ЧАСТИНА І. Проект тимчасового Адміністративного Кодексу.

ПРОЕКТ

АДМІНІСТРАТИВНОГО КОДЕКСУ У.Н.Р.

До часу поки Законодавча Влада УН.Р.

Поділ і.

Засади.

Арт. І.

Завданням Адміністративного Кодексу УН.Р. є шляхом норму­вання діяльності адміністративних та інших органів влади сприяти їх­ньою правомірною чинностю погодженню інтересів людности й здій­сненню загального добра.

Арт. Арт. 2,3 І 4.

Виключаються. —

Арт. 5.

За всіх випадків ухилення від виконання законних постанов або наказів влади, або виявлення протизаконних вчинків, адміністративні органи та інші органи влади, як з власної ініціативи, як і на заяву осіб, установ та організацій, в межах своєї компетенції, обовязані негайно припинити їх на підставі правил цього кодексу та вживати заходів до виконання законів та постанов влади.

+►

Арт. 6.

Установи та урядові особи, що застосовують правила цього кодек­су, в своїй діяльності не повинні обмежуватися лише заходами при­мусу стосовно до праволомців^[59], а повинні поєднувати їх з заходами переконання в напрямі добровільного додержання цих правил.

Арт. 7.

Адміністративні органи та інші органи влади, здійснюючи покла­дені на них завдання в адміністративній царині, керуються правилами цього кодексу, а так само й іншими законами УН.Р., що регулюють їх діяльність, як рівно ж постановами, інструкціями та правилами, що їх видають на розвиток цих правил та законів належні органи влади.

Арт. 8.

Адміністративні органи допомагають усім органам влади здій­снювати всі примусові заходи за випадків, передбачених законом.

Арт. 9.

Чинності органів, що застосовують правила цього кодексу мо­жуть оскаржити чи до вищого адміністративного органу, чи до про­куратури встановленим порядком так приватні особи та організації, як і установи та урядові особи, навіть коли б їх інтереси безпосередні й не було зламано^[60].

Адміністративні органи обовязані приймати скарги на вчинки підлеглих їм установ та урядових осіб, як писані, як і словесні, давати на них безпосередні накази й обовязково повідомляти про наслідки

скаржникові або заявникові, а також прокуратурі, хоч би до неї безпо­середнє й не було принесено скарги.

Арт. 10.

Правила цього кодексу визначають діяльність нижчезазначених ад­міністративних органів та інших органів влади в адміністративній царині: а/ Міністерства Внутрішніх Справ У.Н.Р.;

б/ адміністративних відділів управ округових^[61] рад;

в/ адміністративних відділів управ районових рад;

г/ адміністративних відділів управ міських рад великих міст, а та­кож управ міських рад І не великих міст/, селищних рад та сільських рад;

д/ інших органів влади та урядових осіб за випадків, зазначених в цьому кодексу й в спеціяльних узаконеннях.

Арт. II.

Виключається.

Поділ II.

Адміністративні акти.

Арт. 12.

Загальними адміністративними актами є:

— інструкції й обіжники та 2. обов’язкові постанови.

Розділ і.

Інструкції й обіжники адміністративних органів.

Арт. ІЗ.

Змістом інструкції є загальні пояснення підлеглим урядовим особам та установам того, як запроваджувати в життя той чи інший закон або постанову воади [влади], або пояснення її змісту, а також подання додаткових правил до законів і постанов в межах, ними встановлених.

Арт. 14.

Предметом обіжників є окремі зясувальні та директивні вказівки урядовим особам або установам, дотичні їхньої урядової роботи.

Арт. 15.

Інструкції та обіжники повинні обовязково містити в собі:

а/ підпис особи, що стоїть на чолі установи, від імені якої видаєть­ся інструкцію або обіжник;

б/ назву установи або урядової особи, що їх видає;

в/ день, місяць та рік видання й порядкові числа;

г/ вказівки на те, до кого їх адресовано, й на кого покладається їх виконання.

Арт. 16.

Інструкції й обіжники, дотичні компетенції декількох урядництв, погоджується наперед із заінтересованими урядництвами.

Увага: Коли інструкції й обіжники погоджується з заінтересова­ними урядництвами, то ці урядництва обовязані дати відповідь в двохтижневий реченець^[62].

⅝∙

Арт. 117.

За випадків, коли постановами Уряду У.Н.Р. покладається на урядництва, або на місцеві управи видати інструкції в справі вико­нання ухвалених постанов і коли в самій постанові не зазначено ре­ченця на видання їх, то такі іаструкції [інструкції] треба видавати в місячний реченець з дня оголошення постанови. Коли ж треба по­годити інструкції з центральними установами УН.Р. або з управами округових рад, то рененець [реченець] видання продовжується до двох місяців.

Арт. 18.

За тих випадків, коли видання інструкції та обіжників поклада­ється розпорядженням управи округової ради на один з її відділів або на управу районової ради, а реченець видання інструкції та обіжників не буде зазначено, то їх повинно видати в двохтижневий реченець з дня однржання [одержання] відповідного розпорядження від управи округової ради.

Арт. 19.

Інструкції, обіжники та обовязкові постанови, що їх видають Міністерства та прирівнені до них центральні установи в межах їх компетенцій, які виходять за межі регулювання внутрішньої діяльности міністерств, прирівнених до них центральних установ та підвідомних їм органів і стосуються прав та обовязків люднос­ти, громадських організацій, державних установ і підприєиств [підприємств] ріжних урядництв, треба оголошувати в «збірнику узаконень і розпоряджень Уряду У.Н.Р.», а термінову [термінові] інструкції й обіжники ще у Вістях Уряду У.Н.Р.; для цього такі обі­жники, інструкції й обовязкові постанови в трьохденний рече­нець по їх ухвалі надсилається в 3 примірниках до Міністерства Юстиціїо

Том 4. — P-Я I HAH України. Ін-т української мови. Надруковано з видання 1907- 1909 рр. фотоспособом. — K.: Наук, думка, 1997. — С. 13.

Арт. 20.

За негайних випадків міністерства та прирівнені до них централь­ні установи мають право оголошувати зазначені в арт.

Арт. 21.

Коли Міністерство Юстиції визнає, що надіслана від міністерства або прирівненої до нього установи інструкція, обіжник чи обовязкова постанова не підлягають оголошенню в «Збірнику узаконень та роз­поряджень Уряду УН.Р.», як такі, що не відповідають ознакам, зазна­ченим в арт. 19, або суперечливі законові, то Міністерство Юстиції, не оголошуючи їх, повідомляє не пізніш тижневого реченця відповідне міністерство або прирівнену до нього центральну установу про при­чину не оголошення з докладним умотивуванням. Міністерство й при- рівнена до нього центральна установа може оскаржити таку постано­ву Міністерства Юстрції [Юстиції] до Ради Міністрів УН.Р.

Арт. 22.

Міністерство Юстиції, визнавши, що надіслані йому інструкції, обіжники та обовязкові постанови підлягають оголошенню, повинно оголосити їх не пізніш тижневого реченця з дня одержання.

Арт. 23.

Інструкції, обіжники та обовязкові постанови Міністерств і при- рівнених до них центральних установ, що підлягають оголошенню у виданнях, зазначених в арт. 19, набувають сили з дня, коли управа округової ради одержить відповідний нумер одного з зазначених у арт. 19 видань, або відповідну телеграму чи радіотелеграму, коли в самому розпорядженні зазначено що йому надається чинности телеграфом чи радіотелеграфом.

Арт. 24.

Інструкції й обіжники управ округових рад, їхніх відділів та ін­ших округових органів влади, що стосуються до прав та обовязків людности, громадських організацій й державних установ та підпри­ємств, ріжних урядництв оголошується за постановами управ округо­вих і місцевих офіційних органах друку І в бюлетенях, газетах тощо/, а також надсилається до відому округовому прокуророві.

Увага: Відділи повинні удаватися?³ до управи округової ради з по­данням про оголошення виданих від них інструкцій й обі­жників у тижневий реченець з дня видання відповідної ін­струкції або обіжника.

Арт. 25.

Інструкції, обіжники, що їх видають центральні або місцеві орга­ни влади, скасувати або змінити можуть:

а/ органи, що видали їх;

б/ вищі органи влади.

Арт. 26.

Скасування або зміна інструкції й обіжників може статися, як з ініціативи органів, що видали їх, як і з ініціативи вищих органів вла­ди, поданням скарги від заінтересованих установ й осіб та порядком протестів від органів прокурорського нагляду.

Арт. 27.

Подання скарг або протестів не припиняє чинности оскаржених інструкцій й обіжників.

Увага: Вищий орган влади може припинити чинність оскаржених інструкцій й обіжників аж дорозвязання справи по суті.

⁶³ Удаватися — тут повідомляти, звертатися до когось // Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах. — Том 4. — P-Я / HAH України. Ін-т української мови. Надруковано з видання 1907- 1909 рр. фотоспособом. — K.: Наук, думка, 1997. — С. 317.

Розділ II.

ОбовязковІ постанови.

Арт. 28.

Управам округових, районових, міських, селищних та сільських рад надається право в обсягу їх компетенції й в межах їх території, на розвиток і на виконання чинного законодавства видавати обовязкові постанови тоб то постанови, що їх оголошується до загального відому й які встановлюють:

а/ будь які обовязки для всієї людности данної території або для окремих груп людности;

б/ відповідальність за зламання^[63] або невиконання цих обовязків адміністративним порядком, а за випадків окремо встановлених у за­коні судовим або дисциплінарним порядком.

Арт. 29.

Відділи управ округових, міських та районових рад та інші місцеві органи влади, не зазначені в арт. 28, не мають права видавати обовяз­кові постанови. Коли треба видати обовязкову постанову, то зазначені лргани [органи] влади подають проекти їх до відповідних управ, по­годивши наперед ці проекти з заінтересованими урядництвами та від­ділами.

Арт. ЗО.

Міністерства й прирівнені до них центральні установи мають право видавати обовязкові постанови лише за випадків окремо за­значених у законі.

Арт. ЗІ.

Управи округових рад, міських, районових, селищних та сіль­ських мають право видавати обовязкові постанови лише в таких справах:

а/ охорони державного ладу, громадського спокою й безпеки та охорони державного, громадського й приватного майна;

б/ боротьби з піяцтвом і незаконним гуральництвом^[64];

в/ впорядкування^[65];

г/ міського господарсьва;

ґ/ запобігнення й боротьби з пожежами, повіддю^[66] та з іншим сти­хійним лихом;

е/ народнього здоровля І боротьби з пошестями^[67], з антисанітар­ним станом тощо/;

ж/ розквартирування проходящих військ;

і/ боротьби з шкідниками сільського та лісового господарства, зі шкідниками садів та городів і з епідеміями;

ї/ охорони лісів, парків, скверів, боротьби зі спашом^[68] і пошко­дженням засівів, лук та зелени;

и/ визначення місць, часу й порядку провадження торгу в закри­тих і у відкритих приміщеннях та по ярмарках, ринках, базарах, і в ин- ших місцях, що їх відведено під торг, а так само встановлення нагляду, щоб користувалися вірною мірою і вагою;

к/ регулювання вуличного та шляхового руху;

л/ будівництва шляхів у законно-встановлених межах;

м/ охорони памяток культури й природи;

н/ в інших справах, спеціяльно зазначених у законодавстві.

Арт. 32.

Обовязкова постанова зовнішньою формою повинна містити в собі:

а/ назву акту «обовязкова постанова»;

б/ вказівку на те, яка саме рада її видала;

в/ день, місяць і рік видання;

г/ порядкове число за переліком обовязкових постанов;

д/ зазначення реченця чинности обовязкової постанови;

е/ зазначення району чинности обовязкової постанови, а так само кола осіб, установ, підприємств та організацій, що на них шириться чинність обовязкової постанови й зміст установлених обовязків;

ж/ точний й докладний перелік обовязків, що їх покладається на людність даної території або на окреме коло осіб, установ, підприємств та організацій;

з/ вказівку на осіб і установи, що на них покладається наглядати виконання обовязкової постанови та складати протоколи за її зла- мання;

и/ вказівку на характер і розмір відповідальноти [відповідальнос­ті] за невиконання або за зламання обовязкової постанови;

к/ вказівку на реченець, що з нього обовязкова постанова набирає сили;

л/ вказівку на порядок і реченець оскарження постанови про за­стосування заходу дисциплінарного впливу;

∙⅜>........................................................................................................ за зламання обовязкової постанови. Про­токола підписують: особа, що притягається до відповідальности, свідки, як що вони будуть, особа, що складає протокола та ще поняті за випадків зазначених у правилах, передбачених в увазі до цього артикулу.

Коли особа, що її притягають до відповідальности за зламання обовязкової постанови, відмовляється підписати протокола, то їй тре­ба оголосити зміст протоколу.

Відмову особи, що притягається до відповідальности, підписати протокола й оголошення їй змісту протоколу, повинні засвідчити в са­мому протоколі свідки або поняті.

Увага: Докладні правила про складання протоколів встановлює, за належністю, Міністер Внутрішніх Справ у згоді з Міні­стром Юстиції, а за належних випадків і з іншими заінте­ресованими міністрами.

Арт. 45.

Склавши протоколи, їх повинно негайно передавати відповідно­му адміністративному відділові або сільській та селищній управі за на­лежністю.

Увага: За випадку складення протоколу за зламання обовязкової постанови, що передбачає інший порядок направлення про­токолу, цього протокола надсилається до відповідного ор­гану.

Арт. 46.

Право застосовувати заходи адміністративного впливу за зламан- ня обовязкових постанов належить:

а/ завідателям належних адміністративних відділів^[74] за зламання обовязкових постанов управ округових рад або міських рад та міст, що є округові центри в межах визначених п. а артикулу 47 цього Ко­дексу;

б/ завідателям адміністративних відділів управ районових рад за зламання обовязкових постанов, що видають управи районових рад або міських рад тих міст, що є районові центри, а так

само за зламання обовязкових постанов управ округових рад, з тим, що застосовувані від них заходи адміністративного впливу не можуть сягти понад розміри встановлені п.п. б та г арт. 47;

в/ управам селищних рад за зламання обовязкових постанов, що їх видають управи округових та районових рад, а так само й управи селищних рад в нерайонових центрах у межах визначених п. г арт. 47;

г/ управам сільських рад за зламання обовязкових постанов управ округових та районових рад, коли це право буде їм надано в самій обо- вязковій постанові, проте не більше 2 карбованців штрафу І або одної доби примусових робіт/ або оголошення громадської догани;

д/ урядовим особам органів поліції за зламання чинних на терито­рії міста або селища міського типу обовязкових постанов відповідних міських та селищних рад у царині охорони громадського ладу та впо­рядкування в місцях громадського користування, коли це право буде їм надано в самій обовязкові постанові — в розмірі найбільш один карбованець штрафу для міст, ще [що] є округові центри й найбільш 50 копійок для інших міст та селищ міського типу;

є/ іншим урядовим [урядовим] особам, що їм це право надано спеціяльними узаконеннями у межах встановлених цими самими узаконеннями.

Арт. 47.

За зламання обовязкових постанов можна застосовувати такі за­ходи адміністративного впливу:

а/ за зламання обовязкових постанов, що їх видають управи окру- гових рад та міських рад великих міст: І. оголошення громадської до­гани усно або в пресі; 2. штраф найбільше 100 карб.; 3. примусові робо­ти на реченець найбільш один місяць; 4. арешт на реченець найбільш 2 тижні;

б/ за зламання обовязкових постанов, що їх видають управи райо- нових рад та міських рад не великих міст: І. оголошення громадської догани, усно або в пресі; 2. штраф найбільш 10 крб.; 3. примусові робо­ти на реченець найбільш 7 день;

в/ за зламання обовязкових постанов управ селищних та сіль­ських рад: І. оголошення громадської догани усно або в пресі; 2. штраф найбільш 10 крб.; 3. примусові роботи на реченець найбільш 5 день.

Увага: За зламання обовязкових постанов можна застосувати тільки один захід адміністративного впливу з тих, що за­значені в обовязковій постанові; поєднувати декілька форм і застосовувати додаткові заходи адміністративного впливу забороняється.

Арт. 48.

Управи сільських та селищних рад і адміністративні відділи управ районових рад, вважаючи за потрібне застосувати до особи, що злама­ла обовязкову постанову вищої управи, захід адміністративного впли­ву, удаються з поданням про це до відповідної управи районової ради або до адміністративного відділу управи округової ради.

Арт. 49.

Постанови про застосування заходів адміністративного впливу за зламання обовязкових постанов повинно ухваляти в такі реченці:

а/ управи сільських та селищних рад і завідателі адміністративних відділів управ районових рад — на протязі місяця з дня зламання обо­вязкової постанови;

б/ завідателі адміністративних відділів управ округових рад за протоколами, що складаються на території округи й надсилаються для застосування заходів адміністративного впливу до адміністра­тивних відділів управ округових рад на протязі двох місяців з дня зламання;

в/ завідателі адміністративних відділів міських рад великих міст — на протязі одного місяця.

Як минуть зазначені реченці, постанови про застосування заходів адміністративного впливу ухвалювати не можна.

Арт. 50.

Розглянувши протокола про зламання обовязкової постанови відповідний адміністративний орган ухвалює постанову або про за­криття справи, або про надіслання її до суду, або про застосування до сооби [особи], що зламала обовязкову постанову, заходів адміністра­тивного впливу.

Арт. 51.

Справи про зламання обовязкових постанов розглядає суд:

а/ за випадків, коли за зламання обовязкових постанов законом передбачено заведення судової справи;

б/ за випадків, коли, розглядаючи справу за праволомство, перед­бачене кримінальним кодексом буде виявлено зламання обовязкової постанови й Суд, на підставі кримінально процесуального кодексу ві­зьме його на свій розгляд.

Увага: За випадків, передбачених в цьому артикулі, органи, зазначе­ні в арт. 46, не можуть застосовувати заходів адміністра­тивного впливу до особи, що зламала обовязкову постанову.

Так само, коли за зламання обовязкової постанови вже застосова­но захід адміністративного впливу, то за зазначене зламання не можна застосовувати заходів суду за випадків, зазначених в п. «б» цього ар­тикулу.

Арт. 52.

Визначаючи вид і розмір заходу адміністративного впливу орган, що його застосовує повинен керуватися характером вчиненого зламання обовязкової постанови, а так само ступенем майнової спро­можносте особи, що зламала обовязкову постанову.

Увага: Малолітків до 14років не притягається до адміністратив­ної відповідальности, а недолітків від 14 до 16 років тільки через комісії в справах недолітків.

Арт. 53.

