Генеральна Старшина на Лівобережній Україні XVII—XVIII вв.

Я навмисне навів отут ці великі виписки, щоб ліпше схарактеризу­вати погляд проф. Слабченка. На мою думку, він цілком помилковий. В дальшім викладі, характеризуючи діяльність кожного „уряду**, я спро­бую довести, що компетенція цих урядів, всупереч думці проф. Слаб­ченка, не була виразно визначена, що передусім Генеральна Старшина грала ролю гетьманських радників та виконавців його доручень. Я спро­бую довести також і те, що „кожне з відомств** не „було бюрократично організоване**. Я дозволю собі тут тільки зауважити, що, на мою думку, автор мабуть сам собі суперечить, коли пише, що, „для того, щоб права колегії Генеральних Старшин уважали за законні, треба було, щоб ко­легія чинила in corporeⁱ* '•*); що „треба проте одзначити те, що правні погляди мас неохоче мирилися з автономією Генеральних Старшин, отверто визнаючи її тільки за Генеральними Суддями, всіх-же инших з'єднуючи в одну колегію" ).

На мій погляд, in corpore Генеральна Старшина повинна була пе­редусім „радити" гетьманові, тоб-то вкупі з ним вирішати справи дер­жавного управління (це були справи переважно поточного значіння, бо найважливіші вирішали широкі з’їзди Ради Старшини). Незадовго до свого переходу до шведів р. 1708, гетьман Мазепа закидав Генеральній Старшині, що „вы не советуете, токмо о mh⅛ переговоруете, бери вась чорть!"^β). Отже, на думку гетьманову, Генеральна Старшина повинна була „радити". Це було й завдання й кожного з членів Генеральної Старшини. Так, р. 1712 брат Орликового Генерального Осавула Бутовича писав з Москви, пропонуючи братові припинити ворожу діяльність су­проти Росії. Він між иншим каже, що, „тамъ ты отнюдь непотребный: ты неспособный а Ht до войны, a Ht до рады якои" Ця рада з Генеральною Старшиною була обов’язкова для гетьмана, що, порушуючи цей обов’язковий звичай, наражавсь на небезпеку поділити долю гетьмана Самойловича: цьому останньому Генеральна Старшина припинила те, що він „все одинь дЪлаетъ, никово къ думі не призываетъ" ^ч). Бендерські пакти р. 1710 встановлюють парламентарний інститут Генеральних Рад.

Тільки-ж і вони залишають раду Генеральної Старшини у поточних справах. Там сказано, що „если бы зась, опрочь тыхъ вышрёченыхъ, до ЕнсральноЙ Рады назначенныхъ терменовь, притрафлялися якіе публич­ные справы, скорого управленія, отпреставленія и отправленія потребуючеє, теды Ясновельможный Гетманъ моценъ и воленъ будетъ, зі» об радою Енеральной Старшины таковые діла повагою своею Гетманскою управляти и отправовати" ’). Цей документ, звичайно, не набув законної сили, проте він цінний, як характеристика устрою Гетьманської України, як він вважався Генеральній Старшині, що передусім була автором його.

З другого боку, при визнанім (тоді казали „совершенном!»") геть­мані Генеральна Старшина не грала самостійної ролі: „а старшина де бываетъ при гетман^" говорив в 1676 р. гетьман Самойлович ²У

У нарадах Генеральної Старшини з гетьманом брала звичайно участь уся Генеральна Старшина, присутня в його резиденції. А втім инколи гетьман инакше складав свою прибічну раду. Так постійні рад­ники гетьмана Многогрішного були „2 брата родныхъ, Василей. Сава Шумейка Игнатовы; 2 зятя его: Политика Сідневской, Андрей Корні- енко, полковникь Дубенской; ясаулъ Павелъ ГрибовиЧъ, Бунчюжной Костянтині» Стрьіевскій" ^s). Як бачимо, сюди належали тільки двоє з Генер. Старшини. Проте, це було явище ненормальне, праволомство гетьмана й, мабуть, почасти за це й скинула Многогрішного з гетьман­ства ображена Генер. Старшина (як відомо, в перевороті безпосередню участь брали Генеральні Обозний, Судді й Писар, тоб-то як-раз ті, що їхнє право порушив гетьман, не закликаючи до ради).

Колегія Генер. Старшини брала участь у законодавстві країни; власне кажучи, вона могла взяти на себе ініціятиву реформи законо­давства. Отож, приміром, у лютому р. 1752 Генер. Старшина звернулася до гетьмана Розумовського з „доношеніемі»" про необхідність заборонити вільний перехід державських „підданих". Під цим „доношеніемь“ підпи­салися Генеральні: Обозний Семен Кочубей, Підскарбій Мих. Скоропад­ський, Писар Андр. Безбородько, Осавул Петро Валькевич, Хоружий Мих. Ханенко, Бунчучний Д. Оболонський та опріч них один тільки полков­ник (Полтавський) Андр. Горленко ’).

Забезпечуючи участь Генеральної Старшини в дипломатичних спра­вах, справах зовнішньої політики Генер. Старшина, що урядувала після Многогрішного, у розділі 5 проекту статтів, які прислала вона в травні 1672 р. до Москви, писала, щоб..Безі* воли паки и указу великого го­сударя нашего, его царскаго пресвітлаго величества, гетманъ къ посто- роннимъ монархом!» и къ инымъ государямъ, безъ насъ старшихъ совіту писать, а особо и заустными не дерзалъ ссылатись ссылками" ')• 1 справді.

Генеральна Старшина, звичайно, брала участь у військових діях. Про військову діяльність кожного уряду зокрема я говоритиму нижче. In corpore-ж Генеральна Старшина обмірковувала загальний план кампанії. Так, у жовтні 1657 р. на нараді з начальником московського війська кн. Г. Ромодановським, опріч гетьмана І. Виговського, були „обозной Носач, да Павел* Тетеря, да гетмана Ивана Выговского брать Данило Выговской, да судья Самойло, да войсковой ясаулъ Ковалевскій" ’)• У серпні 1675 р. для переговорів з тим-таки кн. Ромодановським про план майбутнього походу на Дорошенка гетьман I. Самойлович „послал* в* Суржу енералных* судью Ивана Домонтовича да писаря Саву Яков­лева". Вони і „бояринь и воеводы князь Григорій Григорьевич* Pomo- дановскій съ товарищи... договорились" ^с). У листопаді 1677 р. на нараду з кн. Ромодановським про засоби для оборони Чигирина від турків

^,) Ibid. Додаток до т. VIlI. с. 344. ^s) Ibid. т. XIII. с. 738. ³) Ibid. т. XIII. с. 322.

^t) Д. Б. - K а м с н с к і й Источники... ч. II. с. 249.

ⁱ) А. Ю і 3. Р. т. IV. с. 50. ^,) Ibid. т. XII. с. 213.

гетьман Самойлович узяв із собою генеральних суддю, писаря й бунчуч- ного’). Саме тоді-ж він писав до Москви про необхідність зберегти Чигиринську фортецю за..общим* советом* старшины нашея войсковое генералное“ ^{[14] [15] [16]).}

Вже в XVII ст. Генеральна Старшина бере in согроге участь у найвищім суді. Так, у липні р. 1670 гетьман Многогрішний сповіщав Москву, що для судового слідства про те. чи поширював Київський пол­ковник Василь Дворецький „возмутительный b⅛cth^o „приказал* есмя енералнымь обозному Петру ЗабЪлЬ и судьЪ Ивану Самойловичю и полковнику нежинскому Филипу Уманцу засЪсти, чтобы по войсковым* правами нашим* розсудили, и кто бы винным* был*, на того приговор* сказали"⁵). 1676 — 77 рр. ніженського протопопа С. Адамовича ft старо- дубського полковника Рославця судила Гейер. Старшина, що офіційно складалася з „головы московских* Стрельцов*" та українських гене­ральних судді, осавула, бунчучного й хоружого '). Правда, гетьманський посланець — майбутній гетьман, а тоді військовий товариш Іван Мазепа оповідав у Приказі „Малыя Poccin^u, що на суді було духівництво „да генералная войсковая старшина, обозной Петр* Забела съ товарищи, и полковники, и полковая и мЪская старшина, и сотники, и знатное то- варство". Коли виголошено вирок (протопопові й Рославцеві—кара на горло, Карпові Мокрієвичеві вигнання, Дм.-Райчі та Л. Горленкові очищаюча присяга), „сотники и чернь кричали, чтоб* протопопа и Po- славца смертью карали" (отже менша старшина не брала участи в ухвалі кари). А втім „гетман* Иван* Самойлович* вєлЄл* в* том* отказать сотникам* и черни до другова дня. А на другой день заседали духовный особы и генералная старшина и сотники знатные. И гетман* Иван* Самойлович* прислал* к* ним*" сказати, „что они протопопа и Рославца осудили поправам* брандобускимъ [виноска „Мандебурским*"] и то они учинили по их* стародавнымт» правам* и водностям*"; проте ё царська пропозиція про несуворе карання...И духовныя особы и ге­нералная войсковая старшина приговорили протопопа постричь, а Рос­лавца нЄсколко лЄт* держать за караулом*" ■'). З наведеної цитати ясна роля Генер. Старшини (поруч у даному разі духівництва, що його при­сутність була необхідна, бо до цього стану належав один із підсудних), що була як-наЙактивніша. Повстає тільки сумнів, чи не було це поши­рене засідання Генерального Суду? На мій погляд, це річ сумнівна, та й такий авторитетний дослідник Гетьманщини — „Війська Запорозького", як О. Лазаревський, визнавав цей суд за „суд Старшини", а не Гене­ральний ^ti).

У дальшім випадкові суд Генер. Старшини виступає як апеляційна інстанція над Судом Генеральним. Р. 1719 Носівські козаки скаржи­лися на свого сотника С. Шадла. Справу розбирали після „розиску"- слідства, що його провадив значн. військовий товариш О. Чуйкевич, в Генер. Військ. Суді, і він вирішив її на користь козаків. Проте, сотник „просидь чрезь апеляцію ясневельможного, чтобы тая его, сотника, за­водная справа отдана была на поразсужденіе и окончаніе особ а мі» генеральным!», на что склонившись, его панская милость полЪцилъ онымъ туть же HocoBCKifi розыскь, надлежаще и совсею подробностью, еще инквировать и апробовать“. Генер. Старшина ухвалила вирок Генер. Суду, й сотника Шадла усунуто з посади ’). У 1752 (1751?) році Суд Генер. Старшини, як апеляційну що-до Генер. Суду інстанцію, знову оформив ордер гетьмана Роаумовського: „въ 752 году, по его же [геть­мана Розумовського, Л. О.] ордеру, велЪно старшинами» генеральным!», решенные въ судЪ генеральному дЬла, на который апелляпія должна быть, так!» же и τ⅛, который при грамотах!» самому ему, гетману, ист» кол- легіи иностранных!» дЬлт», яко нерЪшеныя, отданы кі> разсмотренію,— разсматривать и со мн!»ніемь ему, гетману представлять. И то продол­жалось до 760 года...“²)

У червні р. 1751 Генер. Старшина вкупі з полковниками розглядала справу про обвинувачення Генерального Писаря А. Безбородька у хабар­ництві³). У лютому р. 1752 скаргу бунчукового товариша Ст. Тамари на своїх тіток Ан. Лісеневич та Соф. Кондратьеву, що він її подав гетьманові, цей передав на розгляд Генеральній Старшині (її розглядали: Генеральні—Обозний, Підскарбій, Писар, Осавул, Хоружий, Бунчучний) ’). Вирок Генеральн. Суду про те, що Чернігівські епіскопи неправно воло­діють селами Шептаківської сотні Стародубського полку Прокопкою, Коліївкою й Остроушками, „гетьман (Розумовський, ⅜ZZ. 0.) запропонував розглянути всій Генеральній Старшини вкупі, за вийнятком тих осіб, котрі вирішали справу в Генеральнім Суді. У лютому 1760 р. старшина подала гетьманові свій погляд, що цілком погоджується з ухвалою Суду" *). Отака була судова компетенція Колегії Генер. Старшини.

Фінансова компетенція Генеральної Старшини не досить ясна. Правда, Костомаров запевняв, що гетьман про фінансовий стан країни „в певні терміни давав звідомлення зборам старшини й полковників*⁴ °). А втім у Величковому літопису, що на нього Костомаров покликується, сказано тільки, що слід-би (це стосується до часів Мазепиних), щоб „учинили сі» между себе скарбника енералного войскового, жеби онь такъ приходь, яко и расходъ совершенно вЪдаль, и во время прилич-

’) А. Л а заре вс к і и. Очерки изъ быта Малороссии въ XVIH в. III. Сотники. Русск. Архивъ. 1873 р. кн. I., сс. 372 — 373.

’) „Экстрзктъ изъ указовъ, ннструкцій и учреждены... 1786 года*⁴. Вид. Н. П. Васи- ленка. Чери. 1902. с. 16. Тут-же (с. 10) цей ордер датується й 1751 р.

') А. Л. Генер. Писарь Ан др. Безбородко. К. Старина. 1890 р. Кн. I. с. 139. Оп. Стар. Малороссии. Т. II. с. 340.

‘) А. Л а з а р е в с к і й. Матеріали для исторін обществ, и частного быта в Мало россін XVlII B⅛κa. Чт. въ о-вЪ Нестора-ЛЬтописїіа. Кн. XI, відд. III. с. 71.

^s) А. Лазарсвскій, Опис. стар. Малороссам, т. I. с. 195.

^,i) Историческая монографій т. XVI. Мазепа и Мазспннцы. 1885. с. 14.

ное рахубу зъ себе здавалъ старшині» енералной и полковником?»" '). Отже тільки Раду Старшинську, за участю в ній Генер. Старшини визна­вали за орган, що мав контролювати стан державного скарбу. Тільки за право розпорядження головним добром „Війська Запорозького"—віль­ними військовими селами, є певне означення про участь у ньому Генер. Старшини. Це забезпечує їй розділ 6 статтів Многогрішного'), та роз­діл 4—Мазепи³). Розділ 7-Й статтів, що їх у липні 1709 р. Петро І дав міністрові при гетьмані—стольнику Ізмайлову, каже: „чью службу онъ, Гетманъ, увидит?», и какую ему, даже съ общаго согласія съ Генераль­ною Старшиною, назначать (маетность) о томь къ Великому Государю писать же" ^,). Так було, очевидно, й на практиці. Ось, наприклад, 6 липня 1676 р. гетьман Самойлович пише до Москви, пояснюючи те, що він відібрав од протопопа С. Адамовича дві маєтності й віддав їх Л. Bapa- новичеві; це він вчинив „съ генералною старшиною войсковою и съ некоторыми полковники при MHt будучими... За общимъ и единогласным* всея старшины, при MHt ВЪ ТО Время будучіе COBtTOMb" ').

In corpore Генер. Старшина могла давати певні обіцянки ft запо­руки. Отже, ρ. 1677 П. Дорошенко писав до гетьмана Самойловича, нарікаючи на те, що його заслано до Москви, тимчасом як „за совестью твоею и всее генералные войсковые старшины обЪщателство" було не одсилати його. Тепер „къ ногам?» милости твоей и всее старшины прошу, не препоминайте обо мнЪ" ^β).

Пакти 1710 р. надають тільки Генер. Старшині виключне право докладати гетьманові державні справи. Про це сказано в розділі 8-у: „Тыежъ. Енеральные особы, уставичне при боку Гетманскомъ резидуючіе, всякіе справы войсковые, якіе до чіего чину и повинности будуть нале­жати. MtioTb Ясновельможному Гетману доносити и декляраціи отбирати, а не слуги приватный домовый, которыхъ до жадных?» справь, докладоаъ и дЪлъ войсковыхъ не отправовати"

Генеральна Старшина звичайно одгравала видатну ролю як на широ­ких, святкових пленумах Ради Старшини, такі на Генеральних Радах. Саму постанову обрати р. 1710 у Бендерах гетьмана ухвалено було „зъ общею Енеральной Старшины обрадою“^в). На Генер. Раді в Козацькій Дуброві 1672 р. новому гетьманові I. Самойловичу передав булаву (рішаючий момент обрання) Генеральн. Обозний П. Забіла⁹).

Розглядаючи питання про участь Генеральної Старшини в Генеральній Військовій Канцелярії, не можна проминути погляду проф. М. Слабченка. Він каже, що Генеральну Військову Канцелярію „можна розглядати

¹) Літопис Величка т. III. с. 56. ^?) Собр. Гос. Грамоть и Договорові». Т. IV. с. 234-

³) Ibid. с. 549. *) Д. Б. - K а м е и с к і й. Источники. Ч. II. с 229.

^ft) A. IO- і 3. P. Т. XII. се. 668 - 669. ⁰) Ibid. т. XIII с. 151.

^;) Д. Б. - K а м с н с к і її. Источники. Ч. II. с. 250.

^,) Ibid. с. 244.

^V) А. Стороженко. РоДІОНТ» Григорьевич!» Думитрашко, ПОЛКОВНИК!» Переяслав- скій. К. Старина. 1893 р. Т. XLI. С. 13.

з двох поглядів: як окремі генеральні уряди та як колегію їх" ^,)∙ В ін­шому місці він вказує, іцо „всі генеральні чини об'єднувалися в окремій колегіяльній установі, що звалася Генеральна Військова Канцелярія... Генеральні старшини були ex officio члени Генеральної Канцелярії й раз-у-раз входили до складу персональної гетьманської ради" '[17]). Ще далі він пише, що „всякий генеральний уряд, завдяки тому, що з нього був уряд генеральний, мав право засідати в Генеральній Канцелярії, а з XVlII в. навіть не право, а обов’язок"³). На мою думку, проф. Слаб- ченко помиляється. Річ у тім, що слід одрі зняти Військову Канцелярію XVll в. та Генеральну Військову Канцелярію з 1720-х років. Перша була суто технічна установа, що за керівництвом Генерального Писаря виконувала канцелярські, архівні то-що функції. Від 1723 р. опріч такої канцелярії утворюється особлива адміністративна установа з цією-ж-таки назвою. Автор не відрізняє їх, і в цьому основа його помилки. Але й до Генеральної Військ. Канцелярії, як адміністративної установи входили далеко не „всі" Генеральні Старшини і далеко не „всякий генеральний уряд... мав право засідати в Генеральній Канцелярії (у XVII ст. там ніяких засідань і не було, стар­шини за тих часів, коли гетьмана не бувало (безгетьмання), або він був „не совершенный" наказний, чи чомусь взагалі потрібував керівництва. Так, коли р. 1657 помер Богдан Хмельницький, то спочатку на гетьмана були обрали його сина Юрка, при цім „общимь соглашешемъ войска, писав Д. Бантиш-Каменський, ввЪрена ему [Виговському. Л. О.] тогда, вмЪстЬ съ генеральными: обознымь Носачемъ и судьею Лисницкимъ, опека надъ Хмельницкимъ" (Юрком. ^с).

У Польщі, як свідчить польський історик права проф. С. Кутшеба, „довгу низку років центральна влада Польщі перебуває в руках корон-

^,) A. Esmein. Cours elemcntaire (Thistoire du droit franςais. II Fascicule, р. 523. 1912

¹) Ibid. 514.

³) А. - D. Xenopol. Histoire des Roumains de Ia Dacic Trajanc... I∙ ρ. 451 Paris. 1896.

ⁱ) C. H. Палаузовъ. Румьінскія господарства Валахія и Молдавія вт> ист.-полнт. отнопіеніи, сс. 213—214.

^л) А. -1). Xenopol. Op. cit- р. 452. Далі вік ілюструє це:,,Ainsi. nous rcncontrons unc fois Ic Inetropolitain Athanasc et Ie camarache Sekeli Tun chef de Tcglise, Tautrc charg6 -de Ia garde du tresor priv6 du prince ct de In punition des commcrςants qui employaicnt des mcsures fausses", dt*∣egues de concert pour ctablir les Iimites des villages Petrischani et Juga- reschti dans un proces entrc Ie vornik Uredie et Ie monastcre d’Agapia, Basilc-Ic-Loup envoie, dans une enquete de meme nature. Ie Iogothete Gavrilachc, dont la fonction elail Ia redaction des documents. Lc hetman, e'est-a-dire Ic chef de Ia milicc. Constantin Razov, se rendant a Soutschuva pour affaires, est charge incidemment par Ie prince de juger un proces entre Ic monast∙^,re du Slatina ct Ics habitants du village de Radascheni. Unc autre fois nous trouvons un mcdelnitscher. dont Ies fonctions Consistaient. a verser de Teau au prince Ior- squ'il se Iavnit, institue comme juge d un proc∙'∙s, etc. Ibidem, cc. 452—453.

^,') А втім, оскільки Дума Боярська функціонувала постійно, щоденно, ці „комнат­ные^- бояри не стали колегією постійних радників, вони, як каже проф Сергеевич,,ви­конували найінтимніші доручення^- цареві. І „різниця,ближних* бояр від просто,введен­ных!»’ була справа приватного, хатнього життя, а не публічна, офіційна". В. Ceprtc- в н ч т». Древности русского права. Т. 1. Вид. 3-е. с. 453.

Отже, до них в Гснср. Ста ріп нн н була досить далека аналогія.

них та надвірних урядників, що оточували особу королеву"... ’). (Уряд­ники ці такі: маршалок велик, коронний, канцлер, підканцлер, велик, коронний підскарбій, гетьмани велик, коронний й польний). Проф. Кут- шеба цілком слушно зауважує, що „без таких урядів (wiadz) не може перебутися жадна держава, не могло не бути їх і в Польщі" '²).

Нарешті, так само було й у Великому Князівстві Литовському. „У новій, великій державі, пише акад. О. Малиновський,— занадто ба­гато урядників земських і двірних. Не можна всіх їх зробити радниками великого князя, усіх допустити у Раду. Допускається тільки деяких найважливіших урядників земських й почасти двірних, тих, що були най­ближчі помічники великого князя" ). Вихід з цього давало утворення спеціяльної таємної ради. У цій останній постійні й необхідні члени були „предн£йшіе^и пани, або „паны-рады старшіе"» що складали першу „лавицу" ради (це були: біскуп Виленський, воєвода Виленський, пан Виленськнй, воєвода 'Грецький, пан Троцький й староста Жомоїтський") ’)•

Мої довгі порівняння мають за мету довести, що ради, сенати, то-що в певні епохи—то явище загальне. Загальне явище й малі пленуми їх — хатні, таємні, постійні ради—аналогічні малому пленуму Ради Стар­шинської на Гетьманщині колегії Генеральної Старшини.

II.

Академик М. Грушевський про обрання Генеральної Старшини пише, що її „обирала рада старшини" '^j), проте „на ділі на вищі посади часто призначав гетьман" ^β). Тут автор забувається за обрання Гене­ральної Старшини на Генеральних Радах. Проф. М. Слабченко знає об­рання Генеральної Старшини на Генеральних Радах: „у давню добу на першому місці стояло обрання на раді і цей спосіб визнала й умова р. 1654 (отже мова мовиться про Генер. Раду. «.7. 0.). При цьому спо­собі, коли падав гетьман, подававсь у демісію й усенький склад Гене­ральної Старшини. Та траплялися випадки, коли при виборах нового гетьмана лишалися на своїх місцях старі генеральні чини. Отже, коли обрали Юрася, лишилися на своїх місцях генеральні обозний та оса­вул" ⁷). Автор сміливо міг-би очевидно ще вказати на вибори Вигов- ського, Самойловича, Мазепи, коли, як відомо, Генеральна Старшина здебільшого лишилася на своїх місцях. Взагалі, на мою думку, це заува­ження проф. Слабченка не вірне: при виборах гетьмана тільки частково змінявсь склад Генеральної Старшини. Річ у тім, що на Україні не було парламентаризму й з Генеральної Старшини не був кабінет міністрів.

^,) Dr. St. Kutrzcba. Urzςdy Icoronne і nadwornc w Polsce. We Lwowe. 1903. с. 1.

’) Ibid. с. 1.

’) Рада в. кн. Литовскаго въ связи ст» Боярском Думой др. Россіи. Ч. II. в. II. с. 1. *) Ibid. с. 31.

•’’) Очеркт» и сторін укр. народа. 1904 р. се. 245—246. Прим. 1.

^o) Ibid.

∙) Op. cit. с. 64.

На Генеральних Радах при обранні гетьмана зміщалося тільки найнепо- пулярніших генер. старшин (як-от Генер. Писаря К. Мокрієвича р. 1672); ніякої оформленої відповідальности Генеральної Старшини перед Гене­ральною Радою не було. Отже не можна й говорити, що „подававсь до демісії увесь склад Генеральної Старшини**. Опріч цього, автор каже, що призначав Генеральну Старшину гетьман...Призначав, — пише, він, — гетьман, що перед ним треба було порушити й рекомендацію. До чинів, що їх призначав гетьман, належав переважно Генеральний Писар. Hanp. Богдан узяв собі писаря Виговського, Юрась—за рекомендацією од Беньовського,—свого родича Тетерю, Мазепа Орлика, то-що. Мож­ливе було призначення й инших військових чинів, як одразу всіх, так і окремих старшин. Бруховецький, приміром, призначив усю Генеральну Старшину, Самойлович — тільки декого. Й такий крок визнавали за за­конний, бо на того-ж-таки Самойловича скаржилися за те, що він протягом кількох років не призначав другого військового суддю, то-що. Однак, завдяки сваволі гетьманів, їх давненько-таки стали обмежувати в здійсненні цього права. § 11 Коломацьких статтів 1687 р. встановлював необхідність сповіщати царя про зміщення непридатного генерального чина й вимагав для цього належного царського указа“ ’). На превеликий жаль, питання про те, що Бруховецький призначив Генер. Старшину, ще не з'ясоване. Про Тетерю напевне можна сказати, що його обрала на Генеральне Писарство Генер. Рада у Корсуню р. 1660 ^а). Що-ж до инших випадків (у тому числі призначення Виговського й Орлика), то будь-що- будь, не ясно, чи не було й тут обрання на Радах Старшини. Отже, випадки, коли Генеральну Старшину призначав сам гетьман, треба ма­буть звести до мінімума. Останній спосіб, що його називає проф. Слаб- ченко, це призначення з Петербургу ). Таким чином, він забуває про обрання Генеральної Старшини на Радах Старшини, що їм слід, очеви­дячки, надати, ідучи за справедливою думкою акад. Грушевського, пере­важне значіння.

У своїй замітці про Раду Старшинську я називаю три способи, що ними обирали Генер. Старшину: обирали на Генеральних Радах, на з’їздах Ради Старшини, призначав гетьман ^,). А втім, це положення вірне тільки що-до XVII в. З 20-х років XVIII в., коли Вкраїна —,,Вій­сько Запорозьке** втратила свій державний зміст і стала з неї, de jure і de facto, тільки автономна провінція, що до внутрішніх справ її безпо­середньо вже втручавсь і безпосередньо їми керував російський уряд, Генеральну Старшину стали призначати з Петербургу. Отже маємо че­тверте джерело для вступу до Генер. Старшини. Спробую окремо ілю­струвати своє положення що-до XVII й XVllI вв.

У XVlI в. на Генер. Раді обрано Генер. Старшину при перевиборах р. 1659 у Переяславі на гетьмана Юрка Хмельниченка. Тоді новопри-

^,) Op. cit. сс. 64 —65.

⁸) Пам. К. Ком. для разб. др. актовъ. т. IV. Відд. III. сс. 42—45.

⁰) Op. cit. с. 65. *) Op. cit. с. 21.

Збірник Ком. Зах.-рус. та Укр. права, вин. 2 7 значеними Генер. Старшинами були, очевидно: 2 Генер. Суддів — їв. Безпа­лий та 1в. Кравченко, 2 Генер. Писарі — Семен Остапов (Голухінський) та Остап Фансткіевич, Генер. Осаул — Онисько Чеботков ’)• У 1669 р. на Генер. Раді в Гдухові, що обрала на гетьманування Д. Многогрішного, обрано й деяку Генер. Старшину. Принаймні, саме тоді „поставленії и... Самойловичъ судією войсковимъ енералнимъ" *). Про Генеральну Раду р. 1672 Самовидець каже, що „тамъ же и усю старшину козацкую на­становляли^{0 [23] [24] [25] [26]}). І справді, кн. Г. Ромодановський, що на цій раді репре­зентував Московський уряд, писав, що „... на той же раді выбрали генералные въ судьи иа Иваново місто Домонтова, Павла Животов- скаго; а Ивана Домонтова на Иваново місто Самойлова; въ писари, на Карпово місто Мокріева, Саву Прокопова; въ ясаулы Ивана Лысенка, Леска Черняка; въ хорунжіе Григорья Карпова; въ бунчужные Леонтья Полуботка“... *)• (Отака велика зміна через те вчинилася, що попередні осавул, бунчучний й хоружий були близькі люди гетьманові Много­грішному).

