ПРИВІЛЕЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ

1521, червня 28, Краків Сигізмунд І визначає комісарів для вислуховування скарг української громади Львова про обтяження їх з боку райців міста та ухвалює статті угоди між громадою українців та райцями міста Львова

Коп.: MK, 37, k.201-203; ЦДІАУЛ.

- Ф.129, оп.1, спр.2, арк.1-1зв.; Ф.52, оп.2, спр.614, арк.137-139; спр.615, арк.108-112; Czart., 2014, s.86-88; Czart., 2029, s.106-111.

Опубл.: MCS, p.2-4; АЮЗР, І/10, с.13-16.

Регест: MRPS, IV/1, N3817.

igismundus [Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae Prussiaeque etc. do- minus et haeres] etc. Manifestum fieri volumus presentibus universis et singulis. Quomodo venientes huc ad nos nonnulli ex communitate civium nostrorum Leopoliensium ritus Grecanici nominatim Helias, Ignatus et Makar suo et tocius illius communitatis civitatis et anteurbii Leopoliensis nominibus perferri ad nos procuraverunt, quomodo licet ipsa

communitas illius civitatis nostre et suburbii Leopoliensis iure Theutonico civili consuevit gaudere omniaque et singula onera civitatis ferre [pariter]¹ cum aliis civibus et suburbanis Leopoliensibus Romane fidei, tamen in articulis infrascriptis se nimium gravari asseruerunt. Qui quidem articuli ita sequuntur. Primo, quod quociescunque aliquis istius ritus Ruthenici pro quacunque re iuramentum prestare debet, tociens talis ad sinagogam ad prestandum iuramentum remittitur. Secundo, quod coram iure et iudicio civili Leopoliensi testimonium talium hominum ritus Ruthenici non suscipitur et non admittitur. Tertio, quod presbyteris ritus predicti sacramenta ecclesiastica publice per plateas et forum civitatis candellis incensis ad egrotos ferre non licet. Quarto, quod consulatus ad ecclesias [Ruthena]¹ iuris patronatus sui presbiteros parum idoneos, recepto non parvo aliquo dono presentare solet². Quinto, quod mortuos ritus ipsorum prohibent publice et in ornatu ecclesiastico ad sinagogas sepeliendi causa deferre et conducere.

Nos nolentes in consulatum et cives prefatos ritus Ruthenici discordias augeri comisimus et iussimus reverendo in Christo patri domino Petro episcopo Poznaniensi et regni nostri vicecancellario ac magnificis generoso et venerabili Cristophoro de Schydlowiecz pala- tino et [generali]¹ capitaneo Cracoviensi ac regni nostri cancellario, [tum Siradiensi, Sochaczovierisi, Novecivitatis Corczin, Gostinensi etc. capitaneo]¹, Otte de Chodecz palatino Russie et Stanislao de eadem Chodecz marschalco regni nostri et capitaneo Leopoliensi, Ioanni Bonner Rapstinensi et in Oczyecz capitaneo, burgrabio supparioque Cracoviensi ac Nicolao Zamosczskii preposito Tar- noviensi et canonico Cracoviensi, referendario iusticie curie nostre, sincere nobis dilectis, easdem

partes exaudire et iusticiam facere aut concordare. Qui una convenientes, vocatis ad se proconsule et consulibus dicte civitatis nostre Leopoliensis nec ipsis civibus ex communitate Ruthene, easdem exaudiverunt ac super articulis predictis non via iuris, sed de plano et per concordiam infrascripto modo se conclusisse nobis retulerunt³. Quod igitur primum articulum de iuramento attinet, ita con- clusum et concordatum est. Quod homines ritus Ruthenici iuxta antiquam consuetudinem in sinagoga ipsorum pro omnibus rebus magnis et parvis iuramentum prestent actamen adhibito pronunciatore rothe alias poprzywoczczy⁴. Quod vero testimonium attinet, licet istud fuerit et sit contra canones et formam iuris Theutonici, tamen habentes rationem, quia in terris nostris Russie nobilitas Ruthena

non solum ad testimonia perhibenda admittitur, sed etiam magistratus et officia publica gerere solet. Ideo concordatum est, ut et in ipsa civitate Leopoliensi et in suburbio eius sine omni exceptione stetur testimonio Rutheni hominis, tam in civitate, quam extra eam et gaudeat iure civili Leopoliensi feratque omnia onera civitatis predicte. Quod [attinet]¹ tercium articulum de deferendis publice sacramentis attinet, concordatum est, ut liceat presbiteris publice in ornatu per circulum et plateas sacramenta ferre, non tamen candellis incensis, sed in platea ipsorum civium ritus Rutheni, [quod]¹ permissum est vigore dicte concordie ipsa sacramenta non modo publice, sed etiam cum campanis et candelis portare.

Quod vero quartum articulum attinet, consulatus reservatus est circa ius patronatus sinagogarum in iure civili positarum et debent ponere ad eas presbiteros idoneos, qui essent in lege Domini periti et vite ac morum laudabilium, pro quibus presbiteris si communitas Ruthena civitatis Leopoliensis ad consulatum intercesserit, debet consulatus eorum intercessionis rationem habere, nec ipse consulatus gravabit tales presbiteros maiori dono, quod rqkawyczne dicitur, [nisi]¹ secundum decretum certorum commissariorum videlicet duarum sexagenarum grossorum Polonicalium. Postremo corpora mortuorum liceat presbiteris Ruthenis in ornatu absque tamen cantu et candelis ferre per circulum et plateas civitatis usque ad plateam Ruthenorum ingredientesque plateam suam possunt et valeant canere et omnes ceremonias exercere. Quorum quidem articulorum concordata et conclusa, quoniam de mandato et certa scientia nostra facta sunt in omnibus punctis, clausulis, articulis et conditionibus de verbo ad verbum, prout positi et concordat! sunt, approbanda et confirmanda duxi- mus, approbamusque, confirmamus et ratificamus praesentibus, decernentes eosdem articulos robur debite et perpetue firmitatis obtinere tenore presencium mediante. Harum [quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio litterarum]¹ etc. Datum Cracovie feria sexta in vigilia sanctorum Petri et Pauli apostolorum, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo primo, regni vero nostri XV.

Relatio magnifici Christophori de Schydlowiecz palatini et [generalis]¹ capitaneo Cracoviensis, regni Polonie [supremi]¹ cancellarii.

[Christophorus de Schydlowiecz palatinus et generalis Cracoviensis etc. regni Poloniae cancel- larius]¹.

¹ У копії МК пропущено текст, який відновлено за копіями ЦДІАУЛ.

² У публікації MCS пропущено четвертий (quarto) пункт.

³ У публікації MCS: retulunt.

⁴ У копії ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.2, арк.1: popszywodae.

Сигізмунд, Божою ласкою (титулатура). Хочемо оголосити даною (грамотою) всім ⅛⅛⅛ΛV?t та кожному, що прийшовши сюди до нас, деякі з громади наших львівських міщан itj⅛(∏Egι грецького обряду на ім’я Ілля, Ігнат та Макар¹ від свого імені та всієї тієї громади міста та передмістя Львова потурбувалися, щоб передати до нас, що та громада того міста та передмістя Львова звично тішиться міським магдебурзьким правом та несе всі та кожен тягар міста разом з іншими львівськими міщанами та передміщанами римської віри, однак твердять, що дуже обтяжені у нижче написаних статтях. Ті статті так слідують. Перше, що скільки б разів будь-хто (з людей) руського обряду не складав присягу у будь-якій справі, стільки разів він відсилався до церкви для складання присяги. Друге, що перед правом та перед львівським міським судом не приймаються і не допускаються свідчення таких людей руського обряду. Третє, що священикам згаданого обряду не дозволяється нести Святі Дари до хворих публічно, вулицями і площами міста із запаленими свічками. Четверте, що раєцька колегія звичайно за який-небудь дарунок за своїм правом патронату дає презенту² до церков священикам, мало придатним, відкидаючи достатньо (приготованих). П’яте, що забороняють нести та переносити до церков для поховання (мертвих). Ми, не бажаючи збільшувати незгоду між райцями та згаданими міщанами руського обряду, доручаємо та наказуємо велебному у Христі пану отцю Петрові, познанському єпископу та віце-канцлеру нашого королівства, та вельможним - уродженому та велебному Христофорові з Шидловець, краківському воєводі та старості й канцлеру нашого королівства, Отто з Ходеча, руському воєводі, та Станіславу з того ж Ходеча, маршалку нашого королівства та львівському старості, Йоанові Бонеру, рапштинському та в Оцєчах старості, краківському бурграбію, тарновському намісникові і краківському каноніку, референдарію³ правосуддя нашого двору, щиро нам милим, щоб (вони) ті сторони вислухали та вчинили справедливість або погодили (їх).

Ті (комісари), разом зібравшись, прикликали до себе бурмистра і райців згаданого нашого міста Львова, а також тих міщан з української громади, вислухали їх і щодо згаданих статей не шляхом права, але узгоджено, нижчеописаним чином уклавши мирову угоду, нам (статті) віддали. Отже, що стосується першої статті про присягу, так є укладено та узгоджено, що люди руського обряду відповідно до давнього звичаю у їхній церкві складатимуть присягу в усіх справах, великих і малих, однак при запрошенні виголошувача формули (присяги), по-іншому “po przywodie”. Що ж стосується свідчень, хай буде дозволено і що було б проти канонів та норми німецького права, однак маємо (таку) підставу, тому що у руських землях не тільки українська шляхта допускається до проголошення свідчень, але також звично займає керівні посади та публічні уряди. З тієї причини є погоджено, щоб і в цьому місті Львові і в його передмісті без жодного винятку приймалися свідчення української людини як в місті, так і поза ним, і хай (українець) тішиться львівським правом та несе всі тягарі згаданого міста. Що стосується третьої статті про публічне пронесення Святих Дарів, є узгоджено, щоб було дозволено священикам публічно нести в церковному одязі Святі Дари через площу та вулиці, однак не запалюючи свічок, але на їхній вулиці, міщан руського обряду, є дозволено відповідно до згаданої мирової угоди ті Святі Дари проносити не тільки публічним способом, а навіть зі дзвонами та свічками. А що ж стосується четвертої статті, (то) раєцькій колегії є збережене право патронату щодо церков, яке (право) вкладене в міське право, і повинні (райці) визначати до цих (церков) придатних священиків, які є досвідченими в Божому законі та похвальні (своїм) життям і звичаями. Якщо українська громада міста Львова ручатиметься раєцькій колегії за таких священиків, раєцька колегія повинна враховувати їхнє поручення. Та раєцька колегія хай не обтяжує таких священиків більшим дарунком, який називається “рукавичне”, відповідно до декрету певних комісарів, а саме, дві копи польських грошів.

Нарешті, тіла мертвих хай буде дозволено нести руським священикам у церковному одязі, але без співу та свічок, через (площу) ринок та вулиці міста аж до Руської вулиці та, вступивши на свою вулицю, можуть і буде вільно співати та виконувати всі церковні обряди. Ті всі узгоджені та укладені статті, оскільки були вчинені з нашого наказу та певного відома, в усіх пунктах, клаузулах, статтях та умовах дослівно, як були подані та узгоджені, вважали схвалити та підтвердити, схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо даною (грамотою), вирішуючи, щоб ті статті отримали силу належної та вічної міцності за посередництвом змісту даної (грамоти). Для чого і т.д. Дано у Кракові у п’ятницю напередодні (свята) святих апостолів Петра і Павла, року Божого 1521, а нашого панування - 15.

Свідчення вельможного Христофора з Шидловець, краківського воєводи та старости, канцлера нашого королівства.

¹ Активний діяч львівської української громади, згодом єпископ Львівський, Галицький та Кам’янецький (1540-1549 рр.).

² Право патронату - право представлення єпископові кандидата на вакантне церковне місце (священика, пароха, каноніка та ін.); презента - акт представлення кандидата на церковне місце, який подає патрон при праві патронату.

³ Референдарій - призначений королем урядовець, що заслуховував скарги та прохання, про які повідомляв королеві, та брав участь у розгляді деяких судових актів.

1525 р., лютого 17, Пйотрків Сигізмунд І вирішує суперечку між українською громадою Львова та райцями міста Львова, забороняючи українцям користуватися певними правами

Коп.: MK, 39, k.240-241. Титульний напис: “Decretum inter cives Leopolienses ritus Romani et ritus Greci seu Ruthenici”; ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.5, арк.1-1зв.; арк.3-3зв.; Ф.52, оп.2, спр.613, арк.118-119; спр.614, арк.139-140; спр.615, арк.113-115; Czart., 2014, s.89-90; Czart., 2029, s.111-114.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.350, арк.251-253.

Опубл.: Supplementum, p.457-458; MCS, p.8-9; Соціальна боротьба, с.19-20.

Перекл.: Соціальна боротьба, с.21-22 (українська мова).

Регест: MRPS, IV/1, N14167.

Sigismundus [Dei gratia rex Poloniae magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae dominus et haeres]^[118] etc. Significamus tenore presentium, quibus expedit, universis. Quia cum questi essent coram nobis, cum anno preterito Leopoli essemus, cives eiusdem civitatis nostre Leopoliensis ritus Ruthenici, quorum ibi non exigua pars est, quod qui in eodem iure residerent et ipsi, qui equaliter cum aliis civibus eandem civitatem incolentibus onera civilia ferrent, per proconsulem et consules predicte civitatis domos extra eorum plateas sitas emere et comparare Cauponariamque^{1 ^[119] exercere seu vinum et cervisiam ac alias res poculentas vendere et propinare et pannum ulnatim incidere prohibentur ac etiam ab artificiis eorumque usu et contuberniis prohiberentur^[120], ad eaque non admitterentur non absque magno illorum^[121] preiudicio damnoque et con- temptu. Et ex adverso, ipsi consules et cives ritus Catholici seu Romani suas legittimas causas et validas rationes, quare id facerent, abunde explicassent. Nos de eadem controversia, maioribus alioquin curis et negotiis districti, illic comodo cognoscere et deffinire non valentes, suspenderamus et retuleramus eam ipsam controversiam ad hunc generalem regni nostri conventum et partibus predictis in eodem conventu coram nobis comparendi certum terminum prefixeramus. Quo adveniente comparentibus coram nobis ipsis partibus predictis et querelas et rationes suas utrinque^[122] denuo referentibus. Nos una cum consiliariis nostris in ipso conventu congregatis mature et debite expensis eisdem querelis et rationibus predictarum partium et aliis, que per illas, tam Leopoli, quam etiam in eo ipso conventu coram nobis fuerunt prolocuta et allegata ac longum tempus retro actum, per quod nichil unquam per nostros predecessores in premissis pro parte predictorum civium Leopoliensium ritus Greci seu Ruthenici, immutatum aut innovatum esse comperimus, metientes de consilio ipsorum consiliariorum nostrorum decrevimus ac presentibus literis nostris decernimus. Quod ipsi cives Leopolienses ritus Greci seu Ruthenici sint contenti finibus suis et plateis ab antiquo tempore illis pro eorum domibus et habitacionibus, illic Leopoli designatis, ad alias vero domos in aliis locis et plateis consistentes, in quibus antehac ipsi vel eorum predecessores habitare non solebant, emendas et comparandas ac possidendas sese ingerere omnino non debeant nec possint. Quos etiam pari modo circa antiquas consuetudines et prohibitionem in dicta civitate nostra Leopoliensi hactenus observatam, ne videlicet ad aliqua contubernia et artificia suscipiantur aut admittantur, nec aliquem potum propinent, sed et neque pannum ulnatim incidant et vendant, perpetue relinquimus. Verum solitis^[123] suis negotiacionibus, dudum eis permissis, sibi libere victum et incrementum rei sue familiaris querant. Consules vero ipsi et alii cives Leopolienses ritus Catholici nullum in hoc et in aliis eorum consuetudinibus antiquis illis gravamen aut preiuditium inferant, sed ipsos vicina charitate et benevolentia uti par est causa conservande^[124] mutue pacis et concordie complectantur, hoc decreto mediante. Harum quibus sigillum nostrum est appensum testimonio literarum. Actum et datum in conventu generali regni Pyotrcoviensi, feria sexta proxima post festum sancti Valentini, anno Domini millesimo quingentesimo vigesimo quinto, regni vero nostri decimo nono.}

Petrus episcopus et vicecancellarius subscripsit.

Relatio [reverendi in Christo patris domini Petri Cracoviensis et Posnaniensis episcopi et regni Poloniae vicecancellarii]^[125] etc.

Сигізмунд, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною (грамотою) всім, кому потрібно. Що минулого року, коли ми були у Львові, міщани руського ∣∣β⅜fDj=ι обряду цього нашого міста Львова, яких тут чимало, а саме, ті, що сидять на тому ¾j⅜j⅞¾ι⅜? ж праві^[126] і несуть ті ж самі міські тягарі нарівні з іншими міщанами, жителями цього міста, скаржилися нам, що бурмистр та райці згаданого міста забороняють їм купувати та набувати будинки, які розташовані поза їхньою вулицею, провадити шинки чи продавати і шинкувати вино, пиво та інші напої, краяти на лікті сукно, а також забороняють та не допускають до користування ремеслами та (вступу) до цехів з великою їхньою несправедливістю, шкодою та приниженням. І навпаки ті райці та міщани-католики чи римського (обряду) докладно виклали свої важливі причини та серйозні підстави, чому вони це робили. Ми, зайняті більшими справами та турботами, не змогли тих суперечок відповідно розглянути та розв’язати, і відклали та передали ту ж суперечку на розгляд вального сейму нашого королівства, згаданим сторонам, які повинні з’явитися перед нами на цьому сеймі, ми призначили певний термін. Коли він надійшов, згадані сторони з’явилися перед нами та знову представили нам взаємні скарги та аргументи. Ми разом з нашими радниками, що зібралися на цьому сеймі, зріло на належно розглянули скарги та аргументи сторін, ті та інші, висловлені та наведені перед нами як у Львові, так і на цьому сеймі. Також ми довідалися, що з давніх часів наші попередники нічого у згаданих (справах) ніколи не змінювали та нічого нового не ввели для сторони вищезгаданих львівських міщан грецького або руського обряду, тому, враховуючи думку тих наших радників, ми постановили та даною грамотою постановляємо, що ті львівські міщани грецького чи руського обряду повинні задовольнятися своїми межами та вулицями, визначеними їм з давніх часів там, у Львові, для їхніх будинків та помешкань, та не можуть і зовсім не повинні купувати, набувати та посідати інші будинки, які знаходяться в інших місцях та вулицях, в яких раніше вони, ні їхні попередники не проживали. Також залишаємо їх назавжди таким же чином при давньому звичаї та забороні, якої дотримувалися досі у згаданому місті Львові, а саме, щоб не приймати та не допускати їх до будь-яких цехів та ремесел, щоб вони не шинкували ніякими напоями та не краяли на лікті сукно, але щоб вільно шукали для себе прожитку та збільшення свого майна у дозволених їм віддавна заняттях. А ті райці та інші міщани католицького обряду не повинні їм робити жодних обтяжень та несправедливостей ні в цих, ні в інших їх давніх заняттях, але за посередництвом цього нашого декрету ставитися до них (українців) з сусідською любов’ю та прихильністю, адже справа взаємного миру та злагоди є справедливою. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Діялося та дано на вальному сеймі у Пйотркові у найближчий вівторок після свята св. Валентина, року Божого 1525, а нашого панування 19 року, у присутності (список свідків).

Свідчення велебного у Христі пана отця Петра, краківського та познанського єпископа та канцлера Польського королівства.

1572р., травня 20, Варшава Сигізмунд Август зрівнює українську громаду Львова в політичних та економічних правах з католицькою громадою міста

Транс.: MK, 112, k.114-118. Титульний напис: “Confirmacio Iibertatum, prerogativarum etc. Ruthenis Leopoliensibus concessis”; ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.53 (див. док. №4); спр.55 (див. док. №5); спр.516 (див. док. №8); спр.585 (див. док. №10).

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.397, арк.1093-1101.

Опубл.: MCS, p.57-62; АЮЗР, І/10, с.42-48; Соціальна боротьба, 26-30.

Перекл.: Соціальна боротьба, 30-33 (українська мова); ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.47, арк.1-4зв.; арк.5-6зв.; спр.208, арк.6-10 (польська мова).

Регест: MRPS, VI, N29.

In nomine Domini amen. Ad perpetuam rei memoriam. Quoniam facta humana quantumcunque memorabilia facile intereunt, nisi literarum beneficio, quae res, scitu necessarias, aboleri non patiuntur, fuerint immortalitati consecrata, proinde nos Sigismundus Augustus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae,

Siradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Kiioviae, Russiae, Wolhiniae, Prussiae, Masoviae, Podla- chiae, Culmensis, Elbingensis, Pomeraniae, Samogitiae, Livoniae etc. dominus et haeres. Significa- mus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singullis, tam praesentibus, quam futuris, harum noticiam habituris. Quod cum questi fuissent coram nobis et consiliariis nostris ad latus nostrum assidentibus nunctiisque terrestribus in eo conventu regni generali congregatis famati Wasko Thynowicz et Choma Babicz cives nostri Leopolienses ritus et fidei Graecae sive Ruthenicae suo nomine et tanquam nunctii ac plenipotentes totius communitatis Ruthenorum civium et suburbanorum Leopoliensium subditorum nostrorum, eos non mediocri iniuria et gravamine a famatis proconsule et consulibus, advocato et scabinis totaque communitate Polonorum ecclesiae Romanae civitatis eiusdem Leopoliensis propterea affici, quod ipsos, uti aequalia membra unius rei publicae civitatis nostrae Leopoliensis pariaque onera, dationes et contributiones, tam nostras regales rei publicaeque regni nostri, quam civitatis eiusdem ac aliis quasvis una cum aliis civibus Polonis ecclesiae Romanae sustineri ad privilegia et libertates, quibus caeteri cives nostri Leopolienses gaudent, admittere nolunt. A sacerdote etiam eorum ecclesiae ritus Graeci in civitate eadem Leopoliensi sitae, proconsul cum consulibus certas quasdam dationes panum caponum, ovorum aliarumque rerum tempore solennium festorum Nativitatis videlicet et Resurrectionis Domini contra observantiam et libertates personarum spiritualium exigere consueverunt, iuramentaque circa susceptionem iuris civilis Leopoliensis ob eam solum causam et praetextum, ut ad eiusmodi libertates non admitterentur, eos praestare resque et merces venum exponere, pannum ulnatim incidere liquoresque generis cuiuscunque conficere ac propinare sub praetextu quarundam rationum minus iustarum eis denegant in grave damnum, igno- miniam et praeiuditium ipsorum Ruthenorum. Supplicassentque nobis pro eis ipsi consiliarii nostri lateri nostro in eo conventu regni generali assidentes, ut indemnitati eorum hac in parte consulere prospicereque dignaremur. Nos supplicationi eiusmodi, uti iustae benigne annuentes simulque habentes rationem laudabilis actus unionis regni Poloniae cum magno ducato Lithuaniae in proxime praeter- ito conventu regni generali Lublinensi iam determinati, post cuius determinationem omnes digni- tarios, senatores et officiates, tam spirituales, quam seculares magni ducatus Lithuaniae terrarumque Wolhyniae et Podlachiae¹ etiam ritus Graeci fideique Ruthenicae inter proceres regni Poloniae cooptavimus et coaequavimus, cumque iam inter dignitarios regni Poloniae magnique ducatus Lithuaniae et dominiorum² nostrorum eiusmodi aequalitas est unita et determinata, multo magis inter minoris inferiorisque conditionis homines similis observetur aequalitas necesse est, ex iis itaque et aliis multis legitimisque et firmissimis rationibus animum nostrum moventibus, eisdem Ruthenis Leopoliensibus omnibus et singulis nemine excepto, tam intra, quam extra civitatem nostram Leop- oliensem degentibus, praesentibus et deinceps futuris temporibus existentibus, eas infra scriptas libertates et immunitates perpetuae duraturas ex unanimi voto et consensu consiliariorum nostrorum regni nostri et magni ducatus Lithuaniae nunctiorumque terrestrium, in eo praesenti conventu regni nostri generali congregatorum, dandas, donandas, concedendas largiendasque duximus, uti quidem damus, donamus, concedimus gratioseque largimur et tribuimus praesenti privilegio nostro mediante. Im primis autem volumus et statuimus, quod aequaliter cum aliis civibus et suburbanis Leopoliensi- bus Polonis Romanae obedientiae omnibus iuribus, privilegiis, libertatibus, praerogativis et immu- nitatibus quibusvis nullis prorsus exceptis, a serenissimis praedecessoribus nostris desideratissimis regibus Poloniae ducibusque Russiae ac aliis quibusvis principibus et proceribus regni et dominiorum nostrorum eidem civitati Leopoliensi quavis ratione et modo concessis, utentur, fruentur, potientur, ex eisque pari ratione, quemadmodum alii cives Poloni Romanae ecclesiae gaudent, ipsi quoque gaudebunt. Sacerdotes etiam eorum ecclesiae ritus Graeci praesentes et pro tempore existentes a dationibus quibusvis quocunque nomine et cognomine nuncupatis, tam pecuniariis, quam aliis qui- buslibet consulatui Leopoliensi conferendis, liberi et absoluti erunt, nec iisdem ipsi sacerdotes ritus Graeci alicui alteri iurisdictioni superioritatique subesse et parere, praeterquam wladicae Leop- oliensi tenebuntur astrictique erunt. Omnes praenominati Rutheni ritus Graeci ius civile Leopoliense suscepturi³, iuramenta corporalia ad instar aliorum civium Leopoliensium Polonorum praestare pos- sint atque valeant. Ad officia item proconsularia, consularia, advocatialia, scabinalia et ad quasvis alias praefecturas civitatis eiusdem, quotiescunque electio consularis celebrabitur, per capitaneum nostrum Leopoliensem praesentem et pro tempore existentem⁴ libere eligi et perfici poterint ac de- bebunt. Filiosque suos ad ludos literarios hymnasiaque et scholas, tam in civitate nostra Leopoliensi, quam ubivis locorum in regno et dominiis nostris existentes, pro ediscendis artibus⁵ liberalibus literis dare destinareque possint et valeant. Artificia etiam mechanica omnia quaevis nullis exceptis, ediscere illaque laborare, socios et discipulos artificiorum quorumcuque fovere, contubernia et fraternitates quasvis artificiorum suscipere in eisque iuxta consvetudinem usitatam praefectos sive seniores fore, eosdemque Ruthenos magistri artificiorum quorumvis Polonicorum ad artificia contuberniaque eius- modi suscipere et admittere tenebuntur. Omnia quoque genera mercium quorumcunque nomine et cognomine nuncupatorum per universum regnum Poloniae, magnum ducatum Lituaniae, terras Volhiniae, Kiioviae, Podlachiae et alia dominia nostra exercere, nec non pannum et res quasvis mer- cimoniales ac institiorias omnis generis ulnatim incidere, tam in aedibus eorum privatis, quam in aliis quibusvis locis publicis, verum exponere malmaticum, muscatellinum, Ungaricum, Valachicum vinum, medonem, cerevisiam et alia omnia genera liquorum conficere et propinare pari modo et ratione, quemadmodum alii cives Poloni faciunt, semper et quolibet tempore perpetue et in aevum eis licitum erit, non obstantibus quibusvis literis, privilegiis, in contrarium praesentium quocunque modo et ratione per quasvis personas publicas vel privatas emanatis vel emanandis, quae amplius post determinationem laudabilis actus unionis et statuum rituumque, coaequationis ipsos Ruthenos hominesque ritus Graeci afficere nulla ratione possunt, quibus per praesentes derogamus derogatumque perpetuis temporibus esse volumus. Quod ad universorum et singulorum cuiuscunque dignitatis, status et conditionis existentium, praesertim vero generosi⁶ Nicolai Herborth de Fulstin capitanei nostri Leopoliensis, nec non famatorum proconsulis ac consulum, advocati et scabinorum civitatis ipsius Leopoliensis, praesentium et pro tempore existentium, noticiam deducentes mandamus, ut praenominatos Ruthenos cives Leopolienses omnes et singulos, nullis exceptis, iuxta praescriptum privilegii nostri in omnibus et singulis conditionibus, clausulis et articulis conservetis praerogativisque libertatibus et immunitatibus modo suprascripto a nobis authoritate nostra et praesentis⁷ conventus regni generalis Warschowiensis eis concessis, quovis modo praetextu et colore exquisito contradicere ne praesumatis ita, ne de caetero de eo negotio ipsorum civium Leopoliensium hominum ritus Graeci modo praemisso authoritate nostra et praesentis conventus regni generalis cum aliis civibus Leopoliensibus Polonis ecclesiae Romanae coaequatorum et unitorum quaerelis obruamur. Et quoniam edocti etiam sumus, eisdem Ruthenis ipsos consules aliosque cives Polonos Leopolienses areas et domos in circulo civitatis eiusdem emere possidereque prohibere. Ideo nos vigore unionis et coae- quationis suprascriptae damus et concedimus eisdem Ruthenis ritus Graeci praesentibus et futuris omnimodam facultatem et potestatem areas et domos emendi et eas apud quasvis personas arendan- di in eisque negotiandi ac res mercimoniales quasvis ad instar aliorum civium Leopoliensium Polono- rum venum exponendi perpetue et in aevum. Quem articulum volumus etiam inter caeteras libertates supradescriptas, tam a consulatu Leopoliensi praesente et pro tempore existenti, quam ab aliis qui- busvis personis ipsis civibus Ruthenis firmiter et inviolabiliter observari. Pro gratia itaque nostra debitoque suo ac sub poena viginti millium aureorum Hungaricalium medietatem fisco nostro, aliam vero medietatem parti gravatae tocies, quoties praesenti privilegio de certa scientia nostra et con- siliariorum nostrorum nunctiorumque terrestrium in eo conventu regni nostri generali congregatorum, ipsis hominibus ritus Graeci civibus nostris Leopoliensibus concesso contradictum impugnatumque fuerit, irremissibiliter succumbenda, aliter ne feceritis. In quorum omnium ac singulorum praemis- sorum fidem firmiusque et evidentius testimonium praesentes manu nostra propria subscripsimus, quas et sigillo nostro maiori subappenso communiri mandavimus. Datum Warschoviae in conventu regni nostri generali die vigesima mensis Maii, anno Domini millesimo quingentesimo septuagesimo secundo, regni vero nostri anno quadragesimo tertio. Praesentibus reverendissimo ac reverendis in Christo patribus dominis Iacobo Uchanski archiepiscopo Gnesnensi, legato nato et regni nostri pri- matae, Philippo Padniewski Cracoviensi, Stanislao Carnkowski Vladislaviensi et Pomeraniae, Adamo Konarski de Kobylino Posnaniensi, Petro Myskowski de Mirow Plocensi, Victorino Wierzbiczki Luceoriensi, Valentino Herborth de Fulstin Praemisliensi, Alberto Starozrzebski Chelmensi, eccle- siarum episcopis, nec non magnificis ac generosis Sebestiano de Mieliecz castellano Cracoviensi et Brzestensi, Luca comite de Gorka Posnaniensi Buscensique, Nicolao Radziwil duce in Dubniki et Bierze Vilnensi, cancellario magni ducatus Lituaniae ac Lidensi, Mohirensi Borissoviensique, Petro a Zborow Sandomiriensi ac Stobnicensi Camionacensique, Casparo Zebrzidowski Callissiensi, Eu- stachio Wolowicz castellano Trocensi, magni ducatus Lithuaniae vicecancellario ac Brzestensi Co- brinensique, Ioanne Sierakowski Lanciciensi ac Przedecensi, Ioanne Chotkiewicz comite in Szklow et Bichow capitaneo generali terrarum Samogititae magni ducatus Lithuaniae marschalco ac admin- istratore et exercituum nostrorum in Livonia praefecto ac Kawnensi, Plotelecensi, Telsoviensique, Ioanne a Sluzewo Brzestensi ac Koninensi Miedzirzecensique, Bassilio Constantinowicz duce Os- trosiae, Kiioviensi et terrarum Wolhiniae marschalco ac Wladimiriensi, Ioanne Krothowski de Barc- zin Iuniwladislawiensi, Ioanno Fierliey de Dambrowicza Lublinensi, regni nostri marschalco ac Rathnensi, Stanislao Lawski Masoviae ac vicesgerente, Nicolao Kiszka de Cziechanowiecz Podli- achiae ac Drohiciensi Belzensique, Ioanne a Dzialin Culmensi et in Brathiian, Achacio Czema Po- meraniae ac Novensi, palatinis et capitaneis, Hieronimo Ossolinski Sandomiriensi, Ioanne comite in Thenczin Woiniciensi ac Lublinensi, Paulo Sapieha Kiioviensi ac Liubiecensi, Stanislao Herborth de Fulstin Leopoliensi ac Drohobicensi Samboriensique et terrarum nostrorum Russiae zuppario, Andrea Wiszniowieczki Wolhiniae, Stanislao Slupeczki Lublinensi, Andrea comite in Thenczin Belzensi, Anzelmo Gostomski Plocensi Ravensique, Sigismundo Wolski de Podhaicze Czernensi ac Warschow- iensi, Ioanne Kostka de Stemberg Gedanensi terrarum nostrarum Prussiae thesaurario ac Pucensi Dirschoviensique, Nicolao de Dambrowicza Visliciensi Sandomiriensique, Ioanne Tarlo Radomien- si, Andrea Opalinski Srzemensi, Ioanne a Szienno Tarnowiensi, Ioanne Szienienski de Gologory Haliciensi, Ioanne Herbort de Fulstin Sanocensi Praemisliensique, castellanis et capitaneis, Valentino Dembienski de Dembiany cancellario etc., Francisco Crassinski vicecancellario regni nostri, Nicolao Christophoro Radzivilo duce in Olika et Nieszwiesz magni ducatus Lituaniae [curiae]⁸ marschalco et aliis quam plurimis fidedignis atque terrarum nunctiis testibus tunc existentibus.