Постанова про застосування заходу адміністративного впливу повинна містити в собі: точну вказівку на особу, що зламала обовязко­ву постанову, в чому саме полягає зламання обовязкової постанови й розмір заходу адміністративного впливу.

Арт. 54.

Постанову про застосування заходу адміністративного впливу повинно викласти листовно й предявити особі, що до неї застосо­вано захід адміністративного впливу. Постанову про застосування заходу адміністративного впливу виконується по упливі 3-х діб з дня оголошення постанови особі, щодо неї застосовано захід адміністра­тивного впливу, за винятком випадків, коли ця особа відмовиться від будь якого клопотання або скарги з приводу оголошеної їй по­станови.

Увага: Правила цього артикулу не поширюється на випадки, коли штрафи наклали безпосередньо органи поліції в межах на­даного їм права.

Арт. 55.

Особи, що до них застосовано заходи адміністративного впливу можуть в сьомиденний реченець з моменту оголошення їм постанови про застосування до них заходу адміністративного впливу або клопо­тати перед органом, що ухвалив цю постанову переглянути її, або в той самий реченець подати скаргу:

а/ на постанову завідателя адміністративного відділу управи окру- гової ради до цієї управи;

б/ на постанову завідателя адміністративного відділу управи місь­кої ради до цієї управи;

в/ на постанову завідателя адміністративного відділу управи ра- йонової ради, управи селищної та сільської ради до управи районової ради;

г/ до відповідного прокурорського нагляду на підставі 9-го арти­кулу цього статуту.

Подання клопотання або скарги в 3-денний реченець припиняє виконання постанови про застосування заходу адміністративного впливу. Орган, що ухвалив постанову про застосування заходу адміні­стративного впливу, обовязаний розглядати клопотання про перегляд і ухвалити свою постанову на протязі доби як одержано клопотання.

Орган, якому подано скаргу на застосування адміністративного впливу обовязаний розглянути скаргу в тижневий реченець з дня, від­коли її одержано.

Увага: L По упливі трьохденного реченця, як оголошено постанову про застосування заходу адміністративного впливу, скарги можна подавати порядком нагляду до органів влади, зазна­чених в арт. 55.

Увага: 2. Скарги на застосування заходів адміністративного впливу від урядових осіб, що їм це право буде надано спеці- яльними узаконеннями / п. З арт. 46/ подається порядком, передбаченим тими самими узаконеннями.

Скарги на накладення штрафу від органів поліції, зазначених у п. е арт. 46, подається порядком арт. 71 цього кодексу.

Арт. 56.

Органи прокурорського нагляду мають право опротестувати по­станови про застосування заходів адміністративного впливу. Коли по­дається такого протеста виконання постанови про застосування захо­ду адміністративного впливу припиняється аж до розгляду протесту.

Арт. 57.

Постанову про застосування заходів адміністративного впливу за зламання обовязкових постанов виконує поліція й інші урядові особи,

що на них цей обовязок покладено законом або обовязковою поста­новою.

Арт. 58.

Постанови про застосування заходів адміністративного впливу арештом або примусовими роботами до осіб, що є на військовій служ­бі виконується згідно з увагою до арт. 27 та з увагою 1-ою до арт. 28 кримінального кодексу.

Арт. 59.

Грошеві штрафи можна вносити урядовій особі, уповноваженій на одержання штрафних сум до каси місцевого округового чи мійського [міського] фінансового відділу до управи районової ради або до управ сільської та селищної ради в місці домівки особи, що до неї застосова­но заходи адміністративного впливу.

Арт. 60.

Коли на протязі двох місяців не ухвалено постанову про застосу­вання заходу адміністративного впливу, не буде приступлено до ви­конання її, то таку постанову не виконується зовсім.

Арт. 61.

Коли виконуючи постанови про застосування заходу адміністра­тивного впливу, буде виявлено невідповідність розміру й форми за- стосовання заходу адміністративного впливу характерові вчиненного зламання обовязкової постанови, ступеню майнової спроможности, родинному стану особи, до якої його застосовано, то орган, що за­стосував захід адміністративного впливу, може замінити одні заходи впливу на інші, проте не побільшуючи їх тягару, зменшити розмір цих заходів, відстрочити виконання, розстрочити платіж або зовсім скасу­вати захід адміністративного впливу.

Увага: За випадку зловмисного ухилення від виплати штра­фу його можна постановою органу, що застосував захід

адміністративного впливу замінити на примусові роботи, за його розсудом, у межах, наданих йому прав /арт. 46, 47 і 48/.

Арт. 62.

Осіб до яких застосовано заходи адміністративного впливу аре­штом або примусовими роботами, треба направляти на відбудовання [відбування] цих робіт порядком, передбаченим поправно трудовим кодексом.

Арт. 63.

Виключається.

Арт. 64.

Справи про зламання обовязкових постанов, що їх вчинили, про­курори та їхні помічники, судді, слідчі, старші нотарі^[75] розглядається судовим порядком.

Арт. 65.

Справи про зламання обовязкових постанов, що їх учинили дип- льоматичні [дипломатичні] й консульські представники чужоземних держав подається через Міністерство внутрішніх справ до Міністер­ства закордонних справ.

Арт. 66.

Право накладати штраф у містах розміром зазначеним у п. «е» арт. 46 може буде надане урядовим особам органів поліції лише за зла­мання обовязкових постанов про охорону громадського ладу та впо­рядкування в місцях громадського користування /вулицях, театрах, парках то що/ додержуючи правил, викладених в арт. арт. 67-71 цього кодексу.

Увага: В обовязкових постановах треба точно зазначити забо­ронені вчинки, за що їх вчинення урядовим особам органів поліції надається право накладати штрафи, а так само розмір штрафу й реченець оскарження.

Арт. 67.

Право накладати штрафи за зламання обовязкових постанов на­дається таким от урядовим особам органів поліції: вартовим, районо- вим наглядачам, начальникам районів і їхнім помічникам та іншим особам командного складу поліції.

Арт. 68.

Повноваженням органів поліції на право накладання штрафів є квітанційна книжка для запису штрафів, що їх стягується, про що за­значається в самій книжці.

Увага: Квітанційну книжку повинно прошнурувати, пронумерува­ти, й її має підписати начальник округової поліції та ще слід скріпити її відповідною печаткою.

Арт. 69.

Штраф, що наклав орган поліції стягається на місці зламання обо­вязкової постанови без окремої на це постанови.

Арт. 70.

Коли штраф платиться на місці зламання обовязкової постанови, то особі, що заплатила штраф видається квитанцію. В цій квитанції повинно бути зазначено: коли, хто, з кого, за зламання якої саме обо­вязкової постанови й яку саме суму стяг.

Коли штраф не заплачено на місці зламання обовязкової поста­нови з поважної причини, то оштрафофана [оштрафована] особа обо- вязана розписатися в квитанційній книжці про сповіщення їй про

штрафування її, а також зазначити свою адресу. За цих випадків на­кладений але не заплачений штраф стягається неспірним порядком.

Увага: Коли оштрафофана [оштрафована] особа відмовиться за­платити штраф без поважної причини або розписатися в квитанційній книжці й зазначати свою адресу, а так саме, коли виникне сумнів що до правильности поданих від неї відомостей за свою особу й адресу, то про таке зламання обовязкової постанови складається протокола загально встановленим порядком, перевіряючи за потрібних випад­ків особовість праволомця. За цих випадків розмір штрафу загальним порядком можна збільшити найбільш у тричі, якщо можливість такого збільшення передбачена обовяз- ковою постановою.

Арт. 71.

Скарги на накладення від органів поліції штрафу подається до відповідного адміністративного відділу в 7 денний реченець, як опові­щено про накладення штрафу. Подання скарги не припиняє стягання штрафу.

Розділ II.

Заходи адміністративного впливу, що їх застосовується за маловажні праволомства.

Арт. 72.

Адміністративним відділам управ округових рад, міських рад ве­ликих міст, районових рад надається право застосовувати заходи адмі­ністративного впливу за такі маловажні праволомства:

а/ за зламання будівельних і протипожежних правил, а так само правил охорони народнього здоровля, що встановили законодавчі або інші центральні органи, як що зламання цих правил не спричинилося до тяжких наслідків;

б/ за те, що особи, до того зобовязані, не повідомлять належним органам влади про заразливі захорування [захворювання] людей, або

про заразливі захорування чи падіж худоби, крім неповідомлення, за випадків, передбачених в арт. 193 Кр.Код.;

в/ за схов стрільної зброї невійськового зразку без дозволу чи реєстрації встановленим чином, а так само за схов пороху в межах, що сягають понад потреби мисливця.

Увага: Стрільну зброю невійськового зразку, переховувану без дозво­лу чи реєстрації встановленим чином та порох кількостю понад потребу мисливця, можна відібрати від праволомця й продати з прилюдних торгів за постановою відповідних органів влади /арт. 72 з тим, що уторговані від продажу гроші треба повернути володільцеві, вивернувши76 видат­ки на торги та суму накладеного штрафу.

г/ за те, що особи, які не мають на те права, носить [носять] уста­новлену форму зодягу [одягу];

д/ за користування чужими документами для реєстрації в адресо- вому бюрі або для засвідчення своєї особовости перед адміністратив­ними органами;

є/ за самовільне покинення домівки, призначеної наказом від су­дових органів за неприбуття в реченець до зазначеної від тих орга­нів домівки, так само й за зявлення в місцевості де даній омобі [особі] перебувати законом заборонено;

ж/ за те, що голови правлінь, кооперативних товариств і трудових артілей та їхніх обєднань, голови ріжних товариств, що ставлять собі торгово-промислову мету, а так само приватні підприємці не подадуть у встановлений реченець відомостей про хід робот їхніх [їхніх] під­приємств, продукційність, зміну в персональному складі тощо, згідно з правилами й формами, установленими від центральної та місцевої влади;

з/ за зламання встановлених у законі правил за те, що як вести торгові книги та за неподання документів, паперів і книг урядовим особам, за випадків установлених у чинних постановах.

п.п. и/ і к/ виключаються.

л/ за хуліганство, тоб-то за бешкетні чинності, поєднані з оче­видною неповагою до республіки або суспільства, якщо ці чинності не складнялися^{[76] [77] буйством чи іншими обставинами, що передбачені в арт. 70 Крим, кодексу.}

м/ за відмову поодиноких громадян виконати натуральні й тру­дові повинності або виконати обовязкові роботи загально-держав-

ної ваги якщо ці чинності не були зловмисні й за зламання їх не вста­новлено судової відповідальности /арт. 58 Кримінального Кодексу/.

н/ за зламання правил про торг, якщо за зламання їх не встановле­но судової відповідальности /арт. 135 К.К./;

о/ за неподання або невчасне подання без поважних причин відомос­тей про народження й смерть та відомостей про знайдення немовляти;

п/ за відкриття чинностей товариств раніш зареєстровання їх ста­туту або взагалі ламаючи встановлений у законі порядок^[78];

р/ за те, що приватні особи, голови й члени правлінь, товариств, спілок і організацій не виконують покладені на них законом обовязки друкувати своїм коштом в офіційних виданнях публікації, а також за не оголошення за визначених у законі випадків статутів та звітів про діяльність товариств спілок і організацій;

с/ за влаштування радіостанцій приватного користування без на­лежної реєстрації або дозволу а так само за користування ними без належної оплати;

т/ за виготовлення самогону та за схов його на власний спожиток, за збут самогону, не в характері промислу за виготовлення, схов, ре­монт і збут не в характері промислу апаратів, що спеціально правлять для виготовлення самогону;

у/ за невиконання або зламання правил, установлених для одер­жання пошкоджень морського телеграфного кабля [кабеля];

ф/ за незаконну відмову прийняти обовязки опіки;

х/ за зламання правил про установку механічних двигунів;

ц/ за подання зазнаки^[79] неправдивих відомостей державним уста­новам, підприємствам і організаціям або урядовим особам підчас вступу на посаду;

ч/ за носіння особами, що не мають на те права знаків орденів.

Арт. 73.

Коли буде вчинено зазначені в арт. 72 маловажні праволомства відповідні адміністративні відділи вживають заходів адміністративного впливу в межах наданих їм прав, що до застосування заходів адміні­стративного впливу за зламання обовязкових постанов.

Арт. 74.

Крім випадків, передбачених арт. 72 управи районових рад мають право застосовувати заходи адміністративного впливу за зламання за­конів та правил встановлених в інтересах охорони лісів від грабунку та нищення, коли заподіяна шкода, вирахована за нормальними таксами є найбільш 15 крб. і коли лісове праволомство дана особа вчинила вперше.

Арт. 75.

За лісні праволомства зазначені в арт. 74 управи районових рад, залежно від матеріяльного стану праволомця, а так само від обставин, за яких було вчинено праволомство, накладають штрафи розміром від подвійної дійсної вартости заподіяної шкоди до найвищого розміру, встановленого в таксах штрафів за лісні праволомства, конфіскуючи знаряддя лісового праволомства.

Якщо не можна стягти накладений штраф, тому що оштрафова­ний не має майна, управи районових рад мають право замінити штраф примусовою працею на лісових або інших роботах реченцем до одного місяця.

Арт. 76.

Предмети добуті самовільним користуванням у лісах, слід ві­дібрати від праволомців адміністративним порядком і передати лісо­вій адміністрації під її заряд^[80].

Коли буде виявлено у третіх осіб беззаконно добутий ліс або інші предмети лісового господарства, набуті купівлею тощо, органи поліції або лісова адміністрація мають право накладати на цей ліс або пред­мети лісового господарства арешт аж до розвязання справи судом.

Арт. 77.

Штрафи, що наклали за лісові праволомства управи районової ради стягає управа сільради, повертаючи з стягнених сум:

І/ 30% у фонд преміювання;

2/ вартість заподіяної шкоди лісоволодільцеві, а коли лісоволоді- лець є держава — у місцевий бюджет;

З/ з решти сум 75% — на загально корисні потреби села й 25% у районовий бюджет.

Одібрані предмети, добуті самовільним користуванням у лісах продає лісова адміністрація.

Арт. 78.

Штрафи, накладені за лісові праволомства за постановами судів, у сільських місцевостях стягають управи сільських рад, повертаючи з стягнених сум:

а/ 30% у фонд преміювання;

б/ ординарну вартість заподіяної шкоди лісоволодільцеві, а коли лісоволоділець є держава — у місцевий бюджет;

в/ з решти сум: 75% — на загально корисні потреби села, а 25% у районовий бюджет.

Поділ IV.

Інші адміністративні примусові заходи.

Розділ і.

Затримання особи.

Арт. 79.

Органам поліції й кримінального розшуку дозволяється провади­ти затримання осіб лише за таких випадків:

а/ осіб, що вчинили або заподізрені у вчиненні злочинів, що за них згідно з кримінальним кодексом YH.P. застосовується кару не нижчу

за увязнення, коли затримання цих осіб під час праводіяння дізнання дозволяють правила кримінально-процесуального кодексу;

б/ коли треба затримати, щоб встановити особовість праволомця; в/ стосовно до душевно хворих або осіб що перебувають у ста­ні явної сп’янілости, коли це потрібно в інтересах громадської безпеки або для безпеки самого душевно хворого чи спянілого;

г/ стосовно до осіб, що своїми вчинками ламають громадський лад або безпосередньо загрожують громадській безпеці, за умовою, що цій загрозі можна запобігти, лише затримавши цих осіб;

д/ коли про затримання особи ухвалено буде постанову або на­кази суду, органів слідства, прокуратури і інших управнених на це по закону установ та осіб.

Арт. 80.

Про затримання кожної особи треба скласти протокола, надсила­ючи його встановленим порядком, або скласти постанову про затри­мання, зазнаючи в ній:

а/ прізвище та імя затриманого;

б/ його домівку;

в/ рік, місяць, день, годину та де саме затримано;

г/ навіщо дану особу затримано /чи доки витверезиться, чи для направлення до відповідного лікарного закладу то що/.

Арт. 81.

Затримання від органів поліції й кримінального розшуку осіб, що вчинили дії, за які ці особи не підлягають кримінальній відповідаль- ности або ж хоч і підлягають, проте за вчинені ними дії не застосову­ється кари, звязаної з увязненням, — не може тривати понад 24 години. Увага: Органи поліції й кримінального розшуку затримують осіб порядком, установленим кримінально-процесуальним ко­дексом.

Арт. 82.

Органи фінансової, санітарної, технічної й торгової інспекції, а та­кож органи інспекції праці та інші установи й урядові особи що їм за кримінально-процесуальним кодексом надане право провадити дізна­ння, коли треба затримати особу, а це право спеціальним законом їм не надається, звертаються за допомогою до поліції та кримінального розшуку, а вже ці органи затримують особу на підставі правил цього кодексу.

Арт. 83.

Органи адміністрації не можуть затримувати:

а/ членів Ради Міністрів, членів Законодавчого органу без попере­днього дозволу Верховної Влади;

б/ голів управ округових рад та міських рад великих міст, а також інших урядових осіб, що їх затвердила на посаді, згідно з законом, Рада Міністрів без спеціальної постанови Ради Міністрів, а в особливо не­гайних випадках без згоди Голови Ради Міністрів з наступною допо- відю про це на найближчому засіданні Ради Міністрів;

в/ членів управ округових рад та мійських рад великих міст, та го­лів управ районових рад без попереднього повідомлення про це упра­ви чи голови управи округової чи міської ради;

г/ членів управ районових рад та міських рад малих міст без по­переднього повідомлення про це управ районових рад; за виняткових випадків згаданих членів управ можуть негайно затримувати відпо­відні органи влади, рівночасно повідомляючи про це управу районової ради;

д/ голову, його заступника й членів Найвищого Суду, помічників генерального прокурора республіки без попереднього розпорядження Верховної Влади;

е/ Голів і Заступників голів Округових Судів, Прокурорів при Мі­ністерстві Юстиції й Найвищому Суді, округових прокурорів і слід­чих у найважливіших справах без попереднього дозволу Генерального Прокурора Республіки;

ж/ членів округових судів, помічників Округового Прокурора, на- родніх суд ців і слідчих без попереднього дозволу Округового Прокурора;

з/ членів селищних та сільських рад у межах території даної ради без попереднього повідомлення про це управи відповідної ради: за виняткових випадків членів зазначених рад відповідні органи влади можуть затримувати з наступним повідомленням про це управи від­повідної ради найпізніше в 24 годині по затриманні;

и/ військових службовців без одночасного повідомлення місцево­го коменданта або безпосереднього начальника затриманого.

Арт. 84.

Органи поліції та кримінального розшуку не мають права затри­мувати дипльоматичних представників, їхніх дружин та недолітних дітей, дипльоматичних курєрів та консульських представників чужо­земних держав.

Арт. 85.

