III. Склад генеральної ради. Постійна участь на ній козацтва; участь Запоріжжя. Участь і роля на раді козацької старшини. Міщанство на раді. Участь і роля на раді духівництва. Особи й групи, що не могли брати активної участи в раді.

У серпні р. 1651 російський „подьячий" оповідає про раду під Бе­рестечком.

Рада 1654 р. Про неї боярин Бутурлін пише „и того числа (тоб-то 7 січня 1654 р. Я. О.) огь гетмана Богдана Хмелницкого приходила писарь Иванъ Выговской и сказывалъ боярину Василью Васильевичю съ товарищи: была де у гетмана тайная рада сь полковники и съ судь­ями и сь войсковыми ясаулы; и полковники де и судьи и ясаулы подъ государеву высокую руку поклонилися. И по тайной раді, которую гетманъ и міль сь полковники своими, и съ утра того жъ дни, во второй чась дни, бито въ барабань съ часъ времени на собранія всего народа слышати совіть о ділі хотящемъ сбвершитися. И как собралось вели­кое множество всякихъ чиновъ людей, учинили кругъ просторный про гетмана и про полковниковъ, а потомъ и самъ гетманъ вышелъ подъ бунчукомъ, а съ нимъ судьи и ясаулы, писарь и вс! полковники". Далі відома промова Богдана Хмельницького, між иншим: „Для того нынЬ собрЗл есмя раду явную всему народу, чтобь есте сь нами об­рали государя" ³)... Прохаємо читача звернути увагу на підкреслене місце про „раду явную всему народу". Якщо боярин правильно передав слова Богдана Хмельницького, то мова йде лиш про відкрите засідання козацької ради. Можливо, що так і було. За це свідчить і те, що Pa- кушка-Самовидець за „общенародність" цієї ради не говорить, а каже про неї як про звичайну козацьку раду: „эложилъ гетманъ Хмелницкій э’ездъ в Переяславлю усімь, полковникомъ, сотникомъ и атаманні, и сам приехалъ в Переяславль на день Богоявленія Господня, и тамъ рада была, где усі полковники и сотники с товариствомь при нихъ будучихъ, позводилися зоставати под високодержавною его царского величества рукою, не хотячи юже болшъ жаднимъ способомъ быти под- данними королю полскому и давнимъ паномъ, а ні тежъ примати к себі татаръ; на чомъ на той-то раді в томь місяцю генварі и присягу ви- коналъ гетманъ Хмельницкій зо всіми полковниками, сотниками и ата- манею и усею старшиною войсковою" ^,)∙

З цієї ради починається доба Гетьманщини в'залежності від Мо­скви.

’) Кіевск. Старина. 1882. № 5, с. 269.

’) А. Ю. и 3. P.. т. НІ. с. 467.

•) А. Ю. и 3. P., т. X. № 4, с. 217—218.

⁴) Літописі. Самовидца, с.с. 35—36. 1878. Кіев-ь. zebral radς Czerneckq pod Hermanuwkq, gdzie przy czytaniu przywileiow, od W. K. Msci nadanych Wojsku, maio nie byl obrutus od czerni; i∩tre- pide iednak wyszedl z rady, sekundowany od towarzystwa^,* (польського). Він відіслав бунчук і булаву козакам; „gdy... wniesiony byl Bunczuk і Bulawa w Czerneekq radq ich, natychmiast te insignia oddalo Wojsko P. Jerzemu Chmielnickiemu cum fausta apprecatione szczςsliwego regimentu. Przyiqwszy tedy w Radzic ten urzqd P. Chmielnicki pytai siq, kogo chcq miec za pana: czy W. K. Msc czyli cara moskiewskiego**. Козаки ніби-то захо­тіли першого ’)• Тут так само „чернецька** рада є рада козаків. Так само про цю-ж раду р. 1659, вже звучи її „супольною**, писав у вересні 1659 р. Київський воєвода В. Шереметьев до Москви, що у нього од „торговых людей" є відомості, що у Германівці „сентября... въ 11 день была у казаковъ рада, и Ивашка де Выговской къ нимъ на раду прі- Ізжаль**... умовляючи бути під королем. „Да сентября жь, государь, въ 13 день Юрья Хмельницкой со всЪмъ своимь коз а цк и мъ войскомъ пошолъ нд Pacaey... а сказывали де... козаки, что на Расові бу деть суполная рада и оберуть де козаки гетманомъ Юрья Хмелницкого**^а). Рада 1659 в Переяславі. Під статтями напис, що до цих статтів „гет- мань Юрій Хмельницкой, и обозный и ясаулы войсковые, и судьи, и полковники и вся старшина, и козаки изо всіхь полковъ руки свои приложили**... А під деякими статтями: „И гетмань и полковники и вся с.таршина, и чернь, на раді, выслушавь сю статью, приговорили: „быть сей стать! такъ, какъ написана" ³). Рада чорна була в Корсуні в листо­паді 1660 р.

Звичайно далеко не все рядове козацтво бувало присутнє на ра­дах. Це було-б і неможливо фактично. Очевидно, найбільша повнота

') Пам. илд. вр. ком. для разбора др. актовь, т. ПІ, в. III. № LXXXVI, с.с. 377, 378, 381,бажаючи втишити оті бунти, зібрав чорну раду під Гсрманівкою, де, підчас читання приаилеїв наданих від Вашої Королівської Милости Військові, мало не скинула його чернь; проте сміливо вийшов з ради в супроводі товариства* (польського). Він надіслав бунчук і булаву козакам;.коли... внесено було в чорну раду їхню бунчук і бу­лаву, одразу-ж оті знаки віддало Військо п. Юркові Хмельницькому з добрим побажан­ням щасливого правління. Тоді, прийнявши в раді той уряд, п. Хмельницький питавсь, кого хочуть мати за пана: чи Вашу Королівську Милость чи Московського царя".

♦) А Ю. и 3. р. ДОД. ДО т. VII, с. 307.

’) Собр. Гос. Грам, і Дог., т. IV, С. 51.

♦) Пам. т. IV, с.с. 37-38.

*) Древлехранилище Р.С.Ф.СР. Столб. Білгор. Стола № 499, а. 126.

^t) Самовидець, с.с. 72—76. А. Гордон-ь, Дкевникь... Чтенія вь о-ві ист. и др. Рос 1892. Ul. с.с. 35-38.

досягалася при зборах раДи підчас військового походу в козацькім таборі. В инших-же випадках, як видно, ще здавна практикувалося пред­ставництво. „Звичайно, пише акад. Василенко про раду до Богдана Хмель­ницького, на раді здається брало участь по кілька чоловіка від полку*^{[385] [386] [387] ')• І справді, рада, що р. 1637 обрала на Росаві на гетьмана Томиленка, була надто нечисленна, отже можна думати, що складалася з представ­ників2)- Так само було і з радою в 1638 р. у Київі, де було по кілька чоловіка козаків з кожного полку3). Таку раду з представників хотіли скликати московські представники на Україні і пропонували гетьманові Виговському, „И тебі бъ къ его (кн. Трубецького) пріїзду послати оть себя къ полковникомъ и веліть имъ съ!хатца въ Кіевь и изо всякого полку и изо вс!хъ чиновъ по пяти челоз!къ изъ чину для царского величества великихъ д!лъ" «)■ Така неповна рада мала обрати на геть­манство Ів. Виговського, бо, як він сповіщав Путивельських воевод, „скоро по погребеніи тіла будетъ рада всей старшини и нікоторой черни"[388] [389]). 1 de facto — про обрання Виговського Самовидець каже, що „будто учинивши раду часть коэаковъ вобравши в дворъ Хмельницкого, а найбольше тихъ людей превратнихъ, а тымъ зичливыхъ, которыхъ на тотъ урядъ гетманства прягнули, а в остатку дворъ замкнули, не пуща- ючи никого" t). І на другий день (26 серпня) „знову коэаковъ раду и знову в тотъ же дворъ Хмелницкого зобралося козацтво, полков­ники и сотники, и що могло увойти черні, знову о тое гетманство трактовати" [390]). Чернь тут — ясно козаки. Тут вже видні елементи леэав- доволення за цієї нечисленної ради навіть такого оборонця старшини й „значного" козацтва, як Ракушка-Самовидець. Звичайно, Виговський писав неправду, кажучи, що по смерті Хмельницького „добровольною и общею радою пановъ полковниковъ и всея старшины и черни, дано мн1 начало всего войска Запорожского, гетманство"[391]). Були неэавдо- волення й з ради в Переяславі, що на ній вдруге при окольничому Б. Хитрово обрано І. Виговського. Отож посланці полковника Пушкаря казали в Москві в квітні р. 1658, що „та де рада, что была в Пере- яславлі, была неполная, а были на раді ті полковники которые съ Ива- номъ Выговскимъ въ одной мысли, а съ ними сотниковъ и черни у полковника челов!къ по десяти и менши, а задн!прскихъ полковъ никого не было, и на гетманство де ево Ивана обрали не вс!мъ вой- скомъ и булаву ему не давывали, а далъ ему Ивану Выговскому булаву околничей и оружейничей Богданъ Матв1евичъ самъ, а не полковники и не чернь14 А Самовидець просто каже: „Которая рада в Пере­яславлю была, тилко на оную полковники з сотниками и з іншою стар­шиною з’їхалися, опричъ черні; и Вьіговскій боярина такъ словами ле­стивими, яко и подарунками уконтентовавши, до того повернулъ, же оному гетманство подтвердилъ в Переяславлю, любо на тое войско и не позволяло4* i) („Не позволяло44 — думаємо хоче сказати Самовидець, що не голосувало). Але московський уряд уважав (як видно, помилково) що на цій раді були старшина „и козаки и чернь многіе люди44 й „чернь многіе тысячи44 3). На раді в Корсуню за Виговського „были на той раді полковники и сотники вс!хъ полковъ, а со всякимъ де сотникомъ было черни челов!къ по 20“ ’).}

Пізніше на Лівобережжі бачимо незавдоволення ⁴), що „нын! Comko... себя учинилъ гетманомъ безъ обиранья всей черни, и печать войсковую сд1лалъ“^б). Раду в Козельці р. 1662 московський уряд зве „непол­ной⁴⁴ ’). Про неї свідчив у Москві київський протопоп В. Прокоф’ев, що „черни і всі его посполства на той раде не было; а для де того наказной гетманъ Яким Comko на той раде всему поспольству и черни быть не вел1лъ, чтоб тому місту великих убытков не было⁴⁴ ®).

Як свідчить О. Лазаревський, було на ній лиш 2 полки’). Корек­тив до цього вносить свідчення епіскопа Методія, який повідомляє, що до Козельця „сьіхались въ Козелецъ не съ большими людьми, человік по десяти съ собою иміючи" *°). Таку раду при неповнім складі пред­ставників від полків і при малій кількості в цих представництвах не вважали за законну. Так само не вважали за законну раду в Ніжені, що була обрала Сомка „совершениымъ гетманомъ⁴⁴. Про ню маємо таке свідчення „а на ньінішней де потаенной раді въ Ніжині (що вибрала Сомка „совершениымъ гетманом⁴⁴. Л. О.) не многіе были полковники: Нежинской Василій Золотарснко, да Черниговской Аникій Силинъ.

^,) Ibid., т. XV, с.с. 49-50.

¹) Літопись Самовидца, с.с. 52—53. 1878.

^,) А Ю. и 3. P., т. XV, с. 16 та 48-49.

*) Ibid., т. IV, с. 57. ⁶) р. 1661.

•) А. Ю. и 3. Р. дод. до т. ViI₁ с. 334.

') Востоков-ь, Козелецкая рада 1662 г. К. Стар. 1887, № 2, с. 283.

