Особливості державного ладу античних міст Північного Причорномор’я.
У достатньо розвинених та.сталих державах, розташованих в античну епоху на території півдня сучасної України - Ольвії, Херсонесі, Тірі, Боспорському царстві - функціонувала досить значна кількість виборних колегій - магістратур та окремих посадових осіб - магістратів, які зазвичай обиралися Народними зборами з числа повноправних громадян та виконували окремі функції державної влади та управління.
В сучасній юридичній літературі під магістратурою (латиною - начальник, влада, управління) розуміється державна посада, сукупність вищих державних посад. До компетенції магістратів належали фінансові справи, робота судових установ, військові справи тощо.В античну добу магістратури мали низку притаманних їм особливостей'.. насамперед, короткий термін служби та колегіальність більшості магістратур, що до певної міри гарантували недоторканість основ демократичного ладу., Однак,, ця колегіальність зовсім не означала, що усі однорідні магістрати повинні були діяти спільно, як колегія. Вони були „не колегією, а колегами". Кожен магістрат діяв окремо і самостійно, кожному окремо належала уся повнота відповідної влади. Але поруч із ним така ж повнота влади належала іншому, який своєю волею міг паралізувати будь-яке розпорядження першого.
Однією з найважливіших серед магістратур була колегія архонтів. Наявність такої магістратури засвідчується, в більшості грецьких колоній античного часу, зокрема, й у сусідніх західнопричорноморських полісах. В державах, що розташовувалися на території сучасної України, чисельність колегії коливалася. У Тірі римського періоду, наприклад, вона складалася з трьох осіб та першого архонта,який очолював її; в Ольвії- з чотирьох архонтів та голови колегії.
Колегія архонтів керувала усіма іншими колегіями, могла скликати у разі необхідності Народні збори - вищий орган державної влади у полісах Північного Причорномор'я з демократичною формою правління.
У перших сторіччях існування Херсонесу перший архонт іменувався басилевсом - „царем". Його посада мала сакральний характер. Від стародавньої високої посади царя збереглися почесні, але лише формальні релігійні функції. Пізніше цю посаду скасували. В римський період в Тірі усі прийняті закони та постанови скріплювалися печатками архонтів, а також особи, що внесла проект постанови до Народних зборів та членів особливої групи, яка в єдиному відомому, випадку нараховувала 15 чоловік.Деякі вчені припускали що членами цієї групи ставали колишні магістрати, які належали до вищого прошарку стану декуріонів та вносилися до особливого реєстру.Такі особи були булевтами (членами Ради) і мали авторитет, що залежав як від їхнього багатства, так і від заслуг перед римською адміністрацією. На думку дослідників, виділення в зазначений період такого прошарку та надання йому фактичного контролю над органами міської влади було безсумнівним обмеженням демократії.Архонти відомі й у боспорських містах. Однак, якщо в Ольвії, Херсонесі, Тірі посада архонта була тимчасовою, то в Боспорській державі вона набула характеру спадкової влади. Магістратура архонтів існувала й в окремих містах, які увійшли до складу Боспорського царства, але більшою або меншою мірою зберегли залишки полісної автономії.
У римський період документально зафіксовано посаду "батька міста " Вона виникає в цілій низці міст, що у перших століттях нашої ери знаходилися в залежності від Імперії, у тому числі в Херсонесі й Ольвії. Дослідники вважають її вищою почесною магістратурою. Особа, що посідала її, за дорученням і під контролем римської адміністрації здійснювала управління містом. "Батьками міста" водночас могло бути кілька осіб, які іноді паралельно виконували й функції інших магістратур. По мірі змін в адміністративному апараті Імперії посада „батька міста" поступово зникає. У Херсонесі вона збереглася найдовше - як мінімум, до Х ст. „Батьки міста" вважалися муніципальними чиновниками, але реально були службовцями державної адміністрації.
На жаль виявлені джерела поки не дають можливості простежити зміну з плином часу функцій, повноважень, принципів призначення чиновників, визначити, чи існували локальні особливості статусу „батьків міста".У важкі для держави періоди громадяни деяких полісів Північного Причорномор'я обирали колегію есимнетів.( можна трактувати повне значення терміну як „блюститель права") Вона являла собою виборну колегію епонімних магістратів, наділених широкими законодавчими, виконавчими та судовими повноваженнями і формувалася із членів Ради. На думку Е.Д.Фролова, це була екстраординарна магістратура суддів-устроїтелів, соціальних посередників у критичні моменти смут.Існує й інша точка зору. В.І.Кадеєв вважає есимнетів колегією, яка викопувала обов'язки чергової частини складу Ради, подібно до пританів в Афінах В Херсонесі у низці випадків есимнети оформлювали норми звичаєвого права у вигляді законів, що затверджувалися Народними зборами та (або) Радою.
