VI. Порядок зборів Козацької ради. Описи деяких рад. Спосіб скликання. Порядок розміщення. Головування на ній. Розпорядчі функції старшини. Порядок голосування.
Ми вже наводили Лясотин опис ради на Запоріжжі за ранніх часів. Там ми бачили козацьке коло, коло січової старшини; порядок обміркування (голосні вигуки черни) і те, що згоду свою виявляла вона тим, що кидала догори шапки, розпорядчі функції на ній осавулів, то-що.
Порядок ради на городовій Україні в 1638 р. бачимо з щоденника С. Оскольського. Це було підчас переговорів гетьмана Гуні з поляками коло Старця. Після того, як прибули польські посли, „далъ знати Гуня, аби были до ради готови козаки, потомъ, впровадивши ихъ посередь кола, где бубонъ и бунчукъ былъ, казалъ Гуня, вязанку сіна принести и по земли розислати и посадилъ близъ себя пановъ послові/4... Читано конституції: „але на тое своеволство и чернь велце скрикнула и розд- рухъ великій учинила; отповідь отложили (до эавтрого). прето Гуня реклъ до пословъ: gdy ся зъ собою розмовимо, дамо знати" ’)...
Року 1651 за Хмельницького бачимо як скликано раду. Для цього вдаряли „W bςbny па czernickq radς" *).
Року 1654 переяславська рада: „по тайной раді, которую гетманъ имЪлъ съ полковники своими, и съ утра того ж дни, во вторый часъ дни, бито въ барабанъ съ часъ времени на собранія всего народа слы- шати сов!тъ о ділі хотящемъ совершитися. И какъ собралось великое множество всякихъ чиновъ людей, учинили кругъ пространный про гетмана и про полковниковъ, а потомъ и самъ гетманъ, вышелъ подъ бун- чукомъ, а съ нимъ судьи и ясаулы, писарь и вс! полковники". Підчас ради „полковникъ переяславской — Тетеря, ходячи въ кругу, на вс! стороны спрашивалъ: вей ли тако соизволяете? Рекли весь народъ: вси единодушно" 8).
Раду Чигиринську 1657 р. описав Самовидець. Ми вже наводили цей опис. Тут повторимо, що рада тривала кілька днів, що 25 серпня була рада в дворі Ю. Хмельницького. Що на ній „пытано по килка крогь през асауловъ войска на чомъ бы воля г'хъ была"...
„Посполитое войско" — рядове козацтво „одними голосами кричало", що хоче Ю. Хмельницького. На третій день (27?) знов зібралася військова рада. Вона ухвалила обов’язки Виговського, як заступника молодого гетьмана й вирішила, як має він підписуватися під універсалами.Рада 1660 в Корсуню. Тут цікаво, як описав її Беньовський.,1Diς 21 9 bris w Niedzelς Rada Czerniecka. Jest area przy Cerkwi Spas- kiey wielka, tarn siς zeszlo ze dwadzeeszia tysiςncy czerni. Chmielnicki (o czym ia nie wiedzia!em) z Pulkownikami zatrzymal siς we dworze u sie- bie" (боючись черни. Л. O.). Беньовський послав по гетьмана і він „przyszedi s Pulkownikami more solito operto, capito na tς у owς stronq Maniaiqc siς, wszedi w circul. Tamzs, polozywszy na Czapcs na ziemi Buiawς, co icst Signum u nich obrenuntiationis, rzekl kilka slow do Czerni..." про надіслання королівського комісара, щоб скасував московські накази. Потім була промова Беньоаського, що наприкінці її,,Scassowawszy Car- skie Rzqdy, Bu!awς, wziawszy iq z ziemi oddalem Imieniem IE Kr Mci P. M. Mlgo Chmielnickiemu у drugq Nossaczowi na Oboznowstwo. Gratis- sime et cum applausu przyςli Chmielnickiego. Potrzsbowalem tandem aby Czerh wiernosci swey poparia przysiςgq zarazem w Cerkwi". Це було виконано, потім був обід у гетьмана, де,,Sami siς dziwowali у przyznali, ze siς nie Spodziewali tak Zgodney rady Czernieckiey у ze siς iey oba∙ wili" l).
69
Чорну раду 1663 р. так описує Самовидець: „Итакъ зложили чась раді юня 17, заразъ уступивши в пости петровъ, на которую раду такъ постановили были, жеби в тую раду ити пішо, безь всякого оружжа. И за містомь разбито наметь великій, на тое присланній от его царского величества, при которому наміті и войско московское стало э оружжемъ эа-для унимания своеволі, але тое мало що помогло. Як вдарено в бубни на раду"... Бруховецький прийшов пішки, без зброї, Comko озброєний, з гарматами.