Знов-же Генеральну Старшину обирали й на широких святкових з’їздах Ради Старшини. 2 лютого 1678 р. гетьман Самойлович сповіщав Московський уряд, що „... відомо чинимь вамь, великому государю, что учинилось у насъ старшині войсковой переміна: что былъ ясауломъ генералнымъ Иванъ Лысенко и того товарство полку переяславскаго упросили на полковничество себі; и нын! онъ полковникомъ переяслов- скимь; а на его місто выбранъ есть ясауломъ генералнымъ Леонгій Полуботокъ, который [був] бунчюжнымъ; а на его місто бунчюжнымъ наставленъ Костянтинъ Ивановъ; а генералнымъ хорунжимъ былъ прежъ сего Григорей Карповъ, которого старшиною и чернью и товар- ствомъ упросили на полковничество Чигиринское, которой и во время осады былъ и нын1 есть полковникомъ Чигиринским?»; а на его місто наставили мы хорунжимъ генералнымъ Степана Заб1ленка“ ^[27]). Спочатку можна подумати, що, можливо, призначав Генер. Старшину в цім випад­кові гетьман (хоч про Генер. Осавула Л. Полуботка виразно сказано, що його обрано), проте слід згадати, що один із з’їздів—широких пленумів Ради Старшинської неодмінно відбувавсь на Різдво-Водохрещі. Очеви­дячки, про його ухвали в зміні Генер. Старшини й сповіщав Самойлович. Далеко виразніше стоїть справа з обранням В. Кочубея на уряд Гене­рального Судді. Цю цитату з Величка, що з нього, як відомо, була близька до Кочубея особа, тож, мабуть, він був добре поінформований у цій справі, — я вже був наводив у своїй роботі про Раду Старшинську. А втім, вона дуже характерна й виразно ілюструє компетенцію з’їздів Ради Старшини, що-до заміщення Генеральних урядів. Отже, дозволю собі Ті й тут навести. Це було р. 1700... „в[28] м!сяц! април! на обыклом* зезд! праздничном* Воскресенском* [тоб-то на Великдень. *ZZ. О.] полковников* и всей старшині Малоросійской до Гетмана в* Батурин* Василій Леонтіевич* Кочубей... здал* з* себе тот* уряді» писарскій [він до того був Генер. Писар Л. О.] и положивши публЬчне пред* Гетманом*, при всей старшин! в* изб! Гетманской столовой, на Гонча­рову!, печать войсковую, подяковал* Гетману и всей старшин! за уряд* свой писарскій”, сказавши коротку промову. „Якому нечаянному его, Кочубея, прем!ненію нетилко полковники и вся старшина, але и Гет­ман* удивилися, и контентни будучи в* писарских* его ділах* справ- ностю и ку себ! зичливою склонностю возшуміли были знову его Кочу­бея на пнсарскомь уряду обсталіовати, но он*, весьма того удаляючися, отехал* зараз* з* дому гетманского до дому своего*⁴... Проте „... по отезд! его зі» дому гетманского полковники и вся старшина обідаючи у Гетмана усов!товали обще не быть ему без* уряду и постано- в и л и вручити ему уряд* судейства енералного, до чого и Гетман* латво склонившися вел!л* зискати з* скарбцу л!ску судейскую чорную гиба- новую, просто в* сребро оправную, а на другій чили на третій день, когда полковники и вся старшина пред* службою Божою до Гетмана на Гончаровку зехалкся и Кочубей тудажъ прибыль, тогда нечаянно я его от* Гетмана и всей старшины постигнул* уряд* судейскій, о котором* он* и не мыслил*, занеже был* тогда судія еден* Сава Прокопович*, но Кочубей поставлен* старшим* судьею от* Сави для заслуг* своих* в* войску великих* и в!рнихъ“... Він одмовлявсь. а втім „мус!л* При­пяти ліску судейску помененную з* рук* гетманских*^44,)∙

Оці-о факти, очевидячки, дуже зменшують кількість випадків, коли Генеральну Старшину призначав гетьман; будь-що-будь, у кожнім кон­кретнім випадкові тяжко бути певним, що гетьман не провів, не оформив призначення на з’їздах Старшини (опріч хіба тих періодів, коли гетьман бував не в згоді з усією старшиною, як-от це було з Многогрішним). Проте їх не можна визнати за нормальні, та й скінчилися вони для Много­грішного зле. Справа з призначенням Генеральної Старшини Бруховець- ким, що про неї згадує проф. Слабченко, — не ясна: можливо, що й тут було не зовсім так. Звичайно, не можна зовсім одкидати гетьманський вплив на цю справу. Адже відомо, що в скаргах на гетьмана Самойло­вича у липні 1687 р. Старшина вказувала й на те, що посада Генераль­ного Судді була вільна аж 4 роки, бо надто велику суму за неї вимагав гетьман '). До того-ж відомі й певні випадки, коли гетьман призначав Генер. Старшину (правда, це був Многогрішний): в інструкції, яку дала Генеральна Старшина, що правила „Військом Запорозьким⁴⁴ по Много­грішному; Генер. Писареві К. Мокрієвичеві, рекомендується йому опо­вістити на Москві „утрапенья, которые од* его... [гетьмана. Л. ¢).] поно- енлъ, для чого и одъ писарства былъ отставилъ, а Лукашка Заборов- ского на тоть урядъ наставилъ" ’).

Инакше було в XVIII в. Вже розділ 4 статтів, що їх у липні 1709 р. дав Петро І стольникові Ізмайлову, містить у собі таке: „Смотріть ему, АндрЪю Петровичу, и престерегать, чтобъ Гетманъ никого изъ Старшини и изъ Полковниковъ, безъ указу Великаго Государя и не описався, не отставливалъ и вновь выбиралъ въ Генеральную Старшину и въ Пол­ковники, съ общаго со всЪми совЪту, по 7 стать!, Юрья Хмельнипкаго и по 11 стать! изменника Мазепы, и кого куда общимъ сов!томъ въ Генеральную Старшину и въ полковники оберуть, о томъ писать къ Великому Государю, и на то присланы будутъ Его Царскаго Величества Указы" ⁷)∙ Отже ці „пункты" санкціонують обрання Генер. Старшини на широких Радах Старшини, а втім уводять і затвердження кандидатів імпе­ратором. Р. 1721 маємо нове обмеження: гетьман мав вже представляти по двоє кандидатів на кожен Генеральний Уряд. Так, 28 березня р. 1721 маємо указ гетьманові у відповідь на його „доношеніе" про те, що вільні посади Генер. Обозного, одного Генер. Судді й одного Генер. Осавула. Скоропадський хтів, очевидячки, за „пунктами" Ізмайлова обрати канди­датів і прислати „для конфирмаціи" до Петербурга. Йому-ж наказано було „выбрать обще с совЪту Генеральной Старшины и полковниковъ на каждое порозжее мЪсто по два человека и прислать сюда в Нашу Государственную Коллегію Иностранныхъ Дълъ извЬстіе"...^{[29] [30] [31] [32]). Такий самий порядок установлював і розд. 3-й „рЬшительныхъ пунктовъ" р. 1728: „какъ прежде въ Малороссии бывало, такъ и нын! Его Императорское Величество по милости своей къ народу Малороссійскому быть соизво- ляетъ, что Гетману одному безъ совЪту старшины и поспольства въ Гене­ральную Старшину, въ полковники и въ полковую старшину и въ сот­ники не выбирать и не ставить, а выбирать Генеральную Старшину и сотниковъ вольными голосы, и по прежнему ихъ обыкновенно, изъ заслу- женыхъ и знатныхъ и в!рныхъ къ Его Императорскому Величеству и неподозрительныхъ людей, и въ Генеральную Старшину и въ полков­ники выбирая прежде кандидатовъ человЪка по два и по три, писать къ Его Императорскому Величеству и требовать указу..." ’)•}

Як de facto відбувалося у XVIlI в. таке обрання-призначення, це видно з фактів того самого р. 1728. О. Лазаревський писав, що „клопо­тавсь новий гетьман [Апостол. «7. 0.] й за те, щоб уряд затвердив ту Генеральну Старшину, що її були обрали в Глухові полковники слідом за наставлениям Апостола на гетьмана. Але,Верховный Сов!тъ* не затвердив Глухівських виборів і призначив персонал Генеральної Стар­шини на власну волю"^[33])... Так само думав і Н. Стороженко: „Верховный Тайный Совать", „змінюючи 3 січня 1729 р. всю Генеральну Старшину, призначив на Генерального Бунчучного Івана Бороздну“ ^,)∙ Насправжки-ж справа була трохи не так. Справа з’ясовується з протоколу „Верховн. Тайнаго Coβ⅛τa^u від 16 грудня 1728 р.» коли розглядалося справу про призначення української Генеральної Старшини. До протоколу прикла­дено „табель⁴⁴ з Колегії Закордонних Справ, що ділить кандидатів на Генеральне Старшинство у 4 графах. У першій графі вміщено тих, що їх запропонував Апостол у свому листі од 7 листопаду р. 1727; у дру­гій—тих, кого обрали „вольными голосы“ на Генеральній Раді підчас „елекціи" Апостола; до третьої внесено тих, кого вказали полковники й старшина, що були з гетьманом у Москві *). Нарешті, до четвертої—тих з усіх них, що їх рекомендує Колегія Закордонних Справ. В. Т. Совет затвердив усіх кандидатів Колегії (тоб-то 4-ту графу). Остання в однім випадкові виставила кандидатуру, що її намітила була старшина у Мо­скві (Генер. Обозний Як. Лизогуб), в двох — обраних на „елекціи" (Генеральний Осавул їв. Мануйлович, Генер. Хоружий — Я. Гречаний). Найбільше-ж пощастило кандидатам гетьманського листу (Судді—М. За­біла, А. Кандиба, Писар—М. Турковськиії, Осавул Ф. Лисенко). На Гене­ральне Бунчучництво Колегія запропонувала Ів. Бороздну, гетьманського кандидата в Генер. Хоружі, не затвердивши таким чином жадної канди­датури у Генер. Бунчучні³).

Так було й по 1728 р. Р. 1731 „За пропозицією од гетьмана Апо­стола, Івана Бороздну [Генер. Бунчучний. √7..0.] н а с т а н о в л е н о Гене­ральним Суддею, замість померлого Кандиби" ^,). 15 жовтня р. 1751 „по­жаловано" було Генеральне Обозництво Семенові Кочубеєві, то-що⁵).

Инколи при цьому порушувано й право широких пленумів Ради Старшинської обирати кандидатів на Генеральні уряди. Отже, в грудні

’) Полковн. Прилуцк. Иван?» и бунч. тов. Григ. Стороженки. Кісвск. Старина. 1890 р. № 4. с. 171.

•') 31 липня 1728 р. „писань листь до Ero Сіятсльства Графа Гаврила Ивановича Головкина з так они мі> вираженемъ. что носиластся до Его Графскаго Сіягелства о канди­датах!» вь чини Енсралніс назначеними вибори за руками полковниковъ и старшини, и дабы Его Графское Сіятелство соблаговолил?» веліть сообщить къ ділу и мнлостивимъ сво.1мт> пзтронскимъ ходатайствомъ исправить, чтоб?» в Енсралніс чини учинено было з тихъ вибраннихъ кандидатовъ опрсділеніе**. З рукоп. колекції М. Судієнка в бібліот. б. К. Ун-ту. № 80, арк. 48.

³) Протоколы В. Тайн. Совіта Т. VI. сс. 705 — 708. Сборн. Истор. О-ва т. LXXXlV. *) А. Л а за ре в ск і и. Люди стар. Молороссіи: Бороздим. К. Старина 1887 р.

№ 6 - 7. с. 386; також И. T с л и ч е нк о Очеркь коднфнкаціи Малор. права Ibid. 1888 р. № 9. с. 438.

j От як про не писалося: „Всемилостивейше пожаловали мы нашего Малороссій- ского Нежинского полконника Семена Кочубея, за его добропорядочную службу и знат- нія такожде служби и особливую верность предковъ его къ Нашему Государю родителю, вь генеральній обознія съ принадлежащими на оный рангь ыастностьми и сь собранія до­ходы зъ тЬхъ ранговыхъ маетностей, но время послі днеи вакансій сего чина, отдать ему Кочубею сполна, и повслівасмь вами нашему гетману обявя ему Кочубею сей наигь указъ, прнвесть кь присяге и въ протчем?» учинить по сему нашему указу^-. А. Лаза­ре в с к і й. Обозр. Румянц. описи Малороссии. Ч. 111. с. 204.

р. 1738 заслухано в Кабінеті Міністрів „деношеніе... ген. Румянцева, что некоторые старшины просять, что они. за болізньми и дряхлостью, боліє служить не могуть, а по указамъ веліно избраніе чинить вольными голосами и представлять кандидатові), и за ньінішнимь военным!» слу- чаемь того учинить невозможно, и чтобы оное избраніе въ малороссій- скіе старшины и въ полковники на порозжія вакансій повеліно было указомъ поручить ему, генералу" ^,). (2 січня р. 1739 Кабінет Міністрів ухвалив це). Це давало підставу, щоб за протекцією „сильныхъ людей" того часу влаштовуватися на Генеральні Уряди по-за вибором-рекомен- дацією Старшинської Ради. Отож 14 січня р. 1738 „правителю" Геть­манщини, кн. Барятинському, надіслано було з Кабінету Міністрів указа про те, що бунчуковий товариш Яків Якубович прислав до Петербургу прохання про призначення його на місце старого Мануйловича на Гене­ральні Осавули. При цьому Якубович додав і атестат-рекомендацію од фельдмаршала Лассі. Кабінет Міністрів цим разом пропонує кн. Баря­тинському, нехай-би він, якщо Якубович, на його думку, придатний до Генерального Осавульства, — надіслав за його „представление" до Петер­бургу^[34]). Справа з Якубовичем точилася й р. 1740, коли у вхідних папе­рах 22 — 29 лютого зустрічаємо „доношеніе ген.-фельдм. Лессія и при томъ приложена челобитная поданная к ъ нему малороссійскаго бунчуко- ваго товарища Якова Якубовича, котораго просить о повьішеніи его, по ате­стату оть команды, въ генеральные есаулы, и онъ, ген.-фельдмаршаль, объявляеть, что онъ извістень, оный Якубовичъ въ генеральных!» есау- лахъ быть достоинъ" ^[35]). Цим разом, здається, Якубович досяг своєї мети, за ласкою російського фельдмаршала. А втім инколи бувала й рекомен- дація-вибір широкого пленуму Ради Старшини. Так, поміж вхідних па­перів Кабінету Міністрів од 8 серпня р. 1740 є повідомлення від гене­рал-майора Шипова (він тоді тимчасово правив Гетьманщиною), що „на місто генеральнаго подскарбія Андрея Марковича подань выборъ, а ге­неральный [мабуть,,oτjj генеральной". Л. О.], полковой и сотенный старшины выбрали кандидатовъ: кіевскаго полковника Танскаго. бун- чуковаго товарища, а онаго подскарбія сына Якова Маркова, Прилуц- каго полка сотника Григорія Стороженка" ^,)∙∙∙ Сам Шипов рекомендує Я. Марковича, бо Танський старий і до того має й маєтності. Так, за часів Розумовського, „коли гетьман довший час перебував у Петербурзі, в,Малороссіи* померли Генеральні Старшини: Скоропадський [Генер. Під­скарбій. JI. 0.], Оболонський [Генер. Бунчучн. JI О.], Якубович та Валь- кевич [Генеральні Осавули. Л. 0.]... Замість їх обрано: Іллю Васильовича Журмана, Василя Андрієвича Гудовича та Йвана Тимофієвича Жоравку. Обирати їх у вересні р. 1758 зібралися до Глухова всі чини Малоросійські"^[36]).

У XVlI в. було кілька способів звільнити (ся) з Генеральн. Уряду. Це відбувалося, як ми бачили у випадку з Кочубеем, на широкім пленумі Старшинської Ради. Звільняв і гетьман, як видно з наведеного вже розд. 5-го інструкції 1672 р. ^l). Звичайно, скидали Генеральну Старшину й на Генеральних Радах. Так, приміром, 22 листопаду р. 1660 на Генер. Раді у Корсуні, оповідає польський уповноважений С. Беньовський „uczyniwszy wprzod Cointilligentiq z Pulkownikami, znowu wszedlem do Rady gdzie emisarij z namowy moiej upominali siς aby Semen (Голухівський, Генер. Писар. Л. О.]... polozyl pieczςc Zeby P. Teterze byta oddana. Musial jq tedy... poloZyc, a ia za prosbq Hetmanskq у wszystkich Pulkowni- kow oddalem ia in speciem renueti P. Teterze... ²). Траплялися й випадки, коли Генер. Старшина залишав свій уряд, не цогоджуючися з політикою влади. Отже, у вересні р. 1658 до московського посланця-дьяка Василя Кікіна приходив кол. Генер. Осавул Іван Ковалевський, і говорив між иншим посланцеві, іцо він не погоджується з загальною політикою уряду гетьмана Виговського, „для того, казав він, и урядъ оставилъ** '^a). У XVlIl в. вже за розд. 4-м „пунктів" Ізмайлову, що його я вже циту­вав, щоб звільнити з Генерального уряду, треба мати було згоду-доввіл од імператора.

Необхідна умова для обрання на Генеральний уряд була тільки та, щоб кандидат був православний й не чужоземець. Вперше цього вима­гає розд. 8 статтів р. 1659: „Вь войск! жт> Запорожскомъ всякимъ на- чальнымъ людямь, кром! православных!» Христіань иныхъ никоторыхъ В!р!» ЛЮДЯМ!» впредь не быть для всякія ссоры и прелести; да и ново- крещенымъ иноземцамъ вь начальных!» люд!хъ не быть же, потому что оті» иноземцовъ оть новокрещеных!» многая въ войск! смута и междо- усобіе зачинается; да и имъ войска Запорожскаго казакам!» чинятся на­логи и тесноты" ’). Цю вимогу ставить і розд. 5-й статтів, що їх дав був р. 1709 Петро 1 стольникові Ізмайлову: „И то ему престерегать же, чтобъ ни въ какіе уряды изъ Поляковъ и изъ иныхъ иноземцовъ никого, по изображенію въ 8-й стать! Юрья Хмельницкого не выбирать и не ставить¹*^ь). По суті це — поширення 8-ої статті Ю. Хмельниченка, бо там мова мовилася тільки за „новокрещенныхъ" чужоземців, а тут — усяких. Цю-ж, нарешті, вимогу ставить і розд. 3-й „пунктів" 1728 р. — Д. Апо­стола ⁶).

В спадщину українських Генеральних Урядів не передавали.

Оскільки широкий пленум Ради Старшини, Генеральна Старшина та гетьман могли змістити кожного з Генер. Старшини з його уряду, слід визнати, що їх одправляли вони не доживотньо, але й як всі „уряд-

») Див. с. 23.

³⁾ Памяти. Кіевск. Ком. для разб. др. актові». Т. IV. Відд. III сс. 42 — 45.

’) А. Ю. і 3. Р. т. IV. с. 156.

⁴⁾ Собр. Гос. Грамоті» и Договорові». Т. IV. сс. 56.

^ft) Д. Бант. - Каменскій. Источники.. Ч. II. С. 229.

^f) П. С. 3. т. Vlll. сс. 76 — 77.

ники“ „Війська Запорозького" (не виключаючи й гетьмана) „до ласки войсковой".

Жадного випадку, щоб одна особа сполучала кілька Генеральних Урядів (як практикувалося, скажім, у Польщі, або вел. кн. Литовськім), я не знаю.

У середині XVIII в. Генеральні Уряди стали набирати характеру чину, рангу, не сполучаючися т. ч. з посадою. Це виявлялося у пожалу- ванні того чи иншого Генер. Уряду при одставці. О. Лазаревський га­дав, що це почалося від р. 1740: „нескладні обов’язки Марковича на вряді Генерального Підскарбія, писав він, продовжувалися до р. 1740, коли через старість його звільнено від служби, причому він одержав,в* отставку* ранг Генерального Обозного". З цього приводу він зауважує у примітці: „Оскільки ми знаємо, це був перший приклад пожалування чина,въ отставку*, що поклав початок і у Малоросії заміні справжніх посад на гонорові звання" ’)• Пізніше це було часте явище: рангу Геиер. Підскарбія при одставці здобув син Андр. Марковича — бунчуковий това­риш Яків Маркович^a); р. 1762 бунчуковий товариш Ів. Бороздна здобув при відставці звання Генер. Бунчучного^{:Так було й підчас гетьманування І. Самойловича: „Старшині Генеральной н!тъ у него чести наліжащей ни безопасенія; больше отъ гніва и похвальныхъ его словъ мертвы бываютъ, нежели покойны живуть**, скаржилася на нього Старшина в липні 1687 р.3). Про нього Самовидець свідчить, що „прийшовши до него старшина казацкая мусили стояти, ніхто не сиділь, и до двора жеби не йшоль з жадною палицею**... [38] [39]). А втім такі явища не визнавали за нормальні; найкраще доводить це той факт, що обох цих гетьманів скинуто було (передусім Генер. Старшиною) з гетьман­ства. У квітні р. 1672 в ухвалі царського вряду на статті, що їх прислала до Москви Генеральна Старшина, що урядувала була по Многогрішному, є й таке:..А впредь вамь начальным!» людемъ смотріти того накріпко, также, какъ и нын! учинили: гетманъ кто ни будетъ, по воли Божій и по указу великого государя и по войсковому праву, чтобъ началныхъ людей безвинно не каралъ, и оті» уряду безъ совіту началныхъ людей и всего войска Запорожского не отставливалъ, и своихъ урядниковъ, которые не годны въ началные люди, на уряді» не наставлялъ** ’). Це побажання увійшло потім у розділ 3-й статтів 1672 р. c). Ці права Гене­ральної Старшини гарантують рр. 6 й 7 статтів у Бендерах: „И если бы что противного, здоровного, правамъ и вольностями войсковымъ вреди- тельного и отчизн! неполезного усмотрено было въ Ясневельможномъ Гетману, теды таяжъ Старшина Енеральная, Полковники и Енеральные CoetTHHKH, моцны будуть волными голосами, чили то приватне, чили, когда нужная и неотволочная потреба укажетъ, публичне, на Рад! Его Вельможности выговорити и о нарушеніе правь и вольностей отчистыхъ упоминатися, безъ уближенья й найменшого поврежденья высокого рей- ментарского гонору; о якіе выговоры не міеть Ясновельможный Гетмань уражатися и пометы чинити, овшем развращенная исправит» старати- мется“ ,)∙ І далі: „А яко Енеральная Старшина, Полковники и Енераль- ныи Советники, повинны будуть Ясновельможного Гетмана въ должномь мЪти почитаній, належить ему виражати гонорі» и верное отдавати по­слушенство, такъ и Ясновельможному Гетману взаємне шановати оныхъ, и за товариство, а не за слугь и предстоятелей работныхь, належить консервовати, не принуждаючи ихъ умыелне, для пониженья особь, до публичного, неприличного и непоносного предь собою стоянья, опрочь того, где потреба укажет?»“2). Нарешті, розд. 7-й: „Если бы кто зі» Ене- ральныхь особь, Полковникові», Енеральныхь СовЄтниковь, значного то­вариства и инныхь всЄхь войсковых?» урядникові» надь той самой черни, чи то гонорь Гетманскій дерзнуль образити, чили въ иншомъ якомъ дЄлЄ провинити, теды таковыхь проступцовь самі» Ясновельможный Гет­манъ, приватною своею пометою и владою не мЄєть карати, лечь на судь войсковый Енеральный таковую справу, чито криминальную, чили не криминальную, повиненъ бу деть здати, у которого якій нелкпемирный и нелицезрЪтельный падеть декреті», такій должен?» всякі» преступный понести4[40]3). Звичайно, як я вже вказував, статті Орликові не набули характера закону на Гетьманщині, а втім цей захист правного стано­вища Генеральної Старшини (а так само й полковників та виборних „Енеральныхь СовЄтниковь44, що їх Бендерська умова хтіла встановити) характерний як вияв того становища Генеральної Старшини, що його вона сама вважала за нормальне й необхідне.}

III.

Уряд Генерально го Обозно го безперечно існував і до утворення васальної української держави — „Війська Запорозького⁴⁴. Його, примі­ром, називає вже Куруківська умова 5 листопаду 1625 р. *)• 3 Генераль­ного Обозного рано зробивсь впливовий та близький до гетьмана уряд. Уже р. 1650, коли царський посланець В. Унковський був на прийомі в гетьмана Б. Хмельницького, то останній, поцілувавши царську грамоту, „те-ж саме наказав зробити і Обозному своєму Чорняті“ ⁵).

Спеціальна компетенція Генерального Обозного була в керуванні Генеральною Військовою Арматою. Про це пише р. 1751 Генеральна Старшина гетьманові Розумовському: „должность его — имЄть вь своем?» CMoτp⅛κin и распоряженіи и команде Енералную Артилерію со всЄми до оной принадлежностями⁴* ^β). Артикул 4-й „Решительных!» пунктові»⁴⁴ 1728 ρ. наказує „особливо стараться и попеченіе имЄть Генеральному Обозному

’) Д. Б а н т.-K а м с и с к і й. Источники... Ч. II. с. 249.

^u) Ibid. с. 250. ³) Ibid. с. 250.

⁴) Акад. Н. П. Василенко. Очерки по исторіи Западной Руси и Украины, с. 321. ’■) A. Boctokobu Первый сношснія Б. Хмсльницкаго ст» Москвою. К. Старина. 1887 р. № 8, с. 732.

•) Збірка документів XVIII в. акад. Н. П. Василенка.

по прежнему ихъ обыкновению** (за стан Генеральної Військової Армати, v7. О.) ’). Розділ 7-й статтів 1654 р. вказує на штат Генеральної Арти­лерії, що підлягав Генеральному Обозному: „при арматЬ быть Обозному, ясауломъ, хорунжему, писарю, пушкарсмі», семидесяти армашовъ, тоже шипошниковь четыре, ремесленикові» двенатцать, стадниковъ шесть, це- люрикі» один?», добышовъ, коновалові» по два человека** ²). Про артиле- ристів-„арматників“ пояснювало в березні р. 1654 вкраїнське посоль­ство на Москві, що „арматниковъ, которые бывают?» у наряду, бываетъ по 300 человЪк?». А на ту арматную поділку выдавано из?» королевского скарбу на зелье и на свинец?» по 10000 золотых?» полскихъ** ^δ). Щр-до цього підлеглого персоналу, то, очевидно, XVlI віку Генеральний Обозний мав право призначати (і звільняти) його. Так, приміром, О. Лазаревський вказував, що за Мазепиних часів Генеральний Обозний Ломиковський призначив на уряд „арматного осаула“ — Корецького ¹)∙ А втім такі призначення (принаймні на вищі посади, як от осавула Г. В. Артилерії, хоружого, писаря, то-що) мабуть мав стверджувати, санкціонувати гетьман. В усякім разі, так було у XVIII в. Ось напри­клад „на посаду хоружого [Генер. Артилерії. або иншій формі армата окремих полків, що нею безпосередньо завідували полкові обозні. Актових і фактичних вказівок на це ніби-то немає, дарма що про це і свідчить Шафонський ³).

Як начальника Генеральної Військової Артилерії, Генерального Обоз­ного раз-у-раз заміщав його наказний *). Мабуть цього заступника Гене­рального Обозного — наказного обозного Маркевич зве „Вице-Обозный Генеральный” ⁵). Він-таки мабуть був і той „старшій надь армачами", про якого згадується на Правобережній Україні в квітні 1665 року^б). На мою думку, наказним обозним найповніше бував старший по обознім над арматними урядниками — осавул Генеральної Артилерії, що за Ula- фонським „вь военное время за отсутствіемь онаго [Генерального Обоз­ного. Л. О.] командовали артиллеріею” ^).

Далеко докладніше виступає діяльність Генерального Обозного поза- сферами його фаху. Він (в особі П. Забіли) бере участь (поруч із Ге­неральними Суддями Самойловичем та Домонтовичем) у підготовці coup d'etat—повалення гетьмана Многогрішного. По скиненні Многогріш­ного країною править малий пленум Ради Старшинської — Генеральна Старшина на чолі з Генеральним Обозним П. Забілою. Деякі справи тоді Генеральний Обозний вирішував самостійно. Отож, приміром саме тоді ігумен Чигиринського манастиря хтів був перейти до Прилуцького манастиря; ігумен останнього „привезъ его в Бату ринь, для того что безъ ведома старшинского принять его въ монастырь не посмелъ, и объявилъ обозному Петру Забел! одному... и обозной де не распрося того Чигиринского игумена отпустил*...” ^β). Так само було і р. 1687, як скинуто гетьмана Самойловича: „Поколя гетмана наставлять, увесь порядок!» войсковий поручено [було. Л. О.] обозному войсковому Василію Борковскому", свідчить Самовидець ’).

Раз-у-раз Генеральний Обозний виступає як начальник окремого військового загону, окремої військової виправи, як „наказний гетьман". Так р. 1669, після того як забито гетьмана Бруховецького і гетьман П. Дорошенко поїхав до Чигирина, він „для осторожности городамь сегобочнимъ пограничнимъ Малоросійським!» отъ сторони Московской, приказалъ зоставати въ РомнЪ зъ значнымь числомъ войска Козацкого Якову Коритскому, обозному своему Чигиринскому енералному" ^{[43] [44] [45] [46]). Р. 1734 у виправі на Польшу „надь малороссійскимь войскомъ и над бунчуко­вими быль въ томъ походЪ главнымъ командиром!» обозный генералный Яковъ Ефимович?» Лизогубъ" [47]).}

Генерального Обозного командировано у посольства. Так, 10 червня 1659 року на Варшавськім вальнім соймі від „князівства руського'* при­сягали його посли-уповноважені (стверджуючи Гадяцьку умову). Між ними був і Т. Носач Генеральний Обозний ’)• У січні 1669 р. на чолі вели­кого посольства на Москві від влади „Війська Запорозького" стояв Генеральний Обозний ’).

Участь у законодавчій роботі (опріч участи в Генеральних та ши­роких Радах Старшини, що мали законодавчі функції) Генерального Обозного виявляється хоч-би з головування у 1738—43 рр. у Комісії для кодифікації українського права Генерального Обозного Я. Лизогуба ^[48]).

Опріч відомої вже з наведених вище цитат ^[49]) участи Генерального Обозного у Генеральному Суді він міг засідати і в инших судах. Так, декрет сотенного Короповського суду 1676 р. ухвалила судова колегія на чолі з Генеральним Обозним П. Забілою ^b).

На Генеральних Радах Генеральний Обозний грав видатну ролю. Так у 1672 р. (обрання на гетьманство Самойловича) Генеральний Обоз­ний П. Забіла подав новообраному гетьманові булаву (рішаючий момент обрання)^[50]). У березні р. 1672 Генеральний Обозний П. Забіла, проте­стуючи супроти того, що ніженський протопоп Семен Адамович їздить у посланцях до Москви, казав, що „Глуховскіе де статьи станов ил ъ онъ обозной Петръ ЗабЪла, а въ тЪхъ статьяхъ написано: духовного чину въ посолствЪ не посылать и не пріимать, а имянно, нежинского прото- попа Симеона Адамова" ^,) (це, між иншим, ілюструє і участь Генераль­ного Обозного в законодавстві).

Як і иншу Генеральну Старшину, але-ж далеко рідше, Генераль­ного Обозного командировувано виконувати окремі доручення поточ­ного значіння. Так, у листопаді р. 1649 Переяславський полковник Ф. Лобода казав царському посланцеві Г. Неронову, що гетьман „обоз­ного де своего Ивана Черняту и полковниковъ послалъ по o6t стороны ДнЪпра во всі городы войска Запорожского переписывать козаковъ, сколко вь которомь город! быть козакомъ" ²).

У XVHI в. Генерального Обозного нарівні з иншою Генеральною Старшиною призначувано до Генеральної Військової Канцелярії або Генерального Суду. Наприклад, іменним указом 12 вересня 1734 р. кн. LLlaxOBCbKOMy пропонує ться перевести Генерального Обозного Я. Ли- зогуба з „присутствія" Генеральної Військової Канцелярії до Генераль­ного Суду *).

Як я вже був вказав. Генеральний Обозний стояв у єрархічних ступенях (якщо про такі на Гетьманській Україні можна говорити) вище за иншу Генеральну Старшину. А втім строгого порядку ерархії укра­їнської старшини і в тім числі Генеральної Старшини, — не було. Без­умовно неправий В. Мякотін, коли пише, що „з другої чверти XVIlI в. проходження козацьких чинів відбувалося вже за суворим порядком єрархічного проходження (лЪствичнаго восхожденія)" *). Неправий і проф. М. Слабченко, що (хоч не так категорично) пише: „звичайне прохо­дження генеральних чинів було таке. Поступово переходили від Гене­рального Бунчучного до Генерального Обозного. Hanp., Мих. Гамалія з 1701 до 1703 р. був Генеральний Бунчучний, з 1703 до 1707—Гене­ральний Хоружий, з 1707 до 1709 р. — Генеральний Осавул. Проте, це правило раз-у-раз порушувано, навіть при системі призначення на посади: так з Я. Лизогуба 1717—1728 рр. був Генеральний Бунчучний, а від р. 1729 одразу став він Генеральним Обозним. При системі виборів, навіть при сильному тиску, як це видно у 1729, 1749 і 1758 рр., порядку в поступінному проходженню посад бути не могло" ^ь). Я взагалі не знаю жадного випадку повного і послідовного проходження цієї „лЪствицы" (найповніше, а втім далеко не повне, це проходження Генеральних Урядів Мих. Гамалією, що про нього згадує проф. Слабченко).