Неодноразово у херсонсських написах згадуються даміурги. На посадовців цієї колегії, за припущенням фахівців-антикознавців, покладалися функції охорони державного ладу. Громадяни повинні були повідомляти їм будь-яку інформацію щодо змов проти демократичного устрою держави.Саме про такі випадки, очевидно; йдеться у широко відомій пам'ятці державного права початку III ст. до н.е. присязі херсонеситів.. Як і в інших дорійських державах, херсонеські даміурги, очевидно, мали й інші важливі функції
Питаннями оборони в античних державах Північного Причорномор'я опікувалася авторитетна колегія стратегів (цей орган дещо нагадує Комітет начальників штабів у Сполучених Штатах Америки). В Ольвії вона переобиралася щорічно і складалася з шести осіб на чолі з головою. Щоправда, загалом війська міст підпорядковувалися першому архонту. Стратеги займалися питаннями комплектування та навчання війська та безпекою держави у виключних випадках могли командувати військовими підрозділами, що використовувалися для припинення масового безладдя.
Відома в містах-державах Північного Причорномор'я також магістратура номофілаків- виборних чиновників, обов'язки яких були різноманітні в різних державах грецького світу. Загалом ця магістратура характерна для аристократичних і олігархічних держав, де номофілаки мали право накладати покарання, призначати послів тощо. У містах-державах Північного Причорномор'я засновувалися колегії номофілаків з 5-7 чоловік. В період еллінізму в Херсонесі така колегія складалася з трьох осіб. Вони стежили за оформленням законів, поведінкою людей і посадових осіб і іимагали від них виконання законів. В елліністичну епоху номофілаки, принаймні в Херсонесі, також мали право вносити пропозиції на розгляд Ради та (або) Народних зборів (право законодавчої ініціативи. Пізніше, починаючи з часу правління римського імператора Августа, ці повноваження тут перейшли до проедрів.
Викликає цікавість магістратура продиків (заступник, захисник). Вперше вона з'являється в Херсонесі у перших сторіччях нашої ери Можна визначити цих магістратів як „посадових осіб, що виконували судово-юридичні функції. Очевидно, продики надавали юридичні консультації, в деяких випадках могли представляти сторони у суді та, можливо, здійснювали нагляд за дотриманням законності в процесі. Окрім того, відомі випадки, коли продики разом з архонтами та номофілаками скріплювали своїми печатками декрети, На відміну від інших магістратур, посада продика була не колегіальною. Особа, яка обиралася на неї, виконувала свої функції протягом одного року.
Здійснені протягом останніх двох сторіч знахідки епіграфічних документів дозволяють впевнено констатувати наявність в античних державах Північного Причорномор'я магістратури агораномів, що здійснювали нагляд за впорядкованістю міського ринку та відали всіма справами, пов'язаними з організацією торгівлі, Вони також стягували з іноземців мито за право торгівлі на ринку, реєстрували приватні договори, призначали ціни на деякі товари, конфісковували та знищували зіпсовані товари, контролювали діяльність грошових мінял і домагалися дотримання законів, які регулювали грошовий обіг.
Зазвичай від їхніх перевірок були вільні тільки торговці хлібом. В Херсонесі найбільш обтяжливий обов'язок агораномів був пов'язаний із вирішенням проблеми забезпечення міста зерном. Агораноми, ймовірно, як і в Афінах, мали право накладати ' легкі тілесні покарання (плітьми), якщо порушник порядку був раб, а вільнонарождених - штрафувати на значну суму. Кількість херсонеських агораномів, що одночасно виконували свої обов'язки, точно невідомо. Іноді обиралися лише два або три магістрати. Невідомий також термін повноважень місцевих о агораномів. Можливо, як і в більшості інших грецьких полісів, як правило, вони обиралися на рік, але у перших сторіччях пової ери виконання ними обов'язків нерідко обмежувалося кількома місяцями. Втім, це не виключало існування агораномів, які,і призначалися довічно. Останнє особливо часто спостерігалося в і умовах олігархії, що була властива і Херсонесу римського періоду. ; У перших сторіччях нової ери посада агоранома була надзвичайно обтяжливою і потребувала значних грошових витрат у якості літургії Найчастіше херсонеські агораноми мали в своєму розпорядженні лише власні кошти або користувалися коштами зі спеціальних видаткових сум агораномії. Але цілком ймовірно, що вони ж і вносили їх туди. У IV ст., із зникненням інститутів античної полісної організації, права та обов'язки агораномів перейшли до рук інших державних чиновників.Зважаючи на знахідку під час розкопок Ольвії у 1908 р. свинцевої гирі з написом „Агораном Агатокл, син Агатокла" вагою в 1 лібру дослідники дійшли висновку, що тут, як і в багатьох інших містах еллінського світу, агораноми здійснювали нагляд за правильністю мір і ваги, що використовувалися у повсякденній торгівлі. Щоправда, такі функції були притаманні агораномам далеко не в усіх грецьких державах. Наприклад, в Афінах, де апарат полісного управління відзначався особливою розгалуженістю, поруч з агораномами існували ще й спеціальні магістрати - метрономи, головним обов'язком яких було стежити, щоб торгівельні міри та гирі, відповідали затвердженим зразкам.
