X. Инші справи компетенції ради. Справи воєнні. Натяки на судову компетенцію її. Справи поточної внутрішньої політики.
.Опріч цих справ —сталої компетенції генеральної ради — бачимо на її розгляді инколи й справи иншого характеру. Головним чином — справи воєнні, підчас баталії, війни та справи суду.
Справи воєнні раз- у-раз повставали на радах до 1648 р. — радах, що їх скликалося легко й часто. Ось приміром 23 серпня р. 1630 рада козацька на Масловім Ставу обмірковувала питання чи йти з наказу Конецпольського на сторожу від татар[600] [601]). Або рада 1633 р. під Переяславом вирішувала питання про участь у війні з Московщиною[602]). Бачимо ми ради в таких справах і в перші часи повстання супроти поляків 1648 р. Ради, що розглядали такого характеру справи, були, приміром, під Берестечком 1651 р. От як оповідає подьячий Г. Богданов про події під Берестечком (15 червня?): „Полковники де й Войско Запорожское учинили раду И ПрИраДИЛИ 6blΛO ПрОТИВЪ ИХ* ПОЛЯКОВ*, СТОЯТЬ, И XOTfcAH быЛО BCfcMb войском* на них* итти. И потом* де на другой день учинили другую раду, и прирадили, что им* отойти на Украину оборонною рукою и мосты через* ptκy подЪлали, потому что у них* гетмана н-Ьть и войском* править некому" ,)∙ Року 1650 на Переяславській раді було встановлено розмір козацького реєстру — це теж стосується до справ воєнних*). В цілому-ж треба сказати, що з ради генеральної иа Гетьманській Україні утворився урочистий, екстраординарний інститут, що збирався головне для виборів гетьмана й визначення писаної конституції Гетьманщини — умови з Москвою на низку років його гетьманування. Поточні воєнні справи став вирішувати гетьман, або рада старшинська. По Б. Хмельницькому ми пригадуємо лиш нечисленні згадки про раду в воєнних справах. Так знаємо, що в серпні 1660 р. гетьман Ю. Хмельницький писав до Москви, що „з боярином* і воєводою і наместником Белозерским с Василем Борисовичем Шереметьевым на всей раде под Васильковом на Кодачку постановили против ляхов полком* итти: Переяславскому, Киевскому, Прилуцкому, Миргороцкому, Лубенскому, а с нами против хана Крымского полком быть Чигиринскому, Корсунскому, Белоцерковскому, Уманскому, Браславскому и иным* а полком Каневскому и Черкаскому — на Запороги, чтоб в Запорогах татарам мешали злые их замыслы. А Нежинскому и Черниговскому, тім* дву полкам* от* Литовской стороны приказали мы быть в зборе і во всякой до войны гоговости против τlx* неприятелей3). Тут, як ми бачимо, „на всій раді" ухвалено дислокацію українського війська. У вересні 1662 р. шляхтич Ф. Бобрович писав цареві, що рада під Білою Церквою має ухвалити похід на Київ *)• Згодом р. 1663 в Чигирині „рада учинилась, чтоб против коноедератов с ордою помочи дать"s). Це все на правому березі. А на лівому—на раді в Козельці, за свідченням епіскопа Методія ухвалили „собрався с полками своими, итти до войска против неприятелей и збиратца бы всім вмісте к* Днепру"6)... Воєнні питання вирішила й рада під Будищами, що в червні 1668 р. обрала П. Дорошенка на гетьмана об’єднаної України. „Договорились Государь на раде, сповіщає Гр. Ромодановський, что Дорошенку со всім* войском* козап- кимъ и татарам*, которые пришли на раду з Брюховецким*, и которые были при Дорошенку ити на сю сторону реки Ворскль для выручки Котелвы на нас хлопей твоих и на твоих великого Государя ратных людей" Ще в січні р. 1675 охотницький полковник Ан. Черкес, доповідаючи в приказі „Малые Росіи" про обставини, за яких турки взяли були Лодижен, казав, що війська козацькі хтіли вийти з міста перед приходом турецького війська „и міщане их* из* города не пустили,') А..Ю. и 3. P.. т. III. с. 467.
a) Костомаров ъ, Б. Хмельницкій, т. II, с.с. 33—34. 1859.
’) Древлехранилище Р.С.Ф.С.Р., Столб. № 414 Білгородськ. Стола Разряда, -»» 449—450.
4J Ibid., Столб. № 468, Білгородськ. Стола, а. 59.
*' lbid.>4 Столб. № 6672, Сибірського Приказа, а. 539. ' ) Ibid.. Столб. № S859, Малоросс. Приказа, а. 5. ') Додаток № 9.
и учинили межъ собою съ MtujaHbi раду“, на якій міщани вговорили залишитися [603] [604])• А втім, ці збори за генеральну раду визнати важко — була ця сходка в місті, яке було під великою небезпекою, це об’єднало- в данім разі козацтво й міщанство, на раді головну ролю грали міщани — отже за їх сходку треба визнати ці збори.