З 6-ти Генеральних Обозних, що про них маю, переважно за „Малороссійскимь Родословникомъ" В. Модзалевського, відомості про їхнє службове становище до Генерального Обозництва (Т. Носач, П. Забіла, В. Борковський, І. Ломиковський, Я. Лизогуб та С. Кочубей) до цього були на урядах:

' * ■?, <

’) А. Ю. і 3. Р. т. IX, с. 677. -’) Ibid. Додат. до т. VIil. с. 305.

^а) Бумаги Кабинета Министров!,, т. ПІ с. 368. Сборн. Истор. О-ва т. CVIII.

‘) Отчегь о тридцать седьмомъ присужден!» наградъ гр. Уварова. (Рецензія на т. II. „Опис. ст. Малороссии* Лазаревського), с. 12.

ⁱ) Op. cit. с 61.

1) Генерального Судді — 1. 2) Генерального Осавула—1. 3) Гене­рального Бунчучного— 1. 4) Полковників — 3 ^,).

Ці різні трохи не в усіх шости Генеральних Обозних попередні посади очевидно не свідчать на користь Мякотіна (адже Кочубей, при­міром, був після другої чверти XVlII в. Генеральний Обозний, а втім здобув цей уряд просто з полковництва, минаючи инші Генеральні Уряди).

Той факт, що Генеральний Обозний стояв вище за иншу Генеральну Старшину, доводить як схарактеризоване вище впливове становище цього уряду, так і те, що сучасні пам'ятки називають його раніше за иншу Генеральну Старшину. Так, напр., „Степенный Малороссійских* воии- скаго званія чиновъ порядок* по гетман!?'ставить Генеральну Старшину за таким порядком: 1) Генеральний Обозний, 2) Судді, 3) Підскарбій, 4) Писар, 5) Осавули, 6) Хоружий та 7) Бунчучний ^a). Р. 1733 Кабінет Міністрів запропонував Колегії Закордонних Справ подати дані про те, яким саме російським рангам одповідають „малороссійскіе". Ця спові­стила, що гетьман відповідає „полному" генералові, Генеральний Обоз­ний— „надлежит* ему ранг* имЪть Генералъ-Майора или Бригадира", инша Генеральна Старшина — російським полковникам³). До того-ж слід пам’ятати, що жадного випадку невідомо, щоб з Генерального Обозного призначали на инші Генер. Уряди; завсіди було навпаки.

У невеличкій літературі (спеціяльно Генеральній Старшині жадного твору не було присвячено) вказувалося таке. А. Шафонський запевняв, що від Генерального Обозного „распоряженія зависала вся генеральная или главная, полковая и сотенная, по всей Малой Россіи находившаяся артиллерія. В* Канцелярій Генеральной Артиллеріи он*, яко президенті», и сверх* того по общим* всея Малыя Россіи дЪламъ въ Генеральной Вой­сковой Канцелярій первое между членами имЬл* мЪсто" ^,)- В иншім місці він каже, що „обозный, им!,я попеченіе о воинскихъ снарядахъ, представлял* Фельдцехймейстера“ ⁵). Сучасний французький автор Ж. Шерер пише в своїй роботі історії України про Генерального Обозного ⁶), що це був „головний начальник армати Малої Росії, як польо­вої так і городської. Од стародавніх часів він засідав у Генеральнім Судді (cour generale de justice), що в ньому головував гетьман. Йому належали для утримання землі з 400 домів". В. Ломиковський у свойому

•

’) Звичайно, подаючи ці відомості про попередні уряди Генер. Старшини, я не надаю їм абсолютного значіння. Адже вони не повні. Проте, на мою думку, вони дають певну ілюстрацію становища і, будь-що-будь, доводять, що погляд про правильний врар- хічний порядок проходження військових, себ-то, на Гетьманщині,—державних посад,—по­милковий.

*) Чтснія въ О-в! ист. и др. Россійск. 1847 р. № 6, ст. 66—67.

) Колекція рукоп. М. Судівнка в бібліот. б. К. Ун-ту. № 97, ч. VI. ст. ст. 313—315.

ⁱ) Op. cit. ст. 106. ) Ibid. ст. 54.

^,) Annale de Ia Petite-Russie, ou histoirc de Cosacqucs-Saporogucs et des cosaques de L^tUkraine... par Jean-Benoit Scherer, t. I, p. 7-І. Paris, 1788.

словникові „Малорусской Старины“ так характеризує Генер. Обозного: „Генер. Обозный—то что генералъ-квартирмистерь; въ владініи его была гетманская артиллерія⁴*’)• Д- Бантиш-Каменський казав, що це був „...глав­ный начальникъ полковыхъ и городовыхъ артиллерій въ Малороссіи. также надъ обозами всіх* войскъ козацкихъ. Вь генеральной войсковой канцелярій, відавше#, подъ непосредственным* управлением* гетмана, вс! войсковыя діла, онъ брал* старшинство передъ прочими членами^{44 2})... Якщо з цими свідченнями давніх авторів, нехай вони й не дають деталь­ної характеристики дцього уряду і характеризують його скоріше в тім стані, якого він набув од половини XVIll в. (коли став він знач­ною мірою бюрократичною посадою) і можна погодитися (опріч хіба не- доведеної залежности від нього полкової та сотенної армати), то харак­теристику Генерального Обозного у проф. Слабченка слід визнати за де-в-чому невірну. Проф. Слабченко пише, що „Генеральні Обозні трап­ляються ще в XVI в. Спочатку вони звалися військовими і влада їх поширювалася тільки на самий козацький стан. Від Хмельниччини-ж Генеральні Обозні стають урядами всієї української республіки. Як ви­знають усі українські історики, у відомстві Генерального Обозного було взагалі всеньке військове управління Гетьманщини і зокрема арматне, отже, як визначає Аркас, Генеральний Обозний був генерал-квартир- майстер та генерал-інженір української армії. У військовий час Обозного вважали за головного військового командира і як такий він у поході встановлював пароль, що його осавули передавали по полках, призначав бунчукових об'їжджати і перевіряти варту сторожової охорони, правила похідної служби і слідкував за належним озброєнням війська. Як на­чальник артилерії, Обозний завідував бойовою й технічною частиною арматної справи й засобами, потрібними, щоб перевозити гармати та постачати їм припаси й прислугу, а так само стежив за належним станом українських фортець. У Генерального Обозного був свій наказ­ний та помічники - фахівці, що складали при ньому щось наче дорадчий орган: осавул, хоружий, економ та отамани, знов-же й канцелярія, що збирала дані про артилерію на місцях, то-що“ ^:і). На мою думку, зокрема тут не можна погодитися, що „у відомстві Генерального Обозного було взагалі всеньке військове управління Гетьманщини⁴⁴ — це вже функція гетьманова. Не правдиво й те, що „у військовий час Обозного вважали за головного військового командира⁴⁴: головним військовим командиром був знов-таки гетьман. Описані у проф. Слабченка військові функції Ге­нерального Обозного могли бути в нього хіба тоді, коли Генер. Обоз­ного призначувано на начальника окремої виправи — наказним гетьманом. Але в наказних гетьманах бувала, як побачимо нижче, й инша Гене­ральна Старшина й полковники. Наказний у Генерального Обозного був, очевидячки, не постійно, але призначавсь ad hoc підчас відсутності: „совершенного⁴⁴ Генерального Обозного.

¹) Словарь Малорусской Старины, сост. вт> 1808 г. В. Я. Ломиковскимт», ст. 9. K. 189∙^,. '^j,∙ Исторія Малой Россіи, ч. Ill, ст. 468. вид. Йогансона. ^a) Op. cit. ст. 57.

Збірник Ком. злх.-рус. та укр. прана, awn. 2. H

3 инших держав аналогічний „уряд" — посаду зустрічаємо перед­усім у Польщі та вел. кн. Литовськім. Тут були обозні, про якихЛінде каже, що „коронні й литовські обозні — вищі урядовці й сановники; їхній обов’язок закладати табір на місці, що його призначить головнокоман­дувач" ’). 1. Вольф так характеризує Великого Обозного вел. кн. Литов­ського: „Обозний мав за обов’язок обирати місце для заложення табору, а потім завідував і утримував обоз. Так було за перших часів; згодом з обозного був сановник без складних обов'язків та з невеличкою опла­тою “ ^{[51] [52]). Опріч того, у великому князівстві Литовському був ще й обозний польний, що за Вольфом був „заступник обозного великого" [53] [54] [55] [56]). А втім хоч і инакше звавсь, але очевидячки більшу по суті аналогію мав ге- нерал-артилерії в. кн. Литовського, що його Вольф так характеризує: „Генерал-артилерії має впорядковувати і тримати в порядку арсенали, збільшувати кількість гармат, пороху, куль та инших військових припа­сів, охороняти все, що було набуто, і записувати до реєстрів, так само приставляти все туди, куди накаже гетьман. Він мусів бути при війську, зокрема коли військо йшло супроти ворога, то-що“ ’)• У німецькій імпе­рії аналогічна посада—Генерал-фельдцейхмайстер була ще від часів Кароля V.}

В Англії уряд фельдцейхмайстра існує від XVl в. За Р. Гнейстом він увіходив до складу „вищих державних посад". Його компетенція виявлялася „у завідуванні усім військовим матеріялом”, „після реставра­ції з цієї посади було зроблено окреме міністерство, а королівське warrant, видане у 1680 р., надало цій частині ту організацію, що вона її має й тепер" '). Так само була аналогічна посада і в Румунських кня­зівствах. Це був „великий земський армаш" (маре де армашу), що за Палаузовим „був головний начальник артилерії, головував у карнім суді та був інспектор в’язниць; йому підлягали й господарські цигани" *ⁱ). А втім тут цей уряд не має такого першорядного значіння, як це було на Гетьманській Україні: румунський армаш належав до тих бояр, що їх закликалося до господарського дівану лиш у виключних випадках^[57]).

Утворення цієї посади в різних державах по-феодального часу по­яснюється, очевидячки, тим’значінням, що його набула артилерія у євро­пейських державах XVI—XVIl вв. У такому військового характеру державному організмі, яким було „Військо Запорозьке" у XVIl в. ця посада-уряд стала найважливішою, найвпливовішою по головнокомандую­чому й правителеві держави — гетьмані.

IV.

Уряд Генеральних Суддів відомий задовго до 1648 р. При­міром, Куруківська умова р. 1625 поміж иніпої „військової⁴* — як тоді звалася Генеральна Старшина,—називає й Генерального Суддю *)• Знов-же уряд цей існував і довго ще по скасуванні державного і автоном­ного ладу Гетьманської України. Річ у тім. що р. 1796 „відновлено Гене­ральний Суд із 2 Генеральних Суддів 4-ої класи та 10 засідателів, що їх обирало на 3 роки дворянство**²). Скасовано вже остаточно цей уряд в 1818 р.³).

Генеральних Суддів було двоє вже за Б. Хмельницького. Переписні книги р. 1654 називають навіть „войсковых?» 3 ч. судей** (причому за полкових кажуть окремо). А втім найпевніше, що московський перепису­вач помилково заніс якого-небудь полкового суддю. Розділ 11-й стат- тів 1659 р. каже проте, щоб,.при гетманЪбыть сь обЪихь стороні» Днепра по судьЪ, по ясаулу, по писарю**⁴). Проте Гетьманщина швидко поділи­лася на дві осібні частині й ця вимога втратила силу. Лівобережна Україна трохи чи не ввесь час мала по двоє Генеральних Суддів, хоч траплялися періоди, коли бував і один Генеральний Суддя. З приводу призначення на уряд Генерального Судді прилуцького полковника Носа, О. Лазаревський каже, що по „двоє Генеральних Суддів бувало за Са­мойловича, а потім урядом Генерального Суддівства завсіди керувала одна особа. Але оскільки Носа не було куди подіти, то для нього знову поновлено уряд другого Генерального Судді, ще й дано на цей уряд і маєтність⁴⁴⁵). У цьому разі цей вчений безумовно помилявсь, бо по 2 Ген. Судді було весь час до Самойловича, тільки 4 роки цей уряд був ва­кантний за Самойловичевих часів. За гетьманування-ж Мазепиного знову стає двоє Генер. Суддів — Сава Прокопович і Кочубей.

З наведеної виписки з О. Лазаревського, а так само і з цитова­ного вже місця із Величкового літопису про призначення на уряд Гене­рального Судді Кочубея, видно, що один із двох Генеральних Суддів був другий, молодший і грав, очевидячки, менш впливову ролю. Це ма­буть і розумів московський уряд, коли його представник кн. Г. Ромода- новський на Генеральній Раді 1672 р. роздавав Генеральній Старшині подарунки. З Генеральних Суддів він дав „Ивану Домонтову — сорокь соболей вь шест десять рублеві», отлась білой, пара 10 рублеві»**. Дру- гому-ж Ген. Судді, що його було допіру на Генеральній Раді обрано,—..Павлу Животовскому—сорокь соболей — 60 рублеві»*⁴ тільки ^β).

Спеціяльне завдання Генеральних Суддів було брати участь у су­довій колегії Генерального Суду. Генер. Суд, за О. Лазаревським, був

’) Акад. H- П. Buc н л е н к о. Очерка. Ст. 321.

) P о м л н о в и ч ъ - Сл о в а т и н с к і й. Дворянство вь Россіи. 1870 р. с. -177.

’) Записка Гейер. Судьи А. С. Сулимы К. Стар. 188-1 р. № 1. с. 135-

0 А. К). і 3. Р. т. IV. с. 267.

Описание стар. Малороссіи. т. III, с. 33.

') А. Ю. і 3. Р. т. IX. с. 952.

вже від 1654 р. ’). Як визначає Д. Міллер, у XVH в., як Генеральний Суд, засідала у важливих справах ціла колегія, а „в справах цивільних для розгляду діла чи актикації досить було й одного Генерального Судді та писаря"^{[58] [59]) (Писаря Генер. Суду. Л. 0.). О. Лазаревський казав, що „Генеральний Суд у XVII віці рідко коли виступав, як апеляційна інстан­ція; здебільшого він вирішав тії справи, що в ньому й починалися. Раз-у- раз Генеральний Суд розбирав справи по скаргах, що їх безпосередньо гетьманові подавалося і потім вже передавалося сюди на розгляд. Генеральний Суд був одноособовий: судив один Генеральний Суддя за участю „судового писаря". Наприкінці XVlI в. цей склад частенько доповнювано відомим діловиком тогочасним колишнім „судовымъ пи- саремъ", Захаром Шийкевичем, що, очевидно, був присутній, як дорадчий член. Але в надзвичайних випадках склад суду призначу­вано з волі гетьманової із різного чина старшин"[60]). Так само він в иншому місці казав, що до смерти Скоропадського „Генеральним Су­дом завідував одноособово Генеральний Суддя, хоч і постановляв свої декрети, здебільшого за згодою гетьмана"[61]). У XVIll віці з Генер. Суду зробилася ціла колегія.}

А втім, у тему цієї роботи не входить оцінювати і характеризувати Генеральний Суд; для неї важливо одзначити тільки, що у Генераль­нім Суді брали участь Генеральні Судді і саме їхню діяльність схарак­теризувати. Р. 1751, відповідаючи гетьманові Розумовському на запитання про свою компетенцію за Скоропадського, Генеральна Старшина писала, що „Судій Енеральніе два имЬли засЬданіе для всякихъ д!лъ и рос- правъ въ Генералномъ СудЪ" ^b).

Передусім треба відзначити, що Генеральні Судді часто виїздили на місця розглядати й розвязувати судові справи. Отож, у березні р. 1665 Генерального Суддю П. Забілу й військ, канцеляриста Дм. Пиковця геть­ман Бруховецький вислав був до Полтави розглянути справу поміж пол­ковником Полтавським Гр. Витязенкомта і гумном Полтавського манастиря FapacviMOM Івашківським за млини"®). В,,otπhck⅛" від 7 червня 1673 р. кн. Г. Ромодановський пише, що двох „черкась“, які говорили „непри­стойный слова" на царя, послано до Гадяча. Гадяцький полковник писав йому, князеві, що він „велЪлъ ихъ до гетманского приказу и до съЪзду полковниковъ посадить въ яму, а казнь де имъ будеть, за ихъ вину. πocλ⅛ Світлого Христова Воскресенья". 26 червня гетьман Самойлович прислав Ромодановському „листъ которой писалъ къ нему изъ Гадяча генералкой судья Павелъ Животовской да гадяцкой полковникъ Семенъ Острый, да декретъ о смертной казни малоросі йского жителя Тимошки Бута” (який т. ч. ухвалили полковник та Генер. Суддя, що виїхав на розгляд справи. √T. О.) ^,). В-осени р. 1679 гетьман Самойлович, зали­шаючи Стародубщину, покинув тут „пана Ивана Домонтовича ге.чер. судью войскового*’, доручивши йому „всі скарги розглянути та жалоб- ників заспокоїти”^a). 10 грудня р. 1688 Генеральний Суд, розглядаючи скаргу Ів. Сулими на Петра Романченка, що той пограбував його майно, засідає у складі від гетьмана „до Переяслова на разсужденіе вшелякихъ справъ. зосланними, Михайломь Вуяхевичемъ, судією енеральнымъ войска ихъ ц. пр. вел. Запор., Иваномъ ЛомЬковскимъ и Андреемъ Василье- вичемъ, писаремь судовими” та „при битности“ місцевої полкової стар­шини³). Инколи Генер. Суддя входив і до складу місцевого суду. Так, приміром, вирок Борзенського „зубополного” суду 6 грудня 1664 р. про спадщину ухвалено за участю Генер. Судді Петра Забіли ’).

Опріч прямої своєї компетенції — участи в судовій колегії Гене­рального Суду, Генеральні Судді були нарівні з иншою Генеральною Старшиною члени дорадчої колегії Генеральної Старшини при гетьмані та виконавці його окремих доручень.

Инколи особа, що посідала цей уряд, займала дуже впливове ста­новище. Так, при перевороті 1672 р. (скинення гетьмана Многогрішного) Лівобережною Україною правувала, як я вже був вказував, колегія з Генеральної Старшини з Генеральних Обозного, Писаря та двох Суддів. Генер. Суддя правобережного гетьмана П. Дорошенка, поруч із Писарем, був, як свідчить В. КочубеЙ — на той час правобережний канцелярист— най довірені ша особа при гетьмані ’).

Участь Генерального Судді в широких пленумах Ради Старшини характеризує такий інцидент. У липні р. 1654, коли Рада Старшини розглядала питання про те, як розподілити гроші, що їх надіслав цар для козаків, „войсковой, государь, судья Самойло Богданові» говорили полковнику Григорию Лесницкому: мочно де вамъ полковникомь взять государево жалованье всякому ві> свой полкъ и роздать, по чему кому достанетца. И Миргородцкой, государь, полковникъ на судью Самойла зашумілі» съ великою досадою”, доводячи, що це річ небезпечна⁰).

Генеральний Суддя міг заміняти гетьмана підчас його відсутности, як це було, приміром, у серпні 1707 р. з Генер. Суддею В. Кочубеем *).

Участь Генеральних Суддів у законодавстві визначається тим, що в 1735 — 38 рр. на чолі Комісії для кодифікації українського права стояв Генеральний Суддя їв. Bopθ3AHa^,*).

^,) А. Ю. і 3. Р. т. Xl с. 262.

') А. Л а з а р е о с к і й. Описаніе стар. Малороссии т. 1 с. 397.

-) Сулимовскій Архивь с. 25. К. 1884.

^l) А. М. Л а з а р е и с к і й. Замі.ч- на история, монографій Д. П. Миллера... Дод. V ті Vl с. 57.

⁵) А. Ю. і З Р. т. XII с. 236. ") А. Ю. і 3. P. т. X с. 696.

') Д. Б а н т и иі ъ - K а м с и с к і й. Источники... ч. II сс. 61 — 62.

') T е л и ч с н к о. Очерки ходиф. малорос, права. К. Старина. 1888 р. № 9.

Раз-у-раз Генеральних Суддів командировувано у посольствах. Так, р. 1652 Генер. Суддя С. Богданович-Зарудний був у посланцях до Москви ¹)∙ Він-таки (вкупі з переяславське полковником П. Тетерею) умовлявсь з Московським урядом про конкретні умови сполучення України-Гетьманщини з Московською державою (загально його було обумовлено на Переяславській раді). У справах „Війська Запорозького¹⁴ їздив у квітні 1669 р. Генеральн. Суддя їв. Самойлович ²), березні 1677 р. Ів. Домонтович ³), цей же Генеральний Суддя у грудні 1677 р.‘) то-що.

Хоч військового характеру діяльність була, здавалося-б, досить да­лека від функцій Генеральних Суддів, проте вони все-ж-таки брали активну діяльність і в ній. Так, у червні р. 1669, коли мешканці Ромна хотіли були піддатися гетьманові Д. Многогрішному, „гетманъ Демьянь Игна- товичъ послалъ подъ Роменъ полковниковъ Нежинского Филипа Уманца, Кіевского Костянтина Солонину, Стародубского Петра Рословца съ полками, а над ними надь всеми старшиною войскового генералного судью Ивана Самойлова^{11 f,})∙∙∙ У липні 1674 р. гетьман Самойлович пи­сав до Київського воєводи, що „послалъ де онъ подъ Павлочь съ судьею войсковымъ съ Павломъ Животовскимъ часть войска своего, и велЬлъ надъ городомъ Павлочью и надь павлоцкими жители всякой воинской промысль чинить¹¹⁰)... 27 квітня 1678 р. гетьман Самойлович сповіщав московський уряд, що до Чигирина (до якого мало приступити турецьке військо) „послалъ есмь Павла Животовского генералного [суддю. Л. 6>], чтобъ надь всеми тремя полковниками, вь Чигирине будучими, се єсть чигиринскимъ, гадицкимъ и пЬхотнымъ серденяцкимъ старшинствуя, всякой порядокъ во время приступу непріятелекого, какъ человекъ въ воинскихъ дЄлЄхь бывалый, правилъ" ⁷).

Як і иншій Генеральній Старшині, Генеральним Суддям давали різні доручення ad hoc. Отже р. 1658 гетьман Виговський з військом,.сталь подъ Платавою и учиня раду сь полковниками, посылалъ вь Платаву кь Пушкарю войскового судью Самойла Богданова, да полковника Ми­хайла Зеленского, а съ ними писали, чтобъ онъ, Пушкарь, пришолъ къ нему гетману поклонился и кровопролитія болши того не вечиналъ¹¹..."). У грудні 1672 р. до кн. Ромодановського „прислалъ... войска запорож- скаго гетман Иванъ Самойловичъ генералного судью Ивана Домонтова" з проханням не забирати „ратныхъ людей⁴¹ з Сум та Недригайлова ’). У листопаді 1673 р. Ст. Куницького, що допіру приїхав з Польщі, де він виклопотав був для себе й для Дмитрашка-Райча шляхетство,..гетманъ на свои очи не пустиль, велілі» его судьі и писарю распросить¹* ¹"). Так само в 1677 р. кол. гетьмана Ханенка допитувано про Його зносини з польським королем „повелініемь господина гетмана... черезъ господина судью и бунчючного и писаря судейского¹¹...¹¹). У липні того-ж 1677 р. у листі до Москви гетьман Самойлович сповіщав, що гроші, які одібрали

’) А. ЮГГЗ. Р. т. IlI сс. 483 — 487. ’) Ibid. т. VIII с. 154. ³) Ibid. т. XIII с. 31. ⁴) Ibid. с. 394. ⁶) Ibid. т. VIII с. 260. “) Ibid. т. XI с. 631. ') Ibid. т. XIIl с. 579. ⁸) Ibid. т. XV с. 272. ’) Ibid. т. XI с. 108. “>) Ibid. с. 332. ^ll) Ibid. т. XlIl с. 45. у кол. Стародубського полковника П. Рославця, він „веліль отдать на руки судьі войсковому генералному Ивану Домонтовичю"... ^[62])∙

У XVH в. Генеральним Суддям був підпорядкований писар Гене­рального Суду (Канцелярія Генеральн. Суду це витвір бюрократичного XVllI в.; ’її встановив указ Петра 1 від 14 листопаду 1721 р.)^а). Цього писаря» за Д. Міллером, „обирала генеральна старшина, що мала про­понувати на цю посаду 2 3 кандидатів: остаточний вибір належав геть­манові чи тому, що правив у Малій Росії уряд гетьманський"...³). Зви­чайно, такий порядок був тільки у XVIII в. Артикул 2-й інструкції гетьмана Д. Апостола від 13 липня 1730 р. визначає для писаря Гене­ральн. Суду явно несамостійне і залежне від Генеральн. Суддів стано­вище: „писари судовіе въ ділахь судовихъ не іміють голосу до чинення приговоровъ, но тіе залежать на судій и на протчихъ присидячихъ ему, и противъ челобитя естли оть кого проізійдеть на суді» нижній о непра- BOMb (рішеній) Bb BbICUIOMb суді, ТО судія Cb другими сосидящими Bb суді, а не писар! судовіе должны отвітствовать"... *). У XVlII в. (при­наймні у другій його частині) Генеральні Судді керували вже й великою канцелярією Генерального Суду, що за запискою Генерального Судді Якима Сулими у 1763—1776 рр. була в такім складі: екзекутор 1 секретарів — 2, протоколіст—1, реєстратор — 1, актаріус — 1, архіва, ріус—1, нотаріус — 1, адвокатів — 2, канцеляристів — 1-ої статті — 4, 2 статті 8, 3 статті 10, грубників — 2’).

Отож при Канцелярії Генеральн. Суду було 34 службовці.

Як бачимо, з Генеральних Суддів були впливові особи. А втім їхній вплив не ратував їх від кари, якщо вони виходили по-за межі своїх прав. Так, у січні р. 1666 у приказі „Малые Россіи" допитувано кол. Ге­нерального Суддю Ю. Незамая. Цей оповідав, що в Новгородку-Сівер- ському були жінки канівських козаків, що зрадили були Бру ловецького. Незамай просив гетьмана, щоб цих жінок повернули до Канева, „и гет­манъ де, по его челобитью, тЬхъ жонокъ изъ Новгородка въ Каневъ взять велілі» и посылалъ его къ писарю Захарку, а приказалъ, чтобы онъ, За- харко, напнеалъ проізжей листь. И онъ де Захарко проізжего листа не написалъ, а сказали, чтобъ онъ объ листі гетману побилъ челомъ при немь. И онъ де въ другой гетману не билъ челомъ и веліль проізжей листь написать своему писарю: и по тому де проЬзжему листу т!хъ жонокъ въ Каневъ прислали. И которого де времяни т!хъ жонокъ въ Каневъ привезли, и того жь часу гетманъ позвалъ его Юрья къ себі; и какъ де онъ пришолъ къ гетману, и писарь Захарко учалъ говорить гетману, что де онъ, Юрья, сбираетъ канцелярію свою [отже тоді ще не було в Генер. Суддів Канцелярії. нод була мабуть і печатка „печать войсковая судейская", що про неї згадується вже в XVIl в.^т).

Як це було і з иншими генеральними урядами, на посаду Генеральн. Судді не вступали за суворим єрархічним порядком. З 15-тн Генераль­них Суддів, що за них я можу вказати (переважно за „Малор. Родо- словникомь" В. Модзалевського), їхні попередні уряди (а саме: їв. Крав­ченко, П. Забіла, їв. Самойлович, Ів. Домонтович, С. Прокопович, В. Кочубей. Ів. Ніс, Мих. Забіла, Андр. Кандиба, їв. Бороздка. Фед. Ли­сенко, Яким Горленко, Ілля Журман, Д. Оболонський, їв. Гамалія) до цього займали такі звання:

1. Полковників З,

2. Бунчукових т-шів — З,

3. Генер. Писарів — 2,

4. Генер. Осавулів — 2,

5. Генеральн. Хоружий 1,

6. Генер. Бунчучний 1,

7. Полковий Суддя 1,

8. Сотник 1,

9. Отаман Город звий — 1.

Отже, як бачимо, на уряд Генерального Судді входили з найріз- ніших посад; у XVII в. навіть з зовсім невпливових і невисоких, як от сотника (П. Забіла) та отамана городового (Ів. Домонтович).

Про Генеральних Суддів Шафонський писав, іцо їх „два было; старшій изъ нихъ въ Генеральном!» СудЪ предсЪдалъ, а младшій первым?» членомъ въ ономь же присутствовал!»; и лично собою ничего не могли, но чрезъ судъ должны были повелівать" '). Погляд цей не зовсім вірний: не було de facto такого суворого розмежування функцій поміж Генеральн. Суддями;..лично собою" вони виконували різні доручення гетьмана, за­сідали в Раді Старшинській, то-що.

Так само гадає про Генеральних Суддів і Д. Бантиш-Каменський:..ихъ [генер. суддів. eZZ. О.] было два: старшій председательствовал!» въ Генеральном Суді», трибунале высшей инстанціи по судной части; млад­шій былъ членом!» онаго"^{[68] [69]). В Ломиковський зауважує тільки, що „Генер. судья чиновникъ при гетмане производившій все судныя діла" [70] [71])∙ Ше­рер каже, що було на Україні „двоє Генеральних Суддів, що мали за­сідати (avoir seance) в Генеральнім Суді (la cour gen6rale de justice) Ма­лої Росії, де розглядали справи міст, містечок, сіл. то-що“ *). Проф. М. Слабченко пише, що „список Генеральних Суддів мабуть, порівнюючи із списками инших генеральних урядів, найповніший. Генеральний Суддя від дуже давніх часів стояв на чолі Генерального Суду. Генеральних Суддів вважалося двоє, хоч насправжки від цієї кількости відступали, так що за неї довелося говорити і в договірних статтях" ь). Далі проф. Слабченко полемізує з автором..Заміченій, до Малой Россіи прннад- лежащихъ", вказуючи, що цей „з сарказмом каже, що Генеральний Суд був,козацкой гетманов» выдумкой*, виключно ніби то для розгляду ко­зачих справ; що Генеральні Судді перебували при гетьманах, які над­силали їх на місця для розгляду непорозумінь, та, що „непреміинаго и неподвижнаго" Генерального Суду не було і такий, мовляв, встановила була Ганна Іванівна, а гр. Румянцев призначив до кожного Судді по 2—3 невідмінних членів. „Замічанія". зауважує проф. Слабченко, нале­жать до памфлетної літератури, скерованої супроти порядків Гетьман­щини і з цього хіба боку і цікаві. Насправжки-ж Генеральний Суд був дуже велика установа" („обширное учрежденіе")β). А втім, мені здається, що до XVII в. більше правий автор „Заминаній" (опріч, зви­чайно, самої кваліфікації Генерального Суду, як гетьманської вигадки), бо велика установа з Генерального Суду стала справді тільки від часів Ганни Іванівни — гетьманування Апостола.}

Аналогічний українським Генеральним Суддям уряд ми зустрічаємо в румунських князівствах. Тут це був „великий Ворник“. За Палаузо- вим „з нього був міністр юстиції і йому підлягали всі судові установи" *). А. Ксенополь каже просто, що це був „рід великого судді"²). Він зай­мав у князівствах дуже впливове місце і, опріч судових функцій, нале­жав до постійного невідмінного складу князівського „дівана" та виконував різні спеціальні доручення — „дівана" і господаря ^{[72] [73] [74]).}

Загалом-же судовий устрій та вищі судові уряди в різних держа­вах по-феодальної доби були не однакові. У країнах Західньої Европи, де більше визначалося відокремлення адміністративної влади від судової (Англія, Франція), судді центральних, вищих судів стояли окремо від близьких до монарха урядовців-радників. Знов-же на сході Европи у Московській державі ми бачимо суд адміністраторів бояр і дьяків в адміністративних органах — „приказахъ"; члени приказних колегій всіх приказів мали й судові функції й „судьями" і називалися. Український (на Гетьманщині) устрій державний, що виділив окремий уряд Генераль­ного Судді, а втім не позбавив його адміністративної компетенції, не виділив його зо складу Ради Старшинської й малого пленума її колегії Генеральної Старшини, не виключав і судової компетенції иншої Гене­ральної Старшини, — займає проміжну позицію поміж цими одмінами центральної судової влади.

