ЧАСТИНА ШОСТА, Особливі види копи.

На цьому власне можна було-б закінчити вивчання судочинства й судоустрою копн. Але, зважаючи на те, що серед актів про копкий суд трапляються відомості про такі копні зібрання, щр порядком сврго судочинства й устроєм відрізняються від накресленого вище порядку й устрою громадського суду й мають спеціальні особливості, властиві справам тільки певного роду, я вважаю за потрібне відокремити ви­вчання таких копких зібраннів.

Kona о спаш. HM

Склад копи. Займання на спашу тварини, як засіб забезпечити мужі стороннії при мні (вознім) зараз окоповали і ошацовали возів п’ядесять сіна мурогу... А при мні, вознім, на тот час били люди стороннії, копники... Максюта a Ce зю та, піддані п. Зеновієви ч а, а Трохим Махович, боярин пана Гайків, а Волос Пилипович, підданий пана Костин"¹).

Ми бачимо тут, що при обох сторонах — скривдженому й шкод- ному, — шляхті стороною були піддані панські, звичайні мужі — копники.

Звідсіль ясно, що Ф. І. Леонтович перебільшує шляхетський харак­тер учасників копи о спаш. „Позовний, каже він, - особа, що її скрив­джено спашем, землевласник, значить пан, що належить до шляхти. Одповідач — теж пан, шляхтич. Таку перевагу шляхти помічаємо і в ин- ших частинах копи; де справа йшла межи шляхтичами, там добрі люди мали бути тільки з шляхти, — прості люди допускалися, як прості свідки. Возних теж обирали тільки з шляхти“ ^а).

Отож можна сказати, що склад копи о спаш був зовсім невели­кий: скривджений, шкодний, возний і сторона; на крайній випадок, коли шкодний не стане і возного не буде, склад копи обмежувавсь скривдже­ним, чи представником його, та стороною.

б) Установивши склад копи в справах о спаш, перейдімо до тих дій підготовчого характеру, що відбувалися ще до копи.

Як і в звичайних копах скривджений з’являвсь на копу з певними даними, що він їх устиг зібрати до копи, так і тут скривджений нама­гавсь забезпечити собі лице —зайняти на спашу худобу, свійську птицю, то-що.

Hanp., у згадуваній уже вище справі Криштофа Гарабурди „в житі на шкоді імано бидло—коні і воли, так же свині і гуси підданих... Воловича... з с. Репнич"^{[1310] [1311] [1312]). Це займання бидла дозволяло звичаєве право.}

Hanp., возний Щепан Матеєвич Ромашко р. 1584 вересня 24 дня докладав на Ошмянському уряді: „за прозьбою зем’янина... Адама Амброжеєвича бил я— для окопання шкоди в збіжжю... сталую, іспаственую свинями і иншим бидлом од зем’янина Матея Балтромеєвича, з которого то овса... он, Адам, подле о б и- чаю права, занявши двох волів... Матея Балтромеє­вича... з іспаши овса его... обіслав../'^[1313]).

По аналогії з займанням бидла, для лиця, при свавільному пору­шенні володіння, напр., при косінні сіна, брали в косарів коси.

Hanp., відомий уже нам Мартин Кушнір оповідав, між иншим. возному Семенові Ленковичеві: „мні тії Смолянці на тих же сіножатях в мужиків моїх і кіс п'ять пограбили і в себе коси держали неділь я ’ я т ь“

Норму звичаєвого права що-до займання на спаші лиця засвоїв і Литовський Статут, де ми читаємо:

„визволяєм толко стадо сверепье, аби на испашы не было займовано, а кони ездные и робочые и инъшое всякое быдло рогатое и нерогатое итежсвыньи, гуси< утки на испашы мають быти займовая ы, подле обичаю д а в в о г о“ ^,).

Поруч з цим Статут установив час, протягом якого займання було правним це, починаючи через тиждень після Юрія й до Покрови:

„Стадо свирЪпье, кони я кождое быдло только до светого Юрья пастуха маеть ходити волно, а по светом Юрьи в тиж­день кождый маеть около добытку своего сторожу або пастуха міти через все літо, ажъ до первого дня MtcHya Октября" ^[1314]). Займання худоби й птиці з потрави та держання їх у себе скрив­дженим за кілька день без належного хазяйського догляду зле відбива­лося на займаній тварині й викликало незавдоволення з боку господаря цієї тварини.

Hanp., р. 1593 вересня 13 дня на уряді Менському скарживсь зем’янин Василь Песляк на Станіслава Ленковича за те, що він вересня 5 дня, „пограбивши бидлд його шестеро — воли три, ко­рови дві дійнії, телицю...

Таке невважливе ставлення до займаної тварини з боку скривдже­ного викликало почуття помсти з боку господаря тої тварини.

Hanp., Федір Чечот говорив підданим брата свого Дмитра: „мер... мій віл у вашого пана через чотири дні, але й ваше бидло у мене і кілька неділь мерети будеть“⁶).

Життя, очевидячки, повинно було утворити якусь норму, що регу- лювала-б стосунки поміж скривдженим і господарем зайнятої тварини. Норма ця полягала в тому, що про зайняту тварину треба було негайно повідомити господаря її й запропонувати йому взяти її на поруки, а са­мому на копу о спаш іти.

Hanp., возний Войтех Ґезгайло на уряді Менському в справі Василя Песляка р. 1593 вересня 13 дня, між иншим, зізнавав: „ужив ме (Песляк)... абих до Станіслава Ленковича їхав з тим, аби клячу робочую то есть коня своего, которого-м на іспаші заняв, аби на поруку взяв, а на і спаш... пі­ці о в“ [1315])•

Тут, як бачимо, скривджений посилає до господаря зайнятої клячі самого возного. В инших випадках возний виконував це доручення з стороною ²)∙

Але не тільки через возного з його стороною можна було спові­щати господаря зайнятої тварини про те, що статок його на спашу зай­нято й щоб він його на поруку взяв, а сам на копу ставав. Це все можна було зробити через сторону, сусідів околичних.

Hanp., у справі спашу збіжжя Степанові Кирикові тивун його Пилип Гриневич вісім волів зем’янина Яна Петрашковича на збіжжі посіяному зайняв і „заразом, скоро тії воли зайнявши, сусідів околичних, людей добрих, заховуючися в тім водлуг ’ права, до пана Яна Петрашковича, зовучи його на копу, слав, а если би на копу іти не хотів, аби тії воли свої до приїзду пана єго...

У наведеному прикладі, як бачимо, тивун скривдженого пропону­вав господареві зайнятих волів узяти їх на поруку до приїзду пана свого, що на той час був відсутній з дому. Але це явище випадкове. Звичайно-ж на поруку брали зайняту тварину не до приїзду пана, а до суду, або до заплати за шкоду.

Hanp., р. 1597 вересня 27 дня возний Станіслав Миколаєвич визнавав на Менському уряді, що в справі Юрія Васильського їздив він з стороною до двору п. Матиса ҐивоЙни, „аби їхав на окоповання збіжжя потравленого, так теж, аби коні, на іспаші зайняти ї, на поруку взяв до учинення справедлив о­с т и“ *).

Ми вже знаємо, що вчинити справедливість — значить дати суд; а тому вислів — взяти на поруку до вчинення справедливости — значить узяти на поруки до суду. Але, як ми побачимо далі, иа суді після ви­року про відшкодування за спаш, ішла мова про те, щоб гарантувати заплату цього відшкодування. Скривджений, маючи зайняту тварину в руках, міг себе вважати за забезпеченого, що його відшкодують; а тому, від­даючи зайняту тварину господареві її, скривджений мав право вимагати порук на тому, що відшкодування йому станеться. Тому-то в пропозиції взяти зайняту тварину на поруку часто додавалося — до заплачення чи віддання і спаши.

Hanp., возний Ждан Санкович СенницькиЙ р. 1597 жовтня 8 дня зізнавав на уряді Менському, що в справі Миколая, Криштофа

А Олександра Служків їздив він а стороною та посланцем урядника скривджених до Дмитра Скумина А дружини Aoro Ганни Михай­лівни кн. Масальської, і „даючи... відать, іж..ь коні їх.* на сіножаті на іспаші єсть піймані, аби їх милість на окоповання тої шкоди слали, а коні свої на поруку взятъ до заплачення іспаши р о з к а з а л и“ ’),

Литовський Статут, у згоді з копним правом, теж установлював:

„скоро занявши (бидло, птицю), маеть (укривджений) обо- слати того пана, чіе быдло, абы быдло свое на поруку в з я л ъ, а о испашъ на к у п у ш о л ъ“ ^{[1316] [1317]).}

Що-ж то значило Взяти на поруку худобу?

Це значило, що хтось сторонній господареві худоби поручиться перед скривдженим, що господар худоби всю шкоду поплатить.

Hanp., у справі стравлений вівса Мартинові Мужилові, що зайняв на спашу статок п. Яна Чарковського, зазначений Марков- ський _vτот весь статок свій... у того Мартинеля My- жила... з дому его на руки шляхтича одного під тим способом, іжшто на копі осудять піднявшися пла­тить, весь од мала до велика взяв"⁸).