Осіб затриманих порядком правил, встановлених у цьому кодексі тримається при районах поліції й кримінального розшуку в камерах для затриманих.

Розділ 2.

Трус і виймання^[81].

Арт. 86.

Органи поліції й кримінального розшуку, провадячи дізнання в справі всіляких праволомств і зламання обовязкових постанов, мають право робити трус і виймання, додержуючи правил, що їх встановлюють цей кодекс, кримінально-процесуальний кодекс і спеціальні узаконення.

Арт. 87.

Органи фінансової, санітарної, технічної та торгової інспекції, а також само органи інспекції праці й інші установи й урядові особи, що мають право, на підставі кримінально-процесуального кодексу прова­дити дізнання, в разі потреби зробити трус або виймання, звертають­ся за допомогою до органів поліції й кримінального розшуку, а вже ці органи провадять трус або виймання на підставі правил цього кодек­су в присутності представника відповідної інспекції або установи, що зверталась за допомогою.

Увага: Безпосередньо робити трус, або виймання можуть крім по­ліції й кримінального розшуку, інші органи влади лише за випадків, особливо зазначених в законі.

Арт. 88.

Виключається.

Арт. 89.

Виключається.

Арт. 90.

Органи поліції й кримінального розшуку можуть робити трус і виймання без ордерів лише за випадків, коли вони спіймали право- ломця на місці підготовлюваного злочину, або коли треба припинити початий злочин, а також і тоді, коли обставини справи вимагають не­відкладного трусу й виймання, щоб тим запобігти затаїнню слідів зло­чину чи праволомства або предметів, що їх належить одибрати.

Увага: Особи, що виконали трус чи виймання на підставі цього артикулу, повинні не пізніш, як в 24 години по трусові або вийманні подати протокол на затвердження відповідної судової влади.

Арт. 91.

Органи адміністрації не можуть провадити трусу й виймання: а/ у Членів Ради Міністрів, у Членів Законодавчого органу;

б/ у Голів Управ округових рад та міських рад великих міст, а та­кож інших урядових осіб, що їх затвердила на посаді, згідно з законом Рада Міністрів, без спеціяльної постанови Ради Міністрів, а в особли­во негайних випадках без згоди Голови Ради Міністрів з наступною доповідю [доповіддю] про це найближчому засіданні Ради Міністрів;

в/ у членів управ округових рад та міських рад великих міст, та го­лів управ районових рад без попереднього повідомлення про це упра­ви чи голови управи округової чи міської ради;

г/ у членів управ районових рад та міських рад міст, що не є окру- говими центрами без попереднього повідомлення про це управ райо­нових рад; за виключних випадків у зазначених осіб можуть негайно провадити трус і виймання лише судово-слідчі органи /а не адміні­стративні/ водночас повідомляючи про це управу районової ради;

д/ у Голови його Заступника та Членів Найвищого Суду, а також у помічників Прокурора Республіки без попереднього дозволу Верхо­вної Влади;

е/ у Голів і Заступників Голів Округових Судів, Прокурорів при Мі­ністерстві Юстиції й Найвищому Суді, Округових Прокурорів і Слід­чих в найважливіших справах без попереднього дозволу Прокурора Республіки; за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси й виймання й не беручи попереднього дозволу, про­те обовязково водночас повідомляючи про це Прокурора Республіки;

ж/ у Членів Округових Судів, Помічників Округового Прокурора, Народніх Суддів та Слідчих — без попереднього дозволу Округового Прокурора, за особливо виняткових випадків у зазначених осіб мож­на провадити труси та виймання без попереднього дозволу, проте по­відомляючи Округового Прокурора водночас з провадженням трусу або виймання;

з/ у Членів селищних та сільських рад в межах території своєї ради без попереднього повідомлення про це управи або голови відповідної ради;

і/ у військових службовців без одночасного повідомлення місце­вого коменданта або безпосереднього начальника військового служ­бовця.

Увага: Приміщення, що в них живуть дипломатичні представни­цтва чужоземних держав, а також приміщення, де живуть дипльоматичні представники та їхні родини, за силою екс- територіяльности е незаймані*².

Арт. 92.

Трус і виймання органи поліції, крім невідкладних випадків, по­винні робити вдень.

Увага: Коли трус або виймання треба провадити вночі, то про це треба спеціяльно застерігти в ордері.

“ Незаймані — недоторкані (ред.).

Арт. 93.

В ордері на трус або виймання треба точно зазначити, де /вулиця, двір, приміщення, квартиря чи кімната/ і в кого /імя та призвіще [пріз­вище]/ треба провадити трус або виймання, а також імя, прізвище та посаду урядової особи, що їй доручено провадити трус або виймання й реченець чинности ордера.

Увага: За випадків, коли трус або виймання треба провадити в приміщенні або в осіб, відомих органам влади лише за озна­ками, в ордерах, замість даних, зазначених у цьому арти­кулі, треба подати особливі ознаки цих приміщень і осіб.

Арт. 94.

Ордери на трус або виймання треба занумерувати, власноручно підписати одній з зазначених в арт. 88 урядових осіб та скріпити пе­чаткою.

Арт. 95.

Починаючи трус чи виймання органи поліції й кримінального розшуку зобовязані предявляти ордера особі, що в неї провадиться трус чи виймання або домоуправлінню — з тим, що самий трус або виймання повинно провадити обовязково в присутності понятих, особи, що посідає дане приміщення або його домівців^[82] чи сусід.

Арт. 96.

Провадячи трус чи виймання органи поліції й кримінального роз­шуку стосовно до запрошення понятих відчинення замкнутих примі­щень й сховищ, збереження особистої тайни підпалих трусу, порядку вилучення документів й инших предметів, а так само порядку скла­дання опису й опечатування відбираних предметів і порядку складен­ня протоколів — зобовязані керуватися кримінально процесуальним кодексом.

Арт. 97.

Особистий трус у жінок провадять поняті — жінки в присутності особи, що порядкує трусом.

Розділ 3.

Уживання Зброї.

Арт. 98.

Поліція /команда, наряд, загін, окремі особи муштрового складу органів поліції/ а так само урядові особи, що їм у наслідок покладених на них доручень, надано право носити зброю, виконуючи свої службо­ві обовязки, мають право вживати зброї за таких випадків:

а/ з метою конечної самооборони, щоб оборонитися від збройно­го нападу, або хоч і не збройного то такого, що загрожує життю або здоровлю того, що обороняється;

б/ щоб відбити напад, бодай і не збройний то проте, вчинений з метою чи то відбити супроводжуваних заарештованих, чи то розброї- ти команду чи урядову особу, або відібрати у неї службове майно, що є при ній /гроші, папери то що/, якщо цей напад учинили декілько осіб або навіть одна особа та, проте, за таких обставин, коли всякого іншо­го засобу не досить;

в/ щоб оборонити громадян від нападу, що загрожує їхньому жит­тю, здоров’ю, незайманності^[83], коли інакше оборонити їх не можна;

г/ щоб припинити погром, або інший насильницький замах на державне, громадське чи приватне майно, коли припинити цей замах в інший спосіб не можна;

д/ щоб затримати злочинця й впіймати втікача з під варти, коли на­здогнати й затримати його не можна інакше як не вживжи [вживши] зброї;

За окремою думкою п. Івановича: «щоб затримати або впіймати злочинця, що втікав з під варти».

е/ щоб подолати збройний опір виконанню законних вимог орга­нів влади.

Увага: Якщо команді або загонові доводиться вживати зброї, то визначення часу, коли саме команда або загін мають поча-

ти орудувати зброєю, належить від узгляднений⁵ началь­ника цієї команди або загону, проте, начальник дає наказ про це лише тоді, коли зовсім не можна досягти іншими доступними йому способами.

Арт. 99.

Окремо урядова особа, команда або загін вживають зброї лише належно про це попередивши /згідно з чинними правилами про вжи­вання зброї з боку поліції/. Орудувати зброєю не попередивши мож­на лише за випадків збройного нападу на урядову особу, команду або загін.

Арт. 100.

Урядова особа, команда або загін що вживають зброї зобо- вязані вживати всіх залежних від них заходів, щоб підчас орудування зброєю не потерпіли сторонні особи.

Арт. 101.

Про кожний випадок, коли вживалося зброї як від команди або від загону або від поодиноких урядових осіб, належить негайно склас­ти протокола, докладно виклавши в ньому про всі обставини справи й мотиви, що спонукували вжити зброї. Цього протокола через орга­ни поліції подається до прокураторського нагляду й управі належної ради.

¹⁵ Узгляднений — на розсуд, тобто реалізація дискреційних повноважень (ред.).

Розділ 4.

Безспірне стягання неподаткових сум.

А. Засади.

Арт. 102.

Стягання неподаткових сум через адміністративні органи, не вдаючися до судових установ провадять у містах органи поліції, а в сільських місцевостях — управи сільських рад.

За окремою думкою п. Івановича: «провадять у містах в разі по­треби за допомогою органів поліції».

Арт. 103.

Безспірне стягається такі неподаткові суми:

1. Штрафи, накладені, як захід адміністративного впливу за зла- мання обовязкових постанов та за маловажні праволомства що їх пе­релічено в арт. 72;

2. Штрафи, накладені адміністративним порядком за зламання законів та правил встановлених для охорони лісів від грабунку та ни­щення /арт. 74 цього кодексу/;

3.4. 5.6. 7. виключається;

8. Штраф у встановленому розмірі з безквиткових пасажирів, ви­явлених у потягах;

9. Штраф розміром, що його встановлено з пасажирів, що прово­зять ручний багаж, ламаючи чинні правила;

10. Митні тарифи і пеню на підставі закону;

11.12.13.14.15.16.17 — виключається;

18. Всілякі інші грошові суми за випадків, зазначених у спеціяль- них узаконеннях.

Арт. 104.

Безспірні стягання провадиться, додержуючися правил цього розділу, виключаючи стягання, стосовно яких зазначено що їх про­вадиться згідно з положенням про стягання податків.

Арт. 105.

Установи й організації, що їм надано право безспірно стягати на­лежні їм суми, раніш ніж їх стягати, надсилають неплатієві^[84] пропо­зицію внести належні вплати до певного реченця, попереджуючи що в разі невплати протягом визначеного реченця, належні суми буде стягнено примусово.

Арт. 106.

За невиплату належних сум стягається з дня спливу реченця ви­плати пеню з приватних осіб розміром 3 % місячно, якщо інше не пе­редбачено в законі або в договорі.

Арт. 107.

Коли на майно неплатія одночасно припадає стягання порядком виконання судових присудів або ухвал та податкове й неподатко­ве безспірне стягання, то всі ці стягання провадиться порядком арт. арт. 256-265, та 268-316 Ц.Пр.К.

Коли на майно неплатія одночасно припадає безспірне стягання податків та оплат й неподаткових сум, то всі ці суми стягається згідно з положенням про стягання податків.

Увага: Якщо судовий виконавець або відповідні органи Міністер­ства Фінансів стануть до стягання, що його почали ад­міністративні органи перед днем торгів, то призначені торги не касується, проте далі їх провадить судовий вико­навець або органи Міністерства Фінансів за належностю. Розподіляє вторговані на торгах суми за цього випадку так само судовий виконавець або належний орган Міністер­ства Фінансів.

Б. Правила, як провадити безспірне стягання неподаткових сум.

Арт. 108,109,110.

Виключається

Арт. III.

Як мине встановлений на платіж реченець належні установи ухвалюють постанови про безспірне стягання з неплатія належних з нього платежів і надсилають копії цих постанов на провадження стя­гання в містах і селищах міського типу органам поліції, а в сільських місцевостях — управам сільських рад.

За окремою думкою п. Івановича: «органам виконавчим».

Арт. 112.

Органи, зазначені в арт. 111, пропонують неплатієві виплатити на­лежні з нього суми найпізніше протягом трьох день, відколи одержано вимогу, попередивши, що в разі невиплати в зазначений реченець на­лежні з нього суми разом з пенею буде стягнено примусово.

Арт.Арт. 113,114,115,116.

Виключається.

Арт. 117.

В разі невнесення належних сум у реченець, установлений згідно з арт. 112 виконавчі органи розпочинають примусове стягання з майна неплатія арештом, описом та прилюдним продажем.

Увага: Всі суми, що їх вносять приватні особи й організації на вклади, поточні рахунки й перекази до всіляких кредито­вих установ і установ Міністерства Фінансів, а також на вклади до кооперативних організацій що їм дозволено брати вклади, арешту й конфіскаті не підлягають інакше, як за постановою судових і слідчих органів.

Арт. 118.

Арешти накладається вчиненням опису майна й оголошенням не- платієві заборони порядкувати цим майном.

Арт. 119.

Опис і цінування^[85] провадиться в присутності двох понятих і не- платія; коли неплатій відсутній, то запрошується членів його родини або представника домо управління чи когось з сусід.

Арт. 120.

Опис майна має містити в собі:

а/ назву виконавчого органу й особи, що провадить опис; б/ вказівку на час і місце провадження опису;

в/ підставу арешту;

г/ назву стягача й неплатія;

д/ назву й опис кожної речі, заведеної до опису;

е/ нотатки про особливі якості й властивості заведених до опису речей;

ж/ цінування кожної описуваної речі;

з/ призвіще, імя понятих й інших осіб, зазначених в арт. 119;

ї/ назву охоронця, що йому передано до схову арештоване майно, розяснення обовязків його що до схову й підпис охоронця;

к/ зауваження осіб що присутні при описі й розпорядження з при­воду цих зауважень осіб, що брали участь в описі.

Арт. 121.

Майно, що є в приміщенні, яке посідає неплатій спільно з іншими особами, не належить описувати тільки в тому разі, якщо це майно безсумнівно належить іншій особі.

Арт. 122.

Якщо треті особи заявляють на описане майно свої документаль­но доведені права, то про це складається окремо протокола, зазна­чаючи в ньому всі обставини справи й зазначене майно за випадку безсумнівних доказів, виключається з опису.

Арт. 123.

Цінування описаного майна провадить особа, що чинить опис, за пересічними ринковими цінами^[86].

В разі потреби на цінування можна запросити експерта.

Арт. 124.

Описане майно віддається до схову неплатієві.

Коли неплатій відмовиться переховувати його, або його не буде, чи з інших обставин, що не дозволяють довірити йому схов, охоронця призначає з свого розсуду особа, що провадить опис.

Арт. 125.

Копію опису, не пізніш як через три дні, по складенні його, на­лежить вручити неплатієві, зазначивши час, день і годину продажу майна з прилюдних торгів. Продаж з прилюдних торгів може бути не раніш, як мине сім день після опису майна.

Арт. 126.

Описане майно належить продавати з прилюдних торгів на місці, де воно є, крім випадків, коли з обопільної згоди стягана й неплатія для продажу буде призначено інше місце.

Арт.Арт. 127,128,129

Виключається.

Арт. 130.

Про наступний продаж з прилюдних торгів не пізніше як за 3 дні, вивішується оголошення в місці, де відбудуться торги. Оголошення вивішується в місті — в районі поліції, в селищах міського типу в управах районових рад, а в сільських місцевостях — в сільських радах.

Арт. 131.

Оголошення про продаж повинно містити в собі:

а/ перелік продаваному майну, зазначаючи де воно є та його ціну­вання;

б/ зазначення місця, приміщення й часу продажу.

Арт. 132.

Якщо призначене на продаж майно заставлене, то про день про­дажу сповіщається заставоємця.

Арт. 133.

Якщо до часу, призначеного на провадження продажу, не будуть внесені виплати або не буде одержано від стягача повідомлення про доконану виплату, то особа, що провадить стягання, продає арештова­не майно з прилюдних торгів у призначений для продажу день і годину в місці означеному в оголошенні.

+*-

Арт. 134.

У дні прилюдного продажу допускається до огляду продаваних речей тих, що бажають.

Арт. 135.

На торгах не можуть брати участи члени місцевих управ, особи, що провадять продаж, члени їхніх родин і всі службовці поліції.

Арт. 136.

Прилюдні торги провадяться усно.

Арт. 137.

Продаж треба починати з 10 годин і він не може тримати [трива­ти] довше, як до 18 годин.

Арт. 138.

Якщо до 10 годин не прибуде ніхто, що бажав би торгуватися, або ж прибуде лише один покупець, то особа, що провадить продаж, по­винна ждати, поки не прибудуть покупці, проте найдовше до 14 годин. Якщо прибуде найменше 2 покупці, починаються торги, проте в кож­ному разі не раніш, як о 12 годині.

Арт. 139.

Продаж, що його не скінчено за один день, триває в подальші дні, аж доки не скінчиться, з додержуванням правил передбачених в цьому розділі.

Арт. 140.

Виключається.

Арт. 141.

Відкриваючи торги, особа, що їх провадить, оголошує ціну кожної речі, визначену при цінуванні й запитує: «хто більше?» Пропоновані від покупців ціни особа, що провадить торги, оголошує усно, доки тривають набавки.

Арт. 142.

Коли набавки скінчаться, особа що провадить торги, тричі за­питує: «ніхто більше?» і як що по третім разі ніхто не набавить, то тор­ги вважається за скінчені.

Арт. 143.

Продавані речі лишаються за тим, хто запропонував останню найвищу ціну.

Арт. 144.

Коли від продажу частини майна надійде сума достатня на по­криття всіх предявлених претензій й видатків, звязаних з арештом і продажем, дальший продаж решти арештованих речей припиняється й їх повертається власникові.

Увага: Особа, що провадить торги, повинна перед початком торгів мати точні відомості про розмір претензій, предявлених не- платієві й видатків, звязаних з арештом й продажем.

Арт. 145.

Особа, що провадить торги, складає торгового листа, де зазна­чається, хто і де провадив торги: нумери продаваних речей за описом:

в/ найвищу ціну запропоновану на торгах; г/ прізвище, імя покупців, що записують вони власноручно, а як вони неписьменні, інші особи з їхнього доручення, д/ чи при продажу був власник майна або особа, що його заступає, е/ що саме зі складу призначеного на продаж майна, залишилося не продане.

Арт. 146.

Покупець негайно по скінченні торгів вносить найменш одну пяту частину останньої ціни, що він запропонував, а решту суми він повинен внести готівкою не пізніш наступного дня.

Арт. 147.

Покупець, що не вніс негайно одної пятої частини останньої за­пропонованої ціни підпадає за постановою особи, що провадить тор­ги, штрафу, розміром найбільш 25 крб. Цю постанову має затверди­ти Народній Суддя, що в його районі провадиться торги, а самі торги тривають далі. Коли покупець протягом установленого реченця не внесе всю суму, що він запропонував на торгах, то завдаток його роз­міром одної пятої запропонованої останньої ціни йде на поповнення стягання.