Sigismundus Augustus rex subscripsit. [Sigillum maioris cancellariae regni in filo sericeo ap- pensum]⁸.

¹ У трансумптах ЦДІАУЛ: Podoliae.

² У трансумптах ЦДІАУЛ: dominorum.

³ У трансумптах ЦДІАУЛ: suspecturi.

⁴ У трансумптах ЦДІАУЛ: praesentari et pro tempore existenti.

⁵ У копії МК та трансумптах ЦДІАУЛ немає “artibus”, відновлено за публікацією MCS.

⁶ У публікації “Соціальна боротьба...” немає: generosi.

⁷ У копії МК та трансумптах ЦДІАУЛ немає: nostra et praesentis.

⁸ У копії МК пропущено текст, який відновлено за трансумптами ЦДІАУЛ.

ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Оскільки людські справи, хоч вони мІЙСй®) були й гідні пам’яті, легко пішли б у небуття, якщо б добродіяння письма, яке не J⅛∣4віри міста Львова, адже вони не хочуть допустити їх до користування привілеями та вільностями, якими користуються інші львівські міщани, хоч вони (українці), як рівні члени однієї республіки нашого міста Львова, несуть однакові тягарі, повинності та податки, як наші королівські та Речі Посполитої нашого королівства, так і на користь цього міста, і всі інші нарівні з іншими польськими міщанами римської віри. Також від священика їхньої церкви грецького обряду, що є у цьому місті, бурмистр та райці звикли вимагати податки хлібом, каплунами, яйцями та іншими речами під час урочистих свят, а саме Господнього Різдва та Воскресіння, проти прийнятого звичаю та вільностей духовних осіб; не допускають складати присягу при вступі до львівського міського права з тієї причини та під приводом, щоб їх (українців) не допустити до таких вільностей; з приводу якихось несправедливих причин забороняють виставляти на продаж речі та товари, продавати на лікті сукно, виготовляти різні напої та шинкувати (ними) на велику шкоду, зневагу та несправедливість для тих же українців. Ці ж наші радники, що засідають при нашому боці на вальному сеймі королівства, просять нас, щоб ми вважали обміркувати цю справу та подбали про їх захист. Ми, милостиво прихиляючись до такого прохання, як справедливого, та, маючи на увазі гідний похвали акт унії Польського королівства з великим князівством Литовським¹, вже завершений на недавно відбутому люблінському вальному сеймі королівства, після закінчення якого ми включили та зрівняли всіх достойників, сенаторів та урядовців, духовних та світських великого князівства Литовського та Волині і Підляшшя земель також грецького обряду та руської віри з достойниками Польського королівства; і якщо між достойниками Польського королівства і достойниками великого князівства Литовського та наших володінь вже проведене та довершене зрівняння, то тим більше потрібно, щоб подібна рівність дотримувалася серед людей меншого та нижчого стану. Тому через ці та багато інших слушних і дуже важливих причин, які зворушують наше серце, вважаємо, що тим же львівським українцям (без винятку всім взагалі та зокрема, які живуть у нашому місті Львові та поза ним), сучасним та тим, які потім, у майбутньому будуть, на підставі одностайної постанови та згоди радників нашого королівства та великого князівства Литовського та земських послів, які зібралися на даному вальному сеймі нашого королівства, вважали дати, надати та наділити нижченаведені вільності та привілеї, як і даємо, надаємо та наділяємо та ласкаво обдаровуємо та призначаємо за посередництвом даного нашого привілею. Найперше хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та передміщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вільностей, прерогатив та імунітетів, наданих місту Львову з різних нагод і різними способами найяснішими нашими попередниками, найдорожчими королями Польщі, князями Русі та всіма іншими володарями і достойниками королівства та наших володінь, і користувалися ними без будь-яких винятків, щоб і вони (українці) тішилися ними так само, як тішаться польські міщани римської віри. Священики їх церкви грецького обряду, які тепер живуть, і будуть у майбутньому, повинні бути вільні та звільнені від будь-яких податків, якої б назви вони не були, - як від грошових, так і від будь-яких інших належних львівській раєцькій (колегії). Ці ж священики грецького обряду не будуть зобов’язані підлягати та підкорятися іншій юрисдикції та зверхності, тільки львівському владиці. Всім згаданим українцям грецького обряду надається львівське міське право, та вони можуть і повинні скласти тілесну присягу за прикладом інших львівських міщан-поляків. Також на уряди бурмистрів, війтів, лавників, та на всі інші префектури у цьому місті можна та треба нашому теперішньому і майбутньому старості обирати та призначати українців, скільки разів би відбувалися вибори райців; своїх синів (українці) можуть і мають право давати та посилати для навчання вільних мистецтв до початкових шкіл, гімназій та (вищих) шкіл, що існують як у нашому місті, так і будь-де в королівстві та в наших володіннях; вони можуть вивчати будь-які без винятку цехові ремесла та у них працювати, навчати товаришів та учнів будь-якого ремесла, засновувати цехи та ремісничі братства і згідно зі звичаєм бути в них старшими або сеньйорами, а майстри будь-яких польських ремесел зобов’язані приймати та допускати українців до цього роду ремесла та цехів. Вільно також їм (українцям) торгувати будь-якого роду товарами, як би вони не називалися, у всьому Польському королівстві, великому князівстві Литовському, на Волині, в Києві, на Підляшші та в інших наших володіннях, продавати на лікті сукно і будь-які інші купецькі та крамарські товари; вільно їм як у приватних будинках, так і на будь-яких публічних місцях завжди та у будь-яку пору виставляти на продаж вина: мальвазію, мускателю, угорське, волоське, виготовляти мед, пиво та будь-які напої іншого роду та шинкувати ними в такий спосіб та таким чином, як це роблять польські міщани. Це їм буде вільно робити постійно та навіки, хоч би існували які-небудь суперечні з даною (грамотою) випрошені чи які можуть бути випрошеними в будь-який спосіб та з будь-якої нагоди урядовими чи приватними особами грамоти та привілеї; після довершення знаменитого акту унії та зрівняння станів і обрядів не можуть зашкодити в жодний спосіб тим же українцям та людям грецького обряду, які (грамоти) ми скасовуємо та хочемо, щоб вони були скасовані на вічні часи. Подаємо до відома всіх та кожного різного стану, гідності та походження, зокрема Миколая Гербурта з Фульштина, нашого львівського старости, та славетних бурмистра, райців, війта і лавників міста Львова, як що є тепер і в майбутньому будуть, наказуємо дозволити вищезгаданим українцям, львівським міщанам, всім загалом та кожному зокрема, без жодного винятку користуватися постановами цього нашого привілею в усіх умовах, клаузулах і статтях та ні в який спосіб, під будь-яким видом та будь-яким вигаданим приводом не наважуйтеся заперечувати прерогативи, вільності та привілеї, надані нами у вищеописаний спосіб владою варшавського вального сейму, щоб нас з тієї та інших причин не закидали скаргами ті львівські міщани, люди грецького обряду, які на підставі згаданої нашої влади та (влади) теперішнього вального сейму є зрівняні та з’єднані в згаданий спосіб з іншими львівськими польськими міщанами римської віри. А оскільки нас повідомили, що райці та інші львівські польські міщани забороняють тим українцям купувати та займати в межах міста землю та будинки, ми опираючись на згадану вище унію та зрівняння, даємо українцям грецької віри, сучасним і прийдешнім, раз назавжди та навіки право, можливість і дозвіл купувати землю та будинки, орендувати їх у будь-яких осіб, вести в них різну торгівлю та продавати будь-які товари за зразком інших львівських міщан-поляків. Хочемо, щоб до тієї постанови разом з іншими вищеописаними вільностями міцно та непорушно дотримувалися щодо українських міщан як сучасна львівська раєцька (колегія), так і майбутня, а також усі інші особи. Не робіть інакше задля нашої ласки та на ваш обов’язок під карою обов’язкової сплати 20 тисяч угорських золотих - половину нашій скарбниці, а другу половину - скривдженій стороні, у кожному випадку, якщо хтось буде чинити опір або порушувати цей привілей, виданий нашим львівським міщанам грецького обряду за повною нашою згодою, наших радників та земських послів, що зібралися на згаданому вальному сеймі нашого королівства. Для міцнішого довір’я та певнішого засвідчення цього всього і взагалі та кожного зокрема, ми підписали цю грамоту нашою рукою і наказали скріпити нашою великою підвішеною печаткою. Дано у Варшаві на вальному сеймі королівства 20 травня, року Божого 1572, нашого панування 43 року, у присутності (список свідків).

Сигізмунд Август, король. Печатка великої канцелярії королівства, підвішена на шовковому шнурку.

¹ Акт Люблінської унії між Польським королівством та великим князівством Литовським був оформлений на Люблінському вальному сеймі 1 липня 1569 р.

1574р., квітня 15, Краків

Генріх підтверджує привілей українській громаді Львова Сигізмунда Августа від 20 травня 1572 р. про зрівняння у правах з католицьким населенням міста

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.53. Пергамент: 52x57,8 + 8,3 см. Ініціал “H”. Написи: “Henrici confirmatio privilegii a Sigismundo Augusto ratione Iibertatum Ruthenis Leopoliensibus collatarum, Cracoviae, anno 1574, die 15 Aprilis” (XVIII). На шовковому зелено-фіолетово-жовто-червоному шнурку пошкоджена печатка: Gum., XVI, N58.

Коп.: MK, 112, k.113v-118v.

Опубл.: MCS, p.66-67.

Регести: Каталог, №655; MRPS, VI, N29.

Henricus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhiniae, Podlachiae, Livoniae-que, nec non Andium, Borbonio- rum Alvernorumque etc. dux, comes Marchiae, Foresti Quertii, Rovergii, Montisforti. Significamus presentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis, presentibus et futuris, harum noticiam habituris. Quomodo nobis ad gubernacula regni nostri Dei munere post impositum nobis solenni ritu regium diadema feliciter evectis certi consiliarii nostri exhibuerunt coram nobis nomine totius communitatis Ruthenorum civium et suburbanorum Leopo- liensium subditorum nostrorum literas infrascriptas eidem communitati Ruthenorum Leopoliensium per serenissimum olim Sigismundum Augustum Dei gratia regem Poloniae piae memoriae anteces- sorem nostrum gratiose concessas certas libertates, immunitates et prerogativas in se continentes in pargameno seriptas ac manu suae olim serenissimae maiestatis subscriptas ac sigillo regni communitas sanas, salvas et integras ac nulla in parte suspectas aut viciatas. Quarum series de verbo ad verbum sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Post quarum quidem literarum praesentibus insertarum exhibitionem iidem consiliarii nostri nobis nomine dictae communitatis Ruthenorum supplicarunt, ut easdem authoritate nostra regia confirmare atque eis robur firmitatis apponere dignaremur. Nos vero supplicationi huiusmodi tan- quam iustae et licitae benigne annuentes easdem preinsertas literas omniaque et singula illarum contenta in omnibus et singulis illarum punctis, clausulis, conditionibus et articulis, quemadmodum alia omnia iura, privilegia, libertates, immunitates et praerogativas quorumvis aliorum subditorum regni et dominiorum nostrorum in genere confirmavimus, ratificavimus et approbavimus, ita et has confirmamus, ratificamus et approbamus ratasque et gratas et firmas esse volumus et pollicemur per presentes decernentes easdem omniaque illarum contenta robur debitae et perpetuae firmitatis, uti de iure communi est, obtinere debere. In cuius rei testimonium sigillum nostrum praesentibus est subappensum. Datum Cracoviae in conventu coronationis nostrae, die quindecima mensis Aprilis, anno Domini millesimo quingentesimo septuagesimo quarto, regni vero nostri anno primo.

Henricus rex subscripsit.

Генріх, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, кому потрібно, всім та кожному, сучасникам і прийдешнім, хто це читатиме, що коли ми за Божою ласкою щасливо піднялися до управління нашим королівством після покладання на нас за урочистим обрядом королівської діадеми, певні наші радники показали перед нами від імені української громади львівських міщан та передміщан, наших підданих, нижче написану грамоту тієї львівської української громади, милостиво надану найяснішим покійним Сигізмундом Августом, Божою ласкою польським королем, священної пам’яті нашим попередником, що містить у собі певні вільності, імунітети та прерогативи; написану на пергаменті та підписану власною рукою покійного найяснішого маєстату, скріплену печаткою королівства, цілу, непорушну, недоторкану і в жодній частині не підозрілу чи зіпсовану. Цієї (грамоти) зміст дослівно наводиться і є таким.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Після показу цієї внесеної даної грамоти ті наші радники від імені згаданої української громади просили, щоб її нашою королівською повагою ми вважали за гідне підтвердити, а також додати їй силу міцності. Ми, милостиво прихиляючись до того прохання, як справедливого та дозволеного, ту внесену грамоту у всьому кожному, що в ній міститься, в усіх та кожному пунктах, клаузулах, умовах і статтях, так само як усі інші права, привілеї, вільності, імунітети та прерогативи будь-яких наших підданих королівства і наших провінцій загалом підтвердили, зміцнили та схвалили, як і підтверджуємо, зміцнюємо та схвалюємо, і хочемо, щоб була непохитна, певна та міцна, та обіцяємо даною (грамотою), вирішуючи: все, що в ній міститься, наскільки із загального права виходить, повинно отримати силу належної та вічної міцності. Для засвідчення справи до даної (грамоти) наша печатка є підвішена. Дано у Кракові на сеймі нашої коронації 20 квітня, року Божого 1574, а нашого панування 1 року.

Генріх, король, підписав.

1577р., березня 26, Влоцлавок

Стефан підтверджує привілей української громади Львова Сигізмунда Августа від 20 травня 1572 р. про зрівняння у правах з католицьким населенням міста

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.55. Пергамент: 47,5x75,6 + 13,4 см. Ініціал “S”. Написи: “Stephani confirmatio privilegii a Sigismundo Augusto ratione libertatum Ruthenis Leopoliensibus collatarum, Vladisla- viae, anno 1577, die 26 Martii” (XVII). На шовковому синьо-жовто-білому шнурку пошкоджена печатка: Gum., XVRI, N66.

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.55, арк.1-2зв.

Опубл.: MCS, p.72-73; АЮЗР, І/10, с.54-55.

Регест: Каталог, №667.

Перекл.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.55, арк.5-6зв. (польська мова).

⅜g⅞⅜⅛s⅝>. tephanus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvanie, Prussiae, Prussiae, Masoviae, ffl⅛¾j¾gy Samogitiae, Kiioviae, Woliniae, Podlachiae, Livoniaeque etc., nec non Transylvaniae ∏⅞γ¾⅞⅛ princeps. Significamus tenore praesentium, quorum interest, universis et singulis, harum P⅝⅛⅞sj⅛⅞ notitiam habituris. Quod cum productae nobis fuissent per certos consiliarios nostros literae pargameneae serenissimi olim piae memoriae Sigismundi Augusti regis praede- cessoris nostri sigillo eiusdem pensili munitae nomine subditorum nostrorum Ruthenorum civium et suburbanorum civitatis nostrae Leopoliensis ritus et fidei Graecae certas libertates, praerogativas et immunitates concessas in se continentes, sanae, salvae, integrae et omnis suspicionis expertes. Supplicatumque esset nobis, ut easdem et omnia in illis contenta confirmare, approbate et ratificare dignaremur. Quarum tenor sequitur et est eiusmodi.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Itaque nos Stephanus rex supra nominatus supplicationi dictae benigne annuentes praefatas literas in omnibus earum punctis, clausulis, conditionibus et articulis iuste et legitime concessis, confirmarndas, approbandas et ratificandas duximus, prout quidem praesentibus authoritate nostra confirmamus, approbamus et ratificamus, decernentes easdem et omnia in illis contenta vim et robur debitae ac perpetuae firmitatis habere obtinereque debere. Harum quibus sigillum nostrum appres- sum est testimonio literarum. Datum Vladislaviae die vigesima sexta mensis Martii, anno Domini millesimo quingentesimo septuagesimo septimo, regni vero nostri anno primo.

Stephanus rex subscripsit.

Ioannes Borukowski praepositus Lanciciensis subscripsit.

,⅜⅛i∕ тефан, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо змістом даної (грамоти), кому j?t^α, потрібно, хто це читатиме, що було представлено нам певними нашими радниками C= пергаментну грамоту найяснішого, покійного, блаженної пам’яті Сигізмунда !g!Js? Августа, короля, нашого попередника, зміцнену його королівською печаткою, від імені наших підданих, українських міщан та передміщан нашого міста Львова грецького обряду та віри, що містила в собі надані (їм) певні вільності, прерогативи та імунітети; цілу, непорушну і недоторкану, та без підозри, та просили нас, щоб ми вважали за гідне її та все, що в ній міститься, підтвердити, схвалити і зміцнити. Цієї (грамоти) зміст наводиться і є таким.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Таким чином, Стефан, вищеназваний король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, згадану грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, умовах та статтях, наданих справедливо і законно, вважали схвалити, підтвердити і зміцнити, як і даною (грамотою) нашої поваги підтверджуємо, схвалюємо та зміцнюємо, вирішуючи - все, що в ній міститься, повинно мати й отримати вагу і силу належної та вічної міцності. Для засвідчення грамоти наша печатка є підвішена. Дано у Влоцлавку 26 березня, року Божого 1577, а нашого панування 1 року.

Стефан, король, підписав.

Йоан Боруковський, ленчицький намісник, підписав.

1578р., червня 21, Львів Стефан виносить рішення у справі між українською громадою та райцями міста Львова щодо торговельних прерогатив та шинкування напоями, дозволяючи українцям торгувати тільки під час ярмарків

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.58, арк.1-1зв.; Ф.52, оп.2, спр.613, арк.119-119зв; спр.615, арк.118- 120; Czart., 2014, s.102-104; Czart., 2029, s.116-119.

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.428-430.

tephanus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, rn∣⅛⅞¾∣y Samogitiae, Livoniaeque etc. princeps Transylvaniae. Significamus praesentibus literis Q⅞¾j⅞∣r nostris, quorum interest, universis et singulis. Citatos fuisse ad nos et iudicium nostrum P⅝⅛⅞⅛gj⅛⅞ literis citationis nostrae famatos proconsulem, consules, advocatum et scabinos civitatis nostrae Leopoliensis ex officiis et omnibus bonis suis, ad instantiam famatorum seniorum ac totius communitatis Ruthenorum ritus Graeci intra et extra civitatem Leopoliensem habitantium pro eo. Quod ipsi in derogationem et vilipendium superioritatis nostrae regiae mandatorumque nostrorum ea in causa productorum ipsos penes privilegia libertatesque ipsis a serenissimo olim piae memoriae Sigismundo Augusto rege praedecessore nostro concessa et per serenissimum Henricum regem atque nos ipsos confirmatas conservare et manutenere noluissent, ad libertates et immunitates, quibus alii cives Poloni civitatis Leopoliensis gaudent eos non admisissent, a sacerdotibusque ipsorum ecclesiae Graecae dationes et Contributiones exegissent, artificia maechanica ipsis Iaborare et exercere, sociosque prohibere fovere, pannos ulnatim incidere et alias mercaturas exercere, omnesque liquores venum exponere, propinare, conficere non permisissent, domos in circulo civitatis coemere et artes liberales prohibuissent, officia et contubernia denegassent, propinationem vini malmatici, cervisiae, mellis impedissent, ab eisdem iuramenta corporalia ad instar aliorum civium Leopoliensium Polonorum praestare denegassent, exactionibus ipsos onerando et liberaliter denegando et propter propinationem, tum propter forum liberum nundinarum poenas exigendo. Prout tenor privilegii ipsorum de praemissis latius obloquitur, quae omnia fecissent contra privilegium ipsorum, pensando sibi praemissa omnia contra ipsos ad summam triginta millium florenorum pecuniae Polonicalis, tum etiam ad poenam viginti millium aureum Hungaricalium privilegio ipsorum expressam. Citando ipsos ad videndum et audiendum ipsos iuxta privilegium ipsorum conservari damnaque recensita exinde subsequuta et poenas in privilegio expressas super se decerni, uti ea omnia in ipsis citationis nostrae literis latius habentur descripta. In terminoque hodierno ex ipsa citatione proveniente et hucusque coram iudicio relationum nostrarum propriarum continuato, partibus ipsis coram eodem iudicio relationum nostrarum comparentibus et eum terminum iudicialiter attentantibus, atque productis iuribus, privilegiis et decretis suis, tum et statuto regni de libertate mercandi omnium in genere regni mercatorum edito, controver- sias suas prosequentibus. Nos cum consiliariis nostris lateri nostro assidentibus, audita ac examinata partium controversia privilegioque Ruthenorum, tum et statuto regni ac etiam decretis, conventa pactis ab olim serenissimo Sigismundo rege promulgatis coram productis, allegatisque partium in medium adductis bene expensis attento eo, quod statuto regni omnibus in genere mercatoribus cuiuscunque rationis et generis indultum est, omnia mercantiarum genera, libratim et ulnatim distrahere. Ne igitur Rutheni actores deterioris sint conditionis, quam alii omnes mercatores decrevimus, liberum esse eis debere tempore tantum nundinarum et non amplius mercimonia sua quaevis iuxta praescriptum statuti supra commemorati vendere distrahereque. Quod vero liquorum propinationem attinet conventam partem iuxta decretum per se, coram productum conservavimus, uti quidem conservamus praesenti decreto nostro mediante. In cuius rei fidem et testimonium sigillum nostrum praesentibus est appres- sum. Datum Leopoli sabbato ante festum sancti Ioannis Baptistae proximo, anno Domini millesimo quingentesimo septuagesimo octavo, regni nostri anno tertio.

Ioannes Borukowski regni Poloniae vicecancellarius.

Relatio reverendi Ioannis Borukowski de Bielino regni Poloniae vicecancellarii.

Стефан, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Були покликані до нас та нашого суду нашою грамотою S⅛jUj_a. позову славетні бурмистр, райці, війт та лавники нашого міста Львова з урядів та всіх SKi¾⅞l⅝? своїх маєтків на вимогу славетних старших та всієї української громади грецького обряду, що живе всередині та поза містом Львовом, про те, що вони обмежують та зневажають нашу королівську вищість та наші накази, видані у цій справі; вони ж не хотіли зберігати і дотримуватися привілеїв та вільностей, наданих їм найяснішим покійним, блаженної пам’яті Сигізмундом Августом, королем, нашим попередником¹, та підтверджених їм найяснішим Генріхом, королем², та нами³; їх не допускали до вільностей та імунітетів, якими інші міщани-поляки міста Львова тішаться; стягували від їхніх священиків “грецької” церкви датки та податки; не дозволяли їм виконувати ремесло і працювати, та забороняли тримати учнів; не дозволяли виставляти, шинкувати та виготовляти алкогольні напої, вино; заборонили купляти будинки на площі міста та (навчати) вільним мистецтвам; (у вступі) до урядів та цехів відмовляли; перешкоджали у шинкуванні вином мальмазія, пивом, медом; відмовляли у складанні ними тілесної присяги на кшталт інших польських львівських міщан, обтяжуючи їх податками, відмовляючись добровільно (виконати привілей), стягуючи кари при вільному торзі на ярмарках. (Тоді) коли зміст їхнього привілею щодо згаданого широко заперечує все, що робилося проти їхнього привілею. (Українці) оцінили все вищезгадане, (вчинене) проти них на суму 30 тисяч грошей польських злотих, також потім (додаючи) викладену у їхньому привілею кару у 20 тисяч угорських золотих. Позиваючи їх до перегляду та вислуховування щодо збереження їхніх привілеїв, перевірки втрат, що з цього виходять, та вирішення стосовно кар, викладених у привілеї, як це все ширше описано у тій нашій грамоті визову. І в сьогоднішній термін, що випадає з того позову і що триває до цього часу перед судом наших власних реляцій⁴, ті сторони прийшли перед той суд наших реляцій і в той термін судово трималися; та показали свої права, привілеї і декрети, далі і статути королівства, видані про свободу торгівлі всім купцям загалом у королівстві, продовжуючи свої суперечки. Ми з нашими радниками, що біля нас засідають, заслухавши та вивчивши аргументи сторін, привілеї українців, потім і статути королівства, а також декрети, “пакта конвента”⁵, оголошені покійним найяснішим Сигізмундом, королем, що були пред’явлені та на які покликалися сторони в суспільному житті; уважно прийнявши до уваги те, що за статутом королівства є дозволено всім загалом купцям будь-яким шляхом та чином продавати будь-якого роду товари на фунти і на лікті. Отже, щоб не було гірших умов для українців-позивачів, ніж для всіх інших купців, постановили, що буде вільно їм продавати і розпродувати будь-які свої товари тільки (під час) ярмарків і не довше відповідно до припису вищезгадуваного статуту. Що ж стосується шинкування алкогольними напоями, сторону, що звернулася з позовом, залишили відповідно до представленого особисто декрету, як і залишаємо за посередництвом даного нашого декрету. Для довір’я і засвідчення до даної (грамоти) наша печатка є підвішена. Дано у Львові в найближчу суботу перед святом св. Івана Хрестителя, року Божого 1578, нашого панування 3 року.