В иншому випадкові, у справі спасіння на корінь сіножатей п. Станіславові Нининському худобою підданих п. Миколая Добро- левського, після ошацування шкоди р. 1598 червня 4 дня, як опо­відав про це на уряді Менському возний Станіслав Миколаевич, „їхав урядник п. Добролевського зо мною, возним, j стороною... в дім п. Станіслава Нининського, просячи пана Нининського, аби воли зайнятії підданим пана його, на його поруку, до до ситьучинення і тих трицяти возів сіна оддання вернув, которих волів било десять; а пан Нининський че­рез руки мої, возного, і при... стороні, тую десять во­лів зараз підданим п. Добролевського за поруку того врядника п. Добролевського — п. Яна Тисов- с ь к о г о... вида в... п. Нининський собі з того бидла нічого не зо- ставляв, але тим способом все на поруку врядника п. Добро­левського випустив, аби є му... тоє сіно, подле окопо­вання, оддано і вернено било"⁴).

Ми бачимо, що зайняту на спашу худобу скривджений віддав при свідках (через руки возного й сторону) Господареві його за порукою урядника панського в тім, що шкоду певного часу буде заплачено. Суть поруки, певне, не змінюється від того, чи беруть худобу на поруки до копи, як це ми бачимо на прикладі Чарковського, чи після копи, як це видно з останнього прикладу.

Поручник до заплачення шкоди був посередником у зносимах межи скривдженим та господарем узятої на поруку тварини.

Hanp., у відомій уже нам справі о спаш жита п. Яковицькій у вироці копному читаємо: „жито п.

в) Kony о спаш одкладати на довго не можна було, бо оцінити шкоду можна було справедливо зараз-же, на гарячому вчинкові. І ми ба­чимо, що скоро-но зайнято було на спашу худобу, скривджений негайно сповіщав господаря худоби, щоб він на копу йшов, а худобу на поруки брав. Kony таку можна було-б відкласти хіба що на день-два, поки при­буде возний та сторона — околичні сусіди.

Hanp., у справі спашу сіножати Валентому Меречі на Вилен- щині волами Миколая Витославського, „скоро тії воли тивун двора Мерецького зайняв, того-ж часу до двора п. Витославського дав знать, же би тії воли на поруки взяв, а на копу третього дня вийшов" ^{[1318] [1319]).}

Литовський Статут теж говорить про копу о спаш не далі тре­тього дня, але ставить Це в залежність од невиходу господаря зайнятої тварини на копу й від зречення його взяти її на поруки. Там ми читаємо:

„А где бы быдла своего на поруку брати и на копу ити не хотел, тогды тот, кто займет, надалей третего дня маеть обвести тую испаш людьми добрими, сторонними" ^[1320]).

Установлюючи третій день, як найдальший строк для копи о спаш, Статут дає зрозуміти, що копи можуть відбуватися й раніш, на другий, а то й у той самий день, як спаш станеться.

Місцем копи о спаш, як це ми бачили з наведених вище актів, було завсіди місце спашу.

г) Перейдімо тепер до судочинних дій копи о спаш, у чому вони полягали.

Якщо господар зайнятої тварини стане на копу, скривджений за­питує його, чи стоїть він до спаши, себ-то чи готовий він заплатити шкоду.

Hanp., у справі стравлення гречки Миколі Талькові, коли зайнято було худобу й свиню п’ятьом підданим Станіслава Нарбута,

р. 1592 жовтня 10 дня „вийшли на тую іспаш... Кулиро Шилович.. Гарасим Шилович... Бакун Тавлуєвич... Петр Теневич... Степан Онопріевич, которих... п. Микол ай Талько... питав, єсли стоять до гретчини, до іспаш и, што потравили бид­лом, статком своїм. Тогди они, тії всі п’ять піддані... повідили одностайне тими слови: правда... єсть, што тую гретчину статки наші виїли, і до іспаши стоїмо і заплатимо, што на нас прийдеть всіх п’ятьох'^[1321]).

-----------------------------------. ------------------------------------- - ■ ------------------------------------ >_т

Обіцяючи заплатити спаш, господар зайнятої тварини мав право притягнути до заплачення шкод і всіх тих, чия тварина теж чинила цю потраву, хоч і не зловлена була на спашу.

_v Haπρ., вищеназвані піддані п. Нарбута, обіцяючи заплатити

спаш, додали: „ми мржи собою сусідів д більш найдемо, хто тої грики помагав травитb^d,)∙

•Згоду свою платити шкоду господар зайнятої тварини міг дати і не,йдучи на копу.

Hanp., у згадуваній справі Валентого Меречі, коли возний Балтазар поїхав до Миколи Витославського звати його на копу й, не заставши його вдома, звернувся до матери його Ганни, щоб вона на копу йшла, то вона дала таку відповідь: „я до половиці шкоди приступую, шацуйте.і. ви, а мні дайте знать, як много сіна укопаєте, а я... тую шкоду повинна буду платити"^{[1322] [1323] [1324]).}

Далі, копа починала оглядати й осумовувати чи ошацовувати шкоду. Обидві цК дії тісно між собою звязані, бо осумувати шкоду можна було тільки оглянувши її.

Hanp., у згадуйаній уже справі потравлення сіна підданим королівським с. Радеща на Берестейщині скривджені війт і мужі брали возного Ява Козловського на шкоду. Про це возний так оповідав: „виділом стогів двацять свіжо поїдених і горожа коло них розкидана; в другім острові... стогів одинацять, так же поїде­них і горожа коло них розкидана; в третім острові.,, виділом стогів п’ять поїдених і горожа розкидана і там-же в острові при тих стогах поїдених стадо пана... Чернського засталем; і там же... підданії Радеш- ськиї, маючи при собі людей посторонніх.. з с. Дубка на ім’я Гриць Нелихович, Іван Семенович, коториї там в тих острових бивши і тих стогів поїдених огле- дівши, окоповали і умовили сіна того в тих стогах, по­їденого, которое.,, до замку Берестейського належало, возів півтораста і мужеського сіна Радешського возів п’ядесять, которое окоповавши, передо мною визнали"⁸).

Ми бачимо, що копа, оглянувши шкоду, окопувала й умовила шкоди разом на двісті возів сіна — себ-то огляданням встановлено було розмір шкоди.

► При огляданні провідну ролю відгравав скривджений, що оказу- вав потраву.

Hanp., возний Дмитро Дешукевич р. 1603 вересня 12 дня ви- 1 знавав на Слонімському уряді, що він, „маючи при собі сторону шляхту (4 особи)... за сказанням і оповіданням п. Петра Григоріевича Бузеського, видів єсьми з тою шляхтою... слід свіжий кінський, менив п. Петр, же то слід коней під­даних ц. Рафаловича Павла Небита, Пархути і Сидірця Стецу- ковича; видів теж єсьми свіжо грику поїдено і потоптано. Коториї шкоди огледівши я з тою стороною, всказав єсьми дві копи грики і присудив"^[1325]).

Установивши огляданням шкоду й розмір її, копа наказує госпо­дареві тварини, що шкоду вчинила, щоб він відшкодував скривдженого або натурою, або грішми по ціні Статутовій.

Hanp., у справі потравлення гречки й вівса Василеві й До- роті Масловим на Менщині возний Василь Заблоцький з людьми сторонніми, „видячи овес і гредчину в кільку містах стравленую і потоптаную, свіжо обрахувавши і оглядавши тої шкоди доста­точке, присудили і окоповали єсьмо тої всеї іспаши стравленої... овса кіп три, а гречихи кіп дві на п. СтужинськіЙ п. Маслу... всказали єсьмо заплатити... готовим збіжжям або пенязьми водле Статут у“ ^,).

Вислів — заплатити водле Статуту — значить заплатити за встано­вленою в Статуті таксою²).

Иноді суд визначає розмір шкоди в загальних рисах, ставлячи до­кладніше визначення його в залежність од урожаю.

Hanp., у справі стравлення жита й сіножатей п. Марині Яко­вицькій чередою п. Холмського з с. Верб на Володимирщині судді • „ощацовали... на іспаші шкоди таким обичаєм, іж жито п. Яко- вицькая маєть пожати... а кгди будсть жати, масть вряднику Вербському п. Гороху через Прокопа Гуляльницького, яко поруч­ника, знати дати, а п. Горох будеть повинен кого з своєї сторони вислать, которий того маєть ся присмотріть, яко много жита на­жнуть, маєть Холмський п. Яковицькій половицю дати; а сіножать також п. Яковицькая сама маєть теж нри посланцю п. Гороховім покосити, з которих, як много сіна накосять, того сіна третюю часть п. Холмський п. Яковицькій теж сіном маєть дати; і то все зараз на тім же ґрунті, так жито, яко і овес п. Холмський поставити і п. Яко­вицькій оддати повинен будеть“ ■)•

Суд, як бачимо, визнав, що жита стравлено на половину, а сіна на третину; скільки кіп чи копиць це становитиме, суд здає на практику: скільки скривджена в присутності представника шкодного нажне кіп жита чи накосить копиць сіна, стільки, відповідно до тієї кількости, шкодний має поставити натурою на тому самому полі й сінокосі поло­вину жита й третину сіна.

Присудити шкоду скривдженому звалося: „окоп(ов)ати“ ^,), „нако­пати^{14 ь}), „ошацувати“ ⁶), „уректи" ⁷). Звідси присудження шкоди звалося „окопованням" ⁸), „вреканням" ⁹), „вро(е)ченням“ ¹⁰).

Якщо господар тварини, що спаш учинила, присутній є на копі, то він своє відношення до вироку зараз-же виявляє або згодою, або зреченням платити.

Hanp., у згадуваній вже справі Мартина Мужила, що зайняв на спаші статок Яка Чарковського, коли останнього покликано було

^,) Там-же, № 152. ^,) Р. 1588, роз. XIIl, арт. 9; р. 1566, р. XIII, арт. 11.