Після промови В. Гагіна „заразъ крик-ь стался э обохъ сторонъ о гетманство: одни кричать „Бруховецкого гетманомъ", а другіе кричать: „Сомка гетманомъ" и на столецъ обоихъ сажаютъ, а далій межи собою узяли битися и бунчукъ Сомковъ зламали". Далі „сторона Сомкова мусіла уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столецъ всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманомъ окрикнули, давши оному булаву и бунчукъ в руки... Але того часу князь BeAHKOgagHHb не потвержалъ гетманства Бруховецкому, бо и до себе прити не моглъ за великимъ шумомъ межи народомъ“. Лиш на третій день була рада (коли Сомка відступили козаки), коли Бруховецькому „князь здаваль з своихь рукь булаву и бунчукъ, под- тверждаючи гетманство, и припроводилъ въ соборную церковь святого Николая, где присягу виконалъ Бруховецкій зо всімь войскомъ“. При цім був такий момент, коли Великого-Гагін наказував „жеби в тую раду пришовши, знаки войсковіе положиль, жеби уся старшина уступила до ради до намету, а чернь войско жеби гетмана настановляли кого улюблять"2). Про цю-ж раду 1663 р. маємо опис і П. Гордона, що оповідає за неї, як видно, з слів кого-небудь із своїх товаришів — захід- ньо-европейських офіцерів на службі в Московській державі. „17 (червня) годин в 10 ранку окольничий з’явився з військом до царського шатра. Після того як було розставлено варту, Comko з зброєю і розпущеними корогвами виступив з свого табору; те-ж зробив і Бруховецький. Хоч окольничий і наказав сказати їм, що вони мали з’явитися без зброї, проте вони не звернули на це уваги. Як прибув епіскоп, окольничий, узявши з собою царську грамоту і вийшовши з шатра, надіслав Сомкові і Бруховецькому наказ підійти без зброї з усіма старшинами і кращими козаками до шатра. Всі наказа виконали опріч Сомка, іцо залишив при собі шаблю і сагайдак. Коли піхота стала з обох боків, а окольничий, епіскоп, стольники і дяки стали на лави, прочитано царську грамоту, що в ній козакам наказувано обрати собі гетьмана та вказувано, як слід переводити цс обрання Грамоту ще не дочитано ще й до половини, як поміж козаками почався великий галас: одні кричали „Сомко!“, инші „Бруховецький!“. Коли ці крики було повторено при знятих шапках, піхота Сомка, прийшовши з його бунчуком і корогвами вперед, накрила його корогвами й окликнула гетьманом. Підчас цього замішання окольничий та инші мусіли були зійти з лав та були вельми щасливі дійшовши до шатра. Тимчасом козаки з партії Бруховецького принесли його бунчук та корогви на те місце, де був Comko з своїм бунчуком, та відтіснивши його з прихильниками від цього місця зламали древко бунчука та забили того, хто держав його. Хвилювання було таке велике, що, коли-б не було з наказу полковника Штрасбурга кинуто кілька ручних гранат, то козаки напевне зламали-б шатро; гранати-ж розчистили місце перед шатром, де залишилися тільки забиті та поранені. Comko скочив на коня і повернувся з своїм розладнаним загоном назад до табору, його начальницьке берло й литаври захопив відділ Бруховецького. Бруховецький прийшов потім з епіскопом, та окольничим у шатро, щоб обміркувати становище Сомко-ж надіслав до окольничого вимогу видати тіло бунчучного та поранених, на що одразу-ж було дано наказа. Comko вимагав також суду над особами, що забили й поранили декого з його козаків. Але окольничий наказав відповісти на це, що козаки Сомка сами подали привід до цієї сутички, завившися озброєними обирати його на гетьмана. Окольничий делегував до Сомка і його полковників якогось Василя Непшіна, вимагаючи, щоб вони мирно з’явилися до шатра, але вони відмовилися це виконати, бо побоювалися, що їх заб’ють, як Сомкового зятя бунчучного; окрім того вони сказали, що гетьмана вони вже обрали. Тоді загін рейтарів провів Бруховецького до його табору. 18-го червня окольничий з епіскопом і Полками прийшов до шатра. До Сомка і Бруховецького надіслано двох старшин з наказом їм з’явитися з своїми старшинами до шатра, а решті козаків без зброї зібратися на полі; вони обіцяли це виконати. Під цей час більша частина людей Сомка перейшла на бік Бруховецького; побачивши це, Comko намагався біжати з небагатьма козаками, але, оскільки Його переслідували його-ж люди, вратувався в російський табір, куди впустили його вкупі з його полковниками. Незадовго перед цим Васюта, здобувши дозвіл, поїхав до міста, де й передав дружину та діти в замок під охорону Михайла Михайловича Дмітрієва. Бачучи, що Comko мав при собі тільки небагатьох людей і боючися, що козаки, зібравшися всі вкупі, вимагатимуть видачі його з його прихильниками і заб’ють його, окольничий, за їх-же