ІІІ. Громадський суд, ного устрій та судочинство — установа звичаєвого права.

Копне право — вільність і устава стародавні копні.

З наведених вище слів звичайнісінької собі особи — Раїни Левко- вичівни Талькової — про правничу підвалину громадського суду ми

^,) Ак.

’) Там-же. №№ 181, 198, 199, 265, 279, 297, 302. 310, 352, 365, 370; Apx. Юг.-Зап. Poc., ч. 4, т. І, № 27.

*) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIII, №№ 61, 217; п р о ф. Иванишевъ, „О др сел. общ.^- Додаток III.

*) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIII, №№ 198, 217.

•) Там-же, № 198, 374. •) Там-же, № 179.

⁷) H. Jirefeek Codex iuri∙ Bohemici. Statuta ducis Ottonis, § 24 (25).

ⁱ) W. Macejowsky,,,Historia prawodawstw Slowianskich*, т. VI, стор. 334: Statut Winodulski, § 7, 8, 37.

^,),,Slovanske pravo Cechach а па Morave^-, т. II, crop. 215—216.

бачили, що громадський суд відбувається на підставі сусідського „обичая“.

Тепер ми маємо розвинути цю тему й на кількох прикладах до­вести, що як саме збирання громадського суду — устрій його взагалі, так і порядок судочинства, а так само й матеріяльне його право (кари, що до них засуджував громадський суд) — усе це базувалося на зви­чаєвому праві.

Що-до збирання громадського суду, то з докладу Опанаса Мен­чака, возного повіту Менського, видно, що

Опанас Гвоздович, тивун Федора Шолухи, р. 1582 травня 13 дня, в справі крадіжу Шолушиних свірен,,,чинечи обиск, ведле звиклого обичаю... збивав... дві копі, на коториї копи всі пограничнії сусіди... становились** *).

Випадків, коли копи збиралися, згідно з обичаєм копним ’), зви­чаєм давнім ^{[86] [87] [88]), звиклим і стародавнім обичаєм [89])> можна було-б навести кілька.}

Коли хто потрібний на копу не виходив, то копа чекала його зранку аж до вечора, згідно з стародавнім звичаєм.

Hanp., Архип Богданович, возний повіту Слонімського, до­кладав урядові, що р. 1610 січня 10 дня в с. Ярневі в справі Іванд Петроневича, „почавши споранку аж до нешпорної го­дини були ми на третій копі завитій водлуг стародав­нього звичаю“ ^$).

Перед початком громадського суду всі громадяни-копники зо­бов’язувалися спільними силами й одностайне шукати злочинця; зов­нішньою ознакою цього було кидання шапок у чорту. Оце кидання шапок у чорту теж відбувалося згідно з обичаєм копним.

Hanp., Лаврин Єпимахович, возний повіту Менського, докла­дав урядові, що був він р. 1599 червня 2Q дня на копі за селом Сичевським; там коли „водлуг обичаю копного уся гро­мада кидала шапку у чорту, тоді теж і піддані... тиву­нові (Яна Паца, тивуна Виленського) кидали шапку, готові будучи шкодника іскать*¹ *).

Далі, коли шкодника явного не було, звертали увагу на те, чи не було підчас шкоди в кого гостя — чужого чоловіка — і коли виявлялося, що гість у кого тоді був, то такий копник повинен був того гостя по­ставити на копі згідно з давнім обичаєм копним.

Hanp., р. 1582 травня 15 дня до уряду Менського прислала копа свій лист судовий у справі покрадення коней Федору Шолусі, де, між иншим, писано: „хотячи достаточную відомість міть о тих гостях, которих... піддані... панів Гребенських... підвязалися стано­вити, то пак они водле обов’язку своего тих гостей не становили і, ми, заховуючися в тім водле давнього об и чаю копного, дотретее копи їм то одложили, же би, яко на року завитім, тії гості свої ставили" ’).

Ставити винного, коли він був відомий, на розсудок копний теж треба було згідно з звичаєм копним.

Hanp., Войтех Залущинський, возний воєводства Берестей­ського, докладав урядові, що він р. 1631 травня 4 та 7 дня був на копі в Кореневі Юрковщизні в справі обікрадення шпіхлера Гермогену Непокойчицькому; на тій копі „ведлуг звичаю коп­ного... урядник Петра Поті я... Петр Жарновський з під­даними пана своего прибил і того Лукаша Козлов и ча... на розсудок копний...

