IV. Питання про місце генеральної ради. Долина р. Росави, як нормальне місце її зборів. Збори її по инших місцях. М. Переяслав, як місце ради Лівобережної України. Господарчі й політичні міркування, що визначали місце зборів.

Про місце генеральної ради висловилися в січні 1676 р. запорозькі курінні отамани в своїм листі до гетьмана Самойловича. Натякаючи, що обрано його з порушенням давніх норм-звкчаїв, вони пишуть, що для ради „особое місто есть — Росава, а нынешними времени подъ Старо- дубъ забрело" ^,) (недалеко від Стародуба в Козацькій Діброві обрано було Самойловича).

Що саме тут збиралося козацьке військо перед походом, свідчить така звістка р. 1651:,,Stal па ten czas Chmiel па Ru>..wie.. Chlopi niesporo siς do niego kupili, bo polk і we 100 a)bo 200 tylko Iudzi przy- chodzili"ⁱ).

Також у травні р. 1662 грек Іван Іллін „с товарищи" свідчив у Переяславі, що правобережне військо для походу зійшлося на Росаві^[455]).

На Росаві скликалося раз-у-раз і генеральні ради Правобережної Гетьманщини по 1648 р. Так, Ю. Хмельницького було обрано на геть­манство на раді на Росаві^{[456] [457]). Так, у листі до короля від 8 жовтня 1661 р. Юрко Хмельницький пише, що він надіслав своїх посланців Ф. Коробку й Остапа Тецкевича з генеральної ради „z taboru pod Rosawjf' β).}

У листі до Москви від 13 травня 1662 р. наказного гетьмана Я. Сомка є звістка, що Ю.

Ми наводили вказівку Гладкого, що рада на Росаві збиралася в конкретнім місці — в урочищі Маслів Став. Справді на Масловім Ставу на Росаві (тепер, як вказує акад. Василенко, с. Маслівка на Канівщині) було кілька _ι ад. Так рада на Масловому Ставі була в серпні р. 1630 ^,0). П ред Різдвом Богородиці 1632 р. була також на Масловім Ставі рада, що скинула гетьмана Кулагу й обрала нового гетьмана Й нову стар­шину *)• Тут відбулася козацька рада в 1638 р.’). Так за Ролле й О. Єфи- менковою тут збиралася рада чорна після поразки Хмельницького під Берестечком^{[461] [462] [463] [464] [465]). У вересні 1662 р. шляхтич Ф. Бобровим писав цареві з Київа, що на Правобережжі „козаки збираюца на Масловом Стане над Росавою, і в Білой Церкви будет у них рада" ')• Тут Маслів Став виступає як місце зборів для походу, але швидше й як місце проекто­ваної ради, бо Біла Церква на той час цьому не відповідала. Цілком можливо, що Маслів Став давав добрі природні умови для зборів війська для виправи та для нарад і в звязку з цим тут було більш-менш по­стійне міс^е для ради.}

А втім, не тільки в Масловому Ставі на Росаві збиралися ради козацькі. Відбувалися вони раз-у-раз і в м. Корсуню, що стоїть на Росі, куди вливається Росава. Так за 3 дні до Покрови року 1632 була ко­зацька рада в Корсуню^{[466] [467] [468]). Тут-же в Корсуню була рада козацька в листо­паді 1637 р.β). В „отписці" путивельських воєвод у листопаді 1649 р. вони пишуть про козацьку раду, яка відбулася 1 листопада в м.}

Ще в Каневі збиралася козацька рада. Канів од Росави — за З милі, як свідчать тогочасні джерела. Рада в Каневі була р. 1627¹)∙ 9 травня 1663 р. сумський „черкашенин[471], що їздив розвідати за право­бережні вісті, оповідав у Білгороді, що „при нем де, государь в Каневе у полковников і у казаков была рада, чтоб им, собрався и дождався татар, итить на сю сторону Днепра’^{4 2}). А 27 червня р. 1673 священик Ісакій доводив, що „слышал[472] [473] он*... что на Росаві, от Канева три мили, по приказу Петра Дорошенка, у Козаков* была рада, а был* на той раді наказной гетман* Яков* Лизогуб*, а Дорошенокъ не былъ, а при­сылал* с* братом* своим* с* Андрушкою войсковые знамена. А рада де была, что им* у султана Турского в* подданств! не быть, а быть в* в!ч- номъ подданств! у великого государя, или у короля полского; и та де рада не кончилась. А козаки, которые были на Росав!, роспущены по домамъ.