V.

Генеральний Писар „Війська Запорозького", так само як і розглянуті перед цим уряди, існував задовго до того як утворилася ва­сальна вкраїнська держава. Генеральний писар бував звичайно один у „Війську Запорозькому", а втім бували моменти, коли їх бувало й двоє. Так, у листопаді р. 1649 царський посланець називає двох військових писарів — Ів. Виговського та Ів. Кричевського ’)• У березні р. 1651 так само було двоє Генер. Писарів Ів. Виговський та Федір Тетеря ’)* Того-ж таки р. 1651 московський посланець — „подьячій" Старий нази­ває першого з них (в одміну від другого — Федора Тетері) „болшимъ" писарем^[75]). Двох Генеральних Писарів встановлювали й пакти р. 1659, що містили в собі вимогу,.при гетман^ быть съ обЪихъ сторонъ ДнЪпра по судьЪ, по ясаулу, по писарю" ⁷). І справді, на артикулах 1659 р. під­писалися двоє Генер. Писарів — Семен Остапович Голухівський та Остап Фанстигевич^b). Але швидко Україна поділилася на дві незалежні одна від одної частині і на кожнім боці залишилося по одному Генер. Пи­сарю. Так було весь дальший час, аж доки скасовано автономну Геть­манську Україну. А втім, р. 1740 було листування про встановлення уряду другого Генерального Писаря. Це видко з указу Кабінета Міні­стрів до Генерал-Майора Шипова, що тоді (1740 р.) тимчасово правив Гетьманщиною. У ньому написано: „Для лучшаго исправленія въ дЪлахъ вь войсковой генеральной канцелярій, какъ вы представляете, чтобъ быть вместо одного генерального писаря двумъ и определенный на чинъ онаго генеральнаго писаря деревни 450 дворові» разделить тЫйъ двумъ генеральным!» писарямъ по 200 дворові», а 50 останется"... і далі: „И во всемъ томъ надлежит!» справиться ст» прежними делами, сколько такихъ чиновъ бывало, и притоми, увЬдая о ихъ состояніи, йміть разсужденіе: не будеті» ли имь изъ того что противно и Нашимъ интересамъ какая отъ того польза быть можетъ, ежели такіе чины передъ прежнимъ вдвое умножены будуть, и потомь доносить намъ со мнЪшсмъ" ’). 8 серпня 1740 р. серед вхідних паперів Кабінета Міністрів помічено „доношеніе" Генерал-Майора Шипова, що в нім він підтверджує необхідність своєї пропозиції-). Указом 16 серпня 1740 р. Кабінет Міністрі я запропонував Генералові Кейту, що став правити „Малою Росією" розглянути вкупі з Шиповим та Генеральною Старшиною це питання ³). Тимчасом. оче­видно, це зустріло якісь перешкоди, бо й по 1740 р. зустрічаємо одного Генерального Писаря. Нарешті, р. 1759 знову, „перебуваючи у Петер­бургу, гетьман [Розумовський. Л. 0.] представляв про призначення на Генерального писаря Ханенка, причому з огляду на його старість, хотів мати двох Генеральних Писарів, вказуючи другого Писаря в особі Якова Тарновського" ’)• Проте й на цей раз двох Генеральних Писарів не було встановлено.

Генеральний Писар був носитель уряду, що найближче стояв до гетьмана і був найбільше в курсі справ поточної зовнішньої і внутріш­ньої державної політики. Це добре розумів відомий політичний діяч XVlI в. — ніженський протопоп Семен Адамович, що казав (з приводу „зради" гетьмана Многогрішного) про Генерального Писаря К. Мокрі- євича: „измЪны гетманской явные писма есть и словесные многіе рЪчи; а кто лутче писаря можетъ выдать? и онъ о всемъ дастъ совЪсной ответь" ^,)∙ ⅛ розуміли й на Москві, бо, коли правий М. Костомаров, то р. 1691 „за поведінкою гетьмана думний дьяк Українцев доручав та­ємно стежити Генеральному Писареві Кочубею” ⁶).

Генеральний Писар знайомив Гетьмана й Раду Старшинську з пи­саними листами, бо мав зачитувати їх на зборах-засіданнях. Ось, при­міром, у грудні р. 1677 „гетманъ де [П. Дорошенко. JL 0.] то писмо у него Кручины принялъ, и велЪлъ то писмо вычесть передъ собою пи-

’) Бумаги Каб. Министров?». т. XII. Сб. Истор. О-ва. т. CXLVI, с. 232.

’) Ibid. с 367. ³) Ibid. с. 393.

*) Передмова О. Лазаревського до „Дневника Н. Ханенка**. с. XIII К. 1894 •'') А. Ю. і 3. P. т. IX. с. 699. ”) Мазепа и Мазепинцы с. 63. 1885. сарю своему при полковникахъ и при всей радЬ своей" ^,)∙ Це був до­сить важливий момент, бо значна частина присутніх були мало письменні, а то й зовсім неписьменні. Тут, на цьому ґрунті, Генеральний Писар міг зловживати. Це дуже добре розумів гетьман Ів. Виговський, коли в вересні р. 1658, розмовляючи з московським посланцем дьяком Василем Кікіним, скарживсь на те, іцо думний дьяк Алмаз Іванов не передає цареві його листів. При цьому він сказав: „Онъ де. гетманъ, какь быль при преж- немъ гетманЪ при БогданЪ Хмельницкомъ въ писарехъ, и онъ, кто бу- детъ ему недругъ, а пишетъ о чомъ къ гетману, и онъ читалъ не то, что писано, читалъ чЪмъ бы гетмана раасгрднтовать на того, кто о чемъ пишетъ" ²). Можна було, мабуть, Генер. Писареві вести самостійну по­літику й при одправці листів. Так, коли у квітні 1672 р. московські бояри допитували кол. гетьмана Д. Многогрішного за те, чого він не надіслав до Москви листів до нього від гетьмана Дорошенка, він „го- ворилъ, что онъ человЪкъ простой и безграмотной, положено то все на писаря войскового; а онъ де и всЪ листы къ великому государю... посы­лать веливалъ [наказував. Л. О.], а не посылалъ де тЪхъ листовъ пи­сарь, умысливъ на него Демка съ старшиною, чтобъ его отъ милости царского величества отлучить и измЪну на него положить" ^:).

Про Генерального Писаря Савича О. Лазаревський казав, що з його.,по своему уряду був тільки начальник гетьманської канцелярії** ^,). Як побачимо нижче, Генеральний Писар був далеко не тільки началь­ник канцелярії, а втім він справді і канцелярією завідував. От чому в цитованій вже виписці про гнів Бруховецького на Генер. Суддю Ю. He- замая, Генеральний Писар Захар (Шийкевич) так образивсь, що той „сбираеть канцелярію свою", — це було посягання на компетенцію Гене- ральн. Писаря, як завідувача канцелярією. Оця канцелярія, як технічна установа для всякого (внутрішнього й зовнішнього) листування вкраїн­ської центральної влади, як державний архів, то-що, існувала ще за Б. Хмельницького. Так 18 серпня 1653 р. московські посланці заува­жують, що при їхніх переговорах у Суботові з гетьманом Б. Хмельниць­ким „писарь Ивань Выговской пошолъ изъ світлиць: въ другую світлицу, въ канцелярію, гді діла ділають" ^b). 6 вересня 1671 р. гетьман Много­грішний, відповідаючи на царську грамоту з пропозицією надіслати до Малоросійського Приказу давні умови та інструкції, які в нього є, пи­сав: „тотчасъ въ канцелярій своей войсковой приказалъ есмь писарю смотріти; и тако болши не прилучилось кромі двухъ: первые Гадецкіе констьітуціи, изъ Варшавы выданые, договаривающіе, а другіе подга- ецкіе" ')... ЗО квітня 1714 р. канцлер гр. Ґоловкін просив Скоропад­ського „въ канцелярій войсковой справиться", на яких підставах та „какимь поведеніемі»" Обидовський володів селами Крупич, Варичевкою

») А. Ю. і 3. P. VL с. 243. ^v) Ibid. т. IV. с. 163. ³) Ibid. т. IX. с. 777.

*) Павелъ Полуботокъ. Р. Архквь. 1880. № 1. с. 148.

^ft) А. Ю. і 3. Р. т. IIL с. 594. ⁿ) Ibid т. IX. сс. 441-442. й Вишневкою ’). Отже канцелярія при гетьмані існувала весь час. Указ 17 листопаду 1720 р. встановлює Генеральну Військову Канцелярію під завідуванням Генерального Писаря '). Цей указ містить у собі визначення обов’язків Генерального Писаря, як завідуючого канцелярією (головне, про те, як підписувати гетьманські універсали, бо, як відомо, і самий указ був викликаний тим фактом, що один із канцеляристів був підпи­савсь за гетьмана; тепер універсали дозволено-замість гетьмана самому лиш Генеральн. Писареві підписувати та й те з застереженням „съ по- велінія** чи „по приказу** гетьмана „подписалъ генеральной писарь** ^{[76] [77]}). А втім, канцелярія, як ми бачили, існувала й раніше, й раніше нею за­відував Генеральний Писар; отож, виникає питання про те, в чому-ж саме була реформа? Здається, пояснити це може лист від 19 листопаду 1720 р. канцлера І оловкіна до гетьмана Скоропадського. Канцлер писав,,,что здісь отъ привезенныхъ сюда изъ Глухова канцеляристовъ Григорія Михайлова да Василія Дорошенка по распроснымъ ркчамъ явилось, и что съ ними зд! учинено, о томі» послана къ Вашей Вельможности Его Царскаго Величества грамота, изъ которой Ваша Вельможность обсто­ятельно известны быть можете. Однакожъ и я съ пріязни моей оставить того не могъ, дабы Вашей Вельможности партикулярно сверхъ того нс озватися, — что Его Царское Величество для вящей чести Вашей Всль- можности, особливо же ради слабаго Вашего здравія, дабы приходящіе въ домъ Вашей Вельможности просьбами или докуками не трудили и не безпокоивали, указалъ такимъ образомъ подпись Вашимъ письмамъ йміть, и учинить свою канцелярію гд! въ пристойномъ місті особливо ∣τo6-τo окремо від себе,.7. О. которую по приказу Вашей Вельмож­ности Генеральный Писарь править и канцеляристовъ въ надзираніи своемъ содержать иміеть, како о томъ въ грамот! Его Царскаго Вели­чества, къ Вашей Вельможности посланной ясно изображено. О чемъ, уповаю, что Вашей Вельможности сіє не противно, но паче же пріятио быти можетъ; ибо такимъ образомъ вс! Его Царскаго Величества діла теченіе йміть будутъ порядочно, и Вашей Вельможности бездокучно будетъ. и того, якобы Вы собою учинили, никто на Вашу Вельможность нарекать не будетъ, ибо сіє учинено указомъ Царского Величества; къ тому же и канцеляристы подъ надзираніемь того генерального писаря непотребностей такихъ впредь производить не возмогутъ** ')• Отже, справа, мабуть, була у відокремленні канцелярії від гетьмана (з гетьманської вона стала військовою, державною) й встановленні виразнішої, ніж це було раніше, відповідальности за ведення справ у ній Генерального Писаря -). Саме цю добу й значіння Генеральн. Писаря за цим указом характеризувала Генеральна Старшина у 1751 p., відповідаючи гр. Розу- мовському на запитання про державні порядки за часів Скоропадського. „Енералного писара, писала Генер. Старшина, должность — сидіть въ канцелярій и держать оную канцелярію и канцеляристовъ въ добромъ порядкі и о дЪлахъ гетману докладывать и хранить войсковую печать и резолюцій подписывать во время болізни гетманской, как?» о томъ явствует?» въ высокоупомянутой (?) монаршой грамоті" (тоб-то указі 17 листопаду 1720 р.) ’)• Справжня реформа Генеральної Військ. Канце­лярії відбулася в 1724 p., коли з призначенням „правителів" Генер. Канцелярії (Мануйловича, Левенця і Гречаного) вона стала особливою адміністративною установою, яке значіння заховала й до скасування автономії Гетьманщини. Генеральний Писар тепер завідує лиш техніч­ною канцелярією, до „присутствія“-ж, колегії її він входить нарівні з иншою, спеціально призначеною Генеральною Старшиною. Акад. М. Гру- шевський пише про цей період, що „Генеральний Писар став по суті вершитель усіх справ, оскільки вони залишилися у руках старшини; такий як-раз характер мав довголітній носій цього звання Андрій Безбородько, що займав цю посаду в 1741 1762 рр. ²)" Я-б із цим не погодивсь, бо, на мою думку, справи вирішувала колегія тої Генераль­ної Старшини, що засідала в Генеральній Військовій Канцелярії. Персо- нальний-же вплив Андрія Безбородька заперечувати, звичайно, не можна. Але цей вплив мав і (з 1751 р.) деякі юридичні підстави. Справа в тім, що гетьман Разумовський у даному разі хтів повернутися до порядків Скоропадського. В універсалі від 18 серпня 1751 р. пропонується „Гене- ралному Писару г. Безбородку сидіть одному в Генералкой Канцеля­рій и исполнять должность свою, так?» как?» явствуетъ в?» грамоті» бла­женній и вьісокодостойнія памяти вел. г. Петра I... о должности писара генералного до гетмана Скоропадского въ 1720 году декабря 16 при­сланной" ³). Універсал 24 серпня того-ж 1751 р. дозволяє Генер. Писа­реві одному розглядати „случающіеся маловажнія діла" ^,)∙ Важливіші-ж справи, очевидно, вирішувало все-ж-таки _nπpκcyτcτβie^a— колегія Гене­ральної Військової Канцелярії, яке, звичайно, скасовано не було.

У XVIl в. звязок Генер. Писаря з канцелярією був такий тісний, що гетьман Мазепа, приміром, надав 7 січня 1689 р. Генер. Писареві В. Кочубею м. Городище Лубенського полку „сполне зо всею Канце­лярією", а так само й с. Головенко. Новомлинського.,уезду", з тим „аби якъ здавна за прошлихъ антецессоров?» наших?», бывшихъ гетма-

пію, которую писанем?» продолжил?» до ночи; а онъ Мазепа, не терпя того продолжения, часто съ внутрней своей комнаты вопрошал?» мене, если уже скончилт», принуждая скоро окончить и сказывая, что есть еще иннос дЪло". Основа 1852 р. № 60 сс. 11. Тут зо­всім не видко штату канцелярії, який звичайно існував і в XVH ст., але був невеликий; важливіші папери складав сам Генер. Писар.

^l) Збірник рукоп. документів академика Н. П. Василсика.

') Очерк?» исторіи укр. народа с. 351. 1911 р.

^s) Збірник рукоп. документів акад. H- II. Василсика. *) Ibid.

новъ, тое преречоное містечко и села при немъ наданые, на писаревъ енералныхъ з каньцелярією хожувало, так и в потомные часы за тымъ же урадомъ писарскимь з Канцелярією поссесиве шли нанарушне“ ’).

Як я вже вказав, Генеральний Писар по самому становищу своєму був уряд дуже близький до гетьмана та впливовий. Один із Генераль­них Писарів—Іван Виговський грав уже на цім уряді зовсім виключну ролю. стояв поруч із гетьманом, далеко вище за иншу Генеральну Старшину. Проте, по смерті Б. Хмельницького такий порядок не втри­мався і Генер. Писар завсіди вже стає нарівні з иншими Генеральними Старшинами. А втім і тепер він инколи може висуватися на перший план. Такий впливовий Генер. Писар був на Правобережній Гетьманщині П. Тетеря, що йому Корсунська Рада 1660 р., яка його й обрала на писарство, доручила опікати гетьмана Ю. Хмельницького („abys dzwigal mlodosc Climielnickieg¹O) ²). У 1672 р. Генеральний Писар К. Мокрієвич був (хоч і не одразу) у складі колегії з Генеральної Старшини, що правила Гетьманщиною ⁷). При Дорошенкові на Правобережжі найближ­чими до нього особами були Генеральн. Писар та Суддя *)• При Скоро­падському видатну ролю грав Генер. Писар Савич, що про нього в артикулі 9-му прохань-статтів Д. Апостола 1728 р. вказувалося, що, з ним одним порадившися, гетьман Скоропадський віддав Мєншікову По­чеп та Янпіль ^а). З цитованого вже місця в академика М. Грушевського видко виключне значіння за часів Розумовського Генерального Писаря А. Безбородька. Як далеко міг заходити Генер. Писар (але це вже було небезпечно), видко із скарги на Генеральн. Писаря 3. Шийкевича у Москві 1665 р.: „билъ челомъ великому государю ясаулъ войсковой арматной Богдань Щербакъ ото всего Войска Запорожского, которые нын! на Москві, а войскомъ Запорожскимъ веліли ему бити челомъ великому Государю (для того, что войсковые діла належать на нихъ ясаулахъ войсковыхъ), что имъ войску Запорожскому отъ писаря Захара Шикіева чинятца многіе налоги и тягости и ставитца онъ Захаръ пьішніе боярина и гетмана, и бьетъ и увічить многихъ людей невинно, и въ войск! имъ онъ ненадобенъ, и ни въ какомъ чину не годенъ. А бояринь и гетманъ о томъ великому государю билъ же челомъ, что ему писарь Захаръ въ войск! не надобенъ, потому: учелъ бытьпышенъ И ЧИНИТЬ МНОГИМ!) людемъ налоги и безчестья. и бьетъ многихъ людей невинно и увічить, а имянно убилъ полковникова сына Ивана Сербина и двухъ подписковъ канцелярскихъ, одному пробилъ голову обухомъ; также и иныхъ многихъ людей билъ безвинно, безъ его гетманского відома и безъ совіту старшихъ войска Запорожского¹⁴ ').

') В. M о д за л е в с к і й. Малор. Родословникь т. II с. 525.

*) Пам. Кіевск. Ком. для разб. др. актовъ т. IV В. III. с. 43. 1859 р.

^a) A. IO- і 3. P т. IX. с. 687.

*) Ibid. т. XII. с. 236.

*') Н. Маркевичи Исторія Малороссии. т. III, с. 367. 1842.

*ⁱ) А. Ю. і 3. P. т. VI. с. 13.

По самій посаді своїй Генеральний Писар стояв близько до дипло­матичних справ, зокрема до поточних дипломатичних справ. При Б. Хмель­ницькому вони найбільше лежали на Генер. Писареві Ів. Виговському. Так, напр., у червні 1657 р. шведський посол у Чигирині провадив зно­сини з цим Генер. Писарем „одинъ на одинъ, річей его никто не запи- сывалъ, відаеть только все одинъ писарь, и переводчика тутъ не было, и говорили съ писаремъ по латынЪ" ^,)∙ Вкупі з Генер. Обозним на чолі делегації од „великого князівства руського⁰ до Польськ. сойма був і Генеральний Писар Іван Груша *). Так само на чолі делегації від геть­мана П. Дорошенка на Острозьку Комісію 1670 р. був Генеральний Писар М. Вуяхевич^{[78] [79] [80]). У вересні 1676 р. Дорошенко, перед тим як підда­тися гетьманові Самойловичеві й кн. Г. Ромодановському, „присылалъ... брата своего двоюродного Тараса да писаря Воехевича съ листомъ и съ статьями, на каковыхъ статьяхъ ему быть царского величества подъ высокодержавною рукою въ подданств!, и чтобъ ему разорен!я никакова не было" ,)∙ Iβ∙ Виговський на уряді Генер. Писарства провадив і власне листування з закордонними державамиь). Той самий Іван Виговський при дипломатичних переговорах міг инколи розпоряджатися иншою Генер. Старшиною. Так, приміром, „майя въ 13 день [1656 р. Л. О.] присы­лалъ писарь Иванъ Выговской къ Федору Зыкову войсковова ясаула Ивана Ковалевского** [81])...}

Генеральний Писар міг (але в дуже рідких випадках) брати участь у військових справах. Той самий їв. Виговський під Берестечком, коли хан затримав Б. Хмельницького, „веліль для береженья около обозу окопаться валомъ. И козаки де тое жі> ночи валомь окопались тотчасъ^{[82] [83]*[84]). У грудні 1653 р. „прислалъ къ нему Ивану [Золотаренкові—Ніженському полковникові. Л. О.] изъ войска писарь Иванъ Выговской листь, чтобъ отъ Чернигова по границ! стояли съ великими береженьемъ**[85]). У травні 1669 р. у Гадячому (що тоді тримавсь Дорошенка) начальник залоги був Генеральний Писар М. Вуяхевич9).}

Як я вже сказав був, Генеральні Старшини мали й судові функції: раз-у-раз гетьман надсилав їх на місця розглянути ту чи иншу спірну судову справу. Доводилося отримувати такі судові командирування й Генеральним Писарям. Так, „того жъ [1698. Л. 0.] літа місяца октоврія въ заводі жителей Опошнянскихъ и Зінковскихь зъ жителями о кгрунта и межи полевіе, по злеценю Гетманскомь, енералній войсковій писарь Василій Леонтіевичь Кочубей чинилъ разсмотрініе**... Що це не було просте попереднє слідство, видко з того, що Генер. Писар виніс певну постанову, що мала силу мати й „на потомній часа", „неотмінне оное держати мають на вічное время** ^,)∙∙∙ Вирішення судового сперечання за слободу Дорошівку гетьман „зліцил?»" генер. писареві Савичу й Генер. Бунчучному Як. Лизогубові, доручивши їм „разсмотріть обостороннія кріпости" та вислухати „словесныя контроверсіи" Миклашевського та Ольшанського. Вирішення цих випадкових суддів було на користь Ми­клашевського"

За І. Крипякевичем при Б. Хмельницькому „вплив на скарбовість мав мабуть тільки головний дорадник гетьмана, генеральний писар Іван Виговський: борзенський сотник Петро Забіла переговорює з ним про знесення показанщини у Ніженськім полку"⁸). Справді, деякі натяки цього впливу в цій справі помітні, бо дійсно П. Забіла писав „полков­ники, сотники украинскія просили пана гетмана о вольность оть подати показанщины, для чего и я услыша о томъ, дерзнул?» просити, и о томъ былъ словесный розговоръ съ паномъ писарем?», и с?» паномъ гетма- Н0М11, и въ томъ полкъ нашъ сіверской весь отъ той подати свободных?, учинил?»" ^,)∙ Але й тут мабуть грає ролю виключне значіння й вага самої особи І. Виговського.

Генеральний Писар міг виконувати дрібні доручення від гетьмана й Ради Старшини. Так, у березні 1672 р. Генеральний Писар К. Мокрієвич одвіз до Москви скинутого гетьмана Д. Многогрішного⁵). Вкупі з Генер. Суддею Генер. Писар у листопаді р. 1673 розпитує Ст. Куницького, що приїхав з Польщі, де клопотавсь про шляхетство⁶); їздить вкупі з Генер. Бунчучним та безурядовим тоді І. Мазепою до Київа по посаг покій­ної дочки Самойловича — боярині Шеремєтьєвої⁷).

Клейнод — атрибут уряду Генерального Писаря була державна пе­чатка, що їй у ті часи надавали не аби-яке значіння. Так. артикул 3-й Жердевських статтів 1659 р. каже, що „Без?» відома Гетманскаго и всей старшины, такъ же подписи руки гетманской и притеснения печати вой­сковой, листа жадный у Его Царскаго Величества пріимьіваньї быти — не иміют?» съ Войска Запорожскаго при ласк!" ^ч). Її відбирали в Гене- ральн. Писаря, коли він залишав уряд. Так, у 1660 р. на Корсунській раді в цитованім вже місці Генеральн. Писар Семен Голухівський мусів покласти печатку, яку передали новообраному Генер. Писареві П. Те­тері')- Так само й в 1700 р. Кочубей, складаючи уряд Генерального Писарства, поклав „публічне пред?» Гетманом?», при всей старшині в?»

¹) ЛЬтопнсь C Велнчка т. ІІІ.сс. 506—507, К. 1855.

^j) Опнсаніс стар. Малороссіи т. II. с. 463.

³) Український державний скарб за Б. Хмельницького. Зап. Н. Т-ва у Львові т. CXXX с. 101.

⁴I А. Ю. і 3. P. IV с. 702. ») Ibidem т. IX с. 680. ⁰) Ibid. т. XI с. 332.

’) А. Востоков ъ. Приданое П. И. Шереметевой. К. Старина. 1888 р. № 8. с. 40 ’) Д. Б а н т ы ш ъ-К а м е и с к і й. Источники... ч. I с. 102.

•) Пам. Кіевск. Ком. для разб. др. актовъ т. IV. Відд. Ill, се. 42-45.

Збірник Ком. Зях.-рус. та угр. права, внп. 2 ft избЬ Гетманской столовой, на ГончаровцЬ печать войсковую*^1,)∙∙∙ Указ 17 листопаду 1720 р. наказує гетьманові при собі тримати державну печатку^{[86] [87]}). А втім і далі вона була атрибут Генерального Писаря, який, приміром, урочисто віз її при в’їзді гетьмана К. Розумовського до Глухова ^{[88] [89]}).

З 5-х Генеральних Писарів, що про них з певністю можу означити їхні попередні уряди (К. Мокрієвич, С. Прокопович, Савич, В. Кочубей, Андр. Безбородько), були до Генер. Писарства на урядах: 1) військових канцеляристів — 2, 2) реєнта — 1, 3) писарів Генер. Суду — 2.

Мала кількість не дозволяє робити певних висновків, проте в очі кидається, що коли инша Генеральна Старшина поповнювалася з пол­ковників, полкової старшини, бунчукових товаришів (а так само і з инших Генеральних Урядів), то до Генерального Писарства брато осіб, що мали певний канцелярський, діловий стаж.

Про Генерального Писаря А. Шафонський писав, що „недолжно сего чиновника, яко какого секретаря себ-Ь представлять: онъ только тогда, когда самі» гетманъ въ означенной канцелярій присутствовал!», по важнЪйшимъ дЪламъ докладывалъ и бралъ на себя должность проку­рора, въ другое же время онъ равный съ прочею Генеральною Старши­ною, и по Обозномъ Генеральном!» вторый членъ былъ. Вся Генераль­ная Канцелярія вь особенном!» и точном!» его была надзираніи; онъ распоряжалъ и управлялъ всЪми входящими и исходящими дЪлами и докладывалъ по важнейшим!» самому Гетману. Старшій канцеляристі», яко секретарь, зависЪлъ отъ его повеленій, и исполненіе гетманскихъ по воинству и гражданству рішеній принадлежало собственно Писарю Ге­неральному" ‘). Це визначення цілком характеризує Генер. Писаря у XVlIl в., коли Генеральна Військова Канцелярія стала ^спеціальна адмі­ністративна установа. Ж. Шерер більше підкреслює значіння Генер. Писаря, як радника: „Генеральний Писар або Генеральний Секретар, мав радити в усіх справах, як цивільних, так і військових, що належали до компетенції Генеральної Канцелярії"^[90]). І. Ломиковський писав, що „Генер. писарь — чиновник!» при гетман! исправлявшій должность канц­лера и відавшій весь приходъ и расходъ его" ^б). Звичайно, це непо­розуміння, бо „приходъ и расход!»" відати була компетенція скорше вже Генер. Підскарбія. Д. Бантиш-Каменський повторює загалом А. Шафонського: „Генеральный войсковый писарь, важнЬйшій сановникъ въ Малороссіи по должности имъ занимаемой, управлялъ всім и входя­щими и исходящими бумагами отъ Генеральной Войсковой Канцелярій, имілі» въ оной первое місто послі Генеральна™ Обозного и приво- дилъ въ исполненіе рішенія гетманскія по діламь военнымъ и граждан- •скилгь*’ ’). Б. Грінченко загалом справедливо (хоч і не даючи справжньої характеристики цього уряду) писав, іцо „посада ця [Генер. Писаря. ΓZ. O.] була дуже важна - це був, сказати-б, український державний секретар. Усі найважливіші справи всієї України переходили через його руки, не рішалися без його“²). Нарешті, проф. М. Слабченко пише, що „військових, або генеральних писарів, чи, як каже літописець Ве­личко, „нотаріевь ясновельможного гетмана¹¹, знаємо з XVI в. Ix мало бути двоє за статтями з Юрасем (§ 11), але в дійсності цього не було, якщо не рахувати той момент, коли уряди Дорошенка залишилися на місцях і при Самойловичу (Генеральна Старшина Дорошенка при Самой­ловичу загубила свої уряди. -7. О.) та проекта гр. Розумовського, що змушений був утворити посаду другого Генерального Писаря. (Як я вже вказував, 2 Генер. Писарів було й за часів Б. Хмельницького..∙7^. 0.). Компетенція Генерального Писаря за Турковським складалася „въ чи­неній опред-Ьленій по усмотрЪнпо и по дДОствію и исправности канцеля- ристь, кому якіе повЪтя и дЪла содержати и писати книги прихожих» Е. И. В. грамоти и отпускнихъ къ Е. И. В. доношеній, також» во всякихъ дЪлахъ универсаловъ и протокольных?* книгь записки**. Тут Турковськиії проминув важливе право Генерального Писаря — урочисту публікацію універсалів та височайших грамот, що, проте, могли доручати й иншим чинам канцелярії, — це добре, між иншим, розумів імп. Петро І; опріч цього, збереження усяких грамот, право доклада та секретарювання в Генеральній Канцелярії. Значіння Генерального Писаря було надзви­чайно велике на Україні. За словами Виговського, писар був „вь войскЪ Запорожском» владетелем» во всякихъ делах», а гетманъ и полковники и все войско его слушали же и почитали¹¹³). Мені здається, що оце вийнятково-впливове становище Генер. Писаря відноситься лиш до часів писарювання Ів. Виговського.