•) Древлехранилище Р.С.Ф.С.Р. Столб. № 5859. Мллор. Приказа, а. 76.

•) Описакіе Ст. Малор. т. II, с. 6.

”) В о с т о к о в ъ. Op. cit., с. 277.

А не были де полковники на раді. Платавской—Демьянъ Гунжелъ, Зинковской — Василій Шимонъ. Мирогороцкой Павелъ Царенковъ; тіми де полками Екима Сомка въ совершенные гетманы не обирали и не хотятъ его въ гетманы; какая жъ де то полная рада, что половина оби­рала, а другая половина не обирала Якима Сомка въ гетманы" *). Так само в статейному спискові Ф. Ладиженського е думка запорозького полковника Д. Песоцького при цю Ніженську раду. Він лиш збільшує кількість присутніх полковників—отже й полків чи полкових делегацій, що були з ними, — „в Ніжині де у Василья Золотаренка була рада, только не со всіми полковники, половина де полковниковъ на раду не поїхали, а были де на раді толко Ніжинской онъ Василій, да При- луцкой, да Черниговской, да Стародубской въ своемъ (пром.) къ нимъ посылалъ наказного своего козака. А не поїхали де (пром.) на тое раду полковники Дубенской, да Миргородской, да Полтавской, да Зин­ковской, и Екима Сомка не хотятъ на гетманство; толко де они одною своею половиною выбрали въ гетманы Екима Сомка" *). За постановою ради в неповнім -складі полків чи представництв од них не вважали правної сили. На цім спиравсь у своїй боротьбі з Сомком І. Бруховець- кий. Але і сам Сомко, пишучи 12 жовтня р. 1662 цареві, що всі пол­ковники не зможуть бути на проектованій раді в Зінькові, завважив, що треба „всемъ войскомъ, а не полувойскомъ гетмана обрать'* ³). І справді, ця проектована Зіньківська рада, на яку прибуло лиш „полувійсько" — полковники Ніженський В. Золотаренко. Київський В. Дворецький, пол­ковники Миргородський, Кременчуцький та Полтавський ’), — ця рада не відбулася.

Рада року 1663, що обрала на гетьманство Бруховецького, була рада, на яку зійшлися полки в повнім складі. За свідченням Великого-Га- гіна „по сміте... людей пришли на раду сорокъ тысячъ и болши'*ⁱ). Кількість, звичайно, дуже значна.

Вже до неї, коли р. 1662 російський уряд хотів скликати чорну раду в Зінькові його уповноважений кн. Г. Ромодановський посилав за­прошення на ню до полковників. Якщо-ж комусь з них „не мочно" було приїхати „і они б в своє місто прислали знатных людей и ис черни, кому им в той раде мочно будет вірить"^β). -Отже ця рада мала бути далеко не в повнім складі полків. Як видно, в повнім складі полки ко­зацькі були на раді під с. Будищами р. 1668. До того-ж тут були полки і лівобережні і правобережні. А далі вже завсіди присутні лиш полкові делегації. Так на виборах у Глухові в березні 1669 р. Д. Многогрішного ^{[392] [393] були присутні „гетман* Демьян* Игнатов* и вся старшина и выбор­ные войска Запорожского казаки и міщане"’)• В иншому місці вони тут називаються „выборные вс! люди войска Запорожского14 і „выбор­ные люди войска Запорожского козаки44 a). Що Це було за „виборне44 козацтво? Цілком можливо, що під цим розуміли полкові делегації. Инша річ, хто їх обирав. Найшвидше „обирав44 полковник з старшиною, тоб-то було це в порядку призначення. Бо коли-б відбувалися вибори представників, мали-б ми без сумніву за це численний матеріял. Про наявність групи козаків, що мали репрезентувати свій полк на радах, є деякі натяки. Отже 6 червня р. 1661 кн. Ромодановський пише до Москви, що 19 травня „пріїзжал* к* нему на дорогу на ріку на Грунь Платавской новой полковник* Демьян* Гуджул*, а с* ним* Плотавского полку всі совітники и полковой есаул* да и Сенжаровской и Китен- ской сотники и присягу теб! великому государю вновь у него в* полку учинили44 [394] [395]). Що це були за „всі совітники'[396]? Можливо, що полкова старшина in corpore, а можливо, що „радні44, так-би сказати, козаки. Ось 4 липня 1665 р. гетьман Бруховецький пише до Москви, що він має туди їхати „с* старшиною и с* товариством*, со всякого полку приданными и с* совіту назначенными" 4). Про цю групу, мабуть, каже лист гетьмана П. Дорошенка до переяславського полковника Дмитрашка- Райчі підчас колотнеч у липні 1669 р. „Разсуждаючи я, — пише геть­ман, — что полк* Переясловской старинной и сверх* того разуміючи быти в* нем* товарыщев* в* раду годных* много, де хотіл* есм* препамятовать (переяславський полк тоді був за Многогрішного. Л. 0.), найпаче о своем* наміреніи с* войском*, відомо чиню, что взяв* Бога на помоч*, своими войски конными и пішими для утоленья чрез* не постоянных* людей в* отчижні нашей учиненных* раздоров* и внутрен- ныя мятежи, в* рад* (?) на Расаву идем*, гд! всякому доброму мо- лотцу, а паче во общем* добрі соблюдающимся, належит* быть и свое о добром* ділі являти наміреніе, для чего и ты буде не сам*, тогда товарищество діло гораздо знающих*, и к* рад! способ­ных* къ нам* изволь прислать, которые видіти будут* и слышати, на чем* от* всего войска Запорожского старшого и меншого товарства постановленіе учииитца и как* договорят* діла44 [397]). Повторюємо, що ці дані є лиш натяки на можливість такої групи. Можливо, що колись нові дослідники за новими даними дадуть відповідь на це цікаве пи­тання. Як гіпотезу можна дискутувати думку про те, чи не були ці „радники44 з групи значного товариства, з якої вийшли потім бунчукові, військові й значкові товариші. Дещо ніби то за це говорить. Отже 16 березня р. 1669 в Київі київські козаки Ст. Єремеєнко й Вас. Глу-}

щенко казали воєводі: „Рада де у Дорошенка в Корсуне кончалась 14 числа, а старшины де козацкихъ было на раде Киевской стороны малоросійских городовъ человік* с пятьсоть, а задніпровской пе­реяславской стороны старшин* же было человік* з двадцать... да из* Запорогъ де было с ясаулом казаков* одинадцать человік*; и на рад! обрали де старшина гетманом* совершенным* Петра Дорошенка, что быть ему на обоих* сторонах* ріки Дніпра одному гетману" '). Що це за старшина? Можливо, хоч і сумнівно, що стільки було полкової й сотен- ної старшини. Можливо-ж, що це могло бути й „значне" товариство, яке вже тоді рядові козаки могли ототожнювати з старшиною, оскільки це була одна класа.

Про раду 1674 р., яка обрала на гетьманство обох боків Дніпра 1. Самойловича, каже Самовидець, що „в пост* великій зобрал* (геть­ман) усіх*, полковников* и Козаков* чолнійших* на раду в Перея- словлі, и Ханенко здалъ гетманство, и по Дорошенка посылали, але Дорошенко не поехал*, жалуючи утратити гетманства. И так совер­шенно з обох* сторон* Дніпра потвердили гетманство Івану Самуйло- вичу на той раді в Переяславлі, аж* по самый Дністр*"^{[398] [399]). Що це за „чолнійшіе" козаки? Чи це було своєю чергою значне козацтво? Ці питання за нашими матеріялами вирішити не можна. Ми персонально думаємо, що виборні козаки й „чолнійшіе" це не те саме. І коли участь значних, „чолнійших*" — членів класи козацької старшини робила й сами збори — зборами ради старшинської, то участь товариства „в роду год­ного чи здатного" — свідчить лиш, що це було не все козацтво, а ви­борні, чи призначені, з заслужених чи найдосвідченіших козаків з пол­кового товариства в цілому.}

Рада, що року 1672 обрала на гетьманство Самойловича. Про ню є вказівки, що були на ній опріч старшини й козаки „тисячи съ четыре и болши"^[400]). Оце „и болши" вказує, що хотілося цим підкреслити вели­кий склад ради; в тім, звичайно, 4 тисячі кількість зовсім невеличка. Офіційний документ про акт обрання Самойловича дипломатично каже про обозного П. Забілу „съ товарищи (тоб-то з ген. старшиною) и пол­ковников* и при них* — будучаго войска Запорожскаго" ^[401]). Очевидно, і тут є натяк, що кількість козаків, що зібралася на раду, була обме­жена- Соловйов же наводить інтересний факт, що на раді в Козацькій Діброві старшина спочатку зійшлася до шатра кн. Ромодановського „по­тім відібрала половину козаків, що були при старшині, й наказала їм іти на раду^{- i})∙ Якщо так було в дійсності, то це вельми й вельми характерне явище. І офіційний „статейний список¹⁴ князя Ромодановського каже, що рада 1672 р. почалася (16. VI) так — московські уповноважені „съ генеральными обознымъ съ Петромъ Забілою съ товарищи, и пол­ковники и со всЪю войсковою старшиною, въ государевъ шатеръ пришли, и отобравъ у шатра полы, казаковъ, будучихъ при старшині, веліли призвать; а какъ казаки въ шатеръ и къ шатру вс! собрались...поча­лася рада *)• Цей опис далекий від того, що було в 1663 р. Справді-бо, козацька делегація, що ввіходить у шатро й, стоючи біля нього, чує й ба­чить, що робиться всередині, — то мусіла бути делегація нечисленна. Рада-ж старшинська, що була в квітні р. 1672 в Батурині, ухвалила, що при майбутніх виборах „на раді быть полкозникомъ, сотникомъ и стар­шині войсковой и началнымъ людемъ, всего войска не собирая, такъ постановили"^{[402] [403]).}

Рада 1687 р., що обрала Мазепу. На ній, як свідчить генерал П. Гор­дон у своїм щоденнику, який у данім разі є очевидно дуже авторитетне й цінне джерело, було до 2000 козаків (800 кінноти та 1200 пішого ко­зацтва). А тимчасом у поході з Самойловичем було звичайно в багато разів більше козацтва. На цій раді вперше окремо позначено „вс1хъ знатныхъ особъ, которые урядовъ не им1ютъ, и знатныхъ же войско- выхъ товарищей и все поспольство^{44 [404]). Поспільство тут козаки, бо се­ляни в поході звичайно не були.}

Рада 1708 р., що на ній обрано Скоропадського, навряд чи е за­конна з погляду норми старого українського звичаю. Адже на ній були присутні що-найбільше 4—6 полковників, та й то частина з них наказ­них „да полковъ ихъ сотники и знатное товариство и рядовые козаки^{44 [405]). Отож, неповна кількість полків говорить проти законности ради. Адже вибори Сомка саме через це й заперечували, між иншим, і сама Москва, яка в данім разі стояла, на сторожі українського права- звичаю.}

Про дальші „ради⁴⁴ — вибори Апостола й Розумовського не можна говорити з погляду присутности чи неприсутности на них козацтва. Адже й сама старшина тут вже нічого не важила. І коли з нею ще так чи инакше рахувалися, скликаючи її, то козацькі полки збиралися, оче­видно, вже тільки для надання більшої урочистости моментові „обрання⁴⁴— пожалування. Отже, в 3-му розділі інструкції Наумову, що мав переве­сти обрання, сказано: „И ему, тайному совітнику, прибывъ въ Глуховъ, тамо будучимъ старшині Его Імператорского величества всемилости- війшее соизволеніе объявить, и ко вс1мъ полкамъ послать указы со объявлежемъ, чтобъ изо вс!хъ полковъ полковники и старшина полко­вая и бунчуковые и значковые казаки съ!зжались въ Глуховъ для обра- нія гетмана; и назначить имъ къ тому съезду терминъ въ дві или кон­чав въ три нед1ли“ [406] [407]). Отож на цю раду російський уряд навіть не ман на увазі рядових козаків запрохувати. Так само й царева грамота від 25 липня 1727 р. про дозвіл обрати гетьмана каже: „быть изо вс!хъ полковъ полковникомъ и старшині полковой и бунчуковымъ и значко- вымъ козакамъ⁴⁴ ’).

