ПЕРЕДМОВА
Удосконалення територіальної організації влади - комплексний і системний крок на шляху формування повноцінного місцевого самоврядування та ефективного адміністративно- територіального устрою держави.
3 часу здобуття незалежності У країна, відійшовши від командно-адміністративної радянської моделі суспільно-політичних відносин, зробила рішучий крок у розвитку демократії. Разом з тим за майже 18 років так і не вдалося трансформувати існуючий, що дістався їй у спадок від колишньої мегадержави, адміністративно- територіальний устрій і територіальну організацію влади відповідно до вимог сьогодення.
Сучасні процеси розвитку державного управління, невпинна динаміка соціально-економічних процесів та ступеня задоволення суспільних потреб населення країни вимагає докорінної зміни внутрішньосистемної організації нашої держави.
Наявність колізій у законодавстві, недосконалість ієрархічної структури адміністративно-територіального устрою, термінологічна плутанина та методологічна невизначеність, відсутність первинного суб’єкта, і, як наслідок, неможливість забезпечити ефективну територіальну організацію влади - далеко неповний перелік тих питань, відповіді на які має дати адміністративно- територіальна реформа.
Тема далеко не нова. Невідповідність системи існуючого адміністративно-територіального устрою сучасним вимогам забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку територій було помітно з набуттям незалежності, а особливо - з прийняттям Конституції України.
Пошуки ефективної моделі проведення такого реформування відбувалися в декілька етапів.
Так, у 2000 p. було сформовано Комісію з питань адміністративно-територіального устрою як консультативно-дорадчого органу та затверджено Положення про неї. Комісія розпочала свою роботу в умовах, коли проблеми адміністративно-територіального устрою офіційно були окреслені лише в Концепції адміністративної реформи та частково - у політичних програмних документах Президента України.
Уряд включився у проведення цієї роботи досить активно та продуктивно. Оскільки основними напрямами реформи адміністративно-територіального устрою на той період було визначено приведення його у відповідність до Конституції України, то уряд прийняв рішення вдосконалювати систему влади на місцях шляхом розмежування повноважень між її суб’єктами.
Так, розпорядженням Кабінету Міністрів від 01.03.01 p. № 69 схвалено Концепцію внесення змін до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”. Практика застосування зазначених законів засвідчила недосконалість правового регулювання у сфері управління соціально-економічними процесами на регіональному та місцевому рівнях, що зумовлювало поглиблення диспропорцій та диференціацію територіального розвитку, погіршення якості надання державних і громадських послуг населенню. Неузгодженість і дублювання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування спричинювало невизначеність їх відповідальності, послаблювало державний і громадський контроль за результатами їх практичної діяльності.
Під час спроби законопроектного втілення положень зазначеної концепції дійшли висновку, що все-таки першочергової зміни потребує система адміністративно-територіального устрою держави.
Тому на початку 2002 p. утворено Міжвідомчу комісію з підготовки Концепції удосконалення системи адміністративно- територіального устрою, а наприкінці того ж року - Міжвідомчу раду з підготовки проекту Закону України “Про адміністративно- територіальний устрій України”.
Які ж завдання ставили перед собою розробники Концепції удосконалення системи адміністративно-територіального устрою? Як і будь-яку справу, почали з визначення пріоритетів і стратегії їх реалізації. Основне - це чітко визначити на самому початку роботи результати, яких необхідно досягти. Без удосконалення існуючого адміністративно-територіального устрою неможливий сталий і збалансований соціально-економічний розвиток держави загалом і кожної окремої її території, оскільки чіткий і зрозумілий адміністративно-територіальний устрій - це передумова для ефективного функціонування інституту місцевого самоврядування.
Отже, завдання виявилися складні й широкопланові. Розробники концепції спробували проаналізувати, які з проблем у цій сфері є найгострішими, визначили основні підходи до їх розв’язання, з’ясували правові, організаційні, фінансові засади. Результатом діяльності вказаних вище органів став законопроект “Про адміністративно-територіальний устрій України”. Ha жаль, статусу чинного нормативно-правового акта зазначений законопроект так і не набрав.
Ще одну спробу вирішення проблемних питань адміністративно-територіального устрою було здійснено у 2004 p. При
цьому уже йшлося про системне та комплексне вирішення питання. Розпорядженням Кабінету Міністрів від 13.05.04 p. № 308 утворено Міжвідомчу робочу групу з розроблення концептуальних засад удосконалення системи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою. Напрацюваннями цього органу в 2005 p. став новий законопроект “Про адміністративно- територіальний устрій України”. Ha жаль, доля зазначеного законопроекту була така сама, як і попередніх законопроектів з цих питань - він залишився лише законопроектом. Але дане питання широко обговорювалося серед політикуму, в наукових колах та громадськістю. Ha даному етапі йшлося вже про системне реформування територіальної організації влади, у т. ч. й шляхом конституційних змін. I все-таки через політичну ситуацію в країні реформування не було втілене в життя: ситуація та проблеми, пов’язані з існуючим адміністративно-територіальним устроєм держави, і досі залишаються неврегульованими.
Уряд протягом усього цього періоду пошуків шляхів вирішення проблеми займав якнайактивнішу позицію. Однією з форм висвітлення проблеми, обговорення варіантів її врегулювання, висвітлення іноземного досвіду з проведення реформування стало видання Секретаріатом Кабінету Міністрів України книги “Адміністративно-територіальний устрій України”, перший випуск якої побачив світ у 2002 p.
Кожна з наступних (2003 та 2007 pp.) книг мала свою тематику, спрямованість, містила актуальні для кожного часу матеріали та шляхи пошуку ефективного вирішення проблеми.
Цим випуском ми продовжуємо попередні пошуки, узагальнюємо, аналізуємо, доповнюємо, пропонуємо сучасне бачення вирішення проблеми, а також представляємо варіативність моделювання дієздатних громад на прикладі декількох регіонів держави. У виданні аналізуються сучасні напрацювання з реформування інституту місцевого самоврядування та формування його первинного суб’єкта - громади, шляхи реформування адміністративно-територіального устрою держави. Книга також містить конкретні пропозиції та зауваження німецьких і польських експертів у сфері реформування.адміністративно-територіального устрою, в міру адаптовані до українських реалій та проекту концептуальних засад проведення реформування.
Матеріали, розміщені на сторінках цього видання, дозволяють осягнути повноциклічність процесу від постановки мети, окреслення основних завдань через механізми їх реалізації, усунення проблем до конкретного результату, якого маємо досягти.