З наведених даних, очевидно, можна зробити висновок, що долина р. Росави була справді за нормальне, звичайне місце для козацьких рад. Ради збиралися й по инших місцях і були в цім випадкові законні; звичай збирати ради в долині Росави на Масловім Ставу, в Корсуню, Каневі — не набув ще безумовно обов'язкової сили. Але справа як видно, до цього йшла; за це свідчать наведені вище вказівки на те, що за­конне місце для рад — на річці Росаві,

Рада збиралася й по инших місцях. Отож у 1632 р. бачимо раду в Прилуці *), р. 1637 — під Боровицею^ь), р. 1638 в Київі⁶). Раду в Ки­їві називає в своїй нотатці 1663 р., що її я друкую тут як додаток № 4, і Київський полковник В. Дворецький ⁷)∙ У травні 1649 р. грек Ів. Петров наказував у Путивлі, що гетьман Б. Хмельницький йде до Ст. Костянтинова „тут де у него будеть весь скоп и рада" '). У липні 1630 р. була козацька рада в Черкасах’). Року 1659 Виговського скинуто на раді під Германівкою ^{[474] [475] [476] [477]). 1660 р. в серпні згадується рада „под Василь­ковом на Кодачку" ’), в липні р. 1666 гетьман П. Дорошенко в листі до Канівського полковника писав, що „притягаувъшы з войском под Чер­касы зо всею старшиною о добры вс!хъ васъ посполу там радимо1* (це було підчас заколоту Переяславського полку на Лівобережжі, який ви­знав владу Дорошенка. Останній хтів використати цей рух)s). Отже тут маємо раду під Черкасами. А раніш р. 1663 місцем ради виступає Чи­гирин: тут зрікся гетьманувати Ю. Хмельницький і було обрано П. Те­терю *). Очевидно, трохи пізніше „некоторый Чарковскій от Короля ?ришол і привез Тетере булаву і иные знаки. Которые сам-ь митрополит в Чигирине посвящал. Гді и рада учинилась"[478]) (лист Я.}

Певна річ, що на Лівобережній Гетьманщині, що в швидкім часі по смерті Богдана Хмельницького стала осібним державним організмом, ео ipso стали й окремі ради, що збиралися на її території. Тут бачимо ради 1662 року в Козельці, року 1661 та 1663 в Ніжені. Перед остан­ньою радою в Ніжені намічалося кілька місць для ради підчас боротьби партій Сомка-Золотаренка-Бруховецького. Отож на початку р. 1662 писав до Москви Переяславський воєвода кн. Волконський, що наказ­ний гетьман Я. Comko писав „во всі полки к полковником, что им всім учинить рада в Киеве" ”)• Тоді-ж року 1662 кн. Ромодановський проектував раду в м. Зінькові. Вона не відбулася, бо не прибули туди ані Сомко, ані Бруховецький ”). Раніш у жовтні 1661 р. до кн. Ромода- новського писали „полковни.:-ь вірного войска Его Пресвітлого Цар­ского Величества Низового Славного Запорожя" І. Бруховецький, При­луцький полковник Л. Горленко, „Степан Чарнеп-ъ посол Запорожской со всЪм товариством!»", Андрій Пільський — Лубенський полковник та Іван Моэиря „полковникъ пехотной Ніжинской" про те, між иниіим, що „для всякого постановления порятку Его Пресвітлому Царскому Вели­честву нашему Милостивому Добродію і всему вірному Его... войску Запорожскому для обрання гетмана со вс!мъ войскомъ своим прийти; гд! и иные полки будутт» вміст© собиратца над Сулу под Жовн и и или гд! милость ваша місто намт» назначишь..." '). У травні р. 1662 е царський наказ кн. Ромодановському надіслати гінців до кошового гетьмана І. Бруховецького, \цоб цей „шол к ним на раду" до Полтави^[481]). У жовтні 1662 р. писав до кн. Ромодановського стряпчий Гр. Косачов, що полки південні, що при Бруховецькому, хочуть, щоб раду скликано було в Лохвиці^{[482] [483] [484]). Все це лиш проектовані місця рад, рад, що фактично не відбулися. З рад, що відбулися, можна назвати раду в м. Ічні *). Року 1669 передбачалася рада в Батуриніь), але відбулася de facto а Глухові. Року 1672 — недалеко від Конотопа — B_i Козацькій Діброві; р. 1687 — в козацькім таборі на Коломаці.}