Яке було в XVIII столітті уявління про „Генеральну" й „Гене­ральну черневу⁴⁴ раду, видно з записки „Историческаго извістія⁴⁴ Гр. По- летики, опублікованої в збірці матеріялів акад. Н. П. Василенка. Поле- тика пише: „Но вс!мъ таковымъ злоупотребленіям! и Гетманской без- предільной власти оставалось еще одно помішательство. Это было древнее и, съ самого начала козацкого имени въ войск! Запорожскомъ, употребляемое обыкновеже, чтобъ никакихъ новыхъ и важныхъ д!лъ гетману не ділать, безъ общаго войскового совіта, который козаки, по малороссійскому нарічію, называли иногда Войсковою Генеральною, а иногда Генеральною Черневою Радою. На оную Раду, въ случа! важ- н!йшихъ д!лъ должны они были собирать не токмо Генеральную Стар­шину и полковниковъ, но и прочую старшину, а особливо старыхъ и заслуженныхъ людей; а въ случа! д!лъ, не столько важныхъ, одну генеральную старшину и полковниковъ; въ случа! же Гетманскаго иэби- ранія собиралось вміст! и все войско (отже генеральна рада тільки для обрання. Л. О.). Въ которыхъ радахъ постановляли они все то, что до общества касалось, а именно, въ случаяхъ крайней нужды, налагали новыя подати, награждали деревнями, производили въ чины по общему выбору, требовали отъ эборщиковъ отчета и проч.^{44 3}). Тут автор каже головне за раду старшинську, неслушно називаючи її „генеральною⁴⁴ й „генеральною черневою⁴⁴. Сюди-ж він долучає і малий пленум її — генеральну старшину й полковників. Раду-ж генеральну за участю ко­зацтва Полетика знає лиш про обрання гетьмана. Звичайно в його добу, коли козацтво, як класа, втратила вже рештки свого впливу, за ним вже не визнавано давніх прав його, про них вже забували.

Складне — питання про участь запорозців, січовиків у генеральних радах після 1648 р. З одного боку звичайно доводиться думати, що за перших часів повстання Богдана Хмельницького на військових радах брали участь і січовики, оскільки головний і перший загін цього війська з них складався. Але згодом Запоріжжя відокремлюється в певну осібну одиницю. І ми бачимо запорозців лиш зрідка на радах. Згодом лиш на еміграції мазепинців у Бендерах бачимо участь січовиків у раді спільно з городовим козацтвом. А втім, ця рада не була вже органом держави, оскільки влади над територією України мазепинці не мали. Тепер є думка, що таке відокремлене становище запорозців слід пояс­нювати тим, що Запоріжжя було державою, що на аналогічних підста­вах з Гетьманською Україною залежала від Москви ’). Це питання, здається нам, ще не достатньо з'ясовано. Думається, що залежність Запоріжжя від Гетьманщини в XVII столітті була. А постійні намагання січовиків брати участь у радах (тоб-то органах влади) на Гетьманській Україні, про які ми зараз писатимемо, свідчать за те, що вони себе й Січ не вважали за цілком відокремлену від Гетьманщини, незалежну від неї державу.

Вперше ці намагання січовиків виявилися в 1657 р., коли було обрано на гетьманство (чи на тимчасове гетьманування) І. Виговського. Запорозців на раді, що обрала Виговського, не було. Правда, посланці Виговського в Москві в листопаді 1657 р. казали: „на первой де раді въ Чигирині были полковники и чернь немногіе, да изъ Запорогь де козаки на той раді были жъ, а рокшу де никакова у нихъ не было“[408]). Але це не відповідало дійсності. Проти цього говорять численні скарги запорозців. Так, в артикулі 4-му інструкції січовим посланцям до Москви в листопаді-ж 1657 р.: „по смерти Богдана Хмельницкого, гетмана вой­ска Запорожского, какъ поставили гетманомъ Ивана Выговского войска Запорожского полковники и вся старшина городовая, а чернь и все войско Запорожское о томъ рады и совіту не иміли и про то не ві­дали" ^э). Вони, хотіли, щоб гетьмана було обрано на новій раді в Луб- нях, а ще краще на Запоріжжі. Москва ніби-то на це приставала (нази­ваючи тільки як місце ради Київ) ’)•

Полковники Пушкар і Довгаль, які боролися за права широкої „супольної" ради, теж вказували, що обрання Виговського в Чигирині н Переяславі відбулося без участи Запоріжжя, й визнавали його за ненор­мальне. Отже, миргородський полковник С. Довгаль у листі від 21 травня р. 1658 пише „...Ивана Выговского безъ кошевого войска и безъ всей черни дніпровьіе и городовой въ місті въ Переяславл! на церковномъ місті святые Пречистые на гетманство оберано было, а въ прежніе літа въ войскі эапорожскомъ въ полі вс!мъ сов!томъ, всею чернью, полною радою гетмановъ и полковниковъ и иныхъ старшихъ по любви войсковой обирали" ^s). А ось лист Мартина Пушкаря до Київського мітрополіта Д. Балабана. Він у відповідь на заклик визнати за гетьмана І. Виговського пише: „Тылько, гды станетъ зуполная рада, и вся чернь Дніпровая единомысльна будетъ съ чернью городовою всего войска

Запорозкого, тогды вже ведлугъ жаловалныхъ грамотъ отъ его царского величества всему войску запорожскому наданыхъ, вольно будеть войску Запороэкому всей черни такожъ его милость пана Ивана Выговского улюбивши, на гетманство принять[*************] [†††††††††††††] ^,)∙ А представник самих занорозців кошовий отаман Я. Барабаш у листі до Бєлгородського воєводи Хілкова писав, що „с коша вышлисмо з войском Запорозким, з арматою и з бун­чуком и эо BCtMbi Клейнотами войска Запорожского, для совіту доброго, для рады посполитой** ²). Як бачимо, сами січовики й їх прихильники — представники демократичної москвофільської течії на півдні Лівобе­режжя визнавали за запорозцями право участи на генеральних радах України-Гетьманщини. Це мабуть не визнавали прихильники Виговського. Що правда, у Величка маємо лист цього гетьмана до запорозців від 16 вересня 1657 р., де він пийе про своє обрання на гетьманство й од- значає, що „однакъ безъ волі и консенсу Васъ браті нашей, всего вой­ска Низового Запорожского, цале утверждатися на томъ Гетманскомъ у раді не хощу; бо... Вы, войско Низовое Запорожское, естесте ко- * рень и утверждение чести и вікопомкой слави прочіимь войскамъ

Украино-Малорос‘|йскимъ, и съ той братіи своей, такт» и власть Ваша во избираніи и постановленій себ! гетмана нехай первентвуетъ и силу иміегь. Волно Вамъ брат! нашой, мене отъ того ураду отмінити, а иного по своему хотінію на тое достойнство усмотріти и утвердити**. Далі він каже, що як Богдан Хмельницький керував країною „за відо- момъ и порадою** Запоріжжя, так гадає зробити й він. У відповіді запорозців від 25 вересня вони пишуть про свою згоду на обрання, одзначаючи, проте, що „...тое избраніе і елекція Ваша неповинна была безъ волі и совіту нашого, всего войска Низового Запорожского, чрезъ братю нашу пановъ старшину енеральную (такого терміну тоді ще нс було. Л. О.), полковниковъ и войска городового Украинского, зачина­тися и вершитися; поневажъ и небожчикъ Богданъ Хмельницкій не въ Чигрині, але на Кошу иашомъ С1чевомъ, не отъ городового, но от насъ Низового войска Запорожского начало своего пр^ялъ гетманство**. Не вважаючи на це „...поневажъ уже свершилося, то и ми для поспо­литого добра отчизни нашой Малоросійской, оной злекціи нарушати и разоряти не хощемъ“³). Ми в автентичність цього листа не віримо. Адже відповідь січовиків написано надто вже швидко після написання листа в Чигирині. Але й зміст його сумнівний, бо як видно з вищенаве- дених виписок, запорозці обрання Виговського не визнавали.

Січовики були на раді, що обрала на гетьманство р. 1658 1. Без­палого, вони на цій раді грали, очевидно, головну ролю, оскільки саме з запорозців здебільшого складався загін Безпалого. Проте, як відомо,

Безпалий був de facto „наказний" гетьман, якого незабаром, після Переяславської ради 1659 р., поставлено було генеральним суддею ’).'

На раді 1663 р. в Ніжені були, як відомо, присутні й січовики. LLJe перед цим їх чекали на раду р. 1662 в Зіньків. Отже в липні 1662 р. епіскоп Методій писав в Москву, що „обрание государь совершенного гетмана для того продолжилось, что ніт из Запорог от гетмана коше­вого Івана Брюховецкого по се время відомости никакие[‡‡‡‡‡‡‡‡‡‡‡‡‡]' ^г). Тоді-ж і кн. Г. Ромодановсъкий писав, що „рады Государь по се число еще не было, для того что из Запорожья не бывали. А как Государь из Запо­рожья будут и мы холопи твои раду учиним... И буде Государь на раду из Запорожья не будут и раду Государь без Запорожского кошевого Гетмана и без казаков учинить ты великій Государь укажешь ли или ніт? О том вели нам холопем своим свой великого Государя указ учи­нить[§§§§§§§§§§§§§] ³). Рада ця не відбулася, бо, зазнавши тоді-ж поразки од Ю. Хмель­ницького та татар, Ромодановський пішов з України*). Проте російський уряд наказав йому писати до українських полковників, що відходить „на малое время, а на раду к ним однолично будешь; да к Брюховец­кому (тоб-то до запорозців. Л. О.) писал бы еси, чтоб онъ на раду июль; а какъ они на раду на уреченное місто сьідутца, и ты к нимъ будешь незамешкав** ^b). В складній тодішній політичній ситуації Москва, як бачимо, дуже дбала за присутність запорозців. На цій присутності настоювала тоді й ніженська партія В. Золотаренка. Як каже Ромода­новський, „Василей Золотаренко и полку его старшина и всі казаки нам холопем твоим сказали, что им без Запорожскихъ казаков рады чинить никоторыми мірами ні мочно" ⁶). Як відомо, ця ніби-то принци­пова позиція ніженців за кілька місяців кардинально змінилася, скоро тільки з’ясувалося, що Бруховецький виставлятиме свою кандидатуру на гетьманство. Сомко-ж, неприхильник до кандидата запорозців Брухо- вецького, давав таке юридичне обґрунтування своєї позиції проти уча­сти їх у раді: „у насъ всегда по своих стародавных правах гетманов обирано в городіх без Запорожцовъ, для того что войско царского величества Запорожское — одно; из Запорожья, пришед, должны в свои полки розойтитца" '). Помилка наказного гетьмана в цім твердженні була в тому, що військо Запорозьке за його часів вже не було на­стільки „одно** як він думав Січове козацтво почало відокремлюватися в окрему організацію і хоч у XVII ст. цей процес відокремлення цілком не оформився, всс-ж-таки Запоріжжя у внутрішнім житті України висту­пає як єдина організація, січовики вже не погоджувалися з тим, що вони „должны в свои полки розойтитца**.