³⁾ Проф. Я с и н с к і й, „Акты", т. І, № 260.

⁴⁾ Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVIII, №№ 66, 125.

⁵⁾ Вил. Apx. Сб., т. І, № 58. ^β) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVlII, λВасиль Песляк, що худобу Його Станіслав Ленкович зайняв на спашу вівса свого й після копи залишив собі в тій шкоді • телицю, через „пасинка своего Щасного... до Станіслава Ленковича, аби за іспаш на кім присуженуми.ійа снопів сорок (заплату взяв, слав ґрошей півшоста, а телицю аби •оддав"³).

¹ 3 другого боку, зважаючи на те, що копа часом присуджує від­шкодувати скривдженого натурою, як це ми бачили були на прикладі Масла з Стужинською^[1333]), термін для виконання може бути призначено й раніш.

Hanp., у справі Яковицької з Горохом, наказавши Яковицькій жито жати і овес косити самій, а п. Горохові через свого посланця придивлятися, скільки буде нажато жита й накошено вівса, щоб віддати половину жита й третину вівса, копа додала: „та все зараз на тім же ґрунті так жито, яко і о в е с ∏- X o>∙λ m⅛, сЬкий поставити і п. Яковицькій оддати повинен"⁵). Коли копа присудила зараз і на тому самому місці поставити певну кількість кір жита й вівса, то ясно, що термін призначила вона не до Різдва, а в жнива, коли вижато буде жито й викошено овес.

е) Акти не дають відомостей за те, чи апелювала невдоволена з копкого вироку о спаш сторона куди-небудь чи ні.

Не маємо також відомостей і за те, що чинив скривджений, коли шкодний, не зважаючи «а вирок копний, не хтів йому шкоду поплатити.

Нам відомий тільки випадок, коли р. 1585 серпня 19 дня воз-, ний Григорій Мизгир, у справі Данила Хребтовича Богуринського за потравлення його жита, лист у поми на льн и й од суду зем­ського Слонімського носив до Настасі Андріївни Тишкевичевої, воєводиної Смоленської, й у ворота його уткнув; а в тім листі пи­сано було, аби „п. воєводиная Смоленськая з підданих своїх Зди- товських справедливість учинити рачила“ ’)•

З наведеного ми знаємо, що навпоминальний лист—це попередні заходи урядового суду до того, щоб вирок копний було виконано. Оче­видячки, що коли й на впоминального листа уваги не звертали, зали­шалося вдатися до урядового суду, щоб він одправу вирокові копному вчинив. Статут Литовський про це постановляє:

„хто бы за испаш присужоную не хотел до божьего нароженя заплатити подлуг копы, тогды укривжоный сторону свою против­ную маеть на рок завитый перед суд земъский припозвати, а вряд, за доводом, через тих, хто окоповал, учиненым, альбо зознаньем возного, стороне поводовой тую шкоду маеть совито сказати и оть- праву учинити" *).

Ми бачимо, що урядовий суд, установивши зміст вироку копного, через допит тих, хто „окопував" — копників, або через зізнання возного, мав чинити одправу вирокові копному, наклавши на противну сторону за те, що вона не вчинила досить вирокові копному добровільно, штраф у розмірі присудженої на копі суми.

З наведеного ми бачимо, як свого часу помилявсь Ф. І. Леонтович, коли з приводу копи о спаш писав: „Присуджування, окоповання, очеви­дячки, одрізняється од тієї діяльности, яка відома була під назвою права; окоповання, суд був тільки підвалиною права, а не самим правом... Kona діяла, поки не було потреби у владі; у цьому випадкові на місце копи ставав уряд. Суд добрих людей тому не мав істотного елементу всякого суду — обов’язковости його для підсудного. Обов’язковість така почи­налася тільки з моменту позву" ³).

Штраф — вина у розмірі 100⁰∕_o присудженої на копі суми за неви­конання копного вироку, гадаємо ми, досить яскраво показує, що копний вирок був обов’язковий для господаря тварини, що потраву вчинила. А що доводилося через урядовий суд примушувати спротивних копному судові виконувати вироки копного суду, то виною цьому був шляхет­ський устрій держави, коли шляхтич міг не підлягати навіть й урядовому судові. Тоді урядовому судові треба було вдаватися до голови держави, щоб він наказав рушити цілий повіт на такого непослушного '), а згодом — виволати його ⁵). Коли йти за поглядом Ф. 1. Леонтовича, то довелося-б і урядовому судові відмовити у владі й не визнавати його за суд, раз йому доводилося вдаватися в зазначених випадках до голови держави.

Що-до реляційного квиту возного в справах о спаш, то він нічим істотним не одрізнявсь од звичайного реляційного квиту возного⁶).

’) Ак. Вил. Арх. Ком, т. XVTI. № 74.

’) Р. 1588, роз. XIII, арт. 2; р. 1566. роз. XIII. арт. 2. р. 1529. роз. XII₁ арт. 2. ’).Крестьяне Юго-Зап. Рос.*. Кїев. Уния Иэв. за 1865 p., № И, стор. 3.

⁴) Р. 1566, роа. IV, арт. 67. *) Р. 1588, роз. IV, арт. 95.

^β) Ак. Вил. Арх. Ком., т. XVlII, №№ 77, 134, 136,150. 152—154, 156, 159 168 192 203. 207, 208; Вил Арх. Сб. т. 1, № 58.

II.

0 межу копа.

Склад: судді з уряду й з обрання сутяжних; суграничники, сторона — свідки, вижі. Призна­чення року копі од уряду або за згодою суддів з сторонами. Урядовий характер складу копи. Судочинство: оглядання границь і знаків, за обвоженням сторони. Доводи: писані документи, свідки, присяга. Вироки. Встановлення границь і копців. Зарука. Одказ.

Другий вид копи, що має деякі відміни в складі свойому і в су­дочинстві від звичайної копи, це—копа про всякі земельні кривди.

З листу Миколи Івашкевича з дня 23 жовтня р. 1552 до комісарів, зісланих од короля Сигізмунда-Августа на місце для розвязання земель­ного спору, ми бачимо, якого роду були ті справи; там ми, між иншим, читаємо:

„Мої ласкавії панове! Оповідаю вашій милості, іж... праву коп­кому, за комісіями Господарськими, з... князем Павлом, княжатем Гольшанським... біскупом Виленським, п. Миколам Нарушевич сам од себе і іменем моїм і товаришів моїх... рок ку справі на землі з а в и ти й... добровільне приняв... о кривди і втиски імення на­шого данників Божинських на Русі, коториї ся нам діють од вряд- ника... біскупего Старинського і Ігуменського п. Петра Оборського і од підданих... села Юрієвич і... Микуличам в кгвалтех, боєх, грабежох, в покаженню границь старих и положенню нових, в забранню землі і в инших многих речах...¹). Поруч з цим ми бачимо копи о землю взагалі^{[1334] [1335]), о пущу[1336] [1337] [1338]), роз’їзд границь *) і взагалі всякого роду справи земельні чи, як висловлюється акт, „право земноє“ ь).}

Оскільки земельні суперечки розвязувалися на копному суді за обопільною на це згодою сторін, його звали також і судом полюбовним^[1339]).

Коли ми прирівняємо зазначені вище предмети спору, що його треба було розглядати на місці, до вимог Статуту, що теж передбачав можливість розвязувати подібного роду суперечки на місці, то побачимо, що одміни межи ними не має. Там ми читаємо:

„Естли бы которые... особы... мели именья, люди и земли, ловы и лесы, озера и бобровые гоны в границах або в межах, а хотел бы один другого, переш едъши границу або межу, в землю вступовати, або в люди, земли, ловы и лесы, озераисеножати и бобровые гоны отънимати, хо- течи его з того именья або кгрунту, входов, пожыт- ков яких вытиснут и, тогды укривженая сторона маеть о то противную сторону до суду належного... позвати⁴¹⁷).

Характерною ознакою й цього роду копного суду було те, що він відбувавсь на самій лиш спірній землі — справа на землі, як про це сказано в наведеному вище акті ').

1. Оскільки земельні справи цікавили тільки певних осіб, то інте­рес цей визначав і склад такої копи. Тут були, опріч сутяжних сторін, по-перше, судді урядові.

Hanp., р. 1542 вересня 14 дня на Городенському суді точилася справа Андрія Данцевича Чекутя з Іваном Федоровичем Кузьниць- ким з за города. Позваний на суді дав таку відповідь: „тепер о то ему в одказі бити не хочу, але если... потреба, нехай на тую землю вашу милість вздойметь, а собравши, копу в е- деть, я ему готов, на тій землі ставши, ув одказі б и т ь“ [1340] [1341]).

В иншому випадкові р. 1541 лютого 23 дня урядовий суд Слонімський виніс таку ухвалу: „видячи, іж промеж тих Скидлян і Ковалей, тут седячи, а не виїхавши там на місце до кустовья, кінець справи статися не можеть, зоставив єсьми на тім, і ж мам сам там до того кустовья їх виїхати і певной ся речи довідати з тих копних людей[1342]³).

Отже, взявши на увагу, що урядовий суд иноді сам приїздив на місце, щоб докладніше розглянути суперечку за землю, стане зрозумі­лим вислів про копу перед представником уряду.

Hanp., р. 1520 лютого 20 дня старості Дорогицькому й Сло- німському, що розглядав справу братів Яна й Миколая Гомшеви- чів, зазначений Ян казав: „так год, как мілиєсьмо копу пе­ред вашою милістю з п. Павлом, старостою Ломзенським, о землю** ^,)∙

Вислів — міти копу перед старостою — значить, що староста виїз­див на місце — на копу о землю.