Але не тільки копи збиралися згідно з звичаєм; самий поступок правний, себ-то процес копний, окремі його судочинні дії відбувалися згідно з звичаєм копним; напр., вивід сліду:

Р. 1560 червня 10 дня Слонімському урядові Якуб Яно­вич, виж, докладав про те, що коли Матей Романович і Петро Синовович, яким вкрадено четверо коней, з копою гарячим слідом привели слід до дому Богдиля Міхновича, то „копа мовили тому Богдилю, аби водлуг обичаю з дому своего слід в и в і в“ ³).

Опріч сліду, самий опит чи вивідування на копі чинилося теж згідно з звичаєм копним.

Hanp., Ярош Лесневський, виж, докладав Слуцькому урядові, що, будучи приданим для прислухання суду копного, він р. 1624 вересня 15 дня був коло Прощич, де зем’янка Яцковська збирала купу в справі крадіжу яловиці. На тій копі мужі з різних сіл, ставши, „водлуг звичаю купногс опит і вивідування межи собою чинил и“ [90] [91])•

Підчас опиту кожен повинен був, згідно з звичаєм, справу о собі дати, де він був підчас злочину, чи не знає часом чого про злочинця, або чи не чув чого.

Hanp., р. 1661 листопаду 4 дня на вряді Берестейському Вой­тех Казимір Шеневський скаржився, що коли зібралася копа в справі крадіжу волів і виявилося, що на копі нема Петра Скоковського, копа зараз послала до него зісланців, прохаючи, щоб „на копі ставав і о собі справу дав, як на копі звичаи несе** ’). Далі, невихід на копу давав привід, згідно з звичаєм, прикласти вину до такого несталого й праву непослушного.

Hanp., р. 1560 травня 6 дня урядові Слонімському копа, од­казуючи свій суд, між иншим, зазначила, що Сичило Гінкович, якого обрано було на попередній копі присягнути, „на тую третюю копу ку присязі не став... ми, намовившися., водле обичаю копного, вложили його за невихід у вину і в с к а з а л и за... пчоли платити**^[92]).

Взагалі копа присуджувала до заплати спричинених шкод згідно з стародавнім копним обичаєм.

Hanp., р. 1583 липня 9 дня Микита Панкевич оповідав Сло- німському старості, що запідозрений в обікраденні млина Опанас Михайлович не хтів жадного з трьох свідків, що мали на нього свідчити, вибрати й шапки приставити¹; тоді копа, „намовившися межи собою й заховиваючися врдле стародавнього копного обичаю, на тім...

Hanp., р. 1622 грудня 7 дня на рочках судових гродських Менських повірений Яроша Жижемського Єльський, підтримуючи скаргу на Самуеля Славського за те, що він свого підданця Бориса Славиковича не видав копі, і, оповідаючи про поступок справи на копі з приводу чародійства Бориса Славиковича, між иншим, зазначив, що „копа водлуг звичаю стародавнього, за добровільним признанням того підданого... огнем того Бориса Славиковича спалити присудила“ ³).

Взагалі копа накладала кари (судила) згідно з звичаєм копним.

Hanp., Олександер Цирайський, возний воєводства Берестей­ського, докладаючи про копний суд, що відбувся р. 1625 люто­го 3 дня в с. Пожежині в справі крадіжу вола Еразму Мушниць- кому й иншим людям, між иншим, оповідав, що Мушницький, ви­кривши злодія Матиса і поставивши його з лицем на копі, просив тої копи,,,аби з тим Матисом водлуг звичаю своего копного... судили**¹).

Навіть судові оплати, як от пересуд, копа брала згідно з звичаєм копним.

Hanp., на вряді Слуцькому Семен Свида судився з Богданом Янковичем за похвалку на здоров’я й на маєтність пожогою, яку Яцкович висловив на копі після того, як копа» що відбулася р. 1622 серпня 16 дня, за покрадення збіжжя Cвидового „до Бргдана при­ложила і платити шість кіп грошей наказавши і, водле звичаю своего копного, пересуд взявши, межа собою поділили'*^ь). Отже взагалі був певний порядок (поступок) копний, себ-то певні форми судочинства, що згідно з ними збиралася копа і відбувався суд на ній.

Hanp. Іван Забіяка возний повіту Пинського, що був на копі в с. Глинному р. 1660 липня 2 дня, докладав між иншим урядові; „всіх сіл мужики, згідно порядку свого копного. згро­мадившись на звичайне місце, недалеко церкви Глинської, як звичай несе копний, там того злодія ставили" ⁶).

В иншоїйу випадкові, як докладав Слонімському урядові воз­ний Архип Богданович, що був р.