Йоан Боруковський, віце-канцлер Польського королівства.

Свідчення велебного Йоана Боруковського з Беліно, віце-канцлера Польського королівства.

¹ Див. док. №3.

² Див. док. №4.

³ Див. док. №5.

⁴ Суд наших власних реляцій (реляційний суд) - королівський суд, який отримав назву в силу того, що король почав доручав справи деяким сенаторам або урядникам королівства для вияснення та вирішення, а потім король видавав грамоти від свого імені у цих справах; початок реляційні суди ведуть від часів Сигізмунда Августа.

⁵ “Пакта конвента” (pacta conventa) - добровільний договір між польським королем, якого обирають, та станами Речі Посполитої, в силу якого сторони приймали на себе певні обов’язки.

1592 р., жовтня 15, Варшава Сигізмунд ІІІ на прохання київського воєводи князя Костянтина Острозького та новогрудського воєводи Федора Скумина підтверджує всі права та привілеї Львівського Ставропігійського братства, дозволяє ввести школу та друкарню з умовою, що надані права не будуть суперечити правам міста та римо-католицької церкви

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.586 (див. док. №11).

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.383, арк.2870-2872.

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.206, арк.1-1зв.

Опубл.: Zubrzycki, s.74; Петрушевич, с.146-148; MCS, p.389-391; АЮЗР, І/10, с.335-337; Копыстянский, №134; Першодрукар, с.108-109.

Регест: AGZ, X, N2382 (помилково віднесена до монастиря св. Онуфрія).

Перекл.: Першодрукар, с.109-110 (українська мова); ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.206, арк.2-2зв.; спр.208, арк.2-4 (польська мова).

Sigismundus Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, nec non regni Sueciae proximus haeres et futurus rex. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Quod cum in conventu regni generali felicis coronationis nostrae Cracoviae celebrato omnia in universum iura, privilegia, immunitates, libertates et praerogativas, tam spirituales, quam saeculares cuiuscunque status et conditionis hominum locorum quorumcunque de sententia omnium regni ordinum, approbaverimus, illasque omnes in genere et singulas in specie iureiurando super id praestito sancte et inviolabiliter servaturos promiserimus, cumque omnia pia instituta, maxime vero quae cultum Dei ter Optimi Maximi et honorem Deiparae Virginis praeseferunt, propietatis nostrae studio ultro etiam promovere et augere cupiamus, facile nos intercessione illustris et magnificorum Constantini ducis ab Ostrog, palatini Kiioviae, marschalci Volhyniae Vlodimiriaeque et Theodori Skumin palatini Novogrodensis, Grodensis et Olithensis, nostrorum capitaneorum apud nos nomine civium nostrorum Leopoliensium Ruthenorum ecclesiae ritus Graeci Assumptionis in caelos Beatis- simae Mariae semper Virginis, intra muros civitatis Leopoliensis consistentis, ex praedecessoribus suis eiusdem ecclesiae fundatorum et provisorum facta, adductos esse, ut fraternitatem illorum ecclesiae eiusdem sub titulo Assumptionis Beatissimae Mariae Virginis primum per Ioachimum Magnae An- tiochiae patriarcham inductam, tum vero per Eremiam Constantinopolitanum patriarchas, et primo in synodo ipsorum Ruthenica Brestensi recognitam, peractam et approbatam, iam et leges, canones, articulos, conditiones, quibus eadem fraternitas instructa et in suum ordinem descripta continetur, ad instar fraternitatis Vilnensis ritus eiusdem Graeci, quam speciali quoque nostro privilegio con- firmavimus, tum et libertates, immunitates, praerogativas, instituta, decreta, iura, privilegia, ritus, possessiones, fundationes, donationes et inscriptiones quasvis, tam a serenissimis praedecessoribus nostris, quam a quopiam altero praefatae fraternitati, adeoque ipsi ecclesiae illorum suprascriptae pro ritu institutisque religionis Graecae legitime concessas, inscriptas, factas, datas et donatas con- tinuoque usu et assidua possessione atque consuetudine hucusque retentas et observatas, nominatim vero scholae pro tractandis liberalibus artibus, tum et officinae pro excudendis libris, institutionum ad eandem ecclesiam antiquitus institutam, introductam et ante aliquot annos reformatam, prout ea omnia in suis privilegiis aliisque literis praefatae ecclesiae et fraternitati servientes continentur et descripta sunt, a suisque senioribus et provisoribus tenentur, habentur, possidentur atque exercentur non aliter, ac si hic omnia et singula in suis contentis de verbo ad verbum expressa et descripta sint, authoritate nostra regia approbare, ratificare et confirmare dignaremur, prout hisce specialibus nostris literis (iuribus publicis et privilegiis civitatis nostrae Leopoliensis et ecclesiae Catholicae Romanae nihilominus salvis per omnia manentibus) approbamus, roboramus, ratificamus et confirmamus, illaque omnia debitum robur perpetuae firmitatis obtinere atque ab omnibus et singulis teneri et observari volumus. In cuius rei fidem evidentiusque testimonium hasce manu nostra subscripsimus et sigillum regni nostri eisdem subappendi mandavimus. Datum Varsaviae in conventione regni generali, die quindecima mensis Octobris, anno Domini millesimo quingentesimo nonagesimo secundo, regni nostri anno quinto.

Sigismundus rex.

Albertus Sςkowski.

игізмунд, Божою ласкою король (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім та кожному, кому це потрібно. Що під час вального сейму королівства ⅛β⅜τ∏j=ι щасливої нашої коронації, який відбувся в Кракові, ми схвалили взагалі всі права, ¾j⅜j⅞⅞ι⅜? привілеї, вільності, свободи і прерогативи як духовних, так і світських будь-якого стану і становища людей у будь-яких місцях і обіцяли під присягою, про це складеною, оберігати усі їхні і кожне (право) зокрема, свято і непорушно, а також, зважаючи на нашу побожність, бажаємо поширення і зміцнення усіх релігійних установ, особливо тих, які підносять похвалу тричі найкращому та наймогутнішому Богу і (віддають) честь Богородиці Діві; ми на клопотання ясновельможних Костянтина, князя з Острога, київського воєводи, маршалка Волині і володимирського, і Федора Скумина, новогрудського воєводи, гродненського й олитського наших старост, з предків фундаторів і опікунів церкви грецького обряду Успіння Пречистої Діви Марії, (які) від імені наших львівських міщан - українців при тій самій церкві, що міститься в межах мурів Львова, (просили) у нас, щоби братству тієї церкви під титулом Успіння Пречистої Діви Марії, заснованому спочатку Йоакимом, патріархом Великої Антіохії¹, а підтвердженому Ієремією, константинопольським патріархом², і врешті на їхньому руському, грецького обряду, соборі в Бересті, визнаному, ствердженому та схваленому³, а також правила, канони, статті, права, якими це братство забезпечене і які записані в його статуті на зразок віленського братства цього ж грецького обряду⁴, що й ми нашим спеціальним привілеєм підтвердили, разом з будь-якими свободами, вільностями, гарантіями, постановами, декретами, правами, привілеями, обрядами, володіннями, фундаціями, даруваннями, записами, які були надані цьому братству як нашими найяснішими предками, так і будь-ким іншим, а особливо надані, записані, здійснені, подаровані на довічний вжиток та постійне користування і згідно зі звичаєм досі збережені і яких дотримуються, зокрема ж (привілеї) на встановлення школи, де б навчались вільних наук, і друкарні для друкування книг, яка була здавна при цій церкві встановлена і введена й кілька років тому зреформована. Ми вважали нашою королівською повагою схвалити, скріпити і підтвердити це усе, що описане і міститься у власних привілеях та інших документах згаданої церкви і братства, чим вони користуються (й) що їхні старші і провізори тримають, чим володіють і управляють, не інакше, як тільки усе разом і кожне зокрема - увесь дослівно переписаний і наведений їх зміст. І так (не порушуючи цією нашою спеціальною грамотою публічних прав і привілеїв нашого міста Львова та римо-католицької церкви, а залишаючи (їх) недоторканими), схвалюємо, скріплюємо, ратифікуємо, підтверджуємо й хочемо, щоб це все отримало силу постійної міцності і щоб усі й окремі (люди) цього дотримувалися і зберігали. Для більшого довір’я до справи та очевиднішого засвідчення ми підписали цю (грамоту) нашою рукою і наказали підвісити до неї печатку нашого королівства.

Дано у Варшаві на вальному сеймі королівства 15 жовтня, року Божого 1592, нашого панування 5 року.

Сигізмунд, король.

Альберт Сенковський (писар).

¹ Див. док. №1 (додаток).

² Див. док. №2 (додаток).

³ Див.: MCS, p.288-261 (ухвала Берестейського собору від 22 червня 1590 р.); MCS, p.319-321 (ухвала Берестейського собору від 27 жовтня 1591 р.)

⁴ Статут Львівського братства від 1 січня 1586 р. став взірцем для віленського братства, а не навпаки, див.: MCS, p.156-157.

1633 р., березня 5, Краків Владислав IV підтверджує привілей української громади Львова Сигізмунда Августа від 20 травня 1572 р. про зрівняння у правах з католиками

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.516. Пергамент: 45,8х63,5 + 6,3 см. Написи: “Confirmatio Vladislai Quarti privilegia a Sigismundo Augusto Ruthenis Leopoliensibus concessarum, Cracoviae, anno 1633, die 5 Mar- tiis” (XVIII). На шовковому коричневому шнурку у бляшаній коробці без вічка печатка: Gum., XXIV, N94.

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.516, арк.2-5зв.

Регест: Каталог, №820.

Iadislaus IV Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, > Samogitiae, Livoniaeque, nec non Svecorum, Gottorum, Vandalorum haereditarius rex, ) electus magnus dux Moschoviae etc. Significamus presentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibitas esse nomine et ex parte civium Leopoliensium literas infrascriptas, manu serenissimi Sigismundi Augusti subscriptas ac sigillo regni

communitas. Quarum tenor est talis.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Nos itaque Vladislaus rex Supranominatis petition! huic, uti iustae benigne annuentes, preinsertas literas in omnibus earum articulis, conditionibus, Iigamentisque universis approbamus et confirma- mus, quarum de iure est usus earum habetur, volentes easdem robur perpetuae firmitatis habere, ab omnibus iniurio labiliter observare. In quorum fidem praesentibus manu nostra subscriptas sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae in conventu regni generali coronationis nostrae, die quinta mensis Martii, anno Domini MDCXXXIII, regnorum nostrorum Poloniae et Sueciae primo.

Vladislaus rex.

Petrus Zeromski manu propria.

Stanislaus Sierakowski secretarius regiae maiestatis correctum.

Владислав IV, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Показали нам від імені і з боку львівських міщан нижченаписану грамоту, підписану рукою найяснішого Сигізмунда Августа та скріплену печаткою королівства. Цієї (грамоти) зміст є таким.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Таким чином, ми, Владислав, вищеназваний король, милостиво прихиляючись до цього прохання, як справедливого, внесену грамоту у всіх її статтях, умовах і зв’язках схвалюємо та підтверджуємо, наскільки відповідає праву, яка (грамота) була у вжитку; бажаючи, щоб вона мала силу вічної міцності, легко оберігала від будь-якої несправедливості. Для довір’я дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі королівства нашої коронації 5 березня, року Божого 1633, наших панувань у Польщі та Швеції - 1.

Владислав, король.

Петро Жеромський, рукою власною.

Станіслав Сєраковський, секретар королівського маєстату, правив.

1639 р., листопада 20, Варшава

Владислав IV підтверджує грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 р., не наводячи її, в якій міститься дозвіл Львівському Ставропігійському братству видавати книги кириличним друком

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.672 (див. док. №16).

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.391, арк.1331-1332 (фрагмент).

Коп.: MK, 186, k.81-81v.; ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.542, арк.1-2; арк.3-4зв.

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.182-183; Копыстянский, №134.

Перекл.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.208, арк.4-5зв. (польська мова).

SfcpiJoijbladislaus Quartus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, nec non Sueccorum, ЯІмИир Gottorum Vandalorumque haereditarius rex. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Productum fuisse coram nobis privilegium serenissimi olim divae memoriae parentis nostri desideratissimi, de data Varsaviae in anno millesimo quingentesimo nonagesimo secundo, quo quidem privilegio iura omnia ecclesiae Ruthenicae ritus Graeci, tituli Assumptionis Beatissimae Virginis Mariae, tum et concessio seu facultas imprimendorum librorum idiomate Ruthenico in officina ibidem antiquitus ex consensu serenissimorum antecessorum nostrorum, ad memoratam ecclesiam instituta et in possessionem tradita, roborata et confirmata, prout ea omnia fusius in privilegiis divae memoriae antecessorum nostrorum, aliisque diplomatibus ecclesiae illi et confraternitati ad eandem ecclesiam introductae servientibus continentur, supplicatumque nobis esse, ut de super confirmationem nostram dare ac hisce praesentibus super memoratam officinam pro excudendis et imprimendis venumque exponendis Ruthenico idiomate libris, tam recenter editis, quam antiquis consensum nostrum praebere et, ne a quopiam hac in parte dictae officinae moderni possessores in civitate nostra Leopoliensi praepediantur, obviare dignaremur. Nos itaque inhaerendo privilegiis divae memoriae antecessorum nostrorum, volentesque iura, immunitates et libertates fidelibus subditis nostris ab antecessoribus nostris benigne concessas, salvas et illaesas conservari, supranominatam officinam typographicam ecclesiae praememoratae confraternitatique circa eam institutae servientem in exercenda opera sua fideliter circa libertatem et facultatem excudendorum librorum et scriptorum Ruthenicorum, tam profanorum, quam spiritualium, ad divinaque officia peragenda servientium, conservamus et conservari volumus, ita tamen, ne quidquam in eadem of- ficina imprimatur, quod sit contra dignitatem maiestatis nostrae regiae ecclesiaeque sacrae Romanae Catholicae, ipsique annexos, idque sub poenis arbitrio nostro irrogandis cum ea insuper declaratione, ut nonnisi sola Ruthenica typis mandent eoque interdicto nostro, ne quispiam typographus in civitate nostra Leopoliensi libros vel scripta aliqua Ruthenico idiomate imprimere aut sub praetextu alicuius privilegii sui impressionem librorum Polonico vel Latino idiomate a nobis impetrati in praeiudicium eorundem sibi usurpare et arrogare praesumat, sub amissione eiusmodi librorum impressorum, cuius quidem poena medietas fisco nostro, altera vero medietas parti laese cedet. Quod cum omnium et singulorum magistratuum regni dominiorumque nostrorum, specialiter magistratus, tam castrensis, quam civilis Leopoliensis deducentes mandamus, ut circa usum praefatae officinae facultatemque imprimendorum librorum et immunitates superius expressas dictam ecclesiam ritus Graeci fraterni- tatemque ibidem institutam, tum et possessiones eiusdem officinae conservent conservarique curent pro gratia nostra. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri ius- simus. Datum Varsaviae, die vigesima, mensis Novembris, anno Domini MDCXXXIX, regnorum nostrorum Poloniae et Sveciae VII anno.

Vladislaus rex.

Andreas Buialski secretarius sacrae regiae maiestatis.

Владислав IV, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, a∣ub⅜⅜ffi всім та кожному, кому потрібно. Представлено перед нами грамоту найяснішого покійного, блаженної пам’яті нашого найдорожчого батька, з датою - у Варшаві, 1592 τS5⅛⅛⅛Z* року. За цим привілеєм (надано) всі права руській церкві грецького обряду під титулом Успіння Пречистої Діви Марії, і далі надання чи можливість здавна друкування книг рукописними літерами у друкарні там, (у Львові), з дозволу найясніших наших попередників; у згаданій церкві (друкування) встановлене й у володіння передане, зміцнене та підтверджене, як те все ширше міститься у привілеях божественної пам’яті наших попередників та інших дипломах тієї церкви та братства, введеного до тієї церкви. І просили нас, щоб ми вважали за гідне погодитися як щодо нашого підтвердження і цією даною (грамотою) щодо вищезгаданої друкарні для вибивання (літер) та друкування, продажу і виставлення книг руськими літерами як недавно, так і давніше друкованих, щоб ми дали наш дозвіл і щоб ніхто тут частково не не перешкоджав у нашому місті Львові сучасним власникам згаданої друкарні. Таким чином, ми, обстоюючи привілеї божественної пам’яті наших попередників та бажаючи зберегти цілими і непорушними права, імунітети, ласкаво надані нашими попередниками нашим вірним підданим, хочемо зберегти і зберігаємо вищеназвану друкарню-типографію згаданої церкви та братства, встановленого біля неї, у виконанні своєї роботи справно стосовно вільності і можливості друкувати українські книжки та писання як світські, так і духовні, що слугують здійсненню божественних обов’язків; однак так, щоб нічого у тій друкарні не друкувалося, що було б проти гідності нашого королівського маєстату та святої римо-католицької церкви. Таке додаючи, що під карами, визначеними нашим рішенням, нарешті разом з тим уточненням, щоб тільки однією українською (мовою) друкували і з такою нашою забороною, щоб ніхто з типографів у нашому місті Львові не друкував будь-якої книжки або писання українськими літерами або під приводом якого-небудь свого привілею для друкування польськими чи латинськими літерами, видобутого від нас, наважився б на їхню шкоду собі привласнити та приписати - під (карою) такої втрати надрукованих книг, за якою половина штрафу припаде нашій скарбниці, а інша половина - потерпілій стороні. Що (до відома) доводячи всім та кожному уряду королівства та наших провінцій, особливо, до уряду як львівського ґродського, так і міського, наказуємо, щоб стосовно користування згаданою друкарнею і можливості друкування книжок та імунітетів вищеподаних для згаданої церкви грецького обряду та встановленого там братства, потім і щодо володіння тією друкарнею хай (уряди) зберігають та дбають, щоб (інші) зберігали задля нашої ласки. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 20 листопада, року Божого 1639, наших панувань у Польщі та Швеції 7 року.

Владислав, король.

Андрій Буяльський, секретар священного королівського маєстату.

1649 р., січня 29, Краків Ян Казимир підтверджує грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. з наданням українській громаді Львова рівноправного становища з католицьким населенням міста

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.585. Пергамент: 50x63,7 + 6 см. Ініціали “S”. З лівого боку текст обрамлений рослинним орнаментом, вписаним золотою фарбою. Написи: “Approbatio privilegii civitatis Leopoliensis” (XVII), “Confirmatio Joannis Casimiri privilegii a Sigismundo Augusto ratione libertatum Ru- thenorum Leopoliensium collatorum, anno 1649, die 29 Januarii, Cracoviae” (XVIII). На шовковому біло- голубому шнурку печатка: Gum., XXVII, N108.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.671 (див. док. №14).

Регест: Каталог, №883.

Перекл.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.208, арк.5зв.-10зв. (польська мова).

oannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Ι⅛J∣k∙λ Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, nec non Svecorum, •ЬгтаКВ Gottorum, Vandallorumque haereditarius rex. Significamus praesentibus literis nostris, ⅞⅛¾j¾∣P quorum interest, universis et singulis. Exhibitas nobis esse literas infrascriptas sanas, salvas et illaesas, omnique suspicionis nota carentes, manu serenissimi olim Sigismundi Augusti, praedecessoris nostri subscriptas, sigillo maiori cancellariae regni obsignatas, supplicatumque est nobis, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Quarum de verbo ad verbum tenor est talis.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Nos itaque supplicationi eidem benigni annuentes, praeinsertas literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas esse duximus, uti quidem in quantum iuris est ap- probamus et confirmamus, hisce literis nostris decernentes easdem debitae et inviolabilis firmitatis robur obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae die XXIX mensis Januarii, anno Domini MDCXLIX, regnorum nostrorum Poloniae et Sueciae primo anno.

Joannes Casimirus rex.

Remigianus de Piaseczno regens cancellariae regni manu propria.

Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, ∣S⅛S⅛M∣i⅛) всім та кожному, кому потрібно. Представлено нам нижче написану грамоту, цілу, 9іиИІ Ік непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, підписану рукою найяснішого ⅛⅝Γ⅛aii>≥√ покійного Сигізмунда Августа, нашого попередника, зміцнену великою печаткою канцелярії королівства, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Цієї грамоти зміст дослівно є таким.

Далі наводиться грамота Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Таким чином, ми, милостиво прихиляючись до того прохання, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити, як і схвалюємо та підтверджуємо цією нашою грамотою, наскільки відповідає праву, вирішуючи, що вона повинна отримати силу належної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові 29 січня, року Божого 1649, наших панувань у Польщі та Швеції 1 року.

Ян Казимир, король.

Ремігіан з Пясечно, регент канцелярії королівства, рукою власною.

1649 р., січня 29, Краків Ян Казимир підтверджує грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 р. з підтвердженням всіх прав та привілеїв Львівського Ставропігійського братства

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.586. Пергамент: 30,2x52,5 + 7,2 см. Ініціали “I”, “S”. З лівого боку текст обрамлений рослинним орнаментом, вписаним золотою фарбою. Написи: “Approbatio con- firmationis jurium et privilegium Iraternitatis ecclesiaeque Leopoliensis Assumptionis virginis Mariae ritus Graeci”, “Confirmatio Joannis Casimiri privilegii a Sigismundo Tertio ratione ipsimet Confraternitatis scholae et Iypographiae collati, anno 1649, die 29 Januarii, Cracoviae” (XVIII). Печатка відсутня, залишився шовковий біло-червоний шнурок.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.702; спр.703 (див. док. №11).

Опубл.: Копыстянский, №134.

Регест: Каталог, №884.

Перекл.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.208, арк.4-5зв. (польська мова).

Ioannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Maso- Λ^,iac. Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, nec non Svecorum, Gottorum, J Vandallorumque haereditarius rex. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interⁱ est, universis et singulis. Exhibitas esse nobis literas pergamenas, manu serenissimi olim Sigismundi Tertii, regis Poloniae et Sueciae, parentis nostri desideratissimi, subscriptas et sigillo minoris cancellariae regni communitas, continentes in se confirmationem iurium fraternitati ecclesiae Leopoliensis beatissimae Virginis Mariae ritus Graeci, sanas, salvas et illaesas, omnique suspicionis nota carentes supplicatumque nobis, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Quarum de verbo ad verbum tenor est talis.

Далі наводиться грамота Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592р. (див. док. №7).

Nos itaque supplicationi eidem, uti iustae benigni annuentes, praeinsertas literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandas et confirmandas esse duximus, uti quidem in quantum iuris est approbamus et confirmamus, hisce literis nostris decernentes easdem debitae et inviolabilis firmitatis robur obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae in conventu felicis Coronationis nostrae, die XXIX mensis Januarii, anno Domini MDCXLIX, regnorum nostrorum Poloniae et Sueciae primo anno.

Joannes Casimirus rex.

Remigianus de Piaseczno regens cancellariae regni manu propria.

Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну грамоту, підписану рукою найяснішого покійного Сигізмунда ІІІ, короля Польщі та Швеції, нашого найдорожчого батька та скріплену малою печаткою канцелярії королівства, що містить у собі підтвердження прав братства львівської церкви Пречистої Діви Марії грецького обряду; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Цієї грамоти зміст дослівно є таким.

Далі наводиться грамота Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592р. (див. док. №7).

Таким чином, ми, милостиво прихиляючись до того прохання, як справедливого, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити та підтвердити, як і схвалюємо та підтверджуємо цією нашою грамотою, наскільки відповідає праву, вирішуючи, що вона повинна отримати силу належної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на сеймі нашої щасливої коронації 29 січня, року Божого 1649, наших панувань у Польщі та Швеції 1 року.

Ян Казимир, король.

Ремігіан з Пясечно, регент канцелярії королівства, рукою власною.

1649 р., лютого 6, Краків

Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. з підтвердженням Львівському Ставропігійському братству права видавати книги кириличним друком

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.672 (див. док. №16). Опубл.: Копыстянский, №134.

oannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae,

Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, nec non Sveccorum, Gottorum, ї) Vandalorumque haereditarius rex. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Expositas nobis esse literas pergameneas, manu serenissimi divae memoriae Vladislai IV, Poloniae et Sveciae regis, fratris nostri desideratissimi subscriptas et sigillo maioris cancellariae regni consignatas, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, continentes in se confirmationem super officinam typographicam Ruthenicam Leopo- liensem supplicatumque nobis, ut easdem authoritate nostra regia approbare, confirmare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor sequitur talis.

Далі наводиться грамота Владислава IV від 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Nos itaque supplicationi eidem benigne annuentes, praeinsertas literas in omnibus earundem punctis, clausulis, articulis et conditionibus approbandam et confirmandam esse duximus, uti quidem in quantum iuris est approbamus et confirmamus hisce literis nostris, decernentes easdem debitae et inviolabilis firmitatis robur obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae in conventu generali felicissimae coronationis nostrae, die VI-a mensis Februarii, anno Domini MDCLIX, regnorum nostrorum Poloniae et Sveciae anno primo.

Joannes Casimirus rex.

Locus sigilli minoris cancellariae regni. Confirmatio confirmationis privilegii Vladistai Quarti Ruthenis Leopoliensibus.

Remigianus de Piaseczno regens cancellariae regni.

и Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім і та кожному, кому потрібно. Показано нам пергаментну грамоту, підписану рукою найяснішого божественної пам’яті Владислава IV, короля Польщі та Швеції, нашого найдорожчого брата, та скріплену великою печаткою канцелярії королівства, цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, що містить у собі підтвердження щодо української, львівської друкарської майстерні, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити. Цієї грамоти зміст дослівно так наводиться.

Далі наводиться грамота Владислава IV від 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Таким чином, ми, милостиво прихиляючись до того прохання, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити та підтвердити, як і схвалюємо та підтверджуємо цією нашою грамотою, наскільки відповідає праву, вирішуючи, що вона повинна отримати силу належної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 6 лютого, року Божого 1649, наших панувань у Польщі та Швеції 1 року.

Ян Казимир, король. Місце малої печатки канцелярії королівства. Підтвердження підтвердження привілею Владислава IV львівським українцям.

Ремігіан з Пясечно, регент канцелярії королівства.

1653 р., липня 3, Львів Ян Казимир бере під свій захист українське населення Львова та Львівське Ставропігійське братство, всі їхні права, привілеї та маєтки

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.606. Папір з двох аркушів: 20,1x32,1 см. Напис: “Protectio sacrae regiae maiestatis Confraternitati ritus Graeci ecclesiae Leopoliensis tituli Assumptionis gloriossimae beatae Mariae virginis collata” (XVII). Печатка тиснена під текстом: Gum., XXVII, N108.

Опубл.: Крыловский, с.153-155.

Ioannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Maso- 'raj[κτ) viae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae Czerniechoviaeque, nec non Sueccorum, Gottorum, «ЬттаКВ Vandalorumque haereditarius rex. Significamus praesentibus literis nostris, quorum inter- ⅜⅛⅛¾∣P est, universis et singulis. Regii muneris nostri esse omnium regimini nostro subiectorum consulare securitati, nostramque implorantibus non denegare protectionem. Quam cum ad praesens Graecae seu Ruthenicae religionis cives nostri Leopolienses per certos consiliarios nostros a nobis petiissent, eo nimirum animo et intentione, ut ab omni vi et violentia, non vero a iure liberi ac immunes sint, iustae eorum supplicationi (paci er securitati publicae prospicientes) ex benignitate nostra regia annuentes, eos tum et bona illorum, iuraque et privilegia ipsorum omnia ab antecessori- bus nostris eiusdem benigne concessa et per nos approbata, tum et confraternitatem ritus ipsorum Graeci circa basilicam eorundem in civitate Leopoliensi intra muros eiusdem civitatis existentem, tituli Assumptionis beatissimae virginis Mariae fundatam, nec non monasterium sancti Onophrigii cum hospitali in suburbio Cracoviensi iacentem, cum ipsorum presbyteris, bonisque ac iuribus universaliter omnibus, aliisque attinentiis et pertinentiis, antiquitus eo spectantibus, in patrocinium et protectionem nostram regiam, exemplo serenissimorum antecessorum nostrorum specialiter vero serenissimi piae memoriae Vladislai Quarti fratris ac praedecessoris nostri desideratissimi, recipientes et assumentes esse duximus, prout recipimus et assumumus praesentibus literis nostris. Ita ut sub eodem patrocinio et protectione nostra existentes, tam ipsi, quam etiam bona illorum et iura praedicta omnia, dictaeque confraternitatis, ab omni violentia et impetitione libera et immunia permaneant. Ita tamen, ut et ipsi sese modeste et pacate gerant, rixarumque et contentiorum occasionem non dent, nec metas libertatum, in praedictis privilegiis expressarum excedant, sed beneficio hoc nostro quiete fruantur. Quod ad omnium notitiam praesertim vero, tam castrensis, quam civilis magistratus Leopoliensis ac aliorum, quorum intererit deducentes, mandamus, ne quid contra praenominatos subditos nostros, quod sive personas, sive bona, iuraque ipsorum, ac dictae confraternitatis laederet, vi et defacto attentent aut eiusdem aliquam molestiam et perturbationem, sub quovis praetextu vel titulo inferre praesumant, verum cum ipsis iure mediante expenantur, sub poenis contra violatores literarum salvi conductus sancitis. In quorum fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri iussimus. Datum Leopoli die III mensis Julii, anno Domini MDCLIII, regnorum nostrorum Poloniae V, Sueciae VI anno.