Арт. 148.

Продані речі віддається покупцеві не інакше, як одержавши від нього сповна запропоновану на торгах суму.

Арт. 149.

Торги визначається за невідбулі:

а/ коли ніхто не прибуде торгуватися або прибуде тільки одна особа; б/ коли ніхто з тих, що прибули, не зробить набавления проти ці­нування;

в/ коли по скінченні торгів покупець не заплатить у реченець по­вністю належної з нього суми.

Арт. 150.

Коли торги не відбулися, стягані протягом трьох днів можуть зая­вити, щоб продаване майно залишити за ними в сумі цінування. У противному разі призначається другі торги не раніш як за тиждень. Ці другі торги відбуваються за правилами, що встановлені для перших торгів, проте з тією ріжницею, що їх починається з першої запропо­нованої на других торгах суми й їх вважається за відбулі, навіть колиб найвища запропоновано сума була нижча від цінування майна.

Арт. 151.

Якщо й другі торги не відбудуться, то особі, що провадить тор­ги надається право продавати списане майно способом на власний розсуд.

Арт.Арт. 152-157

Виключається.

В. Порядок розвязання спорів,

що до стягання неподаткових сум.

Арт. 158.

Скарги на неправильне провадження опису, цінування або при­значення на продаж та на неправильне провадження продажу пода­ється протягом семи день до відповідного Народнього Суду. Цей Суд повинен протягом двох тижнів розглянути надійшлу скаргу й ухили- ти на неї присуд^[87]. Подання скарги не припиняє дальших виконавчих чинностей, як що Народний Суд не видасть наказу припинити їх.

Постанову Народнього Суду можна оскаржити порядком, уста­новленим Ц.П.К.

∙⅜ι >⅜∙

Скарги та інші неправильні чинності осіб, що провадять стяган­ня, подається до належних вищих інстанцій загально встановленим порядком, проте вони не припиняють подальшого провадження стя­гання, як що про те не буде розпорядження вищої інстанції.

Арт.Арт. 159-163

Виключається.

Розділ 6.

Реквізиція та конфіската.

Арт. 164.

Реквізицією зветься застосовуване в силу державної потреби при­мусове платне вивласнення або тимчасове вилучення державою майна приватних осіб /фізичних та юридичних/, а також майна приватних, громадських та кооперативних організацій.

Увага: Правила цього артикулу не поширюється на випадки ви­лучення на державні й громадські потреби у приватних осіб /фізичних і юридичних/ приватних громадських і коопера­тивних організацій земельних дільниць з усіма будівлями, насадженнями тощо, що є на них, не виключаючи й земель­них дільниць під будівлями в містах. За цих випадків ви­лучення провадиться порядком, установленим у спеціяль- ному законі.

Арт. 165.

Реквізицію майна провадиться лише за виняткових випадків і не інакше як за постановами Ради Міністрів. Постанови ці виконують відповідні управи округових рад через свої адміністративні відділи.

У постанові Ради Міністрів про реквізицію має бути зазначено, на що саме провадиться реквізицію від кого треба відібрати майно й по змозі приблизний розмір видатків на реквізицію.

Арт. 166.

В місцевостях проголошених на винятковому стані^[88], а так само у місцевостях проголошених на воєнному стані реквізицію мож­на провадити за постановами управ округових рад, обовязково пові­домляючи про це Раду Міністрів і додержуючи правил цього розділу.

Арт. 167.

У період мобілізації реквізицію провадиться порядком правил цього розділу, згідно з мобілізаційними планами, що їх заздалегідь складають округові військові комісаріати.

Арт. 168.

Під час війни, в місцевостях, підпорядкованих військовій владі округи, фронту або окремих армій реквізицію провадиться з на­казу військової влади на підставі спеціяльного положення.

Арт. 169.

При кожній реквізиції в момент відібрання майна складається особливого акта, де зазначається:

а/ законні підстави цієї реквізиції;

б/ посаду, імя та прізвище особи, що провадить реквізицію та й уповноваження;

в/ імя, прізвище, домівку власника й місце, де є майно;

г/ кому майно залишено на схов;

д/ докладний й точний опис майна, зазначаючи вагу, міру, якість вивласнюваного майна та інші істотні його ознаки, а так само рід па[к] ування;

є/ місце і час виплати за реквізоване майно.

Акта посвідчується підписами урядової особи, власника або охо­ронця і двох свідків; копію акта видається власникові реквізованого майна не пізніше 3 день, від коли складено акта.

Арт. 170.

Цінування майна, відібравши його, провадить округова цінувальна комісія в складі представників по одному від округового адміністратив­ного відділу, округового фінансового відділу, округового відділу місце­вого господарства й заінтересованого урядництва. Цінується майно за пересічними ринковими цінами на момент одібрання майна. Цінуваль­на комісія має право підвищити або знизити цінування реквізованих речей, залежно від їхньої якости й стану на момент реквізиції.

Арт. 171.

За майно, що його реквізується, виплачують управи округових рад не пізніш місяця, відколи майно фактично вилучено, коштом того урядництва або організації, в інтересах якого вчинено реквізицію або із спеціяльних коштів.

Арт. 172.

Осіб, що затаїли майно від реквізиції, притягається до криміналь­ної відповідальности.

Арт. 173.

Конфіскатою зветься неплатне примусове вивласнення державою майна, застосовуване за вироком суду, як особлива кара, а той само з наказу адміністративної влади за випадків, передбачених у цьому ко­дексові і в спеціяльних законах.

Увага: Конфіскату майна за судовими вироками провадиться згід­но з чинними на те узаконеннями.

Арт. 174.

Конфіскату адміністративним порядком предметів, вилучених з майново-правного обороту, а так само предметів, що їх згідно з чинним законодавством повинно конфіскувати адміністративним порядком, провадиться за постановами адміністративних відділів управ округових або районових рад, якщо особи що в них ви­явлено такі предмети, не доведуть свого права на володіння ними, або якщо за потрібних випадків вони не матимуть відповідного до­зволу.

Увага: Предмети торгу, що стосовно до них чинять спеціяльні правила, пачкарські товари^[89], гроші й предмети, що їх пе­ресилається, ламаючи чинні поштові правила а так саме інше майно, що стосовно до нього чинять спеціяль­ні постанови, конфіскують ті органи і тим порядком, що установлені спеціяльними узаконеннями.

Арт. 175.

Осіб, що затаїли предмети, які треба конфіскувати, притягається до відповідальности адміністративним чи судовим порядком, одно­часно вилучаючи предмети, що їх треба конфіскувати.

Увага: Коли буде виявлено майно затаєне від реквізиції чи належ­не до конфіскати, або одержавши повідомлення від інших органів про таке майно, поліція або інші органи влади, що мають на це право, накладають на це майно запобіжного арешту.

Арт. 176.

Про кожну конфіскату, що провадиться адміністративним поряд­ком складається окремого акта, що містить у собі вказівки на:

а/ законні підстави, що за ними провадиться конфіскату;

б/ посаду, імя й прізвище особи, що провадить конфіскату та упо­вноваження цієї особи;

в/ імя, прізвище, домівку особи, що в неї провадиться конфіскату й місце де конфісковане майно є;

г/ докладний та точний опис майна, що його конфіскується, зазна­чаючи вагу, міру, рід па[к]ування.

Акта засвідчується підписами урядової особи, особи, що в неї провадиться конфіскату й двох свідків; копію акта видається заінте­ресованій особі найпізніше протягом 3 день.

ApT. 177.

У випадках незмоги негайно вилучити майно, що його треба кон­фіскувати, його можна здати на схов особам або установам з розсуду органа, що провадить конфіскату.

Арт. 178.

Порядок використання конфіскованого майна встановлюється законом.

Арт. 179.

Особа, що їй заподіяно майнову шкоду беззаконною реквізицією чи конфіскатою майна, має право вимагати повернути їй неправильне вивласнене майно або виплатити вартість його, закладаючи позов су­довим порядком на орган державної влади, що її представники безза­конно вчинили конфіскату чи реквизицію.

Розділ 7.

Назвичайні заходи охорони державного ладу.

Арт. 180.

Застосовування надзвичайних заходів охорони державного ладу може мати місце проголошенням:

а/ виняткового стану і

б/ воєнного стану.

Арт. 181.

Винятковий стан проголошується:

а/ за випадків замахів на республіканську владу або виступів про­ти неї й окремих представників або в разі серйозної небезпеки таких засахів^[90] і виступів;

б/ за випадків масових замахів на особовість^[91] і майно громадян; в/ коли нормальне життя порушено надзвичайним стихійним лихом; г/ як переходовий стан до нормального стану в місцевостях, що були на воєнному стані.

Арт. 182.

Винятковий стан запроваджується продовжується ка­сується постановою Верховної Влади.

Арт. 183.

Управам округових рад та міських рад, що є центрами округ, на­дається право оголошувати винятковий стан своєю владою, коли не­можливо знестися^[92] з центральною владою або коли ход подій не дозволяє жадного проволікання^[93] з ужиттям надзвичайних заходів.

За цих випадків відповідні управи зобовязані при першій змозі пові­домити Раду Міністрів про причини проголошення надзвичайного стану.

Арт. 184.

Винятковий стан проголошується на реченець найбільш шість мі­сяців. Продовження реченця, як і дореченцеве скасування його, дозво­ляється порядком, зазначеним в арт. 182 цього Кодексу.

За окремою думкою п. Івановича слід скасувати цей артикул, не обмежуючи Владу жадними реченцями.

Арт. 185.

Винятковий стан уважається за чинний з моменту оголошення офіційних про це обяв. У постанові про проголошення винятково­го стану належить точно зазначити реченець, на який його проголо­шується.

За окремою думкою п. Івановича другу частину арт. 185 після сло­ва обяв «як що в проголошенні виняткового стану не зазна­чено точно реченця на який його проголошується, то він є чинний аж до скасування через Верховну Владу».

Арт. 186.

Одночасно із скасуванням виняткового стану всі постанови й на­кази видані порядком виняткового стану, втрачають свою чинність без спеціяльної про це постанови.

Арт. 187.

Винятковий стан можна проголосити на всій території У.Н.Р. або цілої округи, або в окремих районах, чи в містах.

Арт. 188.

На час виняткового стану склад управ округових та міських /міст що є центри округ/ може бути призначено.

Арт. 189.

Одночасно з проголошенням виняткового стану цілої округи або великого міста на голову управ їхніх може призначати Міністер Вну­трішніх Справ у порозумінні з Військовим Міністром військову особу. На членів управи, серед яких мусить бути і член управи — керівник

адміністративного відділу — він же керівник міської чи окружної по­ліції — призначає Міністер Внутрішніх Справ.

Управа Округової Ради призначає від себе склад управи районової ради, причім на голову управи районової ради може бути призначено в порозумінні з місцевим військовим командуванням військову особу.

Управа районової Ради призначає від себе склад управи міської селищних та сільських рад, на голову їх управ може бути призначе­но в порозумінні з місцевим військовим командуванням військову особу.

За окремою думкою η. П. Сулятицького до арт. 189 слід додати ще такий абзац: «Дотеперішнього Голову й Членів Управи від виконання їхніх обовязків тимчасово усувається».

Арт. 190.

Управам Округових Рад та міських рад великих міст, проголошу­ючи винятковий стан надається право:

а/ видавати обовязкові постанови на додаток і розвиток чинних законів про охорону державного ладу і безпеки;

б/ посилювати заходи адміністративного впливу за ламання обовязкових постанов, призначаючи позбавлення волі на реченець до 3 місяців або примусові роботи без позбавлення волі на реченець до шости [шести] місяців і штраф в містах до 1000 крб. а в сіль­ських місцевостях і селищах міського типу до 200 крб.;

в/ висилати за межі округи чи міста чи за межі окремих пунктів на реченець чинности виняткового стану осіб визнаних за небезпечних для громадського ладу або висилати таких осіб на той самий реченець у визначені місця округ без права самовільного пересування;

Висилати: Членів Законодавчого органу можна лише за згодою останнього, а між сесіями за згодою його Президії; суддів, судових слідчих і старших нотарів — за згодою Президії відповідних судів, помічників прокурора Округових Судів за згодою останнього, а решту осіб Прокурорського нагляду за згодою Генерального Про­курора.

Увага: Адміністративне вислання до визначених районів округ провадиться на підставі спеціяльних узаконень.

ті провадити реквізиції майна на підставі правил розділу поділу ІУ цього кодексу або спеціяльних узаконень, недодержуючи на те по­переднього дозволу, проте з обовязковим наступним повідомленням Ради Міністрів;

д/ припиняти роботу підприємств, громадських і приватних уста­нов, а так само припиняти чинність правил про товариства, спілки, збори, зїзди і друк;

є/ заводити інститути відповідачів визначаючи обовязки їх спеці- яльним положенням;

За окремою думкою п.п. І. Іножарського й П. Сулятицького п. «є» слід скасувати.

ж/ встановляти майновий трус, щоб відбирати зброю від людности; Увага: Масовий трус і облави провадиться на підставі спеціяль- них інструкцій, що їх видає Міністер Внутрішніх Справ за згодою з Міністром Юстиції.

з/ вимагати від військового командування допомоги за спеціаль­ною інструкцією, що її затверджує Рада Міністрів.

Арт. 191.

Надзвичайні заходи охорони державного ладу на залізницях, за­водах, фабриках і інших заводах і склепах, що мають воєнне значіння, а так само воєнний стан не на театрі воєнних дій, як і обовязки вій­ськового командування в справі подання допомоги місцевій владі в місцевостях, де проголошено винятковий стан, регулюється особли­вим законом.

Поділ V.

Трудовий відбуток^[94] на запобігнення стихійному лихові та боротьбу з ним.

Арт. 192.

Запобігти стихійному лихові й боротися з ним, а так само допо­магати потерпілим від нього покладається на відповідні управи рад.

Увага: Лихо визнається за стихійне, як що воно виникло в наслідок непереможної сили, завдає значної шкоди інтересам держа-

ви або людности й його не можна припинити звичайними заходами громадської охорони /лісові пожежі, великі пожежі залюднених місць, повідь, снігові замети тощо.

Арт. 193.

На ліквідацію стихійного лиха можна притягти працездатну люд­ність до трудового і тяглового відбутку^[95].

Увага І. В разі потреби можна зобовязати людність давати на час роботи для ліквідації стихійного лиха потрібні на це стру- менти і знаряддя.

Увага II. Військові частини можна притягати до ліквідації сти­хійного лиха й охорони громадського ладу на підставі спеці- яльних узаконень і інструкцій військового урядництва.

Арт. 194.

Право притягати людність до участи особистою працею й по­данням потрібних транспортних засобів та знаряддя в боротьбі зі стіхійним лихом порядком трудового й тяглового відбутку належить управам округових та міських /міст, що є округові центри/ рад, що здійснюють цю роботу.

Увага І. Нагляд у галузі охорони праці при роботах по ліквідації стихійного лиха порядком трудового і тяглового відбутку здійснюють місцеві органи Народнього Комісаріяту Праці У.Н.Р.

Увага II. касується; за окремою думкою п. Сулятицького її слід залишити в такій редакції: Увага 2. Як загальне правило притягати людність до трудового й тяглового прибутку [відбутку] на ліквідацію стихійного лиха не можна більше, як на один тиждень. Коли ж треба продовжити зазначений реченець, Управи повинні просити на це дозволу від вищої інстанції.

Увага III. На ліквідацію стихійного лиха притягається і автомо­тотранспорт.

Арт. 195.

У разі доконечної й невідкладної потреби управа районової ради, що на її території шириться стихійне лихо, зобовязана притягти на ліквідацію його людність до роботи порядком трудового й тяглового відбутку, не ждучи постанови управи округової ради. Про це вона по­винна в той самий день повідомити управу округової радио

Арт. 196.

Сільські ради мають право притягати до трудового і тяглового відбутку на боротьбу зі стіхійним лихом в разі невідкладної потреби, коли управи районових та округових рад через територіальне відда­лення або з інших причин не можуть вжити своєчасно відповідних заходів з цього випадку. Сільська рада зобовязана найпізніше через 24 години повідомити управу районової ради про оголошений від­буток.

Арт. 197.

Притягати до трудового і тяглового відбутку можна лише на виконання таких робот по ліквідації або локалізації стихійного лиха:

а/ на очищення від снігу або льоду залізничної колії, коли стали­ся великі снігові замети /тоб то підчас і після хуртовин або великого снігу/ коли відновити рух силами залізничників не можна і лише до відкриття руху;

б/ на гасіння або локалізацію лісових пожеж, коли лісовій сторожі боротися з вогнем не під силу;

в/ на гасіння або локалізацію великих пожеж в містах селищних мійського типу і в сільських місцевостях, коли пожежним дружинам чи командам не під силу боротися з пожежею;

г/ на локалізацію повідей і зменшення їхньої сили, а так само на рятунок від загибелі або потоплення людей, майна, будівель, мостів і гребель, що є в районі повідей;

д/ на охорону залізничної колеї й колійний [колійних] споруд від розмиву або зруйнування спливом весняних вод, а так само й на по­новлення розмитих або зруйнованих колій та споруд аж доки не мож­на буде відновити руху;

є/ на рятунок людей й майна при вибухах, завалах, залізничних катастрофах, аваріях пароплавів і за інших подібних випадків;

ж/ на здійснення негайних санітарних заходів підчас гострих по- шестей, коли цих заходів органи влади не можуть здійснити звичай­ними засобами;

ж¹/ на боротьбу з масовим нападом шкідників сільського госпо­дарства.

Увага: Притягнення людности до трудового й тяглового відбутку підчас мобілізації в місцевостях, проголошених на винят­ковому або воєнному стані, здійснюється порядком, визна­ченим спеціяльними узаконеннями.

Арт. 198.

Притягнення людности до трудового й тяглового відбутку на бо­ротьбу з іншим стихійним лихом не зазначеним в арт. 197 до­пускається лише за умовою негайно про те повідомити Міністра Вну­трішніх Справ.

Арт. 199.

Робітну силу а так само знаряддя й транспортові засоби, по­трібні на ліквідацію стихійного лиха людність дає за плату, опріч випадків, коли спеціяльні заходи передбачають безплатне притягнен­ня людности до трудового й тяглового відбутку.

Арт. 200.

За роботу, що її виконується порядком трудового й тяглового від­бутку, для ліквідації стихійного лиха, платиться з місцевих коштів або з коштів, спеціально на це відпущених. Коли ж цю роботу проваджено на вимогу будь якого урядництва на його безпосередні потреби, або на потреби підпорядкованих йому установ і підприємств, тоді коштом цих урядництв, установ і підприємств.

