XI. Окремі доручення KOПИ.
Доручення судово - розпорядчого й судово - слідчого характеру. Перші дії доручали одній і кільком особам, другі — ааосіди кільком особам.
Уже з попереднього викладу ми знаємо, що деякі судочинні дії копа в повному свойому складі иноді перевести не могла й доручала переводити їх своїм обранцям, до складу яких могли ввіходити й урядові особи (возний); иноді-ж і не було такої потреби ті дії копі переводити в повному її складі.
II. До дій судово-розпорядчого характеру, які не вимагали, щоб уся копа їх виконувала й які вона могла перевести через посланців, треба застосувати:
а) Посилання з копи до несталого з вимогою від імени копи, щоб він Ka копі став ,), причому иноді доручалося запитати несталого, чому він на копу не йде 3J.
Hanp., коли в справі покрадення котла Матвієві Карпенков: на копі коваль з В’язівки, признавшися до того котла, поволав за свого помічника Матвія Артюшенка Мошківського, в якого й котел вкрадений переховується, — копа, тому що того Артюшенка не було на громаді, „з межи себе упросивши п. Я н a K у б и- лінського і мешканців трьох В’язівських і... возного, до того Матвія Артюшенка... посилали, аби з того повод а н ня о злодійств о... на купі виводився “ 3).
Коли несталий з упертости своєї не йшов на копу, вона вдавалася через посланця свого до пана несталого або урядника панського, щоб він наказав такому несталому на копі стати,
Hanp., р. 1575 лютого 23 дня в справі покрадення бджіл у бортях різним підданим на Слонімщині на громадському суді „бортник земенина... Миколая Шостака Ісаєвський Мартин Мишко- вич не становився і нікоторого одказу за себе чинить не хотів... ми, копляни... посилали до него, аби на копі став, одказ і вивід за себе учинив, ніжли... его ніколи в дому застать не могли, іж ся крив... і до врядника п. !Постанова Ісаєвського Абрама Пацевича посилали есмо з другої копи, знаймуючи ему, іж бортник пана єго на копі не становиться, аби ему розказав стать і од- кази учинить"4).
б) Посилання з копи до села чи до хазяїна дому, куди слід приведено, а також і до пана того села або двору, чи урядника панського — з вимогою одвести слід од себе.
Hanp., р. 1615 листопада 25 дня в справі видрання бджіл Мартинові Яськевичеві відбулася копа на Слонімщині; привівши слід nаж на ґрунт під самое село... Ярутичі... возного і... сторону — шляхту і кілька мужів з копи... посилав в тоє село, наупо минаючи і просячи, аби з того села своего, до которого слідом копа пришла, на копу вийшли і тот слід од села своего одвели і оноє очистили, або если би відомі били Ш K O Д H и K і в в и драння тих п ч і л, аби їх, як злодіїв, видал и“ t).
в) Повідомлення пана про те, що його підданця копа за винного визнала.
Вище ми наводили випадок, коли по крові, що її помічено було „на сермязі на плечах, на ковніру і на убранню проти коліна“ на Трохимові, підданому кн. Масальського, „копа, видячи того Tρo∙ хима бить винним, і о тім даючи знать пану... посилала копа Пархома, корч мита Сумовського, даючи о тім з н а т ь“ a).
г) Запитання через представників копи, чи бере на поруки пан підданих своїх, що їх злочинство виявилося на копі.
Hanp., р. 1664 березня 1 дня на третій вже копі у справі покрадення коня Войтехові Новицькому Трохим Голий, підданий Єрого Богуславського, поволав за товариша свого Йовдія Тергуна; обидва вони зналися до злодійства. Тоді „копа, читаємо в акті, такої їх повісти вислухавши, яко явних злодіїв... є н е р а л а й сторону... Войтех Новицький упрашав (іти) до Єрого Богуславського... у воєводстві Берестейськім... питаючи, если... Єрий Богуславський тих злодіїв на поруку бере і з них кожному справедливість учинить і шкоди нагородить?" 3).