Joannes Casimirus rex.

Salvus conductus a vi et potentia seu protectionis literae, Graecae vel Ruthenicae religionis civibus Leopoliensibus.

Joannes Rozycki regie maiestatis secretarius.

Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Наш королівський обов’язок є у тому, щоб нашим правлінням дбати про безпеку всіх підданих і наш захист давати, хто звертається (до нас). І коли нині наші львівські міщани грецької чи руської релігії через певних наших радників просили від нас, звичайно з тою думкою і наміром, щоб вони були вільними та звільненими від всякої сили та насилля, але не від права. Прихиляючись з нашої королівської ласки до їхнього прохання як справедливого (піклуючись про громадянський мир та безпеку), ми вважали прийняти і взяти під наше королівське заступництво та захист, як і приймаємо та беремо даною нашою грамотою їх (українських міщан), тоді їхнє майно, права та їхні всі привілеї, надані ласкаво їм нашими попередниками та нами схвалені, потім і братство того грецького обряду, що існує при їхньому храмі в місті Львові, між мурами того міста, заснованого під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, а також монастир святого Онуфрія з шпиталем, що лежить на Краківському передмісті, з їхніми священними маєтками і загалом зі всіма правами та іншими (речами), що їх стосуються і торкаються, здавна відносяться; беручи за приклад найясніших наших попередників, а особливо найяснішого, блаженної пам’яті Владислава IV, нашого найдорожчого брата і попередника. Так, щоб під тим нашим заступництвом і захистом існували як вони, так і їхні маєтки та всі згадані права, згадане братство, хай залишать їх вільними та звільненими від будь-якого насилля та домагання. Однак так, щоб і вони вели себе скромно і мирно, не давали приводу для сварок та суперечок, і не виходили з-поза меж вільностей, викладених у згаданих привілеях, але хай користуються спокійно цим нашим благодіянням. Що до відома всіх доводячи, а особливо як львівського ґродського, так і міського уряду та інших, кому буде потрібно, наказуємо, щоб ніхто не ображав вищеназваних наших підданих чи осіб, чи маєтки і їхні права, та згадане братство, не нападали силою та злочинно чи наважувалися внести якесь незадоволення або хвилювання, під будь- яким приводом чи підставою, але з ними за посередництвом права полагоджуйте (справи), під (сплатою) штрафів, встановлених проти порушників охоронних грамот. Для довір’я дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Львові 3 липня, року Божого 1653, наших панувань у Польщі - 5, у Швеції - 6 року.

Ян Казимир, король.

Охоронний лист від сили та влади або грамота заступництва для львівських міщан грецької чи руської релігії.

Йоан Рожицький, секретар королівського маєстату.

1669 р., жовтня 10, Краків

Михайло підтверджує грамоту Яна Казимира від 29 січня 1649р., яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572 р. про зрівняння української громади Львова з католицьким населенням

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.671. Пергамент: 52,1x82,3 + 9 см. Ініціал “S” у вигляді щита, який підтримують два леви. Над ним зображення ангела, під ним напис: “Vigilando custodium”. Посередині заголовки на щиті орел з гербом Вишневецьких “Корибут”. Заголовок обрамлений гірляндами з листям. З лівого боку зображення архангела Михаїла з крилами та мечем, з правого боку постать святого Юрія. На полях рослинний орнамент, вписаний золотою фарбою та чорним чорнилом. Написи: “Confirmatio approbationis civibus Leopoliensibus”, “Confirmatio Michaelis Koributh privilegii a Sigismundo Augusto ratione libertatum Ruthenorum Leopoliensibus collatorum, Cracoviae, anno 1669, die 10 Octobris” (XVIII). На шовковому коричнево-біло-зелено-голубому шнурку у бляшаній коробці (без вічка) печатка: Gum., XXXI, N119.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.699; спр.700 (див. док. №18).

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.671-673.

Регест: Каталог, №931.

∙¾⅝γ⅜⅜r> ichael Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, «ЯІЖММ® Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlahiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae WlKfflfc) Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis J⅞⅜ljtg⅞⅞ et singulis. Exhibitas nobis esse literas pargameneas, manu serenissimi Ioannis Casimiri praedecessoris nostri subscriptas et sigillo pensili minoris cancellariae regni communitas, continentes in se privilegii civibus Leopoliensibus servientium, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, supplicatumque nobis, ut eas authoritate nostra regia approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 29 січня 1649р. (див. док. №10), яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Nos itaque Michael rex praedictae supplicationi benigne annuentes praeinsertas literas in earum punctis, clausulis et conditionibus approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus. Quemadmodum quidem, ut iuris est approbamus, confirmamus et ratificamus hisce literis nostris, decernentes easdem vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae in comitiis regni generalibus felicis coronationis nostrae die decima mensis Octobris, anno Domini MDCLXIX, regni nostri Poloniae I anno.

Michael rex.

Hieronymus Pinoccius regni maiestatis secretarius manu propria. Confirmatio approbationis civibus Leopoliensibus privilegiorum.

підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити та зміцнити. Цієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Таким чином, ми, Михайло, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, внесену грамоту в (усіх) її пунктах, клаузулах та умовах вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо та підтверджуємо даною нашою грамотою, наскільки відповідає праву, вирішуючи, що вона повинна отримати силу вічної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі королівства нашої щасливої коронації 10 жовтня, року Божого 1669, нашого панування у Польщі 1 року.

Михайло, король.

Гієронім Піноччі, секретар священного королівського маєстату, рукою власною. Підтвердження схвалення привілеїв львівським міщанам.

1669 р., жовтня 10, Краків

Михайло підтверджує грамоту Яна Казимира від 29 січня 1649р., яка містить грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 р. з підтвердженням прав та привілеїв Ставропігійського братства

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.702; спр.703 (див. док. №11).

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.677-679; Копыстянский, №134.

Mariae ritus Graeci servientium, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes suppli- catumque nobis est, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Quarum de verbo ad verbum tenor est talis.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 29 січня 1649р. (див. док. №11), яка містить грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 р. (див. док. №7).

Nos itaque Michael rex praedictae supplicationi, uti aequitati consonae benigne annuentes, praeinsertas confirmationis literas, in omnibus earum punctis, clausulis, articulis, conditionibus et ligamentis confirmandas, approbandas et ratificandas esse duximus, uti quidem confirmamus, appro- bamus et ratificamus, praesentibus decernentes easdem, in quantum iuris est, vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni nostri communiri iussimus. Datum Cracoviae in generali conventu felicis coronationis nostrae, die X mensis Octobris, anno Domini MDCLXIX, regni nostri primo anno.

Michael rex.

Hieronymus Pinoccius regiae maiestatis secretarius.

Approbatio confirmationis iurium et privilegiorum fraternitati ecclesiae Leopoliensis Assumptions Beatissimae Virginis Mariae ritus Graeci.

^l⅞⅛⅜⅜j⅞⅝ς₄ ихайло, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім МІЖіШи® та кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну грамоту, підписану w3∣WKd рукою найяснішого Яна Казимира, нашого попередника, зміцнену малою Jj⅞⅜∣⅝]∕g⅛¾ підвішеною печаткою канцелярії королівства, що містить у собі підтвердження підтвердження прав, які слугують братству львівської церкви Пречистої Діви Марії грецького обряду; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити та підтвердити. Цієї (грамоти) зміст дослівно є таким.

Таким чином, ми, Михайло, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту підтвердження у всіх її пунктах, клаузулах, статтях, умовах та зв’язках вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо даною (грамотою), вирішуючи, що вона, наскільки відповідає праву, повинна отримати силу вічної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі королівства нашої щасливої коронації 10 жовтня, року Божого 1669, нашого панування 1 року.

Михайло, король.

Гієронім Піноччі, секретар королівського маєстату.

Схвалення підтвердження прав та привілеїв братства львівської церкви Пречистої Діви Марії грецького обряду.

1669 р., жовтня 10, Краків

Михайло підтверджує грамоту Яна Казимира від 6 лютого 1649р., яка містить грамоту Владислава IVвід 20 листопада 1639р. з підтвердженням Львівському Ставропігійському братству права видавати книги кириличним друком

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.672. Пергамент: 32,5x66 + 8,8 см. Ініціал “S” на фоні постаті Божої матері. Довкола ініціала рамка з рослинного орнаменту, вписаного золотою фарбою та чорним чорнилом. Написи: “Confirmatio Confirmationis confirmatae [sic] privilegii serenissimorum Joannis Casimiri et Vladislai divae memoriae IV civibus Leopoliensibus” (XVII); “Confirmatio Michaelis Koributh privilegii a Vladislao 4-to inhibitivi, ut nullus Leopoli Ruthenice imprimat, sed sola confraternitas Leopoliensis, Cracoviae, anno 1669, die 10 Octobris” (XVIII). На шовковому біло-рожево-зелено-голубому шнурку у бляшаній коробці (без вічка) печатка: Gum., XXXfi N119.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.698 (див. док. №17).

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.674-675; Копыстянский. №134 (з помилковим датуванням - 20 жовтня 1669 р.)

Регест: Каталог, №932 (помилково вказано рік у датуванні трансумованого документа Яна Казимира - 1659 р.)

Michael Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibi- tas nobis esse literas pargameneas, manu serenissimi Joannis Casimiri praedecessoris nostri subscriptas et sigillo pensili minoris cancellariae regni communitas, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, continentes in se confirmationem confirmationis super officinam typographicam Ruthenicam Leopoliensem supplicatumque nobis est per certos consiliarios nostros, ut easdem authoritate nostra regia approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 6лютого 1649р. (див. док. №12), яка містить грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Nos itaque Michael rex praedictae supplicationi benigne annuentes praeinsertas literas in earum punctis omnibus, clausulis et conditionibus approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus. Quemadmodum quidem, ut iuris est approbamus, confirmamus et ratificamus hisce literis nostris, decernentes easdem vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae in comitiis regni generalibus felicis coronationis nostrae die decima mensis Octobris, anno Domini MDCLXIX, regni nostri primo anno.

Michael rex.

Locus sigilli majoris cancellariae regni.

Hieronymus Pinoccius regni maiestatis secretarius.

Михайло, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну грамоту, підписану рукою найяснішого Яна Казимира, нашого попередника, зміцнену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства, цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, що містить у собі підтвердження підтвердження щодо української львівської друкарської майстерні, і просили нас через певних наших радників, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити та зміцнити. Цієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Яна Казимира від 6 лютого 1649р. (див. док. №12), яка містить грамоту Владислава IVвід 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Таким чином, ми, Михайло, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту підтвердження у всіх її пунктах, клаузулах, статтях та умовах вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо даною (грамотою), наскільки відповідає праву, вирішуючи, що вона повинна отримати силу вічної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі королівства нашої щасливої коронації 10 жовтня, року Божого 1669, нашого панування 1 року.

Михайло, король. Місце великої печатки канцелярії королівства. Гієронім Піноччі, секретар королівського маєстату.

1676р., лютого 27, Краків

Ян Собєський підтверджує грамоту Михайла від 20 жовтня 1669 р., яка містить грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. з підтвердженням Львівському Ставропігійському братству права видавати книги кириличним друком

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.698. Пергамент: 29,3х55,5 + 6,6 см. Ініціал “S”. Написи: “Con- firmatio Joannis Tertii privilegiorum Michaelis, Vladislai IV et aliorum ratione Iypographiae exclusive. Datum Cracoviae, die 27 Februarii 1676” (XVIII); “Confirmatio Confirmationis iurium Confraternitatis ritus Graeci Leo- poliensis liberae impressionis librorum Ruthenorum” (XVII); “Na drukarnie, Jana Trzeciego” (XIX); “Anno 1676, die 27 Februarii” (XIX). На шовковому зеленому шнурку у бляшаній коробці печатка: Gum., XXXV, N130.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.745 (див. док. №21).

Опубл.: Копыстянский, №134.

Регест: Каталог, №966.

Ioannes Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, ї) Samogitiae, Livoniae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Kijoviae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibitas nobis esse confirmations infrascriptas literas pargameneas, manu sereni- ssimi Michaelis praedecessoris nostri subscriptas sigilloque pensili maioris cancellariae regni communitas, continentes in se confirmationes serenissimorum antecessorum nostrorum super officinam typographicam Ruthenicam Leopoliensem, sanas, salvas et illaesas omnique suspitionis nota carentes, supplicatumque nobis, ut easdemque authoritate nostra regia approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum sequitur tenor estque talis.

Далі наводиться грамота Михайла від 10 жовтня 1669 р. (див. док. №16), яка містить грамоту Владислава IV від 20 жовтня 1639 р. (див. док. №9).

Confirmatio confirmations confirmatae privilegii serenissimorum divae memoriae Vladislai IV et Joannis Casimiri civibus Leopoliensibus. Nos igitur Joannes III rex supplication eidem gratiose ac benigne annuentes, praeinsertas literas in omnibus earum punctis, clausulis, conditionbus, ligamentis et articulis approbandas, confirmandas et ratificandas esse duximus, prout quidem authoritate nostra regia approbamus, confirmamus et ratificamus hisce literis nostris, decernentes easdem debitae per- petuae ac inviolabilis firmitatis robur obtinere debere in aevum. In cuius rei fidem praesentes, manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae in comitiis regni generalibus felicissimae coronations nostrae die XXVII, mensis Februarii, anno Domini MDCLXXVI, regni nostri primo anno.

Joannes rex. Confirmatio confirmations privilegii confraternitatis ritus Graeci Leopoliensis. Adam Sarnowski Varsaviensis, Lovicensis canonicus, regni maiestatis secretarius manu propria.

½^Ss⅛⅞jah ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та β⅛Ωi∣∣fe кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну нижче написану грамоту ≈j∣jθ∣w√ підтвердження, підписану рукою найяснішого Михайла, нашого попередника, зміцнену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства, що містить у собі підтвердження найясніших наших попередників щодо української львівської друкарської майстерні; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити та зміцнити. Цієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Михайла від 10 жовтня 1669 р. (див. док. №17), яка містить грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Підтвердження підтвердження підтвердженого (так) привілею найясніших божественної пам’яті Владислава IV та Яна Казимира львівським міщанам. Таким чином, ми, Ян ІІІ, король, ласкаво та милостиво прихиляючись до згаданого прохання, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, умовах, зв’язках та статтях вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо та підтверджуємо даною нашою грамотою, вирішуючи, що вона повинна отримати силу вічної та незворотньої міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі королівства нашої щасливої коронації 27 лютого, року Божого 1676, нашого панування 1 року.

Ян, король. Підтвердження підтвердження привілею львівського братства грецького обряду.

Адам Сарновський, варшавський, ловицький канонік, секретар священного королівського маєстату, рукою власною.

1676р., лютого 28, Краків

Ян Собєський підтверджує грамоту Михайла від 10 жовтня 1669 р., яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572 р. про зрівняння української громади Львова з католицьким населенням

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.699. Пергамент: 47,5x75,8 + 7,3 см. Ініціал “S”. Ім’я короля оздоблене орнаментом, вписаним золотою фарбою. Написи: “Confirmatio privilegii Sigismundi Augusti regis Poloniae per serenissimum Joannem Tertium feliciter regnantem Coaequationis nationis Ruthenicae cum gente Polona in omnibus praerogativas” (XVIII); “Confirmatio Joannis Tertii libertatum” (XVIII); “Originale dupplicatum [...] Coaequationis Ruthenorum cum Latinis etc. aliarum libertatum” (XVIII); “De anno 1676, Februarii 28” (XVIII). На шовковому зеленому шнурку у бляшаній коробці печатка: Gum., XXXV, N130.

Другий Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.700. Пергамент: 51,6x73,6 + 9 см. Ініціал “S” не вписано. Написи: “Confirmatio Joannis Tertii privilegii a Sigismundo Augusto libertatum Ruthenis Leopoliensibus concessarum. Cracoviae, anno 1676, die 28 Februarii" (XVII); “Dar pulkownika Zygmyntowicza Zygmunta” (XX). На шовковому білому шнурку у бляшаній коробці печатка: Gum., XXXV, N129.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.744 (див. док. №20).

Регест: Каталог, №967-968.

Ioannes Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Voιhyniae, Podoliae, Podlachiae, Kijoviae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibitas nobis esse confirmations infrascriptas literas pargameneas, manu serenis- simi Michaelis praedecessoris nostri subscriptas sigilloque pensili maioris cancellariae regni communitas, continentes in se approbationem privilegii civibus Ruthenos Leopoliensibus servientes, sanas, salvas et illaesas omnique suspitionis nota carentes, supplicatumque nobis, ut easdemque authoritate nostra regia approbate, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum sequitur tenor estque talis.

Далі наводиться грамота Михайла від 10 жовтня 1669 р. (див. док. №14), яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Nos igitur supplicationi, uti iustae et Iegitimae, benigne annuentes, suprascriptas literas in omnibus et singulis earum punctis, clausulis, articulis et Conditionibus in toto ac per omnia approbandas esse duximus, uti quidem authoritate nostra regia approbamus et ratificamus, decernentes easdem debitae ac inviolabilis perpetuaeque firmitatis robur obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes, manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri mandavimus. Datum Cracoviae in comitiis regni generalibus felicissimae coronationis nostrae die XXVIII, mensis Februarii, anno Domini MDCLXXVI, regni nostri primo anno.

Joannes rex. Confirmatio privilegiorum civium Leopoliensium ritus Graeci.

Adam Sarnowski Varsaviensis, Lovicensis canonicus, regni maiestatis secretarius manu propria.

∙⅛O⅜⅛⅛^∖^h ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та ∣Wfg⅞gl∣β∣) кожному, кому потрібно. Представлено нам нижченаписану пергаментну грамоту підтвердження, підписану рукою найяснішого Михайла, нашого попередника, зміцнену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства, що містить у собі схвалення привілею, який слугує львівським українцям; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити та зміцнити. Цієї (грамоти) зміст дослівно наводиться та є таким.

Таким чином, ми, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого та законного, вищенаписану грамоту в усіх та кожному її пунктах, клаузулах, статтях та умовах, цілком та у всьому, вважали схвалити, як і схвалюємо та зміцнюємо, вирішуючи, що вона, наскільки відповідає праву, повинна отримати силу належної, незворотної та вічної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі королівства нашої щасливої коронації 28 лютого, року Божого 1676, нашого панування 1 року.

Ян, король. Підтвердження привілеїв львівським міщанам грецького обряду.

1676р., березня 5, Краків Ян Собєський підтверджує грамоту Михайла від 10 жовтня 1669р., яка містить грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 р. з підтвердженням всіх прав та привілеїв Львівського Ставропігійського братства

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.702. Пергамент: 33,4x57,4 + 5 см. Не вписано ініціал “S”. Написи: “Confirmatio Joannis Tertii privilegii a Sigismundo Tertio ratione Confraternitatis, scholae et typographiae col- lati. Cracoviae, anno 1676, die 5 Martii” (XVIII). На шовковому білому шнурку у бляшаній коробці (без вічка) печатка: Gum., XXXV, N129.

Другий Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.703. Пергамент: 30x55,1 + 6,7 см. Ініціал “S”. Написи: “Confirmatio iurium Confraternitati ad ecclesiam Assumptionis in coelum gloriosissimae virginis Mariae ritus Graeci Leopoliensis, 1676 anno” (XVIII); “Confirmatio Joannis Tertii. Duplicatum, Cracoviae, die 5 Martii 1676” (XVIII); “Confraternitatis a Jeremia patriarcha institutae” (XVIII). На шовковому зеленому шнурку у бляшаній коробці (без вічка) печатка: Gum., XXXV, N130.

Транс.: AGAD. - ZDP. - N7035 (див. док. №22).

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.334-338; Коиыстяпский. №134.

Регест: Каталог, №971-972.

Ioannes Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, ї) Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae Czerniehoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Exhibitas nobis esse literas pargamenas, manu serenissimi Michaelis praedecessoris nostri subscriptas et sigillo pensili maioris cancellariae regni communitas, continentes in se confirmationem confirmations iurium fraternitati ecclesiae Leopoliensis Beatissimae Virginis Mariae ritus Graeci servientium, sanas, salvas et illaesas, omnique suspicionis nota carentes supplicatumque nobis est, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor est sequiturque talis.

Далі наводиться грамота Михайла від 10 жовтня 1669 р. (див. док. №15), яка містить грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 р. (див. док. №7).

Nos itaque Joannes rex, praedictae^[127] supplicationi^[128], uti iustae^[129] benigne^[130] annuentes, praeinsertas confirmations literas^[131] in omnibus earum punctis, clausulis, articulis, conditionbus et ligamentis confirmandas et ratificandas esse duximus, uti quidem confirmamus, approbamus et ratificamus^[132], praesentibus literis nostris decernentes easdem, in quantum juris est, vim et robur perpetuae et in- violabilis firmitatis obtinere debere^[133]. In cujus rei fidem praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni nostri communiri iussimus. Datum Cracoviae in generali conventu felicis coronations nostrae, die V mensis Martii, anno Domini MDCLXXVI, regni vero nostri secundo anno.

Joannes rex. Locus sigilli pensilis minoris cancellariae regni. Hieronymus Pinocci regiae maiestatis secretarius manu propria^[134].

Confirmatio iurium fraternitatis ecclesiae tituli Assumptionis Beatissimae Virginis Mariae civium ritus Graeci Leopoliensium.

Ян ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну грамоту, підписану рукою найяснішого Михайла, нашого попередника, зміцнену великою підвішеною печаткою канцелярії королівства, що містить у собі підтвердження підтвердження прав, що

слугують братству львівської церкви Пречистої Діви Марії грецького обряду, цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити та зміцнити. Цієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Таким чином, ми, Ян ІІІ, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту підтвердження в усіх її пунктах, клаузулах, статтях, умовах та зв’язках вважали схвалити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо даною нашою грамотою, наскільки відповідає праву, вирішуючи, що вона повинна отримати силу вічної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 5 березня, року Божого 1676, нашого панування 2 року.

Ян, король. Місце підвішеної малої печатки канцелярії королівства.

Гієронім Піноччі, секретар королівського маєстату, рукою власною.

Підтвердження прав братства церкви під титулом Успіння Пречистої Діви Марії львівських міщан грецького обряду.

1697р., жовтня 6, Краків Август ІІ підтверджує грамоту Яна Собєського від 28 лютого 1676 р., яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. про зрівняння української громади Львова у правах з католицьким населенням

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.744. Пергамент: 58,4х82 + 5,5 см. Ініціал “S”. Текст з обидвох боків обрамлений рослинним орнаментом, вписаним золотою фарбою. Написи: “Concordat in [...]” (XVII); “Confirmatio Augusti Secundi privilegii a Sigismundo Augusto Iibertatum Ruthenis Leopoliensibus collatorum. Cracoviae, anno 1697, die 6 Octobris” (XVIII). На шовковому голубому вицвілому шнурку у бляшаній коробці фрагменти печатки.

Регест: Каталог, №1008.

Ioannis III praedecessoris nostri subscriptas sigilloque pensili minoris cancellariae regni communitas, continentes in se approbationem privilegii civibus Leopoliensibus servientium, sanas, salvas et illaesss omnique suspicionis nota carentes, supplicatumque nobis, ut eas authoritate nostra regia approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor sequitur talis.

Далі наводиться грамота Яна III Собєського від 28 лютого 1676 р. (див. док. №18), яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Ac proinde nos Augustus II rex supplicationi, uti iustae ac legitimae benigne annuentes, praein- sertas literas in omnibus earundem punctis, clausulis, articulis, conditionibus et contentis approbandas, ratificandas et confirmandas esse duximus, prout authoritate nostra regia approbamus, confirmamus et ratificamus, easdem vim et robur perpetuae firmitatis obtinere debere decernimus [...]¹. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri jussimus. Datum Cracoviae comitiis generalibus felicis coronationis nostrae die sexta mensis Octobris, anno MDCXCVII, regni vero nostri anno primo.

Augustus rex.

Maximilianus de Tςczyn Ossolinski, vexilifer Drohiciensis, sigilli majoris regni secretarius manu propria.

¹ Далі вицвілий текст, втрачено кілька слів.

?⅛⅛⅛√τ4Brycτ ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім fillWllln та кожному, кому потрібно. Представлено нам нижченаписану пергаментну грамоту Ayfjl ∣∣fX підтвердження, підписану рукою найяснішого Яна ІІІ, нашого попередника, зміцнену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства, що містить у собі схвалення привілею, який слугує львівським українцям; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити та зміцнити. Цієї (грамоти) зміст дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ від 28 лютого 1676 р. (див. док. №18), яка містить грамоту Сигізмунда Августа від 20 травня 1572р. (див. док. №3).

Таким чином, ми, Август ІІ, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого та законного, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях, умовах та змісті, вважали схвалити, зміцнити та підтвердити як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо; вирішуємо, що вона повинна отримати силу та міць вічної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові на вальному сеймі нашої щасливої коронації 6 жовтня, року Божого 1697, а нашого панування 1 року.

Август, король.

Максиміліан з Тенчина Оссолінський, дрогичинський хорунжий, секретар великої печатки королівства, рукою власною.

1697р., жовтня 6, Краків

Август ІІ підтверджує грамоту Яна Собєського від 27 лютого 1676 р., яка містить грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. з підтвердженням Львівському Ставропігійському братству права видавати книги кириличним друком

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.745. Пергамент: 37,4x57,5 + 2,8 см. Ініціал “S”. Текст з лівого боку обрамлений рослинним орнаментом, вписаним золотою фарбою. Написи: “Concordat cum suis originalibus manu propria”(XVII); “Confirmatio Augusti Secundi privilegii a Vladislao 4-to inhibitivi, ut nul- lus Leopoli Ruthenicae inprimat, sed sola confraternitas Leopoliensis. Cracoviae, anno 1697, die 6 Octobris” (XVIII). На шовковому голубому шнурку у бляшаній коробці фрагменти печатки: Gum. XXXIX, N139.

Опубл.: Коиыстяпский. №134.

Регест: Каталог, №1008.

Joannis III praedecessoris nostri subscriptas sigilloque pensili minoris cancellariae regni communitas, continentes in se confirmations serenissimorum antecessorum nostrorum super officinam typo- graphicam Ruthenicam Leopoliensem, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, supplicatumque nobis, ut eas authoritate nostra regia approbare, confirmare et ratificare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor est eiusmodi.

Далі наводиться грамота Яна Собєського від 27 лютого 1676 р. (див. док. №17), яка містить грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Nos itaque Augustus II rex supplicationi eidem benigne annuentes, introcontentas literas in omnibus earundem punctis, clausulis, articulis, ligamentis et conditionibus approbandas, confirman- das et ratificandas esse duximus, prout quidem authoritate nostra regia approbamus, confirmamus et ratificamus, easdem vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri jussimus. Datum Cracoviae die

VI mensis Octobris, anno 1697, regni vero nostri anno primo.

Augustus rex.

Confirmatio confirmationis privilegii confraternitati ritus Graeci Leopoliensi, super officinam typographicam Ruthenicam servientis.

Maximilianus de Tςczyn Ossolinski, vexilifer Drohicensis, sigilli majoris regni secretarius manu propria.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну нижченаписану грамоту підтвердження, підписану рукою найяснішого покійного, божественної пам’яті Яна ІІІ, нашого попередника, зміцнену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства,

що містить у собі підтвердження найясніших наших попередників щодо української львівської друкарської майстерні; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити, підтвердити та зміцнити. Цієї грамоти зміст дослівно є таким.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ від 27 лютого 1676 р. (див. док. №17), яка містить грамоту Владислава IV від 20 листопада 1639 р. (див. док. №9).

Таким чином, ми, Август ІІ, король, милостиво прихиляючись до того прохання, внесену грамоту в усіх її пунктах, клаузулах, статтях, зв’язках та умовах вважали схвалити, підтвердити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо, (вирішуючи), що вона повинна отримати силу та міць вічної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові 6 жовтня,

року Божого 1697, а нашого панування 1 року. Август, король.