„Літопис* о началі світа, особливо о Польщі и Малой Росіи“ сповіщає, що в 1668 р. „Дорошенко пришол* под* Полтаву в* Чернец­кую раду а Брюховецкій з Гадячого ишол* в туюж* раду и там* его запорожцы забили... а Дорошенко обоих* сторон* Дніпра зосталъ гет- маномъ" *). У звістці про цю раду 1668 р., що її ми друкуємо як дода­ток № 9, ця участь запорозців на цій раді стверджується. Адже оче­видно це їх розуміє документ як козаків, „которые были в Опошне с Кошевым* с.Ывашком Берковским**.

Як гетьманував П. Дорошенко, раз-у-раз підносилося за ініціяти- вою то його, то запорозців, то його спільно з запорозцями (великим прихильником цієї думки був І. Сірко) питання' про чорну, широку раду, де-б, опріч городової „черни", взяло-б участь і січове козацтво. Так, у жовтні 1668 р. шляхтич Ян Білкевич свідчив у Київі, що на За­поріжжі обрали на гетьмана Ст. Вдовиченка. Цей „присылал* к* Доро­шенку послов* своих* трижды, а в* листах* де с* ними писано: ты Дорошенко, гетман* Татарского обрання, и теб! бъ идти на черную раду въ Запорожье, и кого войско оберет*, и бунчюкъ и булаву да­дут*, тот* у нас* будет* и гетманом*"... „И Дорошенко де писал* и с* послами приказывал*, что на раду пойдет*, и послал* в* Запороги от* себя лазутчиков*. И лазутчики, пришед*, ему сказали: есть ли де он* Дорошенко пойдет* на раду и его убьют*"-²). Року-ж 1668 П. До­рошенко казав економові Київо-Печерської лаври Єзекіїлеві, що частина запорозців іде за Суховієм „А к* нему Дорошенку Запорожская другая половина козаки, которые не хотят* быть при Суховеенку, писали, что б* он* Дорошенко шол* за Дніпр* в поле на Чернетцкую раду, а они де Суховенка и ті стрільї (нова печатка Суховіева. Л. О) мушкетами своими поломают*"³). В червні 1669 р. в Київській „при­казной избі" рейтар, що повертався з полону, доповідав, що в Чи­гирині „іюня в* 4 числі пріїзжало в* Чигирин* к* Дорошенку из* Запорог* от* Суховія Козаков* восемь человік* для того, чтоб* Дорошенко шол* на раду к* ним*, запорожцам*, под Крылов*, на урочища Цыбульник*, и Дорошенок* де на раду на Цыбульникъ со всіми козаками, которые были при нем*, из* Чигирина пошол*, іюня в* 6 день, а пошол* де он* на раду для того чтоб* гетманство сдать, а Суховій де на раду из* Запорог* не бывал*" ¹)„. „Краткое описаніе Малороссіи" оповідає під 1675 р., що Дорошенко „...хотячи гетманства Малороссійского, подводил* на бунты запорожцев* дарами и малорос- сійцов*, дабы чорною радою избрали гетмана" ^s)... Про це-ж пише й Граб’янка: Дорошенко „хотячи быти Гетманом* Малороссійским*. начал* Запорожцев* дарами прелщати, такожде и под* реементом*

') Рукоп. Судівнка, № 56. с. 72.

’) А. Ю.иЗ.Р,т. VII, с. 103.

ⁱ) Ibid., т. VII. с. 82. «) Ibid., т. VIII, с. 250.

⁴) Kpanc. опис. Малорос., с. 280. Дод. до літопису Самовидця К. 1878.

Самуйловича Гетмана старшину побуждал* противу Гетмана на бунти, даби Чорную Раду обравши, яко за Бруховецкого и Сомка гетманов*, волними голосами избрали себ! Гетмана; но и к* сему мало кого при­вел*" ^l)∙∙∙ 15 березня р. 1676 в Київській „Приказной изб!" Ставищен- ський протопоп їв. Дзеня свідчив, що Сірко писав Дорошенкові, щоб цей не віддавав клейнодів Самойловичеві, бо „гетман* Иван* Самойло­вич* учинен* гетманом* на Переяславской стороні; и на той де рад! запорожских* и иных* многих* старшин* и Козаков* не было" ^{[413] [414]). В квітні р. 1676 гоголівський священик Ісакій казав, що Дорошенко хоче скли­кати раду на Росаві, „а на той рад! чтрб* были гетман* Иван* Са­мойлович* и переяславскіе стороны вс! полковники и чернь, и из* Запорожья Сірик* и казаки, обирать гетмана черневою радою, а не так* как* обирали Ивана Самойловича... А буде на той рад! гетман* Иван* Самойлович* и полковники с* казаками не будут*, и он* де съ татары и съ казаками конечно пойдет* на раду к* ним* на переяслав­скую сторону"[415]).}

Чорної ради скликати не пощастило. Але р. 1675 під Чигирином запорозці взяли участь у вузькій раді (коло Дорошенкових прихильників було вже нечисленне), що переобрала Дорошенка як гетьмана залеж­ного від Росії^{[416] [417]).}

Проти участи запорозців заперечував гетьман Самойлович, що писав на Запоріжжя в 1675 р.: „изв!щаю вам*, что не надобно в* этих* городах* наших* никаких* рад* собирать и ничего у царского вели­чества добывать; были уже в четыре года дв! рады" ^ь). 4 березня 1676 р. маемо царську грамоту до Сірка й січових козаків з наказом, щоб не влаштовували „своевольных* рад*" ^[418]).

Є підстава думати, що січовики поволі схилялися до думки, що раду чинити й вирішати державні справи городової України має горо- дове козацтво без них. Адже року 1669, коли Суховій з запорозцями й більшою частиною правобережних полків чекав Дорошенка на Росаві для ради, посланець Суховія запевняв Дорошенка, що „м!жъ себя го­родовые гетмана оберут" ^[419]). Січовики, отже, мали ухилитися від участи в цій раді, як справі городової України.

По тому як скинено Дорошенка, запорозці участи на радах Геть­манської України не беруть (опріч ради в Бендерах, за яку ми вже згадували).

Лиш Петро І у грамоті до запорозців від ЗО жовтня 1708 р. за­прохував їх узяти участь у Тлухівській раді, що згодом обрала Скоро­падського ^,). Але, як відомо, вони пішли за Мазепою й на раді 1708 р. не були.

М. Драгомаиів гадав, що „Палій хотів скликати „Велику Раду“, які скликались в XVII в. — тоб-то з козаків і черни обох боків України і запорозців, — раду, якої завсіди бажали запорозці. Прихід лівобічного війська на правий бік Дніпра і сполучення правобічних полків з ліво­бічними давали пригоду до скликання такої ради, котра-б мусіла ствердити поновлення спільности обабічних Україн,- яка була за часи Б. Хмель-, ницького" *). Але це лиш гіпотеза.

Участь старшини в генеральній раді й її вплив і значіння й ак­тивна роля на ній позначалися впливом посад і значінням цієї еконо­мічно-впливовішої групи. Цей вплив і це значіння старшини на раді бачимо ще за часів Лясоти. коли, щоб обміркувати справу, „присутні, як це у них прийнято при обміркуванні важливих справ, поділилися й зробили два кола: одне складалося з старшин, а друге з простого народу, що зветься у них черню" ^а). Акад. М. Грушевський зве таке окреме коло старшини — тіснішою радою. На нашу думку, був це заро­док спеціяльного інституту ради старшинської. Акад. Н. Василенко пише, що керували на раді гетьман і старшини ‘). Як приклад значіння стар­шини на раді акад. М. Грушевський наводить „оповіданнє польських комісарів 1619 р. про те, як рада, з огляду на неможливість вести де­бати в повній раді, позволила, щоб гетьман з кілька десятьма иньшими старшинами вийшов з ради і вів переговори з комісарами осібно"^s). На Запоріжжі це значіння старшини на раді загальній збереглося й роз­винулося в XVII—XVIIl ст.ст. (про це докладніше пише проф. М. Слаб- ченко в своїй новій розвідці: Про соціяльний устрій Січи Запорозької).

За Богдана Хмельницького старшина активно виступає на загаль­ній раді. Так було, приміром на раді 1648 р., коли віддавано клейноди від польського короля^[420]). Підчас приєднання до Москви 7 січня 1654 р. „была де у гетмана тайная рада съ полковники и съ судьями и съ вой­сковыми ясаулы; и полковники де и судьи и ясаулы, подъ государеву высокую руку поклонилися"^[421]). Отже вона наперед вирішила ухвалу генеральної ради. І звичайно сама обстанова генеральної ради, спосіб її провадити, говорить за те, що всі більш-менш складні політичні справи мали бути до цього підготовані в вужчім колі осіб. Як-раз за це коло осіб стала рада старшини — збори осіб об’єднаних своїм служ­бовим становищем та однаковими економічними й політичними інте­ресами.

За важливу прерогативу генеральної ради було обрання геть­мана. Навіть у XVIII ст. за це пам’ятали, влаштовуючи належні цере­монії підчас „виборів⁰ гетьмана. Але рано це фактично вирішае перед генеральною радою — рада старшинська. Так у травні 1657 р. царські посланці окольничий Ф. Бутурлін і дяк В. Михайлов говорили з Б. Хмель­ницьким про те, що вони чули, неначе-б він хоче здати гетьманство Юркові. Гетьман сказав „я о томъ поговорилъ съ полковники, чтобъ попомнили мою службу и промыслъ и радінье, по смерти бъ моей об­рали на Запорожское гетманство сына моего Юрья“ ’). Тут гетьман чудово характеризує, що de facto обрання залежить від старшини и зок­рема від найвпливовіших представників її — полковників. І Ів. Виговський 28 серпня 1657 р. пише по тому, як помер Хмельницький, Київському воєводі А. Бутурлінові, що кого „старшина оберетъ за начальника себі в bohck⅛, не відаю"²). Російський стольник Кікін, що підчас обрання був у Чигирині, цю старшину тільки й помітив на раді. „И августа жъ, пише він, въ 25 день гетманской сынъ Юрья Хмельницкой, и писарь Иванъ Выговской, и судьи войсковые, и полковники, и ясаулы, и сотники, и иные начальные люди, собрався act, прислали къ стольнику къ Василью Кикину на дворъ ясаула войскового Ивана Ковалевского, и веліли ему їхать царского величества съ грамотою на дворъ къ гетманскому сыну Юрью Хмельницкому" ³). І Ракушка-Самовидець підкреслює вплив стар­шини підчас обрання Виговського в Чигирині. Хоч „з посполитыхъ козаковъ тыс голосы призываютъ молодого Хмельницкого и просять оного, жебы тотъ урядъ справовалъ на містцу отцевскомъ" [422] [423])» з втім прибічники Виговського з старшини зробили по иншому. От чому запо- розці писали, що „поставили гетманомъ Ивана Выговского войска Запо­рожского полковники и вся старшина городовая" ^s). Про раду, що обрала вдруге Виговського в Переяславі, також ми вже вже наводили скарги на те, що переважну ролю на ній грала старшина. На наступних радах, бачимо цікаве явище. Умови — статті з Московщиною—постанови ге­неральних рад підписують представники старшини; визнавали їх, вихо­дить, за найактивніших і найвгіливовіших членів козацької ради. Отже на раді в Переяславі 1659 р. статті підписали генеральна старшина й полковники⁰).

Про раду 1660 р. в Корсуню, що поновила Ю. Хмельницького вже як гетьмана залежного від короля польського, є цікаві звістки польського уповноваженого на ній Стан. Беньовського. Він пише, що рада почалася 20 листопада,,Ratie dla ktorych przedluzona Rada, pierwsza ze Pulkow- nicy dla persecutiey Hordy nie mogli siς wszyscy ad diema dictam stawic, a u kozakow zwyczaynie unius z Pulkownikow obstat absentia, у iesli kt∂ry chory, tenetur poslac na swoim miescu" ’)• Тут бачимо, що без полковни­ків рада не починалася. Але це була рада старшинська. „Чернь“ була обурена, „ze siς Rada odprawiia w izbic contra morem antiquum, ze sus- picantur zradς na siebie у na wszystko woysko^{u 2}), тоб то не хтіла вирі- шати таку важливу справу як обрання гетьмана, що мало відбутися, на раді чорній, козацькій. Це був справді давній звичай, що рада гене­ральна обирала гетьманів. З пропозиції Беньовського відбулася чорна рада ³).

