] [515]).}

в) Третю копу звали також присяжною тому, що, звичайно, коп- ники з-поміж себе обирали кількох чоловіка, які мали присягнути, що вони сами не шкодники і про шкодників нічого не знають.

Статут з приводу забиття невідомого перехожого чоловіка, між йншим, наказував урядові, зібравши копу, „опыт вчинити раз и два, а где бы на тых двух копах о тим забытью повидати не могли, тогды третюю копу присяжную маєть вряд собрати, на которой... вряд маєть з месте- чок і з сел околичных по три чововеки... до присеги обрати, тьіє обраные вынни будуть присягнути на том, иж сами не суть причиною того за­битого и о таковом забой цы не ведають“ ^{[516] [517] [518]).}

Помилкою було-б думати, що присяжні копи збиралися тільки в справі забиття переїжджого невідомого чоловіка; присяжні копи від­бувалися й у справі инших злочинств, напр., крадіжу, коли на перших двох копах винного виявити не пощастило.

Hanp., р. 1560 травня 6 дня на Слонімському уряді представ­ники копи, відказуючи суд свій у справі видрання бджіл Данькові Бордзиловичеві, між иншим, оповідали: „коповали... і зби­рали копи дві... на оних копах двох винного єсмо не найшли; ми єсмо зложили копу третюю присяжную, на которій копі... Сенчило Кгінкгович, которий бил обран за всіх полазників п. п. Мелешків присягнути, на тую третюю копу ку присязі не став¹'¹).

г) Далі, третю копу звали також головною в такому-ж розумінні, що то вже остаточна копа.

Принаймні, р. 1648 червня 20 дня Петро Собещанський, слуга кн. Яна Володислава Радзивила, скаржучися за подертя бджіл, між иншим, оповідав, що „остання третя копа дос. Юниськога те видертя пчіл приложила⁰⁵); а возний Тимофій Паскевич Любер- ський, оповідаючи про цю-ж саму копу, називає її „третьою го­ловною копою"^[519]).

д) Третя копа, очевидно, в тому самому розумінні, що й головна, називалася ще й копою енеральною.

Hanp., Себастьян Скрибатович, урядник єзуїтів, оповідав на Бе­рестейському уряді, що в справі видертя бджіл, що вчинив єзуїт­ський підданий з с. Деревні р. 1625 грудня 26 дня, „вся волость того села Деревні чинили опит звичаєм стародавнім копним, як на га­рячому учинку, копи збирали першу, Другу і єнеральну копу велику” ^,).

е) 3 наведеного ми також бачимо, що в одміну першої копи малої та другої більшої, третю копу називали велико ю.

ж) Однакове значіння з назвою велика копа має назва третьої копи вальною, від виразу валом валити; це свідчить за те, що на третю копу багато людей сходилося.

Hanp., Гаврило Загродський таОлександер Шавловський, возні єнерали воєводства Берестейського, визнавали, що р. 1674 травня 11 дня було їх узято „на копу третю вальну на осудження... Се­бастьяна Кондратовича, злодія приличного" ^[520]).

Що вальна й велика копа розуміння тотожні, видко з оповідання возного Щасного Лясоти на Берестейському уряді, що р. 1625 травня 13 дня його взяв був Олександер Муралинський на зложену від Яна Max- вича, лісничого Біловізького, копу „вальну, велику”^[521]).

Що-до питання, як скоро після другої копи збиралася третя копа, го й тут ми бачимо, що третю копу збирали на третій день ’), на π^, я- тий^[522]), на десятий^[523]), за два тижні^{[524] [525]), за два рокиі на четвертий рік[526]),— значить, для скликання на третю копу жадного певного терміну не було і час скликання залежав від обставин справи, причому в випадках, коли копи відбувалися за два роки й на четвертий рік після другої копи, такий довгий термін залежав од того, що тут справу одкладали, як це видно з відповідних актів, на переслух, про що вже говорилося вище.}

Як і треба було сподіватися, на третій копі справ закінчувалося дуже багато^[527]), а коли й на третій копі справу не щастило скінчити, то за причини до відкладання справи й тут бували, як і на перших копах, нестання винного ^и)> невихід на копу всіх тих, кому заказано ^{тої копи і видячи, іж того дня тая копа по­чатку взяти не могла, одложили тую копу з обеюх сторін до завтрея, до дня третього... октября" ,)- По-друге, до таких перешкод належить невихід на копу потрібних людей, що на станйя їх є надія.}