Підтвердження привілею, що слугує львівському братству грецького обряду щодо української друкарської майстерні.

1697р., жовтня 6, Краків

Август ІІ підтверджує грамоту Яна Собєського від 5 березня 1676 р., яка містить грамоту Сигізмунда Ш від 15 жовтня 1592 р. з підтвердженням прав Львівського Ставропігійського братства на заснування школи та друкарні

Ориг.: AGAD. - ZDP, N7035. Пергамент: 61,5х37,5 + 3,5 см. Ініціал “S”. Текст з лівого боку обрамлений рослинним орнаментом. Написи: “Lwowskiey konfraterniy WniebowzicciaTXVIII); “Confirmatio Augusti Secundi privilegii a Sigismundo tertio ratione Confirmationis scholae et typographiae collati. Cracoviae, anno 1697, die 6-ta Octobris” (XVIII). Печатка відсутня.

Augustus Secundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque, nec non haereditarius dux Saxoniae et princeps elector. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis, exhibitas nobis esse literas pargameneas, manu serenissimi olim divae memoriae Joannis Tertii praedecessoris nostri subscriptas et sigillo pensili minoris cancellariae regni communitas, continentes in se confirmatio- nem Confirmationis iurium Iraternitati ecclesiae beatissimae Virginis Mariae ritus Greci Leopoliensis servientes serenissimorum antecessorum nostrorum super officinam typographicam Ruthenicam Leopoliensem, sanas, salvas et illaesas omnique suspicionis nota carentes, supplicatumque nobis est, ut easdem authoritate nostra regia approbare et confirmare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum tenor est talis.

Далі наводиться грамота Яна Собєського від 5 березня 1676 р. (див. док. №19), яка містить грамоту Сигізмунда Ш від 15 жовтня 1592р. (див. док. №7).

Nos igitur Augustus II rex supraspecificatae supplicationi civium Leopoliensium ritus Graeci Ruthenorum, uti iustae, debitae et legitimae benigne ac gratiose annuentes, introcontentas confirma- tionis literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis, conditionibus et ligamentis, confirmandas, approbandas et ratificandas esse duximus, prout quidem confirmamus, approbamus et ratificamus praesentibus literis nostris, decernentes easdem vim et robur perpetuae et inviolabilis firmitatis ob- tinere debere. In cuius rei fidem praesentes literas nostra manu subscriptas sigillo regni communiri iussimus. Datum Cracoviae sub tempus felicis coronationis nostrae die VI mensis Octobris, anno Domini MDCXVII, regni vero nostri primo anno.

Augustus rex.

Confirmatio iurium Iraternitatis ecclesiae tituli Assumptionis in Caelum Gloriosissimae Virginis Mariae ritus Graeci Leopoliensis.

Maximilianus de Tςczyn Ossolinski, vexilifer Drohicensis, sigilli majoris regni secretarius manu propria.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Представлено нам пергаментну грамоту, підписану рукою найяснішого покійного, божественної пам’яті Яна ІІІ, нашого попередника, зміцнену малою підвішеною печаткою канцелярії королівства, що містить у собі

підтвердження підтвердження прав найясніших наших попередників, що слугують братству львівської церкви Пречистої Діви Марії грецького обряду щодо української львівської друкарської майстерні; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, і просили нас, щоб ми вважали за гідне її нашою королівською повагою схвалити та зміцнити. Цієї грамоти зміст дослівно наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Яна ІІІ від 5 березня 1676 р. (див. док. №19), яка містить грамоту Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592р. (див. док. №7).

Таким чином, ми, Август ІІ, король, ласкаво та милостиво прихиляючись до вищезгаданого прохання львівських міщан, українців грецького обряду, як справедливого, належного та законного, внесену грамоту підтвердження в усіх її пунктах, клаузулах, статтях, умовах та зв’язках вважали підтвердити, схвалити та зміцнити, як і схвалюємо, підтверджуємо та зміцнюємо даною нашою грамотою, вирішуючи, що вона повинна отримати силу та міць вічної та незворотної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Кракові під час нашої щасливої коронації 6 жовтня, року Божого 1697, а нашого панування 1 року.

Август, король. Підтвердження прав братства львівської церкви грецького обряду під титулом Успіння в Небі Пречистої Діви Марії.

1699 р., червня 25, Варшава Август ІІ доручаєрайцям, лавникам, війту та всьому магістрату міста Львова зберігати українську громаду у рівних правах з іншими громадами, дозволяючи голосувати їх представникам у міських справах відповідно до давніх звичаїв

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.749, арк.1. Папір з двох аркушів: 32,1x19,5 см. Написи: “Feria tertia in crastino festi sancti Mathaei apostoli et evangelistae 1699” (XVIII); “Literae introcontentae sacrae regiae maiestatis ad acta officii castrensis capitanealis Leopoliensis per oblatam porrectum, susceptum et inductum” (XVIII); “Oblatum in officio consulari Leopoliensi, feria secunda pridie festi Exaltationis sanctae Crucis, anno Domini 1700” (XVIII), “Rescrypt j[ego] k[rolewskiey] m[os]ci Awgusta II anno 1699 pro natione Ruthena, ze zaraz po Ormianach wotowac powinni. N1-mo potrzebny” (XVIII); “Rescrypt do magistratu Lwowskiego, aby natia Rusi [...] przy prawach [...]” (XVIII). Печатка: Gum., XXXIX, N139.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.475, арк.2196-2197.

Опубл.: АЮЗР, І/12, с.582-584.

Регест: AGZ, X, N6321 (помилкова дата - 25 червня 1698 р.)

neτ√t о, ugust Wtory z Bozey Iaski krol Polski, wielki xiqze Litewski, Ruski, Pruski, Mazowiecki,

Zmudzki, Kiiowski, Wolhynski, Podolski, Podlaski, Inflantski, Smolenski, Siewierski y Xfljff Іпк Czerniechowski a dziedziczny xiqze Saski y elector. Szlachetnym, slawetnym burmistrzowi, i½ymc‰ woytom, raycom, Iawnikom y wszytkiemu magistratowi, tudziez regentowi y pospolstwu miasta naszego Lwowa, wiernie nam milym laskς naszς krolewskq. Szlachetni, slawetni wiernie nam mili. Doniesiono nam przez panow rad naszych, iz natia Ruska miasta naszego Lwowa a concives wiernosci waszych zaszczycaiqc siς prawami¹, tak od nayiasnieyszych swiςtey pamiςci antecessorow naszych nadanemi, iako y od nas samych na blisko przeszley coronatiey approbowanemi, znaczne od wiernosci waszych ponoszq aggrawacye, kiedy za mieszkanie wlasne y za siedzenie dawne maiqc wiernosci miastu nienaruszoney dotrzymaiqc ciςzary y podatki wzaiemnie placqc, tudziesz wielkie inne ustawy y uchwaly wypelniaiqc, iako w rowney powszechnosci aequali nie moze gaudere activitate, osobliwie w tym punkcie na ten czas, kiedy nie wedlug zwyczaiu dawnego nie z mieysca y porzqdku zaraz post nationes binas, iako iey competit vota swoie na consultatiach y zgromadzeniach wiernosci waszych wydawac, ale post nationes, regens et communitas w tym przed niemi precedentiq bierze y Ruskq nacyq uposledza, ktora gdy statecznie przy zachowaniu powagi swoiey stawa wiernosci wasze przegrazaniem siς niewinnym y panami niepotrzebnemi do podpisu uchwal tych przymuszacie. Co gdy uwazamy, ze to iest przeciwko wszelkiey slusznosci y prawu mianowaney Ruskiey natii, miec chcemy po wiernosciach waszych y serio przykazuiemy, aby zaszczycai⅛c siς powag⅛ swoi⅛ na consulatatiach wiernosci waszych ex loco et ordine nationis suae, iako przed tym bywalo po Rzymskiey, Ormianskiey vota swoie zdania y glosy bez wszelkiey praepe- dytii y impedimentu regentis, tudziesz communitatis y wszelkich innych osob wolno y bespiecznie wydawala, czego wiernosci wasze doyzrzycie dla laski naszey, pod winami na sprzeciwiai⅛cych siς reskryptom naszym. Dan w Warszawie dnia XXV miesi⅛ca Czerwca, roku Panskiego MDCXCIX, panowania naszego III.

Augustus rex.

Waclaw Francziszek Trzcinski czesnik Rawski, pieczςci wielkiey koronney sekretarz.

¹ В обляті додано: miasta naszego Lwowa.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Шляхетним, славетним бурмистрові, війтам, >йї|I∣∣K< райцям, лавникам і всьому магістрату, також регентові^[135] і громаді нашого міста MivJsIItb Львова, вірно нам милим, наша королівська ласка. Шляхетні, славетні, вірно нам милі. Донесено нам нашими радниками, що руська (українська) нація нашого міста Львова і співгромадяни ваших вірностей, (нація), вшанована правами як наданими найяснішими святої пам’яті нашими попередниками, так і нами схваленими на недавній коронації, значно від ваших вірностей несуть обтяження, коли за власні помешкання і за давні оселі, дотримуючись непорушної вірності місту, взаємно мають платити тягарі та податки, також виконувати багато інших постанов та ухвал; але загалом не може (українська нація) тішитися рівноправною діяльністю. Особливо у тому пункті на той час, коли не за давнім звичаєм, не за місцем та порядком відразу ж після обох націй^[136], як їй належиться, дає свої голоси вашим вірностям на консультаціях та зборах, але після націй (католицької та вірменської), регент та громада в тому (голосуванні) перед ними (українцями) мають першість і руську (українську) націю упосліджують; коли (вона) міцно стоїть при збереженні своєї пошани, ваші вірності погрозою невинним та непотрібними карами примушуєте (українців) до підписання тих ухвал. Коли ми зважили, що то є проти слушності та права згаданої руської (української) нації, хочемо мати (порядок) для ваших вірностей і суворо наказуємо, щоб (українська нація) була вшанована власною повагою на консультаціях ваших вірностей, за місцем та порядком своєї нації, як перед тим бувало, після римської та вірменської, вільно та безперечно видавала свої голоси та думки, без будь-якої перешкоди та перепони регента, також громади і будь-яких інших осіб. Цього ваші вірності дотримуйтеся задля нашої ласки, під карами на порушників наших розпоряджень. Дано у Варшаві 25 червня, року Божого 1699, нашого панування - 3.

Август, король.

Вацлав Францішек Тшцінський, равський чашник, секретар великої коронної печатки.

1700 р., червня 18, Варшава

Август ІІ підтверджує Львівському Ставропігійському братству права і привілеї та забороняє львівському єпископові Йосипу Шумлянському змушувати братство до унії

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.754, арк.1. Папір з двох аркушів: 37,4x24,1 см. Написи: “Feria sexta post festum Visitationis Virginis Mariae proxima, anno Domini 1700” (XVIII); “Ad acta officii castrensis capitanealis Leopoliensis per oblatam porrectum, susceptum et inductum” (XVIII); “Papiery cerkewne” (XVIII). Печатка: Gum., XLII, N147.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.476, арк.1732-1733.

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.396-397.

Регест: AGZ, X, N6374.

August Wtory z Bozey Iaski krol Polski, wielki xiqze Lithewski, Ruski, Pruski, Mazowiecki, аЯіЇЇВіР Zmudzki, Inflantski, Kiiowski, Wolynski, Podolski, Podlaski, Smolenski, Siewierski, In- Μν№· Iwk flantski [sic] y Czerniechowski, dziedziczny xiqze Saski y elector. Oznaymuiemy tym listem naszym wszem wobec y kazdemu zosobna, komu o tym wiedziec tylko nalezy, osobliwie iednak wielebnemu Iozephowi Szumlanskiemu episkopowi Lwowskiemu, Halickiemu y Kamienca Podolskiego. Supplicowalo nam przez panow rad naszych pobozne bractwo Lwowskie Stauropigialne rithus Graeci nie w unii bydqce, ecclesiarum binarum sub titulo unius Wniebowziycia Nayswiytszey Panny mieyskiey, alterius manasterii swiytego Onofrego pustelnika przedmieyskiey in tutela, patrocinio et provisoriatu eorundem zostaiqce, abysmy prawa ich, diplomata, iuris patrona- tus, immunitates, privilegia, wszelkie ich porzqdki, postanowienia, fundusze y starozytne zwyczaie od nayiasnieyszych antecessorow naszych krolow Polskich nadane, y od nas samych laskawie na szczysliwey koronacyi naszey konfirmowane, stwierdzili y zmocnili, iakoz stosuiqc siy do sluszney tychze suppliki, ninieyszym listem naszym wszytkie ich prawa in genere et specie we wszytkich punktach, clausulach, artykulach, ligamentach wladzq naszq krolewskq stwierzamy y zmacniamy. Pisma do tychze praw referuiqce siy, tak od wielebnosci twoiey rykq wlasnq podpisane y pieczyciq stwierdzone, iako et ab antecedaneis ritus eiusdem episcopis nadane, ktore tu pro insertis ex inscriptis de verbo ad verbum miec chcemy y wiecznemi czasy konserwuiemy y approbuiemy et sine laesione tychze zachowuiemy y wcale konserwuiemy. Do unii z kosciolem Rzymskim recenter per professio- nem fidei przez wielebnosc twoiq wykonaney, tez bractwo Stauropigialne Lwowskie niesklaniaiqce siy, nie przymuszal y owszem przy starorzytnych orientalis antiquae ecclesiae we wszystkim z nastypcami swemi nienarusznie zachowal, iakoz y my wladzq naszq y powagq krolewskq et przesen- tium robore plenarie zachowuiemy y konserwuiemy, inaczey nie czyniqc wiernosc twoia dla laski naszey et sub rigore in convulsores privilegiorum seu rescriptorum nostrorum legibus regni sancitis. Co dla tym wiykszey wagi y pewnosci rykq naszq podpisawszy pieczyc przycisnqc roskazalismy. Dan w Warszawie dnia XVIII miesiqca Czerwca, roku Panskiego MDCC, panowania naszego III^[137].

Augustus rex. Locus sigilli cubucularis regni.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо цією нашою грамотою всім та кожному, кому про це потрібно знати, однак особливо велебному Йосипові Шумлянському, львівському, галицькому і Кам’янця Подільського єпископові. Просило нас через наших радників побожне львівське Ставропігійське братство грецького обряду, що не є в унії, яке має під опікою, заступництвом та наглядом дві церкви, одна під титулом Успіння Пречистої Діви - міська, інша - монастиря св. Онуфрія пустельника - передміська; щоб ми вважали їх права, дипломи, право патронату^[138], імунітети, привілеї, всі їхні порядки, постанови, фундації та давні звичаї, надані найяснішими нашими попередниками, польськими королями, та нами милостиво підтвердженими на нашій щасливій коронації, ствердили та зміцнили їх, як і прихиляючись до їхнього слушного прохання, даною нашою грамотою всі їхні права, загалом та зокрема, в усіх пунктах, клаузулах, статтях, зв’язках нашою королівською повагою стверджуємо та зміцнюємо. Грамоти, що стосуються тих же прав, як твоєю велебністю власною рукою підписані та стверджені печаткою^[139], так і надані попередніми єпископами того ж обряду^[140], які хочемо мати, як внесені та вписані дослівно, та підтверджуємо і схвалюємо на вічні часи і без шкоди для тих же грамот зберігаємо і цілком залишаємо. Щоб не примушував до унії з римською церквою внаслідок недавнього визнання віри^[141], виконаного твоєю велебністю, теж львівське Ставропігійське братство, і загалом при стародавніх східних (звичаях) церкви в усьому зі своїми наступниками непорушно зберіг, як і ми нашою владою та королівською повагою і силою даної (грамоти) повністю зберігаємо та залишаємо, щоб твоя вірність інакше не чинила задля нашої ласки і під суворістю (кар), що накладаються у законах королівства на порушників наших привілеїв чи розпоряджень. Для більшої ваги та певності, нашою рукою підписавши, наказали нашу печатку притиснути. Дано у Варшаві 18 червня, року Божого 1700, нашого панування - 3.

Август, король. Місце малої (?) печатки королівства.

1700 р., червня 26, Варшава

Август ІІ підтверджує усі права та привілеї Успенського Ставропігійського братства та наказує львівському єпископові Йосипу Шумлянському не порушувати їх під загрозою грошової кари

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.756, арк.1-2зв. Папір з двох аркушів: 35,5x23,4 см., у верхній частині пошкоджений. Написи: “Feria sexta post festum Assumptionis Beatissimae Virginis Mariae proxima, anno Domini millesimo septingentesimo” (XVIII); “Ad acta officii castrensis Capitanealis Leopoliensis per oblatam porrectum, susceptum et inductum” (XVIII). Печатка: Gum., XXXIX, N139.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.476, арк.1733-1737.

Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.971 (див. док. №32).

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.756, арк.3-4зв.; арк.5-6; арк.7-8зв.; арк.9-11зв.

Опубл.: АЮЗР, І/10, с.399-403; Дополнения, с.17-19.

Регест: AGZ, Х, N6377.

Augustus Secundus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque nec non haereditarius dux Saxoniae et princeps elector. Significa- mus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Specialiter tamen venerabili Iosepho Szumlanski episcopo ritus Graeci Leopoliensi atque post sera fata eius succedaneis, dum benedicente dextra Dei liberisque inclitae reipublicae Poloniae suffragiis in regio solio collati sumus, non alia ratione famam et gloriam nostri nominis ad omnes partes orbis extendere decrevimus, quam ex benefica manu altera hostes terrendo et profugando, altera cives et subditos nostros cuiuslibet status et conditionis circa leges regni iura, privilegia, libertates, immu- nitates, praerogativas conservando. Cum itaque confraternitas Stauropigion dicta civitatis nostrae Leopoliensis ritus Graeci ecclesiarum binarum sub titulis unius Assumptionis in Caelum Gloriosis- simae Virginis Mariae intra, alterius extra maenia monasterii sancti Onuphrii Eremitae, in tutela et patrocinio eiusdem existentium supplicasset, quatenus jura, privilegia eiusdem confraternitatis con- firmare dignaremur, prout quidem in felici coronationis nostrae conventu omnia in genere et singula in specie iura, privilegia, libertates, immunitates, concessiones et quasvis praerogativas seculares et spirituales, iuris patronatus collationis spiritualium omniaque pia instituta, maxime vero, quae cultum Dei ter Optimi Maximi et honorem Deiparae Virginis Mariae ornamentumque ecclesiarum praeseferunt, per serenissimos antecessores nostros reges Poloniae iuste et rationabiliter concessa, abunde satis approbaverimus et confirmaverimus, adeo, ut nihil amplius quisquam de certitudine et plenitudine iuris ipsius dubitare possit. Nihilominus tamen cum singulariter et seorsim eandem iurium confirmationem pro maiori eiusdem confraternitatis subsistentia haberi possit, proinde annuentes eius iustae et legitimae supplicationi, exemplo serenissimorum antecessorum nostrorum iura, privilegia in confirmationibus serenissimorum olim divae memoriae antecessorum nostrorum expressa, libertates, immunitates, praerogativas praecipue fundationes, locationes, consuetudines, inscriptiones datas, do- natas, decreta cum quibuscumque personis prolata, typographiam instituta, ritus, ceremonias, rescripta continue usu et assidua possessione et consuetudine obtenta et retenta ab immemorabili tempore eidem confraternitati Stauropigianae dictae, tam in genere, quam in specie, elargita et confirmata et ad hoc usque tempus habita et obtenta a serenissimis praedecessoribus nostris regibus Poloniae usque ad serenissimum praedecessorem nostrum benigne data, concessa, collata, approbata, confir- mata et ratificata, quae hie de verbo ad verbum pro insertis habere volumus in omnibus et singulis eorum punctis, positionibus, clausulis, articulis, conditionibus, nexibus, titulis, ligamentis ac integro tenore de plenitudine potestatis nostrae regiae approbanda, ratificanda, innovanda, confirmanda et manutenenda esse duximus, prout quidem nunc approbamus, ratificamus, innovamus, confirmamus et manutenemus, atque praesentium literarum nostrarum speciali patrocinio et singulari protectioni nostrae regiae suprafatam confraternitatem inscripsimus et insinuavimus. Decernentes ipsa omnia et singula in originalibus literis nostris et privilegiis descripta vim et robur perpetuae et irrevocabilis firmitatis obtinere debere. Insuper verbo regio promittimus et praesentibus literis nostris spondemus eadem omnia et singula eidem confraternitati Leopoliensi Stauropigion dictae liberum religionis ritus Graeci exercitium iuxta antiquos usus, praxes, constitutions orthodoxae orientalis ecclesiae Graecae eiusdemque ritus antiquitus observatos et observandos, in aevum immutabiliter et inviolabiliter habere plene, integre et irrevocabiliter observare declaramus. Volumus etiam et promittimus pro nobis et serenissimis successoribus nostris praedictam confraternitatem totamque ritus eius nationem Graeco Ruthenam in metropoli Russiae civitate nostra Leopoliensi commorantem et commanentem, fideliter et constanter circa oppugnationes praedictae civitatis sese opponentorum, singula eorum bona ac personas obtenta et possessa realiterque cum usu fructu apprehensa, ab omnibus iniuriis, laesionibus, violentiis, oppressionibus, persecutionibus, gravaminibus et angariis quarumvis personarum cuiuscunque status, dignitatis, praeminentiae et conditionis hominibus ac officialium nostrorum, specialiter tamen a ven- erabili ritus Graeci episcopo praesenti et in post succedaneis, a nobili et spectabili magistratu civitatis nostrae Leopoliensis nunc et pro tempore existentibus, tueri, defendere, nec alias adinventiones, in eos adinveniri faciemus, nec cuipiam permittemus, sed eos bonaque eorum omnia in respectu, gratia et protectione nostra regia manentes, iuxta antiquam praedicatam consuetudinem, ceremonias, leges regni usus, canones, articulos et constitutiones antiquae orientalis ecclesiae, quibus eadem confrater- nitas instructa et in suum ordinem descripta continetur. Prout per serenissimos antecessores nostros inclitos Poloniae reges fecerunt conservari, conservabimus et manutenebimus atque conservari fa- ciemus neque alicui alii praeiudicium atque violentiam facere permittemus nec ceremonias antiquas iuxta antiquum ritum Graeco Ruthenum immutabiliter praestare solitas nullatenus alienabimus aut alicui alienari convellereque eadem permittemus. Immo uti legitimi suprafatarum ecclesiarum patroni, tutelares et provisores in sua cura, tutela et patrocinio, provisione et administratione habeant, gerant, gubernent, administrentque fructus et proventus in decorem et pios usus necessariaque monachorum in ibidem degentium convertant et expediant, non obstantibus quibusvis literis privilegiis in contrarium praesentium quocunque mode et ratione per quasvis personas publicas vel privatas, spirituales vel saeculares, emanatis vel emanandis, quibus confraternitatem Stauropigion dictam suprascriptam afficere nullatenus possunt, quae praesentibus cassamus, annihilamus, derogamus derogatumque perpetuis temporibus esse volumus. Quod ad universorum et singulorum cuiuscunque dignitatis, statuum et conditionis existentium praesertim ritus Graeci episcoporum, capitanei nostri Leopoliensis, nobilium et spectabilium proconsulis, consulum, advocati et scabinorum civitatis nostrae Leopolien- sis praesentium et pro tempore existentium notitiam deducentes, mandamus et serio iniungimus, ut praenominatam confraternitatem iuxta praefatas confirmations nostrae literas in omnibus eorundem punctis, conditionibus, clausulis et articulis, praerogativis, libertatibus et immunitatibus modo su- perius expressis a nobis authoritate nostra regia et a serenissimis antecessoribus nostris concessas, conservetis, nec quovis modo praetextu et exquisito colore contradicere praesumatis, ne in minimo puncto praedictarum literarum nostrarum obruatur, procuretis. Quae omnia ab omnibus, specialiter tamen ab episcopis ritus Graeci praesente et pro tempore existentibus, et ab aliis quibusvis personis magistratuque Leopoliensi firmiter et inviolabiliter observent, pro gratia nostra regia debitoque suo officio ac sub poena viginti millium aureorum Hungaricalium, medietatem fisco nostro, parti vero gravatae aliam medietatem toties, quoties praesenti privilegio de certa scientia nostra hisce contradictum impugnatumque fuerit irremissibiliter extendenda et totaliter succumbenda aliter ne feceritis. In quorum omnium et singulorum praemissorum fidem firmiusque robur et evidentius testimonium praesentes manu nostra subscriptas, sigillo regni communiri iussimus. Datum Varsaviae die XXVI mensis Junii, anno Domini MDCC, regni nostri III¹.

Augustus rex. Locus sigilli majoris cancellariae regni.

Confirmatio confirmationis jurium et privilegiorum confraternitatis Leopoliensis.

Venceslaus Franciscus Trzcinski pincerna Ravensis, sacrae maiestatis regiae secretarius².

¹ Датування внесено іншим почерком та чорнилом.

² В оригіналі текст у верхній частині паперового аркуша пошкоджено, втрачені місця відновлено за облятою.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою всім та кожному, кому потрібно, однак особливо велебному Йосифові Шумлянському, львівському єпископові грецького обряду, а після його смерті - наступникам. Тим часом як за благословенням Божої правиці та вільними голосами уславленої Польської держави ми були піднесені на королівський трон, вирішили ні яким іншим способом не поширювати добре ім’я та славу нашого імені в усіх частинах світу, тільки добродійною рукою: однією - жахаючи та проганяючи ворогів, іншою - зберігаючи міщан та будь-яких наших підданих будь-якого стану і походження при законах королівства, правах, привілеях, вільностях, імунітетах, прерогативах. Таким чином, коли просило Ставропігійське братство нашого міста Львова грецького обряду, яке має під опікою та наглядом дві церкви, одна під титулом Успіння в Небі Пречистої Діви Марії - в межах (міста), інша - монастиря св. Онуфрія пустельника поза містом, щоб права, привілеї того братства ми вважали за гідне підтвердити, як і на сеймі нашої щасливої коронації всі загалом і, зокрема, права, привілеї, вільності, імунітети, надання і будь- які прерогативи - світські та духовні, право патронату збору духовних та все, що встановлено з побожністю, а найбільше (все), що віддає похвалу тричі найкращому та наймогутнішому Богу і (віддає) честь Богородиці Діві Марії та у прикрасі церков; які (привілеї) були надані найяснішими нашими попередниками, польськими королями, справедливо і правильно, цілком достатньо схвалили та підтвердили настільки, що більше ніхто не може сумніватися у достовірності та повноті того права. Однак, тим не менше (братство) хоче мати окреме та виключне підтвердження прав для більшої підтримки того братства, тому прихиляючись до їхнього справедливого та законного прохання, за прикладом прав і привілеїв найясніших наших попередників, викладених у підтвердженнях найясніших покійних, божественної пам’яті наших попередників; (вважали схвалити) вільності, імунітети, прерогативи, насамперед дані та підтверджені фундації, локації, звичаї, записи, декрети, видані будь-якими особами, про встановлення типографії, обряд, церемонії, розпорядження, яких дотримувалися і підтримували у постійному вжитку та повсякчасному володінні та звичаї від непам’ятних часів того згаданого Ставропігійського братства, як загалом, так і зокрема, щедро надані та підтверджені і що до цього часу мають та тримають, що найяснішими нашими попередниками, польськими королями, аж до найяснішого нашого попередника, дані, надані, видані, схвалені, підтверджені та зміцнені, які хочемо тут мати як внесені дослівно, у всіх та кожному їхніх пунктах, позиціях, клаузулах, статтях, умовах, поєднаннях, заголовках, зв’язках і зі всім змістом за повнотою нашої королівської влади вважали схвалити, зміцнити, відновити, підтвердити і підтримати, як і тепер схвалюємо, зміцнюємо, відновлюємо, підтверджуємо та підтримуємо, а також даною нашою грамотою записуємо та вводимо вищезгадане братство під спеціальне наше королівське заступництво та окремий захист, вирішуючи, що все і кожне, описане в оригінальних наших грамотах та привілеях, повинно отримати силу і міць вічної та незворотної міцності. Нарешті, нашим королівським словом обіцяємо та даною нашою грамотою зобов’язуємося, що все і кожне того львівського братства “Ставропігіона”, вільне виконання “грецької” релігії та обряду відповідно до давнього користування, практик, конституції православної східної грецької церкви, її обряду, що здавна дотримувалися і дотримуються, оголошуємо, щоб мали на віки незмінно та непорушно, зберігали повно, цілковито та незворотно. Також хочемо та обіцяємо за нас та наших найясніших спадкоємців згаданому братству та всій греко-руській (українській) нації того обряду, що перебуває та залишається у нашому Львові, столичному місті Русі, які вірно та постійно при облогах¹ виступали на оборону згаданого міста; окремі їхні маєтки, які реально тримають і володіють, разом з користуванням, прибутками, та (їхні) особи від усіх несправедливостей, порушень, насильств, гноблень, переслідувань, обтяжень та тягарів будь-яких осіб, людей будь-якого стану, гідності, становища і походження та наших урядовців, однак особливо від велебного єпископа грецького обряду, що є тепер та його наступників, від шляхетного і знаменитого магістрату нашого міста Львова, що є тепер і в майбутньому буде, зробимо, щоб оберігали та захищали, ніяких інших винаходів для них не вводили та нікому не дозволяємо. Але їхні маєтки та все їхнє залишаємо в нашому королівському піклуванні, ласці та нагляді, відповідно до давнього згаданого звичаю, що містить церемонії, вживання законів королівства, канони, статути та давні звичаї східної церкви, які введені у тому братстві та у їхньому статуті описані; як найясніші наші попередники, славетні польські королі, чинили, щоб зберігалися, ми зберігаємо та підтримуємо, а також зробимо, щоб зберігалися та нікому іншому не дозволимо чинити несправедливість та насилля, не змінимо ніяк, постійно дотримуючись загальноприйнятих давніх церемоній відповідно до давнього греко-руського обряду, або не дозволимо будь-кому його змінити та спотворити. Мало того, як законні покровителі, опікуни та наглядачі вищезгаданих церков у своєму догляді, опіці та нагляді, заступництві та управлінні хай мають, несуть, керують, управляють, повертають та отримують користь та прибуток для прикраси, побожного вжитку та потреб монахів, що там перебувають, незважаючи на будь-які грамоти-привілеї, випущені чи що будуть випущені проти даної (грамоти) будь-яким способом та шляхом будь-якими особами, публічними чи приватними, духовними чи світськими, які згадане вищеописане братство “Ставропігон” ніяк не можуть ослабити, які даною (грамотою) скасовуємо, знищуємо, відміняємо і хочемо на вічні часи відмінити. Що до відома доводимо всіх та кожного і будь-якого становища, стану і походження, особливо єпископів грецького обряду, нашого львівського старости, шляхетних і знаменитих бурмистра, райців, війта і лавників нашого міста Львова, що є тепер і в майбутньому будуть, наказуємо і суворо накладаємо (обов’язок), щоб назване братство відповідно до згаданої грамоти нашого підтвердження в усіх їхніх пунктах, статтях, клаузулах та статтях, прерогативах та імунітетах. викладених вище (зазначеним) способом, нашою королівською повагою і найяснішими нашими попередниками надані, збережіть і не наважуйтеся будь-яким способом, приводом і дріб’язковою причиною противитися і дбайте, щоб не обтяжувати у найменшому пункті згаданої нашої грамоти. Що все від усіх, однак особливо від єпископів грецького обряду, сучасного і що в майбутньому будуть, та від всіх інших будь-яких осіб та львівського магістрату міцно та непорушно оберігайте задля нашої королівської ласки та обов’язку свого уряду і під карою у 20 тисяч угорських золотих - половина нашій скарбниці, а інша половина обтяженій стороні, стільки разів (карати), скільки разів будуть протидіяти та заперечувати даному привілею, з певного нашого відома (кару) незворотньо збільшуючи та цілком накладаючи; іншого не чиніть. Для довір’я до всього і кожного згаданого й більшої сили та очевиднішого засвідчення дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 26 червня, року Божого 1700, нашого панування - 3.