Але урядовим суддям не зовсім зручно було самим виїздити на місце суперечки. Тому частіше трапляються випадки, коли урядовий суд і, попереду, король і вел. князь з панами-радою визначав нароч­них суддів на виїзд.

Hanp., у справі дворянина Петра Миколаєвича з Яном Ли- тавором Хребтовичем о пущу Невіровськую король і великий князь Литовський з панами-радою, як це видно з листу його до воє­води Новгородського Яна Заберезинського з дня 15 квітня 1512 р., „приказали... там (на місце) виїхати і о тім межи ними досмотріти з того дворянина нашого руки воєводі Полоць­кому п. Станіславу Глібовичу і п. Олбрахту Марти­новичу Kгашто вто в ичу і старості Берестейському п. Юрію Івановича Іллінича; а п. Литавор взяв у нас на тоє діло з своєї руки тебе**⁵).

Суддів таких могли давати не тільки великий князь, але й пани- рада¹) і взагалі уряд, урядовий суд^{[1343] [1344] [1345]). Тому що таких суддів посилала центральна влада, їх звали комісарами3), комісіями господарськими [1346] [1347] [1348])∣ а тому що вони їздили на місце, їх іще звали їздоками*).}

Але частіш уряд давав можливість сторонам, за своєю санкцією, самим собі обирати суддів, можливо, з кандидатів, що їх пропонував сам* же урядовий суд.

Hanp., у справі Вовчка Євлашковича, Олексія Зенковича та Івана Ходковича з Яном Альбінусом за спільну пущу р. 1514 чер- * вня 2 дня Господар, „его милість дав нам суддів—з на­шої руки кн. Івана Филиповича Крошинського, а на­місника Циринського п. ЯнаЗаберезииського, служку Омеляновича; а он взяв з своєї руки суддями Добка Ск и п о н де в и ч а, хоружого земського, a Kacnopa Гер­мановича, а Адама Крипугу. Іно тії судді наші виїжджали... •). З наведеного ми бачимо, що великий князь Литовський, з одного боку дає, пропонує суддів, яких сторони, з другого, беруть, обирають з числа, очевидячки, пропонованих.

В иншому випадкові у справі кн. Метиславської з воєводи* ною Виленською о розграничення склад суду був такий: „княгиня... Мстиславськая виїхала... з суддями своїми — Іваном Кмітою Кунцовичем... а князем Тимофієм з В’язини. Где-ж пані воєводи­ная,.. Виленськая... річ свою здала князю Юрію Се­меновичу Друш(ц?)кому а п. Івану Михайловичу, ста­рості Пинському, а мовити у праві поручила служеб­нику своєму Станіславу Бартопіевичу, а княгиня... поручила річ свою зятям своїм, п. Юрію, воєводичу Tpo ць ком у, а п. Станіславу Оренду"^[1349]).

Тут, крім суддів, що їх обрали сторони, ми бачимо й повірених. Даючи сторонам суддів, урядовий суд разом з тим дає їм науку- інструкцію, як справу провадити.

Hanp., у справі Петра Николаевича з Яном Литавором Хреб- товичем о пущу в листі королівському до суддів, між иншим, чи­таємо: „і ви би таки там виїхали і тому межи ними справед­ливість наконець вчинили, водлуг науки і усного розказання нашого'¹⁹).

У загальних рисах наука ця була така:

Сповіщаючи суддів, що з своєї руки їх обрав мітрополіт Йосип у справі з кн. Олександровою Юріевича та Бартошевичами,

король писав: „І ви би там на тот рок виїхали і о тім о всім межи ними досмотріли і справедливість тому наконець вчи­нили так, как би їм в тім на обі стороні кривди не било, а перед нас би тая річ більше й не приходила... а не вчинивши межи ними кінця, а ж би есте оттоль не з’їжджали"¹).,

Зокрема, урядовий суд міг давати своїм посланцям-комісарам док­ладнішу інструкцію.

Hanp., у справі кн. Мстиславської з воєводиною Виленською, представник воєводиної Бартошевич „переводив перед комісією вироком панів-рад... которим... описують границю, же княгиня сама повіда\а перед пани-радою границю свою по Великий Лог, а по Чорную річку, а... п. Орвид, над вирок панів-рад... за Великий Лог ве- деть... 1 ми (судді-комісари) мовили п. Орвиду... если за Вели­кий Лог ведеш... ми за Лог не підем, бо нам нельзя через вирок і науку панів рад... одступати, яко їх милість писали до нас, аби ми вироку їх ні в чім не отступовали"²).

Призначаючи суддів, урядовий суд наказує сторонам, щоб вони тим суддям у всьому послушні були.

Hanp., у справі Йосипа, мітрополіта Київського, з кн. Оле- ксандровою Юрієвича та Станіславом і Яном Бартошевичами у ко­ролівському листі до судді з дня 19 січня 1516 року, між иншим, читаємо: „А ми до княгині Олександрової писали, а п. Станіславу і (і. Яну очевисто приказали, аж би -они на тот рок судей своїх вивели і самі к праву стали і права били послушки во всім" ⁸).

Оцей чималий елемент участи уряду в такій копі надає їй харак­теру копи урядової.

Hanp., у справі Янка Станковича з Стецьком Єсимонтовичем р. 1540 вересня 21 дня позваний, що на суд не став, через сина свого переказав: „єстли ся єму в тій сіножаті которая кривда дієть, нехай... со мною на тую сіножать з уряду копу в е- деть,,⁴).

Вислів — з уряду копу вести — без сумніву вказує на урядовий ха­рактер такої копи.

Витрати на виїзд урядових суддів або з уряду пропонованих ля­гали тягарем на сутяжні сторони.

Hanp., у справі Янка Станковича з Стецьком Єсимонтовичем читаємо: „Я н к о (позовник) сам своїм накладом масть тих судей, коториї на тую сіножать виїдуть, піднімати"⁵). Як це тяжко було для декого з сторін, видно з того, що иноді че­рез нестатки сторони копу відкладали до иншого часу.

Hanp., у вироці старости Дорогицького й Слонімського р. 1519 травня 16 дня читаємо: „положили били боярам господарським Лав- ріну Соколовському а Шимку Простивиловичу рок о землю їздоки вести по Велицедні у чотирех неділях, іно бив нам чолом Шимко, абих мо тому праву рок на осінь одложили для не­достатку його, іж не маеть чим копи підняти"¹).

В иншому випадкові, у справі Богдани Плаксеної з боярами Мельвидовичами за збіглу до них невільну її жінку Огреницю, між иншим, читаємо: „Богданна мовила перед нами (старостою): мужу моєму дав отець їх (Мельвидовичів) вічне тую жінку за за виїзд, што он їздив на копу з єго руки, коли он право мял о землю з Івашком Білим, і не мів чого дати, і он ему тую жінку д а в" ^{1 2 * 4}).

Опріч сутяжних сторін та суддів, на таких копах були й ті сугран- ники, землі яких прилеглі були до спірної землі: треба бо їм було бо­ронити своїх границь.

Hanp., у згадуваній уже справі про границю межи кн. Мстис- лавською й воєводиною Виленською, між иншим, читаємо: „Ян Олехнович Ганцович мовив... панове милиї судді! Обьявьям то пе­ред вами, іж слишечи то, же пані воєводиная... Виленськая з кня­гинею Мстиславською копу міли вести, виїхалом тут, стере- гучи границ своїх і пущі моей, аби по моїй землі одна сторона другої не вела"³).

Ганцович, як бачимо, прочувши, що сторони сперечаються за гра­ницю, з власної ініціятиви стає на копу, щоб боронити своїх границь.

Далі, на таких копах бувала сторона, себ-то люди сторонні, що добре знають те, з-за чого сторони сперечаються.

Hanp., у справі кн. Андрія Курбського „били сторона люди добрі зс. Читеня Панас, війт, а Іван Говірка, під­дані панів Паличевських; з с. Чорнча Пац Смольневич, Стець Кондрашевич, піддані теж... Паличевських; з Олбля — Мартин Островський, Онацько, війт, Онисько Рядський, піддані п. Мар­тана Угровецького... з Бузак — Тарас, а з Міхнович — Вацюта піддані п. Миколая Жекготи; з Раковалка — Нестер а Лютко, піддані теж... Угровецького"⁴).

Очевидячки, все це були люди з околичних сіл, що добре знали границі, роз’їхати які сторони хотіли.

В иншому випадкові розграничення межи кн. Мстиславською й воєводиною Виленською „при тім били й того добре свідомі: п. Флоріян Добкович, хоружий Ошмян- ський, а дворянин господарський п. Сенько Іванович ап. ІванРило, п. Миколай Іванович, а п. Іван і п. Па­вел Служчичі, а п. Іван Федір Федюшкович, п. Федір Попелижинський, а п. Богуш Логвинович, бояри Го­сподарські королевої... а бояри п. старости Жомойт- ського, п. Троцького: Гарасим Булгак, Андрій Ко- луга, ЩасниЙ Можейкович" *).

Як бачимо, стороною були як селяни-піддані, так і пани та бояри. Сторона ця, коли того вимагала справа, виступали й як свідки.