Норми заплати встановлюють управи відповідних рад. Норми ці не можуть бути нижчі за місцеву пересічну ставку некваліфікованого робітника.

Арт. 201.

За виконані роботи й користування знаряддям та транспортови- ми засобами виплачується в такі реченці:

а/ коли робота тривала найбільше один тиждень — негайно, як закінчиться робота;

б/ коли робота тривала понад тиждень — найменш один раз на тиждень.

Арт. 202.

Крайній радіус притягнення людности до роботи порядком тру­дового й тяглового відбутку встановлюється:

а/ для робітної сили /виключаючи супровід транспорту/ 10 вер­стов від місця, де сталося лихо;

б/ для перевізних засобів та робітної сили на супровід транспор­ту — 20 верстов від місця де сталося лихо.

Увага: За виняткових випадків управам округових рад надається право залежно від місцевих умов, підвищувати зазначені в цьому артикулі крайні віддалення, проте найбільше на 50 %.

Арт. 203.

Зовсім не можна притягати до трудового відбутку:

а/ осіб молодших від 18 років;

б/ жінок віком понад 40 років;

в/ чоловіків віком понад 45 років;

г/ членів Законодавчого органу, суду, осіб прокурорського нагля­ду, суддів, судових слідчих, старших нотарів і священослужителів ви­знаних законом релігій.

Арт. 204.

Від притягнення до трудового відбутку увільняється: а/ осіб, що через хворобу або скалічення тимчасово втратили пра­цездатність на реченець, потрібний на поновлення її;

б/ жінок — за 8 тижнів перед пологами і породіль — протягом 8 тижнів після пологів;

в/ жінок, що годують грудями;

г/ інвалідів праці та війни;

д/ жінок, що мають дітей до 8 років віком, коли нікому їх догля­дати.

Увага: Додаткові винятки й пильги залежно від стану здоровля, родинного стану, характеру роботи й побуту для окремих форм трудового відбутку встановляє Рада Міністрів на подання Міністра Праці.

Арт. 205.

На роботах, що відбуваються порядком трудового відбутку не можна використовувати:

а/ коні молодші, як три роки;

б/ племенні жеребці, зареєстровані в органах Міністерства Зе­мельних Справ;

в/ коні з гострим захворюванням, що шкодять виконувати відбу­ток, а так само коні, що їх треба ізолювати через заразливість їхньої хвороби — на весь час хворости;

г/ коні тих селищ, де встановлено карантин — на весь час каран­тину.

Увага І. Правила цього артикулу поширюється на всі види тягло­вої худоби /воли, ослюки, верблюди тощо/.

Увага II. Постановою управ округових рад, на подання органів Мі­ністерства Земельних Справ, тяглову худобу можна увіль- нювати від притягнення до тяглового відбутку і за інших випадків, залежно від місцевих умов і властивостей роботи.

Арт. 206.

Тяглову роботу й транспортові засоби, що належать господар­ствам, в складі яких нема працездатних осіб, коли їхніх господарів увільнено від трудового відбутку, слід використовувати переважно на легкій роботі, з тим щоб ця худоба й транспортові засоби бралося б з дому кожного разу найбільш на одну добу. За таких випадків на супро- відців транспорту призначається з родичів господарів або особу, якій саме господарі довіряють свою худобу й транспортові засоби.

Арт. 207.

Втрати заподіяні підчас виконання тяголового відбутку па- діжом або хворістю худоби, чи пошкодженням мертвого реманенту^[96] оплачується їх власникам натурою або грішми за ринковою вартістю порядком артикулу 200.

Увага: Спори, що виникають при розрахунках у справі сплачуван­ня втрат передбачених цим артикулом, розвязує Суд.

Арт. 208.

До відшкодування порядком арт. 200 втрат, заподіяних при вико­нанні трудового та тяглового відбутку, особам та господарствам, що зазнали цих втрат подається тимчасову допомогу на однакових під­ставах з потерпілими від стихійного лиха.

Поділ УІ.

Обовязки людности в справі охорони громадського ладу.

Розділ і.

Двірники й ночні сторожі.

Арт. 209.

Управам міських рад надається право виданням обовязкових по­станов покладати на домоволодіння в округових містах і інших містах з людністю найменш 25.000 житців, обовязок утримувати дворників, щоб доглядати чистоти і допомагати органам поліції охороняти й до­держувати лад.

Арт. 210.

Управам належних рад надається право виданням обовязкових постанов покладати на домоволодіння в усіх містах і селищах міського типу обовязок утримувати нічних сторожів для нічної охорони й до­помоги в цім органам поліції.

Арт. 211.

Двірників і нічних сторожів там, де вони є, утримують всі воло­діння, в чийому б віданні вони не були.

Нічних сторожів утримують домоволодіння з розрахунку один сторож на таку кількість домоволодінь і постійних мешканців в них, що встановлює управа належної Ради.

Управам належних рад надається право увільнювати дрібні до­моволодіння від обовязку утримувати двірників і нічних сторожів, а також дозволяти утримувати одного двірника на декілька домоволо­дінь.

Увага: Установи, організації й приватні особи, що утримують спеціяльну охорону нічної доби, увільнюється від обовяз- ку утримувати нічних сторожів передбачених цим роз­ділом.

Арт. 212.

Обовязки і права двірників і нічних сторожів та їхні взаємини з домоволодіннями й органами поліції визначається інструкцією, що її видає Міністерство Внутрішніх Справ, погодивши з Міністерством Юстиції та Міністерством Праці.

Розділ 2.

Арт. 213.

Щоб сільські ради успішно й своєчасно виконували завдання в справі охорони громадського ладу, особистої й майнової безпе-

ки громадян та впорядкування чинить" інститут сільських вико­навців.

Арт. 214.

На сільських виконавців призначають сільські ради з поміж сіль­ських мешканців даного села вільних від будь яких обовязків у держав­них і громадських установах, а також тих, хто не є священо й церковно служителі визнаних законом релігій почережно на реченець найбільш 4 місяці, залежно від місцевих умов і числом, що визначають управи районових рад на кожне село.

Арт. 215.

На сільських виконавців не можна призначати осіб:

а/ тих, що було засуджено не менш як на позбавлення волі, про­тягом трьох років по виходу з увязнення;

б/ віком до 21 року і понад 45 років;

в/ тих, що перебувають під судом і слідством, як винувачені в зло­чинах, за які встановлено як кара позбавлення волі;

г/ колишніх членів комуністичної партії;

За окремою думкою п. Іножарського І. п. «г» належить скасувати, jι,l тих, що служили в ДПУ і Ч.К.

Арт. 216.

За невиконання своїх обовязків службових сільські виконавці від­повідають як урядові особи.

⁹⁹ Чинить — тут функціонує; робити, виготовляти, виробляти; чинити — робити, виробляти, виконувати 11 Словарь української мови. Упорядкував з додатком влас­ного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах. — Том 4. — P-Я / HAH України. Ін-т української мови. Надруковано з видання 1907-1909 рр. фотоспособом. — K.: Наук, думка, 1997. — С. 462.

Арт. 217.

Сільські виконавці виконують свої обовязки порядком громад­ського відбутку і не дістають жадного утримання.

Арт. 218.

Осіб, що їх згідно з п.п. «а», «в», «г» і «д» арт. 215 не можна призначити на сільських виконавців, оподатковується спеціяльною оплатою. Цю оплату встановлюють управи округових рад розміром найбільш 10 крб. річно і вона іде на потреби охорони громадського ладу, особистої й майнової небезпеки [безпеки] в сільських місце­востях.

Увага: Порядок стягання спеціяльної оплати визначає інструкція, що її видає Міністерство Фінансів, погодивши з Міністер­ством Внутрішніх Справ.

Арт. 219.

Жадних інших громадських відбутків сільські виконавці протя­гом часу своєї служби на цій посаді, а також протягом 8 місяців, як мине цей час, не виконують, всі інші громадські відбутки зазначено­го часу виконують замість них ті господарства, що є в обслугованих ними участках.

Арт. 220.

Міністерство Внутрішніх Справ, погодившися з Міністерством Юстиції видає інструкцію, що визначає порядок відбутку сільських виконавців, точне коло осіб, увільнених від відбутку, умови увільнен­ня та права й обовязки сільських виконавців.

Розділ 3.

Приблудна худоба.

Арт. 221.

До обовязків людности в справі охорони громадського ладу нале­жить затримувати й утримувати приблудну й невідомо кому належну худобу порядком правил встановлених арт. арт. 222-230 цього кодексу.

Арт. 222.

Кожний, що затримує приблудну й невідомо кому належну худо­бу, обовязаний найпізніш на другий день повідомити про неї місце­ву сільську раду, адміністративний відділ управи районової ради або найближчий район поліції.

Увага: Особи, що не заявили в реченець про затримку ними при­блудної худоби підлягають відповідальності як за при­своєння знахідки.

Арт. 223.

Зазначені в арт. 222 органи зобовязані прийняти під росписку ху­добу від того, що її затримав і передати її за приймально здавальним актом на утримання будь якій установі або будь якому із надійних гро­мадян, що згодні прийняти її.

Арт. 224.

Установи та окремі громадяни, що взяли худобу на утримання, зо­бовязані:

а/ користати з неї тільки за її господарчим призначенням;

б/ доглядати й приставляти органам, зазначеним в арт. 232 на пер­шу їх вимогу.

Арт. 225.

За тих випадків, коли приблудна худоба може допомагати розшу­кові, як що худоба це є:

а/ обєкт злочину /крадіж, грабунок тощо/;

б/ доказ вини праволомця;

в/ засіб до встановлення особовости потерпілого або свідка;

г/ взагалі засіб до викриття злочину і розшуку особи, що його вчи­нила, органи поліції керуються стосовно до такої приблудної худоби правилами, що встановлені про речеві докази.

Арт. 226.

Щоб виявити власника приблудної худоби, органи поліції обовя- зані протягом 7 день зробити в містах відповідну публікацію в офі­ційному органові друку і вивісити обяви на видноті в приміщеннях поліції, а в сільських місцевостях оповістити сільську людність через сільські ради та через сільських виконавців.

Арт. 227.

Коли власник приблудної худоби не прибуде протягом 6 місяців від дня публікації і не подасть доказів, що затримана худоба належить йому, то худоба ця стає власністю місцевих органів влади, які мусять відшкодувати установам та особам, що утримували худобу, поробле­ні ними видатки на утримання приблудної худоби, залічуючи вигоди одержані від користування худобою.

Арт. 228.

Перебираючи приблудну худобу прибулий власник обовязаний відшкодувати органам поліції, установам та особам, що утримували худобу, пороблені ними видатки на розшук власника та видатки на утримання приблудної худоби, залічуючи вигоду одержану від корис­тування худобою.

Арт. 229.

Якщо жадна установа і ніхто з осіб не погодиться взяти худобу на утримання та в разі неприбуття власника протягом тижня відколи сталося оголошення або сповіщення, худобу продається з прилюдних торгів, про що складається відповідного акта.

Арт. 230.

Суму, одержану від продажу худоби, відраховуючи витрати на утримання худоби і публікацію, видається власникові худоби на його вимогу, коли цю вимогу про видачу буде заявлено протягом 6 місяців з дня публікації або сповіщення /22/ суми незажадані в зазначений ре­ченець передається до місцевих фондів.

Поділ УІІ.

Громадянство У.Н.Р., його набуття і втрати.

Розділ і.

Громадянство У.Н.Р.

Арт. 231.

Виключається.

Арт. 232.

За громадян YH.P. визнається:

а/ усіх осіб української національности, що постійно жили і жи­вуть на території України, оскільки вони не позбавлені права на це громадянство;

а¹/ усіх осіб української національності!, що постійно жили на Україні, а потім перебували за кордоном, оскільки вони встановленим у законі порядком не перейшли до чужоземного громадянства, або не позбавлені права на це громадянство;

За окремою думкою п.п. Івановича й Мироновича слід додати п. «а²» такого змісту: «усіх осіб української национальнос­ти, що народилися на Україні, а мешкали поза її межами, якщо вони не набули чужоземного громадянства».

6/ осіб інших національностей, які постійно жили на Україні до 1 січня 1919 року, якщо вони не позбавлені права на це громадянство;

За окремою думкою п.п. Івановича і Мироновича «до 1-го серпня 1914 року».

в/ осіб, що народилися від громадян УН.Р., де б ці особи не на­родилися, як що вони не вибули з громадянства УН.Р. встановленим порядком;

г/ осіб, що оптували громадянство^[100] УН.Р. на підставі договорів з іншими державами;

д/ осіб прийнятих установленим у законі порядком до громадян­ства УН.Р.;

є/ осіб, що народилися від мішаних шлюбів громадян УН.Р. з чу­жоземними громадянами, коли батько є громадянин У.Н.Р.

Розділ 2.

Як чужоземним громадянам набувати громадянство У.Н.Р.

Арт. 233.

Усі повнолітні чужоземні громадяни можуть прохати щоб їх прийняли до громадянства УН.Р.

Арт. 234.

Чужоземних громадян приймає до громадянства Міністерство Внутрішніх Справ.

Арт.Арт. 235, 236.

Виключається.

Арт. 237.

Заяви про приняття до громадянства У.Н.Р. чужоземних громадян що перебувають на території УН.Р. подається до управ округо- вих рад та мійських рад міст що є округові центри через їхні адмі­ністративні відділи.

Зазначені управи з своїм висновком надсилають справу до Мініс­терства Внутрішніх Справ.

Увага: Особи, що перебувають на території У.Н.Р. до заяви про прийняття до українського громадянства повинні додати: а/документи або нотаріяльно засвідчені копії документів, що по­свідчують особовість заявника /посвідка на перебування, національний пашпорт тощо/;

б/ посвідку відповідних судових органів про те, що заявник не пере­бував під судом або слідством;

в/ відомості про майновий стан з переліком складу майна, про міс­це праці та домівку.

Арт. 238.

Особи, що їх приймають до громадянства УН.Р. дають урочисту обітницю про те, що вони зобовязуються поважати й обороняти від усіляких замахів державний лад УН.Р.

Арт. 239.

Відновляє громадянство УН.Р. осіб, що втратили його Міністер­ство Внутрішніх Справ.

Арт. 240.

Чужоземні громадяни, що перейшли до громадянства УН.Р. не мають прав і не виконують обовязків, що походять з належности до громадянства інших держав.

Розділ 3.

Як вибувати з громадянства У.Н.Р.

Арт. 241.

Вибувати з громадянства УН.Р. дозволяє Міністерство Внутріш­ніх Справ.

Арт. 242.

Дозвіл вибувати з громадянства УН.Р. видається на підставі заяв, що подають особи, які бажають вибути з громадянства УН.Р. у міс­ці своєї домівки до адміністративних відділів управ округових рад та міських рад, що є округові центри.

Арт. 243.

До заяв слід додати такі документи:

а/ документ, що посвідчує особовість заявника;

б/ посвідку від належних судових органів про те, що заявник не перебуває під судом і слідством;

в/ посвідку про те, що за заявником нема ніяких боргів або майно­вих зобовязань державі УН.Р.

г/ посвідку що він вільний від військової повинности;

д/ посвідку заявника про те, що він одержавши дозвола на вихід з українського громадянства, зобовязується покинути територію УН.Р. в реченець, призначений від Міністерства Внутрішніх Справ УН.Р.;

е/ відомості про майновий стан /з переліком майна/, про місце праці та про домівку.

Арт. 244.

Відповідний адміністративний відділ управи округової ради або міської міст, що є округовий центр, одержавши заяву про вихід із гро­мадянства УН.Р., видають заявникові посвідку про одержання від ньо­го заяви і негайно публікують про цю заяву в місцевому органі преси, пропонуючи всім установам і особам, що мають претензії до заявника, заявити про те в двохтижневий реченець з дня публікації відповідно­му Адміністративному відділові.

Арт. 245.

Коли мине два тижні від дня публікації, управи відповідних рад розглядають подане прохання й ухвалюють мотивовану постанову про задоволення або про відмову на нього.

Усе справування про кожне розглядене прохання управи відпо­відних рад надсилають до Міністерства Внутрішніх Справ.

Розділ 4.

Втрати громадянства У.Н.Р.

Арт. 246.

За тих, що втратили громадянство УН.Р. визнається:

а/ осіб, що позбавлені громадянства на підставі законодавства УН.Р.;

б/ осіб, що виїхавши за межі території УН.Р. як з дозволу відповід­них органів, як і без дозволу, не повернулися, або не повернулися на вимогу відповідних органів влади;

в/ осіб, що вийшли з громадянства УН.Р. встановленим порядком;

г/ осіб, що їх позбавлено громадянства УН.Р. за судовими виро­ками;

д/ осіб, що оптували чужоземне громадянство на підставі догово­рів УН.Р. з чужоземними державами.

Поділ УІІІ.

Реєстрація й облік руху людности.

Розділ і.

Особові посвідки.

Арт. 247.

Виключається.

Арт. 248.

За документи, що посвідчують особовість приймається:

а/ особові посвідки, згідно з формою, що встановило Міністер­ство Внутрішніх Справ;

б/ випис із актів громадянського стану або із старих метричних книг;

в/ довідку про домівку: в містах і селищах міського типу від домо­управлінь, а по селах — від сільської ради;

г/ службову посвідку;

д/ обліковий військовий документ;

є/т/ж/ виключається;

з/ інші відповідні документи, що їх видали інші установи та орга­нізації.

Арт. 249.

Особові посвідки видають начальники міської, округової і райо- нової поліції, селищні та сільські ради за формою, що встановило Мі­ністерство Внутрішніх Справ. Особові посвідки містять такі графи:

а/ прізвище, імя, імена, коли їх декілька та ще й по батькові, коли цього бажає заявник;

б/ рік, місяць і день народження;

в/ місце постійної домівки;

г/ рід праці /основна професія/;

д/ відношення до відбування військової повинности;

є/ родинний стан;

ж/ перелік недолітків до 18 років і інших недієздатних осіб, що їх вноситься до посвідки на підставі арт. 251.

з/ фотографічну картку засвідчену в належний спосіб або відтиск пальця й особистий підпис одержувача посвідки;

і/ місце і час видачі посвідки, підпис відповідальної особи, що ви­дає посвідку й печатка /з державним гербом/.

Сільські та селищні ради видають особові посвідки на реченець до трьох років тим громадянам, що постійно мешкають на території даної сільської та селищної ради.

Арт. 250.

Органи поліції зобовязані негайно видавати такі посвідки, коли особовість заявника і певність відомостей, що їх належить внести до посвідки, підтверджується за відповідних випадків документами, що подав заявник.

Арт. 251.

Недолітків до 18 років і осіб визнаних за душевно хворих, вно­ситься до особової посвідки тієї особи, що на її утриманні вони є.