Август, король. Місце великої канцелярської печатки королівства.

Підтвердження прав і привілеїв львівського братства.

Венцеслав Францішек Тшцінський, равський чашник, секретар священного королівського маєстату.

¹ Йдеться про облоги Львова військами Хмельницького у 1648 і 1655 рр., військами трансільванського князя Георгія Ракоці 1657 р. та облоги й напади турецько-татарських військ 1672 та 1695 рр.

1713 р., березня 25, Варшава

Август ІІ на прохання старших української громади Львова звільняє українське населення міста від сплат несправедливо накладених на нього податків та контрибуцій

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.788, арк.1-3. Папір: 21,5x35,6 см. Написи: “Rescriptum Nationi Ruthenae Romano Unitae civitatis Leopoliensis” (XVIII); “Inductum ad acta officii consularis civitatis antiquae Varsaviae feria quinta post dominicam Laetare Quadragessimalem proxima, die 30 mensis Martii anno Domini 1713. Feria sexta post dominicam Jubilare proxima, anno Domini 1713” (XVIII); “Ad personalem oblationem honoratorum Petri Semianowicz et Andreae Demianowicz Confraternitatis Stauropigianae seniorum, civium Leopoliensium innocontentae literae rescriptivae ad acta castrensia capitanensia Leopoliensia per oblatam por- rectae, susceptae et inductae” (XVIII). Печатка: Gum., XXXIX, N139.

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.788, арк.4-6.

Опубл.: Копыстянский, №27.

Augustus II Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Alfflln Samogitiae, Kiioviae, Volhiniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, А1Ш!ІмЬ Czerniechoviae, nec non haereditarius dux Saxoniae et princeps elector. Significamus ⅛?ξSi∏i3⅛? praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis, tam praesentibus, quam futuris. Quod cum quaesti fuissent coram nobis et consiliariis nostris ad latus nostrum assidentibus nobiles et honorati Stephanus Laskowski ac Petrus Semianowicz, seniores nationis Ruthenae, cives nostri Leopolienses, ritus et fidei Graeco Ruthenae, Romano unitae, suo nomine et tamquam plenipotentes totius nationis Ruthenae civium et suburbanorum Leopoliensium subditorum nostrorum, eos non mediocri iniuria et gravamine a nobilibus et spectabilibus proconsule, consulibus, advocate et scabinis, totaque communitate Polonorum civitatis eiusdem Leopotiensis propterea affici, quod ipsos uti aequalia membra unicae reipublicae civitatis nostrae Leopoliensis pariaque onera, dationes et contributiones, tam nostras regias, reipublicae, quam civitatis eiusdem et alias quasvis una cum aliis civibus Polonis sustinentes, ad privilegia, libertates et praerogativas, quibus ceteri cives nostri Leopolienses Poloni gaudent, admittere nolint, in grave damnum, ignominiam et praeiudicium ipsorum Ruthenorum, supplicassentque nobis pro eis ipsi consiliarii nostri lateri nostro assidentes, ut indemnitationem hac in parte consulere prospicereque dignaremur. Nos itaque supplicationi eius- modi eorum, uti iustae et legitimae benigne annuentes simulque habentes rationem laudabilis actus sancte Unionis cum sacra ecclesia Romana in anno 1700 die 29 Maii sub tempus senatus consilii Varsaviae facti, et in punctu sexto diplomatis die 15 Junii declarati, per quod diploma iam omnes cives subditos nostros Ruthenos, ubique in civitatibus nostris et republica existentes, cum ceteris civibus nostris Polonis coaequavimus, tum modo tantum, quoniam nobilis magistratus Leopoliensis eos his uti ac frui permittere nolit, sed iniuste et illicite contra iura et privilegia ipsis etiam Ruthenis a serenissimis antecessoribus nostris benigne data et dotata, servientia, tum per nos approbata, eis libere frui et gaudere denegant, sed et in magnum damnum et praeiudicium eorundem civium nostrorum Leopoliensium Ruthenorum non attento eo diplomate et rescriptis nostris temere iure agere volunt, contributiones vero pro talibus expensis eosdem Ruthenos contribuere vi adstringunt et so- licitant, ideo nos omnes cives nostros Leopolienses Ruthenos, tam in civitate, quam et suburbanos ab eiusmodi dationibus et contributionibus, quae contra ipsos contribuuntur exceptis reipublicae, liberos hoc privilegio et rescripto nostro pronunciamus et esse volumus, nec per quempiam, vel cui- uscunque familiae executionem ad id stringi, quo usque haec causa in iudiciis nostris indecisa fuerit, posse declaramus et cavemus pro gratia nostra regia, debitoque suo ac sub poena quinque millium aureorum¹ Hungaricalium, medietatem fisco nostro aliam vero parti gravatae, in casu contraventionis irremissibiliter, cui privilegio nostro, tam aemanata, quam aemananda ex cancellaria nostra nihil nocere possunt et pro nullis et invalidis ea esse in hac causa declaramus. In cuius rei fidem manu nostra regia subscripsimus sigillumque regium apponi iussimus. Datum Varsaviae die XXV Martii, anno MDCCXIII, regni vero nostri XVI anno.

Augustus rex.

Andreas Icholowski cancellariae sacrae regiae maiestatis sigillo maiori regni secretarius.

¹ У публікації А. Копистянського: aureoriorum.

53⅛⅛⅛⅛rcondemnari, citatione ipsa originali eiusque relatione coram actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus feria quarta ipso die festi sanctae Priscae virginis et martyris anno currenti, recognita praemissa latius in se enarrante. Quo in termino ex eadem citatione seu adcitatione hic Varsaviae feria sexta ante dominicam Laetare Quadragesimalem proxima, die scilicet vigesima quarto mensis Martii anno currenti incidente, partibus actorea generoso instigatore regni eiusque delatoribus famatis Stephano Laskowski et aliis senioribus totaque Confraternitate nationis Ruthenicae Romano unitae Leopoliensis per famatos Stephanum Laskowski, Simonem Hrebionka et Damianum Kostewicz Ruthenos, cives Leopolienses personaliter, suis et aliorum nominibus, una cum nobili Sebastiano Rybczynski defensore causae, citata vero no- bilibus et spectabilibus praeconsule, consulibus totoque magistratu ac communitate civitatis nostrae Leopoliensis per nobilem Michaelem Nagrodzki plenipotentem suum, coram nobis judicioque nostro comparentibus, eundem terminum attentantibus. Et actorea ex citatione sua proponente contentaque illius decerni petente. Iam vero plenipotente citatorum dilationem ad monimenta sibi concedi sup- plicante. Nos cum consiliariis et jurisperitis nostris, petitam ad monimenta dilationem citatae parti ad quatuor septimanas concessimus et terminum conservavimus peremptorium. In termino itaque hodierno ex eadem dilatione ad monimenta concessa conservato legitime adpraesens proveniente et hucusque continuato partibus praenominatis. Et actorea generoso instigatore regni eiusque delato- ribus famatis senioribus totaque confraternitate Leopoliensi ritus Graeci Romano uniti per nobilem Sebastianum Rybczynski plenipotentem suum coram nobis judicioque nostro comparentes, eundem terminum attentantes. Iam vero citata nobili et spectabili magistratu totaque communitate Leopoliensi voce ministerialis terrarum regni generalis nobilis Joannis Drobnicki ad nos judiciumque nostrum acclamato, non tamen per se, nec per suum quemvis legitimum plenipotentem coram nobis judicioque nostro comparentes, imo se contumacem praebente. Nos cum consiliariis et jurisperitis nostris at- tenti praefati ministerialis relatione de acclamatione citate partis ad nos et judicium nostrum facta in contumaciam illius ad legitimam vero eamque juridicam actoreae partis instantiam et affectationem, eandem citatam partem non comparentem in lucro causae istius condemnari permisimus. Et in vim lucri, quoniam actores moderni, qui ad unionem sanctae Romanae ecclesiae accesserunt, in juribus, praerogativis, libertatibus et immunitatibus sunt Polonis civibus Leopoliensibus iuxta diplomata et privilegia serenissimorum antecessorum nostrorum per nos approbata sunt parificati, ad gerenda mu- nia et officia civilia per susceptionem juris civilis capaces redditi, idcirco eosdem actores totamque nationem Ruthenicam circa sua jura, privilegia, diplomata et rescripta ipsis servientia conservamus et manutenemus, executionem eorundem jurium ipsis servientium fieri debere decernimus, et in vim executionis, quatenus nobilis et spectabilis magistratus et ordines totaque communitas civitatis Leo- poliensis, actores famatos seniores et alias quascunque nationis Ruthenicae personas possessionatas nunc et in futurum Leopoli manentes, incolas ad jus civile demum ad munia et officia, tam quadraginta viratus, quam et scabinatus, nec non consulatus Leopoliensis iuxta capicitatem personarum posses- sionatarum, primis post publicationem decreti praesentis vacantiis admittant, eligant et installent, omnesque et singulos nationis Ruthenicae cives cum Polonis civibus pari praerogativa et libertate civili gaudere permittant neque eosdem cives nationis Ruthenicae aliquibus exquisitis modis per odium nationis aut religionis illorum iam unitae aggravare, contributionibusque plus justo et aeque inonerare audeant, imo tanquam bonae famae viros omni amore et honore prosequantur, in mercaturis et arti- ficiis exercendis non impediant, ad contubernia et confraternitates quascunque utpote mercatores ad mercatorialem, alios vero artis pollentes ad alias artes utpote apothecariam, chirurgicam, aurifabrilem, pistoriam, braxatorum cervisiae et medonis aliorumque liquorum, frenificum, pennificum, sartorum, laniorum, murariorum et quorumcunque aliorum contuberniorum Leopoli existentium, prout quis in arte sua indiguerit, ipsos admittant, eandem mercaturam panni serici, ferri et aromatum ac aliarum mercium exercere fornices et institas aperire non impediant in totoque privilegia eiusdem nationis Ruthenicae observent, iisdem citatis demandamus idque sub poena mille aureorum Hungaricalium pro qualibet contraventione actoribus solvenda et sub ipsa poena bannitionis perpetuae, quam iam exnunc super ipsis decernimus, ministerialem regni generalem ad publicandam addimus et terminum publicandae in judiciis nostris assessorialibus absque quovis ad citatos ne conservamus peremptorium. Damna quoque et litis expensas simplici assertione liquidandas eidem parti actorea adiudicamus et ad refusionem eorundem damnorum citatam partem condemnamus, decreti nostri praesentis vigore. In cuius rei fidem praesentibus sigillum regni est appressum. Actum Varsaviae sabbatho post festum exaltationis sanctae Crucis die scilicet decima sexta mensis Septembris, anno Domini millesimo septingentesimo decimo tertio, regni vero nostri decimo septimo anno.

Relatio illustrissimi et excellentissimi domini Joannis comitis in Slupow Szembek supremi cancellarii regni, Lomzensis, Graudentinensis etc. capitanei.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та XtilΓ∣K√ кожному, кому потрібно. Були покликані до нас та нашого суду нашою королівською Λlu?∣Hb грамотою позову шляхетні і знамениті магістрат і громада нашого міста Львова it2⅛Qpιgsfe в нижчеописаній справі загалом до всіх осіб та їх маєтків на вимогу шляхетного публічного оскаржувача королівства і його звинувачувачів славетних старших і всієї української нації міста Львова, позивачів. Це відновлення (справи) є залежне від будь-якого правового кроку як з позову чесного регента, всіх станів і націй про складання (для перевірки) нашого контумаційного декрету¹ позивачами, який отримали щодо цього, так і з відсилання (справи), зроблене до нас львівським раєцьким урядом; з приводу усунення певного нашого розпорядження до відповідачів та збереження позивачів при правах, привілеях та імунітетах. Для розгляду і вислуховування тієї справи в термінах, в яких невирішена (справа) перебувала, позивачі відповідно до прав, привілеїв як наших найясніших попередників, так і наших, також (відповідно до) згаданого розпорядження (просили) зберегти, щоб було наказано виконання того нашого розпорядження за контумаційним декретом, отриманим чесним регентом, щоб позивачі мали тішитися далі правами, якими відповідачі тішаться, щоб відповідачі були покарані за протидію правам, які слугують позивачам і були засуджені до (відшкодування) шкоди і судових витрат. Оригінальна (грамота) позову та свідчення перед ґродськими, старостинськими актами у середу в день св. Пріски, діви та мучениці, теперішнього року², переглядає згадане, викладаючи в собі ширше (зміст). Тому в термін, що виходить з цього позову чи припозову тут, у Варшаві, в найближчу п’ятницю перед неділею “Летаре квадрагесімалем”, а саме, в день 24 місяця березня теперішнього року, сторони з’явилися, (сторона) позивача: шляхетний публічний оскаржувач королівства та його звинувачувачі славетні Стефан Лясковський та інші старші та все братство української львівської нації, римо-уніати, славетні Стефан Лясковський, Семен Гребіонка і Дам’ян Костевич, українці, львівські міщани, особисто від себе і від імені інших, разом з шляхетним Себастьяном Рибчинським, захисником (їхньої) справи; а позвана (сторона): шляхетні і знамениті бурмистр, райці та весь магістрат і громада нашого міста Львова через шляхетного Михайла Нагродзького, свого уповноваженого, перед нами і нашим судом (з’явилися), дотримуючись того терміну. І (сторона) позивача зі свого боку пропонувала і просила вирішити за його змістом. А вже уповноважений відповідачів просив дозволити йому відкладення для пошуку доказів. Ми з нашими радниками та правниками надали ті 4 тижні відкладення, яке просила сторона відповідача для (пошуку) доказів, і зберегли остаточний термін. Таким чином, у сьогоднішній термін, що зберігся з того відкладення, наданого для (пошуку) доказів, що законно випадає на сьогодні і до цього часу (термін) триває для згаданих сторін. І (сторона) позивача: шляхетний публічний оскаржувач королівства та його звинувачувачі, славетні старші та все львівське братство грецького обряду, римо-уніати, через Себастьяна Рибчинського, свого уповноваженого, перед нами і нашим судом з’явилися, зважаючи на цей термін. А (сторона) відповідача - шляхетний і знаменитий магістрат і вся львівська громада за покликом генерального возного земель королівства шляхетного Йоана Дробницького, оголошеним, щоб (з’явитися) до нас і до нашого суду, не тільки сама, але й через будь-якого свого законного уповноваженого, перед нами і нашим судом не з’явилася, якби виявляючи спротив. Ми з нашими радниками та правниками, беручи до уваги свідчення згаданого возного про оголошення стороні відповідача, зроблене для позову до нас і до нашого суду, дозволяємо засудити за спротив ту сторону відповідача, яка не з’явилася, на програш у тій справі за законною та твердою вимогою і наполяганням сторони позивача. І в силу програшу (справи), тому що сучасні позивачі, які приступили до унії зі святою римською церквою, у правах, прерогативах, вільностях та імунітетах були з львівськими польськими міщанами зрівняні, відповідно до дипломів та привілеїв найясніших наших попередників, схвалених нами, здатні виконувати та нести міські обов’язки та уряди через прийняття міського права; з цієї причини тих позивачів і всю українську націю за їхніми правами, привілеями, дипломами та розпорядженнями, що їм слугують, залишаємо і підтримуємо, вирішуємо, що повинно відбутися виконання тих прав, що їм слугують, і в силу виконання, щоб шляхетний і знаменитий магістрат та стани і вся громада міста Львова позивачів славетних старших та будь-яких інших маєтних осіб з української нації, жителів, що є тепер і в майбутньому у Львові перебуватимуть, приймали вибирали і вводили до міського права, потім до обов’язків та урядів як у (колегії) “40-а мужів”, так і в (колегії) лавників, а також (колегії) львівських райців, відповідно до здатності маєтних осіб, при (появі) перших вакантних (посад) після оголошення даного декрету; всім і кожному з міщан з української нації дозволяйте тішитися рівною з польськими міщанами міською прерогативою і вільністю, і ніяк тих львівських міщан української нації не наважуйтеся обмежувати будь-якими надуманими шляхами через ненависть (до) їхньої нації чи релігії, вже з’єднаної (з Римом), та накладати податки більш, ніж є справедливо і неупереджено; мало того, як мужі доброї слави, хай будуть обдаровані любов’ю та честю, не заважайте у виконанні (їхньої) торгівлі та ремесла, приймайте їх до будь-яких цехів і ремісничих братств, як-от, купців - до купецького (цеху), а інших, що володіють ремеслом, - до інших ремесел, як-от, - до аптекарського, хірургів, золотарського, пекарського, (цеху) броварників пива і меду та інших напоїв, римарів, пірників, кравців, різників, мулярів та в будь-які інші цехи, що у Львові існують, як тих, що потребують свого ремесла; не забороняйте виконувати їм торгівлю шовковою тканиною, залізом, ароматичними та будь-якими іншими товарами, відкривати (гончарські) печі та крами, та загалом дотримуйтеся привілеїв тієї української нації, цього вимагаємо у тих відповідачів під карою в 1 тисячі угорських золотих, що мають сплачувати при кожному (випадку) протидії позивачам, і під карою вічної баніції³. Що вже відтепер щодо них вирішуємо, генерального возного королівства для оголошення (грамоти) додаємо і зберігаємо термін оголошення в наших асесорських судах⁴ без будь-яких перешкод відповідачів. Будь-які шкоди і судові витрати, обраховані простим способом, присуджуємо тій стороні позивача і засуджуємо до повернення тих втрат стороною відповідача за силою даного нашого декрету. Для довір’я до справи до даної (грамоти) наша печатка є притиснена. Діялося у Варшаві у суботу, після свята Воздвижения св. Хреста, а саме, 10 вересня, року Божого 1713, а нашого панування 17 року.

Свідчення ясновельможного та найвеличнішого пана Йоана Шембека, пана у Слупові, великого канцлера королівства, ломженського, гравдентинського і т. д. старости.

¹ Контумаційний декрет - декрет, який видавався за непояву в суді у визначений термін, що розглядалося як непослушність праву та каралося програшем справи.

² 18 січня 1713 р.

³ Баніція - позбавлення державних злочинців деяких (при тимчасовій баніції) чи всіх прав; баніти могли подавати апеляцію королю або у вищий суд протягом 12 тижнів; при вічній баніції кожен староста міг схопити та стратити злочинця.

⁴ Асесорський суд - королівський суд, у якому поряд з королем засідали вищі урядовці королівства, що отримали назву асесорів; цьому суду підлягали апеляції від міських судів.

1730 р., жовтня 20, Гродно

Август ІІ підтверджує права та привілеї Львівського Ставропігійського братства на виключне друкування церковних книг, вибір священиків та вчителів до школи, а також дає дозвіл українському населенню Львова купувати крамниці й торгувати на площі Ринок

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.917. Пергамент: 35,2х52,2 + 5,5 см. Написи: “Feria tertia post dominicam Cantate proxima anno Domini 1731 confirmatio intro contenta ad acta castrensia сарйапеаііа Leo- poliensia per oblatam porrecta, suscepta et ingrossata est” (XVIII); “Anno Domini 1737, die Lunae 23 mensis Septembris ad acta notariatus apostolici porrectum, susceptum et ingrossatum. In quorum etc. C.I. Bernatowicz publicus sacra authoritate apostolica notarius manu propria" (XVIII); "Rusi Lwowskiey z miastem Lwowem” (XVIII); “Ad instantiam jego milosci Zlotorowicza (?)” (XVIII). На шовковому малиновому шнурку в бляшаній еліпсоподібній коробці (без вічка) печатка: Gum., XXXIX, N139.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.526, арк.1164-1167.

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.917, арк.1-3; арк.4-5; арк.6-7; арк.8-9зв.

Опубл.: Копыстянский, №104.

Регести: AGZ, X, N6924; Каталог, №1037.

Augustus II Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Wolhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae Czerniechoviaeque nec non haereditarius dux Saxoniae princeps et elector. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis, nunc et pro tempore existentibus, praesentium notitiam habituris. Quia nos iura, privilegia, articulos, con- suetudines libertatesque confraternitati Graeco Rutheno Unitae Leopoliensi ad aedes Assumptionis in Caelum Gloriosissimae Virginis Mariae intra sancti Onophrii Eremitae in suburbio Cracoviensi nuncupato extra maenia civitatis Leopoliensis sitae, per serenissimos praedecessores nostros reges Poloniae collata, indita et per nos privilegio confirmationis de data eius Varsaviae die vigesima sexta mensis Junii, anno Domini MDCC regni vero nostri III anno in omnibus eorum punctis, contentis, nexibus approbata, confirmata et ratificata non solum ab omnibus et singulis in regno nostro, quibus expedit manutenenda nec aliter, quam in se obloquuntur, explicanda et observanda esse perpetuis temporibus volumus et demandamus. Verum maiori Dei gloriae Ter Optimi¹ Maximi Beatissimae Virginis Mariae Deiparae in dies cultum accumulare et augere enixe volentes eisdem confratribus nunc et pro tempore existentibus, uti legimis ac veris suprascriptarum ecclesiarum provisoribus ac colatoribus, ne in suis proventibus et provisionibus ecclesiis suprascriptis applicandis aliquomodo in posterum corruant typographiam, super quam seorsivis gaudent privilegiis, ab eisdem perpetuo gerendam, gubernandam librosque more et dialecto suo Ruthenica² typo imprimendos, venum expo- nendos conferimus, damus et attribuimus, neve quispiam in provincia Russiae palatinatibusque, terris et districtibus eidem subjectis in regno nostro existentibus, praeter magnum ducatum Lithvaniae, tam ex spiritualibus, quam saecularibus personis subsequenter libros eosdem Ruthenico idiomate imprimere iusque confraternitatis suprafatae interturbare aut libros Ruthenos alio typo impresses aliquomodo intra regnum nostrum et provinciam Russiae subministrare, subvehere et disvendere audeat et prae- sumat sub libera librorum talium confiscatione et interceptione ac mulcta mille aureorum Hungari- calium per medium fisco nostro regio et eidem confraternitati Leopoliensi injuratae applicanda serio praecipimus, interdicimus et demandamus, privilegia vero in contrarium praemissorum aliquomodo in posterum edenda, reponibilia et cassabilia esse adinvenimus. Insuper firmari³ manutenentiae et dispositioni suprafatae confraternitatis Leopoliensis religionis Graeco Rutheno cum nostra Romana ecclesia Unitae subveniendo obliteratamque et abiectam vetustatem Ruthenam cernendo, ut eo me- lior sacriorque ducatur in eisdem ecclesiis ordo, sacerdotes, rector scholae, cantores, ecclesiarcha, campanatores aliique secundani et famuli ecclesiastici ad collationem praefatae confraternitatis spectantes commodius et convenientius foveri possint, qua dispositione maturorum ac idoneorum virorum indigent. Cum itaque pauci in civitate Leopoliensi inveniuntur Rutheni. Proinde liberam eidem confraternitati pro tempore existenti adoptionem et ad confraternitatem iuxta consuetudinem suam susceptionem status et conditionis nobilitaris secundum antiquum esse officiorum terrestrium, castrensium sive alterius cuiusvis etiam superioris praeminentiae virorum permittimus ac in praemis- sis curam bonum ordinem ducendum modestiamque et justitiam in sessionibus suis observandam praecipimus, praedictamque confraternitatem nunc et pro tempore existentem, circa suprascriptas libertates et utilitates conservamus nec cuipiam potestatem alienandi dabimus. Insuper cohabitatores civitatis nostrae Leopoliensis nationis Graeco Rutheno Unitae in praedicta confraternitate existentes, non solum in praedicta civitate Leopoliensi, cum omni bonorum usu fructu omniumque commercio- rum ad reseratas in circuitu officinas, vulgo sklepy, nemine sub poenis supra expressis contradicente conservatos et in post conservandos esse volumus, manutenemus et mandamus, sed etiam ubivis locorum in regno nostro liberum exercitium⁴ quorumvis commertiorum hominibus ejusdem nationis

Graeco Ruteno Unitae permittimus, quod et serenissimi successores nostri praestabunt. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscripsimus et sigillo regni comniuniri jussimus. Datum Grodnae sub tempus comitiorum generalium regni, die XX mensis Octobris, anno Domini MDCCXXX, regni vero nostri XXXIIII anno.

Augustus rex.

Andreas Franciscus Cichocki sacrae regiae maiestatis secretarius manu propria.

Confirmatio jurium, privilegiorum et libertatum confraternitati Graeco-Rutheno-Unitae Leopo- liensi ad aedes Assupmtionis in caelum gloriossimae virginis Mariae in suburbio Cracoviensi intra maenia civitatis Leopoliensis sitam servientium.

¹ У публікації А. Копистянського: Peroptimi.

² Дописано іншим чорнилом.

³ Виправлено на: firmati.

⁴ Пізніше додано: exercitium.