д) Ознаймлення про одкладання справи на инший термін.
Hanp., у декреті копкому р. 1646 жовтня 6 дня в справі подрання бджіл у соснах Андрієвій Терлецькій, між иншим, читаємо: „підданії п. Кирдеєвої, судиної Пинської... Богдан Максимович, Фесь Хилькович та Іван Обровець, до нас на копу прибивши, для взяття о шкоднику певної відомости, одложення тої копи до тидня потребовали.
Потім кгдисьмо на другую і на третюю копу... зібрали, на тих обудву копах піддані... п. судиної... за ознайменням од нас през... єнерала, на копу не становили; зачим любо над слушність... до дня шостого... октября сего року... одложили і підданим Порецьким4) о тім одкладі, яко остатній копі, ознаймить веліли е с ь м о" i).е) Нарешті, одказ суду копного урядові або панові винного6) й передача половини пересуду ;), але докладніше про це мова буде в свойому місці.
Усі оці доручення з сути своєї не вимагали того, щоб копа їх сама в повному свойому складі переводила, бо все оце легко було зробити, за дорученням од копи, через зісланих її.
II. Другу категорію дій, уже судово-слідчого характеру, що їх треба було-б переводити копі в повному складі і що, з технічних чи якихось инших перешкод, переводилися через зісланців копи, — становили:
') Там-жс, № 212; подібн. там-же, №№ 43, 47, 132, 143, 166, 202, 203, 206, 212;
Арх. Юго-Зап. Poc., ч. 6, т. І, № 91; там-же, Додаток, № 18; п р о ф. Йвани шевъ, „О др. сел. общ.“, Додаток 111.
’) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVHI, № 55. 3) Там-же. № 383.
4J Пані Кирдеєвої. 5) Ах. Вил. Арх. Ком., т. XVIll, № 302.
’J Там-же, №№ 62, 340, 345, 439. 7) Там-жс, №№ 62, 91.
а) Оглядання.
Вище ми вже наводили випадок, коли Гацевичі, що їх копа винними вчинила за необережне спалення сінокосів, прохали копи, щоб „там з’їхати хотіли і тое місце видіти, на што повідили... їдьте, вашмосць, з... енералом і еще двох вашмосцям придаємо; если ся покажеть то, же огонь перейшов з сі н о ж а т и... C ас и н о в и ч а... теди вашмость не будете винні, але тот, хто огонь пуска в" ,)∙
Р. 1645 травня 10 дня на Пинщині, у справі про те, що Онисько Стречон, підданий п. Володковичів, викопав щепу-грушу в саду Григорія Фурса, на копі, „взявши відомість о тім...
з тої копи взявши кілька людей копників... врядник і ти- Ь у н... до того підданого п. Володковичевого для оглядання того щепу шли і тот щеп нашли"[766] [767]).В иншому випадкові, у справі покрадення котла Абрамові й Бернові з Народич, коли зять відомого вже нам Матвія Артю- шенка Дмитро Вітринський визнав, що той котел сховано в тестя його, тоді „купники зпоміж себе людей віри гідних вибрали і послали з зятем того Матвія до Мошків по той котел", розуміється, одшукати його, за вказівкою Вітринського [768] [769]). З розшукуванням украденої речи тісно звязано посилання з копи до домашніх винного, ніби від його імени, щоб видали вкрадену річ. Hanp., у тільки-що згадуваній справі покрадення котла, коли Артюшенко Матвій, не знаючи, що його поволано, безпечно на копі став і не міг вивестися, копа зараз, „знявши з нього шапку.*, п. ЯнаКубилінського і возного, і...