Увага: Особи, визнані встановленим порядком за душевно хворих, можуть одержати особові посвідки тільки на прохання особи або установи, що ними опікуються.

Арт. 252.

Недоліткам віком від 16 до 18 років можна видавати окрему осо­бову посвідку за таких випадків:

а/ на прохання батьків або осіб, що їх заступають;

б/ на прохання недолітка, коли нема батьків або осіб, що їх засту­пають за згодою на це місцевого опікунського органу.

Арт. 253.

Коли громадянин не може посвідчити свою особовість одним із способів, зазначених в арт. 248, особовість його посвідчує Народній Суд, що встановлює його прізвище, імя й по батькові, час народження, родинний стан.

Арт. 254.

Особову посвідку, що залишилася після померлого, домоуправ­ління в місці останньої його домівки або відповідна сільрада надсилає до поліції. Поліція, зробивши помітку про смерть особи, зазначеної в посвідці, надсилає документа до органу, що видав його.

Арт. 255.

Видаючи особову посвідку, стягається суму не більшу від собі- вартости бланку /книжки/ особової посвідки, що зазначена на самому бланкові. Заяви громадян про видачу їм особових посвідок або про відмітки на особових посвідках, що їх роблять органи поліції, жадни­ми оплатами не оплачується.

Розділ 2.

Відновлення втрачених документів.

Арт. 256.

Особи, що втратили особові посвідки або обліковий військовий білет, обовязані негайно, як виявлять втрату, заявити про це органові поліції в місці осідку або тимчасового перебування, про що орган по­ліції складає відповідного протокола.

Увага: Коли зазначені в цьому артикулі документи буде втрачено підчас проїзду по залізниці чи на водяних шляхах, треба за­явити про втрату органові транспортного відділу поліції.

Арт. 257.

Копію протокола видається на руки заявникові, що своїм коштом обовязаний зробити публікацію в місцевому офіційному органові друку або в іншому органі друку на вказівку належного адміністра­тивного відділу.

В публікації треба зазначити назву втраченого документу, орган що видав його, по змозі й дату видачі і нумер документа, особу, що їй видано документ /якщо документ іменний/.

Арт. 258.

Особи, що втратили інші документи, крім зазначених в арт. 256, які можуть правити за особову посвідку /арт. 248/ можуть заявити про це й опублікувати порядком зазначеним в арт.арт. 256, 257 цього Ко­дексу.

Арт. 259.

Як мине 7 день, відколи оголошено публікацію, особі, що втратила документа, по предявленні публікації, та копії протоколу відповідна особа може видати другий документ замість утраченого з тим, що на видаваному документі обовязково робиться надпись «Дублікат вида­но замість утраченого».

Арт. 260.

Особа, що знайшла втрачені документи, обовязана негайно пода­ти їх до місцевого органу поліції для надіслання до округового органу поліції, орган поліції пересилає документи на адресу особи, що його втратила, як що адреса її відома.

Коли домівка особи, що втратила документи невідома, то до­кументи надсилається до центрального органу тієї установи, що ви­дала їх.

Розділ 3.

Реєстрація людности.

Арт. 261.

Щоб провадити точну реєстрацію і облік людности в містах і се­лищах міського типу, домоволодіння зобовязані вести домові книги. З цією ж метою та для видачі адресних довідок, як державним устано­вам, як і приватним особам, в містах засновується адресові столи.

Арт. 262.

Адресові столи засновується при органах поліції.

Арт. 263.

В містах Києві, Дніпропетрівському, Одесі та Харкові засновуєть­ся адресові столи 1-го розряду, в округових містах адресові столи 2-го розряду. В інших містах засновується адресові столи на підставі спе­ціальних постанов управ округових рад за належністю.

Арт. 264.

Довідки про адреси видається за плату, що встановлюють упра­ви відповідних рад. Довідки про адресу на вимоги Прокуратури, Судово-слідчих органів, органів поліції та кримінального розшуку і поштово-телеграфних установ видається безплатно й виконується позачергово.

Увага: Поштові установи дістають довідки через спеціяльно відряджених на це сталих поштових робітників, що діс­тають довідки під керівництвом завідателів адресних столів.

Час і порядок одержання довідок по адресових листах встановлює завідатель адресового стола і завідатель поштово-телеграфної устано­ви за взаємною згодою, залежно від місцевих умовин.

Apτ. 265.

Адресові столи постачають домоволодінням домові книги й адре­сові листки, а там де адресових столів нема, органи поліції самі поста­чають домоволодінням домові книги. Домові книги й адресові листки відпускаються по собі вартості.

Суми одержані від продажу домових книг, адресових листків і до­відкових бланків, передається до каси місцевого фінансового органу і залічується на місцевий бюджет.

За окремою думкою п. Івановича арт. 265 слід скасувати.

Арт. 266.

Кожний громадянин, що прибув до міста або селища міського типу, навіть на тимчасове перебування, зобовязаний негайно заявити домоволодінню або власникові дому про своє прибуття і подає відо­мості про свою особовість.

Арт. 267.

Для запису громадян, що прибувають на домівку і вибувають з них, домоуправління або володільці домів зобовязані вести домові книги за формою, що встановили управи відповідної ради.

Арт. 268.

На протязі доби з моменту прибуття чи вибуття громадянина, до­моуправління або володілець дому зобовязані подати до належного органу поліції на реєстрацію домову книгу з потрібними записами в ній, а там де засновано адресові столи, заповнені адресові листки /як про прибуття, як і про вибуття/.

Увага: Для реєстрації чужоземних громадян треба подати посвід­ку на перебування, що видав відповідний адміністратив­ний відділ.

Арт. 269.

Адміністративним відділам окрутових та міських рад міст, що є округові центри, надається право за згодою з належними урядництва- ми, увільняти від реєстрації загальним порядком військових службов­ців Армії й Флоти, що перебувають у касарнях^[101], дітей, що перебува­ють у дитячих будинках і колоніях, громадян уміщуваних до лікарень на лікування, породіль, уміщуваних в родильні притулки тощо.

Увага: Коли буде визнано за потрібне зареєструвати громадян пе­релічених категорій, то реєстрацію їх та реєстрацію вза­галі громадян провадиться не стягаючи суми собівартос- ти адресового листка і прописаної оплати.

За окремою думкою п. Івановича слід викреслити слова «і пропи­саної оплати».

Арт. 270.

На органи поліції покладається обовязок перевірити фактичну відповідальність громадян, що перебувають у домоволодінні, записа­ми домової книги.

Арт. 271.

За неправильні записи в домових книгах та за несвоєчасну реє­страцію громадян, що прибувають та вибувають, домоуправління і володільці домів підлягають відповідальності адміністративним по­рядком на підставі обовязкових постанов, що їх видають управи від­повідних рад.

Арт. 272.

Обовязкову реєстрацію людности, що прибуває та вибуває поста­новою управ окрутових рад та міських рад міст, що є округові центри можна поширювати і на інші місцевості, опріч міст і селищ міського типу.

Розділ 4.

Пересування людности в межах У.Н.Р.

Арт. 273.

Громадяни УН.Р., а так само і чужоземні громадяни, що перебува­ють на території УН.Р., на підставі належних документів, мають право без перешкод пересуватися по всій території У.Н.Р.

Увага: Пересування громадян в межах прикордонної смуги визна­чається постановами Ради Міністрів.

Арт. 274.

Коли треба тимчасово заборонити вїзд до певних місцевостей і виїзд з них через голод, поширювання пошести і з інших причин, Ради Міністрів, на подання заінтересованих урядництв, зажадавши висно­вку Міністерства Внутрішніх Справ, може встановити заборонену зону.

Увага: За особливо виняткових подій заборонену зону можуть встановити управи округових рад або міських рад міст, що є округові центри, на подання своїх відділів і з висновком адміністративних відділів. За цього випадку управи негай­но повідомляють РадуМіністрів про встановлення заборо- ненної зони, докладно пояснюючи причини її встановлення.

Арт. 275.

Порядок в'їзду до заборонених місцевостей виїзду з них на пе­ребування в межах їх регулюється правилами, що їх встановлюється при оголошенні забороненної зони.

Арт. 276.

Загальний нагляд за додержанням правил пересування в заборо­нених місцевостях та за в'їздом і виїздом з них здійснюють органи Мі­ністерства Внутрішніх Справ спеціальними наказами.

Розділ 5.

Посвідки на перебування чужоземцям.

Арт. 277.

Чужоземні громадяни, що перебувають на території У.Н.Р. і при­бувають на територію УН.Р., зобовязані мати посвідки на перебуван­ня, що їх видають адміністративні відділи управ округових рад чи міських, міст, що є округові центри.

Арт. 278.

Посвідки на перебування в УН.Р. чужоземним громадянам вида­ється на підставі законодавства УН.Р. і на підставі видаваних на роз­виток його інструкцій Міністерства Внутрішніх Справ за згодою з Мі­ністерством Закордонних Справ.

Розділ 6.

Вїзд у межі У.Н.Р. і виїзд за межі її.

Арт. 279.

Вїзд з чужоземної держави в межі УН.Р. і виїзд закордон осіб як чу­жоземного громадянства, як і громадян УН.Р. відбувається на підставі закордонних пашпортів та віз на них, що їх видають і проставляють від­повідні органи влади за визначеним для цього в законі порядком.

Apτ. 280.

Виключається.

Поділ IX.

Т-ва, Спілки, Клуби, З'їзди, Збори.

Розділ і.

Товариства І Спілки, що не мають на меті добувати зиску^[102].

Арт. 281.

Всі товариства, спілки і інші обєднання, що не мають на меті до­бувати зиску, щоб здійснювати свою діяльність на території YH.P. по­винні бути зареєстровані порядком, що зазначений в нижчеподаних артикулах.

Увага: 3 метою обліку таких обєднань, органи, що їх реєструють що місяця подають до Міністерства Внутрішніх Справ або до адміністративних відділів управ округових рад та міських міст, що є округові центри, відомості про всі за­реєстровані у них обєднання.

Арт. 282.

Справу про реєстрацію статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, розглядають Міністерство Внутрішніх Справ і адміністративні відділи управ округових рад, міських рад міст, що є округові центри та районових рад, а за випадків, зазначених в арт. 300 селищні та сільські ради.

Арт. 283.

Виключається.

Арт. 284.

Міністерство Внутрішніх Справ відає:

а/ виключається;

6/ реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску і поширюють свою діяльність на всю територію YH.P.;

в/ реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті до­бувати зиску і поширюють свою діяльність на територію понад округу;

г/ реєстрацією статутів тих обєднань громадян чужоземних дер­жав, що не мають на меті добувати зиску, навіть коли б район їхньої діяльности не сягав поза межі однієї округи;

д/ розглядом статутів тих обєднань, що не мають на меті добувати зиску, незалежно від району їхньої діяльности, за випадків, коли в ста­туті передбачається надання обєднанню будь яких переваг, привілей і пільг, що можуть бути встановлені законодавчим порядком і направ­ленням цих статутів на розгляд Ради Міністрів;

є/ розглядом і розвязанням скарг на дії адміністративних відді­лів округових рад та міських рад, що є округові центри, стосовно до реєстрації товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску та стосовно до догляду за ними;

ж/ розглядом питань про закриття і ліквідацію товариств спілок, що не мають на меті добувати зиску, статути яких вона зареєструва­ла, а також розглядом актів обсліду діяльности товариств і спілок, що провадив адміністративний відділ Міністерства Внутрішніх Справ;

з/ регулярним інформуванням адміністративних відділів округо­вих рад та міських рад міст, що є округові центри про всі товариства і спілки, що вона зареєструвала;

и/ розглядом інших завдань, що походять із завдань Міністерства.

Арт. 285.

Адміністративні відділи округових рад, міських рад, що центри міст та районових рад відають:

а/ реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, діяльність яких не виходить по за межі однієї округи або району за належністю, якщо при цьому в статуті не передбачаєть­ся надати цим товариствам чи спілкам будь яких переваг, привілей і пільг, що потрібують законодавчого затвердження;

б/ обліком всеукраїнських обєднань та інших організацій, що за­сновуються на території відповідної округи, міста або району і статути яких зареєстровано в Міністерстві Внутрішніх Справ;

в/ попереднім розглядом статутів, зазначених в п.п. «в» і «г» арт. 284, що підлягають реєстрації Міністерства Внутрішніх Справ та даванням на них своїх висновків;

г/ розглядом питань про ліквідацію і закриття товариств і спілок, що їх статути вони зареєстрували, а так само розглядом актів обслідів діяльности товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, які діють на території округи або міста.

д/ поданням до Міністерства Внутрішніх Справ відомостей про зареєстрування ними товариств і спілок, що не мають на меті добува­ти зиску;

Увага: адміністративні відділи управ районових рад реєструють статути тих товариств, що не мають за мету добува­ти зиску лише за тих випадків, коли діяльність цих това­риств обмежуються територією района і проекти їх ста­туту складено за типовими статутами.

Арт. 286.

Розглядаючи статути, що торкаються інтересів тих чи інших уряд- ництв, від цих урядництв обовязково вимагається їхні висновки на статути. Коли заінтересоване урядництво не згодиться з постановою адміністративного відділу округової чи міської ради міст, що є окру- говий центр, про реєстрацію товариства чи спілки справу на протест урядництва в тижневий реченець передається на розвязання до Мі­ністерства Внутрішніх Справ. Протести урядництва на постанови Мі­ністерства Внутрішніх Справ передаються Раді Міністрів на остаточне розвязання.

Арт. 287.

Виключається.

Арт. 288.

Особи, бажаючи заснувати товариство або спілку, що не мають на меті добувати зиску, подають про це оплачену гербовим за­яву до Міністерства Внутрішніх Справ або до адміністративного відді­лу за належністю в місці осідку реєстрованого обєднання.

Арт. 289.

Товариство й спілки, що їхня діяльність не виходить за межі їх­ньої округи, з місцем осідку правління в районовому центрі, можуть подавати заяви про реєстрацію до управи належної районової ради, що подає статута із своїм висновком до відповідного округового адмі­ністративного відділу.

ApT. 290.

Заяву про реєстрацію статуту товариства або спілки, що не має на меті добувати зиску, який підлягає розглядові Міністерства Вну­трішніх Справ з місцем осідку правління поза столицею подається в зазначеному в статуті місці осідку правління до відповідного адміні­стративного відділу. Цей відділ надсилає її разом зі своїм висновком до Міністерства Внутрішніх Справ.

Заяви про реєстрацію статуту товариства або спілки всеукраїн­ського масштабу з місцем осідку правління в м. Києві подається до Мі­ністерства Внутрішніх Справ.

Арт. 291.

За фундаторів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, можуть бути всі особи обох полів, що дійшли 21 рока і не об­межені в правах по Суду.

Арт. 292.

Заяву про реєстрацію повинні підписати найменш 10 фундаторів. Підписи фундаторів посвідчують нотаріяльні контори; в місцевостях,

де нотаріяльних контор нема, підписи засвідчують Народні Судді, а в залюднених пунктах, де нема ні нотарів, ні Народніх Суддів, ні управ районових рад — селищні або сільські ради за належністю, порядком установленим законом.

Увага: Міністерство Внутрішніх Справ й адміністративні відді­ли округових та міських рад можуть увільнювати від за­свідчення підписи тих фундаторів, чиї підписи їм відомі, а той само тих, що підписують заяву підчас самої подачі заяви, про що робиться напис на заяві.

Арт. 293.

У статуті треба зазначити такі відомості:

а/ назву товариства або спілки, його мету, а так само район й фор­ми його діяльности;

б/ як вступати та вибувати членам;

в/ розмір членських внесків і як їх виплачувати;

г/ склад й організація розпорядчих органів, як їх утворювати та поповнювати, чим вони відають і місце їх осідку;

д/ реченець і порядок скликання загальних зборів та чим вони ві­дають;

є/ як провадити звітність та завідувати господарською стороною діяльности організації;

ж/ як зміняти статути,

з/ як ліквідувати товариство або спілку.

Увага І. До статуту можна включати артикули, що визначають взаємини членів товариства або спілки, взаємини товари­ства або спілки з третіми особами тощо.

Увага 2. Міністерству Внутрішніх Справ надається право вида­вати типові статути товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску.

Увага 3. Як що за статутом товариству або спілці, що не ма­ють на меті добувати зиску, надається особливі пільги, переваги і привілеї, що можуть бути встановлені лише законодавчим порядком то від Міністерства Вну­трішніх Справ залежить або відмовити зареєструвати статута, або звернутися з відповідним поданням до Ради Міністрів.

Арт. 294.

Протягом місяця, відколи буде подано статута, Міністерство Вну­трішніх Справ і відповідні адміністративні відділи повинні ухвалити свою постанову про реєстрацію статуту або про відмову реєструвати його.

У реєстрації статуту повинно відмовити, якщо засновуване това­риство або спілка своєю метою чи методами діяльности суперечить законам або інтересам держави.

Коли статут товариства або спілки не можна зареєструвати че­рез неповність обовязкових відомостей, зазначених в арт. 293 цього Кодексу, Міністерство Внутрішніх Справ або відповідний адміністра­тивний відділ має право запропонувати фундаторам подати відомості, яких бракує. Така пропозиція зупинює місячного реченця.

Увага L Товариства й спілки, що не мають на меті добувати зис­ку, дістають права юридичної особи з моменту реєстрації їхнього статуту, коли це право спеціяльно застережено в статуті.

Арт. 295.

Коли в реєстрації статуту буде відмовлено, фундатори можуть одержати копію мотивованої постанови про відмову.

Арт. 296.

Коли протягом реченця, визначеного в арт. 294 Міністерство Вну­трішніх Справ або відповідний адміністративний відділ не ухвалять постанови про реєстрацію статуту або про відмову в реєстрації, то фундатори мають право розпочати діяльність товариства або спілки, що не має на меті добувати зиску.

Арт. 297.

Зміна зареєстрованих статутів, а також обєднання декількох то­вариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, статути яких зареєстровано, підлягають реєстрації порядком, встановленим цим розділом, з тим, що за цих випадків заяву про реєстрацію підписують члени правління. Ці підписи засвідчувати не треба.

Арт. 298.

Міністерство Внутрішніх Справ та відповідні адміністративні відділи можуть викликати на свої засідання фундаторів або їхніх пред­ставників для особистих пояснень.

Арт. 299.

Про за реєстрування статуту відповідні адміністративні відділи провадять публікацію у місцевому офіційному органі друку. Публі­кацію про реєстрацію статутів, зареєстрованих у Міністерстві Вну­трішніх Справ провадиться в центральному офіційному органі дру­ку. Крім того статути товариств і спілок, що діють у всеукраїнському масштабі, належить оголошувати у Збірнику Узаконень та розпоря­джень Уряду У.Н.Р.