Август ІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно, що є тепер і в майбутньому будуть це читати. Що ми (підтвердили) права, привілеї, статті, звичаї, вільності львівського братства греко- русько-уніатського, (належного) до храму Успіння в Небі Пречистої Діви Марії, що знаходиться в межах мурів міста Львова, та (храму) св. Онуфрія пустельника, що знаходиться на Краківському передмісті поза мурами (міста), надані та дані найяснішими нашими попередниками, польськими королями, і нами у привілеї підтвердження з датою: у Варшаві 26 червня, року Божого 1700¹, нашого панування третього у всіх пунктах, змістах, зв’язках схвалені, підтверджені та зміцнені; хочемо та вимагаємо не тільки підтримати від всіх та кожного в нашому королівстві, від кого потрібно, (а також) не інакше, щоб на вічні часи (права) виконували та дотримували тими в середині (братства), хто сперечається. А бажаючи, щоб щодня помножували та збільшували почесті для більшої слави Бога в Тройці Єдиного, Пречистої Діви Марії Богородиці, тим братам, що є тепер і в майбутньому будуть, як законним і правдивим провізорам та коляторам вищезгаданих церков, (наказуємо), щоб у своїх належних прибутках та при нагляді за вищезгаданими церквами якимсь чином у майбутньому не зруйнували типографію, щодо якої користуються окремим привілеєм, внаслідок чого надаємо, даємо та обдаровуємо (можливістю) розпоряджатися та управляти (друкарнею), друкувати та виставляти на продаж книжки за своїм звичаєм та українським діалектом, і щоб ніхто у руській провінції, воєводствах, землях і повітах, які перебувають під нашою владою у королівстві, за винятком великого князівства Литовського, як духовні, так і світські особи, надалі не сміли та наважувалися друкувати ті книжки українською мовою, турбувати право вищезгаданого братства або українські книжки іншими (друкарнями) будь-яким чином всередину нашого королівства та руської провінції постачати, привозити та перепродувати; суворо наказуємо, забороняємо та вимагаємо під (загрозою) вільної конфіскації та відняття таких книжок та карою у 1 тисячу угорських золотих, половина якої припаде нашій королівській скарбниці та інша - потерпілому львівському братству; а привілеї, що пізніше у протилежність згаданій (грамоті) будуть видані, вважаємо, що мають бути складені (на перевірку) та скасовані. Нарешті, підтримуючи, щоб зміцнити захистом та постановою згадане львівське братство греко-руської релігії, з’єднане з нашою римською церквою, враховуючи забуту і просту українську давнину, щоб тим краще та урочистіше влаштовувався порядок у тих церквах, можуть залишатися для зручності та потреби священики, ректор школи, співаки, еклезіарх^[142] ^{^[143], дзвонарі та будь-які інші церковні служебники та слуги, які наглядають за порядком згаданого братства і для встановлення яких потрібно досвідчених та придатних мужів. Тоді як мало українців знаходиться у Львові, тому дозволяємо вільний вступ до того існуючого братства та прийняття до братства відповідно до їхнього звичаю (людей) шляхетського стану та походження відповідно до того, як було в давнину - земських, ґродських та будь-яких інших урядовців, а також мужів вищої гідності; і для згаданої турботи наказуємо вести (справи) у доброму порядку, дотримуватися скромності та справедливості на своїх сесіях. Згадане братство, що є тепер і у майбутньому буде, відповідно до вищеописаних вільностей і користей зберігаємо і не дамо нікому влади змінити (це). Врешті, мешканців нашого міста Львова греко-русько-уніатської (нації), які є у згаданому братстві, не тільки у згаданому місті Львові хочемо, підтримуємо і наказуємо, щоб зберігали та потім їх зберігали зі всім користуванням маєтками, з усією торгівлею у відкритих крамницях на Ринку, по-простому званих склепами, щоб ніхто не перечив під карами, викладеними вище. Також дозволяємо вільне виконання будь-якої торгівлі у будь-яких місцях у нашому королівстві людям тієї греко-русько-уніатської нації, чого і наші наступники дотримуватимуться. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Гродні в час вального сейму королівства 20 жовтня, року Божого 1730, нашого панування 34 року.}

Август, король.

Андрій Франциск Ціхоцький, секретар священного королівського маєстату, рукою власною. Підтвердження прав, привілеїв і вільностей, що слугують львівському греко-русько- уніатському братству з храму Успіння в Небі Пречистої Діви Марії, що знаходиться на Краківському передмісті^[144], (та) в межах мурів міста Львова.

1735 р., листопада 26, Варшава Август ІІІ підтверджує права та приві леї Львівського Ставропігійського братства, української громади Львова та монастиря св.Онуфрія

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.939. Пергамент: 37x72,3 + 4,6 см. Написи: “Anno Domini 1737, die Lunae 23 mensis Septembris ad acta notariatus apostolici porrectum, susceptum et ingrossatum. In quorum etc. C.I. Bernatowicz publicus sacra authoritate apostolica notarius manu propria” (XVIII); “Feria tertia in crastino festi sanctorum Petri et Pauli apostolorum anno Domini 1739 literae praesentes ad acta castrensia capitanealia Leopoliensia per oblatam porrectae, susceptae et ingrossatae sunt” (XVIII); “Praesens instrumentum praevio consensu apud Leopolienses tabulas civicas libro privilegiorum, tomo I, pagina 276, numero 81 ingrossatum et in libro haereditatum, tomo XXVI, pagina 59 praenotatum est. Die 5 Martii 1795. Casimirus Medynski manu propria, tabularum civicarum Leopoliensium regens” (XVIII). Під текстом відтиснена паперова печатка Львівської міської табулі розміром 4,4 х 3,7 см. із зображенням на щиті герба Львова. Над щитом - корона. Легенда: “SIGILLUM TABVLAE CAES. REG. VRBIS METROP. LEOPOLIENSIS”. На шовковому малиновому шнурку в бляшаній коробці (без вічка) печатка: Gum., XLIX, N166.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.544, арк.1720-1725; Ф.129, оп.1, спр.939, арк.2-3; арк.4-5; арк.8-9. Коп: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.646а, арк.376-379.

Опубл.: Копыстянский, №110.

Регести: AGZ, X, N7026; Каталог, №1041.

Augustus rex.

Casimirus Mlocki dapifer Wyszogrodensis sacrae regiae maiestatis secretarius.

Confirmatio privilegiorum Confraternitatis Stauropigianae Leopoliensis ritus Graeci Uniti ge- neralis.

Август ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Що ми достеменно при нашій щасливій коронації та інавгурації підтвердили та зобов’язалися, даючи нашу клятву, підтримувати права та привілеї всіх жителів та міщан, громад і братств наших міст, які знаходяться у нашому королівстві, тож на прохання певних наших радників, що при нас засідають, вчинене до нас від імені і для шляхетних і чесних старших та братів львівського Ставропігійського братства грецького обряду, з’єднаного зі святою римо-католицькою церквою, ми вважали слід зробити, щоб їх права, привілеї, імунітети, (надані) найяснішими нашими попередниками Сигізмундом Августом, Сигізмундом ІІІ, Владиславом IV, Яном Казимиром, Яном ІІІ та Августом ІІ, нашим найдорожчим батьком¹, і з усіма датами, змістами, клаузулами, зв’язками (які хочемо тут мати висловленими та дослівно внесеними), висловлені і з усім, що міститься у них, які показали нам у своїх вірних оригіналах, щоб ми вважали за гідне підтвердити, зміцнити, відновити та схвалити, що ми, Август, король, прихиляючись до справедливого прохання тих наших радників, йдучи слідом тих наших найясніших попередників, усі декрети, фундації, імунітети, привілеї, ласкаво надані тому львівському Ставропігійському братству, їхнє право патронату парохіяльних церков під титулом Успіння в Небі Пречистої Діви Марії і монастиря св. Онуфрія, що знаходяться всередині та поза нашим містом Львовом, яких дотепер дотримувалися постійно у вжитку та мирному володінні, а особливо (привілей) найяснішого Сигізмунда Августа 1572 року² щодо згаданого братства та всіх його братів, та осіб уніатської нації грецького обряду в усіх імунітетах та вільностях, якими інші наші львівські міщани латинського обряду тішаться та вживають; священиків їхнього обряду і братства від будь-яких датків, на які колись претендував шляхетний львівський латинський магістрат, і звільнення від будь-якої юрисдикції, здатність та допущення до всіх міських урядів та братств і цехів, виконання торгівлі у нашому місті Львові і будь-яких місцях у всьому нашому королівстві та великому князівстві Литовському, краяння на лікті сукна та будь-яких торгових та крамарських речей, будь-якого роду товарів та вільний продаж виставленого вина, меду, пива та інших напоїв, (а також їх) вільне виготовлення та шинкування; далі найяснішого Сигізмунда ІІІ підтвердження 1592 року³ ерекції згаданого братства та тієї церкви під титулом Успіння в Небі Пречистої Діви Марії вільності, прерогативи, влаштування обрядів, володіння, фундації, дарування та будь-які записи, школа для навчання вільних наук, також і друкарня для видруку книжок, прилаштована до тієї церкви, а також (привілей) Владислава IV 1639 року⁴ та найяснішого Августа ІІ, нашого найдорожчого батька, 1730 року⁵ щодо витискання та друкування в типографії українських книжок як світських, так і духовних, із забороною, щоб ніхто у нашому місті Львові і в руській провінції, воєводствах, землях і повітах, підлеглих нашому королівству, окрім великого князівства Литовського, так само духовні особи не присвоювали собі друкування, ввезення та розпродаж українських книжок польською або латинською мовою, також під приводом будь- якого привілею під (загрозою) втрати тих надрукованих книжок та кари в 1 тисячу угорських золотих; з можливістю допущення до братства будь-яких осіб, також шляхетського стану, і з іншими вільностями, викладеними у згаданому привілею 1730 року, наданого тому братству. Нарешті, (привілей) Сигізмунда ІІІ 1592 року⁶ про збереження монастиря грецького обряду, уніатського, під титулом св. Онуфрія пустельника при користуванні, звичаях, володіннях, фундаціях, даруваннях, записах, імунітетах та будь-яких прерогативах, керуванні старшими братства того монастиря з усіма його прибутками, користями, користуваннями, землями, полями, городами, будівлями, садами, також лукою, що прилягає до болота, званого “Білогощське болото”, та іншими всіма і кожним, належним (до монастиря), вільне користування водою, що тече каналами монастиря, зі всіма згаданими у тих привілеях пунктами, статтями, клаузулами і зв’язками схвалюємо, зміцнюємо та підтверджуємо, вирішуючи, що (грамота) повинна отримати силу вічної міцності, і зі спеціального знання і нашої волі оголошуємо, щоб ніхто не тільки з духовних і світських осіб латинського обряду, але також грецького обряду, уніати та неуніати, не наважувалися зі сходу чи будь-яких інших місць привозити українські книжки будь-якого роду - польською та латинською мовою, надруковані поза типографією згаданого братства, у руську провінцію, воєводства, землі, повіти, міста, містечка, села нашого королівства, наші королівські, духовні і світські, публічно чи таємно у будь-яких місцях продавати та виставляти на продаж, відкривати типографію грецького обряду; і незважаючи на будь-які привілеї в протилежність вищезгаданим привілеям та даному нашому підтвердженню та оголошенню будь-якими особами того грецького обряду випрошені, що вийшли чи вийдуть (які даною грамотою оголошуємо недієвими та скасовуємо), під міццю, закладеною у згаданих привілеях, а особливо 1730 року, звичайно зупиняємо (порушників) вільною конфіскацією тих книжок і карою в 1 тисячу угорських золотих - по-половині нашій скарбниці і тому братству, залишаючи цілком збереженими наші королівські права і (права) держави та римо-католицької церкви. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 26 листопада, року Божого 1735, нашого панування 3 року.

Август, король.

Казимир Млоцький, вишогродський стольник, секретар королівського маєстату.

Загальне підтвердження привілеїв львівського Ставропігійського уніатського братства грецького обряду.

¹ Див. док. №3, 7-9, 10-13, 17-22, 28.

² Див. док. №3.

³ Див. док. №7.

⁴ Див. док. №9.

⁵ Див. док. №28.

⁶ Див. привілей для монастиря св. Онуфрія від 15 жовтня 1592 р.: MCS, c.387-389.

1745 р., січня 30, Варшава

Август ІІІ виносить вирок у справі між українською громадою та магістратом міста Львова, дозволяючи українському населенню Львова обирати до всіх урядів міста своїх обранців, а також визначає комісію для виконання цього декрету

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.1, спр.143, арк.94-95.

Augustus Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Maso- viae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque, nec non haereditarius dux Saxoniae, princeps et elector. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Intercesisse antea decretum serenissimi olim Augusti II parentis et antecessoris nostri judiciorum as- sessorialium inter nobiles seniores totamque nationem Ruthenicam in civitate nostra Leopoliensi existentem ab una atque nobilem et spectabilem magistratum, collegium scabinale et quadraginta virorum totamque communitatem civitatis nostrae Leopoliensis parte ab altera, hic Varsaviae feria quinta in vigilia festi sancti Thomae apostoli die vigesima mensis Decembris anno 1714-to in causa inter easdem partes ratione eiusdem nationis Ruthenae, uti unitae ad officia quaevis civilia admis- sionis ad judicia nostra instituta ex controversiis partium latum, quo mediante ex quo Ruthenica natio a decretis contumacialibus recessit, ideo eadem decreta judicium dicti serenissimi olim anteces- soris nostri pro reponibilibus declaraverat, partibusque de juribus suis experiri, ac ex post prodecere mandaverat. In procedendo respondere iniunxerat ac subsequenter competentem esse actoratum ac actionem nationis Ruthenae Leopoliensis decreverat et nihilominus pro finali decisione causam cum partibus ad judicia propriarum relationum regiarum remiserat, partibusque, ut paratae et instructae documentis, ad causam necessariis sine ullis diffugiis, exceptionibus et protellationibus in judiciis relationum propriarum comparerent mandaverat, cum vero nobilis et spectabilis magistratus Leopo- liensis causam praefatam ad judicia relationum remissam protellasset et per viginti novem annos deserta fuisset. Ideo nos ex speciali nostra informatione, inhaerendo praeiudicatis in simili latis rursus causam eandem et partes per rescriptum nostrum anno praeterito a natione Ruthena impetra- tum, ad judicia assessorialia nostra pro finali decisione, praecisis omnibus dilationibus et ulterioribus diffugiis remiseramus, vigore cuius remissae nostrae adcitatos fuisse ad nos judiciaque nostra asses- sorialia literis adcitationis nostrae regiae, nobiles et spectabiles proconsulem, consules totumque magistratum et communitatem civitatis nostrae Leopoliensis de officiis causa infrascripta bonisque illorum generaliter omnibus, ad instantiam generosi instigatoris regni, eiusque delatorum nobilis et honoratae nationis Ruthenae rithus Graeci Latino unitae actorum. Idque inhaerendo rescripto nostro ad videndum et audiendum hocce negotium in virtute praelibati (?) rescript! nostri denuo ad judicium nostrum assessoriale, cum toto suo effectu, pro finali et ultimaria eius disiudicatione remissum, in judicio nostro in statu et terminis reassumi, decidi et in perpetuum ordinari. Vicissim quoque eandem nationem Ruthenam Leopoliensem, ex instantia nobilis magistratus Leopoliensis, pro repositione rescripti nostri praememorati, in retardationem et protellationem causae ad judicia relationum pro- priarum nostrarum citatos fuisse. Alias decreto eodem nostro, citationibus ipsis originalibus earum relationibus, signanter vero relatione citationis ex parte nationis Ruthenae extraditae, coram actis castrensibus Leopoliensibus sabbatho post festum exaltationis sanctae Crucis proximo, anno praet- erito 1744-to, recognita latius praemissa omnia in se enarrantibus et obloquentibus. In termino itaque hodierno ex iisdem citationibus nostris et remissa nostra ac ex arresto per nobilem magistratum super condemnatione obtenta, imposito, legitime ad praesens proveniente et hucusque continuato, partibus praememoratis actorea moderna nempe generoso instigatore regni, eiusque delatoribus nobilibus et honoratis senioribus totaque natione Ruthena ritus Graeci Latino unita Leopoliensi, per nobiles et honoratos Georgium Kocy seniorem et Michaelem Lasko[w]ski eiusdem nationis secretarium personaliter, una cum nobilibus Blasio Ilminski et Joanne Nepomoceno Slominski defensoribus suis coram nobis judiciisque nostris comparente, eundemque terminum attentate. Iam vero citata parte scilicet nobili et spectabili magistratu, ordinibus et communitate civitatis nostrae Leopoliensis voce ministerialis terrarum regni generalis nobilis Laurenty Kierzniewski ter et ultra solitam juris formam quatuor vicibus ad nos judiciaque nostra acclamata, non tamen per se aut legitimum plenipotentem suum comparente, imo se contumacem praebente. Nos cum consiliariis et jurisperitis nostris, audita praefati ministerialis terrarum regni generalis relatione de acclamatione eiusdem partis citatae, ad nos judiciaque nostra facta, ad legitimam vero eamque juridicam partis actoreae modernae instantiam et affectationem eandem partem citatam non comparentem in lucro causae istius iterum post arrestum condemnari permissimus. Et in vim lucri taliter obtenti expediendo remissam per rescriptum nostrum factam, decidendoque adcitationem liquidem actores, tam per specialia privilegia serenissimorum regum Poloniae antecessorum nostrorum, ut pote Sigismundi Augusti, Henrici, Stephani, Vladislai Quarti, Joannis Casimiri, Michaelis, Joannis Tertii, Augusti II et nostra, quam etiam seorsiva eorum diplomata et signanter ultimarium 1700-mi olim venerabili Szumlanski episcopo ritus Graeci Romano uniti Leopoliensi, totique nationi Ruthenicae unitae ex senatus consilio datum, nec non constitutionibus regni 1667-mi, 1678-vi et 1688-ni titulo ‘Unio fidei Graecae', qua vere uniti ad omnes et singulas libertates, officia, praerogativas et dignitates, quibus cives Leopolienses rithus Latini gaudent coaequati et admissi sunt, idcirco eosdem circa recensita omnia jura, privilegia, ac quasvis libertates, civibus nostris Latinis Leopoliensibus servientia conservamus et manutenemus, ac pro eligibilibus in praeconsules, consules, advocatos, scabinos, quadraginta viros civitatis, notarios, syndicos aliosque officiates civiles iuxta capacitatem subiectorum, exnunc et in perpetuum declaramus. Et quatenus nobilis magistrates Leopoliensis circa futuram officialium electionem sup- plendo a pluribus annis, tam in quadraginta viratu, quam in scabitatu ac consulatu vacantia stalla, anno nunc currenti incidentem, omnino ex natione illorum viros probos ac cives possessionatos, ad eadem assumat, ipsis sub poenis in convulsores decretorum nostrorum a jure sancitis et nullitate electionis aliorum, praeter ex natione Ruthena unita assumptorum praecipimus et demandamus, ac pro executione eiusdem decreti nostri ad commissarios nostros, ut pote reverendum et generosos Hieronimum Szeptycki episcopum Saldicensem, suffraganeum Luceoriensem et archidiaconum Leopoliensem, Ignatium comitem Sapieha thesaurarium curiae magni ducatus Lithuaniae, Joachimum Potocki capataneum [sic] Leopoliensem, Joannem Cieszkowski Stςzycensem. Basilium Ustrzycki Praemysliensem dapiferos et Wyszpolski notarium terrestrem Leopoliensem remittimus, iisdemque commissariis nostris quatenus praevia avisatione partium ipsa die electionis officialium ad praeto- rium Leopoliense condescendant, ibidemque fundata jurisdictione sua commissoriali absentia non- nullorum non obstante, dummodo duo adsint, quatenus nobilis magistratus ex praesentatis de na- tione Ruthena unita ad stalla vacantia consulatus, scabinatus et quadraginta viratus, eligere detrec- taverit, ipsi pro hac sola vice eosdem iuxta capacitatem subiectorum eligant, et in recensitus tribus ordinibus authoritate nostra, salvis juribus electionis in futurum nobili magistratui Leopoliensi reservatis constituant, praesensque decretum nostrum, uti iterum post arrestum super parte citata obtentum non obstantibus, nec attentis quarumvis personarum impugnationibus, citationibus ad re- ponendum praesens decretum et rescriptum nostrum, earumque relationibus literis rescripti et salvi conductus editis vel edendis, quas moderno decreto nostro cassamus et pro nullis ac in attendibilibus declaramus, in toto exequantur committimus et demandamus, decreto nostro praesenti infra de actu expresso, in contumaciam citatae partis obtento, ad praemissa omnia mediante. Brevi postmodum superveniens ad cancellariam decretorum nostrorum et loco publicationum solito rediens nobilis Laurentius Kierzniewski ministerialis terrarum regni generalis, in vim suae verae ac fidelis relationis ubique locorum faciendae, palam, publice ac per expressum recognovit. Quia ille satisfaciendo mu- neri suo, additus existens judicialiter et per decretum praesens nostrum supra de actu specificatum, poenam bannitionis perpetuae super nobili magistratu, ordinibus et communitate Leopoliensi, ut supra decretam et obtentam, ad instantiam generosi instigatoris regni, eiusque delatorum nobilium seniorum totiusque nationi Ruthenae Leopoliensis, die hodierna in actu contenta, in praesentia mul- torum hominum diversi status, sexus et conditionis existentium ad judicia nostra assessorialia con- gregatorum, ante stubam judicialem alta sua sonorosa et praeconica voce publicavit, eosdemque citatos, perpetuo bannitos et de regno Poloniae ac magno ducatu Lithuaniae provinciisque eis an- nexis proscriptos esse proclamavit et ad notitiam deduxit. De quo est ipsius vera ac fidelis relatio, quam nos ab ipso suscipi, actis decretorum nostrorum inseri et ex eisdem parti postulanti in forma authentica extradi permissimus. In cuius rei fidem praesentibus sigillum regni est appressum. Actum Varsaviae sabbatho ante festum Purificationis Beatae Mariae Virginis proximo die scilicet trigesima mensis Januarii, anno Domini 1745-to, regni vero nostri XII.

Relatio illustrissimi et reverendissimi domini Andreae Stanislai Kostka comitis in Zaluskie Zaluski episcopi Culmensis et Pomeraniae, abbatis Cervenensis et Paradisiensis, supremi regni cancellarii.

Andreas Zaluski episcopus Culmensis et Pomeraniae supremus regni cancellarius. Locus sigilli. Michael Nagrodzki referendarius et decretorum curiae regni assumptus notarius manu propria. Correctum.

Decretum contumaciale inter nobiles seniores totamque nationem Ruthenam Leopoliensem atque nobilem magistratum, ordines et communitatem Leopoliensem. Lectum.

Август ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Вийшов раніше декрет найяснішого покійного Августа ІІ, нашого батька та попередника, в асесорському суді між шляхетними старшими, всією українською нацією, що є в нашому місті Львові, з одного боку, та шляхетним і знаменитим магістратом, колегією лавників та “40-а мужами”, і всією громадою нашого міста Львова, з другого боку, тут у Варшаві в четвер, напередодні свята св. Фоми апостола, 20 грудня 1714 року¹, у справі між тими сторонами з приводу допуску до будь-яких міських урядів тієї української нації, як уніатів. (Цей декрет) до нашого суду через суперечки сторін віднесений, внаслідок чого віддалив українську націю від контумаційних² декретів, з цієї причини ті декрети суду згаданого найяснішого покійного нашого батька оголосив складеними (для перевірки), наказав сторонам судитися про свої права та після цього видавати (вирок); і доповнив, щоб у дискусії процесувалися та постановив, щоб внаслідок (цього з’ясувати), чи були відповідними позов та (судова) акція львівської української нації, і тим не менше відіслав для остаточного вирішення справу зі сторонами до судів королівських власних реляцій, та наказав сторонам, щоб з готовими та спорядженими документами, необхідними у справі, з’явилися без будь-яких уникнень, обмовок та відкладань до судів власних реляцій. Коли ж шляхетний і знаменитий львівський магістрат згадану справу, віднесену до суду реляцій, відтермінував і (справа) була забута 29 років. Тому ми зі спеціальної нашої поінформованості, виходячи з попередніх (декретів), виданих подібно, знову відіслали минулого року цю справу і сторони нашим розпорядженням, випрошеним українською нацією, до наших асесорських судів для остаточного вирішення, відкинувши всі відкладення та майбутні уникнення; силою якого нашого відсилання (справи) були позвані до наших асесорських судів нашою королівською грамотою позову шляхетні та знамениті бурмистр, райці та весь магістрат і громада нашого міста Львова у нижчеописаній справі про уряди та всі загалом їхні маєтки на вимогу шляхетного публічного оскаржувача королівства та його звинувачувачів шляхетних і чесних позивачів української нації грецького обряду, з’єднаної з латинською (церквою). І виходячи з нашого розпорядження для огляду та заслуховування ця справа в силу нашого початкового розпорядження знову віднесена до нашого асесорського суду зі всім своїм наслідком для остаточного та завершального присудження у нашому суді у (цьому) стані та термінах, щоб знову прийняти, вирішити та назавжди влаштувати. У свою чергу та львівська українська нація була позвана на вимогу шляхетного львівського магістрату для складання нашого згаданого розпорядження для затримки та відкладання справи до судів наших власних реляцій. В інший час за тим нашим декретом (внесені) оригінальні свідчення про позови, а особливо витягнуте свідчення про позов з боку української нації перед ґродськими львівськими актами у найближчу суботу після свята Воздвиження св. Хреста, минулого 1744 року, переглядає все згадане, розповідаючи та вміщуючи у собі ширше. Таким чином, у сьогоднішній термін, що законно та на цей час припадає з тих наших позовів і нашого віднесення (справи) та через накладений арешт³, отриманий шляхетним магістратом, і цей (термін) до тепер продовжується; згадані сторони - сучасна (сторона) позивача, зрозуміло, шляхетний публічний оскаржувач королівства, його звинувачувачі шляхетні та чесні старші та вся львівська українська нація грецького обряду, з’єднана з латинською (церквою), через шляхетних і чесних Георгія Коція, старшого, та Михайла Лясковського, секретаря тієї нації, особисто разом зі шляхетним Блазієм Ільмінським та Йоаном Непомуценом Сломінським, своїми захисниками, стали перед нами та нашим судом, зваживши на той термін. А вже сторона відповідача, а саме, шляхетні та знамениті магістрат, стани і громада нашого міста Львова, за позовом генерального возного земель королівства шляхетного Лаврентія Кєшнєвського, оголошеним тричі та понад прийняту форму права учетверте, (щоб прийти) до нас та нашого суду, однак не з’явилися ні самі, ні через свого законного уповноваженого, якби виявляючи спротив. Ми, з нашими радниками та правниками вислухавши свідчення згаданого генерального возного земель королівства про зроблені оголошення тій позваній стороні (прийти) до нас та нашого суду, і за законною та твердою вимогою і наполяганням сучасної сторони позивача дозволили ту сторону відповідача, що не з’явилася, засудити на програш тієї справи знову після арешту. І в силу такого отриманого програшу, розплутуючи відкладення (справи), вчинене нашим розпорядженням та вирішуючи припозов для позивачів, (орієнтуючись) на спеціальні привілеї найясніших польських королів, наших попередників, як-от Сигізмунда Августа, Генріха, Стефана, Владислава IV, Яна Казимира, Михайла, Яна ІІІ, Августа ІІ та наші, а також їхні окремі дипломи та особливо останній - 1700 року, виданий за рішенням сенату покійному велебному Шумлянському⁴, львівському єпископу грецького обряду, з’єднаного з римською (церквою), та уніатській українській нації, а також (покликуючись) на конституції королівства 1667, 1678 та 1688 (років) під титулом “Унія грецької віри”⁵, за якою справді уніати були зрівняні та допущені до всіх та кожної вільності, уряду, прерогативи та гідності, якими тішаться львівські міщани латинського обряду; з цієї причини всі перелічені права, привілеї та будь-які вільності, які слугують нашим львівським міщанам- латинянам, для них (українців) зберігаємо та підтримуємо, й оголошуємо, щоб відтепер і назавжди вибиралися у бурмистри, райці, війти, лавники (колегію) “40-а мужів”, писарі, синдики⁶ та інші міські уряди відповідно до здатності підданих. І оскільки шляхетний львівський магістрат стосовно майбутніх виборів урядовців поповнюється впродовж багатьох років, то виникають міські вакансії як у (складі) “40-а мужів”, так і (колегіях) лавників та райців; тепер, почавши від цього року, хай прийме (магістрат) у свій (склад) безумовно з її (української) нації досвідчених мужів та маєтних міщан; наказуємо та вимагаємо від них під карами, що накладаються в праві на порушників наших декретів та визнанням інших виборів недійсними, якщо не було б прийнятих з уніатської української нації. І для виконання того нашого декрету висилаємо наших комісарів, як-от Гієроніма Шептицького, салдецького єпископа⁷, луцького суфрагана та львівського архидиякона, Ігнатія графа Сапегу, скарбника двору великого князівства Литовського, Йоахима Потоцького, львівського старости, Йоана Цєшковського, стенчинського стольника, Базиля Устрицького, перемиського стольника, та Вишпольського, львівського земського писаря. Хай ті комісари, приїхавши попередньо, прийдуть на львівську ратушу в самий день виборів урядовців, незважаючи на відсутність декого (з них) для створення своєї комісарської юрисдикції, коли шляхетний магістрат відмовився б вибрати з присутніх уніатської української нації на вакантні місця в (колегіях) райців, лавників та “40-а мужів”, хоч було б двоє (комісарів), вони у такому випадку тільки хай раз виберуть їх відповідно до здатності підданих (до урядів) та у перелічених трьох станах нашою владою хай встановлять, зберігаючи недоторканість права виборів у майбутньому для шляхетного львівського магістрату. І даний наш декрет, як отриманий знову після арешту щодо сторони відповідача (виконуйте), незважаючи та не беручи до уваги заперечення, позови будь- яких осіб про складання (на перевірку) даного нашого декрету та розпорядження, їхні реляції, грамоти розпоряджень та охоронні листи, що видані чи будуть видані, які сучасним нашим декретом скасовуємо та оголошуємо недійсними та неважливими, доручаємо та наказуємо цілком виконувати за посередництвом до цього всього даного нашого декрету, нижчевикладеного для виконання, отриманого при спротиві сторони відповідача. Трохи пізніше прийшовши до канцелярії наших декретів та повернувшись з прийнятого місця оголошень, шляхетний Лаврентій Кєшнєвський, генеральний возний⁸ земель королівства, в силу свого правдивого та вірного свідчення, зробленого у будь-якому місці, визнав відверто, публічно та явно, що виконуючи свій обов’язок як доданий судово та вище визначений даним нашим декретом до виконання, кару вічної баніції⁹ щодо шляхетного львівського магістрату, станів та громади, як вище є встановлено та отримано, на вимогу шляхетного публічного обвинувача королівства, його звинувачувачів шляхетних старших та всієї нації львівських українців, у сьогоднішній день дієво, у присутності багатьох людей різного стану, статі та походження, що зібралися в наших асесорських судах, перед судовою залою своїм високим, дзвінким та повнозвучним голосом оголосив та оприлюднив та довів до відома, що ті відповідачі назавжди є проголошеними банітами у Польському королівстві та великому князівстві Литовському і приєднаних до них провінціях. Про що є правдиве та вірне свідчення, яке ми дозволяємо від нього прийняти, внести в акти наших декретів та витягнути з них в автентичній формі прохаючій стороні. Для довір’я до справи до даної (грамоти) є притиснута печатка королівства. Діялося у Варшаві в найближчу суботу перед святом Благовіщення Пречистої Діви Марії, а саме 30 січня, року Божого 1745, а нашого панування - 12.