трьох міщан В язів- ських до Мошків послали, щоб того котла видали; і коли жона і зять Його, побачивши шапку, дали віру, що то Матвій на знак прислав, і того котла зять його на купу п р и в із" 1)∙ в) Допит свідків. Hanp., р. 1611 червня 15 дня на Слонімщині, у справі покрадення кліти Еліяшеві Ольшевському, на копі підчас опиту Станіслав Коваль розказав, що він чув од Олекси Ситича, що „вночі поткав... їх (злодіїв) хлопець... Фесько, а они... несуть тії речі в міхах—один... Федір Скоблич, а другий... Стасюк, зять Юська Ярцевича... тот Олисей Ситич тих же слів повторив, же... я сли- шав од Борути, же так било; а їж того... Стасюка не било... врядник п. Геліяшев і купа вся слали двох підданих... Петрисевича, а другого Лукіяна Радивоновича з села Кошелева, а третего боярина... Бартоломея до... п. МиколаяАн- дрієвича Ольховського... которії мовили до него тими слови: і ж... єсьмо пришли од всей купи і од врядник а... аби ваша милість підданому своєму Стасюк у... на копу вийти розказав; так же і виростка хлопця, ваша милість, питать казали, если їх видів, як на копі повідають" ’)• Ми бачимо, що копі самій треба було-б вислухати свідка-виростка, що самовидцем був, як злодії в мішках несли вночі крадені речі. В иншому випадкові, акт пояснює, чому иноді копа доручає своїм зісланим допитати свідка на місці, а не кличе його на копу; тому, іцо свідок той, як не сусід їхній, не повинен був з ними на копу ставати. Коли на копі, у відомій уже нам справі покрадення клячі Волосові Сачичу „о П’ятенці святій", скривджений став закидати Супруну Миткевичу Кулебі та синові його Грицьку, що, хоча вони й кажуть, що підчас крадіжу братаничі його з Волини не були в нього, але він має „певную відомість од братанки твоей, Супруне, а од сестри рожоної тих Волинців, од Удоті Митківни... Жуковичевої, которая в селі... Пруски, волости Кобринської мешкаєть 2), так теж і од свата Супрунова, в с. Пруски мешкаючого, на йм’я Омеляна Процевича, коториї того часу... братанича Супрунова з Волиня Клима Мишковича Кулебу поспіль ходячи і п’ючи в однім містцю з сином Супруновим Грицем Кулебою виділи На што всі люди— копники... для певнішої в і домости... обравши спо- еродку себе двох мужів добрих, до того села Пруска, которое село на тій копі не повинно ся становити, послали есмо"1). З наведеного ми бачимо, що поясніння скривдженого конче треба було перевірити допитом тих свідків, на яких він покликався; а допитати їх на копі не можна було тому, що вони жили в тому селі на Кобрин- щині, яке не повинно було ставати на копу в с. Сехновичах на Берестейщині — очевидячки ці села не були суміжні. Тому-то виникла потреба допитати тих, свідків на місці. А через те, що не могла-ж копа в повному складі йти, може, за кільканацять верстов, довелося копі зіслати туди обранців своїх для допиту тих свідків. Певна річ, що обранці копи повинні були про наслідки свойого зіслання повідомити копу. І ми бачимо, що в тій самій справі Волоса Савчича, „ставши два мужі старих, один Гриць Гулидович... а другий Федір Ворона... повід или... яко есте з другої копи нас посилали, били єсьмо в селі Кобринськім в Пруски, где нам, за питанням нашим в тії слова, як Волос казав, тая невіста Овдотья Кулебівна... видів, же поспіль з ним... Гриць Кулебич з тим Волинцем, з Климом Кулебичем ходили і пили, а син... мій воза їх пильновав аж до ночи ,)∙ Ми бачимо, що посланці, прибувши на місце, зібрали людей і при них стали питати свідків, перевіряючи слова скривдженого — „за питанням нашим в тії слова, як Волос казав", а потім про це все докладно розповіли на громадському суді. г) Подібно до цього копа зсилала своїх обранців для допиту запідозреного, що його поволав (оговорив) був винний на копі, коли його (поволаного) на тій копі не було, щоб не дати можливости змовитися їм і в одно говорити. Hanp., р. 1582 жовтня 7 дня в неділю, у справі обікрадення свірна Іванові Верещаці й спалення гумна його, Матис Лещинський, мазур, знаючися на копі до цього злочину, „перед всіми людьми повідив себі