вимогою, надіслав їх у кількості 150 чоловіка, частково панів, частково слуг, до замку під прикриттям кінноти та піхоти. Бруховецький досить довго був зайнятий розподілом козаків, що перейшли до нього. Одержавши наказа з’явитися з своїми козаками до шатра, він наказав спитати: чи йти йому з зброєю, чи без неї; на це йому було дано відповідь, що і він сам, і його козаки мусять з’явитися без зброї. Спочатку прибула його кіннота з старшинами, верхи і з корогвами але без зброї і вишикувалася в формі півмісяця, що кінці його притулялися до шатра; потім прибула чернь пішки і без зброї і була розміщена поміж кіннотою. Коли все було налагоджено, Бруховецький сповістив про це окольничого, що пішов з епіскопом й товаришами до центра козацького війська; до нього назустріч пішов Бруховецький, його супроводили всі полковники, сотники, отамани, осавули та инш., які заявили, що обрали на свого гетьмана Бруховецького. Тоді окольничий наказав останньому пройти з своїм бунчуком перед козаками, що схиляли корогви до його бунчука і скидали шапки, визнаючи його таким чином за гетьмана. Після цього окольничий та епіскоп повернулися до шатра. Коли туди прийшов і Бруховецький, окольничий наказав йому йти з полковниками, сотниками й иншими до собору, щоб присягнути і здобути царське жалування. Бруховецький відповів, що виконає це, скоро тільки заспокоїть своїх козаків, які вимагали видачі Сомка й Золотаренка з їх прихильниками. Незабаром після цього вони всі пішли до міста і гетьман у соборі присягнув на вірність та поцілував Євангелію. В цей день і в наступні дні присягнули також полковники та инші старшини. Після цього гетьман здобув від окольничого царську грамоту, написану на пергамені золотими літерами, при цім стріляли з усіх гармат, що були в замку та в місті" ,)∙Тут між иншим інтересні для порядку ради відомості про те, що рада „розмістилася в формі півмісяця, що кінці його притулялися до шатра" і те що козаки, призначаючи гетьмана Бруховецького, скидали шапки2).
Раду 1672 р. так малює кн. Ромодановський: 17 червня по другім зачитанні статтів: „генеральные обозной Петр[499] [500] Забіла с* товарищи и полковники и вся войсковая старшина и козаки и міщане сказали, что они гетмана обирати готовы. И боярин*... князь Григорей Григорьевич* Ромодановской с* товарищи перед шатром* в* обозі веліли для обиранія гетмана и рады устроить місто. И устроя місто, поставити на нало! Спасов* образ*, а булаву положити на стол*, а знамя и бунчюкь поставили у стола". Всі, „из* шатра на уготованное місто на раду вышли; и перед Спасовым* образом* архієпископ* говорил* молитву- А по молитві, боярин* гемералнымъ и войсковой старшин! и всему войску на act четыре стороны говорили4[501] — про дозвіл царя обрати гетьмана. „И, зговори боярин* річ*, отступил* с* товарищи от* стола прочь. И обозной и судьи, писарь, полковники и вся старшина и все войско cet стороны Дніпра водными своими гласы обрали гетманом* генералного судью Ивана Самойлова. И как* обрали, что ему Ивану Самойлову быть гетманом*, и полковники переяславскій Дмитряшко Райча, кіевской Костянтин* Солонина, взяв* его Ивана под* руки, поставили на столъ; и обозной Петр* Забіла с* полковники, взяв* булаву, гетману поднесли и укрывали его знамены и бунчюкомъ44. Самойлович казав, що він гетьманства не хоче, а втім мусить прийняти його з умовою, що військо буде вірним цареві. „И обозной Петр* Забіла со всею старшиною и с* козаки и с* міщани, говорили: великому государю... и его государским* наслідником* с* ним* гетманом* служить в* вічком* подданстві они готовы; а он* бы Иван* булаву и знамя у них* принял* и гетманом* был*. И Иван* Самойлов* булаву и знамя и бун- чюк* у обозного и у всей старшины и у войска принял* и учинился гетманом*44. Далі молебінь у боярськім шатрі; присяга гетьмана й новообраних старшин і підписування статтів і Ромодановський передав ствердну грамоту на гетьманство.и у старшин* взяв войсковую печать (гетьманові) отдали4*. Далі — бенькет ’)•