Без аналогічного уряду, звичайно, тяжко було обійтися всякій дер­жаві. Здебільшого вони звалися канцлерами (і тогочасний — XVIII в.— документ називає Генеральн. Писаря „Великій Канцлері» Украинскій*¹ ‘). В Англії пофеодального часу лорд-канцлер грав поміж близьких до ко­роля урядовців-радників першу ролю. Його функції були керувати дер­жавною канцелярією та зберегати (з часів Лизавети) велику державну печатку (печаткою королівською завідував лорд Priwy Seal). До 1532 р. цю посаду займали виключно правники^s). Тепер лорд-канцлер головує у палаті лордів.

Видатну ролю грав канцлер (IechanceIier) і в передреволюційній Фран­ції. Тут за проф. Есменом „канцлер мав зберегати та розпоряджатися печаткою Франції. Звідси виходить, що всі акти королівської волі, щоб мати обов’язкову силу, мали бути з печаткою Франції і неодмінно пере-

’) Д. Бантышъ-Каменск! й. !Історія Малой Россіи. Ч. Ill, сс. 468—174.

’) „Іван Виговськ.чй" с. 7 Черкаси. 1917. ∙) Op. сії. с. 60.

*) Черн. Губ. Btдомости. 1850 р. № 20. с. 200.

).Р. Г нсйст. Op. CtL с. 576 та пр. 2.

ходили через його руки та підлягали його контролю... Канцлер, як свід­чить Loyseau. мав головний догляд за юстицією і був начальником ма­гістратури... Канцлер був вдохновитель королівського законодавства. Це він найчастіше пропонував та редагував укази (les Ordonnances)... Нарешті, і це добре характеризує становище першого міністра, що добре відав право, — канцлер замість короля головував у кількох секціях королів­ської Ради" ’)•

У румунських князівствах XVI—XVII вв. урядові Генерального Писаря відповідає з одного боку уряд Логофета, що про нього A. Kce- нополь пише: „Логофет має як компетенцію редагувати універсали (Ies Chrysobules) князя й прикладати до них велику печатку"^[91]). Але з дру­гого боку підходить до Генерального Писарства й уряд постельника, що за цим самим вченим „як доглядач князівської спальні, завдяки чому й назва його твориться від слов’янського слова ρostel = ліжко, пізніше, че­рез близькі стосунки з князем, в які ставила його посада, зробивсь державним секретарем та міністром закордонних справ" ^[92]). Палаузов каже тільки, що постельники „завідували таємним державним та закордонним листуванням" *).

Канцлера зустрічаємо і в Польщі з аналогічними функціями. Проф. С. Кутшеба каже, що „Канцлерові належало керування канцелярією. Так само їх обов’язок був редагувати всякі акти, що від імени королівського видавалися, незалежно від їх характеру, однаково чи торкалися вони при- вилеїв земських, чи персональних, загальних уповноважень, чи до певних староств, то-що. так само, коли ці акти були політичною, раз-у-раз таєм­ною кореспонденцією. Тільки так можна визначити їх компетенцію. В усій своїй діяльності перебували вони в повній залежності від волі госпо­дарської. Мали виконувати те, що він їм наказував. Не могли вони вхо­дити у зміст акту,, в питання, чи відповідає він оригіналові. Звичайно, коли який-небудь акт був не згідний з правом, чи з иншим раніше ви­даним, мав канцлер звернути на це увагу господареву. А втім не міг він противитися господарській волі, хоч той порушував постанови"^ь); далі він каже, що „канцлер був у курсі таємної політики, приймав... послів закордонних держав од королівського імени. Він одбирав од них листи їхніх монархів, умовлявсь з ними, оголошував їм королівську волю" ^β).

У великім кн. Литовськім „канцлер завідував королівською канце­лярією; усякі документи, що мали королівський підпис, привилеї на чини й маєтності, дипломатичне листування, то-що, мав контрасигновувати канц­лер та вписувати до постійних актів канцелярії, тоб-то до метрики" ').

Як бачимо, всі названі уряди вельми подібні до Генерального Пи­саря Гетьманської України: як він, вони завідують державною канцеля­рією, зберегають державну печатку, провадять переговори з закордон-

ними представниками-послами. Важко лише знайти аналогічний уряд на Московщині, бо тут передусім, в одні ну від инших держав не було єди­ної державної канцелярії, отже не було й начальника її аналогічного Генеральному Писареві. З деякою натяжкою можна мабуть назвати по­дібним до Генерального Писарства лиш уряд „печатника" (носія дер­жавних печаток) зокрема, коли в середині XVIl в. цю функцію став виконувати „думный дьякъ⁴⁴, що відав Посольський та Печатний при- кази ^,).

VI.

Уряд Генерального Підскарбія було постійно встановлено лиш 1728 р. А втім він з великими й частими перервами існував ще з часів Богдана Хмельницького. Так, вже в грудні 1653 р. згадується..Чигиринской козакъ Иванъ гетманской подскарбей^{44 a}). На думку I. Кри- пякевича, „се мабуть ніхто инший, як Іван Ковалевський, військовий осаул, що рівночасно повнив якийсь двірський уряд в Чигирині (один з сучасників називає його,майордомом Хмельницького⁴)* Можемо висло­вити здогад, що до нього належала тільки технічна сторона скарбових діл, держання каси^{44 3}). Думаю, що великих підстав здогад І. Крипяке- вича не має, принаймні він його нічим не доводить. Досить згадати про те, що московські посланні, які згадують за Підскарбія — козака Івана, завсіди одзначали діяльність осавулів, як осавулів, бо вони добре знали аналогічний уряд у російських козаків на Дону. Можливо, що цей саме підскарбій і є той „ревизор?» скарбу войскового⁴* за часів Бог­дана Хмельницького, що про нього знав В. Модзалевський ’). Отже, неправдивий і погляд останнього, що лиш за Бруховецького „вперше заснований був уряд підскарбія^{44 5}). Я-б думав, що Бруховецький лиш поновив діяльність цього уряду часів Богдана Хмельницького. Деякий час цей уряд існував і за часів гетьманування Д. Многогрішного, бо „деякий час Ракушка й при Многогрішному виконував рбов’язки військо­вого підскарбія⁴⁴⁰). Так само і за Самойловича був такий уряд, дарма що з инііюю назвою „єнерал військовий⁴⁴, що „заступив місце підскарбія вій­ськового часів Бруховецького**, причому „обов’язки їх були тотожними" ⁷). За Мазепи мабуть не було Генеральн. Підскарбія. Проте аналогічні функ­ції міг виконувати той,,казначей‘‘-скарбник, що його згадується поміж старшиною, яка у 1703 р. приїхала з цим гетьманом до Москви*). Про

’) В. СсргЪевя ч-ь. Древности русск. права, т. І. с. 551.

^а) А. Ю. і 3. Р. т. X. с. 117.

^a) I. K р н п я к с в и ч. Укр. держ. скарб за Б. Хмельницького. Зап. Н. Т-ва ім Шевченка у Львові, т. CXXX. с. 101.

*) До історії мліїнського права Гстьманіцини. Зап. Укр. Н. Т-ва у Київі. т. XIII с.50. ' Ibid.

”) В. МолааАсвськи м. Перший підскарбій Р. Ракушка. Записки І Відділу У. А. Н. кн. Il-III. с. 33.

') Ibid. с. 34. прим. 2.

’) Колекція рукоп. М. Судівнка в бібл. б. К. Ун-Ту. № 96. сс. 557—558.

Генер. Підскарбія пам'ятали вкраїнські емігранти, обираючи р. 1710 на гетьманство в Бендерах П. Орлика. У розділі 9-му статтів вони ухвалюють встановити цей уряд і хоч, очевидячки, надають йому далеко ширших функ­цій, аніж він мав раніше, проте й кажуть, що у військові „всегда бывали Подскарбіи Енеральнын⁴* ’)• Артикул цей вказує, що старшинська класа передусім була незавдоволена з того порядку речей, в періоди, коли уряд Генерального Підскарбія не існував, що скарбниця військова була в ціл­ковитім розпорядженні гетьмана. Очевидно, Ті погляди й інтереси вислов­лював С. Величко, коли писав, що слід було-б. щоб „учинили съ между себе скарбника енералного войскового, жеби онъ такъ приході», яко и расходъ совершенно в!далъ, и во время приличное рахубу зъ себе зда- валъ старшин! енералной и полковникам!?*... ²). І справді справа стояла так, що пануюча старшинська класа не могла не обурюватися. Діло могло доходити до того, що по смерті Мазепи військовий, держав­ний скарб був настільки змішаний із персональними грішми покійного гетьмана, що небіж його Войнаровський здобув у спадщину і те й друге ³). І по смерті Скоропадського гроші військові знайшли „вь склеп!

’) Цей розділ містить у собі таке: „Поневажъ предъ симъ ні» войску Запорожскомъ всегда бывали Подскарбіи Енеральнын, которым скарбомъ войсковыми, млынами и вся­кими, до скарбу войскового належащими, приходами и повинностями заведовали и оными за вЪдомомъ Гетманскнмъ шафовалн, теды и теперь таковым порядокъ общимъ догово- ромъ установляется и непременно узаконястся, абы за увольненьем!», дасть Богъ, отчизны нашой зъ ярма Московского, увагою Гетманскою и соизволенісмь общимъ, былъ обрань Подскарбіи Енеральнын, человікь значный и заслуженный, мастный и благосовЪстный, который бы скарбъ войсковым въ своемъ дозор! м!лъ, млынами и всякими приходами войсковыми завЪдовалъ и оные на потребу публичную войсковую, а ус на свою приват­ную, за вЪдомомъ Гетманскнмъ, оборочалъ. Самъ зась Ясновельможный Гетманъ до скарбу войскового и до приходовъ, до оного належащихъ, не им!етъ належати и на свой персо­нальный пожитокъ употрсбляти, довольствуючися своими оброками и приходами, на бу­лаву и особу его, Гетманскую, належачими, яко то: индуктою. полкомъ Гадяцкимъ, сотнею Шсптаковскою, добрами Почсновскими и Оболонскими и нншнми нитратами, якіс здавна ухвалень! и постановлены на урядъ Гетманскін; больше зась Ясновельможный Гетманъ маетностей добръ войсковыхъ нс м!етъ самовластно себ! привлащати и иншымъ, мн!й въ войску Запорожскомъ, заслужены мъ, а найбарзій черицямъ, попамъ, вдовамъ бсзд!т- нымъ, урядннкомъ, ПОСПОЛИТЫМ!» H ВОЙСКОВЫМ!» мЪлкнмъ слугамъ свонмъ Гетманскнмъ и особамъ приватнымъ, для респектовъ, якихъ колвекъ, не раздаватн. А не тылко до боку Гетманского Подскарбій Енеральнын попрнсяжный, для дозору скарбу войскового. им!етъ набиратися, и гд! резиденція Гетманская утвердится, тамъ заставати, лечь и въ каждомъ полку два Подскарбіи. такъ же по присяжный, люде значный н мастный, общою, Пол­ковника. Старшины войсковой, и посполитой ухвалою, повинны знайдоватнея, которые бы о полковыхъ и городовыхъ приходахъ и посполитыхт, поборахъ знали, оные въ своемъ зав!дыванью и шафунку м!ли и каждого року порахунокъ зъ себе чинили. Якіе полковіе подскарбіи, м!ючи ре ла цію до Енерального Подскарбсго, должны будуть въ своихъ пол- кахъ о надлежащихъ до скарбу войскового приходахъ знати, оные отбирати и до рукъ Енерального Подскарбсго отдавати. Панове Полковники зась нсповинни также интерссо- ватися до скарбцовъ пблковыхь. контентуючися своими приходами и добрами, на урядъ Полковничій належаними". Д. Банты ш ъ-К а м е н с к і й. Источники... ч. II. сс. 250—251.

¹) Λtτo∏HCb С. Величка, т. UI. с. 56.

^u) H. M о л ч а н о в с к і й. Нісколько данныхъ о смерти и наследств! Мазгетьман надіслав до Стародуба допіру встановленого їм Генерального Підскарбія Романа Ракушку, що при цьому зробив новий поділ полку на сім сотень" ⁱ). 1 квітня р. 1761 Петро Жураківський — військовий товариш був призначений „кь націонал- ному его ясневелможности Батуринскому строенію для досмотру добро­порядочной работы". Тут він був „въ команді генеральнаго подскарбія Василів Гудовича" ^с).

З 4-х Генеральних Підскарбіїв — українців (Р. Ракушка, А. Мар­кович. М. Скоропадський та В. Гудович) до цього були: 1) бунчукові товариші — 2, 2) полковник — 1, 3) сотник — 1.

Отже й тут був далеко не „лЪствичный" порядок. Треба відзна­чити, що ніхто з Генеральних Підскарбіїв жадного вищого уряду по Ге­неральнім Підскарбійстві не зайняв.

Про Генерального Підскарбія А. Шафонський писав, що він „имЪлъ, такъ, какъ государственный казначей, въ своемъ соблюденіи всЪ Мало- россійскіе доходы и расходы. Онъ въ Генеральной Скарбовой Канцеля­рій предсЪдалъ и надъ Генеральною Счетною Коммиссіею главное надзираніе им!лъ“ '). Шерер писав, що „цей уряд встановлено ρ. 1729, щоб доглядати над національними прибутками та видатками. Місце їх засідань звалося Канцелярією Генерального Підскарбія" ^s). Очевидячки, автор має на увазі канцелярію,,Малороссійскаго Скарбу". Д. Бантиш- Каменський повторює трохи не тими самими словами визначення А. Ша- фонського ¹)∙ 1∙ Ломиковський в своему перелікові Генеральної Старшини зовсім забувається за Генерального Підскарбія. З сьогочасних вчених проф. Слабченко пише, що,.уряд Генерального Підскарбія, що відав військовий скарб, військові млини й землі, видачу пенсій та взагалі інтендантську частину, з’явився у 1728 р., але проф. Костомаров чомусь гадав, ще цей уряд існував ще у 1710 р. Правда, вказівки на підскарбія трапляються ще за Хмельницького Богдана, Бруховецького та Мазепи,,жебы онъ такъ приході», яко и расход* совершенно вЬдалъ и рахубу съ себе здавалъ старшині', а р. 1710 за Генерального Підскарбія мо­виться у конституції, проте цей уряд, як уряд, утворено допіру р. 1728. Під­скарбіїв було двоє, один із них обов’язково росіянин. При підскарбіях була скарбова канцелярія, рахунково-контрольна та окрема виконавча Комісія". Далі автор, визначаючи діяльність цього уряду, цитує подану вже в мене виписку про встановлення цього уряду з „Ръшит. Пунктові»" 1728 ρ.²). З цією характеристикою я не у всьому-б погодивсь. Так, за Б. Хмель­ницького та Бруховецького (зокрема останнього) Генеральні Підскарбії існували de facto, бо були конкретні носії цього уряду. Генеральні Підскарбії не завідували військовими землями; про пенсії на Гетьман­щині нічого досі невідомо, і авторові передусім треба було-б довести, що вони справді існували. Неясно, про яку саме виконавчу Комісію каже проф. Слабченко і що саме вона (коли справді існувала) виконувала.

В Англії від XV в. зустрічаємо аналогічні вряди в особах лорда- скарбника та канцлера державної скарбниці³). З них останній увіходив до постійного складу державної ради ')• У XVI—XVII вв. лорд-скарбник відав уже все фінансове управління країни ^{[97] [98]). Нарешті, від XVIII в. лорд- скарбник стоїть звичайно на чолі міністерства, фінансове управління відає з цього часу канцлер скарбниці [99] [100]). Як бачимо, в Англії уряд керівника фінансового управління досяг найвищого значіння (а саме таке має в Англії голова міністрів, що в його руках зосереджено всеньку виконавчу владу). Український Генер. Підскарбій ніколи такої ваги не мав, хоч коли-б справдилися бажання українських емігрантів „мазепин- ців“, іцо-до заведення українського парламентаризму, то Генеральному Підскарбієві була-б належала показна роля, яку йому забезпечував ар­тикул 9-й умови.}

У пофеодальиій Франції аналогічний (і дуже впливовий) уряд був,,Surintendant des finances'*'). У румунських князівствах поміж постійних членів найближчої господарської ради згадується „великий вестіяр", що за нього С. Палаузов каже, що „першопочаткова повинність його було доглядати господарський скарб. Він відав прибутки і видатки"⁸).

„Казначей" Московської держави XVl в. відав податки і витрати, судові справи про невільників, то-що. У XVlI в. компетенція його зву­жується: він завідує тільки готівкою „Казеннаго Двора*⁴, фінансове-ж управління провадять численні фінансові прикази. З,.казначея⁴⁴ на Мо­скві не був впливовий уряд і на східцях єрархії стояв він низько ').

Найбільший вплив на утворення уряду Генерального Підскарбія звичайно могли мати уряди підскарбіїв польських та литовських. А втім, оскільки такий уряд, як виїде зазначено, визнавали за необхідний через умови внутрішньої політики, доводиться обмежити вплив тільки засвоєн­ням самої назви уряду. Підскарбій коронний під иншими назвами існує від XIV в. Цей уряд, як свідчить проф. С. Кутшеба, мав такі функції: він завідував державною скарбницею, йому-ж належало й завідування до­кументальною частиною скарбниці, бо тут переховувано й документи, — „різні акти державні, що так чи инакше стосувалися до держави, збере- галися у скарбниці^{44 2}). Опріч того, Підскарбій завідував збиранням при­бутків та розпорядженням (з наказів королівських) скарбницею³). У ве­ликім кн. Литовськім Підскарбій земський..у 60 роки XVI в. стає на чолі фінансового відомства. Він має,примножати пожитки' у замках, містах та волостях господарських; йому підлягають старости, державці, городничі та всі урядники замків та волостів господарських у справах, котрі стосувалися до завідування господарськими маетностями. Він ого­лошується за головного начальника всіх митників. У Його завідування передається,мынца'. У його завідуванні є скарб господарський; усі при­бутки надходять до скарбу,къ рукамъ подскарбія земскаго*. З нього начальник усіх скарбних урядників. Він має право робити позики⁴⁴ '). Як бачимо, функції його далеко ширші за функції українського Генер. Під­скарбія і становище впливовіше. Підскарбій надворний вел. кн. Литов­ського був заступник Підскарбія земського або великого⁵); цього також не було на Гетьманщині, де в Підскарбіїв заступників не було.

VII.

Носіїв уряду Генерального Осавула було двоє; так було не тільки від Богдана Хмельницького *’), ба й до цього часу. Отож, при­міром, Куруківська умова 1625 р. знає двох Генеральних Осавулів⁷). на Комісії на Масловому ставі так само призначені 2 „осавулове войсковіе⁴⁴ (Левко Бубновський та Ілля Караїмович)"). Вже цитований розділ 11-й умови Переяславської 1659 р. містить у собі вимогу, щоб було двоє Ге- неральн. Осавулів, по одному з кожного боку Дніпра⁹). Одколи Україна поділилася, кожна Гетьманщина мала по двоє Генер. Осавулів. У ста-

’) В. Cep гі евич». Op. cit. т. І. сс.489—497.

^a) Op. сії. с. 73. ³) Ibid. с. 74.

⁴) I. M а л н н о в с к і й. Op. cit. ч. II в. II. с. 184. Так само І. Вольф. Op. сії. с. 184- ^t) Вольф. Op. cit. с. 190.

^b) Проф. М. Слабчснко. Центр, учр. Украины XVII—XVIII ст. с. 58.

’) Акад. Н. Василенко. Очерки по нсторіи 3. Руси и Украины, с. 321. ') Дневник-ь Симеона Оскольскаго 1638 г. Λtτoπ. С. Величка т. IV. сс. 282—284. ’) А. Ю. і 3. Р. т. IV. с. 267.

новищі цих Генер. Осавулів була мабуть якась одміна, бо, очевидячки, не дурно відзначається, що той чи инший з Генеральних Осавулів був другий Генеральн. Осавул (як от Валькевич у 1741—58 рр., Ів. Ско­ропадський за 1700—1706 рр.) ’). Мабуть цей другий Генеральний Осавул инколи звавсь ще „підосавульний", бо так у квітні 1673 р. зве одного з Дорошенкових Генерал. Осавулів І. Самойлович, кажучи, що той при­значив за наказного гетьмана „подъесаулного своего войскового, Шу­лика названного"... ’•). З дальших цитат побачимо, що цей підосавульний Шуліка, був Генеральний Осавул. Мабуть, цей другий осавул стояв по­мітно нижче як перший, бо цим, очевидячки, можна пояснити ту різницю, що її між иншим робили російські посланці, роздаючи Генер. Старшині подарунки. Отож, приміром, на раді 1672 р. кн. Ромодановський дав „Ясауломъ: Ивану Лысенку сорокъ [соболів. Л. О.) 60 рублеві», Леску Черняку сорокъ соболей 30 рублевъ" ^l)∙

Перед тим як писати про Генер. Осавула та характеризувати його діяльність, слід вказати, що з Осавулів починається ніби-то друга група Генеральн. Старшини. Тяжко пояснити різницю в становищі обох груп, бо трохи не завсіди колегія Генер. Старшини виступає як єдине ціле. А втім, вона, очевидно, все-ж-таки існувала. Треба тільки згадати за час, коли скинуто було Многогрішного: Гетьманщиною, як вже вказувано, правила колегія з Генеральної Старшини, що складалася з Генераль­них Обозного, Суддів та Писаря. Иншої Генер. Старшини в цім складі немає. Треба ще згадати, що коли в актах XVH в. московські посланці завсіди називають першу Генеральну Старшину по батькові, або дають їй прізвище, то для Генер. Осавулів (і Хоружого і Бунчучного) це спо­чатку рідке явище. До них ставляться простіше, — вони для москалів — Демки, Миски, Васьки, то-що. Тільки згодом ця нижча, так-би мовити, Генеральна Старшина вирівнює своє становище, остаточно вже у XVIlI в. Треба ще сказати, що коли перша Генеральна Старшина, очевидячки, стояла єрархічною стороною вище як полковники та невідомі випадки коли-б з Генерального Обозного, або Судді, або Підскарбія, ставали полковники, то з Генеральн. Осавулами це було досить часте явище. Так, напр. р. 1671 Генеральн. Осавул Г’винтовка стає Ніженським пол­ковником ‘), у 1677 р. Генер. Осавул Ів. Лисенко стає переяславським полковником у 1685 р. так само переяславським полковником робиться Генер. Осавул Л. Полуботок, у р. 1689 Генер. Осавул Мих. Микла- шевський призначається на Стародубське полковництво¹’)- Важко пояс­нити це явище. Найпевніш його викликало те, що перші Генеральні Старшини мали все-ж-таки деяку постійну компетенцію (хоч опріч цього

^,) В. M о д з а л е в с к і й. Малор. Родоеловннкъ т. І. с. 163; т. IV. с. 661.

’) А. Ю. і 3. Р. т. XI. с. 237.

^a) Ibid. т. IX. с. 952.

‘) А. Ю. і 3. Р. т. IX. с. 579 - 580.

') В. M о д з а л е в с к і й. Малор. Родословникт» т. III. с. 127.

) Ibid. т. III с. 476.

і засідали в раді, виконували доручення, то-що). Нижча-ж Генеральна Старшина, як побачимо далі, сталої компетенції не мала, залежала отже більше від гетьмана, що давав їй різні спеціяльні доручення, і мала мен­ший вплив та вагу.

Сказане, звичайно, не виключає того, що той чи инший з Гене­ральш Осавулів міг особисто стояти близько до гетьмана, посідати впли­вове становище. Отож, напр.» росіянин В. Унковський, згадуючи (р. 1651) за близьких до Богдана Хмельницького осіб, називає Генер. Обозного та двох Осавулів ’). Так, напр., пише грек Павло до царя Олексія Михай­ловича: „мая въ 10 день 11651 р. Л. О.] пришла къ гетману вЪсть, что не стало жены ево... И я ходилъ къ нему о той его кручине розго- варивать, и вь то время былъ при немь ясаулъ ево Демка**... *), що прийшов до гетьмана з тією-ж, мабуть, метою (а це доводить його близь­кість до гетьмана). 17 березня р. 1672 старшина, що везла скинутого гетьмана Многогрішного до Москви, казала, що „естли бы де генералной осаулъ Павелъ Грибовичъ вь то число быль при гетман!, какь они его гетмана взявъ оковали, и имъ де его гетмана взять было немочно, по­тому что тотъ ясаулъ ему гетману был?» в!ренъ, и многіе небылые слова на старшині» ему сказывали ложно, и ночнымъ времянемъ хаживал?» везд! по дворамъ, и какіе слова гд! услышитъ, потому жъ и сказы- валъ“ ^{[101] [102] [103]). У червні р. 1657, коли Б. Хмельницький розмовляв з цар­ськими посланцями, окольничим Ф. Бутурліним та дьяком В. Михайло- вим, і вони почали були говорити про землю для київських стрільців, Генеральний Писар (Ів. Виговський) та Генеральний Осавул (їв. Кова- левський) проти цього „говорили розвратно и шюмно“. Другого дня ви- правдуючися Виговський сказав: „А вс!хъ пущи въ томъ д!л! помЪшку чинитъ Ясаулъ Иванъ Ковалевскій и со мною о томъ передъ гетманом^ споръ великой чинитъ; хотя бъ ему какой подарокъ дать, чтобъ онъ въ томъ д!л! пом!шки не чинилъ никакіе“ ,)∙ Наведені факти свідчать за чималий вплив деяких Генеральш Осавулів. Мабуть, його мав також і будучий гетьман Іван Мазепа, що зумів з цього уряду перейти до геть­манства.}

Щр-ж можна сказати за компетенцію Генеральних Осавулів? Р. 1751 Генеральна Старшина на це відповідає, що „Енералніе Асаули, Хоружій и бунчучній жили при гетману, по перем!намъ, для повел!ваемых оть гетмана д!лъ и приказовъ, какъ и другіе Енералніе старшини; во время же походу самого гетмана и із нихъ, кому приказано было, и по гетман- скимъ повел!ніямь распоряжения полковъ содержали** ^[104]). Мало не так само говорить за це й „Инструкція Господамъ Генералнимъ Асауламъ Ивану Жоравкі, Ивану Скоропадскому, Хоружому Данил! Апостолу, бунчучному Якову Тарновскому“ 5 грудня р. 1763, що її (бо оскільки мені відомо, її ще не надруковано) я додаю до цієї роботи. Гетьман, звертаючися до названої старшини, пише: „Скоро с прибытия нашего в* Малую Pocciio кь Гетманскому управленію, веліли мы всім* господами Генералним* Старшинам* и полковникам* подать нам* репорт* съ пока- заніем* кому какая из* гпд* генералних* старшин* должность при­надлежит*, каков* репорт* за руками всіх* тогда бывших* генералних* старшин* и полковников* нам* и подан* (це й є той „репорт*“-від- повідь у 1751 р. Генеральн. Старшини за Ті компетенцію за Скоропад­ського, що його знайшов серед инших цікавих і цінних документів XViii в. академик Н. П. Василенко і на який я тут, завдяки його ласкавій згоді, раз-у-раз покликуюся], и в* оном* представлено в* чем* их* как* гене- рално всіх*, так* и собственно каждаго должность состоит*; и между темь что касается до асаулов*, хоружого и бунчучного генералних* то показано, яко должни они находится при гетмані переміно для поруче- нія им* случающихся дЪлъ и приказов*, но как* сія должность ваша (кром! того прямого долгу, что при случай командровання куда в* по­ход* немалой части малороссійскаго войска из раземотренія нашего дол­жен* кто съ вас* употреблен* быть над тім* войском* командиром*) точного предписанія не имЪет*, то запотребно мы нашли как* по тому общему генералних старшин* и полковников* репорту, так* и сверх* того в сходственность ваших* чинов* в* должность всегдашную опре­делить следующее"... ’) (далі йде низка нових обов'язків цієї Гене­ральної Старшини). Отже, рр. 1751—63 Генеральні Осавули не знали ніякої компетенції опріч „порученія случающихся діл* и приказов*" та командування військовим загоном в окремій виправі. Тимчасом можуть сказати, що Генеральні Осавули за другої половини XVlII в. вже за­булися за свою минулу компетенцію. Я гадаю, що в основному Гене­ральна Старшина і р. 1751 судила вірно й про обов’язки Осавулів, Хо­ружого й Бунчучного, що до XVII в. Инколи у XVIl в., правда, можна знайти якийсь натяк на якусь-то спеціяльну функцію Генеральних Оса­вулів. Так, у згадці про скинення з Генеральн. Писарства у Москві За­хара Шийкевича, що я її вже цитував, перед вів „ясаул* войсковой арматной" (тоб-то Генеральної Військової Артилерії) Б. Щербак, проте він пояснював це тим, що.,войсковые діла належат* на них* ясаулах* войсковых*" ^{[105] [106]). У цитованім також листі з Москви брата Орликового Генеральн. Осавула Бутовича він, радячи приїхати до України, каже, що „ты непотребный а ні до войны, а ні до рады яком" [107]). А втім з цих натяків не можна винести нічого певного за компетенцію Генераль­ного Осавула. Спробую її за актами схарактеризувати.}

Генеральні Осавули беруть участь у Генеральній Раді, і то участь активну; вони ніби-то були розпорядники її. Так, напр., в одному з спис­ків Граб янчиного літопису про обрання гетьмана по смерті Б. Хмель­ницького е, що на Генер. Раді „настроилися согласно вси, приводом* асаулов* генералних* и инних*. ити к* Юрію'⁴, просити не зрікатися від гетьманування ^,)∙ На Переяславській раді р. 1654, коли вийшов на раду гетьман, „ясаул* войсковой велілі» всім* молчать" ²). На обранні Розумовського Генер. Осавул Якубович командував усіма козацькими полками, що були на обранні ^а).

Далеко частіше, ніж инша Генеральна Старшина Генеральні Осавули командували підчас війни окремими частинами українського війська — були „наказні гетьмани" його. Так, р. 1620, коли вірити Маркевичеві, „Сагай­дачний надіслав на допомогу до поляків супроти турків шість полків з Генеральним Осавулом Потребляем" ^,). Р. 1648 за Бандтке кн. Я. Вишне- вецький „розгромив під містечком Звяглем Осавула Кривоноса, що був скупчив до 60000 наволочи Imotlochu) і пустошив Волинь та Поділля** ^b). 16 червня 1651 р. коринтський мітрополіт пише цареві Олексію Михай­ловичу: „и гетман* ясаулу своєму Демк! далъ знамя и булаву, что быть ему вторым* гетманом* [тоб-то наказним гетьманом. Л, О.], и по­слал* за Потоцким* и за Калиновским*, а съ ним* послал* 60000 Коза­ков* до 30000 ногайских* Татар"⁶). У серпні 1653 p. ∙ гетьман „веліл* из* войска войсковому есаулу Демку съ Козаки итти за Білую Церковь, чтоб* из* Ляцкого войска добыть языка" ⁷). У жовтні 1663 р. місто Поток взяв Генеральн. Осавул гетьмана Бруховецького П. Нужний ^). У серпні 1666 р. військом, що стояло біля м. Піщаного командував Генеральний Осавул Артем; під його командою було 7 полковників ')• У червні р. 1667 гетьман Дорошенко посилав „Демьяна Пилея, есаула своего енералного, наказным* гетманом*, что бы в* Білой Церкви Ляхов* добывали" ”’). У вересні р. 1670 гетьман Д. Многогрішний казав подьячому Мих. Савіну, що він „веліл*... войска собрать тысячи» человек*, а началной человек* у того войска будет* войсковой гене- ралной есаул* Матвій Гвинтовка, а при нем* Матвії войсковым* яса- улом* бывшей Кіевской полковник* Костянтин* Солонина" ”) (це військо мало йти супроти Ст. Разіна). 5 липня р. 1674 гетьман Самойлович сповіщав Московський уряд „о посылк! из* под* Канева за Дніпр* под* Паволочь полку Дубенского с* ясаулом* нашим* генералным* на снесеніе противников* в* Паволочи при Гамалеї обрітающихся"... ^,∙^,).