Hanp., у справі Василя Єловича Малинського з Павлом Ви- шинським за спірну ниву судді „питали з околичних сіл старців і иних добрих людей — если би били свідомі, чия то копань і чиє уживання тая., нива. Тогди з села Порцька піддані... Загоровського Олешко Іванович, старець, Тиміш Іванович, Андрій Лобко; з с. Жмучі піддані... Семашка Станіслав, старець, а Яцько Кузьмич; з Волі Жмуцької — Па­нас Білохвощ; з Мельн иці—Іван Гудин, Федір Бубнович... сознали"^[1350]).

Нарешті, на копах про землю були ще вижі — возні.

Hanp., у справі кн. Мстиславської з воєводиною Виленською судді „ в и ж і в посилали дворян Господарських п. Івана Рила, а п. Миколая Івашковича і п. Федора Федюш- к о в и ч а“ ^{[1351] [1352] [1353]).}

А в справі кн. Андрія Курбського з п. Чуприським в зі­знанні возного повіту Володимирського Хацька Чувата Тули- чівського ми читаємо: „будучи мні од... уряду замкового приданим на потребу кн. Андрія Михайловича Kyp б- сько го“...•).

Коло обов’язків вижа визначено в наказі короля Жикгимонта- Августа з дня 14 жовтня 1552 року дворянинові Янові Томковичу в зга­дуваній уже справі учасників Божинських з біскупом Павлом; там ми читаємо:

„приказуєм тобі, аж би єси вижом нашим господарським у них иа то бил і где би они тебе потребовали, всяких справ і потреб їх доглядав і на рейстра то писав і во всім ся заховав подле обичаю права і Статуту земського конечно" ^ь).

Про склад суду копного в справах земельних Литовський Статут говорить, щоб до нього ввіходили місцеві каштеляни, або маршалки, або судові старости, а при них повинно бути „по две особе шляхетьские людей добрых, цнотливых, веры годных и у праве умеетных"^[1354]).

Не обмежуючись призначенням чи пропонуванням суддів і данням їм науки-інструкції, урядовий суд і рок такій копі призначав.

Hanp., у згадуваній уже справі Янка Станковича з Стецьком Єсимонтовичем, що „зволили собі з обу сторін на тую сіножать копу вести", від імени Городенського суду додано: „і ям їм рок зложив тій копі од сего дня... за чотири неділі"^[1355]).

Литовський Статут теж говорить про те, ¾o „рок ку грани­чению... всякой копе судом положеный маеть быти^М|).

Призначаючи рок копі, урядовий суд і відрочував, одкладав копу на иншнй термін.

Hanp., р. 1514 у справі Світохни Станчикової з Сеньком Жа­бою за землю урядовий суд постановив: „А што ся тичеть копи, і ми їм отложили копу міти ув осінь, єстли служба • господарськая не зайдеть“^я).

Призначаючи рок копі, урядовий суд загрожував несталій стороні

страченням права.

Hanp., у справі Мерла Яновича з Федьком Ромашковичем поровумів есьми, іж есьми їм... на тую

читаємо таку ухвалу урядового суду: „і я... кінець статися не можеть, розказав землю судей вивести і положив есьми рок тій копі, коли мають там судді вивести — од сеї неділі в двунеділях... А естли би на тот рок Мерла або отчим його Пашко не став, або судді своего на землю не вивели, тогди маеть землю, кгвалт і грабіжі, і нав’яаку без права втратити; аестли би теж Федько на тот р о к... сам не став і судді своего не вивів, тогди маеть кгвалт і грабіжі, і иа- в’ я з к у Мерлі і єгоотчимузаплатити ітим маеть права втратити"¹).

В иншому випадкові, у справі мітрополіта Київського Йосипа з кн. Олександровою Юріевича та пп. Станіславом і Яком Барто- шевичами в королівському листі до суддів мітрополичих, між иншим, таку інструкцію дається, як поводитися суддям однієї сторони, коли судді другої сторони не виїдуть: „Єстли-ж княгиня Олексан- дровая і п... Станіслав а п. Ян там своїх полії межи

тому..

виведуть, а сами не виїдете і сам ними

встановили: тому всему межи ними і свідків свідоцтва і, што їм присудивши, то мають їм одвести і отграничити водле суда своего. Пак ли-ж би они на тот рок судей

вчинити,

стали, а ви, коториї з вас поспівши, з руки мітрополіта... виїдете, і ви в тім ему справедливість на конець его свідоцтва, і што присудите, то ему і ограничили"⁴).

своїх не вивели

там на тот рок би такеж один вчинили, водле би есте одвели

Нестання на копу, як бачимо, одної з сутяжних

і суддів їхніх, справи не припиняло. Рок під утраченням права звався завитий.

Hanp., у відомому вже нам листі Миколая

сторін, ба навіть

Івашкевича, вчас- ника ім. Божинського, до комісарів, між иншим, читаємо: „которому праву копному... рок ку справі на землі завитий пі д у т pa- ч е н н я м права"⁵).

*) Р. 1566, роз. IX, арт. 1.

*) Лит. Метр., кн. 1, № 84; подібн. там-же, кн. 2, № 356; кн. З, №№ 172, 180. ’) Там-же, кн. 1, № 22; подібн. там-же, кн. З, №№ 172, 180.

*) Лит. Метр., кн. 2, № 217; подібн. там-же, №№ 218, 372.

^б) Ак. Виа. Арх. Ком., т. XVIIl, № 3.

Литовський Статут теж установив, що „рок ку граничению... вся­кой копе маеть быти завитый" ’).

Якщо-ж сам урядовий суд року певного не призначив, то визна­чити точно рок цей він надавав сторонам за згодою з суддями їхніми.

Hanp., у згаданій уже справі Світохни Станчикової з Сеньком Жабою урядовий суд, одклавши рок копі на осінь, без ближчого визначення терміну, додав: „на тот рок (одложили), к ото рий рок они сами і судді їх межи ними положать"²).

Отож, виучування складу копкого суду в суперечках земельних примушує нас зробити висновок, що копа ця мала переважно урядовий характер: бо урядовий суд коли сам не з’їздив на місце, то суддів на­рочних для цього визначав, пропонуючи їх сторонам; науку таким суд­дям давав, що вони повинні робити й як вирішувати справу; рок копі складав, відрочував її і т. и. Не дивниця отже, що згодом такі копи пе­ретворилися цілком на урядовий суд — спеціяльно для розмежування й розгляду земельних усяких суперечок на місці, на так званий суд під- коморого. На його розгляд ішли справи тільки від судів земського й гродського по належності. У Статуті про це читаємо:

„Укривжоная сторона маеть о то противную сторону до суду належного водлуг замеренья и порадку сего Статуту позвати, а там за позвы перед судомъ надежным, естли бы се тая реч промежку них не сконъчила, але бы на суд подкоморого отослана была, ино кгды вжо в таких речах до розсудку подкоморого прий- деть, маеть..." ⁸).

1 тільки, за одозвою на вироки підкоморого, головний суд міг ви­слати комісарів, осілих у тому повіті, де була спірна земля ⁴)∙

2. У чому-ж полягало судочинство копного суду в справах зе­мельних?

По-перше, суд оглядав границі спірної землі, а сторона його обво­дила, показувала ці границі.

Hanp., у справі Якубової Істебської Софії з містом Дороги- цьким, коли староста Дорогицький і Словінський Ян !Николаевич з людьми добрими на місце виїхав, „привела нас, читаємо в ви- році, тая Якубовая Істебськая к дорозі, которая йдеть од Рагавки до міста, кінець влок містських аж до Курозону; а оттоль повела нас подле тої Дуб­рови і по кінець влок містських аж до угольниці зе- м’ян господарських Дорогицьких до Кочерг і обвела нас круг тої дуброви аж до дороги, що ідеть од міста Богушек і до Курозони. 1 покладала перед нами жалобу, іж.. то єсть моя дуброва"⁵).

Границі могли вказувати чи заводити Й свідки⁶).

♦

Оглядаючи границі, копнив суд оглядав і шкоди, посилаючи для цього, коли це не зручно було всів копі, вижів.

Hanp., у справі кн. Мстиславської з воєводиною Виленською під тов час, як представник княгині обводив границі, представник п. воєводиної Станіслав Бартошевич, звертаючи ся до суддів коп­иях, сказав: „маеть її милість вліво (дороги великої Полоцької) ліс чорний, з которого... тою малою доріжкою, што з той великой до­роги пішла в ліс, которую ваша милість видіте, люди княгині Mo- лодечанськиї, кгвалтом... в'їжджаючи, шкоди великії пущі її милости починили і дерево бортноє вирубали; яко і тепер бруссє з тої пу­щі... вивезти і подле сіножатей покидано, которое-ж дерево на сі­ножатях не ростеть... іми, су дд і, там вижів посилал и.». О ни, там їздивши, повідили перед нами, же нашли на сіно­жаті шість брусьїв, а иншоє, знать, отесавши, одве­зено з того місця, і знаки — тріски свіжії перед нас принесли" ^{[§§§§§§§§§]}).

Показуючи границі, сторони доводили приналежність спірної землі писаними документами, покладаючи їх перед суддями.

Hanp., відома вже нам Софія Істебська, обвівши свою землю, „покладала перед нами, читаємо в вироці, листи купчії Гав­рила Пекаревича, которий лист дав Юшку Чижевичу на тоє іменіє своє Буяки, і теж лист дозволений... Казиміра короля... іж его милість призволив Гаврилу Пекаревичу... Буяки Юшку Чи­жевичу продати; а тот Юшко продав... Зофії Істебській, што-жїй.. к о р о л ь... Ж икгимонт п р ив ильем своїм тую куплю її ∏ O T в е р д и в“ ²).

Далі, крім документів, сторони на довід ставили свідків.