Суми потрібні на оголошення, фундатори обовязані внести рів­ночасно з поданням статуту на реєстрацію. Коли буде відмовлено в реєстрації, внесені суми повертається фундаторам.

Увага 1. Таксу оплати за оголошення статутів товариств або спілок, що не мають на меті добувати зиск, встановлює Міністер Юстиції за згодою з Міністром Фінансів.

Увага 2. Міністерство Внутрішніх Справ надається право за окре­мих випадків увільняти товариства і спілки, що діють у всеукраїнському масштабі від оголошення в Збірнику узако­нень і розпоряджень Уряду У.Н.Р. статутів, що воно зареє­струвало, проте з обовязковою публікацією в центральному офіційному органі друку про доконану реєстрацію^[103].

ApL 300.

Статути товариств, що поширюють свою діяльність лише на те­риторії окремої сільської або селищної ради реєструють сільські або селищні ради, за належністю, коли ці статути складено на підставі нормальних статутів, що їх затвердила Міністерство Внутрішніх Справ.

Арт. 301.

Статути ці фундатори подають в 2 примірниках з 10 підписами, що їх засвідчив голова сільської або селищної ради, за належністю, не беручи жадних оплат. Про реєстрацію цих статутів в офіційному орга­ні друку не публікується.

За окремою думкою η. П. Сулятицького належить скасувати арт. арт. 300 та ЗОЇ.

Арт. 302.

Про всі розглянені статути і про зареєстровані і про ті, що в реєстрації їх відмовлено належні адміністративні відділи подають ві­домості до Міністерства Внутрішніх Справ, додаючи копію протокола засідання Комісії та один примірник статуту.

Арт.Арт. 303-307.

Виключається.

Арт. 308.

Скарги на постанови Міністерства Внутрішніх Справ і відповід­них адміністративних відділів подається через Міністерство Внутріш­ніх Справ або відповідний адміністративний відділ, що їх постанову оскаржується. Міністерство Внутрішніх Справ або відповідний адмі­ністративний відділ обовязані протягом 2 тижнів, як одержать скаргу, подати ввесь матеріял із своїми поясненнями Раді Міністрів або до Мі­ністерства Внутрішніх Справ або за належністю.

Арт. 309.

Скарги, що їх подається Раді Міністрів або до Міністерства Вну­трішніх Справ повинно розглянути найпізніш протягом місяця з дня одержання матеріялів, з тим, що Рада Міністрів або Міністерство Внутрішніх Справ за належністю, можуть запропонувати Міністер­ству Внутрішніх Справ або відповідним адміністративним відділам

постанову яких оскаржено, заново переглянути справу, скасувати їх постанову й ухвалити свою постанову про реєстрацію статуту або із змінами і доповненнями або без них, або ж затвердити оскаржену по­станову і залишити скаргу без наслідків.

Розділ 2.

Клуби.

Арт. 310.

Клуби можна відкривати лише зареєструвавши їхні статути в належ­них адміністративних відділах порядком, передбаченим для реєстрації статутів тих товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску.

Арт. 311.

Крім відомостей зазначених в арт. 293 статут клубу повинен міс­тити в собі вказівки на:

а/ встановлення обовязкового постійного чергування членів правління /старшини/ на протязі всього часу, коли клуб відчинений для членів і гостей;

б/ порядок запрошення або допущення гостей;

в/ правила влаштування не газардової гри^[104], коли проектується влаштувати цю гру;

г/ розмір і порядок відрахування на користь клубу сум, одержа­них від платної негазардової гри, що влаштовується в клубі;

д/ порядок грошової звітности;

є/ прізвище фундаторів.

Арт. 312.

Списки членів клубу з відомостями про службове положення та по­передню їхню діяльність подаються до місцевих адміністративних від­ділів, а також мають бути завжди у чергового члена Правління Клубу.

Арт. 313.

Прилюдні видовища й розваги Клубу можуть улаштовувати лише додержуючи встановлених правил.

Арт. 314.

Улаштовання або допущення в Клубах газардової гри заборо­няється.

Увага: Міністерство Внутрішніх Справ визначає спеціяльною ін­струкцією яку саме гру належить віднести до газардових.

Арт. 315.

Міністерство Внутрішніх Справ, адміністративні відділи відпо­відних управ закривають ті клуби, що відкрито без реєстрації їх стату­тів, або коли діяльність клубу перечить конституції УН.Р. та чинним законом, притягаючи правління цих клубів до кримінальної відпові- дальности.

Розділ 3.

З'їзди, наради та Конференції.

Арт. 316.

Державні установи і державні підприємства всеукраїнського зна­чення можуть скликати зїзди, наради й конференції не інакше, як з дозволу керівника відповідного урядництва, погодженого наперед з Міністром Внутрішніх Справ.

Увага 2. Міністерству Внутрішніх Справ надається право вида­вати інструкцію, що визначає випадки, коли установи й організації улаштовують закриті наради своїх робітників і членів без спеціяльного на те дозволу.

Арт. 317.

Виключається.

Арт. 318.

З'їзди, наради і конференції, що їх скликають міські, округові й районові державні установи в межах однієї округи відбуваються з доз­волу управ округових рад або міських рад, що є центри округ на по­дання завідателя відповідного відділу.

Увага: Чинність цього артикулу не поширюється на з'їзди рад, що їх скликається спеціяльним порядком.

Арт. 319.

Виключається.

Арт. 320.

З'їзди, наради і конференції, що їх скликають громадські й при­ватні організації та обєднання, незалежно від того, чи ці з'їзди, наради і конференції передбачено чи не передбачено статутом даних органі­зацій, може дозволити: З'їзди всеукраїнського значіння — Міністер Внутрішніх Справ, а місцеві з'їзди завідатель округового або міського адміністративного відділу.

Арт. 321.

Громадські і приватні організації та обєднання, що бажають скли­кати з'їзди, наради або конференції, обовязані подати заяву про видачу дозволу до органів, зазначених в арт. 320, найпізніш за 2 тижні до дня, коли передбачається скликати з'їзди, нараду або конференцію, додав­ши три примірники таких документів:

а/ довідки про реєстрацію або затвердження належним порядком свого статуту;

б/ постанову виконавчого органу, організації або обєднання про час, місце й мету з'їзду, конференції чи наради;

в/ порядку дня зїзду, конференції або наради;

г/ прізвище, імя та по батькові, працю та домівку відповідального упорядника /або упорядників/ зїзду.

Арт. 322.

Органи, що видають дозволи на скликання з'їздів, нарад або кон­ференцій, відмовляють видати дозвола, якщо мета та предмет робо­ти зїзду, наради або конференції перечать конституції YH.P., чинним законам і державним інтересам, або коли склад їхніх упорядників чи учасників такий що згідно з чинним законодавством такі з'їзди, на­ради і конференції не можна допустити.

Арт. 323.

Видають дозволи на з'їзди, наради і конференції /арт. 320/ або пові­домляють про відмову видати дозвола за належністю — Міністерство Внутрішніх Справ у 2-тижневий реченець та завідателі відповідних адміністративних відділів в тижневий реченець, як одержать заяву.

Розділ 4.

Збори, походи, маніфестації.

А. Збори.

Арт. 324.

Улаштовувати збори, не одержуючи попереднього дозвола від ор­ганів Міністерства Внутрішніх Справ, мають право: центральні і міс­цеві державні установи в межах їхньої компетенції, та інші організації, що їм це право надане законом або уставом зареєстрованим чи затвер­дженим установленим порядком.

Арт. 325.

Всі інші організації не перелічені в попередньому артикулі й окре­мі громадяне можуть скликати збори не інакше як одержавши попере­днього дозволу на скликання зборів.

Увага І. Правила, викладені в цьому артикулі, не поширю­ється на виборчі збори порядок влаштування яких, визначається спеціяльною інструкцією, як провади­ти вибори до рад, а так само на збори зареєстрованих встановленим порядком товариств і обєднань науко­вих робітників і учнів, що їх скликається в стінах цих учбових закладів, якщо діяльність цих товариств і об­єднань передбачено правилами, що їх затвердили Мі­ністерство Освіти або інші статути зареєстровані встановленим порядком.

Увага 2. Правила викладені в цьому артикулі, не поширюється на неприлюдні збори, тоб то на збори, що їх скликається в місці, куди доступ можливий лише для запрошених осіб і персональний склад учасників яких відомий упорядником [упорядникам].

Арт. 326.

Дозвола на скликання зборів, зазначених у передущому артику­лі залежно від місця їх скликання видають відповідні адміні­стративні відділи.

Арт. 327.

Про видачу дозволу на скликання зборів упорядники зборів пови­нні подати писані заяви найпізніш за три доби до дня намічених зборів.

У заяві треба точно зазначити годину і місце зборів, що саме ма­ють вони робити /програму зборів/ та ще призвище, імя й по-батькові, працю й домівку відповідального упорядника /або упорядників/ збо­рів.

Про прийняття заяви, якщо вона відповідає всім вимогам цього артикулу, упорядникові видається розписку.

Арт. 328.

Відповідні адміністративні відділи мають право відмовитися видати дозвола на скликання зборів, коли збори ці своєю метою і предметом праці або складом упорядників і учасників зборів су­перечить конституції У.Н.Р., чинним законам і державним інте­ресам.

Арт. 329.

Постанову про дозвіл або про відмову скликати збори треба по­відомити відповідальному упорядникові зборів, протягом тижня від дня подачі заяви і в кожнім разі, найпізніш за добу, до наміченого від­криття зборів.

Арт. 330.

За випадку зламання ладу на зборах Президія або голова зборів, а до їх обрання відповідальний упорядник зборів повинні негайно при­пинити зламання і відновити лад, а коли ці заходи не відновлять ладу, тоді треба закрити збори.

Арт. 331.

Відповідні адміністративні відділи, сільські ради, а так само інші організації, що на них покладено обовязок охороняти державний лад і безпеку, мають право відрядити свого представника на всякі збори, що на скликання їх треба одержати попереднього дозвола, наглядати лад і безпеку на зборах.

Арт. 332.

Особи, відряджені на збори наглядати лад та безпеку, не мають права брати участи в обговоренні питань і голосуванні їх чи брати участь в провадженні зборів.

Арт. 333.

Особи, відряджені на збори наглядати лаг [лад] і безпеку, обовя- зані закрити збори:

а/ за випадку насильницьких вчинків однієї частини зборів над другою;

б/ за випадку явного ухилу зборів від заявленого упорядниками пред­мету праці /програми/ або зламання ладу, або закликів до вчинення зло­чинів чи праволомства, коли ці дії не припинили президія і коли президія не виконала пропозицію особи, відрядженої на збори, закрити збори;

в/ за випадку, коли президія звернеться до особи, відрядженої на збори з проханням допомогти закрити, що зламали вимоги закону.

Арт. 334.

Учасники зборів, що оголошені за закриті, обовязані негайно ро­зійтися. Осіб, що не виконали цієї вимоги, притягається до відпові- дальности.

Арт. 335.

Збори на дворі провадиться, додержуючи відповідних правил, встановлених для влаштування походів і маніфестацій.

Б. Походи І маніфестації.

Арт.Арт. 336 і 337.

Виключається.

Арт. 338.

Всі установи й організації можуть улаштовувати походи й мані­фестації не інакше, як наперед одержавши дозвола на влаштування походу чи маніфестації.

Арт. 339.

Дозвола на влаштування походів і маніфестацій, зазначених в пе- редущому артикулі в залежності від місця влаштування їх видають відповідні адміністративні відділи.

Арт. 340.

Заяву про видачу дозволу на влаштування походу або маніфеста­ції /арт. 338/ упорядники їх повинні подати на письмі: на влаштовувані в містах і селищах міського типу — найпізніш за 2 дні і на влаштовува­ні в сільських місцевостях — найпізніш за пять день до дня гаданого походу або маніфестації, зазначаючи число місяць день та годину по­чатку походу або маніфестації, їх тривалість, докладний маршрут, га­дану кількість учасників, а також прізвище імя /та по батькові/, працю й домівку відповідального упорядника /або упорядників/.

Упорядникові видається росписку що від нього одержано заяву коли заява задовольняє всім вимогам цього артикулу.

Увага І. За невідкладних випадків зазначений в цьому артикулі ре­ченець можна скоротити за згодою органу, що дає дозвола.

Увага 2. Коли підчас походу або маніфестації передбачається якість виступи от: виголошення промов або ухвала резо­люцій, упорядники обовязані подати разом з заявою програ­му цих виступів.

Арт. 341.

Відповідні адміністративні відділи мають право відмовити дозво­ла на влаштування походу чи маніфестації, коли вони своєю метою або складом упорядників чи учасників походу або маніфестації пере­пасть [перечать] конституції УН.Р., чинним законам і державним ін­тересам, або коли походи чи маніфестації можуть порушити безпеку вуличного руху.

Арт. 342.

Постанову про дозвіл або відмову в дозволі улаштувати похід чи маніфестацію треба повідомити відповідальному упорядникові:

про походи і маніфестації, улаштовувані в містах і селищах міського типу — найпізніш за добу, а про влаштовувані в сільських місцевос­тях — за дві доби до дня гаданого походу чи маніфестації.

Арт. 343.

Походи і маніфестації повинні мати відповідальних упорядників. Ці упорядники обовязані підчас походу і маніфестацій дбати про лад, не перешкоджати волі вуличного руху і не допускати ухилу від мети і маршруту походу або маніфестації, зазначених у заяві.

Арт. 344.

Органи поліції наглядають, щоб підчас походу і маніфестації не було допущень будь яких насильств над особою, руйнування або по­шкодження майна громадян та інших противозаконних вчинків.

Арт. 345.

Всілякі прилюдні виступи як от: виголошення промов та ухвала резолюцій підчас походу і маніфестації, допускається за загальними правилами, що встановлені для зборів.

Арт. 346.

Підчас походів і маніфестацій органи жандармерії обовязані за­побігти всяким ворожим виступам проти чужоземних представництв і їх особистого складу.

Арт. 347.

Відповідні адміністративні відділи, селищні та сільські ради а так само інші органи, що на них покладено обовязок охороняти держав­ний лад і безпеку, мають право відрядити свого представника на всякий похід і маніфестацію, що до скликання їх треба мати попереднього до- звола, наглядати лад і безпеку підчас походу або маніфестації.

Арт. 348.

Особи, відряджені на похід або маніфестацію наглядати лад і безпеку припиняють похід або маніфестацію і пропонують учасни­кам їх негайно розійтися, якщо ламається законні накази органів влади.

Арт. 349.

Для того, щоб виконувати релігійні обряди на дворі в межах ого­рожі молитовень або на території, що безпосереднє прилягає до моли­товень, а так само, щоб улаштувати релігійні походи, ніяких дозволів брати не треба.

Поділ X.

Правило про культи

Арт.арт. 350-375

Викреслюється, х/

х/ Дивись окрему думку п. Івановича, стор. 119

(тут див. сторінку 182)

ПоділХІ.

Прилюдні видовища, розваги І гри.

Розділ І.

Прилюдні видовища і розваги.

Арт. 376.

Підприємства для улаштування прилюдних видовищ і розваг, як от: театральних вистав, концертів, кіно, виставок, цирків, звіринців, вечорів з танками, маскарадів і їм подібних видовищ, громадських гулянок і фізичних розваг /сковзалок, скетингів^[105], гонів, перегонів, каруселів, гойдалок тощо/ можуть відкривати державні органи, коо­перативні громадські і приватні організації та приватні особи, додер- жуючися правил цього розділу й інших спеціальних законів.

Арт. 377.

Державні установи, кооперативні, громадські і приватні організа­ції та приватні особи мають право відкривати підприємства для ула­штування прилюдних видовищ і розваг без спеціальних на те дозволів адміністративних органів, про те повинні вони повідомити про це від­повідні адміністративні відділи в місці де улаштовується видовища і розваги в такі реченці: про постійні видовища й розваги, найпізніш за тиждень перед влаштуванням їх а про тимчасові видовища і розваги найпізніш за 24 години.

Арт. 378.

Повідомляючи адміністративні органи про відкриття прилюдних видовищ і розваг упорядники повинні повідомити адресу приміщен­ня, де гадають улаштувати видовища і розваги, зазначивши ступінь його безпеки й число місць для публіки.

Арт. 379.

Дозволи на постановку театральних вистав, концертів, кіно, при­людних доповідей, диспутів, лекцій і на інші культурно-освітні при­людні постановки видають органи Міністерства Народньої Освіти встановленим порядком, про що повідомляється відповідний адміні­стративний відділ.

Арт. 380.

Громадські виступи як от: виголошення промов і ухвал резолюції підчас прилюдних видовищ і розваг припускається за загальними пра­вилами, встановленими для влаштування зборів.

Арт. 381.

Охорона ладу і безпеки підчас прилюдних видовищ і розваг по­кладається на відповідні адміністративні відділи, що мають право від­рядити своїх представників на всяке прилюдне видовище й розвагу.

Арт. 382.

Особа відряджена на видовище і розвагу наглядати лад і безпеку, має право згідно з особливою інструкцією що її видає Міністерство Внутріш­ніх Справ для виконання своїх службових обовязків повсякчасно вільно входити до всіх приміщень, коли відбуваються видовища або розваги.

Арт. 383.

Особа відряджена на видовище й розвагу /арт. 382/ забачивши явний ухил від умов, що на них дано дозвола на відкриття підприєм­ства по влаштуванню прилюдних видовищ і розваг чи на влаштування окремого видовища і розваги або зауваживши масове зламання ладу і безпеки, обовязана зажадати від адміністрацій підприємства або від упорядників видовища чи розваги негайно відновити лад, а коли ад­міністрація відмовиться або коли вжиті заходи не дадуть потрібних наслідків припинити видовище або розвагу.

Арт. 384.

Особа, відряджена на видовище або розвагу обовязана подавати допомогу представникові контролю за репертуаром і на його заяву обовязана зажадати від адміністрації підприємства або упорядчиків видовища і розваги негайно припинити виконання або демонструван­ня творів, недозволених до прилюдної постановки. Коли адміністрація відмовиться скоритися зазначеній вимозі або коли вжиті від неї захо­ди не дадуть потрібних наслідків, то особа відряджена на видовища або розвагу, повинна припинити видовище й розвагу, а зламачів при­тягається до відповідальности.

Розділ 2.

Лотереї.

Арт. 385.

Лотереї з належного за кожного окремого випадку дозволу орга­нів, зазначених в арт. 388 можуть влаштовувати державні установи й громадські організації.