^,) Л!топись Гр. Грабянки. с. 156. К. 1854.

) Д. BiiHTMiiiii-KaMeHCKi й. Источники... ч. 1. с. 40; А. Ю. і 3. P.т. X. с. 217. ^э) Васильчиков*. Семейство Разумовских*, т. I. с. 121.

*) Исторія Малороссіи. т. 1. с. 111. 1842.

) Dzicjc Krolcwstva Polskiego przcz J. Bandtkie, t. 11. s. 313. 1820.

°) А. Ю. і 3. Р. т. III. с. 448. ^τ) Ibid. т. III. с. 497. ') Ibid. т. V. с. 189.

^v) Ibid. т. VI. сс. 148, 155. ¹⁰) Ibid. т. VI. с. 192. ^u) Ibid. т. IX. с. 262.

ⁱⁱ) Ibid. т. XI. с. 530.

У лютому р. 1675 заступити Генерального Хоружого гетьман послав „въ Лубны енералного ясаула Лысенка, а съ нимъ въ прибавку къ преж- нимъ пошло охочихъ казаковь человЪкъ со 100“ ^,)∙ В серпні того-ж-таки року Дорошенковим військом (воно складалося з 2 000 сердюків) коман­дував Генеральний Осавул Шуліка ²). Р. 1692 в погоню за ордою „хо- дилъ за ДнЪпръ асаулъ Гамалея з войскомъ, и не нагнавши, назадь по- вернулъ”... ^s). Він був „зъ немалимъ войскомъ коннимъ“, додає до цього Граб’янка⁴). З наведених численних прикладів видко, що вій­ськове командування окремими загонами українського війська, окремими виправами дуже часто доручувано Генеральним Осавулам; в усякім разі далеко частіше призначалося їх за військових ватажків ніж попередню старшину.

Опріч цього, Генеральних Осавулів висилали виконувати різні до­ручення військового характеру ad hoc. Отож, 2 лютого р. 1667 гетьман Бруховецький писав до Москви, що після волоського полковника К. Ми- галевського залишилися на Лівобережжі його козаки; гетьман „посы­лал!» оть себя къ нимъ генералного ясаула Павла Костянтинова, чтобъ ихъ тамъ не малыхъ собраней врознь развелъ”... ’). У листі 30 листопаду р. 1675 гетьман Дорошенко скарживсь, що „самъ ясаулъ войсковой Лы­сенко здЪ въ Чигиринъ-ДубровЪ стережетъ, чтобъ ни кто на нашу сто­рону не Ъхалъ и нашихъ посланцовъ вездЪ перенимать велить и ло­вить” ' Підчас переправи через Дніпро за Чигиринської баталії р. 1678 „на той сторон-Ь [Дніпра; Київської. із стольником Ф. Протасьєвим був делегований Генер. Осавул Іван Скоропадський^,,). В скарзі у 1707 р. Київського війта на сотника Київської сотні за те, що він, останній, записує міщан у козацтво, до Київа були надіслані..осауль енералній Иванъ AomI- ковскій и писарь судовъ енералнихъ Семенъ Савичъ, и производили слід- ствіе“... Але опріч того вони й винесли й певні постанови: виписати міщан із козацького реєстру, а також щоб козаки, котрі мешкали на мі­щанських землях, платили „належную до ратуши куницю, если тая здавна передъ симъ з тнхъ грунтовъ была отбирана повинность, и теперь bc⅛, що до кого доведется, безъ жадной смаги отдавали" ^,). Р. 1714, щоб роз­відати про зловживання полтавського полковника I. Черняка, гетьман Скоропадський надіслав Генер. Осавула Бутовича ^{[114] [115] [116] [117]). Генеральн. Осавул Вас. Жураківський „вкупі з Степаном Максимовичем |у 1718 р. Л. 0. | розбирав справу в скарзі Стародубських полчан на полковника свого Л. Жоравку"...я). Р. 1763 завдяки незгодам у Київськім магістраті „гр. Ро­зу мовський командирував був до Київа Генерального військового Осавула Скоропадського та наказав йому,забравъ урядниковъ и мЪщанъ, явив­шихся первейшими возмутителями, прислать въ Глуховъ’. Скоропадський приїхав до Київа напередодні нового року й одразу-ж заарештував та вислав до Глухова багато осіб, що їх було записано до списка Сичев- ського, під суворою вартою й численним конвоєм" *). Р. 1723 гетьман­ськими комісарами для перевірки в Бакланській та Мглинській сотнях скарг на Меншікова було призначено Генер. Осавула — Жураківського та Генер. Бунчучного Я. Лизогуба[118] [119]).}

По-за цим Генеральні Осавули виконують і инші доручення. У 1720 р., коли визначали межі Почепської волости, в складі гетьманських комісарів був і Генеральний Осавул В. Жураківський^,). Р. 1715 Генер. Осавул Бутович передає новому Галицькому полковникові М. Милора- довичеві його рангові маєтності^{[120] [121] [122]). Того-ж-таки 1715 р. „сотенну корогву [Новгородської сотні Стародубськ. полка. JJ. 0.] передав Лисовському Генеральний Осавул, що спеціяльно для цього їздив до Новгородка" *). У 1751 р. Генеральні Осавули Валькевич та Якубович відають „Комис- сію Батуринскаго и Глуховскаго домові» гетманскихъ строенія" 0). Р. 1761 в Генеральн. Осавула Жоравки була комісія для збору від старшини, бунчукових, військових та значкових товаришів „сказокъ" про їхню службу ,0). Зустрічаємо й дрібніші доручення-командирування. Так, р. 1650 Зборівські статті заявляли для запису у київські гродські книги „панъ Демко, ясаулъ войсковый и панъ Данило Нечай, полковникъ бряславской".. ,)∙ У лютому р. 1667 волоський полковник Кость Мига- лезський, виправдувавсь у Москві, що „которые де обиды его полку казаки Малороссійскимь жителемъ чинили, и тЬмъ по сыску чинено на- казаніе при гетманскомъ ясаул! при Артём!"...4). У серпні р. 1708 Генер Осавул Д. Максимович везе лист гетьмана до царя з повідомленням, що Кочубею й Іскру скарано3). Як бачимо, й ці дрібні командирування Ге­неральних Осавулів були досить часті і ніби-то далеко частіші за ко­мандирування попередньої старшини.}

У виписці з розвідки 1. Крипякевича „Український державний скарб за Богдана Хмельницького’*, що я її вже був цитував, автор запевняє, ніби перший військовий підскарбій був Генер. Осавул їв. Ковалевський. Як я вже вказував, це припущення здається мені за мало ймовірне.

У другій половині XVlll в. намагаються надати Генеральним Оса­вулам певні, сталі обов'язки більш-менш постійного характеру. Так, „Экстракть" 1786 p., що його видав академ. Н. Василенко, каже про надвірну компанійську корогву, що її „команды*⁴ з 1752 р. „въ смотре- ніи были генеральных!» асауловъ Якубовича и Васильевича" (Вальке- вича «7. О,)... „Потом!» ві» 763-мъ году декабря месяца надворная компа­нейская короговъ поручена въ в!деніе, по орд!ру его [гетьмана. Л. О.|, генеральним!» старшинам?», асауламъ Жоравк! и Скоропадскому, хоружему Апостолу и бунчучному Тарнавскому*¹ *)• Ця остання згадка, очевидно, як-раз стосується до..!інструкцій" 5 грудня 1763 р., що про неї я вже був згадував (подаю Ті як додаток до цієї роботи). Ця інструкція призначає певні обов'язки й компетенцію названій Генеральній Стар­шині— Осавулам. Хоружому і Бунчучному. Артикул 1-й її’ пропонує пе­ревірити кількість і стан „выборных" козаків і представити „мн!ніе при доношеній” про розподіл їх по полках. Розділ 2-й пропонує перевести аналогічну роботу що-до „одноконних” козаків. Артикул 3-й наказує,,представить мн!ніе при доношеній” про потрібні заходи у караульній службі. Артикул 4-й пропонує робити що-року „смотри" полків. Гене­рал. Осавулам за цим розпорядком доводилося робити їх через рік („а на другій год хоружій и бунчючній"). При цьому винного у „неис­правности" Генеральна Старшина могла „оштрафувать... за согласіемі» о томъ з полковникомъ того полку". На випадок скарг від козаків на „отя- гощенія и обиды”, „оную [скаргу] принявъ ежели можно также вскор! разобрав!» обиженному доставить слушную сатисфакцію". Якщо-ж це була складна справа — чинити за 7-м артикулом (про нього нижче). Артикул 5-й пропонує доглядати за надвірною компанійською корогвою та за компанійськими полками (стежити, щоб компанійські козаки були по своїх полках, „ни у кого партикулярно въ Малой Росши не остава­лись" та розібрати питання про „подвойних" козаків компанійських пол-

’) А. Ю. і 3. Р. т. X с. 453.

⁴) Ibid. Т. VI. с. 167.

Д. Б а н т. - К а м с к с к і й. Источники... ч. II. с. 81.

') Экстракть... сс. 246—247.

ків). Розділ 6-й передає згаданій Генеральній Старшині команду над жолда- цькими ротами. Артикул 7-й доручає їй розглядати і розслідувати скарги козацькі на полкову й сотенну старшину. Генеральна Старшина має „по таковим ділам... произведши надлежащія следствия, представлять намъ [гетьманові. характеру, що мали привести до певних реформ військової організації. Такі доручення даються ще й після цієї інструкції. Так, 19 квітня 1765 р. указ з Малоросійської ко­легії наказав Генер. Осавулові Скоропадському та Генер. Бунчучному Тарновському скласти план-кошторис постачання харчів й фуражу кон- систентам ²).

Закінчуючи оглядати діяльність і компетенцію Генеральн. Осавулів, гадаю, що треба сказати, що наведені дані свідчать за те, що певну

’) Op. cit. с. 84.

*) Колекція рукоп. М. Судівнкз в бібл. б. К. Ун-та. № 97. Ч. V! сс. 715—718.

компетенцію для них знайти важко, навіть, для XVII в., бо у XVIII в., як видно з документа академика Н. Василенка, опріч „случающихся Λ⅛λt> и приказовъ“ нічого сами вони не могли вказати. Наведена харак­теристика найшвидше, мабуть, говорить за те, що Генеральні Осавули виконували передусім доручення військового характеру. Переводячи на сьогочасну мову їх, мабуть, можна назвати гетьманськими ад’ютан­тами чи старшинами для окремих доручень (та урядовцями для окре­мих доручень за мирних часів). Проте, аналогія ця вельми небезпечна, бо опріч того Генеральні Осавули були ще й довірені люди гетьманові, довірені люди старшинської класи, що їх на цей уряд наставляла, активні учасники нарад у Раді Старшинській. Усе це надає їм не аби­якої ваги, і в усякім разі не значіння простих виконавців гетьманської волі і наказів.

19 Генеральних Осавулів, що їхню попередню перед Генеральним Осавульством діяльність я простежив (переважно за,,Малороссійскимь Родословником** В. Модзалевського), а саме: І. Лисенко, Гр. Гамалія, Л. Полуботок, М. Миклашевський, І. Мазепа, Андр. Гамалія, І. Ломи- ковський, І. Скоропадський, Гр. Герцик. Мих. Гамалія, Вас. Жураків- ський, Ст. Бутович, Ф. Лисенко, 1. Мануйлович, П. Валькевич, І. Ско­ропадський (1762—81 рр.), Д. Оболонський, І. Жоравка та Я. Якубович ’), до Генерального Осавульства займали уряди:

1. Бунчукових товаришів — 4,^s

2. їх попередників — знати, військових товаришів 2,

3. Сотників — 3, 7. Полковник — 1,

4. Генер. Хоружих — 2, 8. Полк. Осавул — 1,

5. Генер. Бунчучних — 2, 9. Полков. Писар - 1,

6. Накази, полковників — 2, 10. Гетьманськ. дворянин 1.

З цього підрахунку видно, що найбільше до Генер. Осавульства при­значалася неслужача (неслужача постійно, бо раз-у-раз певні доручення й вона несла) старшина — значні військові та бунчукові товариші. Склад по­передніх урядів дуже різноманітний, „лЬствицьґ* знов-таки немає (з Генер. Хоружих, що ніби-то стоять безпосередньо за Генер. Осавулами тільки 2 із 19 випадків призначень на Генеральне Осавульство).

У літературі за Генеральних Осавулів згадував передусім Шафон- ський, що каже „какі» Генеральный Обозный всею вЪдалъ артиллеріею, такт» Генеральний Асаулъ ві» мирное и военное время по Гетман^ первое надъ всЬмъ козацкимь войскомь, кромЪ Запорожскаго, имЪлъ начальство: он!» осматривал!» и исправлял!» оное. Съ начала заведеній сего войска, быль только один!» Acayлі» Генеральный, а послі, два, имЬя всякій пре­порученную ему отъ Гетмана часть. Сверх!» настоящей ихъ военной долж-

’) „Краткое опнсаніс Малороссін" (с. 226). літопис Граб’янчни (с. 92.∙, а за ними й В. Модзалевський (Малор. Родоса, т. III- с. 555) називають у 1650 р. Генер. Осавулом майбутнього гетьмана Дем’яна Многогрішного. Це не вірно. Осавул Богдана Хмельниць­кого Дсмко був по батькові Михайлович, а не Ігнатович. Див. А. Ю. і 3. P. т. XIV с. 47. ности, вміли они нерЪдко в-»> мирное время и гражданскую, присутствуя по повелйнію Гетмана въ Генеральной Войсковой Канцелярій** '). Тут неясно, звідки знає Шафонський, що спочатку був один Генер. Осавул, у чому саме виявлялося „начальство наді» всімь козацкимъ войскомь". яка саме була,,препорученная оть Гетмана часть*'. Ж. Шерер правильно називає Генеральних Осавулів головними, генеральними, ад'ютантами (aides-de-camp generaux)⁷). „Есаулъ Генеральный, писав I. Ломиков- ський, состоялъ въ числЪ старшины своего войска, какъ бы дивизюнный генералъ, и титуловані» вельможный п а н ъ [розбивка авторова); ихъ было всегда два: старшій изъ них былъ хранитель гетманской булавы. Они временно присутствовали въ генеральной войсковой канцелярій, но главная ихъ должность состояла — объЪзжать полки и за исправностью ихъ имЪть строгое наблюдение. Во время войны командовали они частью войска, а буде не было верховнаго начальника, то и всею армією"^{[123] [124] [125]})*’ Тут цікава згадка за те, що один із Осавулів зберегав гетьманську бу­лаву; проте у відомих мені джерелах я не знаходив її підтвердження. Неясне і невірне порівняння з „дивизіонньїмі» гонераломъ", бо певною частиною війська Осавули не командували. „ОбъЪзжать полки" мусіли вони за інструкцією р. 1763. Мабуть вона це вперше встановила, бо 1751 р. Генеральна Старшина за це не згадує. А в иншому це досить вірне для свого часу визначення Генер. Осавулів. Бантиш-Каменський визначає Генер. Осавулів за Шафонським, додавши од себе тільки ціл­ком невірне речення, що,,Bct полковники были ему,Осавулові. JI. 0.) подчинены" ¹)∙ Академик М. Грушевський цілком слушно вважає Гене­ральних Осавулів за гетьманських ад’ютантів^[126]). Нарешті, проф. М. Слаб- ченко пише, що „Генеральні Осавули відомі також од XVI в. Од Богдана на Україні було по двоє Генеральних Осавулів, а псевдо-Кониський двох осавулів застосовував навіть до часів Баторієвих, що невірно. Ви­ходячи з § 11 Юрасевої умови з Москвою, можна вважати за вірне твердження Костомарова, що на кожнім боці Дніпра було по Гене­ральному Осавулу. Генеральні Осавули мали керувати піхотою й кін­нотою в українській армії, розсилати універсали та видавати їх з при­воду скарг на старшину, то-що^в). На кожнім боці Дніпра по одному Ге- неральн. Осавулу було тільки недовгий час кілька місяців за пактами р. 1659. І тут неясно, в чому саме виявлялося „керівництво піхотою й кіннотою в українській армії". Чи-ж не була функція Генер. Писаря (у XVII в.) та Генеральної Військової Канцелярії (у XVIII в.) розсилати універсали?

Аналогічний уряд був в автономній Січовій громаді. „Обов’язки військового Осавула (за Яворницьким) були вельми складні: він стежив за порядком та добрим ладом поміж козаками у мирний час у Січі, у військовий час у таборі, слідкував за виконанням вироків судових за присудом кошового або всієї ради, як у самій Січі, так і у далеких військових паланках; виконував розслідування з приводу різних супере­чок та праволомств поміж сімейних козаків Запорозького поспільства; заготовлював провіянт для війська на випадок війни, приймав хлібне й грошове утримання і, з наказу кошового, розподіляв його згідно з поса­дою кожного старшини; охороняв усіх, хто переїздив по степах Запо­розьких вольностів; захищав інтереси на прикордонній лінії; його над­силано попереду війська для розвідки про ворогів; він слідкував за ходом бою підчас баталії, допомагав тій чи иншій стороні підчас бою... Звідси зрозуміло, чому військового осавула різні мемуаристи та істо­рики звуть „поручником", „давнім архонтом атенськнм", правою рукою та правим оком кошового та порівнюють його посаду з посадою міністра поліції, генерал-ад’ютанта при фельдмаршалі" ^,)∙ І справді, його обов'язки були такі „складні⁴[127], що далеко простіше визнати, що січовий осавул робив геть-усе, що йому доручали, тоб-то був, як і на Гетьманщині — ад'ютант. „Есаулы", „Эсаулы" були і в російських козаків. У словнику Брокгавса і Ефрона •) про „есаула" у Донському війську сказано, „що звання [військових есаулів../. 0.) у донському війську надавалося знат­нішім, по отамані, чинам; таких есаулів було двоє; вони докладувалн справи у військовому правлінні, завідували військовими прибутками, поліцією, то-що" ⁱ). Тут аналогічні як кількість осавулів так і загальний характер діяльности (різні справи). У Донському Війську „есаулы" зали­шилися й до останніх (передреволюційних) часів; при цьому вони захо­вали свій характер ад'ютантів, старшин для окремих доручень: „при військовому наказному отаманові є, для окремих доручень, два військо­вих есаули, що мають штаб-офіцерський чин" ’).

Козацькі війська, як українські так і російські, безумовно запози­чили цей уряд зо сходу. Осавулів ми знаємо в Криму: в статійному списку подьячого Шостакова, що в грудні р. 1677 їздив до Січи, є, що 11 грудня „пргЬхалъ въ СЪчю изъ Крыму ханской есаулъ Тегай, и привезъ на окупъ Богдана Бережецкаго, бывшаго бунчюжного Доро- шенкова" ’’). Були вони і в астраханських татар ®). Були вони і в Хівін- ськім та Коканськім ханстві: „у Хіві осавулами звуть двірських старшин, що їхній обов'язок уводити прохачів до ханського палацу, підчас так ззаних арзів, тоб-то публічних авдієнцій. При дворі Коканського хана осавулами звали урядових двірських осіб, що їх хан надсилав до дале­ких кишлаків (осель) перевіряти правильність учинків народніх казіїв або суддів... Ранг осавула був і в монголів, проте невідомо, що саме він значив; у татар, як каже арабський письменник Абуль-Махасен, осавул значив начальник гвардії'*

В инших державах важко шукати цілком аналогічних урядів Гене­ральним Осавулам. Річ у тім, що в державах монархічних й при тім з старою, „споконвічною**, так-би мовити, владою більшість урядів при- бічних до монарха мали суто двірський характер, тимчасом як на Укра- їні-Гетьманщині безумовно ніяких підстав для цього не було й Гене­ральна Старшина українська мала військовий характер. Тимчасом багато з двірських урядів инших держав сполучає з українською безкомпетент- ною, якщо можна так сказати, Генеральною Старшиною (Осавулами, Хоружим, Бунчучним) саме те, що і їхні двірські функції виконувано рідко, вони ставали фікцією і з носія двірського уряду був de facto член королівської ради та виконавець її та короля наказів.

Такі уряди в Англії були (з XVI в.) обер-камегер (Lord-Chamber­lain), граф-маршал (Earl Marschal) та камергер (King’s Chamberlain), про якого Рудольф Гнейст пише, що це була „особа вельми впливова, йому раз-у-раз доручувано спеціальні доручення, але свого окремого відомства лорд-камергер не має** ²). У Франції за давнього порядку трохи чи не такий був уряд конетабля (Le Connetable); він, дарма що спочатку керу­вав королівськими стайнями, де-далі став виконувати військові функції; йому раз-у-раз доручувано командувати королівським військом підчас війни ⁱ). У румунських князівствах деяку аналогію з Генеральними Оса­вулами міг мати „великий спатар, що завідував господарською охороною та здебільшого командував військом підчас війни** ^,)∙ У Польщі, вели­кому кн. Литовському та Московській державі аналогічні уряди знайти важко.

VIlL

Уряд Генерального Хоружого існував вже р. 1649, бо реєстри козацького війська називають „Опанаса Працовкина, Хоружого Войскового** ⁵) (до цього часу за цей уряд у козацькому війську дже­рела не згадують). Очевидячки, спочатку цей уряд мало відрізнявсь од Генер. Бунчучного, бо того реєстри називають..Васько, Хоружій Бун- чучный**. У звязку з цим важко сказати, хто саме з них їздив у жовтні р. 1650 до короля польського. У листі від ЗО жовтня р. 1650 поділь­ського судді до брата — підчашого саноцького він називає поміж послів,,Wasko z Czehryna, Chorqzy Chmielnickiego^{o 0}). 1 московські посланці 15 жовтня того-ж-таки року питалися в гетьмана, „для чего послань кь

’) Д. Зварницкій. Op. cit. т. І. с. 231—232.

^a) Op. cit. с 577.

^s) Esmein. Op. cit сс. 496—497.

‘) Палауяовъ. Op. cit. с. 213.

) Чтенія нъ O-ui. Ист. и Древн. Россійск. 1874 р. кн. Ib

^, ) A. Grabowski. Ojczystc Spominki. т. II. сс. 66—67. К. 1845. королю Василей, хоружей твой гетманской"... Гетьман одповів, що „хоружей Василей посланъ κι> королю о своихъ потребахъ" ^{[128] [129]})∙ Гут можна припустити два вирішення цього питання: 1) або Бунчучний Василь став згодом Хоружий, або 2) що тут мова мовиться все-ж-таки за „Хоружого Бунчучного", тоб-то ці уряди між собою мало одрізнялися. Обидва ва­ріанти цілком можливі. Після цього ми довго не бачимо в актах Гене­рального Хоружого (або гетьманського Хоружого, бо так мабуть він тоді звався). Це явище найпевніш не визначає, що цього уряду певний період не було зовсім, але те, що він стояв тоді вельми низько, далеко нижче за иншу Генеральну Старшину, і не брав активної участи в полі­тичному житті. Знов згадують за Генерального Хоружого вже з часів Многогрішного. Проте й тепер Генер. Хоружий стоїть на єрархічних східцях досить низько: на Глухівській раді, коли роздавали царське „жа- лованіе" старшині, Хоружий (та Бунчучний) здобули лиш стільки як сот­ники та полкові писарі й незрівняно менше за иншу Генеральну Стар­шину ²). Підвищення цього уряду до иншої Генеральної Старшини йшло дуже повільно й остаточно вже він стає нарівні з нею тільки з часів Скоропадського, в особі енергійного Генерального Хоружого — Сулими. •

„Про Генеральних Хоружих залишилося вельми мало даних", почи­нає свою характеристику цього уряду проф. М. Слабченко^:!). З цим треба погодитися; даних про Генеральних Хоружих чомусь найменше, ніж за будь-який Генеральний Уряд.

Передусім в його компетенції було завідувати військовою корогвою, стягом. В урочистих випадках Генеральний Хоружий виносив цю вій­ськову корогву. Так, у липні р. 1751, коли новий гетьман К. Розумов- ський в’їздив до Глухова, Генер. Хоружий Ханенко віз перед ним вій­ськову корогву ')• Коли 13 липня того-ж-таки року правили в Глухові молебня з приводу приїзду Розумовського, по обидва боки клейнодів, що лежали на столі, „стали Генеральний Бунчучний Оболонський з бун­чуком та Генеральний Хоружий Ханенко з стягом у руках" ³).

А втім, очевидно, такі обов’язки виконував Генеральний Хоружий рідко й спорадично. Отже вживано його, як і иншу Генеральну Стар­шину, в инших справах. З Генерального Хоружого инколи бував наказ­ний гетьман, що командував у певній військовій виправі. Так, 14 лютого р. 1675 гетьман Самойлович пише до Москви, що „для осторожности сее стороны і для страхованій непріятелского, выправилъ есмь хорун­жего нашего съ частію войска не малою конного къ Лубнамъ" ⁶). 20 лю­того того-ж-таки року Генер. Хоружий (Гр. Карпович) бивсь із тата­рами і його поранено ^τ). В листі до Москви 9 травня р. 1677 гетьман Самойлович пише, що супроти можливого приходу турецького війська під Чигирин, послав він кілька полків на оборону цієї фортеці, „и надъ тіми BCtMH полковники и надь людми даль есмь старшинство хорун­жему нашему войсковому генералному, Григорію Карповичю**... ^,)∙ XVIlI в. частіше стали надсилати козацьке військо на певні роботи. Цими тодіш­німи трудовими загонами инколи командував Генер. Хоружий. Так, у р. 1716, „щоб провести лінію супроти Орди Кубанської та копати канал, що мав сполучити Волгу з Доном, з наказу государевого, надіслано кілька тисяч козаків з Генеральним Хоружим Іваном Сулимою на чолі“ *). У Ладозький похід 1721 р. козаків відправлено під командою наказ­ного гетьмана—Чернігівського полковника Павла Полуботка; Лубенського полковника Андрія Маркевича та Генерального Хоружого Івана Сулими" ³). Як бачимо, і тут Генеральний Хоружий був у складі командирів, проте він стоїть нижче як Чернігівський полковник.

Генеральному Хоружому доручувано й військові доручення спеці- яльного характеру. Отож, коли козаки Київського полку р. 1696 ски­нули з полковництва Мокієвського й на його місце обрали полковником свого полкового Хоружого Сергія Солонину, „Гетьман командирував Генерального Хоружого Юхима Лизогуба відновити колишнього полков­ника, перевести розслідування та ініціяторів бунту приставити до нього, вкупі із новообраним самовільно Сергієм Солониною, що його запідо­зрювали в участі у заколоті**.. ⁴)

Участь Генеральних Хоружих у справах зовнішньої політики вияв­ляється з того, що їх делеговано в посланцях (приміром, Генер. Хору­жого В. Свириденка при Многогрішному до Москви) ’), та їм доручу­вано церемоніяльного характеру доручення, коли уповноважені москов­ської держави приїздили до Гетьмана (напр. З грудня 1676 р., коли Генер. Хоружий Гр. Карпович зустрічав перед Батуриним царського посланця кн. Ів. Волконського ⁶).

При системі судових делегацій від гетьмана, Генер. Хоружому, як і иншій Генеральній Старшині, доводилося брати у них участь. Так, у листі ЗО серпня р. 1669 гетьман Многогрішний між иншим сповіщає Московський уряд, що „о Cτeφaκt BepexoBut, κaaaκt путивлекомъ, и о XapAaMt МурзинТ, πyιuκaρt рылскомъ, грамоту свою изволилъ [цар. Л. O.] ко MHt прислати, чтобъ имъ въ междоусобное время прошлое о взятій ихъ животовъ въ ∏orapt отъ многихъ людей учинилъ сыскъ; и я... для того ΛtΛa своего хорунжого енералного Василья Свириденка и канцеляристу вой­скового Іеремія Єремовича посылаль, которыхъ совершенно помирили и заплатили по святой правдЪ** Коли це можна ще розглядати як своє-

^,) Ibid т. ХІП. с. 140.

•') Д. Бант ы ш -ь-К а м с н с к і й. Исторія M- Pocc іи. III. с. 420. Вид. Йогансона.

’) Ibid. с. 587.

⁴⁾ Костомаровт». Мазепа и мазепинцы. сс. 141—142.1885.

*) А. Ю. і 3. Р. т. ЇХ. с. 77.

^,) Ibid. т. XlI с. 797. ∙) Ibid. т. IX с. 59.

рідний третійний суд, то дальша цитата дає зрозуміти, що Генераль­ному Хоружому надавано й суто судових функцій: 11 листопаду р. 1710, справа про ґрунти поміж мешканцями с. Дарієвича Степаном та Іваном Миклашевськими розглядалася в Стародубі „Передо мною Иваном Су­лимою войска Его Царского ПресвЪтлого Величества Запорожского Xo- ружим* Енералним* оті» боку рейментарского Ясновельможного добродЪя Его милости Пана Іоанна Скоропадского обоих* сторонъ Днепра войск* Его Царского Пресвітлого Величества Запорожских* Гетмана для устро- енія заводнихъ дЬл* висланним*, а Лукьяном* Жоравком* Царского Пре­світлого Величества войска Запорожского Полковником?», Прокопіемт» Силенком* Обозним* и Георгієм* Иллічом* Рубцем* Судією Полковим* Стародубовскими, притомне сеей справі будучими⁴* '). Тут уже Гене­ральний Хоружий має широкі функції судового характеру „устроеніе заводних* діл*", полкові-ж урядники відграють тільки ролю випадкових „притомних*" суддів. У листі од гетьмана Скоропадського 16 грудня р. 1716 до цього-ж-таки Генерального Хоружого Івана Сулими, він нака­зує йому, в звязку з тим, що переяславський полковий писар образив епіскопа Шумлянського, щоб „засівши вмісті з полковими тамошними особами составили декреті», и сюда до нас* оний для видения прислали" ^{[130] [131] [132]). Судова функція (декрет — судовий вирок) ясна й тут. Міг, нарешті, Гене­ральний Хоружий, правда заступаючи гетьмана, головувати і в Генераль­нім Суді, як це видно із листа від 18 квітня 1690 р. Стародубського полковника Мих. Миклашевського, що підтвердив „писма на кгрунта", мешканцям с. Долматова, на яке затвердження вони вже „декретом* з* суду енералного от* их* Царского Пресвітлого Величества столника и войска запорожскаго хоружого Енералного его милости пана Ивана Хомаковскаго [Ломиковського. √7. 0.] на тот* час* на місцу ясне вель­можного добродія, его милости пана гетмана, зостаючого, змоцненое одержали" δ).}

Доручувано Генеральному Хоружому й инші дії слідчого й обслі- дувального змісту. Так, „по скарзі Перегонських селян на Іскру (Погар- ського сотника), за вимагання неналежних повинностей. Генеральний Хоружий, Сулима, чинив у 1712 р., з доручення гетьманського, розсліду­вання на місці"... ‘). По скарзі Пирятинських мірошників на б. Лубен­ського полковника Л. Свічку за те, що „вешняк*", який цей збудував, піднімав рівень води у річці, гетьман Скоропадський „послав до Пиря- тина для, „очевидного розсмотру и розыску" Івана Сулиму Хоружого Військового Генерального, й Василя Велецького, гадяцького полкового суддю, які пересвідчилися, що вдова Леонтія Свічки, Домникія, продов­жує самовільно молоти цілий рік, а тому й заборонили їй це надалі робити** ^l). P. 1732 гетьман Апостол доручив Генеральн. Хоружому Гор- ленкові перевести розслідування про запис селян Прилуцького полку в козацтво ^a).