товаришем і поволав слугу... кн. Селівестра Жижем- ського, лісничого Кобринського, на йм’я Валентого Печинського... А потім... зараз, коли уже слугу кн. лісничого оний Лещинський поволав, виступивши... осочник господарський з с. Остромецького... Яцько Дашкович повідив так на всю копу, іж... я за того Валентого присягну... ІЖ у мене І ЗО МНОЮ суголов у В Ізбі МОЇЙ Із ∏[772]flT- ниці на суботу ночовав, коли ся тая шкода п. Івану стала, і нігде... од мене не блудив. А потім зась повторе тот же Яцько Дашкович... повідив, іж... я за него вам, панове, не буду присягати... што... пак могу відати, у ночі может... мене приславши, куди собі хотячи, їздив. O што... зараз уся копа на того Яцька Дашковича... мовила... чому так двоїш річчю: первей, тебе о тоє ніхто не питав, але сам еси вирвавшися за него шлюбовав і присягати... еси хотів, а тепер уже инак мовиш?... А потім за*раз зізволив- шися того ж часу уся копа одностайне, оден при другім, і вибравши ізкождогосела по чоловіку людей добрих, віри гідних... і взявши п. Іван Верещака тих людей і при мні, вознім, еще сторону... і на завтрей той копи, у понеділок рано, їздив... питаючи до того Валентого Печинського і знашов его ув осочників і будеть ли такой, Валенти й, сам повідати, яко о нім Яцько на копі повідив, іж у его ночовав із п’ятниці на суботу. А так коли есмо застали у понеділок рано оного Валентого... у осоч- ника... у Конона Дашковича, тогди п. Іван... Верещака питав того Валентого Печинського... у чтиве... Валентий Печинський... так повідив, іж... семи ночовав, пане Іване, із п’ятниці на суботу тут у того ж Конона. Пан Іван його питав зась: і чи не в Яцька... еси ночовав? Он, Валентий... повідив: іж... тут у Конона, а нігде и н д е й“ *). Ми бачимо, що хоч поволаного Валентого Печинського на копі не було, але його можна було покликати на другу копу, як це справді потім і сталося 3). Але тут виникла побічна обставина, що приневолила копу звернути на себе особливу увагу. Несподівано для копи виступив свідком за Печинського Яцько Дашкович, що бравсь присягти за нього, ніби він у нього підчас шкоди скривдженому ночував; але-ж зараз-же чомусь зрікся своїх слів і став говорити, що він, приспавши його, куди хотя міг уночі ходити. Таке двоїння річчю здалося копі дуже підозрілим і вона зараз-же, обрадившись, одностайне вирішила обрати з кожного села по чоловіку і послати їх укупі з скривдженим до Печинського, щоб перевірити, де він ночував підчас шкоди. Обранці назавтра рано вже питали Печинського, у кого він ночував, і одержали відповідь, яка не згоджувалася з зізнанням Яцька Дашковича. Це, з одного боку, запевняло копу, що оговір Лещинського правдивий, коли свідчення самозваного свідка Дашковича, що намагався встановити alibi Печинського, впало, а з другого, воно заплутувало в справу й того свідка, що згодом справдилося, бо Лещинський поволав, як своїх товаришів, опріч Печинського, ще Яцька Дашковича та Кокона Дашковича ,)∙ ш Наведені судочинні дії копа в повному свойому складі не могла - перевести або через те, що потрібних людей не можна було на копу покликати (вони жили в такому віддаленні, що не повинні були на копу ставати), або щоб не дати спромоги винному побачитися з потрібними людьми й зговоритися з ними, або через певну відстань од місця, де зібралася копа, незручно було їй в повному складі йти туди. 3. Тепер перейдімо до питання, хто-ж виконував окремі доручення копи., Тут теж треба відрізняти, з одного боку, доручення судово-розпорядчого і, з другого, доручення судово-слідчого характеру. Серед першого