Рада 1687 р.,,Da von den Kosaken etwa 800 Mann zu Pferde und 1200 zu Fusze eine Stunde lang auf der Ebene gestanden hatten, wurden sie in den Kreis gerufen. Sobald sie daselbst angekommen waren, traten die Vornehmsten von ihnem naher und begaben sich mit den Bojaren in die Kirche1.wohin ihnem die Zeichen Viertelstunde Iang Gebete waren ver- richtet worden, kamen sie alle wieder heraus, und die gedachen Insignien wurden wieder auf den Tisch gelegt. Darauf trat der Generalissimus auf cine Bank und sagte zu den Kosaken dasz ihnen die Zaren Crlaubten sich nach ihrem alten. Gebrauche einem Hetman zu wahlen, und dasz ein jeder von ihnen bei der Wahl frei seine Stimme geben kδnne. Er verlangte also, dasz sie sich erklaren sollten. Anfanglich herrschte eine kleine Stille worauf einigc von den Nechsten den Maseppa nannten. Dieses Verbreitete sich immer weiter, bis alle auf gewisze Art schrien, sic Verlangten den Maseppa zum Hetmann. Einige nannten zwar einen gewiszen Borkowski, sie wurden aber bald zum Stil Schweigen gebracht, da der erste Ausruf wiederholt wurde. Der Generalissimus Iragte sodann die vorn?hmsten Kosaken, wen sie zu ihrem Hetman haben wolltcn, und alle antworteten einmiithig, den Ma- seppa. Darauf stieg der Dumnoj Djak auf eine Bank und las mit Iauter Stimme den Eid, vor den sie schwδren sollten, deszgleichen wurde da> Buch den Artikeln herbeigebracht, welches sie zu Unterschreiben verspra- chen, sowie der Hetman, den Eid zu Ieisten. Nachdem dieses Ietzere auf die gewδhnliche Art, da namlich der Hetman dem Diak die Eidcsformel nachsprach, geschehen war, so wurde das Buch mit den Artikeln gebracht, welches der Hetman und alle die vornehmsten Personen, welche zugegen waren, Unterschrieben. Eben dieses Buch wurde nach alien ansenn)ichen Stadten gebracht und von der Geistlichkeit1 den Magistraten und den vor∙ nehmen Kosaken, welche bei der Wahl nicht zugegen gewesen waren, unter∙ schrieben. Darauf nahm der Bojarin tlen Gommando-Stab (BuIawa) den Buntchug und die zarichen Fahnen1 welches die Insignien der Hetmans — wiirde waren und iibergab selbige dem neunen Hetman1 der sie an einige welche bei ihm standen abgab. Nach abgestatteten Gliichwiinschen setzen sie sich zu Pferde und ritten nach dem Lager zuriick, und der Hetman begleitete den Bojarin bis auf den halben Weg“ ,).
Що-ж дають нам ці описи й инші відомості, щоб визначити порядок скликання й переведення генеральної ради?
Скликав раду гетьман або вища старшина, що урядувала в період міжгетьмання. Для цього розсилалися універсали по полках. До нас дійшли універсали полковника й опікуна (наказного гетьмана?) Скидана з 1637 р. Перед тим р. 1636 універсали розсилав гетьман[502] [503] [504]). На початку р. 1662 писав до Москви Переяславський воєвода кн. Волконський, що наказний гетьман Comko писав „во всі полки и полковником, что им всім учинить рада в Києве..'."[505]). В липні 1669 р. московський уряд дорікав Дорошенкові, що цей „листы и универсалы свои на сю сторону Днепра к полковником: к Переяславскому и к Прилуцкому прислал, и призываешь ихъ на раду единаго ради Гетманского начала н водностей" ’)• Маємо один із цих універсалів гетьмана Дорошенка, а саме — до полку Прилуцького. В нім він „4 дня, місяца не написано", завважує російський перекладач, закликає на раду такими словами: „прошу чтоб вы —конный, пішие, такт» полковники, судьи, есаулы, сотники, атаманы і все купно того полку товариство, кто толко отчины своей Украине добру общему і волностямъ, за которые кровь свою розливаєм[506] [507], есть желательные" (прибували) ’). Народня пісня, згадуючи за раду, теж каже, що гетьман з генеральним писарем (Богдан Хмельницький з 1. Виговським), скликаючи раду: .Од своїх рух листи писали, По городах, по полкових, по сотенних розсилали**. Або ще докладніше: „Зажурилася Хмельницького сідая голова, ІЦо при ему ии сотников* ни полковннковъ нема; Час* приходить умирати, Нікому порады дати. Покликне вон* на Ивана Выговського, Писаря войськового: „Иване Выговський Писарю BOHCbKOBbiH. Скорійше біжи, Да листы пиши, Щоб* сотннкы, полковнику до мене прибували Хоть мало пораду давали**. То Иван* Вьіговській, Писарь войсьховый Листы писав*. До всіх* розсылавъ. То сотннкы, полковники, як* их* прочитали. Усс покидали, До Гетьмана Хмельницкого скорійш* прибували" ’). Це все універсали центральної влади України. Очевидно, як правило скликала на раду вона. Инколи-ж могли передавати цей заклик у своїх універсалах окремі полковники. Отже в листі до воєводи І. Чаадаева 13 червня р. 1662 Київський полковник В. Дворецький каже про те, що він „писал до своих казаков универсал*, которые в замку Киевском* есть, оба MHfc по (sic!) могли вмісте со мною їхать на тую раду для обранія гетмана..." *). В додаткові-ж № 1 до цієї роботи подаємо цей універсал В. Дворецького. Він писаний того-ж 13 червня 1662 р. Мова в нім, очевидно, мовиться про раду в Зінькові, що проектував скликати російський уряд. В данім разі універсал передає наказ не української влади — владу наказного гетьмана Я. Сомка не визнавала низка полковників, — а влади російської — „против указу его Государ- ского Величества". Инколи-ж запрошення на раду розсилали представники влади