Нарешті, бували іце дрібніші доручення. Р. 1715 Генеральний Xo- ружий Ів. Сулима размежовував землі м. Київа від ґрунтів Київського Кирилівського манастиря ³). „Почепську волость передали Мєншікову Генер. Хоружий Сулима та Стародубський полковник Жоравка" ’). Гене­ральний Хоружий виступає як кур'єр: 14 березня р. 1676 гетьман Са­мойлович надіслав листа до кн. Ромодановського про те, що він не хоче зноситися з Дорошенком, і ротмістра П. Овсянікова, що його Pomo- дановський послав був до Дорошенка, затримав і повернув назад. З цим листом їздив до Ромодановського Генеральний Хоружий Гр. Карпович ⁵). 19 жовтня р. 1674 Генерального Хоружого Гр. Карповича гетьман Са­мойлович вислав вкупі з Генеральним Осавулом Ів. Лисенком зустрі­чати своїх дітей, що поверталися з Москви').

Інструкція р. 1763 утворює для Генерального Хоружого низку обов'­язків спільних з Генеральними Осавулами (де я про них докладніше й зазначив) і Генеральним Бунчучним. До постійних обов'язків, отже, увіхо­дило переглядати що-року вкупі з Генер. Бунчучним козацькі полки (другий рік це мали робити Генеральні Осавули), доглядати за надвірною корогвою та жолдацькими ротами, розслідувати скарги на полкову та со- тенну старшину, доглядати за порядком командирувань полкової старшини й сотників. Оці функції довелося надати Генеральному Хоружому, бо й за нього, як і за Генеральних Осавулів та Бунчучного, Генеральна Стар­шина не могла вказати у 1751 р. иншої компетенції як виконання різ­них.,повеліваемьіх от гетмана дЪлъ и приказовъ**.

Очевидячки, оцінюючи вище сказане, треба було-б повторити те, що говорилося вже що-до Генеральних Осавулів. Генеральний Хоружий відрізняється від них хіба тим. що коли в Генеральних Осавулів у XVIl в. можливо були якісь невиразні військові функції й коло діяльности, то Генер. Хоружий опріч корогви, мабуть, не мав нічого. Це був козак- стягоносець, що, наблизившися до гетьмана, увійшов до його постійного кола радників та став виконувати різні „случающіяся дЪла“ з зовнішньої та внутрішньої політики та доручення військового характеру.

9 Генеральних Хоружих, що їхні попередні уряди я знаю (а саме: Гр. Карпович — він-же Коровка-Вольський, Ст. Забіла, В. Забіла, М. Мик- лашевський, Ю. Лизогуб, А. Гамалія, їв. Сулима, Яким Горленко та Мик. Ханенко) були до цього на таких урядах: Генер. Бунчучних -3. Сотників 3. Зн. військ, т-ш 1. Бунчук, товариш — 1. Полковий Оса­вул— 1.

^,) Н. Сторожен ко. Къ «сторін рода СвЪчекъ. К. Старина. 1887 р. № 11 сс. 581-582.

^a) A. Λαaapeucκi й. Опнсяніс стар. Малороссін. т. III. с. 44.

’) В. M о да а л с в с к і й. Малор. Родословии къ. ’Г. II. с. 649.

⁴) A. AaaapcucKiii. Опис. ст. Малороссін. Т. I. с. 275.

•7 А. Ю. і 3. Р. г. Xll. сс. 567—569. ') Ibid. τ. Xl с. 671.

Звичайно, що, як і Генер. Осавули, Генеральний Хоружий міг після свого уряду займати уряд полковничий: отак раз-у-раз de facto бувало. Так, у березні р. 1677 гетьман Самойлович казав стольникові Сем. Ал­мазову, що до Чигирина він „послалъ верного и надежного человіка, хорунжего своего Григорья Карпова и велЪлъ ему быть чигиринскимъ полковником??* ^,); Ib- Сулима (за Скоропадського) був по Генер. Xopy- жестві Переяславський полковник ²).

Про Генерального Хоружого писали небагато, коротенько. А. Ша- фонський каже тільки, що це „былъ хранитель національнаго или вой- сковаго знамени**... ³). Так само кажуть Ж. Шерер ') та Бантиш- Каменський Ів. Ломиковський згадує тільки за полкового Хоружого ^β). Проф. Слабченко нише про Генерального Хоружого таке: „Генеральні Хоружі, що їх, як свідчить Ріґельман у XVIII в., було двоє, були най­ближчі помічники Осавулів Генеральних у військових справах. За Розу- мовського Генеральний Хоружий вкупі з Генеральним Осавулом відав військовий суд та військо, „сохраняя единообразие ві> мундирі и оружіи**. За відомостями давніх істориків — Міллера, Бантиша, Маркевича, голов­ний обов’язок хоружого був зберегати велику гетьманську корогву, що її надсилали королі і згодом царі Проте, їм доручувано й инші справи, переважно поліційського характеру⁴* Тут автор повторює Ріґельманову помилку про те, що в XVIII в. було по двоє Генеральних Хоружих: досить передивитися в Маркевича (т. V. сс. 161 — 163) список Генеральної Старшини, щоб упевнитися, що ця звістка помилкова. Не був з Гене­рального Хоружого й помічник Генеральних Осавулів: він стояв зовсім незалежно від них; його становище було тільки аналогічне їхньому ста­новищу, але їм не підпорядковане.

З аналогічних урядів передусім треба вказати на Хоружого Січо­вого, „на руках... якого була корогва або військовий стяг, що його він носив на війну** ^b).

В инших державах такий уряд, що від нього, мабуть, запозичилися й уряди Хоружих на Гетьманщині та Запорожжі, був тільки у Польщі ) та Великому Княз. Литовському. Тут він звавсь Хоружий Великий; його заступав Хоружий надвірний. І. Вольф так визначає цей уряд у Вели­кому Кн. Литовському: „Хоружий Великий, в час великих церемоніяльних походів, носив великокнязівський стяг Литви. Спочатку звавсь він зем­ським (terrestris), згодом великим; одночасно инших урядів він не посі- дав“ ^,0). Певна аналогія поміж ним й українським Генеральним Хоружи.м безперечно є.

') А. Ю. і 3. Р. т. XIII. с. 28.

^s) В. M о д зал с в с к і й. Op. cit. т. IV. с. 806.

^і:) Черниговск. намістй. топограф, опнсаніе. І. с. 109.

*) Op. cit. т. І с. 75.

) Исторія Малой Россін. т. III. с. 469. Вид. Йогансона.

^л) Словарь....................................... 36. ) Op. cit. с. 58.

) Л. Эва рниц кін. Исторія Запор. Козакові». т. І. с. 241. М. 1900.

■’) St. Kutrzcha. Op. cit. с. 103. ^,t,) Op. сіі. с. 201.

IX.

Уряд Генерального Бунчуиного (або Бунчужного)¹) згаду­ється в реестрах р. 1649 (до цього часу звісток про нього я не знаю), де його носій зветься „Васько Хоружій Бунчучний" ’[133] [134]), тоб-то в той час він іце був близький до Хсружого. А втім цю плутанину помічувано й за дальших часів, бо ще на статтях р. 1687 Генеральний Бунчучний Юхим Лизогуб підписується так: „я хоружій Еунимъ, бунчучний, за отца сво­его и за Якова Лизогуба полковника Черніговскаго и за себе" ^l). Цей уряд, в одміну від Генерального Хоружого, не зникає й по р. 1649. Його знають статті-умови 1654 р., що проте призначають йому низьку оплату — стільки, скільки полковому хоружому — 50 золотих поль­ських ⁴)∙ Низьке жалування та подарунки дають йому й Московські упов­новажені на Глухівській Раді 1669 р. — не більше як полковим писарям та сотникам ⁵). Відтак Генеральний Бунчучний одгравав спочатку неве­лику ролю. Отож і звавсь він спочатку „Бунчучний Гетманскій“, од- граючи т. ч. тільки ролю двірської посади. Тільки досить пізно (десь коло р. 1675) енергійний Бунчучний гетьмана Самойловича, Л. Полуботок, стає „Бунчюжный Генеральний" ’). Оце посту пінне підвищення цього уряду до иншої Генеральної Старшини значною мірою, очевидячки (так було й з Генеральним Хоружим), залежало від особи, що його посідала; Л. Полуботок, людина здібна, зумів поставити себе у впливове стано­вище і на незначнім урядові. Разом із збільшенням його персонального впливу підвищувалося й значіння посади, що він її посідав — у данім разі уряду Генерального Бунчучного, — аж до того, що вона стає поміж инших Генеральних (тоб-то військових, державних, а не двірських, геть­манських) урядів. Таке значіння особи, що посідала певний уряд, помітно й далі. Отже, нічим иншим не можна пояснити те, що Генер. Бунчучний, який у 1650 — 70 рр. згадується далеко частіше за Генерального Хору­жого і стоїть, очевидячки, вище від нього, наприкінці XVII й у XVIlI в. стає нижче за Генер. Хоружого (бо відтоді бували випадки переходу з уряду Генер. Бунчучного до Генер. Хоружого, і не навпаки). Мабуть, не­здатні наступники Л. Полуботка на цім урядові мали менший вплив, меншу вагу, ніж Генер. Хоружі й, оскільки це відбувалося в самому процесі оформлення становища цих посад, поставили свою посаду нижче за Генеральних Хоружнх. У XVIIl в. з цього став вже сталий факт.

Що-до характеру спеціяльної діяльности Генерального Бунчучного, то вони, очевидячки, мали тримати в урочистих випадках ознаку геть- папської гідности— бунчук. Так, на Переяславську раду р. 1654 „самі» гетманъ вышелъ подъ бунчукомъ^{44 l}), що його, розуміється, ніс Бунчучний. Коли К. Р'-'зумовський р. 1751 в'їздив до Глухова, Генер. Бунчучний віз гетьманська бунчук [135])• він-же тримав бунчука на молебні, що відбувсь 13 липня 1751 ρ. ^t).

Як і иншій Генеральній Старшині, Генеральному Бунчучному инколи доручувано командувати частиною українського войська у певній вій­ськовій виправі. Отож, 27 жовтня р. 1669 Генер. Хоружий В. Свири- денко доповідав у Приказі „Малые Росіи“, що супроти татар, які пере­правилися були на Лівий берег: „гетманъ посылалъ бунчужного Стрыев- скаго съ частью войска“...*). У серпні р. 1674 стрілець М. Лисин оповідав на Москві, що підчас облоги Чигирина надіслали „за ріку Тя- смину, бунчюжного гетманского, да Черниговского и Сумского полков­никові», а съ ними войска конницы тысячь съ 15“ (на випадок приходу татарського)^b). На початку р. 1675 Генер. Бунчучний Л. Полуботок стояв

3 частиною козацького лівобережного війська у Каневі. Звідти він робив певні розпорядження, бо пише (18 січня): „послали я вь полкъ’въ мир- городцкой, вь лубенской и въ переяславской, відомо O TOMb чиня, чтобь по селами гороздо опасно жили люди, а самь сь людми, при мні буду­чими, со всякимь остерегательствомі», за Божіею помощію, и вь готов­ности воинской належащой, какъ всегда, такі» и нын! пребываю^{44 с}). У виправі супроти Дорошенка в 1676 р. вислали були передовий загін під командуванням Гр. Косагова (московськ. частиною військ), а „гет­мань [вирядив. Л. О.\ бунчюжного своего Леонтья Полуботка, а съ нимъ

4 полка, гадицкой, миргоропкой, лубенской, конской, надворную компа­нію[136]. Цьому загонові й піддавсь Петро Дорошенко

За Виговського Генеральний Бунчучний був сербин, що мав у своєму (очевидно, постійному) командуванні роту сербів. Про це свідчить „от- писка“ (у серпні р. 1659) Київського воєводи В. Шереметьева до Москви за те, що Переяславський полковник Т. Цицура взяв багато полонених прихильників Ів. Виговського й прислав їх до Київа; між ними „и бун­чюжного Ивашки Выговского, сербина Митку Мигая и бунчюкъ его Переяславской полковникъ къ намь холопемъ твоимь ∣τo6-τo царським. з Генеральним Бунчучним. Надто цікавий такий судовий вирок Генерального Бунчучного: „РазсмотрЪвши подлуп» слуш- ности жалобу Стефана Ляшенка жытеля Ковалевского, же не слушно Иванъ Савченокъ хотЪлъ двома чвертками поля его отцевскимн завла­дей, теди власті ю уряду нашего енералного приказуєм!», абы Стефанъ Ляшенокь положивши копь семь Ивану Савченку за двЪ чвертки отческаго поля, тимъ же полемъ, яко близшій отчичъ по прежнему владЪлъ, отъ Ивана Савченка оное отобравши повторне приказуєм!»; дань в!» СтародубЪ, апрЪля 5 року 1715. Звышеменованый Бунчучный [Яків Лизогуб. Л. О.] рукою власною** ⁸). Тут передусім цікава сама вказівка, що робить це він „властію уряду нашего енералного**. Так само в надру­кованому у О. Лазаревського вироку Генерального Суду 20 лютого р. 1722 в справі військового товариша М. Онопрієнка з Сокиринським Старостою М. П’ятаком підписавсь „бунчучный енералный Яковъ Лизо­губ!»** ^,). Отже, він мабуть був голова цього засідання Генерального Суду. Як я вже був вказував, вирішення суперечки за слободу Дорошівку по­між Миклашевським та Ольшанським гетьман „злЪцилъ** Генер. Писареві Савичеві та Генеральн. Бунчучному Я. Лизогубові. Ці судді вирішили цю справу на користь Миклашевського ∙^,). Р. 1720 Генер. Бунчучний Я. Лизогуб розслідує позов Густинського манастиря з Прилуцькою рату­шею за с. Боршни ^с). За Скоропадського-ж гетьман по скаргах на Ста- родубського полковника Л. Жоравку командирував розслідувати цю справу

¹) Ibid. т. Vll. сс. 4-8.

^u) И. T с л її ченк о. Очеркз» кодвфнк. малор. права. К. Старина. 1888 р. № 10 с. 51.

⁵) А. Лазаревскій. Обозр. Румянц. описи Малороссы. IV. сс. 637—638.

*) Опис. стар. Малороссіи. т. 111. с. 350. прим. 1.

'> Ibid. т. II. с. 463. ^r') Ibid. т. III. с. 162.

на місці того-ж самого Генеральн. Бунчучного Як. Лизогуба....................................................................................... Для по­

передження полковницьких насильств, Лизогуб склав,трактати', що їми визначалися межі полковницької влади в тих або инших випадках⁴⁴ В акті від 9 серпня р. 1715 Генеральний Бунчучний Як. Лизогуб каже про заарештування майна Стародубського мешканця Якова Ширая за невиплату боргів лавникові Ол. Климентієвичу ^a). На духовнім суді, що судив був у січні р. 1677 Ніженського протопопа Семена Адамовича „противь позванному ставился и предложил!» жалобу" від імени гетьмана Генеральний Бунчучний Л. Полуботок *); він т. ч. грав на суді ролю державного обвинуватця-прокурора. Деяке відношення до цих справ мають і такі випадки: 26 червня 1676 р. Ів. Волошинського, що при­їхав од Дорошенка, допитував у Батурині Генер. Бунчучний Л. Полу­боток '); У жовтні 1676 р. Стародубського полковника Петра P о славия: „гетмань бунчюжному Леонтію Полуботку его... велілі» взять кь ce6t на дворь, гді онъ бунчюжной стоить |це було в Переяславлі. JI. “... *'). У лютому 1674 р. „приводить къ вЪрЪ“ військо, що перейшло із Дорошенковим Генер. Осавулом Як. Лизогубом, гетьман Самойлович вирядив „бунчюжного своего Левонтья Полуботка**⁸)∙ 6 серпня р. 1676 гетьман Самойлович присилав до кн. Ромодановського Генер. Бунчуч- ного Л. Полуботка з повідомленням, що він „co bc⅛mi> войскомі» Запо­рожским?» кь походу готовь"⁴). У липні р. 1708 по Кочубея, привезе­ного до Київа, щоб його скарати, Мазепа вирядив свого Генерального Бунчучного Максимовича з сотнею компанійців ). Коли московський уряд ухвалив передати посаг дочки Самойловичевої — боярині Illepe- метьєвої— батькові, по нього до Київа за доручення од гетьмана їздив (укупі з Генер. Писарем та Ів. Мазепою) Генер. Бунчучний Кость Іванів ^g). Це, як бачимо, досить дріб’язкові доручення. А втім вони саме харак­терні для уряду, що виконував усякі „случающіеся дЪла и приказы**. Щоб закінчити опис їх, я наведу ще цитату з щоденника М. Хаиенка про те, як він, бувши р. 1742 Генеральним Бунчучним, передав призна­ченому полковником Ніжеиським Божичеві полкове командування: вона ілюструє почесне становище Генер. Бунчучного (як і иншої Генеральної Старшини) у XVIlI в. (мабуть надзвичайно од нього був далекий „Васько" — Бунчучний Богдана Хмельницького). „Рано, записує Ханенко, приказъ отдал?» собрать полкъ и отведши отъ моей квартери, зъ знаме­нами полковими и музыкою и перначемъ, такожъ зъ сотенными коро­гвами, устроить въ Mθκacτbiρ⅛; потом?» приехаль ко мнЪ на квартеру полковникь Божичъ и тутъ мало пообождавши, поки полкъ устроеиъ, оте- хали зъ ним?» въ одних саняхъ къ монастырю, где за пріїздом?» нашим?», зъ музикою и приклоненіемь знамень, честь отдана. ПослЪ того весь полкъ зъ знаменами окружил?» насъ, а я зъ полковникомъ Божичомъ, ставь при знаках?» полковых?» и созвав?» всю старшину полковую, и сотни- ковъ, обявилъ имъ и всему полку, что ея імператорское величество всеми­лостивейше пожаловала его, Божича, изъ гусарских?» подполковниковъ, полковником?» в?» полк?» н-Ьжинскій и на то ему, полковнику данный из?»

Збірнис ком. aax.-py∙∙. τn укр. права. впп. 2.

войсковой енералной канцелярій унЪверсалъ велЪлъ читать вслухъ, кото­рый и читал*» писарь полковой Василь Кулаковскій; а по прочитаню взялъ я большое полковое знамя, вручилъ полковнику, ПОТОМ!» πfcρ- начъ и значокъ полковый; и стали оного полковника поздравлять ми- лостію ея императорского величества, и какъ по здешнему обычаю покрыли его шапками, то знову музика полковая играла. Потомь я зъ полковникомъ и всЪ присутствовавшіе... пошли вь церковь и слушали Божой [служби] и молебствіе, и по окончаніи оного молебствія была одинажды изъ 9 пушекъ пальба; потом!» отъ церкви пошли церемоніално зъ знаками полковыми"... ’)•

Навіть на цьому „безкомпетентному", так-би сказати, уряді можливі були зловживання. Отож 10 січня р. 1673 гетьман Самойлович писав до Москви про те, що він одержав листи від гетьмана Дорошенка та кол. Лівобережного Бунчучного й Переяславського полковника Стриєвського з проханням повернути його майно. „А Tfc животы Стрыевского, — пише Самойлович, у полковника переясловского и у сотника Носовского оста­лись, что оні» во время сее нынЪшныя рады нашея [що обрала Самой­ловича на гетьманство. √7. О.] отселЪ ушелъ на ту сторону ДнЬпра къ Дорошенку, опасаясь какова зла отъ войска за то, что былъ у бывшаго гетмана Демка бунчужным» и полковникомъ переясловскимъ [після того. «.7. О.], какъ Дмитряшка тому годъ взялъ было въ везенье без­винно... Тотъ Стрыевской помянутой много отъ людей изъ розныхъ горо­дов!) безвинно при бывшем*» гетманЪ ДемкЪ поималъ, которые HbiHfc у насъ и съ τfcχ∙b его, Стрыевского, животовъ платежу поминаютца" ²).

8 Генеральних Бунчучних, що про їхні попередні уряди я маю відо­мості [а саме: Л. Полуботок, І. Скоропадський, М. Гамалія, Д. Максимо­вич, I. Бороздка, Д. Оболонський, Мик. Ханенко та О. Закревський) були до цього уряду: Полкові писарі 2. Полковий обозний — 1. Полковий Осавул — 1. Писар. Генер. Суду 1. Знати, військ, тов.—1. Бунчуко­вий товариш — 1. Сотник — 1.

Звичайно, як і Инту нижчу Генеральну Старшину, й Генер. Бун­чучного призначувано на полковництва. Так було із Генер. Бунчучним. часів Многогрішного Стриевським, що, як уже згадувано, був призначе­ний р. 1671 на Переяславське полковництво'¹)- -Бувало ще більше: Ге­нер. Бунчучного Луку Заборовського було р. 1671 наставлено на Чер­нігівське полкове писарство ’); проте тут маємо вже виключний випадок, що в ньому, мабуть, був елемент кари.

Про Генерального Бунчучного Шафонський писав, що це „былъ хранитель гетманскаго клейноты бунчук» называемаго, от» турецкаго обычая принятаго... Не извЪстно по исторіи Малороссійской, былъ ли съ самаго того времени [від Ст. Баторія. √7. О.] для храненія сего знака

’) Дневник Ник. Xahchxa. сс. 134 135. К. 1884.

•) А. Ю. і 3. Р. т. XI. сс. 117—118.

’) Ibid. т. IX. с. 579.

⁴) В. M од задев с к і и. MaAop. Родосаовникъ т. II. с. 72. особливый чинъ; но изъ статей Гетмана Богдана Хмельннцкаго видйть можно, что Бунчучный Генеральный уже въ тое время былъ, который тогда Гетманскимъ Бунчучнымъ называнъ, и ему 50 золотыхъ польских!» годоваго жалованья положено было, вмЪсто котораго онъ послЪ ранго­вый деревни имЪлъ. Въ мирное время онъ по повелЪнпо Гетманскому иногда въ Войсковой Генеральной Канцелярій присутствовал!?* ’). Це визначення не повне, а втім досить вірне. Ж. Шерер писав, що „Гене­ральний Бунчучний це охоронець військового знака, що зветься бун­чук... Підчас війни він командував усіма своїми товаришами'^{[154] [155]} (ses сот- pagnons; очевидячки, мова мовиться про бунчукових товаришів)²). Про останнє питання — підвладність Генер. Бунчучному бунчукових товари­шів— я говоритиму далі. І. Ломиковський писав, що „по достоверным!» извЬстіяма», урядникъ сей въ 1711 или въ 1712 годахъ учрежденъ гетма- номъ Скоропадским ь, ибо до того времени нигде въ лЪтописяхъ объ ономъ не упоминается. Онъ принадлежалъ къ числу генеральныхъ старшині», имЪлъ титулі» также вельможного [розбивка авторова..'I. О.], токмо рЪдко; по особливому гетманскому повелйнію, присутствовала» онъ въ генеральной войсковой канцелярій или командовала» отрядом»» войска. Главная же его должность состоитъ въ храненіи и сбереженіи, и, во время войны, ва> защищеніи бунчука, съ подвластными ему бунчуковыми товари­щами"Звичайно, „достоверный извістія" що-до встановлення цього уряду за Скоропадського не правдиві. Редактор словника Ломиковського О. Лазаревський поставив до вказівки про встановлення Генер. Бун- чучного за Скоропадського свою примітку, де пише: „Неправдиво. Чин Ге­нерального Бунчучного існував вже й р. 1669, як це видко із,статтів* Многогрішного, що їх підписав Ген. Бунчучний Лукаш Заборовський.,Статті* Самойловича підписав ген. Бунчучний Л. Полуботок. Брат дру­жини Самойловичевої, Кость Голуб, був Ген. Бунчучний" *). Тут цей вче­ний також помиливсь, хоч трохи й менше ніж Ломиковський, що його- він виправляє. Отже, як ми були бачили, уряд Генер. Бунчучного існує вже р. 1649. Д. Бантиш-Каменський зауважує тільки, що з Генер. Бун­чучного був охоронець бунчука та що „въ военное [время. Л. О.] всі» бунчуковые товарищи состояли подъ его начальствомъ"⁵). Про те, що бунчукові товариші були під командою Генер. Бунчучного, каже въ своїй записці „О начале, происхожденіи и достоинств!, Малороссійскаго дво­рянства" й „маршалі» Роменскаго ПовЄта“ Василь Полетика⁶). Як гадає проф. Слабченко, що на його цікавий і вельми цінний конспект лекцій „Центральный учрежденія Украины XVII—XVIlI ст." я раз-у-раз покли- куюся і, нехай дарує мені автор, часто з ним полемізую (бо певний, що. з обговорення, полеміки людей, котрі працюють над сировим матеріялом, зрештою виявиться й істина),,,Генеральний бунчучний був охоронець гетьманського бунчука й начальник,бунчуковой компаній*, що викону­вала обов^:язки ад'ютантів та ординарців при командуючому армією**^,). Отож бачимо що Ломиковський, Ж. Шерер, Бантиш-Каменський, Василь Полетика відзначають, що бунчукові товариші залежали од Генераль­ного Бунчучного; в цьому з ними погоджується й сьогочасний вчений, проф. Слабченко (бо, очевидячки, їх розуміє він під назвою „бунчуко­вої компанії"). Справді, логічно так ніби-то й виходить: Генеральний Бунчучний був охоронець бунчука, бунчукозі-ж товариші були,.під бун­чуком”; отже виходить, що вони повинні були-б якось од Ген. Бунчуч­ного залежати. 1 проте за цю залежність ніде в опублікованих актових матеріялах немає жаднісінької згадки. Я гадаю, що її й не існувало. Ка­жуть, що бунчукові товариші були у військових виправах під командою Генерального Бунчучного і ніхто не називає конкретно такий похід, де-б справді бунчукові товариші були під командою Генер. Бунчучного. 16 ве­ресня 1731 р. бунч. товариш Яків Маркович записує до свого щоден­ника: „Гетманъ сказивалъ нами, бунчуковому товариству, чтобъ выбрать намъ ротмистра, на что отказали, что у насъ инного нЪть коммендЬра опрочъ его и быть не надлежит!»** Це йде ніби-то врозріз із твер­дженнями про залежність бунчукових товаришів од Генер. Бунчучного: вони залежали виключно від гетьмана та Генеральної Військової Кан­целярії. І у виправах військових командував бунчук, товаришами хто- небудь з них самих. Так було, приміром, у Сулацькім поході р. 1725, де бунчуковими товаришами командували бунчукові-ж-таки товариші С. Ли- зогуб та Кандиба^::). Мабуть для цього призначалося „первЪйшаго” бун­чукового товариша. Такий, можливо, був р. 1733 Мих. Скоропадський —.,бунчуковый товарищъ, между прочими бунчуковыми товарищами иер- B⅛fimifl^,* ⁴j.

Як свідчить Д. Яворницький, Бунчучний був і в Січі ⁵). А втім і цю посаду, як і уряд Генер. Бунчучного, запозичено, очевидно, із сходу. Бунчуки були у татар. Отож у червні р. 1674 у бою під Смілою взято „7 бунчюковъ татарских**^{1 β}). „На томъ же бою и везиря ханского на части разсЪкли и бунчюжного салтанского**... ⁷) Були бунчуки і в Туреч­чині, де взагалі инших стягів не знали. Отже в лютому р. 1673 подьячий Сем. Щоголів писав у своєму статійному спискові, що султан турець-

’) Op. cit. с. 58.

⁸) Дневннкт» Як. Марковича. Ч. ПІ. с. 134. 1897.

⁵) Ibid. ч. 1. с. 240. та дд. К. 1893.

^l) В. M о д з а л с в с к і й. Малор. Родословн. т. IV. с. 663. В енциклоп. словникові Врокганса та Есррона автор пояснення слови „Бунчужный* допустивсь великої помилки, сказавши, начеб-то Tx було чимало, за Мазепи щось коло 100; можна-б подумати, що він їх змішує з бунч. т-шами, аж про цих пін каже окремо. Т. !V-a с. 937. 1891.

ⁱ) Исторія Запор. Козакові,. І. с. 241. 1900.

°) А. Ю. і 3. Р. т. XI. с. 516.

^;) Ibid. т. Xl с. 494.

кий знову збирається воюватися з Польщею,,и туикъ, называемый бун- чюкъ, изъ Андреянополя вынесеть и поставленъ на полской дорогі, по­тому что у него салтана обьїкновеніе такое: на которую землю воин­ской замысль имЪетъ и которою ему дорогою итти, на той дорог! и бунчюкъ ставят?/⁴ *). Бунчучний був у Туреччині і в везіря. Так у лютому Р. 1675 гетьман Самойлович прислав до Москви лист „воеводы русского, писан?» къ бунчюжному турского везиря**... ^v) Важко сказати чи не було щось аналогічне в Польщі або Вел. Кн. Литовськім. Принаймні в листо­паді р. 1654 дворянин Тургенев, оповідаючи гетьманові Б. Хмельниць­кому про перемогу Московського війська під Шепелевичами над литов­ським гетьманом Я. Радзивилом, казав між иншим, що взято багато трофеїв, серед них і бунчук ⁸). Про щось подібне каже Т. Корзон, „Магерка [угорська шапка. Л. 0.] з білим струсевим пір'ям, встром­лена на держално, була ознака гетьманська, що Ті роздирали підчас похо­рону Конецпольського" ‘). Будь-що-будь, про бунчучних у Польщі та Вел. Кн. Литовському згадки не маємо, й доводиться визнати східне походження цього українського уряду.

X.