Намічалося й тут одне певне місце для рад. Це м. Переяслав. Тут відбулася рада 1654 р., що ухвалила приєднатися до Московщини. Тут відбулася рада 1658 р., де вдруге обрано Виговського. В Переяславі обрано 1659 р. Ю. Хмельниченка (вдруге; вперше його обрали на Po- саві). В Переяславі-ж р. 1674 обраний був І. Самойлович гетьманом обох сторін Дніпра. Переяслав, як місце для ради, одного разу ніби-то ладен був визнати й І. Сірко. Це свідчить гоголівський священик Ісакій у Київській „Приказной Избі" 24 лютого 1674 р. Він казав, що Сірко писав Дорошенкові, щоб цей „изт> Чигирина кт> Москві без войсковой рады не Іздилт», а рада де будетъ подъ Переяславлем"^[485]). Юридично обґрунтовує визначення Переяслава як нормального місця на ради в бе­резні 1676 р. гетьман І. Самойлович в листі до запорозців, де він, ви­правдуючись' од закидів, що обрання його р. 1674 — незаконне, пише, що не слід було „и людей на нихъ (радах. Л. О.) будучих!» такт» легко почитати, власне будто не было уже людей честныхъ, была по истинні всіх!» полков?» старшина и чернь, а нигді инді наиболши раді» войска запорожского исправлялося, и гетманы обираны были, и житіє свое иміли ажъ въ Переяславлі; не скажетт» никто изъ межт» васъ, хотя бъ и найдавнійшій товарищъ, чтобъ за давныхъ и нын!шнихъ времен!» на Расавіи какого гетмана обирано; а въ Переяславлі не токмо я, или передо мною будучего гетманами Юрьи Хмелниченко, а прежде сего

Вьіговскій былъ там[486] [487] ^[488] подтвержден*, но и сам* Хмелницкій покойный, будучи гетманом*, договаривался съ царским* величеством* о задер­женій цілости отчизны нашей и подтвердил* свою честь" *)■ Гетьман не мае рації лиш у тім, що каже, буцім на Росаві не обирали гетьманів. Це не так. Але доводи за Переяслав він подає. До них він міг-би до­дати, що й за часів перед Богданом Хмельницьким ради козацькі дуже часто збиралися саме в Переяславі. Отже тут збиралася повна козацька рада р. 1627, що вирядила посольство до короля⁸). Року 1633 рада за дві милі від Переяслава вирішала питання про участь у війні з Ро­сією³). Тут-же збиралися ради в листопаді 1637 р. *) й 11 лютого 1638 р.⁵). Одної, очевидно, думки з Самойловичем був р. 1662 і наказ­ний гетьман Я. Cqmko, кажучи, що слід „быти раде генеральной под Переяславлем н а з в ы к л о м місті"⁶).