Астиноми являли собою магістратуру міських наглядачів, які опікувалися чистотою у місті, здійснювали нагляд за станом шляхів і громадських будівель. В ряді випадків вони також здійснювали контроль за якістю продукції, засвідчували точність мір ваги й об'єму. Їхні імена ставилися на монетах і ручках амфор Крім того, ймовірно, вони мали й інші повноваження, аналогічні тим, що виконувалися цими магістратами в малоазійських полісах та античній Греції, зокрема, слідкували за громадським порядком та пристойністю на вулицях. Вони мали право здійснювати адміністративні арешти та іншим чином карати за проступки, що явно порушували правила моральності.
У ході археологічних розкопок ольвійської агори при розкритті гімнасію було знайдено плиту з рельєфом із зображенням трапези та написом -присвятою колегії ситонів межі III - II ст. до н.с.: Напис вперше свідчить про наявність в Ольвії наприкінці III - II ст. до н.е. колегії ситонів, до обов'язків якої належала закупівля хліба за державними цінами. Колегія ситонів обиралася у грецьких полісах лише у надзвичайних випадках, коли держава не могла забезпечити громадян потрібною кількістю хліба і ціни на зерно стрімко зростали.
Джерела засвідчують також наявність інших виборних посадових осіб, які виконували різноманітні функції. Наприклад, колегія гіімнасіархів опікувалася вихованням хлопчиків та юнаків (схоже на попечительські ради при деяких сучасних приватних школах). Херсонеські екстраординарні магістрати - симмнамони проголошували рішення Народних зборів та Ради про нагородження і здійснювали їх урочисто увінчували нагороджуваною золотим вінцем або піклувалися про постановку статуї та мали низку інших обов'язків. У Тірі подібні функції здійснювалися агонофетами, які, окрім того, опікувалися організацією та головували на спортивних змаганнях, а також здійснювали святкові жертвоприношення від імені держави.
З одного джерела, яке походить з Херсонесу відомо про наявність тут ще одного різновиду екстраординарних магістратів - епімелетів. Можливо, вони здійснювали певні термінові заходи, виконували спеціальні доручення (наприклад, здійснювали нагляд за будівництвом оборонних стін, що споруджувалися при загрозі ворожого нападу).
Особлива увага в античних державах приділялася фінансовим справам, у тому числі регулюванню грошового обігу. Саме тому важливу роль у житті суспільства відігравали фінансові магістрати. Наприклад, у Херсонесі така впливова посадова особа, як діойкет (державний скарбник), була вищим фінансовим магістратом, котрий контролював державні доходи й витрати.
Як правило, полісні магістратури обіймалися найбільшими землевласниками. Часто одні й ті ж самі особи багаторазово обиралися на різні посади. Так, із напису III ст. до н.с. ми дізнаємося, що якийсь Агасикл, син Ктесія, був і стратегом, і жерцем, і агораномом, і гімнасіархом, керував будівництвом оборонних стін і устроєм ринку, піклувався про гарнізон міста, а також здійснював розмежування виноградників.
Наявні деякі відомості й про магістратів, що були представниками державної адміністрації на місцях - в окремих адміністративно-територіальних одиницях античних держав. На жаль, ми не знаємо, як іменувалися в античних державах такі адміністративно-територіальні одиниці. З цього приводу вчені лише висловлюють припущення. Але те, що з розширенням території північнопричорноморських держав виник і такий поділ, є незаперечним.
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ
Отже, у державах Північного Причорномор'я існувала достатньо складна та розгалужена система магістратів, наділених широкою розпорядчо- виконавчою та судовою владою. Джерела надають можливість достатньо впевнено визначити коло магістратів північно-причорноморських держав, з'ясувати межі їхніх повноважень та виявити зміни у компетенції магістратів на різних етапах розвитку держав. В подальшому традиції античної культури, зокрема й правової, не були знищені. На залишках старих держав завжди виникали нові, і життя в них починалося зовсім не з нуля. Зважаючи на наступність у праві України, маємо підстави з упевненістю говорити про те, що пізніші державно-правові інститути формувалися на підвалинах, які закладалися ще в античні часи.
3.