До того-ж незначна кількість козацького війська в Лодижені говорить проти того,J щоб ці збори визнати за генеральну раду, оскільки остання була зборами всеукраїнськими, чи принаймні представників усього українського козацтва.Судова компетенція ради не рідко виявлялася на Запоріжжі й на радах до 1648 р. 2) Після 1648 р. бачимо певні судові функції ради в недержавних частинах України — полках — ватагах на Правобережжі в кінці. XVII ст. Отже „козаки (на правобережжі. Л. О.) скликали на початку 1684 р. в Могилеві раду, закликали на суд Куницького (гетьмана) і, докоряючи йому в невдачі, в траті здобичі і в ганебній втечі з табору,, покарали на горло[605]3). На Гетьманщині — державі бачимо лиш такі натяки на судові функції генеральної ради. 1660 р. „в Переясловле... обозной, судя (sic!) Оедка Лобода при изміннике при Івашке Выгов- ском чинил всякие злости. И как де полковника Тимооїй Цецура учал HBMtHHHHbHX COBtTHHKOBfc и ляхов и німець побивать и ево де Оедку, поймав, сковал и xoτtλ послать в Киев к боярину і воеводе к Василью Борисовичю Шереметеву с товарыщи. И Псреяславцы де, пришсд к полковнику к Цецуре, учинили за него Оедку ропот болшой и говорили чтоб ево до рады в Киев не отсылать, а держать бы ево в Переяславле сковав. И ево Оедку полковник Цецура для того в Киев и не послал" *). З змісту документа можна зрозуміти, що розібрати його провини, судити Лободу мала, на думку переяславців, майбутня генеральна рада. В травні 1662 р. маємо царський наказ Г. Ромоданов- ському, щоб полковника Р. Бувайла, який „почал было збирати свое- волниковъ“ (цього Бувайла командирував Я. Comko до Кишенки й Пе- револочиої з „голотою**, щоб він не пропускав запасів на Запоріжжя, де тоді був Бруховецький й якого до Бєлгороду надіслав Полтавський полковник Д. Гуджол, йому взяти з собою на Україну й віддати його на проектованій раді гетьманові Сомковіi). І тут російський уряд гадає, що має розслідувати справу рада. Р. 1668 Ніженський протопоп С.
Адамович свідчив в Москві, що після смерти Бруховецького: „посылали запороэцы Kfc Дорошенку: учинилъ де онъ не добро, что Брюховецкого веліль убить безі> рады, и онъ бы шелъ на раду въ поле; и Дорошенко де в-ь рад! им-ь отказалъ"β). Як видно, січовики вважали, що Брухо- вецького слід було спочатку судити на раді. Документ, що його ми додаємо до цієї роботи під № 9, говорит^ за тс, що Бруховецького й його сподвижників — ніженського полковника з запорозців та бунчужного було забито на раді. Можливо, проте, що забито без суду. А втім, ке можна забувати, що казали це саме запорозці, в яких рада справді мала постійні судові фунції. Ще натяк на судові функції генеральної ради: 2 травня 1672 р. генеральна старшина писала до Москви, що „в Малоросийских городах голоси всюди носятся, яко бы того зрадцу и изм!нъника Демка Игнатенка, бывшаго Гетьмана, сюда до рады от вас великого Государя нашего для якогось виводу и з иншими его помоцниками провадять. Що ежели бы так міло быть, чого н1кгды не сподіваємся и вірщти не хочем, теды на Украйні мусимо б щось нового показатися и много бы ростирковъ межи посполитым народом 6ыло“ ’)• А втім, усі наведені в нас дані є лиш натяки на судову компетенцію козацьких рад. Даних цілком певних, що категорично доводять існування за наш період такої компетенції, ми не маємо. Тут судочинство переводили сталі суди Й лиш деякі важливі політичні справи потрапляли на розгляд ради; але ради не генеральної, а старшинської.Опріч цього треба сказати про вирішення низки важливих спран внутрішньої політики на генеральних радах. Було це, коли ухвалювано статті-пакти з сюзеренною владою. Про ці статті, що їх встановлення було для Гетьманщини актом зовнішньої політики, ми докладніше писали у відповіднім розділі, про компетенцію ради в справах зовнішньої політики. Але й тут одзначимо, що ухвалення цих різноманітних питань саме на козацькій раді свідчить про звичаєву норму на ній їх вирішувати. А втім, здебільшого вирішувалося такі питання внутрішнього управління на раді старшинській—на її з'їздах чи в її обмеженім складі — раді генеральної старшини.
Здебільшого таке ухвалення й розгляд цих питань бували на генеральній раді, коли встановлювано статті- умови з зверхньою владою. В ці статті намагалися внести, опріч визначення правного взаємовідношення держав, що умовлялися, всі проблеми поточної політики, що вимагали розгляду й ухвали. Рідше такі питання ставилося не в залежності від статтів. Так на Чигиринській раді 1657 р. ухвалено було безмитну торговлю вином2), на Козелецькій раді 1662 року наказний гетьман Comko хтів поставити питання про порядок приймання мідяної російської монети3). Але в останньому разі, скільки видно з документів, це питання не було вирішене — рада мусіла обрати гетьмана. На раді 1669 р. на Росаві, що її скликав Суховій „серденят чтоб болши меж ими козаками не были, на том конечно постановили*’ ’)•’) Древлехранилище РСФСР, Малор. Подлинные Акты, № 250.
1) А. Ю. Й 3. P., Дод. до т. XI. с. 802.
u) Столб. № 5859 Малор. Приказа; Столб. № 475. Білгородсьх. Стола Розряд».
4) Додаток № II.