російської. Отже у вересні 1662 р. кн. Г. Ромодановський сповіщав Москву про те, що він надіслав до всіх полковників запрошення йти ні раду до Зінькова ’). Про отримання такого запрошення писав до Москви наказний гетьман Я. Сомко: „князь Ромодановскій з Зінкова прислал к намъ, чтоб есмя в Зінков в раду с полковниками їхали на обрание гетмана"a). Тут запрошення надсилає російський головний командувач, бо Зіньківську раду хотіла скликати російська влада всупереч бажанню репрезентанта української влади наказного гетьмана Сомка, через його голову звертався Ромодановський до української місцевої влади, до полковників. Отже цей факт не є характерний (він характеризує лиш певний, короткий час) і не є нормальний. Складніша є справа з запрошенням, що його той-же Ромодановський надіслав у лютому 1669 р. Переяславському полковникові Дмитрашкові-Райчу, на Глухівську раду[508] [509]). Тут неясно, чому на раду скликає й запрошує не наказний гетьман Многогрішний, а кн. Ромодановський. Можна проте припустити, що запрошував останній лиш одного Дмитрашку-Райчу й лиш самий Переяславський полк — це були прихильники Суховія й їх могли кликати й росіяни, підкреслюючи цим бажаність їх участи в раді *)• Порядок розміщення — такий. У Лясоти козаки роблять коло. І на раді 1638 р. в таборі у Старця бачимо, що польських посланців ставлять „посередь кола" козацького. На раді 1654 р. в Переяславі „учинили круп» пространный про гетмана и про полковникові»"[510] [511]). За С. Беньовським на раді 1660 р. в Корсуню Ю. Хмельницький „wszedl w circui". 14 січня 1663 р. у Бруховсцького, тоді ще „кошового гетьмана", була рада „на раді в кругу Иванъ Брюховецкой государеву грамоту чолъ всімт» козакамъ" c). „Кругь" же, як форму ради, називає й акт обрання 1708 р. Скоропадського[512]). Року 1727, коли обирали Апостола, був наготований на майдані поміст, який „о к р у ж е н ъ был солдатами и народом"н). Ue звістки з різних часів. Всі вони говорять за коло, як форму зборів ради. Тільки Гордон каже про Ніженську раду 1663 р., що була вона „в формі півмісяця, що кінці його притулялися до шатра". А втім оскільки тут кінці притулялися до шатра — певна річ також було коло і тільки, можливо, великий розмір намету московських представників робив вигляд, що збори стоять у формі півмісяця. Біля шатра стояли козаки й на раді 1672 р. в Козацькій Діброві. Отже й тут разом із шатром було коло. На раду скликали, б'ючи в бубни чи в котли. Такий бубон ми бачимо на раді 1638 р. у Старця. Такі бубни згадуються в червні 1651 р. ’). А в листі з-під Берестечка в червні-ж 1651 р. про козаків сказано, що „kotiy takic majq, ogrom∏3, jakoby w Majdanie naszym па pobudkς bij¾ce Icto slyszaΓ*2). І на раді 1654 р. „бито въ барабанъ"*). На раді 1663 р. „вдарено в бубни на раду" ') •• Ue лишилося і в XVHI ст., хоч і в ин- шій вже, офіційнішій і врочистішій формі: „восыланъ определенной аоицеръ с трубачем и с литаврами и данъ ему обьявительной Укаэъ, чтоб, какъ духовной такъ и світские, собрались вс! и были готовы в помянутомъ числі" i)... Отже бубнами й котлами скликалося на раду6). Присутність на генеральній раді це було, як ми бачили, право певних груп української людности. А втім, чи був з неї обов’язок? Відповісти на це важко. Скоріше треба відповісти позитивно.. Адже Лясота оповідає про кінець XVj ст., що 20 червня р. 1594 „після обіду осавули знов скликали в коло весь народ, деяких навіть заганяли туди киями" 7J. З Скиданових універсалів р. 1637 можна вивести, що за нез’явлення на раду карали. Отже в універсалі 24 жовтня Скидан закликає козаків збиратися з зброєю й припасами. „Там, у раді зібравшися, будемо радити, щоб з доброю славою і пожитком нашим усе було". Мають козаки з'явитися „під ласкою військовою і каранням військовим"6). В иншім універсалі від 4 листопада він наказує „під горлом" збиратися на раду в Мошни. Але в першім універсалі мета зборів — виправа „проти того ворога нашої грецької віри". А в другім мають зійтися „аби ми тим бездушникам і неприятелям віри нашої відправу дали"9). Отже справжня загроза каранням—не за нез'явлення на раду, а за уникання участи в поході. Звичайно, треба припустити, що у XVlI ст., де на радах бачимо полкові делегації — присутність козацтва, що спеціяльно з’їздилося на раду, була обов'язкова. Це між иншим доводить універсал Київського ’) Ojczyste Spominki1 т. II. с. 71. ’) A. Grabowski, Starozytnosci.. с. 326. т. II,.Котли мають такі великі, як такі що у нас б'ють на місці паради на військову зорю". ’) А. Ю. и З P.. т. X, с. 217. *) Літ. Самовидця, с 72—76. *) Додаток № 12. 