Вище вже зазначено було, що свідками виступали сторони. Тепер відзначимо тільки, що й ті сугранні державці, що на копу виїздили, бо­ронячи своїх меж, теж виступали певною мірою, як свідки.

Hanp., у справі кн. Мстиславської з воєводиною Виленською, коли судді прийшли до Осовецької пущі, „о тую пущу Осовецькую врядник п. Я ну шов о ї Костевича... повідив перед на­ми, іж тая пуща Осовецькая по тим же... граням єсть поспіль пані моей з підданим! данником Осовчаном; а п. Підчашого боярин Станко Зенкович і п. Андрія Зовишина врядник Лекарт іменем панів своїх, а при них зем’яни господарський Богдан Криворотович, а Ян Ілляшевич, а два Гранищі — Ян а Павел — всі пос­піль перед нами повідили, іж то єсть пуща їх влас­ная, всіх спільная, нікому ні в чім не пенная, і борт­ное дерево, і лови, і бобровиї гони по тим-же граням... А Молодечанцям звіку в тую пущу нашу спільную жадного вступу н і т“ ⁸).

Але сторона й суміжники — це, мовляв, свідки охочі, що висту­пають з власної волі. Сутяжники-ж для підпору своїх змаганнів могли ставити нарочитих свідків.

Hanp., у справі Вовчка Євлашковича, Олексія Зенковича й’ Івана Холодковича з Альбінусом о пущу Омут, коли великий князь Литовський дав сторонам суддів на певний рок на виїзд, то скривджені „і свідки свої перед ними ставили, а он... свідків своїх не поставив" ^,).

Свідкам иноді доводилося виявляти громадську мужність, надто коли судді живовидячки були необ’єктивні супроти якоїсь сторони.

Hanp., у справі кн. Курбського з Петром Чуприським, коли, не зважаючи на правку причину нестання кн. Курбського до роз- граничения, комісари розказали „стати перед собою сторо­нам, коториї били ку свідоцтву з руки п. Чуприсько- г о", і коли ті свідки, стоячи на врочищі Потоці Вадичевім заявили, що тут границі вони не знають, а що границею є урочище Бере­зова Верв, то один з комісарів Пац Доменик „фукнув" на них, кажучи: „а по што ж... ви тут шли"; на це Йому та сторона— свідки відказали: „ми., ішли правди з і з н а в а ть" ²).

Що-до кількости свідків, то акти відомостей про це не дають, кажучи глухо про недостатність свідків.

Hanp., у королівському листі до суддів, у справі дворянина Петра Миколаєвича з Яном Литавором Хребтовичем, між иншим, читаємо: „і тих свідків, коториї ж в цім листі п. Литаворова стоять, казали перед тобою поставити, а єстли би тії свідки не всі живі били, і но коториї будуть живі; а єстли би їх мало било, іно которих инших пан Литавор поставить і которих з них Петр Миколаєвич обереть, кому будуть слушно вірити" ³).

Тут до речи буде навести відомості з Литовського Статуту про кількість свідків і спосіб їх обрання, зважаючи на те, що обрання це, як каже Статут, відбувалося „подле обичаю права".

Перше, що-до кількости. Статут каже:

„Маеть з обудвусторон по девети светков (Стат. 1566 р. і 1529 р. говорять про „осмнацять сведков") пе[**********] [††††††††††]ред пра­вом поставити на том кгрунте пенъном"⁴).

Про спосіб-же обрання свідків Статут р. 1529 каже:

„светков своих, подле обычаю права, осмнацять повинен бу­дет перед правом поставити и по три разы (разом?) водити, а сторона з тыхтрох одного обирати маеть, аж по- куль шесть маеть о б р а т и" ^s).

Допитували свідків без присяги й за присягою, як того сторона противна захоче.

Hanp., у щойно наведеному королівському листі до суддів далі. читаємо: „І если-ж би он (Петр Миколаєвич) тим свідкам єго вірив без присяги, і они нехай без присяги свідчать і границі заведуть... Пак ли ж би он не вірив їм без присяги і они нехай, присягнувши, свідчать і гра­ницю заведуть"¹).

Нарешті, останній довід — це присяга сторони з співприсягальниками. Hanp., у справі Томка Бартошевича з Богданом Кельдишеви- чем, як року 1514 травня 6 дня оповідав Бартошевич на Слонім- ському земському суді про виїзд суддів на місце, „т и ї судді наші сказали мні на третій день з п’ятьма свідки моїми присягнути на тім, іж тая земля — моя отчизна я“ ^{[‡‡‡‡‡‡‡‡‡‡] [§§§§§§§§§§] [***********]). Зазначена кількість співприсягальників не відповідає кількості їх за Статутом. Там ми читаємо:}

„присегу ему (ςτopoκi) з трема (за Стат. рр. 1566 та 1529, „шестьма") светкома... сказати маеть. А кгды.., присегу сам четвертий учинить, тогдытот кгрунт... одержати маеть"⁸).

Прирівнюючи наведений порядок судочинства копкого в справах земельних до Литовського Статуту, ми бачимо, що й в Литовському Статуті є те-ж саме показування границь і межових знаків, подання пи­саних документів, ставлення свідків і присяга сторін. Там ми читаємо: „где бы у права то показалось, иж бы хто, отнявшы або отни- маючы кому кгрунт або входы, пожыткы якые, а о то до права был позван и на оный кгрунт суду жадного права яко ли­стовного, так а ни знаков слушних и явных гранич­ных не показал и светков ку доводу... ни одного не ставил, только так, голыми словы тот грунт свои л, а сторона бы поводовая, як право листовное, або знаки слушныеиявные граничные показала, так-же Свет­ки... стали, тогды таковая сторона, за показаньем права ли­стовного або знаков слушных й кром присегы одно за сведецтвом девяти светков при кгрунте зостав­лена маеть бы ти; одно-ж естли бы тая сторона отпорная, ко­торая светков не маеть, бралася сама до присеги, а жалобная сто­рона ей допустити того не хотела, але сама за присегу брала, тогды вже жалобник такеж толкосам один $ез светков можетиблизшыйбудеть присягнути. А тож се маеть розумети и о поводовой, жалобной стороне. Кгды бы кого о кгрунт поэвавшы, за собою сведецтва на письме, так же знаков граничных, а ни светков не мела, тогды позван ый при держанью своем близшый будеть самодин присег- н у т и“ ^{[†††††††††††]}).

Різниця хіба в тому, що Литовський Статут припускає присягу сам один, а в актах про таку присягу ми відомостей не зустрічаємо.

Переходячи до вироку, ми повинні зазначити, що, не зважаючи на „науку" господарськую не з’їжджати з місця, аж поки справу не буде скінчено, судді не завсіди доходили згоди й одсилали справу на вирі­шення до того самого суду, що їх на місце до розвязання справи посилав.

Hanp., у справі кн. Мстиславської з воєводиною Виленською ми читаємо: „хотіли єсьмо (судді) в тім всказання вчинити, п. во­єводиную при πyι⅛i зоставити, леч судді княгині... з нами ся не згожали, бо нам, суддям, того ся не придавало, аби хто, копу ведучи, по чужим землям мів вести, а знаків і границі не вказуючи. АвСтатутах, правах пи­саних, теж того артикула ніт, хто би по чужим землям вів, а границі не вказав — которим обичаєм мяло би тосужонобити — праві ся то ново на нас придало, в то ся вложить не сміли і дали то обема сторонам до Господаря... і до пані в-p а д...“ ^,).

Тут, як бачимо, щоб остаточно вирішити справу, було дві пере­шкоди: 1) судді не могли дійти згоди і 2) закон не передбачав випадку, як судді повинні були вирішити справу, коли сторона провадить суд по чужих землях. Здавалося-б, справа ясна: раз сторона веде копу не по своїй землі й не вказує границь, їй треба було в претенсії одмовити, а не відсилати справу до урядового суду.

Статут теж передбачав подібний випадок одсилання справи до суду по науку в сумнівних питаннях. Там ми читаємо:

„пак ли бы суди спор мели о повод (довод?), а зго­дитися не могли за спором свои... тогды, выслухавшы жалоб и отпоров, и списати маеть и не выпускаючы сторон с моцы своее от права, запечатавши реестр ты х речей своими печати и, мають послати до воеводы, в которого по­вете тое право будет, и науку взяти, хто будет б л и з- шы ку доводу, а сами отътоль зъеждчати дотол, по- кол науку от воеводы возмуть, не мають, олиж мают, науку воземшы, наконец справедливость вчинити'”). Далі, сторони на копі могли дійти згоди.

Hanp., у справі Юрія Іллінича з Юрієм Остиковичем за право в’їзду в пущу Сверженськую на суді короля з панами-радою р. 1514 скривджений говорив Остиковичеві: „била... мні там з предком твоїм небіжчиком п. Литавором Хребтовичем копа, на которій било панів добрих досить і там теж бил... Мартин Хребтович, а п. Кміта Стротович; і небіжчик п. Л и та вор з права прийшов зо мною у згоду і поступив мні того уїзду у пущу Свержен­ськую міти по старому"³).

Иноді-ж сторони здавалися на увагу суддів.

Hanp., у згадуваній уже справі Софії Істебської з міщанами Дорогицькими сторони „дали ся н а м в м і ц ь, як писав в свойому вироці староста Слонімський, штоми межи ними знайдем, того они мають з обусторон терпіти' ⁴).

Вирок судді ухвалювали, порозумівшися з людьми добрими — сто­роною.

