І. Наукове звачівня Лит. Статуту 1529 р.
З трьох редакцій Литовського Статуту найважливіші з наукового боку є перша й третя редакції, дарма що практичне значіння Статутів не було однакове. „Старий Статут" 1529 р. діяв тільки 36 років, тим- часом як Статут 1566 р.
(Волинський) залишивсь на довший час чинним правом на Правобережній Україні, а Статут 1588 р. прожив кілька століть, цілком — у литовсько-білоруських землях, а в змодифікованому вигляді на Лівобережній Україні з другої половини XVII ст. А втім, Статут 1529 р. потрібує певною мірою окремого підходу. Історія складання цього Статута, співвідношення закона та звичая, як правотворчих основ, систематика, обсяг та характер рецепції чужоземного права, — все це в цілому одрізняє Статут 1529 р. від наступних виданнів. І коли мова про Лит. Статут, то не завсіди про таку відміну Статутів згадують. Ось, напр., такий знавець давньо-руського та литовсько-руського права, як проф. Максимейко, в одній із своїх останніх праць про Руську Правду („Система Руської Правди в її поширеній редакції"), досліджуючи систему Р. Правди та Литовського Статуту, робить надзвичайно важливий висновок, що „зміст Лит. Статуту розподіляється мало не на ті самі рубрики, що були за провідний критерій і для автора Р. Правди", хоча тут-же цілком слушно застерегае, що ця подібність не визначає запозичення ,)∙ А втім виходить, що по суті мова мовиться зовсім не про систему Статуту 1529 р. Далі, увесь, хоча й невеличкий, матеріял джерел що-до складання Статута 1529 р. не дає підстав припускати, щоб особистий склад авторів його був подібний до тієї комісії, що працювала над Статутом 1588 р., як от відомий тоді вчений правних, доктор обидвох прав, війт Виленський Августин, або-ж практик-прав- ник Мартин Волчкевич та ин.Те-ж саме треба сказати і про правний матеріял, що увійшов до Статута 1529 р. Так, що-до норм карного права Статута 1529 p., то, як каже проф.
Максимейко, „найбільшого впливу німецьких джерел за-’) Праці Ком. для виучування зах--руськ. та укр. права при Укр. Акад. Наук. К. 1926. Вип. II, стор. 70.
знала 3-я редакція Статуту; навпаки, цей вплив надзвичайно мало помітний у 1-му Статуті" ’)• Що-ж до польського впливу, то, як більшість норм польського права в 1-му Статуті запозичено з Віслицьких Статутів, що було менш розвинено, ніж литовсько-руське, то і вплив польського права був куди менший, ніж у пізніших редакціях Статуту а). Рецепція норм польського процесуального права повинна була виявитися переважно 8 другому Статуті, завдяки реформі на польський зразок процесу в 60-х роках XVI ст.s).
Найхарактерніша риса Лит. Статуту 1529 р., в одміну від наступних редакцій, є те, що він цілком безпосередньо завершує довгий попередній процес уніфікації стародавніх правних- сепаратних систем давньоруських земель, об’єднаних під зверхністю Литви. Замість різноманіт- ности давньо-руського правз, рідного всім руським землям, і разом з тим чужого, оскільки воно було не місцеве, — уперше утворюється, бодай і невеличке обсягом, а проте цілком певне єдине загальне, „посполитое" право. Отже в Статуті 1529 р. є два обличчя: одне — скероване в далеке історичне минуле своїм стародавнім духом та правно- звичаєвим змістом, а друге — прямує до шляху прийдешньої законодавчої творчости. У цьому — його найбільше історичне значіння і найбільший науковий інтерес *).