роду дорученнів, як уже вище зазначалося, головну масу становили посилання з копи до несталого — чи то до окремої людини, чи то до цілого села — щоб він на копі став, або посилання до пана несталого чи урядника його, щоб він наказав своїм підданцям, чи підданому на копі стати. Тут спостерегти якусь загальну норму важкенько. Можна тільки зазначити, що такі доручення давалися копникам, або возному, або змішаній з копників і возного делегації, причому доручення такі могли даватися й одній особі. Hanp., у відомій уже нам справі Матиса Хорковського про спалення сельця його Кобча, громадський суд, привівши слід шкоди до границі сіл Рожищських, „послав з копи чоловіка доброго до врядника Pожицького... до Степана Калени- ковича, ознаймуючи ему о тім, аби піддані... Рожицькії на тую копу... вийшли... А... врядник тот сам того слухати, так теж підданим ознаймити того не хотів. Гди ж копа знову через свої посланці третій раз звістила, аби вийшли на κoπyu2). Що-до кількости копників, що їх копа посилала до несталого, то поруч з одним, як ми тільки-що бачили, трапляється двоє 3), четверо 4) і взагалі кілька чоловіка *). З копниками иноді копа посилав самого скривдженого, як безпосередньо зацікавленого в справі. Hanp., у справі Івашка Дев'ятича з села Буховецького, підданого Криштофа Зеновича, з приводу покрадення йому кормного вепра, коли на копі скривджений, маючи відомість, що під той час пані Тишкова Буховецька забила якогось вепра, конче допоминався, щоб од двору зазначеної пані одказ був, — „копа вся... послала Івашка, придавши йому двух чоловіків з тої копи — Вакулу, підданого п. Расенського, а другого Яцька, Кружальського сина, до панії Тишкової, аби вона одказ з двора своего учинила і на копу своего посланця вислала" ,)∙ З попереднього ми знаємо, що на копі була так звана сторона — люди сторонні, завданням яких було бути безсторонніми свідками того, що діється на копі. От оцих сторонніх людей иноді копа посилала з до- рученням^щоб несталий ішов на копу. Hanp, р. 1611 жовтня 1 дня в справі покрадення худоби кн. Михайлу Масальському, копа, привівши слід до ґрунту Івачівського на Слонімщині, „слали з той копи людей посторонніх до села Стайків, аби на слід ішли і одводили од ґрунту села своего" *). Иноді вкупі з стороною замість скривдженого, особливо в його відсутності, копа посилає його приятеля. Hanp., відомий уже нам Віктор Одинцович, якому дім спалено під той час, як не було його вдома, оповідаючи на Слонім- ському уряді про копу, що відбулася без нього, між иншим, розказував, що копа, яку скликала дружина його, слід привела до ґрунту панії Іванової Мелешкової проти двора її Бусязького і „п о- силали з копи, упросивши приятеля моего землянина... Дмитра Офанасовича з нлкоторими людми сторонніми до врядника пані Іванової., просячи его, аби підданих пані своей на копу і на вивоження сліду з ґрунту землі... послав" [773]). Опріч копників і сторони, копа давала доручення возному нагадати несталим, щоб вони на копу йшли. Hanp., возний Мартин Томашевич Токаревський докладав на Берестейському уряді, що р. 1577 листопада 3 дня, у справі покрадення дев’яти свиней Костянові Литвинов!, „копа нічого не чинячи без сусідів своїх, підданих п. Богуфала Тура, которих оче- кивали, і кгди... їх не било, посилали... з копи его, возного, до п. Богуфала Тура, просячи, аби підданим своїм на копу іти казав" [774]). Але возний, хоча закон і дозволяв йому в речах „хлопських", маловажних, чи, як Статут їх називає, „меншими, а не кривавими", виступати одному, без сторони — шляхти, частіше, одначе, мав „міти при co6t при каждой.. справЪ двухъ шляхтичовъ для подпору вызнанья и свЪдецства своего" s). І ми бачимо, що копа доручає возному з його стороною запрохати несталого на копу: Hanp., у справі забиття Самена Совоневича, як оповідав пан його Лев Яцинич, „єсьми... із копи посилав до п. Івана Он- д р і є в и ч а Яцинича возного повіту Слонімського Гаврила Михайловича і при ні м людей добрих, шляхту, просячи єго, аби на копі сам став і того слугу своего Матвія Біли- ковича поставив, которого по мові пізнано’* ’)• З возним та його стороною від копи иноді ходив і сам скривджений. Hanp., возний Ян Серницький визнавав на Пинському уряді, що він р. 1616 квітня 28 дня, „маючи при собі стороною двох шляхтичів”, був на копі в справі Антона Горбачевського; „там же, кгди водлуг звичаю копного панове Горбачевськиї поліку з себе чинити почали, теді всі слушне поліку і вивід, где хто ночував, здали, межи которими п. Єсьман Горбачевський так сам, яко і синове його на тую громаду, маючи заказ, не пішли і нікого не вислали, і о собі, і о синах своїх жадної справи не дали. Где п. Антон Горбачевський, взявши мене єнерала, і сто- рону-шляхту, з тої громади до дому єго... Єсьмана... аби на громаду вишов, по кількакроть ходячи, аби о собі і синах своїх справу дав, просив і жадав”7) Нарешті, копа давала доручення делегації змішаній, що являла собою різну комбінацію з щойно зазначених посланців. Сюди, по-перше, треба зарахувати копників, з одного боку, і возного, з другого. Hanp., возний Дмитр Дешукевич на Слонімському уряді р. 1611 червня 15 дня визнавав, що в відомій уже нам справі покрадення кліти в дворі Еліяша Ольшевського, на копі виявилося, що тієї ночи бачили Федора Скоблича й Стасюка, коли несли якісь речі в міхах; тому-ж, що того Стасюка, підданого Михайла Ольшевського, не було на копі, „купа вся слали двох підданих єго королівської милости Петрисевича, а другого Лук’яна Радивоновича з села Костечова, а третего боярина.. Петра Кієвич Болтромея, і мене при них, єнерала, до... Миколая А н- дрієвича Ольхов сь кого до двора єго; котрії мовили до него тими слови, іж... есьмо пришли од всей купи... аби ваша милість підданому своєму Стасюку... на копу вийти розказав” 3). Тут ми бачимо поруч з копниками одного лиш возного, без його сторони; а в инших випадках бачимо, окрім копників і возного, ще й сторону возного. Hanp., Григорій Мизгир, возний і „с т о р о н а-ш л я х т а, при возні м будучая, зем’яни... Ян Лукашевич а... Іван Мартинович” визнавали на Слонімському уряді, що р. 1615 листопада 26 дня були вони на копі в справі подрання бджіл ксен. Томашу Висоцарському; копа, привівши слід під село Єрутичі, „мене, возного, і нас, сторону шляхту, і кілько мужів з копи i) Акт. Вил. Арх. Ком., т. XVIJI, № 72; подіб. там-же, №№ 132, 143, 180, 19Sr 232, 271, 423; т. VI, № 62. 2J Там-же, т. XVlII, № 346. ?) Там-же, № 204; подібн. Там-же, № 232. урядник... ксендза... послав в тоєсело, наупоминаючи і просячи, аби з того села своего, до которого слідом копа пришла, на копу вишли і тот слід од села своего одвели" [775])∙ Далі, зустрічаємо комбінацію з копників, з одного боку, і сторони возного (але без самого возного), з другого. Hanp., возний Лаврін Репницький визнавав на Слонімському уряді, що р. 1610 травня 11 дня він, „маючи при собі сторону шляхту", був на копі в справі пркрадення клячі Семену Горшке- вичу; „З п’яти слід єсьмо понемши, докладав возний... усею копою... привели тот слід аж до кгрунту села Шудків... теди я, возний, чинячи досить повинності моїй, посилалемобудвух