Отакі були посади —,,уряди Генеральні*⁴, що входили до складу малого пленуму Ради Старшини Колегії Генеральної Старшини. Важко сказати, чому саме оці посади стали так високо, набули такої ваги. В усякім разі це (опріч Генер. Бунчучного) були уряди, що несли службу „Війську Запорозькому", а не самому гетьманові особисто. Справа по­яснюється, очевидячки, тим, що гетьманський абсолютизм (певні риси його маємо у Б. Хмельницкого та Ів. Виговського) на Україні не роз­вивсь. Не помогли йому і спроби в цьому напрямкові, що їх робили Сомко, Многогрішний, то-що. Знов-же програли справу й народні селян­ські (та почасти козацькі) маси, що за проводом Січової.,голоти*⁴ сто­яли за демократичний устрій, а він юридично виявлявсь у пріоритеті Генеральної Ради. Московський дворянський уряд, демагогічно викори­ставши селянство на Раді р. 1663, потім пішов на згоду з близькою собі класою козацької старшини, що, приборкавши голоту, з одного боку, та гетьманів, з другого, утворила свою впливову організацію - установу Раду Старшинську з її малим пленумом — колегією Генеральної Стар­шини. За таких умов суто гетьманським слугам не стало місця в нара­дах і адміністрації (за Б. Хмельницького бували на Радах Старшини й вони згадаймо тільки за відоме оповідання про сварку за Ю. Хмель- ниченка Бруховецького з Сомком). Старшина пильно за цим стежила, за це саме промовляє артикул 8 умови р. 1710, що його я вже був цитував.

З таких урядів можна вказати на те, що по встановленні Білоцер­ківської умови за обідом (28 вересня) в польського коронного гетьмана

’) Ibid. т. XI. с. 178. ³) Ibid. т. XlI с. 71. ³) Ibid. т. XIV. с. 108.

*) Dziejc wojen... t. II с. 71. прим. І.

armiger jego Б. [Хмельницького. JI. 0.] stal za nim z bulawq" ’)• Це ма­буть було щось на взір булавничого, що за Д. Яворницьким, завідував на Запорожжі булавою кошового ^а). За цей уряд далі не згадується. Не згадується й за військового перекладача „толмача”, як його перекладали московські посланці, що про нього згадується в актах за Богдана Хмель­ницького ) та Самойловича: „войсковой товарыщь и толмачь турского и татарского языковъ Станиславъ Сарнецкій" 1678 р. ^,) Не став серед Генеральної Старшини і* конюх-стайничий. За таку посаду згадано р. 1649, коли за стайничого був якийсь Островський ⁵). Потім за неї не чути. А в инших державах посада-ранга завідувача над стайнями голови держави була дуже впливова. У Франції це був вельми впливовий й важли­вий чин конетабля У Московській державі в XV/ в. „бояринь конюшіії“ стояв вище за инших бояр⁷). Про нього Котошіхін пише, що „кто бы- ваеть конюшимі», и тотъ первой бояринъ чином-Ь и честно; и когда у царя πocλ⅛ его смерти не останется наслідія, кому быть царемъ, кромЪ того конюшего иному царем быти некому, учинили бь его царемъ, и безъ обиранія" ^s) (тут звичайно він трохи перебільшив).

Hapeurri, бував при гетьмані ще маршалок '), або „дворецький", як його називає московський посланець ^,0). І ця посада, очевидно, вельми впливова на гетьманському дворі, не стала в складі державних посад — урядів Генеральної Старшини. А такі самі уряди в инших державах зай­мали видатне становище і в державному значінні. Таким у по-феодаль- ній Франції був уряд сенешаля ( Ie senechai) ⁿ). У Московській державі XVII в. „дворецкій" висока посада^l2). Такою-ж високою і впливовою посадою, що опріч завідування господарським двором, ще мала чимало важливих державних функцій, була посада маршалків (земського й на­двірного) у Польщі ^,3) та у великому кн. Литовському. В останньому мар­шалок земський (або великий) опріч того, що завідував господарським двором, мав ще й широкі адміністративні та судові функції “).

XI.

Важко було-б зупинитися на цьому суто-формальному описі дер­жа вно-п равного інституту Генеральної Старшини. Адже за нормами (хоч-би й звичаєвими), що їх я тут навів,— було ще живе життя, що в

^,) A. Grabowski Starozytnosci Iiistorycznc PoIski c∙ 312 t. І.

^a) Op. cit. І. с. 241. ^а) А. Ю. і 3. P. т. X. с. 45. с. 81, с. 425.

⁴) Ibid. т. XIII. с. 725. ^л) Ibid. т. III. с. 311.

'^,) A. Esmein Op. ciL II. рр. 496—497.

) В. Сергійовичі». Древн. русек. права. І, сс. 497- 498, 1909 р.

') O Россіи, ві, царств. Алексія Михайловича. 1840. с. 64. ') В. M о д з а л с в с к і й. Малор. Родоса. II. с. 298, 411.

А. Ю. і 3. Р. т. XIII с. 740. ⁿ) A. Esmein. Op. cit II. р. 496.

^,s) В. CcprtcHH ч т». Op. cit. т. І. сс. 471 — 477.

^,a) St. Kutrzcba. Op. cit. сс. 55—56. “) I. Wolf. Op. cit. с. 67.

нім жила і на нього так чи инакше впливала Генеральна Старшина Гетьманської України XVII XVIII вв. Я дозволю собі в коротенькій замітці одзначити і пояснити історичну ролю й вагу Генеральної Стар­шини на Гетьманщині.

Ця історична роля й ця вага позначаються ролею й значінням владущої на Гетьманщині класи. Річ у тім, що, як справедливо відзна­чав був Енгельс, держава взагалі виникає на ґрунті змагання клас. Отже зрозуміло, що в наслідок цього змагання „влада зосереджується в найдужчого економічно стану, і до нього-ж переходить політичне пану­вання; все це дає державній владі нові засоби тримати в покорі та ви­зискувати переможену класу** ’)• В иншому місці він так пояснює цю думку: „Основана на класових протиріччях громада, що досі існувала, потрібувала державу, як організацію, що її утворили класи, котрі визи­скують, для підтримки зовнішніх умов виробництва та для поневільного пригноблення та здержання клас, що їх визискують, за умов даного за­собу виробництва (рабство, кріпацтво та наймана праця). Держава була офіційний представник усього суспільства, форма його звязання у певне ціле, але вона відгравала таку ролю лиш остільки, оскільки була держа­вою тієї класи, що саме в цей час репрезентувала собою всеньку громаду** ²)... Оці визначення підходять і для Гетьманської України XVII-XVin вв.

Революція р. 1648, що її за проводом Богдана Хмельницького пере­вела українська нація, утворила нові класові співвідношення на Україні. Хоч як дивитися на цю революцію: вважати, що була з неї революція бур­жуазна своїм характером, чи шляхетська, наслідки її ясні для всіх: вона утворила нову землевласницьку класу. На ґрунті торговельного капіта­лізму, що де-далі зростав, ця нова класа — класа козацької старшини — опановує економічне становище країни. „Нова землевласницька класа,— пише проф. М. Рожков, — складається саме підо впливом утворення великого ринку; а маса селянства й козацтва виявляється як погано пристосована та мало здатна пристосуватися до нових складних умов господарства, що вимагали великих грошових засобів" ³). Отже й влада переходить до цієї наймогутнішої економічно старшинсько-земле­власницької верстви. Оце положення визнають трохи не всі дослідники минулого України. Це доводили численні розвідки О. Лазаревського. Це доводить В. Мякотін, коли пише, що „підчас розлютованої боротьби, що її тереном стала ця країна на кілька десятиріччів по смерті Богдана Хмельницького, окремі гетьмани, потрібуючи підтримки старшини, все більше підпадали її впливові, робили їй все нові поступки. До старшини фактично перейшло й саме обрання гетьмана, що тільки в теорії ще за-

') Ф. Энгельс. Происхождение семьи, части. соїЗствен ности и государства. Петроград. 1919 с. 74.

^j/ Анти-Дюринг ъ. с. 249. Петроград. 1918.

/ История России... т. VI. с. 25.

лишалося правом усього війська; в її руках зосереджувалося все управ­ління країною... Авторитет гетьманів поступінно слабшав та зменшувавсь, тимчасом, коли розвивалася влада і вага старшинської класи. Так утво­рилося становище, що через нього головним спорудником внутрішнього життя країни стала одна класа, тісно звязана спільними економічними інтересами, що здійснювала їх на ґрунті землевласництва та підбила своєму впливові чимало селян ’). Так само гадає й акад. Н. Василенко, у своїй доповіді „О скупл! земель вь Малороссіи и ея причинах" ²) та в своїй передмові до другого видання монографії О. Лазаревського „Малороссійскіе посполитые крестьяне". Надзвичайно виразно ставить це питання акад. М. Грушевський в свойому „Очерк! исторіи украин- скаго народа", де взагалі він розглядає політичні події з погляду тієї класової боротьби, що точилася на Гетьманщині ³). Оцінюючи процес опанування козацькою старшиною влади, він пише, що „посади та влада, що з ними звязується, дає можливість цим старшинським родинам зосере­джувати в своїх руках значні кошти і зокрема землі, й вони згодом пе­ретворюються в державську класу, класу великих землевласників. До них прилучаються багаті родини міщанського й духовного походження" *)... Нарешті, це відзначають й історики-марксисти. Один із них, проф. М. Рожков каже, що „далі [за Б. Хмельницького √T. 0.] становище з геть­манською владою склалося так. що вона стала виявляти інтереси стар­шини і старшинських родин, тоб-то українського шляхетства, яке вже утворювалося" ^{[156] [157]). Отже питання про економічне й політичне панування старшини — нового шляхетства є факт. Політичним виявленням її впливу був орган — установа, що складалася з представників цієї класи: Рада Старшини з її святковими з’їздами до гетьманської резиденції на широ­кий пленум та малий пленум її (що його, як я вказував, вона сама-ж здебільшого й обирала) — колегія Генеральної Старшини. Мета цієї уста­нови захищати інтереси старшинської (себ-то своєї) класи, захист її пореволюційних здобутків (державні інтереси в усіх класових державах ототожнюються з інтересами владущої верстви). Які-ж саме були дер­жавні (а насправжки класово-старшинські) інтереси, що їх охороняла впливова колегія Генеральної Старшини? Очевидячки, як безапеляційно доводять невмирущі розвідки О. Лазаревського, це був шалений еко­номічний визиск, це було здирство підданих, це було закріпачення коза­ків, це було привласнення „вільних військових" маетностей. Така була в цілому діяльність класи старшини, що (в розвідках Лазаревського) дає яскраві приклади невидано-швидкого збагачування старшини, її нечува- ної ненажерливосте. Я не збираюся тут наводити прикладів, бо це значно-б поширило розмір моєї праці, та вони й відомі з „Очерковь Малороссійских-ь фамилій** О. Лазаревського. Я пошлюся тільки на той наведений у мене факт, що спеціяльно колегії Генер. Старшини торка­ється. Він. на мій погляд, яскраво свідчить про те, що Колегія Генеральної Старшини виразно стоїть на позиції захисту класових інтересів стар­шини; це тоді, коли в лютому р. 1752 Генеральна Старшина звернулася з „доношеніемь“ до гетьмана К. Розумовського про потребу заборонити державським підданим вільно переходити ’). Ясно, що такий захід був в інтересах державців — старшини.}

Звичайно, що й Генеральні Старшини, люди свого часу, не забу­вали й за свої особисті інтереси. Серед них маємо такі характерні по­статі, як от Генер. Суддя Чарниш, Генер. Підскарбій Маркович, Генер. Писар Безбородько, то-що. Як справедливо пише проф. М. Покровський: „в середині XVIII віку велике землеволодіння на Україні, якщо і посту­палося розмірами перед маетностями колишніх польських магнатів, то з вотчинним землеволодінням Великої Росії сміливо могло помірятися. В однім спискові малоросійської старшини, од початку царювання Лиза- вети Петрівни ми зустрічаємо Андрія Полуботка, що володів 1269 дво­рами, Кочубеїв з 1193 дворами, Галаганів і Лизогубів з трьома-чотирма сотнями дворів. Усе це — нащадки гетьманів, полковників, суддів, оса­вулів та инших козацьких начальних осіб; знов-же й старшина XVlII в. геть-чисто складається з великих землевласників; за одним,енераль- ньімь судьею* Горленком нараховують 232 двори, за другим Лисенком, навіть 415, за,подскарбіемь енералнимі/, Скоропадським, 405 дворів. Козацька Україна Хмельницького за сто років встигла зробитися такою-ж шляхетською країною, якою була московська держава XVII віку“ ^м). Як бачимо, більшість з названих прізвищ належить або самій Генеральній Старшині (Горленко, Лисенко, Скоропадський), або її нащадкам (Полу­боткам, Лизогубам).

В останній цитаті проф. М. Покровський проводить, на мій погляд, цілком справедливу думку про те, що в XVIII в. Генеральні Старшини це великі земельні власники. Справді, коли в XVlI в. зустрічаємо поміж Генеральною Старшиною де-далі нові й нові прізвища (що потім не зустрічаються: Свириденко, Стриєвський, Бускеєвич, Грибович, Заборов- ський, Богаченко, Гапонович, Лобода, Вовк, Скоробогатько і т. инш.), бачимо людей, котрі можливо вибиваються із маси своїми здатностями чи працею, то у XVIII в. це зміняється. Де-далі частіше зустрічаємо ті самі прізвища найзаможніших серед нового (ще не визнаного) українського шляхетства. Тепер урядують Скоропадські (троє Генер. Старшин), Мак­симовичі (двоє Ген. Старшин), Лизогуби (двоє Ген. Старшин), Кочубеї

^!) В. M я коти н-ь. ПрикрЬплсніс крестьянства ві> Лівоб. Малороссіи вт> XVIIl в. Русск. Богатство. 1894 р. № 3. сс. 217—219.

•) Русская Исторія... т. II. с. 191.

(двоє Ген. Старшин), то-що. Найбільше Генеральних Старшин дала багата старшинська родина Гамаліїв (п'ятеро Генер. Старшин). Країною стали керувати не найвдатніші, але найзаможніші представники своєї класи. А втім це вельми часте явище в класових державах. Мабуть, остаточно зміниться це допіру тоді, коли нова вільна позакласова організація віддасть класову державну машину..до історичного музею, де вона зна­ходитиметься поруч брондзової сокири та веретена" ’).

Лев Окиншевич.

^,) Мою статтю вже набирали, коли в Київі було одержано т. CXXXVII1 — CXL Записок Наукового Товариства імени Шевченка у Львові, що в нім (сс. 67—81) вміщено статтю I. K р и п якевича „Студії над державою Богдана Хмельницького (І. Рада. II. Генеральна Старшина)". Я не мав уже змоги в своїм місці зупинитися на поглядах цього вченого і примушений зробити це тут. І. Крипякевнч не знав наради гетьмана (в даному разі Б. Хмельницького) з Генеральною Старшиною, але називав її участь у Раді Стар­шини, тоб-то, очевидно, в широких пленумах її. Він називав 4 Генеральних Уряди: Обозного, Писаря, Осавулів і Суддів. За Хоружого і Бунчучного автор не згадує, а тим- часом, як я вже вище вказав, — ці уряди існували вже за часів Богдана Хмельницького. Про Генерального Обозного І. Крипякевнч пише таке: „...мабуть належало до них ведение облоги твердинь... Деколи обозні в при приемах чужосторонніх послів і самі їздять в посольствах. До уряду обозного належали мабуть гарматний хорунжий і гарматний писар" (стор. 78). Про Генеральних Суддів: „Генеральні Судді були два: про їхнє урядовання не маемо ніякої вказівки". (Стор. 79). „Генеральні осаулн, продовжує автор, заступають деколи гетьмана в проводі війська, як наказні гетьмани... Звичайна функція осаулів була церемоніальна: вітати чужосторонніх послів і проводити їх на авдіннцію до гетьмана. Деколи осаулн їздять у посольствах до ннших держав". (Стор. 79). Найдокладніше I. Крипякевнч зупиняється на діяльності Генерального писаря (сс. 79—80), але, як цс роблю і я, — звязув його значіння з персональним впливом І. Внговського, що весь час при Б. Хмельницькому був за Генерального Писаря. Він за автором брав широку участь у дипломатичних справах, приймав послів, писав листи від себе до чужоземних монархів, „вів очевидно всю переписку з полковниками й нижчими представниками провінціяльної адміністрації". (Стор. 80).

Отакі зауваження І. Крипякевнча про компетенцію Генеральної Старшини. Вони не змінюють моїх висновків і не дають повного уявлення про компетенцію Генеральної Старшини, бо говорять тільки про короткий час — 8—9 років, — що не лишив нам багато фактів з її діяльности. Деяким доповненням могла-б бути вказівка на те, що Генеральний Обозний провадив облогу фортець. Але тимчасом це в тільки припущення і сам автор не може назвати конкретних фактів такої діяльности Генер. Обозного (що він бун під Замостям, Збаражем. Львовом ще це нічого не доводить). _β

И H C T P У K Ц 1 Я

Господам-), Генеральным), Асауламъ Ивану Жоравк!, Ивану Скоропадскому, Хоружому Данил! Апостолу, бунчужному Якову Тарновскому.

Скоро с прибитія нашего нт» Малую Россію кт» Гетманскому управленій», веліли мы всім* Господам), Генеральным* Старшинам* и полковникам* подать нам* репорт* с* показаніем* кому какая из* гепд* генеральных* старшин* должность принадл!житъ, каков* репорт* за руками всіх* тогда бивших* генеральних* старшин* и полковников* нам* >■ подан* и в* оном* представлено в чем* их* генералних* старшин* — как генс- рално всіх* так* и собстясно каждого должность состоит*: н между тім* что касается до асауловь, хоружого и бунчучного генералних*, то показано, яко должни они находится при гетман! переміно.для порученія нм* случающихся діл* и приказов*. Но как* сія должность ваша (кром! того прямого долгу, что при случай командрованія куда в* поход немалой части малороссійского войска из рассмотрен і я нашего должен* кто с* вас* употреблен* бить над тім* войском* командиром*) точного предписанія не иміеть, то запотребно мы нашли как* по тому общему генералних старшин* н полковников* репорту гак* и сверх* того в сходственность ваших* чинов* в* должность всігдашную опред!- лить следующее:

1.

Имяним* блаженія и вічко достойная памяти Государииы Императрицы Анны HoaHθB>f 736 году Указом* вь Малой Poccin узаконено бить двадцяти тисячам* вибор* них* козакові», а в* какой нм* состоять исправности о том* тогда ж* сочинена форма. Для того от* нашей Генсралной Канцелярій дани будут* вам* как* той форми копія, так* и відомості» коликое число в* котором* полку в то двадцато тисячное число ны- борннх Козаков* положено комплекту, а ви против* того нміетс освидомится вірно от полков* есть ли IfHHt тое все число по полкам* я по сотням*, или какова гд! убавка.Mfbo прибавка явилася? И сколко виборних Козаков* таких*, кои совсім* к* служб! испра­вляют* себе от собственного токмо нмінія своего сполножь из* подпомогою других Коза­ков* називаемих подпомощиковт», и кто имянно т! и другие, и за собранием* всего того раземотріть приліжно надобно и что к* оному прежнему о виборних козаках учреждение для лутшаго их* в* воинских* поведениях* исправления добавить либо убавить, и о всем* том представить нам* мнініе при доношеній. При чем* к сего «составить без раземо- тренія: по состоянию иинішному Полков* Малороссійских* и сотен* нс слідуеть ли прежнее о числі выборных Козаков* по полкам и сотням* распределсніс отминить, то есть в* одном* полку и сотнях* прибавить, а в* других убавить, смотря по про­порцій людей.

²∙

Ордерами нашими повеліно в* полках сверх* виборних* содержать одноконннх Козаков* для внутреннх* командированій и посилок*, то и о таковихъ одноконннх* коза­ках* собрать ведомости: сколко их* в* котором* полку определено и набрано. И раз- смотря представить нам* по коликому числу таких одноконих Козаков* в* котором* полку учредить надобно ль и предписать в* какіе внутреніс служби оние употребляем»! бить могутті. •

3.

Для карауловъ при полкових канцеляріях, при сотенннхъ правленияхъ, при колод- никахъ, въ городахъ и містсчкахі» у городових воротъ и при раэних другихъ містах и ва сслахь по надлежащими трактамъ употребляются пішіс козаки, но во мнопіхь містах нсисправніе, малолітнне и безъ оружейнне и отънюд незнающие какъ должно содержать поручено»! им караулі». Для того приказиваемъ вамъ разсмотріть не лутше ли для таккхъ караулові» ві» каждом полку опреділить иэъ подпомощниковт» пішихь на дві или на три переміни сколко по разчислснню для τaκ>ιx*b карауловь гд! пішо содержать безь изли­шества надобно, кои болше уже никуда употреблясми не били бъ, но одни токмо караули гді ямі» назначено будеть відали б. А каких над ними особих учредить комендиров-ь для отправления яхт» по перемінам!» и надзиранія чтобъ ті» караули соде ржа ни били о май- лутчимъ порядкомъ и какие для сего надобни будуть распоряженіи и гд! к тому сколко опреділить козакові», откуду заспособнійшс признаете, о томъ BCCMto можете потребовать огь полковникові» ихт» разсуждсній и за разсмотрсниемь представить намъ свое мнініс при доношеній.

4.

Небезизвістно HSMto_v что за прежних?» антецесоровт» наших какъ и при гетман! Скоропадскомі» еже годно чинени били малороссійскому войску генералике в пол! смотри в томі» намирсніи, даби что при томъ явится неисправно и непорядочно тос приводить к поправленій», однакожт» сей порядок!» запущені» нині безрезоно. Того ради еже годно из васъ должни по два, то есть одного года два асаули генсралние, а на другій год хоружій й бунчючній, или как!» от наст» определяемо к тому будеть, розділи по пяти малорос- CiHCKHXto полкові» сьизднть bi» опис и тамо старшинам!» и казаками чинить смотри, к чему время назначать такое когда от нужнейших полених работь козаки биваютъ свободній- шнми И для того завременно от себя въ т! полки давать знать, чтобт» каждого полку вс! виборние и протчне во службі состоящіс козаки и их старшини оставшеся пъ домахъ за раскомандированіямн собрались въ назначенное місто гд! чинить HMto смотръ всякого козака въ его воинской исправности; и ежелн въ чемъ неисправность чія окажется изъ козакові» и сотенных комендировь о томъ развідьівать вірно не чрез небрежение ль чіс тое происходит, и ежелн маловажная вина будсгъ, то по состоянію винности и оштрафо­вать виновного за согласісмт» о томъ з полковником!» того полку н намъ рапортовать. В случае жт» неполного комплекта виборних козакові» йміть совіть ст» полковником!» и старшинами г!хъ полкові» откуду на міста убилис козакові» выборных!» дополнять и въ чем:» ихъ и какой порядокъ приводить въ совершеную воинскую исправность без отяго­щения козакові» и о томъ всемъ чего сами по общему совіту съ полковником!» и стар­шинами учинить будете сумннтелнн докладнвать намъ чрезъ доношеній на крайнюю резолюцію; а при таких же смотрах всіми образи разпідивать же нс чинито ль какова козаками отт» ихт» полкових н сотених командирові» в чемъ отягощения и обидь. И ежели вами увідано и найдено будеть или и формально от кого на полкових и сотенних старшині» вамъ жалоба при томъ смотр! подана будеть, оную приняв!», ежели можно такоже вскор! разобравъ, обиженному доставить слушную сатисфакцію; буди ж жалоба такова случится, которая трсбусть особого и немалого временного наследованія, в такомъ случа! поступать, какъ въ семь [сьомому Л. О.] пунктъ сей !інструкцій повел !но н по возвращен in своем!» какъ смотровие списки имяннс с перечневою табелі» о всіхт» козаках?» при смотре бившихъ и въ откомандировали состоящих, такь и рспорти о BCCMto что въ которомъ полку при томъ смотр! вами увідано и опреділено будеть подавать нами

5.

Надворная компонійская ворогові», при дом! нашемъ состоящая, вт» ваше препо­ручается 8НДІНІЄ, о состояніи которой ви должни знать и о содержанін в надлежащей исправности стараніе йміть. Компанейскіе жт» полки яко состоять нын! за Днепром!» въ Новой Сербія то по возвращенін ихъ внутрь Малой Росія объ оних вамъ предложеніе з наставленіе.мь оть наст* дано будеть. A нині ви должни сего см отріть чтобъ изъ оннхь полкові» компанійскіс козаки н старшини, кои при своихъ полках у оних заднепрских містах теперь бить должни не у кого партикулярно ві> Малой Росія не оставались н таковимм положенеє нмъ содержание давано бить не нміеть. А при томъ же вь оних компанейских полках колнкому числу бить подвойним козакам не положено, а полковники техъ полковь опреділяють HXb по своей волі и чрезь то на нихъ излишней росходь IipOHCXOAHTb, TO HMlcre ВИ COtJpnTb ведомости сколко нині в тіхь полках подвойних козаковъ есть, и востребовать оть полковникові» компанійскихь ихъ мніній: надобни ль ті подвойнис при полкахь для какихъ нуждъ н коликим числом. И потому раземотріть ежели признаєте в нихъ надобность то по колнкому числу при полкахь оним HOABOHHHMb козаками бить, представить на апробацію нашу дабя излишнего числа определяемо въ полках τtxb подвойних отнюд небило. До команди жъ компанейской опреділеной при нашей генералиой канцелярій ни чемъ не вступать, а должна оная состоять в силі прежнего нашего объ ней той гевералной канцелярій данного ордера.

6.

Жолдацкне роты въ вашу жъ команду препоручаем^ с т!мъ, чтоб какъ офіцери, такъ и другіе чини урядовіе тіхь роть под вашимъ надъ смотреніемь во всякой исправности должность свою отправляли, наблюдая воинской регулярной порядок. А каковъ [ордер? Л. О. | объ онихъ ротах учинснъ и отъ насъ аппробованъ и такъ съ оного копія при семь дается вамъ. Что жъ принадлежит до содержания отъ т!хъ ротъ караулу, то учредить чтоб при дом! нашемъ соде ржа нъ билъ говптвзхъ и отъ оного гд! надлежит караули; а особливо при нашей генералиой канцелярій говптвахть же и оть оного такъжс содсржани бъ ка­раули при генералкой войсковой Крій, при суді генералном, при канцелярій скарбу войскового, при генералиой щеткой KOMMHccin и у погреба гд! скарбу войскового деньги содержатся. К тому жъ у всіхь гцрподъ генералних старшинъ въ домахъ ихъ въ Глухов! для караулу определяется по дваЬісловікь. Во время произвожденія на ті жолдапкіе роты денежного по штату жалованья смотріть чтоб оное сполна кому сколко принадлежит роздавано вірно, излишнего в случаі вакансій и неполного комплекта нс требовано б. Также и об исправляемом изъ скарбу войскового на ті жолдацкіс роти ружій, аммуніцін и мундири йміть надсмотрініе, чтоб оное употрсбляно с надлежащим сохраненисмъ, дабн до положенного въ штат! времени в растеряніс не приходило. В случаи жъ вакансий въ т1хъ ротахъ оберъ и ундеръ офицеров!», представлять нам писмено чрезъ доношеній кому по линіи и по достоинству какое подвишеніс учинить слідусть. А рядовими ком­плектовать ті роти, первую из села Жолдаковъ, жителствующимн тамо способними и надлежннми к тому людмн. Въторую же роту, буди из села Жолдаковъ недостанетъ, из желаюшнхъ к тому охотников! свободних и нігде ни чім необяснених [ке зобов’язаних? Л. О.] людей, смотря при том сего даби Припятях в ті роти из козаковъ доми от служби козачей и надлежащих общенародних повинностей защищаема б не били, ибо служащие по желанно своему в жолдаках должни биті» доволни опрсділеньїм жалованем. Но какъ сія вторая рота теперь набрана охотними людмн из живущих в разних селах и деревнях отчего в собрзніи ихъ не без затруднінія, да и ротнимъ командирамъ смотреть за ними неудобно, — для того вознміть стараніс чтоб и вторая рота могла бить набрана из охот- ннковъ, живущих в одном місті. Кто ж рядовіе вновь приняти будуть, каких мість жители, с которого имянно времени, — о томъ репортовать нам для воспослідованія нашего ордера в Канцелярію Скарбу Войскового о произвожденія имъ с того ж времени по штату денежного жалованья.

7.

Еже часто прямо намъ сами подають рядоние козаки и другие из нижних чннопь жалоби на сотниковъ и сотсних старшин в происходивших имъ от них обядахъ, такожь многие доносят на сотниковъ же и протчнхъ старшинъ о разних козакамь чиннмих отя- гощеніяхь, и Taftouit доиошенія янние от насъ к раземотрінію препоручен!! полковниками т!хъ полковъ, а для других определено особія коммнсіи; но к прссічснію и воздержанию сотникові» от того мало видим успіха, тЬмъ боліє что по токовим на них жолобам и доношеніям H въ полкових Канислярияхі» н въ нарочних комисіях (к) следствиях в ве­ликое приходять затем нініс и почти неокончаемими остаются. Для того случаючнсся в подаче намъ от козаковъ и других чиновт» на сотникові» и сотенних старшин жолоби и донося, какіе ми за прилично усмотрімт», на следование ваше оісилани будуть, а вн по таковим діламь должнн будете произведши надлежащ ія следствия, представлять намъ при доношеній МЕґЬнія свои на основаній указові» и малороссійсккх праві». А при томі» все­возможного прилагать старанія чтобт» такіс діла в закоснініс к вящшей козакам обид! отнюдь не приходили. При раземотріваніи ЖЬ ТОКОВИХ!» жалобі» н доносові», ежели усмот­рено вами будет что необходимо потребно к следствию снскивать въ Глухов! из далиях м-Ьстъ немалим числомъ людей, то признвом к тому чрез далное раястояніе не чиня убогимъ людсмъ затруднінія, — надлежигь на васъ одному сънздить в то самое місто гді можно все надобное к разбору по тому ділу произвесть и собрать и за приездом возвратно, обще з другими раземотря окончить по вищеповелінному и такие одлучки поочередно между собою отправлять.

8.

Случаются к намъ жалоби о неочередномъ командрованіи въ полкахъ старшинъ полкових и сотникоВъ, что дабн въпрсд можно било исправить, ежели бъ кто моглъ жалобу к нам о семь учинить. Для того всліно од насъ прислать к вам со вс1хъ полковъ имянние списки о старшинах полкових и сотникахъ, и з показанисмъ кто где уже в какомъ коман- дрованін бил и ныни находится; да и впредь кто куда из старшинъ же и сотникові, од полку на коликое время одкомондруется, давать намъ знать, а вн у себя потому должнн иметь верную ведомость и по трстямъ года подавать намъ при своемъ репорт!.

9.

Предписанное в сей инструкціи исполнять вс1мъ вамъ обще, когда в Глухов! на­ходится будете. Ежели жъ кто из васъ случится бить въ отлучке, то налично оставшиеся в Глухов! из васъ должно вишеповелінное одправлять без остановочка.

10.

О чемъ по сей инструкціи повеліваетея вамъ прямо к нам представлять и репор[158] товать, то в одсудствіс наше из Малой Россіи должнн вн будете сіє чинить в нашу Генс- ралную Войсковую Канцелярію од которой и ордери получать.

И.

Для пнеанія поручениях вамъ в силі сей инструкціи д!лъ всліно од нас дать из Генералкой Войсковой Крій канцеляристъ трохъ чсловЬкъ, такожъ и всяких канцелярских потребностей. Для знания ж и въ чемъ надлежит исполнснія въ полках малороссійсккх къ господамъ полковннкамъ зъ сея инструкціи копій разослани при ордерах наших. В Глухов! 1763-го году. Декабря 5 дня ^,).