Hanp., у справі покрадення кліти Омеляну Андрієвичу скли­кано було на 15 жовтня р. 1592 на місце звикле над р. Ожою копу, на яку ознаймено було стати Сміливцям, підданим Андрія Завиші й Яна Шемета, на яких виказав злодій, що вони йому допомагали. „А... кгди тот рок і час стайня на копі пришов, старці... на тій копі... сами не становили і підданих... панів своїх не становили і відомости о тім нікоторої не дали. Ми, як оповідав про це старець з с. Драчкова Хотьян Павлович,... з людьми сторонніми, водле зви­чаю давнього, того дня вишписаного на... містцю звиклім зо всі- ми підданими... Драчківськими і на завтрее через цілий день аж до дня третього, не сходячи з копи, тих стар­ців і волости вс еї C м і л и вської підданих ожидали є с м о, іно... они і другого дня до нас на копу не становилися і... ві­домости нестановення своего не учинили, аж... дня третього... ок­тября 17... уже перед нешпорною годиною старець Андрія Завиші Прокіп Наумович на своє містце ніякого Федька Івановича з підда­ними пана своего... Сміливськими, а старець... п. Шеметів также на своє містце войтика... Андрія Бичковича з підданими пана сво­его... на тую копу... вислали" ^а).

Особливо тяжко було сподіватися на відкладання копи, коли в тій справі вже відбулося кілька кіп.

Hanp., у копкому вирокові в справі видраиня бджіл Лук’янові Абровцові та Гришкові Тишкевичеві, коли піддані п. Кирдеєвої, суддиної земської Пинської, не стали на другу й на третю копу, копа „любо над слушність, еще до ліпшого вивідання і для чого піддані... п. судиної земської... не становили, до дня шостого ок­тября... (р. 1646) одложили" ³).

Ми бачимо, що копа, одкладаючи справу на четверту копу, висло­вилася, що це вона чинить уже над слушність, що, властиво кажучи, вона могла вирішити справу за нестаиням і не відкладаючи її надалі.

В иншому випадкові, всупереч обопільній згоді межи підданими Богдана Мартиновича Садовського, з одного боку, і підданими Войтеха Вилковського „о речі поточнії, о пчоли покрадениї, яко і о иншиї речі покрадениї", з другого, коли р. 1594 березня 12 дня Богдан Садов- ський з своїми підданими на копу став, Войтех Вилковський, приславши свого старця Антона, вимагав,

„аби тая копа, над право посполитое, до завтрее била одложе на... вся к о п а... на то позволити не хотіли,

¹) Там-же, № 141. ’) Там-же, 128. ³) Там-же, № 302.

повідаючи... ми непооднокроть о шкоди п. Вилковського на копи ся становим, ніжли... он сам. старець, і піддані його на копи ся не становлять, а ми далі не повинні становити, бо... то вже била четвертая копа зложена, завитая¹* ^,).

Звідси ми бачимо, що без слушних причин відкладати без кінця справу було-б над право, і зібрана четверта копа на п’яту копу справу відкласти не дозволила.

Після всього сказаного ми легко можемо зрозуміти, оскільки відпо­відає дійсності категоричне твердження πρoφ. Н. Івані шева: „позивач міг три рази збирати копу, коли опитування сходатаїв і вивідування судових доводів того вимагали** *). З наведеного ми бачили, що справу можна було скінчити за один раз і відкладати її навіть до сімох і більше разів.

Так само помилкове твердження проф. Іванішева й про те, що „межи кожною сходкою (копою) призначалося три дні перерви** ³), коли ми з по­переднього знаємо, що значну більшість громад призначувано на тре­тій день, хоча бували копи й на другий, на четвертий, п’ятий і т. д. день; бували копи за тиждень, бували за кілька тижнів, навіть за кілька років — усе залежало від конкретних обставин справи й згоди на те самої копи.

Кінець першому томові.

¹) Там-же, Ns 138.

*) „О др. сел. общ.", стор. 18.

•') Там-же.