6) Опріч функції котлів при скликанні ради їх вживалося й щоденно. Адже в таємному указі р. 1734 кн. Шахо8ському читаемо: „в котлы бить і войсковой музыке пред войсковым двором іграть ежедневно по утру і в вечеру і В другие случаи, по прежнему ихъ обыкновению*. Кн. № 79/1806, Малор. Експед. Сената, а. 323. ,) Op. cit., с. 173. ’) Акад. М. Грушевськии, Історія України-Руси. т. VIII1 ч. I, с. 2S9. ∙) Ihid., с. 262. полковника В. Дворецького 13 червня 1662 p., що про нього ми вже згадували. В нім полковник повторює: „еще і вторицею вамъ приказываю, чтоб есте, никакими недосугами домашними не отговариваючи, яко cκoρle до нас приезжали, инако не чинячи[513] 1)∙ Чи мала рада свій сталий, заздалегідь оголошений порядок денний? Категорично не можна казати за це, маючи на увазі значну неорганізованість зборів установ такого типу. Але, очевидно, у загальних рисах уявління про ненормальність ламати оголошений порядок дня про порушення при цім звичаєвого права, що на нім базувалася ця установа — було. От приміром у травні 1662 р. писав до кн. Ромодановського Ніженський полковник В. Золотаренко, що епіскоп Методій „говорил какъ де их Яким Comko обманул, ево и полковников в Козелце; что они съехались не о той раде что гетмана обрать, (а) чтоб сьіхатца об иных войсковых ділах и о мідньїх денгах твоих великого Государя. И, заманя де их в Козелець, завел вночи пехоты тысячи с три и почал де им говорить о обиранье гетманском**2). Єпіскоп казав правду. Дійсно И квітня 1662 р. наказний гетьман Я. Comko писав йому, що рада в Козельці має бути „для порядку, а не на об- ранье гетмана, и о казні Его Царского Величества мідной, чтоб она въ людех не ходила, но во вс!хъ полкіх была достойною ценою до Его Царского Величества воли впред имано**3). Це листування й свідчення доводять, що український діяч єпіскоп Методій різко реагував проти постави непередбаченого в порядку дня питання. Адже рада мала відбутися на те, щоб вирішити справи поточного управління („для порядку**, „об ыных войсковых ділех"). Здебільшого-ж в універсалах, що закликали на раду, говориться досить невиразно про порядок дня ради, її скликається „для порядку и обрання гетмана" ’), „о добром посовітовати и достойного человіка началным обобрати**5). Тут ясно тільки те, що мова мовиться про обрання гетьмана. „Порядок" же та нарада „о добром" — поняття вельми невиразні й широкі. Хто відкривав раду і головував на ній? На раді 1638 р. — гетьман Гуня. Раду, що про ню оповідається в листі Бічинського 8 червня р. 1651, відкрив Богдан Хмельницький і розповів про згоду короля помиритися. На раді 1654 р. виразно грає головну ролю Богдан Хмельницький. Коли він прийшов, почалася рада. Він на ній промовляв і запропонував приєднатися до Москви. Раду 1660 року відкрив Ю. Хмельницький — „rzeki kilka slow do czerni". В січні р. 1663 у Бруховецького була рада, де він читав царську грамоту козакам [514] [515]j. Гетьман, отже, головує на генеральних радах. А втім не завсіди. Більшість рад, що відбувалися на Лівобережній Гетьманщині, відбувалися за згодою московської влади і в присутності її уповноважених. Ці уповноважені відкривають раду, читаючи царську грамоту з дозволом обрати нового гетьмана (більшість рад вже знизувалася з цим актом). Але неясно як, за чиїм проводом відбувалося саме обрання. Про нього заасіди говориться, що козаки „вольными голосами выбрали41. Думається, що тут головувала старшина — або колективно (це на таких широких зборах цілком припустимо) або її найстарший рангою чи найвпливові- ший представник. Таку, мабуть, ролю грав на раді 1669 р. П. Забіла — генеральний обозний, бо згодом він казав, що статті на цій раді „ставил* он*" — тоб-то він од імени козацтва виступав в переговорах на раді з московськими уповноваженими. За розпорядників ради була козацька старшина. Певна річ, що такі широкі збори потрібували розпорядників. Адже, як видно, навіть не всі могли чути усні переговори на раді, то-що. Hc могли всі воднораз і заявляти про свою думку. Ось чого підчас ради 1654 р. в Переяславі „полковник* переяславской — Тетеря, ходячи вь кругу, на всі стороны спрашивал*: вси ли тако соизволяете?" ’)• Переяславський полковник був у даному разі в ролі розпорядника певно як людина, що у підвладнім їй місті одбувалася рада. В инших випадках в ролі розпорядників здебільшого виступають осавули. Ми бачили, як Лясота оповідав про те, що вони скликали на раду козацтво. В иншім місці він оповідає, що „осавули (начальники, що їх можна прирівняти до поручників) обійшли навкруги велике коло й про все сказане розповіли иншим козакам"2). І на раді 1654 р. в Переяславі після