Hanp., у щойно згадуваній справі староста Слонімський ухва­лив вирок: „обмовивши... то з людьми добрими, зем'яни До- р о г и ц ь к и м и“ ^ь).

Щоб уявити собі, що то були за люди добрі, прочитаємо кінець того самого акту:

„А при нас били: п. Ян Стецкевич, маршалок господар­ський, а п. Зорянок, вій сь кий Дорогицький, а Лекарт Косенський, а Яроним Роспуд, суддя городовий Дорогиць­кий, Андрій а Іван, а Петр Короневці, а Андрій, війт, зо всіми міщани і радськими і з лавники і иншиї люди д о б р и ї“ ⁱ)∙ Зважаючи на те, що суперечки за землю мають собі за мету вста­новити границі, часткові ухвали суду можуть бути з приводу того чи иншого окремого пункту границі.

Hanp., у справі кн. Мстиславської з воєводиною Виленською, коли копа приїхала до врочища Глібові Лужі, урядник п. Крайчого з людьми Осовсцькими від імени пана свого мовив: „панове судді!., по тую дорогу великую направо пуща п. Крайчого... Осовецькая нікому, нічим не пенная, сумісная з... иншими пани і зем’яни госпо­дарськими од тої Глібові Лужі по чорний ліс, до Селищськой пущі. K тому п. Юрій, воеводич Троцький, зять княгині... сознав і повідав... то єсть пуща не одного пана твоего, але моя поспіль з паном твоїм, братом моїм. Станіслав Бартошевич то нами освід­чив; тут єсьмо... дізнали, же не по своїм ведень' ²).

Тут, як бачимо, суд констатував, що в урочищі Глібові Лужі пред­ставник кн. Мстиславської п. Станіслав Орвид вів суд не по землі своєї патронеси.

Але за кінцеву мету подібних справ було встановити границі, про­класти їх, копці закопати й наказати сторонам через ті границі не пере­ходити.

Hanp., у листі королівському р. 1511 червня 16 дня до суд­дів у справі кн. Настасії Слуцької з Кмітою Стретовичем, між иншим, читаємо: „ви... перед нами... одказували, што ж єсте межи ними досмотрівши і границі поклали, і копці позакопали, і приказали їм з обусторін через тії границі не пе­реходити і в тоє жито і в люди за границю не всту­пати ся“³).

Вироки, звичайно, закінчувалися зарукою в певній сумі, щоб гра­нів сторони міцно держали.

Hanp., у справі Софії Істебської з міщанами Дорогицькими суд, поклавши границі й копці покопавши, „заручили єсьмо заклад господарський —100 гривень грошей, іж би тих граней не рушали і міцно держали, водлуг виїхання... нашого і граней положення¹* ⁴).

Що-до записування вироків копного суду до книг, то коли уря­довий суд сам виїздив на місце, то виїзд свій, як уже суд копний, він заносив у книгу нарівні з иншими справами, як це ми бачимо в справі Софії Істебської з Дорогицькими міщанами⁵). ∣ _a

Коли-ж суд висилав кого за суддів на місце, то ті судді, як це ми бачили й у звичайних копких судах, одказували суд свій тому судові, іцо їх висилав.

Hanp., із цитованого вже листа королівського до суддів, що виїздили на місце в справі кн. Слуцької з Кмітою Стретовичем, читаємо: „а і сами ви тую річ перед нами так же одка­зували, шго-ж есте межи ними досмотрівши, і границі поклали, і копці позакопали" ^,)∙

Нарешті, це міг вчинити й виж чи возний.

Вище ми вже наводили наказ короля Сигізмунда-Августа до Яна Томковича, де було, між иншим, зазначено, що призначивши його за вижа у справі вчасників Божинських з Павлом, біскупом Виленським, король наказував, щоб він „всяких справ і потреб їх доглядав і на р е й с т р а то писав¹¹²).

Під рейстрами, тут, очевидно, треба розуміти те, що згодом звано квитами зізнання возного. Як на приклад такого зізнання, можна вказати на зізнання возного повіту Володимирського в справі кн. Андрія Курб- ського з Петром Чуприським про роз’їзд границь межи маєтками Курб- ського Хотешовим і Чуприського—Річицею³).

Отож, не тільки складом своїм копи в справах земельних супере­чок одрізнялися від звичайного громадського суду, а й своїм судочин­ством, до специфічних особливостей якого треба застосувати оглядання граничних меж і межових знаків, певну кількість свідків, проведення й встановлення границь, копання копців і призначення заруки, під загро­зою якої сторони не повинні були переходити за ці межі й міцно їх тримати. Решта-ж зазначених вище судочинних дій нічим не відрізняється від звичайних судочинних дій громадського суду.

Під той час, коли вже закінчувана друком цю монографію/ бібліо­тека Соціяльно-Економічного Відділу Академії одержала,,Pam⅛tnik Histo- ryczno-prawny", ідо вийшов у світ рр. 1925 та 1926. Не мавши змоги раніш обізнатися з працями Я. Адамуса, що стосуються до копкого суду, ми свій огляд літератури про копний суд доповнюємо в цьому додаткові, заразом додаючи дві проминені праці I. Cnporica.

1. (16-а) И Cпрогисъ. Древніе народные конные суды въ сгъверо- западной окраинтъ Pocciu. — Труды Виленскаго отдіілєнія Московскаго предварительнаго Комитета по устройству въ ВильнЪ IX Археологичес- каго съезда. Вильно. 1893 (стор. 235 — 274).

Ця праця являє собою відому вже нам „Передмову“ названого ав­тора до т. XVlII Ak Вил. Арх. Ком. з деякими додатками, переставлен­нями, ба навіть пропусками цілих сторінок її, як от L—LΠ, LIV—LXl.

Цікавити нас можуть тільки додатки.

Перший додаток — то поправка до гадки названого автора в „Пе­редмові^w, неначе-б по суто-литдвських місцевостях копний суд не відбу-* вався. Спрогісові під той час, як друкувавсь XVIII том, а почасти й по тому, як його надруковано, пощастило знайти сім актів кінця XVl й по­чатку XVII ст. (5 про спаш, 1 про порубання гаю й 1 про гоніння сліду покраденого коня), які доводять, що копи відбувалися в повітах Вилёнському й Ошмянському (стор. 236 — 238).

У розділі про склад копників I. Cnporic на підставі актів т. XVIII доводить, що на копу взагалі виходили, між иншим, сусіди й люди сто­ронні, причому полемізує (у примітці) з Іванішевим, що сторонні люди— не копна сторона (стор. 244 — 245).

Зокрема I. Cnporic висловлює гадку, що на копу сходилися обранці сіл, а тому копи не повинні були бути велелюдними, а випадок, коли на копу зійшлося людей „кіп дві", вважає за виключний; припускає він та­кож, що на копу сходилися глядачі (публіка), які в копному суді жадної участи не брали (стор. 247 — 248). Покликанням на низку актів т. XVIII

I. Cnporic доводить, що участь в копних судах брали зем’яни й шляхта (стор. 249).

Додав І. Cnporic свою думку й про те, що „засідав" копний^- суд на лавках з дерну чи з дерева; на його думку, ці лавки на старих ко-

повищах здавна влаштовані були, або споруджувалися кожний раз, коли це було треба (стор. 260 — 261).

Закінчує I. Cnporic свою працю побажанням, щоб надруковані по київських та виленських археографічних виданнях акти про копний суд знайшли собі як-найшвидше між ученими, переважно фахівцями-прав- никами, осіб, які зуміли-б той матеріял опрацювати в науковому досліді (свій він за такий не вважає) й відтворили-б у яскравому малюнкові одну з знаменних сторін старовинного руського народнього життя власне в формі копних судів (підкреслення 1. Cnporica).

Не з усіма наведеними думками можна погодитися.

Що-до того, що копа відбувалася в Литві, то треба звернути увагу на те, що акти, на які покликується I. Cnporic, переказуючи коротенько їхній зміст, усі стосуються до кінця XVI Й початку XVII ст., себ-то вже за доби Литовських Статутів, а до того торкаються вони предметів (спаш, порубання гаю, гоніння сліду), про які саме й каже Статут. Тому відбу­вання копного суду в Литві можна пояснювати приписом Статуту запро­вадити копи там, де вони перед тим не відбувалися.

Що-до обранців сіл, які брали участь у копному суді, то треба па­м'ятати, що такі обранці (представники) справді були, але не можна до­вести того, що копа складалася саме з одних представників. Можна га­дати, що представники приходили на копу або на те, щоб слід одвести, або присягнути, що вони шкодника не знають, або від тих сіл, котрі не- зацікавлені були в справі, напр., у справах про забийство, підпал і т. и. злочини, які не зачіпали інтересів околичних сіл, чого не можна сказати про крадіж, надто коли околичним селам під той час сталися инші шкоди, в яких шкодники залишалися невикритими. Випадки велелюдних зібран- нів, з погляду I. Cnporica, тільки й можна пояснити виключністю або присутністю якихось „сторонніх глядачів". Цей висновок I. Cnporic зро­бив через непорозуміння, вважаючи вислови актів про присутність на копі людей „немало" чи „много, великое мнозтво" як людей инших, що до складу копників не належали; але слова _пинший" в акті, на який покликується I. Cnporic, нема.

Так само неправильно розуміє 1. Cnporic „стани" урядників Пер- шайського й Реваницького, як табори двох зацікавлених у справі сторін та прихильників їхніх, бо ті стани були місцем, де врядники мусіли були в бору переночувати, тому що копа того дня не встигла почати справи.