В 1673 р. маємо польське свідоцтво, що певні справи міжнарод- нього характеру переносяться з козацької ради на раду старшинську. „W Ukrainie byla pod Rusawq kozacka rada, па ktorcj nie chcial bye Doroszenko s tci przyczyny, ze in maxima quantitatis takowa u Iudzi ko- zackich nie dobra bywa, і tak do niego pod Czehryn skupiwszy siς posli, a jednak і tarn do nich nie szed!, ale przyzwawszy Polkownikow, Assawu- Iow і innych do siebie, ktorych rozumia! sobie bye przychylniejszymi, wy- wodziL." образи, що робили їм поляки. Вони „Так poruszeni jego mowq... ulegli Jego zyczeniom і przysiςgli mu па powtδrki, ze go nie odstqpiq^,[424]⁴).

На Лівобережній Україні навіть перед чорною радою 1663 р. сот­ник з Ніженського полку казав Великого Гагінові, „чтоб быть на раде однимъ полковником и начальным людем; а толко де будет чернь, и они де учнут в городе грабить. И окольничей де сказал, что по указу ве­ликого Государя быть раде полной, черневой; а грабежу де быть нелзя: будут козаки стоять за городом в обозах, а не в городі“ ⁱ).

Року 1669 гетьман Многогрішний був спочатку обраний на раді старшинській. Так, у січні того року С. Адамович писав до Москви, що в Новгороді-Сіверському: „по совіту архієпископа Лазаря, учинился Демьян Игнатович совершенным гетманом над тремя полками, точь в точь как покойник Comko в Козельці*' ’). Про це яскраво оповідає Самовидець: „Демко Многогрешный, будучи наказным* гетманом* от Дорошенка... изобравши усю старшину поблиз себе задніпровскую до Новгородка и приказал* оним*, жеби собі цалого гетмана настановили, несподіваючися на оборону гетмана Дорошенка. Що старшина, будучи у дворі гачинена, которых* было омаль, а при Многогрешном* немало его компаній, и боячися що болше мовити, але пишовши гуртом, про­сили его Многогрішного, жеби он* над ними гетманом* был*, чего он* отмовлялся як старая дівка хорошого жениха; бо того сам* потребо­вал* и поэволился на тое; которому и присягу виконали на послушен­ство.. и знову рада была в Глухов!, на которой князь РомодановскіЙ был*, и стати новіє постановили" ²). І хоч А. Матвеев уважав, що обрання Многогрішного „по суті нічого не передрішало й не мало* жад­ної законної сили"³), то як-раз de facto це передрішило обрання саме Многогрішного. При цім прибічники наказного гетьмана прохали в Москві дозволу „чтоб* де черневой раді не быть, а быть бы на раді полков­ником* и старшині; а черневой раді не быть бы для того, что міста раэореные, и как* с*1дутца многіе люди, и на раді и лошадей накор­мить будут* нечім*" ‘), тоб-то знов хотіли обрання на раді старшин­ській. Статті умови з Москвою 1669 р. підписали численні представники старшини, що були на радіⁱ). Перед обранням Самойловича, як каже, покликуючися на листи Лазаря БарановИча В. Ейнгорн, у старшини була попередня перед загальною рада⁶). І в статтях генеральної стар­шини, що урядувала після Многогрішного, від 3 травня р. 1672, є про­хання: „Хотя таков* между всею войсковою старшиною стался совіт*, дабы для обранія гетмана, назначеное было місто в* Конотопі; одна- кож на том обраній гетмана вь рад! от посполства не повстало, для великого совокупленія, в* людехъ смятеніе, усовітовали есмы старшині

') Соловьев*, Исторія Россіи, т. XH₁ стор. 48—49. М. 1862.

^,) Літопись Самовидца, crop. 102—103. 1878. Київ.

³I Батуринск. переворот* 13 марта 1672 г. Р. Старина. 1903. IX, стор. 679.

⁴) Ак. Ю. и 3. Р. т. VIII, стор 50.

^ь) С. Г. Грам, и Дог. ч. IV, crop. 230 - 231. Що правда, в цей-жс рік маемо й сві­доцтво про те, що старшинська рада не визнала себе за компетентну в якихось справах і перенесла їх саме на раду військову. За це свідчив у лютому 1669 р. київський міща­нин Сасімович: „Да на той же де неділя пріїхал* из* Чигирина Лодыженской сотник*, которой поїхал* было к* Дорошенку на раду, а сказывает* что Дорошенко собрал* было к* себі па раду одних* козацких* старшин*, и старшины де на раді Дорошенку отказали, что без* черни рады чинить не хотят*, а отложили, что быть рад! черневой по траві, а о чом* быть раді, того он* не відаеть". А. Ю. н 3. P. т. VIII, стор. 120. 1 а иншім місці: „Да Дорошенко же де призымл* к* себі на раду одних* коаацкихъ старшин*, и старшины де ему отказали, что без* черни рады чинись не хотят*, а отло­жили до травы; а о чем* быть раді, того невідомо*. А. Ю. и 3. P. т. VII, стор. 173. 1669, березень. А втім, очевидно це явище пояснюється тільки тим, що мала вирішити ця рада якусь важливу справу політичного характеру, що вимагала оформлення на гене­ральній раді.

*) Op. сії., стор. 845—848, пр. 218.

быти войсковой на рад!, не призывая общего посполства. Тогда до лица земли упадая, милосердной отеческой великого государя нашего его царского пресвітлого величества, боярину и воевод! и намістнику бЪлогродсКому ко князю Григорью Ромодановскому Стародубскому и къ думному дворянину и воевод! ніжинскому Ивану Ивановичу Ржев­скому просимъ указу: естли бы на той рад! и обираній гетмана къ ка­кому им!ло склонятись нестатку и бунтомъ, дабы заодно съ нами не­согласного къ в!рнымъ его царскому величеству и всему сигклиту глася услугамъ обороняютъ (?) пребывали и ни къ какой не допускали своей воли“ *). Делегація козацької старшини на цій раді була чимала. Адже статті-умови підписало 163 представники генеральної, полкової старшини й сотників^[425]). Коли припустити, що була присутня ще й сотенна стар­шина, яка умови не підписала, це число треба ще збільшити. При обме­женій кількості козаків на цій раді, це делегація впливова не тільки своєю вагою й значінням, але й просто кількісно.'Про раду 1674 р. ми вже писали. На ній присутня старшина й „чолн!йшіе“ козаки.

Рада 1687 на Коломаці. Про ню є докладний опис у щоденни­кові П. Гордона, що в данім разі був за самовидця цих подій. Скинула й заарештувала Самойловича, як відомо, старшина. А ось запис під 24 липнем р. 1687 в щоденникові Гордона:,,Den 24 ten Fersammletea sich die Vornehmsten von den Kosaken bei dem Generalissimus und hor- ten die Artikel vorlesen, welche die vorigen Hetmane beschworen batten. Die meisten davon waren in dem Gluchower Tractate bewiligt einige hin∙ zugethan und andere erweitert worden, die Ehre, Macht und Ansehen der zarischen Oberherrschaft iiber die Kosaken mehr auszubreiten, zu welchem alien die Kosaken ihre Einwilligung gaben. Hierauf wurde wegen des Ver- mδgens des gewesenen Hetman gesprochen. Nach einigen BedenkEchkeiten sagte der Generalissimus nach der ihm gewδnlichen und natiirlichen Leb- haftigkeit ganz kurz: „ohnerachtet alles, was dem Vcrrather zugehδrte, vermδge der Gesetze den Zaren anheim siele, so wolle er dennoch, selbst rnit Gesahr, sich die Ungange der Zaren zu zuziehen. es auf sich nehmen, dass die Kosakiche Armee die eine Halfte von dem Vermδgen des Ver- rathers erhalten und die andere Halfte in dem zarichen Schatz kommen solle, womit alle Zufrieden waren. Die Vornehmsten unter den Kosaken erkundigten sich ganz insgeheim, wen wohl der Generalissimus am Iibsten zum Hetman habcn wolle. Und als sie eincm Wink bekamen, dass Mascppa dieser Mann ware, so Unterschrieben sie alls insgeheim noch denselbcn Abend in dieser Absicht eine Schrift. Zugleich verheilten die Haupter dieser Partei die Obristen = une andere vornehme Stellen unter sich und beschlossen alle diejenigen abzusetzen, welche Creaturen des vorigen Het­man gewesen waren"^{[426] [427] [428]). A 25 липня відбулося обрання на генеральній раді; опис його ми ще подамо. Кандидатуру на нового гетьмана Мазепи, вирішену в шатрі Ґоліцина, було проведено. І цікаво, що старшину окремо й на самій раді питав кн. Ґоліцин про те, кого вона хоче мати за гетьмана.}

6 листопада 1708 р. відбулося обрання Скоропадського. На раді присутні були „полковники, старшини й багато козаків". Ось як відбу­лося обрання. „Ближній Стольникъ говорила, всЪмъ, собраннымъ въ радЪ, дабы всЬ войско Малороссійское и народъ на избраніе новаго гетмана съехавшейся, по древнему своему обьїкновенію, издали голосы свои кому быть Гетманом. И помолчавъ все мало, полковники и дру­гая старшина, советуя между собою, говорили: Стародубовскому Полковнику, Ивану Скоропадскому, дабы онъ урядъ Гетманства принялъ, понеже человЪкъ есть Царскому Величеству верный, и въ войску Ma- лороссійскомь заслуженый, и въ дЪл1хъ искусной; а онъ отрицаяся, говорилъ, что онъ cτapι> и такого тяжестиого уряду снести не можетъ, а досгоитъ, де, обрану быть въ Гетманы молодому и заслуженому че­ловеку, а имянно, указывая на Черниговского Полковника, Господина Полуботка. А Старшина вся и войско говорили, что бъ быть Гетма- номъ Господину Скоропадскому. При'том же некоторые немногіе ко­заки говорили, чтобъ быть Гетманомъ Черниговскому Полковнику По­луботку. И не по многимъ спорамъ, согласясь все, какъ старшина, так и рядовые козаки и посполитый народъ единогласно обрали Гетманомъ Господина Скоропадского" ^,)∙∙∙ І тут ^ми бачимо, що рішальне значіння було за ухвалою наради старшини. А бажання „декількох" козаків мати за гетьмана Полуботка не здійснилося.

Отже за 2 дні перед радою в Глухові 1708 р. „Полковники... у Ближнего Стольника... были. А как они, полковники, къ нему пришли, тогда имЬлъ онъ, Ближній Стольникъ, съ теми полковники конфе­ренцію" »).

Цифрове співвідношення сил на цій раді було таке: рядових коза­ків на ній було з Чернігівського полку 215, Переяславського — 240, Ніженського — 320 та Стародубського — кількість не названа. Отже,

сьхої зверхньої влади поширити; до чого на всіх них козаки свої згоди дали. Після цього говорили про майно колишнього гетьмана. Після деякої роздуми сказав генералісимус з властивою йому природньою жвавістю дуже коротко; не вважаючи на те, що все. що зрадникові належала за силою законів припадав царям, хоче ній усе-ж сам. з небезпеч­ністю підпасти царській неласці, взяти на себе, що козацьке військо здобуде половину майна зрадника, а друга частина мусить піти до царського скарбу, з чого всі були завдо- волені. Знатніші з козаків (тоб-то старшина. Я. О.) спитали цілком таємно, кого най­більше хотіо-би генералісимус мати аа гетьмана. 1 коли вони здобули натяк, що така людина Мазепа, то підписали всі вони у такому напрямі ще цього вечора лист. Після цього розподілили ватажки цієї партії полковницькі та инші знатні посади поміж собою н ухвалили з усіх них усунути креатури попереднього гсгьмана, які до цього часу їх посідали".