А втім практика рад на лівім березі на Переяславі, як ми бачимо, не зупинилася й ради відбувалися по різних місцях. Між иншим є ще вказівки, що за нормальне місце для ради була Солониця. Отже влітку 1662 р. кн. Ромодановський писав цареві, що з військом московським піде він „к Лубням июля в* 2 день, и станем* стоять на Солонице. где преж сего Гетманское обиране бывало" ⁷). В тім останнім твердженні московський воєвода мав певну рацію, бо, прим., 4 червня р. 1658 ко­шовий гетьман Я. Барабаш писав йому-ж — Г. Ромодановському, що „ис Плотавы де хотіл он Яков и полковник Мартин* Пушкарь с вой­ском Запорожским ити на Солоницу и в Переясловль, для того что де ты великій государь указал обрать войску Запорожскому Гетмана опричь Івана Выговского..." ^,i). А 20 травня 1668 р. полонений козак з війська гетьмана І. Бруховецького казав, що „рада иміла быть с До­рошенком на Солонице, а про то не відает будет ли сам Брюхо­вецкой на раде или ніть"⁹). Ці дані говорять за те, що Солоницю вважали за можливе й нормальне місце для ради, можливо, що тут инколи бували козацькі ради з часів перед Богданом Хмельницьким. В X VIII-ж столітті всі 3 ради (обрання Скоропадського, Апостола й Po- зумовського) сталися в Глумові — тодішній гетьманській резиденції.

Запоріжжя иноді висловлювало бажання, щоб ради відбувалися в Січі або в околицях її. Так, у жовтні р. 1668 шляхтич Ян Білкевич оповідав, що на Запоріжжі обрали на гетьмана Ст. Вдовиченка й ніби-то цей Вдовиченко пропонував ГІ. Дорошенкові, щоб той ішов „на чорную раду въ Запорожье” ^,0). Р. 1669 в червні рейтар, що вийшов з полону, свідчив у Київі, що Суховій писав до Дорошенка, щоб цей „шел на раду къ нимъ, запорозцамъ, подъ Крилові», на урочище Цыбульникъ" ’). У вересні р. 1670 посланці гетьмана Многогрішного оповідали на Мос­кві, що у відповідь на заклики Ю. Хмельницького запорозці відповіли „будет де ему Хмелницкому до них какое діло, і он бы Іхал к нимъ на Запороже. А они де на Запороже учинят о томъ раду"²).

На городовій Україні цієї претенсії запорозців не визнавали. Так р. 1668, як свідчив на Москві посланець від епіскопа Л. Барановичз, „Суховеенко къ Дорошенку писалъ же, чтобъ пришолъ на раду для выбиранья гетманства, чтобъ Запорожцамъ съ об!ихъ сторонъ Дніпра выбрать одного гетмана. И Дорошенко де св!давъ, то что хотятъ его на раді убить, писалъ къ нимъ: всегда де бываетъ рада въ город1хъ и выбиранье гетману на рад! а не на Запорожьи. И какъ де Орда и Запорожцы увиділи, что Дорошенко на раду къ нимъ не будетъ. — выбрали на рад! Татаровя и Запорожцы гетмана Суховеенка" ’). Зл часів Гетьманщини ці претенсії справді були безпідставні; отже після Богдана Хмельницького жадного з гетьманів не обрано на Запоріжжі, коли, звичайно, не рахувати таких тимчасових і випадкових гетьманів, як допіру згадуваний Суховій чи „кошових гетьманів'[489], тоб-то кандидатів на гетьманство, що їх підтримувало Запоріжжя (як от Барабаш, Брухо- вецький). До таких-же кандидатів на гетьманство обраних на Запоріжжі слід, як видно, однести й Петрика, який в універсалі від 29 липня р. 1692 писав, що „эышлисмо... подъ Січу, учинили все войско За- порозкое при Атаман! Курінной войсковую раду. Теде утвер.или з панством Кримскимъ вічній миръ, зъ обохъ сторонъ присягли. А на- потомъ в другой раді з вол! Бога всемогущего обобрано мене Гет­маном'*⁴). Але гетьманами ці „кошові гетьмани" могли стати (як це й було з Бруховецьким) лиш тоді, коли обрано їх на городовій Україні. Ми свідомо обминаємо дані й документи, що їх наводить С. Величко (хоч деякі з них, як от листування Виговського з запорозцями, що його ми вже наводили на початку розвідки, прямо кажуть за претенсії запо­розців, щоб саме на Січі відбувалося гетьманське обрання). Адже автен­тичність їхня, як формою, так і змістом, для нас сумнівна.