Андрій Залуський, єпископ Кульму та Померанії, найвищий канцлер королівства. Місце печатки.

Свідчення найяснішого і велебного пана Андрія Станіслава Костки графа в Залуському Залуського, єпископа Кульма та Померанії, цервенського та парадізького абата, найвищого канцлера королівства.

Михайло Нагродзький, референдар та доданий писар декретів королівського двору, рукою власною. Виправлений.

Контумаційний декрет між шляхетними старшими, всією українською громадою та львівським шляхетним магістратом, станами і громадою. Прочитаний.

¹ Див.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.143, арк.75-78зв. Це було рішення королівського асесорського суду, що відносило справу між магістратом, громадою міста Львова, вірменською нацією та українською громадою на вирішення реляційного суду.

² Див. примітку до док. №27.

³ Арешт на кондемнату, тобто засудження у справі, означав скасування попереднього засуджувального вироку.

⁴ Див. док. №24.

⁵ Помилково, має бути вказано “конституції королівства 1667, 1678 та 1699 років”, див.: VL, IV, p.437 (1667 р.); V, p.306 (1678 р.); VI, p.35 (1699 р.).

⁶ Синдик - уповноважений правно-публічною громадою правник для захисту її інтересів у судових справах.

⁷ Салдецький єпископ - номінальний титул. Луцький католицький суфраган Г ієронім Шептицький, що носив цей титул, походив з відомого шляхетського роду Шептицьких; у 1739 р. був іменованим луцьким суфраганом, у 1757 р. - кам’янецьким єпископом, у 1759 р. - плоцьким єпископом.

⁸ Возний - судовий виконавець, що оголошував вироки, вручав позови, оглядав місця злочинів та виконував інші судові чинності; існували посади генерального возного для всього королівства, земського - для воєводства та міського возного (iuris bedellus).

⁹ Див. примітку до док. №27.

1753 р., червня 5, Варшава Август ІІІ вирішує суперечку між райцями міста та українською громадою Львова про право останніх бути обраними до міських урядів

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.966, арк.1-4. Папір на 8 аркушах: 34x30,2 см. Без написів. Печатка: Gum., XLIV, N166.

Опубл.: Дополнения, с.14-16.

Augustus Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, МЯ Дій Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Λw1L∣Kl Czerniechoviaeque, nec non haereditarius dux Saxoniae, princeps et elector. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Contineri in decreto ju- diciorum nostorum assesorialium inter nobiles et honaratos Franciscum Wenino seniorem, Joannem Wemer, scabinos suo et totius collegii scabinorum, Jacobum Bernatowicz judicem nationis Armenae, Joannem Filipowicz regentem honoratae communitatis, quadraginta viros, nationes com- munitatesque villarum ejusdem civitatis patrimonialium ab una atque nobiles et spectabiles Joannem Wilczek praetensum proconsulem, Nicolaem Ziytkewicz. Joannem Solski, Stanislaum Nuszczynski advocatum, consules totumque magistratum Leopoliensem tum successores nobilium et spectabilium Petrum Kupifiski senioris et Francisci Wisniewski consulum mutuos actores et citatos ab altera, tum intervenientes in eodem decreto nostro specificatos ex tertia parte in causa variorum praejudiciorum et praetensionum ex solennissimis partium controversiis de actu hic Varsaviae feria quinta post dominicam Passionis quadragesimalem proxima, anno ad praesens currenti millesimo septingentesimo quinquagesimo tertio prolato.

Punctum favore nationis Roxolanae tenoris sequentis. In cathegoria trigesima prima decreti anni millesimi septengentesimi quadragesimi sexti respectu gravaminum nationis Roxolanae, licet quidem nobilis et spectabilis magistratus ac simul venerabile capitulum ecclesiae metropolitanae restitutionem adversus idem decretum anni millesimi septingentesimi quadragesimi sexti exposcat idque ex causis et rationibus, quod magistratui ad beneficia eiusdem ecclesiae jus praesentandi inserviat, compactata quoque inter praedictum venerabile capitulum et magistratum protunc Latinum intercesserant, consules vero nationis Roxolaniae vigore memoratorum compactatorum vocem activam in capitule in materiis regiminis ecclesiae materialis atque administrationem aerarii ejusdem ecclesiae, tum administrationem hospitalium Latinorum praetenderent, diversusque ritus mutationem in ecclesiastico ordine et civili inducere posset plurimasque rationes jam alias fusius circa agitationem causae injudiciis nostris anno millesimo septingentesimo decimo quarto exposititas et decreto in eodem anno millesimo septingen- tesimo decimo quarto lato insertas adducerent. Quia tamen praemissae reflexiones, constitutiones regni atque privilegia serenissimorum regum tum decreta annorum millesimo septingentesimo decimo quarto atque supra expressum millesimi septingentesimi quadragesimi sexti immutare vel aliquomodo Iimitare nequent, ideo restitution! locum non esse decernimus. Et hoc loco cathegoriam undecimam ratione ablegatorum ad comitia in decreto anni millesimi septingentesimi quadragesimi sexti exara- tam, in quo consules utriusque ritus pro ablegatis legales agniti, resolvendo, licet quidem nobilis et spectabilis magistrates decreta annorum millesimi sexcentesimi tertii, millesimi sexcentesimi quarti, millesimi sexcentesimi sexagesimi tertii et millesimi sexcentesimi octuagesimi secundi, producat. In quibus siquidem viri ritus Latini non comprehenduntur, nisi consules, qui protunc tantum fuere, ideo eosdem viros Graecos Latino Unitos ab ejusmodi ablegationibus excludi affectet. Quia tamen petitio haec nullo fundamento nititur decretaque premissa nullam exclusionem in se comprehendunt, ea propter locum restitioni non esse Latini¹ adinvenimus. Quia vero in supradicto decreto millesimi septingentesimi quadragesimi sexti adjectum est, ut tantum modo in magistratu consulari, collegio scabinali ac quadraginta viratu medietas sit hominum ritus Graeci Uniti, licet quidem terminus in praefata cathegoria anni millesimi septingentesimi quadragesimi sexti tantum modo sit restrictus et praeclusus, ne tamen medietas pro praeceptivo sumatur, ideo non intelligendum esse, ut omnino medietas sit Latino Unitorum in ordinibus, sed si fuerint electi, ut non excedat illorum numerus medi- etatem, tam in magistratu consulari, collegio scabinali, quam quadraginta viratu clarificamus. Et quia memorato decreto injunctum est, quatenus digni, capaces, possesionati et habiles ad obeunda officia ac bonae famae viri Rutheni Latino Uniti eligantur et assumantur, ideo praecludendo viam litibus, ut si inter eligentes intercedat super qualitatibus supra expressis subjecti eligibilis aliqua contentio vel contradictio in tali casu per literas informatorias ad reverendos vel magnificos supremos regni cancellarios eligentes et contradicentes pro resolutione controversiae recurrere resolutionique ex informationibus emanatae parere debeant, praefato decreto anni millesimi septingentesimi quadrag- esimi sexti adjicimus. Quod vero respicit residentes consules tres inter hoc nonnisi unum inveneri et computari ex natione Ruthena Latino unita posse statuimus, utque non observatis suis festis Ruthenis, quo ad jurisdictionem et judicia diebus in ordinatione praescriptis sitientibus justitiam administret decernimus. Et quoniam ex odio litis varia scripta etiam typo impressa contra praefatam nationem Roxolanam incerto authore in vulgus sparsa sunt, ideo eadem scripta pro famosis declaramus nihilque honori et bonae famae nationis Roxolanae nocere debere statuimus. Admissa quoque interventione venerabilis capituli metropolitani Leopoliensis et citationem decidendo idem venerabile capitulum circa compactata cum nobili magistratu inita conservamus et ne ex diversitate ritus in materialibus ecclesiis et administratione earum aliquae exoriantur quaerelae, ideo studendo tranquilitati, quatenus vitrici et provisorum Latinarum ecclesiarium et hospitalium sint viri Latini, Ruthenarum quoque sint viri Latino Uniti statuendum esse censemus et statuimus. Quod quidem punctum praememorati decreti nostri nos ex actis describi et parti affectanti in forma authentica extradi permisimus. In cujus rei fidem praesentibus sigillum regni est appressum. Actum Varsaviae feria tertia post dominicam Exaudi proxima, die scilicet quinta mensis Junii, anno Domini millesimo septingentesimo quinquagesimo tertio, regni vero nostri XX anno.

Relatio illustrissimmi et excellentissimi domini Joannis comitis in Konskie et Bialaczow a Malachowice Malachowski, supremi regni cancellarii, Opocznensis et Ostrolocensis capitanei.

Joannes Malachowski supremus regni cancellarius manu propria.

Ignatius Ludovicus Nowicki metricae regni praefectus et decretorum curiae regni assumptus notarius manu propria.

Punctum excerptum ex decreto civitatis Leopoliensis anno 1753 lato pro parte nationis Ruthenae Leopoliensis.

¹ Слово “Latini” дописано поза рядком, внизу сторінки.

Август ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Міститься у відкладеному декреті наших асесорських судів між шляхетними та чесними Франциском Веніно-старшим, Йоаном Вемером, лавниками, від свого (імені) та всієї колегії лавників, Якубом Бернатовичем, суддею вірменської нації, Йоаном Филиповичем, регентом чесної громади, “40-а мужами”¹, націями та громадами спадкових сіл того міста, з одного боку, та шляхетними і знаменитими Йоаном Вільчеком, неправним бурмистром, Миколаєм Зєнткевичем, Йоаном Сольським, Станіславом Нущинським, війтом, райцями та всім магістратом Львова, потім спадкоємцями шляхетних і знаменитих Петра Купинського-старшого та Франциска Вишнєвського, райців, взаємно позивачів, та перелічені у тому нашому декреті, з третьої сторони, у справі різних збитків та претензій у звичайних суперечках сторін, що діялося тут, у Варшаві, у найближчий четвер, після неділі Страстей, року теперішнього - 1753.

Пункт прихильності української нації такого змісту. У параграфі 31 декрету 1746 року² щодо обтяження української нації; хоч шляхетний і знаменитий магістрат та одночасно велебний капітул³ митрополичого костелу просив скасувати цей декрет 1746 року і з тих причин та приводів, що магістрату прислуговує право презенти⁴ до бенефіцій того костелу і що виникли угоди між згаданою велебним капітулом та магістратом⁵, тоді латинським, а райці української нації відповідно до згаданих угод презентуватимуть при активному голосі в справах матеріального управління костелу та адміністрування скарбницею того костелу, далі, до адміністрування латинськими шпиталями, а відмінний обряд може внести переміну у церковному та міському порядку; приводили багато причин, вже по-іншому, ширше викладених при веденні справи у наших судах 1714 року та внесених у виданий декрет того 1714 року⁶. Однак, тому не маючи змоги змінити чи будь-яким чином обмежити згадані присяги, конституції королівства, а також привілеї найясніших королів, потім декрети 1714, а також вищезгаданий 1746 (років), вирішуємо, що не слід повертати попередній (стан). І цей стан є окресленим у 11 параграфі з приводу посланців на збори у декреті 1726 року, у якому роз’яснюється, що райці обох обрядів визнані за законних посланців, хоч дозволено шляхетному і знаменитому магістрату представити декрети 1603, 1604, 1663 та 1682 років, у яких мужі латинського обряду не згадуються, тільки - райці, які тоді тільки такими (латинниками) були, з цієї причини (магістрат) намагається виключити тих мужів грецького (обряду), латино-уніатів, від такого роду посланців (у магістрат). Однак, тому що це прохання не має жодної підстави та згадані декрети не згадують про жоден виняток, ми внаслідок цього знаходимо, що не слід повертати (попередній) стан латинникам. А оскільки у вищезгаданому декреті 1746 року є додано, що таким чином у раєцькому магістраті, колегії лавників та "40-а мужів" половина (посад) буде у людей греко-уніатського обряду, хоч термін у згаданому параграфі 1746 року є таким чином обмежений та загороджений, що половина (посад) наперед не набирається; тому пояснюємо: не слід розуміти так, що цілком половина у станах буде латино-уніатами, але якщо будуть обраними, щоб не перейшли через половину їхньої кількості як у раєцькому магістраті, колегії лавників, так і в - “40-а мужів”. І оскільки у даному декреті є згадано, щоб вибирали та приймали українців, латино-уніатів, гідних, придатних, маєтних і здатних до виконання урядів та мужів доброї слави. З цієї причини додаємо за згаданим декретом 1746 року, закриваючи дорогу суперечкам, що якщо трапиться між обираючих якась суперечка чи заперечення щодо вище зазначених якостей у пропонованого кандидата, у такому випадку обираючі та ті, хто заперечують, повинні звернутися інформаційною грамотою до велебних чи вельможних найвищих канцлерів королівства для вирішення суперечки та скоритися рішенню, що випливе з інформаційної (грамоти). Що ж стосується трьох управляючих райців, встановлюємо - між ними тільки один з української нації, латино-уніатів, може знаходитися та рахуватися; вирішуємо, щоб не дотримуючись своїх українських свят, виконував справедливість бажаючим юрисдикції та судів у визначені в розпорядку дні. І оскільки з ненависті суперечки поширюються у народі різні писання, навіть друковані, проти згаданої української нації непевного автора⁷, тому ті писання оголошуємо наклепницькими та встановлюємо, що ні в чому не повинні шкодити честі та доброму імені української нації. Також допускаючи звернення велебного львівського митрополичим капітулом та вирішуючи позов, зберігаємо той велебний капітул при укладеній угоді з шляхетним магістратом, і щоб не з’являлися будь-які скарги з (причини) різниці обряду у матеріальному (облаштуванні) церков та їхньому адмініструванні; тому, підтримуючи спокій, вважаємо встановити та встановлюємо, щоб ктиторами та провізорами латинських костелів та шпиталів були мужі-латинники, також українських (церков та шпиталів) були мужі, латино- уніати. Цей пункт згаданого нашого декрету ми дозволяємо виписати з актів та видати в автентичній формі стороні, що вимагає. Для довір’я до справи до даної (грамоти) є притиснута печатка королівства. Діялося у Варшаві у найближчий вівторок після неділі "Екзавді", а саме, 5 червня, року Божого 1753, а нашого панування 20 року.

Йоан Малаховський, найвищий канцлер королівства, рукою власною.

Свідчення найяснішого та найвеличнішого пана Йоана, графа в Конське, Бялачові та Малаховицях, Малаховського, найвищого канцлера королівства, опочнського та остролоцького старости.

Ігнатій Людовик Новицький, префект метрики королівства та доданий писар декретів королівського двору, рукою власною.

Пункт-витяг з виданого декрету міста Львова 1753 року для сторони львівської української нації.

¹ Колегія 40-а мужів - контрольний орган міської громади, в який входили по 20 представників купецтва та цехового ремісництва, був запроваджений у Львові за декретом Стефана Баторія від 25 травня 1577 р. (див.: Привілеї, с.387-396).

² Див. витяг з королівського декрету від 23 вересня 1746 р.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.143, арк.108- 109зв. У ньому йшлося про виконання королівських декретів, виданих для зрівняння українців з польським населенням Львова; король підтвердив вибір українців у половину складу райців, лавників та колегії “40-мужів”. Але через спротив польського магістрату цей декрет знову не був виконаний.

³ Капітул - колегія, складена з духовних осіб при митрополиті, в монастирях; крилос.

⁴ Див. примітку до док. №1.

⁵ Угода між львівським капітулом та радою міста Львова була укладена 9 березня 1514 р. (див.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.309; Регест грамоти - Каталог, №352).

⁶ Див. примітку до док. №30.

⁷ Друкована брошура під титулом “Status causae ex parte magistratus, quadragintaviros... ratione praetensae ad omnes praerogativas, libertates..., ad iudicia sacrae regiae maiestatis institutae, demum ad iudicia relationum propriarum remisae, rationibus iuris, privilegiis, statutis et constitutionibus atque status regni Poloniae intentionem Ruthenorum...” (ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.143, арк.118-122зв.), безсумнівно, виходила з боку польської владної верхівки, містила незграбні випади проти українців; була видрукована, очевидно, до декрету реляційного суду від 30 січня 1745 р. (див. док. №30), але й після рішення на користь українців розповсюджувалася в місті, на що скаржилися українці.

1754 р., грудня 13, Варшава Август ІІІ підтверджує всі права та привілеї Успенського Ставропігійського братства та української громади Львова на основі обляти привілею Августа ІІ від 26 червня 1700 р. в львівські ґродські акти

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.971. Документ у вигляді зошита з двох пергаментних і чотирьох незаповнених паперових аркушів розміром 39,6х32,1 см., в твердих темно-коричневих шкіряних обкладинках з тисненням геометричного орнаменту. Ініціал “S”. Написи: “Confirmatio generalis jurium confraternitatibus Assumptionis Beatissimae Virginis Mariae et sancti Onuphrii ritus Graeco-Uniti Leopoliensis servientium. Feria sexta post dominicam Laetare quadragesimalem proxima, anno Domini 1755 privilegium praesens ad acta castrensia capitanealia Leopoliensia per oblatam porrectum, susceptum et ingrossatum est” (XVIII). Печатка відсутня.

Опубл.: Дополнения, с.14-16.

Регест: Каталог, №1069.

Augustus III Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithvaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Λ1W⅛IWA Czerniechoviaeque, nec non haereditarius dux Saxoniae, et princeps elector. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Productas coram nobis esse literas papyraceas infrascriptas ex actis castrensibus Leopoliensibus authentico ex- tractu depromptas sigilloque castrensi communitas et manu generosi officialis castrensis subscriptas sanas, salvas et illaesas omnique suspitionis nota carentes, continentes in se generalem confirmatio- nem omnium jurium, diplomatum, privilegiorum confraternitatibus ecclesiarum ritus Graeco Uniti Leopoliensibus, nempe uni intra menia Assumptionis in Caelum Beatissimae Virginis Mariae, alteri vero extra menia sancti Onuphrii servientium supplicatumque nobis est nomine earundem confrater- nitatum binarum, quatenus illis dicta jura, diplomata, privilegia generaliter omnia authoritate nostra regia approbare, confirmare, ratificare et innovare dignaremur. Quarum quidem literarum de verbo ad verbum sequitur talis tenor:

Actum in castro inferiori Leopoliensi feria sexta ante festum sanctae Margarethae virginis et martiris proxima anno Domini millesimo septingentesimo. Ad officium et acta praesentia castrensia capitanealia Leopoliensia venientes personaliter honorati Nicolaus Michalewicz, Petrus Siemiano- wicz et Stephanus Laskowski suis et totius confraternitatis ecclesiarum ritus Graeci Leopoliensium, unius intra menia Assumptionis in Caelum Gloriosissimae Virginis Mariae, alterius extra menia sancti Onuphrii nominibus obtulerunt officio praesenti et ad acticandum porrexerunt literas sacrae regiae maiestatis, confirmationem confirmationum jurium, diplomatum et privilegiorum eidem confraterni- tati servientium manibus sacrae regiae maiestatis et infrascripti secretarii subscriptam atque sigillis maioris cancellariae regni communitam tenoris sequentis.

Далі наводиться грамота Августа ІІ від 26 червня 1700 р. (див. док. №25).

Ex actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus extraditum. Locus sigilli castrensis.

Correxit Bqkowski m. p. Lectum per Nieskorawski m. p.

Nos itaque Augustus Tertius rex Poloniae, praedictae supplicationi earundem binarum confra- ternitatum Leopoliensium rithus Graeco Unitarum benigne annuentes, praeinsertas literas omniaque generaliter jura, privilegia et libertates iisdem binis confraternitatibus gratiose datas, collatas et conces- sas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis, conditionibus, nexibus et ligamentis approbandas, confirmandas, ratificandas et innovandas esse duximus, uti quidem approbamus, confirmamus, ratifi- camus et innovamus praesentibus literis nostris decernentes easdem vim et robur debite ac perpetuae semper firmitatis obtinere debere. In cuius rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri jussimus. Datum Varsaviae die XIII mensis Decembris, anno Domini MDCCLIV, regni vero nostri XXII anno.

Augustus rex.

Adalbertus Rakowski sacrae regiae maiestatis sigilli maioris regni secretarius m. p.

Confirmatio generalis jurium confraternitatibus Assumptionis Beatae Virginis Mariae et sancti Onuphrii ritus Graeci Uniti Leopoliensibus servientium.

Август ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Було представлено перед нами нижчевнесену грамоту, витягнуту автентичним екстрактом з львівських ґродських актів, зміцнену ґродсь- кою печаткою та підписану шляхетним ґродським урядовцем; цілу, непорушну та непошкоджену, без будь-якої підозри, що містить у собі генеральне підтвердження всіх прав, дипломів, привілеїв, що слугують церковним львівським греко-уніатським братствам при церквах; одна, звичайно, в межах мурів - Успіння в Небі Пречистої Діви Марії, а інша - поза мурами - св. Онуфрія; і просили нас від імені тих обох братств, щоб ми вважали за гідне згадані загалом всі права, дипломи, привілеї нашою королівською повагою схвалити, підтвердити, зміцнити і відновити. Цієї грамоти такий зміст дослівно наводиться.

Діялося у львівському Низькому замку у найближчу п’ятницю, перед святом св. Маргарити діви та мучениці, року Божого 1700. До даного уряду та львівських ґродських, старостинських актів особисто прийшли чесні Миколай Михалєвич, Петро Семянович та Стефан Лясковський від себе та від імені всього братства львівських церков грецького обряду, одна в межах мурів - Успіння в Небі Пречистої Діви Марії, інша поза мурами - св. Онуфрія, запропонували даному уряду та подали до внесення в акти грамоту священного королівського маєстату підтвердження підтвердження прав, дипломів та привілеїв, що слугують тому братству, підписану руками священного королівського маєстату та нижчевписаного секретаря і зміцнену великою печаткою канцелярії королівства, наступного змісту.

Далі наводиться грамота Августа ІІ від 26 червня 1700 р. (див. док. №25).

Витяг з львівських ґродських, старостинських актів. Місце ґродської печатки.

Правив Бонковський, рукою власною. Читав Нєскоравський, рукою власною.

Таким чином, ми, Август ІІІ, польський король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання тих обох львівських уніатських братств грецького обряду, внесену грамоту та загалом всі права, привілеї вільності; (грамоту) ласкаво дану, подану та надану обом братствам у всіх її пунктах, клаузулах, статтях, умовах, зв’язках та пов’язаннях вважали схвалити, підтвердити, зміцнити та відновити, як і схвалюємо, підтверджуємо, зміцнюємо та відновлюємо даною нашою грамотою, вирішуючи, що вона повинна отримати силу та міць належної та завжди вічної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 13 грудня, року Божого 1754, а нашого панування 22 року.

Август, король.

Адальберт Раковський, секретар великої печатки священного королівського маєстату, рукою власною.

Генеральне підтвердження прав, що слугують львівським братствам Успіння Пречистої Діви Марії та св. Онуфрія греко-уніатського обряду.

1766р., грудня 26, Варшава Станіслав Август підтверджує дві грамоти Яна Собєського від 5 березня 1676 р. та Августа ІІ від 6 жовтня 1697р. з підтвердженням прав та привілеїв Львівського Ставропігійського братства

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.129, оп.1, спр.1001, арк.1-6.

Опубл.: Копыстянский, №104.

tanislaus Augustus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, y(Q⅛⅝*y Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, r∣∕!5γ?∣!jr Severiae, Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, gS⅛gg⅝j⅞ universis et singulis. Exhibitas coram nobis esse binas literas pargamenas, primas serenissimi olim divae memoriae Joannis Tertii et alteras serenissimi olim Augusti Secundi, regum Poloniae, antecessorum nostrorum, confraternitati ecclesiae Assumptionis in Caelum Beatis- simae Virginis Mariae, ritus Graeci Uniti Leopoliensi servientes, manibus eorundem antecessorum nostrorum subscriptas et sigillis pensilibus majoris cancellariae regni communitas, sanas, salvas et illaesas, omnique suspicionis nota carentes. Supplicatum nobis est nomine ejusdem confraternitatis ritus Graeci Uniti Leopoliensis, ut ipsi praedicta jura authoritate nostra regia approbare, confirmare, ratificare et innovare dignaremur. Quarum quidem literarum, et quidem primarum tenor sequitur estque talis.

Далі наводиться грамота Яна Собєського від 5 березня 1676р. (див. док. №19).

Alterarum vero literarum tenor eiusmodi.

Далі наводиться грамота Августа ІІ від 6 жовтня 1697 р. (див. док. №21).

Nos itaque Stanislaus Augustus rex, praedictae supplicationi, uti justae benigne annuendo praeinsertas literas in omnibus earum punctis, clausulis, articulis, nexibus, ligamentis et conditionibus approbandas, confirmandas, ratificandas et innovandas esse duximus, prout quidem approbamus, confirmamus, ratificamus et innovamus, decernentes easdem vim et robur perpetuae firmitatis obti- nere debere. In cujus rei fidem praesentes manu nostra subscriptas sigillo regni communiri jussimus. Datum Varsaviae, die XXVI mensis X-bris, anno Domini MDCCLXVII, regni vero nostri III anno.

Stanislaus Augustus rex. Locus sigilli appensi maioris cancellariae regni.

Clemens Kozlowski sigilli majoris regni secretarius manu propria.

Confirmatio jurium fraternitatis ecclesiae tituli Beatissimae Virginis Mariae ritus Graeci Latini Uniti Leopoliensis.

Станіслав Август, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо даною нашою грамотою, всім та кожному, кому потрібно. Представлено перед нами дві пергаментні грамоти, перша - найяснішого покійного, божественної пам’яті Яна ІІІ та інша - найяснішого покійного Августа, польських королів, наших попередників, що слугують львівському греко-уніатському братству церкви Успіння в Небі

Пречистої Діви Марії, підписані руками тих наших попередників та зміцнені підвішеними великими печатками канцелярії королівства, цілі, непорушні та непошкоджені, без будь-якої підозри. Просили нас від імені того львівського уніатського братства греко-уніатського обряду, щоб згадані права нашою королівською повагою ми вважали за гідне схвалити, підтвердити і відновити. Цих грамот та ось першої зміст наводиться та є таким.

Далі наводиться грамота Яна Собєського від 5 березня 1676р. (див. док. №19).

А іншої грамоти зміст такий.

Далі наводиться грамота Августа ІІ від 6 жовтня 1697 р. (див. док. №21).

Таким чином, ми, Станіслав Август, король, милостиво прихиляючись до згаданого прохання, як справедливого, внесену грамоту у всіх її пунктах, клаузулах, статтях, зв’язках, пов’язаннях та умовах вважали схвалити, підтвердити, зміцнити та відновити, як і схвалюємо, підтверджуємо, зміцнюємо та відновлюємо, вирішуючи, що вона повинна отримати силу і міць вічної міцності. Для довір’я до справи дану (грамоту), підписану нашою рукою, наказали скріпити печаткою королівства. Дано у Варшаві 26 грудня, року Божого 1767, а нашого панування 3 року.

Станіслав Август, король. Місце великої підвішеної печатки канцелярії королівства. Клеменс Козловський, секретар великої печатки королівства, рукою власною. Підтвердження прав львівського латино-уніатського братства церкви під титулом Пречистої Діви Марії грецького обряду.

<< | >>

↑

Источник: Привілеї національних громад міста Львова (XlV-XVIII ст.)/ Упорядник М.Капраль, наук. ред. Я.Дашкевич, Р.Шуст. — Львів: Львівський національний універсистет ім.І.Франка; Львівське відділення Інсититуту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України. — 2-е виправлене видання (електронний варіант). 2010- 576 с.. 2010

Еще по теме ПРИВІЛЕЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ:

- История государства и права Великобритании - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Казахстана - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права России - История государства и права США - Історія держави і права України - Римское право -