^,) Д. Бантьішь-Каменскій. Источники, ч. II, с. 179.

') Д. Бантышъ-Ка м сисній. Источники, ч. Il_t г. 178.

приймаючи навіть, що Стародубського полку було стільки-ж, скільки й Ніженського— 320, матимемо в цілому близько 1100 рядових козаків. А старшини було (за підписами під присягою) 95 осіб. Це численна група; до неї, мабуть, треба долучити ще й 29 військових товаришів — очевидно знатне товариство, що поруч з нею- підписалося під при­сягою ’)•

Цій групі старшини, а не козацтву, надавав головного значіння й Петро І. В грамоті до запорозців від 21 листопада р. 1708 він, опи­суючи їм обрання Скоропадського, за козацтво сливе й не згадує. Він пише, що було запропоновано, щоб „съезжалась бы вся старшина къ Глухову на избраніе нового гетмана по правамъ и вольностямъ". 1 „полковники и другая полковая старшина и козаки суды для того об­раній съехались". Далі „помянутыя духовныя особы и полковники и полковая старшина, для обранія нового гетмана сюда сьіхавшіеся (козацтва знов нема), сего ноября 6 дня по обьїкновенію и по правамъ и волностям своимъ единогласно обрали водными голосами в гетманы нашего войска Запорожского бывшаго полковника Стародубовского Ивана Ильича Скоропацкого" *).

„Обрання" Апостола й Розумовського були простою фікцією. Ці­каво те, що тут хоч деякого значіння надавали раді старшинській. Так було, коли обирали Апостола, бо, як ми вже казали, її мав лиш запро­хати на раду Наумов. ЗО вересня 1727 р. відбувалася рада старшини, що передрішила ухвалу генеральної ради. Наумов описує Ті так-„в 30-м 4Hcλ⅛ какъ духовные такъ и светские, полковники и старшина для общаго согласия о выборе гетмана прибыли в домъ ево тай­ного совітника и министра. И по собраніи о псемъ Его Императорского Величества всемилостивійшее соизволение и _ι презрение к нимъ онъ тайной совЪтникъ и министръ паки имъ обьявил, что укаэалъ Его Им­ператорское Величество быть у нихъ в Малой Росіи Гетману по преж­нему; которого б они выбрали из Малоросійского Народа водными голосами по прежнему обьїкновенію. А зборы, кои положены со опре­деления Малоросійской Колегій по доношениям генерала-маэора Вель­яминова вновь, — τt Его Императорское Величество указал отставить вовсе, и впредь с нихъ не збирать; а збирать τt, кои збирывались при прежних Гетманах по пунктамъ Богдана Хмельницкого, И спрашивал* он господинь тайной совЬтникъ и министр у них, кого похотятъ выбрать ce6t гетмана? Которые единогласно BCt₁ Какъ духовные такъ світские, просили о томъ же Миргородскомъ полковнике" ³). Після цього 1 жовтня звичайно обрали одноголосно Апостола. А в,,HlypHaAt, какимъ образомъ произойшло обраніе гетмана войскъ Запорожскихъ обоихъ сторонъ Λκtπpa 1750 году февраля", читаемо: „За прибьітіемь

^,) Древлехр. Р.С.Ф.С.Р. Малор. Справи Міністерства Закорд. Справ 1708 № 69 ал. 3—6.

’) Звариицкій, Источники для исторіи запор, козаковъ, т. 1, с. 1034.

*) Додаток № 12.

в Глухов-ь на 15 день сего февраля ясне в Богу преосвященійшаго архиепископа митрополита Киевского, Галицкого і Малія Россіи, госпо­дина Тимофея, преосвященного єпископа Черніговскаго господина Амвросія, такожъ архимандрита Лаври Киевопечерскіе господина Іосифа и других обитателей архимандритовъ и разныхъ духовнихъ знатнихъ особи, за собраніемь Малороссійскихь Полковниковъ, Бунчуковыхъ То­варищей, старшихъ полковихъ сотниковъ э сотенными старшинами. Значковыми Товарищами, многими рядовыми козаками, а особливо вой- сковихъ Товарищей и протчего шляхетства малороссійского, учинена была отт» министра его сиятельства господина генсрала-маіора, -Ея Імпе- раторского Величества лейбъ-копан!й подпоруччика и Ея імператор- торскаго Высочества Государині Великой княгині камеръ-гера графа Ивана Симоновича Гендрикова, ко вс!мъ онимъ чинамъ повістка, даби оніе всі чиновніе персони собралися на 18 того жъ февраля поутру въ домі», гді иміется канцелярія по коммисіи его сіятельства о избра- ній гетмана, и когда оніе духовніе, тако жт> всі мірскіе чины, какт» Генеральная Старшина, Полковники, Бунчуковіе товарищи, старшини полковіе и сотники и протчое малороссійское шляхетство, якихт» ВСІХТ» персоні» було ДО ТИСЯЧИ В TOTb домъ собралися, то его сіятелство из- ВОЛИЛТ1 словесно обявлять, ЯКО ОНИМЪ ВСІМ!» чинамъ уже ИЗВІСТНО, что онъ, по Височайшему Ея Імператорского Величества указу прибылъ для избранія въ Малой Россіи гетмана волними голосами по прежнимъ обикновеніям-ь, и требовалъ ихъ ведать мнініе, кого они быть гетма- номь в Малой Россіи обще желаютъ. На что всі оніе, какъ духовніе, такт» и мирскіе чины обявили единогласно, яко желають быть в Малой Россіи гетманомъ его сіятелству графу Кирилу Григоріевичу господину Разумовскому, о чемъ и на трскратной его сіятельства господина мині- стра вопросъ тожъ вс! велегласно обявили, а по совершеніи того опре- ділили публично с надлежащею церемонією избранію быть того жъ фев­раля 22. И для того февраля 21 отправлен!» отъ его сіятелства Глуховского гарнізону адютантъ и при немъ войсковая музика, которой, ездя по городу Глухову и за городомъ с играющею музикою, обявлялъ о будущей завтраш­него дни публичной церемоній благополучного гетманского избранія, и къ полковникамъ ихъ для такового обявленія ездилъ“ ’)• Отже деяке зна­чіння ще було за радою старшинською, а рада генеральна, це вже була лиш „публичная церемонія благополучнаго гетманского избранія".

З цього викладу про участь старшини в генеральній раді видно, що вплив і значіння її і в цім випадкові були чималі. Протягом цілої історії Гетьманщини в залежності від Росії бачимо, що старшина має свої ради перед радами генеральними, de facto підготовлює й попере­джає майбутні ухвали генеральної ради. Бачимо, що й на самих генераль­них радах їй належить і перше слово, і перше значіння. Так було і на вершій раді в цій добі — р. 1654 в Переяславі, де фактично вирішала діло

’) Основа 1862, № 2, с.с. 47—48.

„таємна** рада з.старшини і в останній „раді** Гетьманщини — де запиту­вали про згоду на царського кандидата лиш у старшини (що правда, й цю згоду тепер було передрішено). І лиш на раді 1663 р. справу ви­рішила „чернь".

Участь міщанства помітна на радах, про неї раз-у-раз згадується. І при цім як-раз після повстання Богдана Хмельницького (перед тим, як видно, міщанство не бере участи в радах). Політичне-ж і економічне значіння міста в пореволюційний період на Україні-Гетьманщині призво­дило й до участи міщанства — як державного елементу — в діяльності українських державних установ. Про участь міщан у раді старшинській ми колись скажемо ширше. Що-ж до участи в генеральній раді, то мо­жемо подати такі дані.

Рада 1654 р. в Переяславі. Статейний список московських бояр каже, що на раді було „великое множество всяких чинов людей" та що рада була „явная всему народу⁴* ’). Очевидно саме на підставі цих звісток Д. Одинець каже: „seslo se velice mnozstvo Iidi vseh wrstv"^{[429] [430]). А втім, ще питання чи було це „велике множество". Найшвидше тут могли бути поруч з козаками переяславські міщани.}

Далі міщан бачимо на раді, що обрала р. 1657 Виговського, „войтів і буймістрів", отже представників міщанства, що брали в ній активну участь ^{[431] [432]).}

Після цього міщанство бачимо на раді 1663 р., що під Ніженем обрала на гетьмана 1. Бруховецького. Про це дбала ще царська грамота від 13 травня р. 1662 кн. Ромодановському, що наказує йому йти з вій­ськом на Гетьманщину й „учинить" „полную раду" для обрання геть­мана. На цю раду мали з’їхатися запорозці, городові — „полковники, и ясаулы, и старшины и чернь ⁴), и міщане" ^s)... В звістках про обрання Бруховецького є також, „И іюня въ 17 день по указу великого Государя и великого князя Алексія Михайловича, всеа Великія и Малыя и Б1лыя Росіи самодержца, его царского пресвітлого величества, окольничий и нам!стникъ Галицкой князь Данило Степановичь Великого-Гагинъ съ товарищи учинили черневую енеральную раду у Ніжина подъ горо- домъ; а на рад! были Мефодій, епископъ Мстиславскій и Оршанский и блюститель митрополій Кіевской, и наказной и кошевой гетманы Якимъ Сомко, Иванъ Брюховецкій и полковники, и сотники, вся стар­шина и все войско запорожское и міщане... И іюня жь въ 18 день обрали въ совершеные гетманы вс!мъ войскомъ Запорожскимъ какъ старшина и чернь всіми волними гласи, кошевого гетмана Ивана Брю­ховецкого" ’)• Поруч із цими звістками стоять свідоцтва й иншого характеру. Так в акті обрання Бруховецького сказано: „А на той раді указали мы Великій Государь бы ги богомольцу нашему Мееодію Епис­копу Мстиславскому и Оршанскому, и наказному гетману Якиму Сомку и кошевому гетману Ивану Брюховецкому и вамъ полковникамъ цол- ковъ, которые намъ Великому Государю служатъ" ²). 1 Ракушка — Само­видець свідчить, що перед радою Бруховецький „розсилаетъ по вс!хъ полкахъ с писмами, жеби усе посполство стяглося под Ніжині» у раду и Н1жинъ рабовати; на которіи писма що живо рушили з домовъ не тилко козацтво, але усз посполство купами, а не полками"³). З усіх наведених даних про' раду 1669 р. видно, що міщани на ній в усякім разі безперечно брали участь.

Що-до ради 1669 р. для обрання Многогрішного, то 24 січня 1669 р. боярин „оружейничій" Б. М. Хитрово оголосив посланцям Многогрішного про раду для виборів гетьмана. „А бы ги раді нсотмінно у гетмана въ Бутурині и всей войсковой и міщан с кой, а черневой рад! не быть и на томъ місті постановити и укріпити безъ отволоки" ⁴)∙

1 дійсно кн. Г. Ромодановський доносив, що на раді 3 березня 1669 р. в Глухові зібралися й брали участь „гетманъ Демьянъ Игнатовъ и вся старшина и выборные войска Запорожского козаки и міщан с" ³).