мужей і сторону шляхту до того села Шудків. даючи знать оному селу, всім мужам о приведенню сліду до кгрунту їх, аби сами на копу ішли і тот слід з кгрунту своего виводили" i). Отож ми бачимо, що доручення судово-розпорядчого характеру давалися і одній особі, і кільком. Доручення-ж судово-слідчого характеру копа ніколи одному чоловікові не давала, а завсіди — кільком своїм обранцям. Hanp., коли в відомій уже нам справі видертя бджіл підданим Липлянським копа стала вимагати від скривджених, щоб довели дійсність події, скривджені „просили нас, купників, читаємо в декреті, абисьмо їм з копи кілька чоловіка на оглядання тої подеречі пчіл їх придали; а так ми, коп- ники, з посродку себе, з копи придали і впросилисьмо Радка Чопівського а Клима Туришича з Сарнополя, а при них... возних (двох) і сторону шляхти (чотирьох чоловіка), коториї то особи, там бивши і, за обвоженням жалую- чихся, подрання тих пчіл їх оглядівши, перед нами, всіми копни- ками, очевисте признали... “ 3) Ми тут бачимо, що копа посилає двох копників, двох возних і чотирьох чоловіка сторону-шляхти. Бачимо ми також, що такі доручення давалися й самим лиш копникам. Hanp., у справі почарування жита п. Андрієві Букрабі та його підданому Павлюкові Опанасовичеві скривджений Опанасович „жадав, аби з громади копної на оглядання мужів вислано, которихз громади нашої ЯнкоХарковичзДфстоєва, Мартин Жорнокуевич і Тиміш Тепунович з Дружи- лович, з села Новошич Степан Пушка, Семен Пастух оглядали і за чародійство значне признали"4). Ми бачимо тут п’ятеро чоловіка копників, причому можна спостерегти тенденцію, щоб до делегації копної входили представники від усіх сіл, що ввіходять до складу копи. Виразніше цю думку можна бачити з відомого вже нам випадку, коли на копі, в справі покрадення свірна й спалення гумна Іванові Be- рещаці, було поволано Валентого Печинського, котрого alibi так підо зріло намагався встановити Яцько Дашкович: „зараз зізволившися того ж часу уся копа одностайне, оден- при другім, і вибравши із кождого села по чоловіку людей добрих, віри гідних, а з міста господарського Городецького... міщан двух людей добрих, віри гідних, і взявши п. Іван Верещака тих людей і при мні, возні м, єще сторону—людей добрих, зем’ян господарських повіту Берестейського, коториї там же на тій копі били, і на завтрей тої копи... рано їздив п., Іван Верещака, питаючи до того Валентого Печинського... будет ли так он, Валентий, сам повідати, яко о нім Яцько на копі повідив, іж у него ночував з п’ятниці на суботу" ’)... Беручи на увагу, що на цій копі було вісім сіл2), а сторони-шляхти τρoea), ми матимемо делегацію копи в чотирнацять чоловіка: 8 коп- ників — селян, 2 міщан, 1 возний і 3 особі сторони-шляхти. Поруч з певною кількістю людей, що їм копа доручала ту чи иншу судочинну дію, ми зустрічаємо вислів досить неясний — про кількох коп- ників, без ближчого зазначення, скільки саме їх було. Hanp., ми вже знаємо, що, в справі покрадення щепи Григорієві Фурсові, на копі взято було відомість, що це вчинив Онисько Стречон, підданий Григорія Володковича з села Красієва; „теди з тої копи взявши кількох людей—копників... в р я д- ник і тивун4) до села Красієва до того підданого п. В о л о д к о в и ч е в о го для оглядання того щепу шли і тот щеп нашли" ь). Отож, свої доручення взагалі копа звіряла як урядовій особі — возному з його стороною, так і копкій стороні, а то й обранцям копи, причому копа иноді намагалася додержати принципу, щоб од кожного села, що брало участь у копі, було обрано по одному чи кілька чоловіка.