того, як вийшов гетьман, „Ясаулъ войсковой веліл* всім* молчать" 3). Граб’янка каже про Чигиринську раду 1657 р., що „настроилися согласно вси, приводом* асау- лов* генералнихъ и инних* йтти к* Юрію", прохати, щоб він узяв булаву4). А Самовидець додає, що на цій раді „пытано по колка крот* през асауловъ войска, на чом* бы воля іх* была..."5). Все це акти розпорядчого характеру, що доводять певні функції осавулів генеральних на козацьких радах. Як далекий відгомін оцих функцій було мабуть те, що на „обранні" р. 1750 в Глухові К. Розумовського козацькими „полками командировал* Асаул* Войсковій-Генеральній господин* Якубович* на лошаді"б). Певні функції мав на генеральній раді й генеральний писар. Адже раз-у-раз точилися на радах XVlI ст. складні переговори політичного характеру. В Лівобережній Гетьманщині встановлялося на раді нові статті-умови з Москвою. Тут необхідна була участь найближчого помічника гетьмана в справах дипломатичного характеру — генерального писаря. І справді р. 1672, коли читалося статті поперед- ’) А. Ю. и 3. P., т. X, стор. 219. ’) стор. 171. ’) А. Ю. и 3. P., т. X, стор. 217. *) стор. 156. Ч crop. 72-76. ’).Основа" 1862, № 2, стор. 49. ньої Глухінської ради, „писаръ Карпі» Мокріевь т!хъ Глуховскихъ всіхь статей смотрилъ по тетрадемт» по своему білорускому писму" ,)∙ Порядок обмірковуванню Й голосування на радах характеризує Тетеря в грудні 1662 р. в листі до польського короля „Non nego zem byl od wielu requisitus Pulkownikow, abym siς podiql attendere Bulawiς, Iecz nie iest to Iundamentalis ratio, zwyczaiu у prawa Woysk Zaporozkich, kt∂re za nayprzednieyszy Wolnosci, Praw, у Swobod swoich maiq Kleynot, Artykul Iiberae Electionis Hetmana, ktorego non per uota obierac zwykli, ale kogo, Iubo non requisitum, swemi hurmen okrzyknq glosami. Ten iπvitus musi siς podiqc sin secus pertinaciter stawai¾c woli ich fatis cedere trzeba, secundum solitam humorow Kozackich methodum° [516] [517] [518]). Отже голосування правильного не було, але були вигуки натовпу, що вирішували справу. Але. звичайно, голоси могли й розділитися. В такім разі вирішувала справу позиція явної більшости присутніх. Так було, приміром, на раді 1687 р. Частина присутніх кричала ім’я Мазепи, бажаючи його мати гетьманом, инша — менша частина — називала ім’я генерального обозного Борков- ського. Про це так оповідає П. Гор до л:,,Anfanglich herrschte eine kleine Stille, worauf einige von den Nachten den Maseppa nannten. Dieses ver- breitete sich immer weiter, bis alle auf gewiszs Art schien, sie verlangten den Maseppa zum Hetman. Einige nannten zwar einen gewiszen Borkowski, sie warden aber bald zum Stilschweigen gebracht, da der erste Ausruf wiederholt wurde"[519]). Так було й на раді 1708 p., де нечисленні (чи такі, що боялися виявити свою волю) прихильники Полуботка мусіли замовчати, бо більшість кричала ім’я Скоропадського [520])∙ Якщо-ж меншість вперто трималася свого погляду, рада не могла ухвалити певної постанови. Так було на раді 1661 р. під Ніженем. Про неї маємо таку звістку: „была у нихъ по Пасці въ третьее воскресенье, подъ Н1жи- номъ вь полі, оть Ніжина съ милю (рада); а на той рад! были окол- ничей князь Григорей Григорьевичь Ромодановской съ товарыщи и государевы ратные люди, вс! полки, которые съ нимъ; а въ Н1жинъ околничей князь Григорей Григорьевичь пришелъ съ ратными людми наперед* рады за три дни. Да на радь ж* был* столникъ Семен* Зміев*. а пріїзжал* от* Чернигова из* за Десны ріки без* войска, а войско его стояло за Десною. Да на рад! жъ были наказной гетман* Яким* Сомко, да Нежинской полковник* Василей Золотаренко, да Прилуцкой Лазарь, Дубенской Щамрицкій, Миргородцкой Павел* Житовицкій, Полтавского полку сотники τlx* городов*, которые великому государю добили челом*, и все войско тЬх* полков*, которые при Яким! CθMKt. И на рад! говорили войском* о гетманском* обирань! и о войсковом* о всяком* порядкі; и которые полки поблизку к* Переяславлю, Лубен* ской, Миргородцкой, Прилуцкой, и Ахтырцы, и Сумскіе, и Рьібенскіе Черкасы обирали гетманом* Сомка, и Черниговцы хотіли на гетманство его же; а Н1жинцы одни обирали на гетманство полковника Василья Золотаренка; и приговорили на раді всім* войском* о гетманском* обирань! положить на волю царского величества, кого он* великій государь пожалует* в* гетманы41 ’). Отже тут прихильники Золотаренка, що становили, мабуть, меншість на раді, але групу все-ж-таки досить, як видно, численну (бо це відбувалося на їхній ніженській території), не дали обрати на гетьмана Сомка. Очевидно лиш явна меншість мусіла підлягти ухвалі явної