Цих міщан спеціально скликано на раду. Так запрошуючи Пере­яславського полковника Дмитрашка-Райчу, кн. Г. Ромодановський писав, що йому „на раду к намъ в Глухов со всею Переяславского полку старшиною и с Переяславскими выборным! м!щаны для войсковыхъ и всяких своихъ градцкихъ діл к постановлению статей їхать" ^c). Коли ми звернемо увагу на те, що Ромодановський забувся тут згадати за козацтво, а спеціяльно називає поруч старшини представників міщанства, то це ясно покаже, що цій присутності надавали не аби-якого значіння. Офіційний акт обрання, вказує на таких представників міщанства на цій раді. З Ніжсня —війт, бурмистр, писар та ще 3 особи, з Чернігова —війт, райця й ще 2 міщанина, з Переяслава — райця, писар та ще 2, з Старо- дуба — війт, 2 бурмистри, 2 ранців, писар. З Новгорода-Сіверського — війт, писар та 2 чоловіки, з Погара — війт, бурмистр, 2 ранців та’ще 1, з По- чепа —війт, з Глухоза війт та бурмистр, з Мени були — війт, бурмистр та 1 міщанин, з Коропа — війт та 1 чоловік, та з Кролевця війт та

2 бурмистри Коли цими міщанськими представниками участь класи міщанства й обмежувалася, то все-таки в цілому цс була порівнюючи

') А. Ю. и 3. Р. т. V, с. 173.

*) С. Г. Гр. и Дог.. Т. IV, с. 83.

³) Atronitcb Самовидца, с.с. 72—76.

•) А. Ю. и 3. P., т. VHI, с. 50.

∙) Ibid., т, VIII, 89.

’) Древлехранилище Р.С Ф.С.Р. Книга 3 Малорос. Приказа, а. 247.

’) С. Г. Гр. и Дог. ч. IV, с. 233—231.

численна й впливова делегація. Що міщани брали при цьому й активну участь в обмірковуванню умови — статтів з Москвою, видно з того, що під артикулом 3-м до стереотипної формули „и Гетманъ и вся старшина и козаки приговорили сей стать! быть такъ" додано „и міщене". Цей артикул каже про московських воєвод в українських містах.

На раді, що р. 1672 обрала на гетьманство І. Самойловича, підпи­салися між иншим й 4 ніженських міщан (війт, 2 бурмистри та пи­сар) '). Звичайно, треба думати що це не була єдина делегація міщан­ської класи на цій генеральній раді. Про міщан на цій раді говорить статейний список кн. Г. Ромодановського. Він каже, що були присутні „генеральные обозной Петръ Забіла съ товарыщи и полковники, и вся войсковая старшина, и козаки, и мЪщане, которые при них были**^[433]). А активна роля міщанства на цій раді виступає з того, що в найголов­нішім її акті вони взяли участь — в обранні гетьмана: „И обозной Петръ Забіла со всею старшиною и съ козаки и съ міщан! говорили „ве­ликому государю.... съ нимъ гетманомъ служить въ в1чномъ подданств! они готовы; а онъ бы Иванъ булаву и знамя у нихъ принялъ и гетма­номъ былъ^[434]* ^[435]). Ще участь міщанства на раді бачимо р. 1674 в Чигирині у П. Дорошенка. В грамоті царя Олексія Михайловича від 15 серпня р. 1674 до Дорошенка читаемо „и ты де гое нашу царского величества грамоту вел!лъ честь, собравъ вс!хъ чигиринскихъ жителей, вслухъ. И Чигиринские жители, выслушавъ нашу царского величества грамоту, говорили вс! единогласно, что они слыша къ себе нашу царскую пре- многую милость, ради Bd быти у Нашего царского величества въ под­данств!; и ты де, въ то время будучи на раді, ту нашу царского вели­чества грамоту оспорилъ“ ’)... Тут можна подумати, що на раді були самі міщани. А втім певна річ не треба забувати що були тут старшина, що мешкала в Чигирині й козаки з залоги Чигиринської фортеці. Про це забули в далекій Москві. Але й що до участи „чигиринскихъ жителей¹* — міщанства в цій раді не доводиться сумніватися. Це є ос­тання вказівка на участь міщанства в генеральній раді. Очевидно, по­гіршення економічного стану українських міст у кінці XVII ст. призвело й до зменшення політичної ваги класи міщанства.

Селянства на радах не видко. До Богдана Хмельницького, якщо й говориться про участь поспільства на радах, то мова мовиться про нереєстрове козацтво. З погляду польського закону це було так. Але не можемо забувати, що й це було козацьке військо, а не се­лянство, як таке. Є підставу лиш гадати про те, що на чорній раді 1663 р. могли бути й селяни. Річ у тім, що людність вільних сіл не

відокремлювалася різко від міщанства невеличких міст та містечок. Оскільки на раду 1663 р. сходилися „купами", а не в порядку органі­зованого представництва, як це було р. 1669 в Глухові, — певна річ могли прийти й селяни з вільних військових сіл. За це свідчить вище- наведене свідоцтво Самовидця й те, що вважає вій це за „новое лихо, чого за иних* гетманов* не бивало". І Гордон каже, що з Бруховецьким прибула чернь (the czerna or common people) пішки й без зброї *)• Оце свідоцтво про „common people" та наведена в нас трохи вище заява боярина Хитрова, де відрізняються (в 1669 р.) міщанська від „черневої" ради, дають можливість гадати, що під Ніженем з Бруховецьким справді було селянство.

З опису ради 1663 р. Великого-Гагіна теж є натяки на „чернь" — селянство. Це — коли він наказав бути на раді без зброї „...и козаком, и черни, и мещаном". Але в инших місцях його повідомлення мова мо­виться лиш про козаків та чернь, в одному місці говориться про „всю чернь всіх* городов*". Називається чернь і в військові Сомка — отже його й полковників відступили., „и козаки, и чернь, которые были при них*"^{[436] [437]). Тимчасом за селянство у військові Сомка не чути (тут могли бути міщани). В кожному разі натяки на у.часть селянства й тут є, але ясно видно, що російські люди того часу вельми плуталися з терміном української „черни". Ця присутність селянства була річ не звичайна, і через це Самовидець уважає цю раду за незаконну.}

Між иншим і в полках сподвижників Бруховецького було поспіль­ство. Перед радою Велйкому-Гагіну казали полковники Ніженський та Чернігівський, що Бруховецького „полку полковники Винтовка да Тишко бывали преж сего холопи (?), а ныне в полковниках, и избирают* к ce6⅛ в* полк*, дорогою Ідучи, вольных* людей" ^[438]J. Але тут це лиш незви­чайне для городової України поповнення козацького війська, цілком, звичайно, закономірне для запорозьких загонів Бруховецького.

Після 1663 р. участи селянства в раді й припускати не можна.

21 січня р. 1663 наказний гетьман I. Comko казав стольникові Ло- днженському, що „николи де их* и митрополиты на раду не !зживали и в* гетманы не выбиривали, не токмо что епископы" '), заперечуючи проти участи на раді епіскопа Методів. Наказний гетьман не був пра­вий — вище духівництво (тільки вище) постійний і повноправний член ради. Ще перед державними часами воно присутнє, хоч і не постійно, на козацьких радах. От, приміром, на раді 1632 р. присутній мітрополіт Ісайя Копинський та луцький епіскоп І. Борискович^s). Ще давніше — в червні 1621 р. була козацька рада в Сухій Діброві „на раду прибув мітрополіт Iob Борецький, епіскоп Єзекіїль Курцевич, колишній ігумен козацького Трахтомирівського манастиря, коло 100 священиків та 50 чен­ців. Гетьман Конашевич-Сагайдачний прочитав листа патріярха Теофана. Всі присягли, що оборонятимуть стару віру аж до горла, тоб-то до смерти. До короля на раді було обрано посольство з гетьмана Сагай­дачного, епіскопа Курцевича та ще двох осіб" ’)• За Гетьманщини вище духівництво опріч участи в раді на загальних підставах мало ще й осібне завдання — приводити до присяги новообраного гетьмана й нову стар­шину. Отже в Переяславі 1658 р. „гетман* (І. ВиговськиЙ) и полков­ники вновь учинились на в!чное подданство, в* соборной церкви при новообранном* митрополит! и при всем* освященном* собор! в!ру учинили" ’). Р. 1662 на раді в Козельці згадує Самовидець „епископъ Мефтодій... на той рад! был* и до присяги приводил*"^{[439] [440] [441] [442] [443] [444] [445]). При цім авторитетне його становище на раді характеризується тим, що він спо­чатку був відмовився приводити до присяги гетьмана й старшину, яких мала обрати ця рада. Лиш другого дня він благословив вибирати *).}

Сомко, що заперечував саме право присутности вищого духівництва на козацьких радах, сам-же за рік перед тим — на початку 1662 р. пи­сав до полковників, запрохуючи їх „учинить рада в Киеве перед єпи­скопом Мееодием, и на чом де у них договор будет и тоб* де в!дал епископъ"ⁱ). Очевидно, що присутності епіскопа на раді надавано великого значіння. А наказний гетьман, який через рік казав, що ніколи вище духівництво не було учасником козацьких рад, ясна річ мав ко­ротку пам’ять чи, швидше, був нещирий у данім разі.

На Ніженській раді 1663 р. Московщина наказувала „быти.бого- молцу нашему Меоодію. Епископу Мстиславскому и Оршанскому" ^β). А в звідомленкі про обрання Бруховсцького читаємо, що „на рад! были Меоодій, епископ Мстиславскій и Оршанскій и блюститель митрополій Кіевской" ')∙ H^a раді» ЩО в Глухові 1669 р. обрала Многогрішного, „были и къ статьям* руки приложили" — „преосвященный архієпископ*" Ла­зар Баранович та ігумен Максаковського манастиря Яремій Ширкович^[446]). При цім, коли становили статті, Л. Баранович 3 березня рекомендував встановити мітрополію в Чернігові, а 5 березня заперечував проти воєвод в українських містах. Отже виступав активно. В акті обрання на геть­манство І. Самойловича написано, що государ „пожаловал* — вел!лъ учинить в* Конотопі раду; а на раді веліл* быги преосвященному Архієпископу Лазарю Барановичу Черниговскому и Новгородскому" ’)• Фактично на цій раді були — Лазар Баранович, архімандрит Спаського Новгород-Сіверського манастиря Мих. Лежайський та Ніженський про­топоп С. Адамович’²). Вага й роля участи в цій раді архіепіскопа Бара- новцча характеризується тим, що його приїзду чекали й не починали ради. Що правда, козаки хтіли були починати, але московські уповнова­жені воліли чекати архіепіскопа. В день обрання гетьмана — 17 червня, коли вже приїхав Л. Баранович — перед початком ради кн. Г- Ромода- новський робив йому окреме привітання і архіепіскоп „выслушав у боя­рина річь, говорил*, чтоб* ему вычесть новые статьи" (статті вже 16 червня були ухвалили без нього). І тепер їх удруге прилюдно чита­лося вже спеціяльно для Л. Барановича³).

Хоч в акті ради 1687 р. на Коломаці й згадується в російськім документі „духовные особы на сію раду призванные" '), але в дійсності вищого духівництва, як видно, на ній не було, хоч спочатку й передба­чали їх запросити. Адже в царській грамоті кн. В. Ґоліцинові від 31 липня р. 1687, що в ній санкціонується скинення Самойловича, е, що старшина казала Ґоліцинові, що раду „о обраній иного Гетмана учинят тотчас; і в ближнє городы по духовные особы, которым быть на тоі раде, пошлют без замедления" ^s). І хоч духівництва й не було, а втім постанови ради post factum скріпили й вони; як видно, цьому надавалося не аби-якого значіння. Акта підписали мітрополіт київський — Гедеон, Лазар Баранович, архімандрит Київо-Печсрського манастиря, ігумен Свято-Микольського пустинного київського манастиря, Київо-Видубець- кого, Михайлівського Золотоверхого Київського, Кирило —- Київський ректор і ігумен братського манастиря, ігумен межигірського манастиря, намісник Свято-Софійського собору, еромонах Паїсій, намісник печор­ський, єромонах Йосафат, старець соборний печорський, префект ко- легіума київського, протопоп Ушицький⁶). В 1708-ж році в описі Глу- хівської ради є, що „из* духовных* особ* были у привода его ново- обранного гетмана к вірі (отже й на обранні. Я.* О.) Глуховскій прото­поп*, прозваніем* Борзаковскій, да діякоіі* в* облаченіи" ‘). Але згодом приїхали до Глухова й акт обрання підписали архіепіскоп чернігівський, епіскоп переяславський, 3 архімандрити, 2 єромонахи, єродиякін, архі- диякін київського мітрополіта^β).