Хто визначав місце ради? За це говорить такий, приміром, акт. У статтях перед обранням І. Самойловича надісланих до Москви є: „хотя таковъ между всею войсковою старшиною стался совЪтъ, дабы, для обранія гетмана, назначсное было місто въ Конотопі; однакожъ (щоб) на томъ обраній гетмана въ рад! отъ посполства не повстало, для ве­ликого совокупленія въ людехъ, смятеніе, усовітовали есмы старшин! быти войсковой на рад!, не призывая общаго посполства"^b). І тоді-ж: „во время нын!шнихъ празниковъ воскресныхъ, полковники, сотники, атаманы і вся старшина войсковая, въ Батурин! будучи, пригово­рили, чтобъ быть рад! въ Конотопі"¹). Тут рада старшинська визначає місце генеральній раді. Як видно, так було й найчастіше, бо саме цьому інститутові було просто найзручніше це робити. А втім не треба забувати й залежности Гетьманщини (лівобережної) від зверхньої росій­ської влади. Тут у питанні про місце ради чимало важила думка й згода Москви. От чому перед радою в Глухові 1669 р. генеральний осаул М. Гвинтовка був делегований до кн. Ромодановського — командувача московського війська — умовитися про місце на майбутню раду для об­рання гетьмана²).

Деякі ради, як ми бачили, збиралися в містах — Корсуню, Каневі, Козельці, Ніжені, Переяславі, то що. Треба сказати, що, коли вони були в тісному, обмеженому приміщенні, куди не могли пройти всі, що мали право бути на раді, вони визнавалися за ненормальні, це викликало заперечення й нарікання. Так, обрання на тимчасове гетьманування Ви- говського р. 1657 в Чигирині відбулося в подвір’ї Ю. Хмельницького. Самовидець докірливо каже, що „и такъ, будто учинивши раду, часть козаковъ зобравши в дворъ Хмельницкого, а найболше тихъ людей превратнихъ, а тымъ зичливыхъ, которихъ на тотъ урядъ гетманства прягнули, а в’остатку дворъ замкнули не пущаючи никого“³). Другого дня „знову козаковъ на раду й знову въ тотъ же дворъ Хмелницкого зобралося козацтво, полковники й сотники, и що могло уяойти черн!,— знову о тое гетманство трактовати[490] ⁴).

Далі Виговського вдруге обрано в Переяславі. І в травні р. 1658 миргородський полковник С. Довгаль писав, що його „в міст! въ Пе­реяслав! на церковномъ м!ст! святые Пречистые на гетманство об­рано было, а въ прежніе л!та въ воЙстк! Запорожскомъ въ пол!... обирали** ^s).

Року 1660 Ю. Хмельницького переобрано в Корсуню. Тут була 20 листопада,,Rada we dworze Hetmanskim⁴[491]. Чернь була обурена,₁ze siς Rada odprawila w izbie. contra morem antiquum**. Другого дня мусіли скликати широку раду, вже не в подвір’ї гетьмана*). В листі до Москви в квітні р. 1662 епіскоп Методій, заперечуючи законність ради в Ко­зельці, радив скликати нову раду „гд! в поли, а не в городе**⁷). В 1668 р. Ніженський протопоп C Адамович свідчив у Москві, що після того, як помер Бруховецький, „посылали Запорожцы къ Дорошенку: учинилъ де онъ не добро, что Бруховецкого веліла убить безъ рады и онъ бы шолъ на раду в ъ поле, и Дорошенко де въ рад! имъ оказалъ** ’). Тоді-ж 1668 року П. Дорошенко казав, що до нього писала частина з тих запорозців, що підтримувала Суховія, щоб він „шолъ за Дніпрь ви поле на чернецкую раду"^[492])- Улітку на початку червня 1672 р. (тоб-то до ради в Козацькій Діброві) до Батурина з’явилося, каже Соло- вйов, чоловіка 400 козаків, стали за містом і казали: „Прежняго гет­мана вы невідомо гді діли, другого гетмана нігь; мы под Батуриным стояли для гетманского обиранья долгое время, испроілися, выходите с войсковыми клейнотами с города въ полі на раду". Старшина одмови­лася²). Про цей-жа випадок каже й „одписка" ніженського воєводи кн. Ржевського, що козаки, зібравшися в Батурині, вимагали, щоб для обрання гетьмана „они старшина съ войсковыми клейноты изъ города шли въ полі на раду. И они де старшина имъ Черкасомъ въ томъ от­казали, что де они, безъ твоего великого государя указу, не дождався меня холопа твоего, къ нимъ въ поле на раду не поїдуть" ³).