більшости. Порядок, як опитувано волю присутніх на раді, можна бачити з Лясотиного оповідання, де осавули розповідали козакам про те, що говорилося в кругу. Вони-ж, звичайно, на спокійній раді передавали старшині те, що кричали й говорили в колі. Це не змінилося й р. 1654, бо в Переяславі, як ми бачили, полковник П. Тетеря ходив по колу й питав присутніх за їх згоду. Инколи присутні виявляли цю згоду тим, що кидали вгору шапки. Так було ще наприкінці XVI ст., бо Лясота оповідає, що чернь „виявила згоду голосними криками, кидаючи шапки догори"2). В серпні 1636 р. на раді на Росаві: „одні шапками кидали йти за гарматою на Запорожжє і потім зараз на море, инші — щоб іти на волость і там грабувати по містах"3). Цей звичай не зник і на Гетьманщині, бо кидали шапки вгору обираючи П. Тетерю" ’). а Гордон оповідає, що кидали шапки викрикуючи імена Сомка й Бруховецького на раді 1663 р. 5). Як-же було за рівної приблизно кількости представників двох партій чи двох, чи більше поглядів на дану справу? Ми знаємо, що на Січі в таких випадках раз-у-раз доходило до бійки. На Гетьманщині, де ради, що стали не за ординарне постійне явище, а відбувалися з пев- ною урочистістю, таких бійок ми не бачимо. Але й тут лиш вона могла вирішити справу, коли було двоє більше-менше рівних партій. Так і було на раді 1663 р. під Ніженем, куди військо наказного гетьмана Сомка прийшло з зброєю, з гарматами й готувалося до справжнього бою. ,) А. Ю. и 3. P., т. V, с. 56. ’) стор. 171. ’) Акад. М. Грушевський, Історія України-Руси, т. Vlll, ч. І, с. 230. 4) Korzon1 Op. сії, т. II, с. 372. δ) Дневник* Гордона, Чт. М. О-ва 1892, ПІ, с. 37. Також додаток № 6. Тільки через присутність московськбго війська та зраду Сомкових козаків рішучої баталії не було, хоч і були окремі дрібні бійки й були забиті та поранені. У квітні 1662 р. в Козельці у Я. Сомка був посланець від правобережного гетьмана Ю. Хмельницького. Він оповідав „что была де в Заднепръских полкіх у ного Юраса рада. И на той де раде многие говорили, что им от татар и от ляхов насилство и разорение великое, а обороны к ce6⅛ ни откуды не чают. И та де у них рада разорвалась, что Гетман Хмелницкой перенял на себя: что то все он расправлять по росказанью будет Королевскому и Хана Крымского" ’)• Рада тут „разорвалась", як свідчив Хмельниченків посланець, або як висловивсь перекладач на російську мову. Цс визначає, іцо не ухвалила вона жадної постанови. Гетьман „перенял на себя" цю справу, думаємо тому, що на раді не з’ясувалося певного виходу а складного становища, або накреслювалися виходи різні, протилежні. Маємо тут справу також з способом погодити суперечності чи вирішити складну проблему, передавши її на волю влади виконавчої. Взагалі-ж кажучи про порядок обмірковування й вирішення справ на радах генеральних, завсіди треба пам’ятати про активну ролю на них старшини, що ще за Лясоти робила своє окреме коло, слово якого найбільше важило. Такий вплив був і далі. Приміром, складне питання про статті-умови з Москвою обмірковувала старшина. Звичайно, це мало свої позитивні сторони з чисто технічного боку; адже довго обмірковувати й погоджувати складні справи не було зручно на таких численних зборах, як генеральна рада. Але звідси випливало й те, що вирішення цих справ було в інтересах групи (згодом класи, а далі й стану) старшини. Як довго одбувалися ради? Більшість — не більше як протягом одного дня, кількох годин. Але раз-у-раз зустрічаємо, що на першій раді справи не вирішується, вона є занадто складна для цього. Тоді збираються другі збори другого дня, або за кілька днів. Отже рада в Чигирині 1657 р. збиралася двічі — за московським свідченням 25 та 26 серпня, за Самовидцем другі збори відбулися третього дня. Рада в Корсуню 1660 р. тяглася три дні — 20—21 й 22 листопада 2)∙ Чигиринська рада 1663 р., де було обрано на гетьмана П. Тетерю, як свідчив' Я. Сомко, тяглася 2 дні — 1 та 2 січня3). Рада в Глухові р. 1669 збиралася двічі — 3 та 6 березня. В проміжні дні старшина козацька договорювалася з московськими представниками про умови-статті [521] [522]); рада в Козацькій Діброві р. 1672 тяглася два дні 16 та 17 червня *)• Рада в Корсуню, за Дорошенка, як свідчить московський полонений, тяглася „денъ з десять'*[523] [524]). Отже, з цього виходить, що не неодмінно треба було закінчувати раду в один день. Звичайно, повторні збори не доводиться визнавати за раду самостійну. Адже обмірковувалося й вирішувалося в них той самий, так-би мовити, порядок денний. З другого боку і склад їх був тотожній. Таким чином правильніше буде вважати повторні збори за продовження ради.