^,)^zC. Г. Грам, и Дог., т. IV, стор. 266—267.

^,) Ibid., стор. 268-271.

^s) А. Ю. н 3. Р. т. IX, стор. 943-944.

⁴) Собр. гос. грам, н дог. т. IV, стор. 558— 561.

•) Древлехранилище P.C∙Φ.C.P. Столб. № 1275 Білгород. Стола Розряда а. 639

⁴J Собр. госуд. грамоіт> и дог. ч. IV, № 107, стор. 558— 561.

’) д. Б антмшг-Каменскік, „Источники Мал. нсторіи*» ч. II, сто,». UO- 182. 1858. *) Ibid.

З сказаного видно, що на нараді присутнє вище духівництво. Самий круг осіб цієї категорії встановити важко. Найвизначніших представни­ків церкви запрошувано, як видко, персонально. При цім найбільше настоювала на участі духівництва побожна Московщина.

Ми досі, пишучи про склад ради військової, говорили про ті кате­горії осіб, що брали в ній участь, що мали на це право. А втім, треба сказати й про тих, що цього права не мали. Не мали його хоч-би й були присутні на раді особи не належні до української держави, до Війська Запорозького. Відомо, що трохи не на всіх генеральних радах були присутні російські уповноважені й російські війська. Ці уповно­важені мали величезний фактичний вплив, а в кінці XVII ст. й у XVIIIct. просто диктували свою волю в формі наказа. De jure-ж це були особи до ради неналежні. Вони ніби-то присутні лиш у порядку догляду і уповноважений Росії грає активну ролю на раді, лиш санкціонуючи від імени вищої влади — російського царя—її ухвали ^,)∙ В юридичнім значінні і він, звичайно, не є член ради. Зокрема це ясно видно з того, що в переговорах, в ухвалі нових пактів-статтів, він є одна сторона, тим- часом як українська рада є друга сторона, ці сторони умовляються поміж себе на рівних підставах.

Московське військо, як видно, присутнє вперше на раді 1659 р. в Переяславі. „Чорна рада, каже Корзон, що зібралася в Переяславі, оточена 40.000 Московського війська, обрала Юрка на гетьмана" ^г). Кількість війська тут очевидно перебільшена, але війська московські на раді були. Про цю раду московські джерела пишуть, що її „обере­гал*" „сходный воєвода, окольничий" кн. П. Долгоруков з військом ^,)∙ На раді 1661 р. в Бикові під Ніженем був присутній кн. Г. Г. Pomo- дановський „и государевы ратные люди, bc⅛ полки, которые съ ним*" ^,)∙ Присутність і діяльність московських військ на раді 1663 р. відома з описів цієї ради в Самовидця й П. Гордона, що їх ми вже наводили. Гордон пише, що „всім полковникам та офіцерам було наказано з’яви­тися з кращим своїм військом на обрання гетьмана. Окольничий князь Данило Степанович Великого-Гагін, та полковники Інгліс, Штрасбург, Вороній, Полянський, Шепелев та Скрябін були виряджені з їх полками охороняти місце обрання" ^s)... На раді 1669 р. були „ратные конные и пішіе люди ст» боярином* со князем* Григорьем Григорьевичемъ: его полку столники, стряпчіе, дворяне MOCKOBCKie и жилцы і рейтарскіе полковники: столникь и полковник* Венедикт-* ЗмЪевъ и. иные полков-

’) Так, прим., він конфірмує обрання гетьмана.

») Op. Cit., Т. ∏, с. 360.

’) А. ю. и 3. P.. т. IV, с. 262. ∙ *) Jbid., т. V, с. 56.

^t) Дневннкъ Гордона. Чтеніс вт> С-в% исторіи и древностей... 1892, кн. Ill, с. 35.

ники сь рейтары; да солдатскіе полковники: Агей Шепелевь, Матвій Кровковъ сг> полки; і головы московскихь стрЬльцовъ съ приказы" ’)•

В. Ейнгорн пише: „З часу нещасливої Ніженської ради 1663 року московський уряд уважав за необхідне виряджати для охорони порядку при обранні гетьмана чималі військові сили; на раду, що мала відбутися біля Конотопу (1672 р. Λ. O.), Ромодановський привів Бєлгородський та Сівський полки. Про кількість ратних людей, що були з боярином, можна судити з того, що тільки частина мобілізованого для присутности на раді Білгородського полка складалася з 2.000 кінноти"²). Наступну раду Мазепи так само оточувала московська кіннота³).

А на раді 1708 р. в Глухові був „драгунской полкъ, что именуется Білозерской" *).

Ми бачили, що Ейнгорн уважає, що лиш з „нещасливої Ніжен- с&кої ради московський уряд визнавав за потрібне виряджати для охорони порядку при обранні гетьмана чималі військові сили". Тут невірне по­ложення, що цс робилося з 1663 *р., бо й на спокійній раді 1659 р. були московські війська. А поясніння, що це робилося для охорони ладу, взяв Ейнгорн з московських джерел.

Погляд Московщини був такий-же: „во время Брюховецкого изміни царского величества околничей князь Данила Степановичь Великого- Гагинъ сь войскомъ на раду выслань быль не для чего, потому что у нихь и никогда рада совершенья своего царского величества безъ ратныхъ людей не воспріимала. И выговаривано ему (Многогрішному) о прежнихъ радахь, и о обраній гетмановъ, и какъ было у нихъ на рад! между собой бой учинился, если бь царского величества войска на рад! не были"^{[cdxlvii] [cdxlviii]). Звичайно, що охорона ладу займала другорядне місце. А втім, і вона инколи мала місце. Так було на раді 1663 р., коли, щоб припинити бійку поміж козаками, московське військо вжило ручних гра­нат, які, як оповідає Гордон, „очистили місце перед шатром, де залиши­лися тільки вбиті та поранені" 6). Головне-ж важила присутність військової сили для надання більшої ваги московським уповноваженим та для того, щоб „черкаси“-українці більше поступилися з своїх прав і автономістич- них тенденцій підчас ради оточеної московським військом ’).}

53

Певна річ, що в українських колах ця присутність московського війська зустрічала різкий осуд. Так, у лютому 1669 р. — перед Глухів- ською радою — Київський воевода П. Шереметев сповіщав, „что Чер­касы велми иміють оскорбленіе, что на раді будуть великого Государя ратные многіе люди“ ^,)... І. Сірко бажав у 1676 р. „чтобъ на раді вели­кого государя ратныхъ людей не было"²). А П. Дорошенко казав про обрання Самойловича, „что не по волности и правамъ войска Запорож­ского подъ бердышами и мушкетами обрань"³).

Проте инколи певні групи українські настоювали на цій присут­ності. Отже, приміром, року 1663 „апріля в розных числех" писав до кн. Великого-Гагіна з Гадяча епіскоп Методій, прохаючи від свого і від імени Бруховецького, щоб була на раді чимала кількість російського війська⁴). Прохала й р. 1672 перед радою в Козацькій Діброві старшина про присутність російських „ратныхъ людей" [449] [450]).

Звичайно, московські „ратные люди" не брали участи в голосуванні й вирішенні справ на раді. Такого права вони не мали і таких випадків ми не знаємо. Лиш один раз на раді взяли участь безпосередні піддані московського царя. Це було на раді 1661 р. в Бихові, на одній з чис­ленних рад, що відбувалися підчас боротьби Золотаренка з Сомком. Тут були присутні й брали активну участь у раді „Ахтырцы, Сумскіе, и Рьібенскіе Черкасы" ⁶). Це були українці з Слобожанщини. Оскільки Слобідська Україна була під безпосереднім керівництвом Москви, не на­лежала до „гетьманського регіменту", то участь слобідського козацтва в раді на Гетьманщині треба визнати за безперечне формальне пору­шення норми, що на раді активну участь беруть лиш українці з Геть­манщини.

Ще знаємо раду 1675 р. під Чигирином, де в присутності січовиків і донців переобирано Дорошенка. Січовики брали активну участь у раді, вони „сырно, сьірно давали" — обираючи Дорошенка знов на гетьман­ство. Про ролю-ж відділу донського козацтва на цій раді акти говорять мало — вони лиш констатують Його присутність ’).

Отже в раді мають брати участь лиш українські громадяни. За це свідчить такий випадок. На переговорах у Посольськім приказі з послан­цями І. Виговського в квітні 1658 р. між иншим зайшла мова про Немирича, питали за те чи був він на переяславській раді. Посланці сказали, що гетьман „ево изъ рады выслалъ вонъ". Це ствердив і околь­ничий Б. М. Хитрово. Цей сказав: „какъ де увид!лъ того Немирича гетманъ Иванъ Выговской и ему говорилъ, что де тому Немиричю на рад! быть не пригоже, и вел!лъ его изъ рады выслать, а тово де онъ на раді войску не говаривалъ же, чтобъ ево приняли за товарища^{[451] [452]' ,)∙ За це питання говорить стаття 5 з Жердевських статтів: щоб до „елек- ціи" гетьмана „прочь войсковыхъ нашихъ людей, абы никто не нале- жалъ"а). Тут, як видко, це е випад супроти присутности московського війська, але е це й постава принципового питання. Лий» на раді 1661 р. в Бихові взяли участь і слобідські козаки3). Було це, як ми вже вка- ?али, формальним порушенням норми українського звичаю, бо це були безпосередні піддані московського царя.}

Цікаво, що практикувалося й позбавлення права брати участь у радах і в формі кари. Так р. 1648 при переговорах під Замостям із Смяровським гетьман Б. Хмельницький сказав про полковника Кривоноса, що він „до ради йому ходити заборонив⁴⁴ *). Тут, правда, неясно, про яку саме раду мова мовиться. Але в листопаді 1659 р. посланці гетьмана І. Ви- говського казали на Москві, що миргородський полковник Гр. Лісниць­кий розголошував „ссорные слова" „гетманъ де Иванъ Выговской... на полковника на Грицка за то гніваетца и ни въ какую раду ево пущать не вел!лъ... Да какъ де и гетмана Ивана Выговского на рад! въ гетманы обирали, и его, Грицка, и въ то время въ раду не припу- щали"⁵). Так, у статтях 1659 р. було обумовлено: „Которые были въ совіть съ изм!нникомъ съ Ивашкомъ Выговскимъ: Гришка Гуляниц- кой, Гришка Лясницкой, Самошка Богдановъ, Онтошка Ждановъ, Гер- манъ Лобода, и т!мъ по в!къ живота въ рад 1 въ войсковой и въ секретной и въ уряд! ни въ какомъ не быть; а естли кто не противъ сей статьи и учинитъ, въ раду будетъ призывать и урядъ какой на нихъ положить, и т! будутъ караны смертью. И гетманъ и полковники и вся старшина и чернь, на рад! выслушавъ сю статью, приговорили: быть сей стать! такъ, какъ написано" ^б).

Певна річ, що брали участь на раді самі чоловіки, жіноцтво в ті. часи політичних прав не мало. Без сумніву, що не мали політичних прав і неповнолітні, хоч стислого терміну повнолітности встановити й важко.