Що-до лавок з дерну або з дерева, де копники повинні були засі­дати, то автор, як і Г. В. Демченко, робить такий висновок на підставі вислову „засісти в лаві", дарма що під лавою треба тут розуміти не ослін, а сидіння густою стіною — лавою.

2. (17-а) И. Спрогисъ. По поводу статьи „Народный судъ За­падной Руси". Журн. Мин. Нар. Проев. 1894, Май, стор. 181 —199.

Стаття ця заперечує деякі твердження О. Єфименкової в названій у заголовку її праці.

Перша теза О. Єфименкової, що її заперечує I. Cnporic, торкається питання, чому так багато є документів про копкий суд саме з XVI с^. О. Єфименкова каже, що XVl ст. було критичною епохою в історії. Ли-* товсько-руської держави, коли на Литву тиснула Польща своєю куль­турністю, більшою визначеністю й закінченістю форм; вікові звички» коп­ких обов’язків, якими зем’яни були звязані з усіма людьми й мужами свого сусідства, не могли бути розірвані так легко й вільно; починається» заколот, що триває ціле століття. „Тільки через цей заколот ми маємо том (XVIII Ак. Вил. Арх. Ком.) копких документів. J. Cnporic не пого­джується з цим, кажучи, що копний суд існував ще.з часів Руської Правди, отож — відтоді були й його вироки, але їх не записували „на скрижалі писаного закону, бо його ще не було* і лиш після 1 Статуту ці вироки стали заносити в книги, що їх наказав завести цей Статут (стор. 182 — 183). д

Далі/ I. Cnporic переходить до головного пункту про три копи (ra-√ ряча, велика й завита), що, на думку О. Єфименкової, являли собою три юридичні інстанції, що були органічно між собою звязані й одна одну доповнювали (стор. 181; порівн. стор. 185).

На це I. Cnporic каже, що „мабуть" копний звичай установив, щоб усяку справу закінчувати не більш, як протягом трьох зібраинів; але це не визначає, що всяку справу неодмінно треба було розглядати на всіх трьох зібраннях, бо коли справу щастило, як треба, висвітлити на першій копі, то справу закінчували „на першому й єдиному зібранні", Якщо-ж,на пер­шому зібранні бракувало будь-яких доводів або осіб, то справу відкла­дали до другої, більшої копи. Коли-ж і на цій копі не щастило остаточно висвітлити справи, то збирали остаточну, завиту копу. Ці свої твердження

I. Cnporic доводить указівками на №№ актів т. XVlII Ак. Вил. Apx, Ком., з яких ясно, що справу закінчували на першій, гарячій копі (стор. 187 — 190), закінчували й на другій копі (стор. 190—192), закінчували й на третій (стор. 192 —193), але бувало, що справи на третій копі не щастило закінчити, тоді скликали копу четверту, шосту й, можливо, де­сяту (стор. 193 —194). г

Так само, каже I. Cnporic, помилкова думка О. Єфименкової про те, що слід гнали лиш до трьох границь. Це 1. Cnporic доводить теж покликанням на відповідні акти (стор. 195), причому,,між иншим, зазнач чає, що вислів актів про „вільне правне мовення" стосується не до коп- ного, як гадає О. Єфименкова, а до урядового суду (стор. Д95 —196).

Не згоджується I. Cnporic з твердженням О. Єфименкової й про те, що при гонінні сліду село, одмовляючися виводити слід, 1) видавало винного копі, але на другому її зібранні; 2) могло не видавати винного, але давало о ній справу, і 3) для такого села лишалася можливість „правного очищення" — дозволити копі трусити село. Уся ця система, каже I. Cnporic, не відповідає актам (стор. 196 —197).

Заперечує І. Спрогіс і дальше твердження О. Єфименкової» ніби гарячій копі иноді не треба було ні гнати сліду, ні трусити, а тільки пе- рёвести опит, бо гарячою копа, каже I. Cnporic, тому так і називається, що її збирали для освідчення сліду, щоб він не згубився (арт. 197).

Нарешті, I. Cnporic дивується з того, що О. Єфименкова вважає, неначе б лице не відгравало жадної ролі на другій, великій копі: лице, каже 1. Cnporic, мало значіння й силу незаперечимого доводу, хоч-би на котрій копі скривджений те лице подав був копі.

На закінчення 1. Cnporic, нагадуючи попереднє своє побажання що-до юридичної обробки вже надрукованих актів, дає правникові таку пораду: „не треба спускати з ока жадної рисочки, жадного, хоч-би й най­меншого факту, бо з крапель складається море" (підкреслення Спрогісове, стор. 198—199).

Із Спрогісовими запереченнями цілком треба погодитися; застере­жемо тільки, що твердження його, неначе-б копне право встановило, щоб кожну справу було закінчено протягом не більш як трьох засідай- нів, — сумнівне. Це твердження треба обмежити випадками, коли перші дві копі не дають жадної надії викрити шкодника: щоб не збирати без кінця копкого суду, справу відкладали або на переслух, або закінчували и на третій, остаточній копі, коли копники мали присягнути, що вони сами не є шкодники скривдженому й о шкоднику не відають.

Так само не можна погодитися з категоричністю Спрогісового твер­дження про те, що „вільне правне мовення*’—себ-то надання стороні, що з формальних підстав платить шкоду, права, знайшовши справжнього винного, з нього судом повернути свої шкоди й у т. п. випадках, — сто­сується виключно до урядового суду; отже ж серед актів т. XVIII під Ks 229 надруковано як-раз випадок, коли Іван Корень (на ньому копа присудила заплатити скривдженому за бочку яриці на тій підставі, що він не поставив на копі свого парубка Колишка), зібравши сам копу, довів на ній, що Черленик під той час саме продав ярицю. Kona на Чер- ленику присудила ту шкоду, звільнивши Кореня від обов'язку відшко­дувати скривдженого. Тут ми маємо факт „вільного мовення" Кореня в Черлеником не на урядовому, а на громадському суді.

3. (26-а). Jan Adamus. Zastaw w prawie Litewskiem XV і XVI wieku. Pamiςtnik historyczno-prawny, т. I, zeszyt 7. Lwow. 1925.

На сторінках 107—114 зазначеної праці автор трактує про копу о спаш.

Автор убачає дві фазі в розвиткові копи о спаш: перед Статутом р. 1529 й після Статуту. Одміна межи ними, на його думку, в тому, що зайнята на спашу худоба (грабіж) перед Статутом не мала на меті за­безпечити лице, а цілком відшкодувати за спаш у формі переходу зай­нятої худоби у власність скривдженого; до того-ж не звертали уваги на відповідність між шкодою й ціною зайнятої худоби, як це було після Статуту (стор. 108 — 109). Господар зайнятої ч не має. Kona єднальна та ко­місарська щезають ще перед Il Статутом. Висновок — під спільною на­звою з’єднуються різні інституції (стор. 53).

На підставі сказаного Я. Адамус робить висновок, що теорія Н. Іванішева про походження копи тепер нас не завдовольняє („недо­статня"). Не даючи нової теорії, автор висловлює певність, що потрібна ґрунтовна її ревізія, а для цього знов-же треба розшукати по архівах нові багатші матеріяли, бо оголошених досі друком матеріялів не досить,, щоб скласти мапку бодай для невеличкого терену коповищ і сіл, котрі, збиралися були на ті коповища відправляти копні суди (стор. 55).

Популярність пануючої теорії пояснює Я. Адамус двома моментами:: 1) тим, що дослідники шукали підстав, щоб з’ясувати темне правке ми­нуле Руси; за часів Іванішева ідея про те, що литовське право звязане- з давнім руським, допіру прокидалася в науковому світовій тільки Леон- тович цілком виразно її формулував. Цією самою ідеєю керувавсь і Ці- шевський. 2) Але з’єднувалася одначе з цією ідеєю й инакша думка ха­рактеру політично-актуального (Шолкович та Лащенко); ці автори вва­жають копу за базу в боротьбі руського народу з експанзією ^польської культури. •

Щоб звязати Литовське право з руським, треба ще не аби-якоі наукової праці; коли думка ця слушна, то справді перед наукою історії Литовського права лежить іще чимало труднощів. Щоб обминути пере­шкоди, треба розвивати науку інтенсивно й планово" (ст. 56).

Автор правильно помітив, що теорію Іванішева про зв^зок копкого- суду з територіяльним об’єднанням — общиною не обґрунтовано. Висновок. його з документу про границі Смединців з Поридубцями як-найкраще стверджує нашу думку про те, що не було сталого терену копних округ ^околиць): обводячи границі своєї землі, Смидняни, як на ознаку тих границь, указували на ті місця, де відбувалася копа з певною кількістю сіл, у другому місці знов з иншою кількістю, в третьому ще з иншою й т. д. 1 це цілком зрозуміло, бо разом з тим, як пересувалося місце, де збиралася копа, у ній брали участь нові села, що межували з цим місцем, а инші, як не суміжні, відпадали.

Проминаючи думки Я. Адамуса з приводу кіп єднальних-комісар- ських, малої й великої (їх уже обговорено вище), зазначу лиш, що копа єднальна-комісарська не зникає ще перед виданням II Статуту, як гадає автор, а дістає нову назву, перетворившись на суд підкоморого.

Що-до мапки коповищ і тих сіл, що збиралися на ті коповища, то, певна річ, нічого проти такого побажання говорити не можна. Зробити її повинні ті, хто поділяє думку про існування копних околиць-округ. Я-ж не визнаю їх.

Кінець.