тому селу... в тій шкоді покраденій... вину даєм... і водлуг права далі поступувати хочуть звичаєм копним¹'¹)- Копники, розуміючи добре свій копкий звичай, підкреслюють, коли вони що чинять супроти цього звичаю. ',

Hanp., р. 1576 квітня 23 дня копа, одказуючи Слонімському урядові свій копний суд/між иншим, зазначили, що коли „ми, коп- ляни, на місцю звиклім, где з давніх часів копа становитися по­винна, на одно місце зійшлися, в тот час і піддані с. Ванковсько- го... вийшли і, не йдучи до нас на місце звиклоє, опода^ь нас зостановилися; а іж они до нас на місцо звиклоє прийди не хотіли, ми, чинечи то над обичай, а то для того аби ся винний показати міг, до них... рушилися"'■)•

Наведених прикладів досить, щоб бачити, що взагалі як збирання копи, так і самий суд копний, поступок його, а також і призначення кар за злочини відбувалися згідно з звичаєм копним; а це свідчить про те, що існувало вироблене звичаєм ціле право копне, яке мало свої форми поступку, свої норми матеріального права й свій судовий устрій.

Докладніше дослідження судового устрою копи й поступку копного, складаючи завдання цієї праці, буде зроблено далі у відповідних розділах. Тепер-же я тільки підкреслюю взагалі, що існувало право копне і що це право було звичаєве, а не писане.

Акти прямо так і називають: „право копне".

Hanp., возний повіту Менського Омброжей Суринт докладав урядові, що на копі, яка відбулася року 1582 червня 17 дня в справі подрання бджіл Василю Костюковичу, після викриття винних „вчинили старці і всі копляни межи собою раду... чим би ониї... карані бити могли? А іж обачили тоє, же ся кривди і шкоди нема- лиї всім волостям... і в кгрунті манастирськім подрання пчіл і шкоди од тих істих злочинців починилися, тогди присудили їх, з C у д у і права своего копного, за таковиї їх учинки карати горлом" ^а).

В инших випадках акти йменують копне право „обичаєм права", себ-то звичаєвим, обичним правом.

Hanp., р. 1584 вересня 24 дня Степан Ромашко, возний по­віту Ошменського, в свойому визнанні писав, що він був — „для око- пання шкоди ‘збіжжю" Адама Абражеєвича і що той „Адам, водле обичаю права, занявши двох волів", сповістив Матея Барто- ломеєвича про це ^{[93] [94] [95] [96]).}

Акти називають ще копне право стародавнім правом, обичаєм копним,

Hanp., у судовому свойому листі копа, що відбулася р. 1629 жовтня 28 дня в с. Липлянах Овруцького повіту, між иншим, пи­сала: „будучи нам... всім визваним і зібраним, водлуг старо­

давнього права,, звичаю купного од підданих...' Липлян- ських на полічю, то єсть са суд копкий" ’). •

Нарешті, акти називають копне право — правом, вільністю і уста­вами стародавніми копкими.. ∣ •.

Hanp;, р. 16,63 грудня 23 дня Берестейському урядові листов­но скаржився Станіслав Фастовський на Єрого Грабинського, що всупереч своїй обіцянці, не вислав на копу своїх підданців. „Купа... читаємо там, не дочекавшися з Зіолова ані з Рачика об-’ винених, людей кілька... подвакроть до двору... і до... Грабинського

• посилали,, просячи, аби... тих людей з лицем на звичайне місце копне вислати казав, але... Грабинський, не заховуючись згідно права, вільности і устав стародавніх копиях, не казавши ані постановивши на копі, жадав, аби всі люди з коп­аного місця до с. Зіолова прийшли" *). «

Отже, на підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що не тільки сам громадський (копний) суд взагалі був установою звичаєвого пра­ва, але й зокрема його устрій, його організація, поступок правний, себ-то форми й обряди судочинства копного, і матеріяльне його право були теж витвором звичаєвого права, яке з стародавніх часів вилилося в певну си­стему, в „уставу", в ціле „право копне", і вважалося за ознаку- „віль­ности" народнрої. Тому-то виявити це копне право Й систематизувати його — становить. громадський перед батьківщиною обов’язок сучасного правника незалежно від того, чи це копне право залишиться як істо­рична пам’ятка культурно-правного життя чи, може, відродиться й у де­яких своїх частинах увійде в сучасне правниче життя, надавши йому національних українських форм. Можливість такого відродження тим імо­вірніша, що громадський суд офіційно нещодавно зійшов з історичного кону — яких-небудь 100—150 років тому, як побачимо нижче, а в формі „самосудів" він існує й за наших часів.,