Ключові моменти реформи
Головна мета першого етапу запланованої адміністративно- територіальної реформи в Україні - впорядкування територіального поділу на базовому рівні (громади) та на середньому рівні (райони).
Без змін залишиться поділ найвищого рівня (області). Планами реформи передбачено зменшення кількості адміністративних одиниць та визначення їх меж у відповідності з однорідними критеріями. Окрім охоронної зони Чорнобиля, новий територіальний поділ на рівні громад та рівні районів повинен охопити єдиною системою всю територію держави (з повною ліквідацією всіх винятків: анклавів та есклавів, дублюванням на одній території юрисдикцій різних публічних суб’єктів того самого рівня).Проект реформи передбачає формування нових територіальних одиниць з порівняльними популяційними, територіальними, соціальними та економічними характеристиками. У відповідності з синтетичним визначенням у матеріалах, які визначають мету запланованої реформи як поліпшення якості послуг, що надаються мешканцям, намічено поліпшення управлінських механізмів територій через створення раціональної просторової системи владних інституцій”[3].
Реформа повинна зміцнити територіальне самоврядування на базовому рівні, тобто на рірні територіальних громад. Ключові законодавчі регуляції, що визначають їх функціонування, не підлягають серйозним змінам. Головним результатом змін буде форму-
вання нових, більших територіальних одиниць з потенціалом, що здатний забезпечити можливість виконання визначених у законах публічних завдань. Одночасно передбачається формування дуже сильних допоміжних одиниць, *тобто одиниць самоорганізації мешканців, що охоплюватимуть місцевості, з яких складатиметься громада або квартали міста. Подібні рішення, на думку авторів реформи, дозволять зменшити суспільний опір перед ліквідацією діючих самоврядних одиниць, що охоплюють окремі місцевості.
Ha рівні районів та областей буде збережено теперішній принцип “подвійності” публічних органів: самоврядних рад та органів виконавчої влади. Перешкодою у створенні повноцінного територіального самоврядування, яке б здійснювало загальне адміністративне управління є (на вищих рівнях територіального поділу) положення Конституції України. Утворення самоврядування, яке б реально займалося місцевими питаннями на рівні району та регіональними питаннями, відкладається на майбутнє (як імовірний другий етап адміністративної реформи).
Разом з упорядкуванням територіального поділу повинно відбуватися й упорядкування розподілу завдань, повноважень між адміністративно-територіальними одиницями різних рівнів. Ключовим у новому поділі компетенції повинна стати їх відповідність соціально-економічному та адміністративному потенціалу територіальних одиниць даного рівня та (особливо) абсолютне розмежування цієї компетенції.
Система фінансування територіальних одиниць не зазнає принципових змін. Визначальним має стати ліквідація багатоступене- вості трансфертів з державного бюджету на користь безпосередніх контактів між державним бюджетом і бюджетами базових самоврядних одиниць.
14.1.3.