De facto ряд рад, що збиралися в містах, відбувалися, коли це були широкі, козацькі ради, в полі, під містом. Так, рада в жовтні в Пе­реяславі 1659 р. була „на полі" ‘). Прим., на полі коло Ніженя була чорна рада 1663 р.^b). А перед нею в 1661 р. рада „подь Ніжиномь вь полі, оть Ніжина съ милю"⁶). Року 1657 в Корсуню перші збори відбулися в полі коло міста і лиш другі — в подвір’ї. В документі, що додається за № 10, теж говориться, що рада 1663 р. в Корсуню була по суті „под Корсуномъ въ поле на Богуславскомъ гостинце".

Скажемо ще, що на місце ради могли впливати й всякі инші мір­кування. Річ у тім, що великі збори вимагали певної організації поста­чання, зокрема фуражу для коней (це господарче питання найгостріше в ту добу стояло). Господарчими труднощами пояснював у квітні р. 1662 київський протопоп В. Прокоф'єв обмежений склад Козелецької ради. Було це, говорив він, „чтоб тому місту великих убытков не было"^τ). Року 1662 епіскоп Методій, агітуючи перед російським урядом за При­луку, як місце для ради, аргументує це тим, ніби це „місто кріпкое и хлібное" ⁸). Міцне — це добре тому, що під той час була небезпека від татар, хлібне — аргумент за те, ЩО тут легше буде дістати провіянту. Отже, в січні 1669 р. генеральний обозний П. Забіла, допоминаючись, щоб не було „черневої" ради, казав, „что міста разоренные и какъ сьідутца многіе люди, и на раді и лошадей накормить будуть нечімь" ⁹). Так само було й перед обранням Самойловича, коли старшина прохала влаштувати раду в Козацькій Діброві; „для того: подъ Конотопомъ стояли

козацкіе войска, и конскіе кормы потравлены ₉около Конотопа версть по десяти и болши" ^,)∙ ’ ‘

В січні 1669 р. українські посланці на чолі з генеральним обозним П. Забілою прохали на Москві, „чтобъ де назначить міста два или три, а лучче де раді быть въ тихомъ боку, а мнится де имъ чтобъ быть около Десны..."³). „Тихій" бік-сторона певна річ, тому тут згадується, що не хотіли скликати численної, чорної ради й тихе місце вважали за зручніше. А за близькість великої річки казали, мабуть, знов такі мір­кування господарчого характеру — в Ті долині-луках було мабуть ба­гато паші для козацьких коней. Нашу думку, що „тихий" бік" фігурує тут просто тому, що не хотіли скликати широкої ради, стверджує один вислів з листа Миргородського полковника Г. Гладкого до наказного гетьмана Я. Сомка від 11 вересня 1662 р. Він, повідомляючи, що Pomo- дановський і Бруховецький кличуть його на раду в Полтаву, пише, що дивується з того, „чего никогда не бывало в войске Запорожскомъ — для таких великих д1лъ, а ищем себі сокровенных міст"³). Тут, натя­каючи на безлюдність Полтавського краю, Миргородський полковник висловлюється за практику рад у залюдненім районі, де могла бути ширша, численніша рада. І епіскоп Методій у листі в вересні 1662 р. до Москви вказує, що „городовые полковники и сотники, такъ Пере­яславского, Ніжинского, Лубенского полков, отнюд нехотят в Полтаву ити (на раду. Л. O.), потому что далеко от„вс1хъ тіх городов. А про­сят милости через мене в околничего, чтоби раду учинить посеред го­родов: в Прилуки либо где недалеко от Прилуки, чтобы вс!мъ cτ>txa∙ тися мощно". 1 далі: слід щоб „тамъ учинили раду, где бы мочъно всім со вс!хъ городовъ сьіхатися" [493] [494])∙