Лотереї можна улаштовувати, щоб підсилити кошти: а/ на культурно-освітні і інші громадські потреби; б/ на допомогу потерпілим від стихійного лиха; в/ на благодійні цілі.

Арт. 386.

Лотереї допускається, як з грошевими так і речевими виграшами і можуть бути:

а/ лотереї з попереднім продажем квитків;

б/ лотереї алегрі;

в/ американські /авкціони/.

Арт. 387.

Заяви про видачу дозволів на влаштування лотерій подається до Міністерства Внутрішніх Справ та до адміністративних відділів. В зая­вах треба зазначати мету та правила й порядок, як провадити лотереї. Правила ці, як затвердять їх органи, що дають дозвола, є обовязкові для впорядчиків лотерій. Дозволи без затверджених правил і порядку провадження лотерій є недійсні.

Арт. 388.

Дозволи на влаштування лотерій з попереднім продажем квитків видає Рада Міністрів.

Дозволи на влаштування лотерій алегрі видає Міністерство Внут­рішніх Справ.

Дозволи на влаштування американських лотерій видають управи округових рад і міських рад міст, що є округові центри на погоджене подання адміністративних і фінансових відділів.

Увага: Дозволи на влаштування лотерій повинні одбирати також і ті організації та установи, що їх положенням або стату­том передбачено права на влаштування лотерій.

Арт. 389.

Нагляд влаштування і провадження лотерій здійснюють органи Міністерства Внутрішніх Справ і Фінансів.

Арт. 390.

Особи відповідальні за провадження лотерій, повинні бути зареє­стровані в Міністерстві Внутрішніх Справ або в адміністративних від­ділах округових рад та міських рад міст, що є округові центри.

Уповноважені на попередній продаж квитків повинні зареєстру­ватися в відповідному адміністративному відділі і лише одібравши на­лежну візу на мандаті можуть вони продавати квитки.

Відповідальні особи за провадження лотерій подають відомості про осіб, що запрошені для провадження лотерій якщо цих відомос­тей вимагають адміністративні органи.

Арт. 391.

Відповідальні впорядчики лотерій або їх уповноважені зобовяза- ні своєчасно повідомляти Міністерство Внутрішніх Справ і відповідні адміністративні та фінансові відділи про місце і час продажу квитків на лотерію і розигриш її.

Арт. 392.

Відповідні адміністративні відділи, селищні та сільські ради за на­лежністю дбають про охорону громадського ладу в місцях, де провадить­ся лотереї а також наглядають, щоб особи, які провадять лотерію, точно додержували затверджених правил про порядок провадження лотерій.

Арт. 393.

Коли буде виявлено зловживання зламання правил цього розділу і затверджених правил про порядок провадження лотерій Міністер­ство Внутрішніх Справ та Фінансів, відповідні міністерські та фінан­сові відділи а також селищні сільські ради мають право припинити продаж квитків або провадження лотерій, склавши про це протокола і повідомивши про це органи, що дали дозвола на влаштування лотерії та прокурорський нагляд, а вже від цих органів залежить подальше направлення справи.

Розділ 3.

Гра.

Арт. 394.

Відкривати заклади для заплатного грання в не газардову гру, як от: біліярд, кеглі тощо, допускається тільки з особливого що разу до­зволу відповідного адміністративного відділу.

Увага: Відкривати заклади для іншої гри, як от: лото, механіч­ний гіподром, карти й інші, можна дозволяти тільки за

виняткових випадків, в округах з дозволу Міністерства Внутрішніх Справ на висновки управ округових рад, а в містах — на висновки управ міських рад міст, що є окру­гові центри.

Арт. 395.

Заяви про дозвіл на відкриття закладів, зазначених у попередньому артикулі слід розглянути в місячний реченець, відколи одержано заяву.

Арт. 396.

Відмову видати дозвола на відкриття закладів для заплатного грання в негазардову гру можна оскаржити встановленим порядком протягом місяця, відколи оголошено заявникові про відмову.

Постанови Міністерства Внутрішніх Справ про відмову видати дозвола на відкриття закладів зазначених в увазі до арт. 394, є остаточ­ні і неоскаржені.

Арт. 397.

Представники адміністративного і фінансового нагляду мають вільний доступ у приміщення, де відбувається гра.

Арт. 398.

Коли зламається правила, зазначені в арт. 394, праволомців при­тягається до відповідальности, а заклади з наказу адміністративних відділів, судових і слідчих органів та прокуратури можна закрити.

Арт. 399.

Нагляд виконання з боку зазначених закладів правил, зазначених в арт. 394 цього розділу, покладається на відповідні адміністративні відділи та на органи поліції.

Поділ XII.

Користування державним прапором та печатками.

Розділ І.

Як користуватися державним прапором У.Н.Р.

Арт. 400.

Державного прапора YH.P. на території Республіки вивішується: а/ на будинках де перебуває Президент Республіки;

б/ на будинках де відбуваються сесії Законодавчого органу;

в/ на будинках де міститься Рада Міністрів, а так само управи міс­цевих рад — постійно;

г/ на будинках, де містяться інші державні центральні і місцеві ор­гани УН.Р. в державні та національні свята і в урочисті дні.

Арт. 401.

Виключається.

Арт. 402.

Державні установи, не перелічені в арт. 400, державні підприєм­ства, а так само професійні, кооперативні і інші громадські установи та організації — в загально державні і загально національні свята та урочисті дні вивішують жовто-блакитного прапора.

Арт. 403.

Обовязково вивішувати прапори зазначений в передущому арт. в загально державні і загально національні свята та в урочисті дні по­ширюється в містах і селищах міського типу на приватні установи, під­приємства та організації і на приватних осіб.

Арт. 404.

Виключається.

Арт. 405.

Нагляд додержання правил викладених в цьому розділі покла­дається на Міністерство Внутрішніх Справ та на підлеглі йому місцеві органи.

Розділ 2.

Як користуватися печатками та штемпелями.

Арт. 406.

Установам і урядовим особам надається право користуватися пе­чаткою з державним гербом за правилами цього розділу.

Арт. 407.

Форму і розмір печатки з державним гербом встановлює Мініс­терство Внутрішніх Справ за належністю.

Арт. 408.

Печатка з державним гербом повинна містити в собі означення установи або органу, що нею користується.

Напис «Українська Народня Республіка, Державна печатка» може бути лише на великій і малій державних печатках; право ко­ристування ними належить Президентові Республіки і Раді Міні­стрів.

Арт. 409.

Коло установ і урядових осіб, що мають право користуватися пе­чаткою з державним гербом, визначається окремими переліками, що їх складає Міністерство Внутрішніх Справ.

Увага: Установи та урядові особи, що їм, згідно з положенням або статутом про них, надане право користуватися печат­кою з державним гербом, обовязково заноситься до пере­ліків.

Арт. 410.

Печатка з державним гербом, надана установі, може бути в уста­нові лише в одному екземплярі і повинна бути в особи, що стоїть на чолі установи або за його відповідальністю, в довіреної особи, в тако­му місці, що безумовно забезпечить її сохранність.

Арт. 411.

Коли мине потреба в печатці з державним гербом, тому що вона зіпсується або її замінюється на нову або ліквідується установу, тоді печатку знищується в присутності особи, що стоїть на чолі установи, складаючи про це акта. Копію цього акта надсилається до відома від­повідному адміністративному відділові. Про знищення печатки або зміну її форми оголошується в місцевому офіційному органі.

Арт. 412.

Коли треба замовити печатку з державним гербом, установа обо- вязана дістати на це дозвола від округового чи міського адміністратив­ного відділу.

Увага: Коли треба замовити печатку з державним гербом в іншій окрузі чи місті, що є центр округи, то установа одер­жавши дозвола від відповідного адміністративного відділу в місті свого осідку, на підставі цього дозволу повинна одер­жати дозвола від відповідного адміністративного відділу у місті виготовлення печатки.

Арт. 413.

Відповідний адміністративний відділ, видаючи дозволи на виго­товлення печатки з державним гербом, обовязаний упевнитися, чи дійсно дана установа або урядова особа має право користуватися пе­чаткою за переліком, що встановило Міністерство Внутрішніх Справ.

Увага: Заяву про видачу дозволу на виготовлення печатки з дер­жавним гербом повинний підписати керівник установи або його заступник.

Арт. 414.

Всі дозволи адміністративного відділу на замовлення печатки з державним гербом записується в окрему книгу.

Всі заяви про видачу дозволу на виготовлення печатки перехо­вується в окремій справі. До цієї справи підшивається так само копії справ про знищення старих і зайвих печаток.

Арт. 415.

Різбарні і інші майстерні, що виготовляють печатки, не можуть виконувати замовлень на виготовлення печаток з державним гербом, коли їм не буде подано дозволів адміністративного відділу.

Арт. 416.

Зазначені в передидущему артикулі майстерні обовязані вести книги замовлень на виготовлення печаток, переховувати при книзі всі виправдні документи та що місяця подавати до адміністративних від­ділів у місці свого осідку відомості про замовлення на виготовлення печаток, що вони їх виконали, на перевірку та порівнання [порівнян­ня] з виданими дозволами.

Арт. 417.

Всі підприємства і товариства, що в їх положеннях або статутах передбачено користування печаткою без державного герба, а так само

приватні особи, мають право користуватися печаткою без державного герба та штампами з зазначенням на них своєї назви або ймення та призвіща без будь якого на це дозволу.

Арт. 418.

Виготовляти печатки без державного герба і штампи для приват­них осіб з зазначенням на печатках або на штампах їх професій мож­но лише тоді, як різбарня чи інший заклад, що виготовляє печатки і штампи, одержить відповідні документи, що підтверджують право за­мовця печатки або штампу працювати в даній професії.

Поділ XIII.

Нагляд адміністративних органів в царині промисловосте.

Розділ і.

Нагляд за поліграфічними підприємствами.

Арт. 419.

Відкривати поліграфічні підприємства /друкарні, літографії, ме­талографії, словолітні, цинкографії, картографічні заклади, штампово різбарні майстерні й інші підприємства та заклади, що друкують фо­томеханічним способом/ а так само й майстерні масового виробу жетонів, ювілейних значків, погруддів, барол’єфів, дозволяється дер­жавним установам, кооперативним і громадським організаціям і при­ватнім особам з додержанням правил, встановлених у цьому розділові.

Арт. 420.

Дозвола на право відкривати підприємства зазначені в арт. 419, видає адміністративний відділ округової ради чи міської ради міст, що є округові центри.

Арт. 421.

До заяв про видачу дозволів на відкриття підприємства, зазначе­ного в арт. 419, треба додати:

а/ три примірники спеціяльної анкети на власника підприємства, а коли підприємство відкриває установа або організація, то на відпо­відного завідателя або управителя підприємства, а так само фотогра­фічні картки на зазначених осіб;

б/ відомості за проектовану силу устаткування підприємства^[106].

Арт. 422.

Особи, що дістали в спадщину підприємства, зазначені в арт. 419, обовязані протягом 2 місяців з моменту передачі їм підприємства, одібра­ти дозвола, щоб його держати /арт.арт. 420 і 421/. Коли в зазначений вище реченець дозволу не буде одібрано, то володілець підприємства зобовя- заний припинити роботу протягом шости місяців або передавши під­приємство іншій особі, що має дозвола, або ліквідувавши підприємство.

Увага: Передати підприємства, зазначені в цьому артикулі, мож­на лише особам, що дістали відповідного дозвола /арт. 420/.

Арт. 423.

Всі підприємства, зазначені в арт. 419, як державні, як і кооперативні, громадські та приватні обовязані вести за встановленою формою спеці­альну книгу на обмін предметів устаткування підприємства та всіх змін у ньому, зазначаючи в ній місце, звідки набуто предмети устаткування. Зазначені відомості подається до відповідного адміністративного відділу.

Арт. 424.

Всі підприємства, зазначені в арт. 419, як державні, як і коопера­тивні, громадські та приватні, обовязані вести шнурову книгу, що її скріпив поаркушно відповідний адміністративний відділ, до цієї кни­ги заноситься всі роботи, призначені до друку і зазначається замовця, назву, число примірників і формат друкарської роботи, а так само чи друкується її після попереднього перегляду органів управління в спра­вах літератури й видавництв, чи без цього перегляду тому, що її не треба подавати на перегляд.

Арт. 425.

Кожне підприємство, зазначене в арт. 419, обовязане що місяця подавати до управління в справах літератури і видавництва або до його місцевих органів, де перебуває підприємство звіт у 2 примірни­ках про всі одержані і виконані замовлення зі всіма відомостями, що їх занесено до шнурової книги підприємства.

Арт. 426.

Звіряють правильність записів у шнуровій книзі з дійсно викона­ними чи виконуваними роботами, а так само перевіряють наявність машин і шрифтів крім установ, що їм це право надано загальним по­рядком, ще й відповідні адміністративні відділи за належністю.

Розділ 2.

Нагляд виробництва мислівської зброї

і вибухового надібя^[107] приватними підприємствами

або особами.

Арт. 427.

Приватні особи і підприємства можуть відкривати підприємства, щоб виробляти мислівську зброю і припаси до неї, а так само і феєр-

верхові піротехнічні вироби та інші предмети, що мають у себе ви­бухове надіб’я, лише з особливого дозволу Міністерства Внутрішніх Справ.

Арт. 428.

Заяви про видачу дозволів на відкриття виробництва, зазначеного в передущому артикулі подається до відповідного адміністративного відділу, що надсилає заяву разом із своїм висновком до Міністерства Внутрішніх Справ.

Арт. 429.

Як відкривати підприємства, зазначені в арт. 427 та як їх нагля­дати це регулюється правилами, встановленими для спеціяльних галузей торгу.

Поділ ХІУ.

Нагляд адміністративних органів у царині торгу.

Розділ і.

Загальні правила, як провадити торг.

Арт. 430.

Право торгувати на території УН.Р. всілякими товарами, що пра- вочини з ними не заборонено чинними законами мають усі громадяни УН.Р., а так само й юридичні особи за винятком тих осіб, що їх закон­ним чином позбавлено права торгувати.

Увага: Чужоземним фірмам дозволяється провадити торгові опе­рації на території У.Н.Р. лише одержавши встановленим порядком дозвола від управомочених на це органів.

Apτ. 431.

Щоб провадити торг, не треба брати жадних дозволів за винятком випадків спеціально зазначених у цьому поділі або передбачених спе­ціальними що до цього законами.

Арт. 432.

Торгувати можна як у закритих приміщеннях — крамницях та крамничних, як у відкритих, а так само і на ярмарках, ринках, базарах та їм подібних місцях, що їх спеціально відвели під тог місцеві округо­ві управи, міські ради та селищні ради за належністю.

Увага: Розвозний та розносний торг в 7½ кільометровій прикор­донній смузі провадиться на підставі правил, що їх видає Міністерство Торгу за згодою з Міністерством Внутріш­ніх Справ.

Арт. 433.

Щоб охоронити упорядкування залюднених місць, особи що ба­жають торгувати з наметів, будок, кіосків і лотків, повинні одібрати відповідного дозвола на місце від відповідного відділу місцевого гос­подарства або селищної ради.

Арт. 434.

Право торгувати за винятком видів торгу, спеціяльно перед­бачених цим Кодексом і іншими законами, набувається вибранням патентів на право торгувати порядком, установленим спеціяльними законами.

Арт. 435.

Порядок і час торгу регулюється обовязковими постановами управ відповідних рад.

Арт. 436.

Торгувати в дні свят, спеціяльно встановлені законом, заборо­няється.

Увага: І. Управи відповідних рад можуть дозволяти, як виняток, торгувати на базарах у зазначені в цьому артикулі дні, а так само і торгувати харчовими продуктами і поза база­ром, протягом скороченого часу.

Увага: 2. Правила цього артикулу не поширюється на торг по за­лізницях і водяних шляхах, а так само на торг з буфетів при громадських установах і організаціях/клуби, театри, селянські будинки тощо/.

Арт. 437.

Наглядати правильність міри і ваги в торзі покладається на Пала­ту міри і ваги, на її філії та агентів.

Увага: Органи поліції, виявивши вживання неправильної ваги і міри негайно вилучають їх. Про вживання неправильної міри і ваги складається протокола для притягнення до від- повідальности осіб, що вживали їх, та ще повідомляється Палату міри і ваги.

Арт. 438.

Всі базари, ринкові майдани і закриті приміщення, де прова­диться торг, повинні відповідати всім санітарним і будівельним ви­могам.

Арт. 439.

Переховувати продавані харчові продукти треба не інакше як до­держуючи санітарних правил; приміщення під торг харчовими про­дуктами не можуть бути воднораз і житлом.

Арт. 440.

Наглядати санітарний стан місць торгу і за добрітностю^[108] прода­ваних харчових і смакових продуктів та напоїв повинні санітарні ор­гани.

Арт. 441.

На органи поліції стосовно до санітарного нагляду покладається: а/ здійснювати зовнішній нагляд базарних майданів і інших міст торгу;

б/ допомагати органам санітарного нагляду здійснювати їхні функції.

Увага: Виявивши антисанітарний стан торгових приміщень або фальсифіковані продукти, органи поліції обовязані склас­ти протокола й негайно надіслати його до органів сані­тарного нагляду.

Арт. 442.

Коли буде виявлено недоброякісні шкідливі або фальсифіко­вані продукти, що їх не слід знищувати за правилами цього роз­ділу, то органи санітарного нагляду накладають арешти на ці про­дукти, склавши про це протокола з участю органів поліції. За цих випадків на органи поліції покладається обовязок забезпечити цілість продуктів, що на них накладено арешта, чи відібравши їх у торговців, чи опечатавши їх якщо недобротні, шкідливі або фаль­сифіковані продукти виявлять органи поліції і вони не матимуть жаданої змоги дістати про їхню якість попередній висновок від органів санітарного нагляду або районового лікаря, тоді органи поліції накладають арешта на ці продукти самостійно з участю понятих, а протокола негайно надсилають до органів санітарного нагляду. Органи санітарного нагляду за цих випадків мають право або зняти з цих продуктів арешт або направити протокола за під­судністю.

Арт. 443.

Органи поліції можуть знищувати зіпсуті продукти тільки за ви­сновком органу санітарного нагляду або районового лікаря і лише тоді, коли місцеві органи торгу чи місцевого господарства посвідчать неможливість або недоцільність використати ці продукти.

Якщо цілком не можливо притягти до участи в експертизі орга­ни санітарного нагляду або районового лікаря, а так само коли нема органів торгу, органи поліції знищують очевидячки зіпсуті продукти у присутності понятих, складаючи про це протокола та надсилаючи його за належністю.

Арт. 444.

Коли з приводу викриття фальсифікованих продуктів заведено кримінальну справу, зразки таких продуктів треба зберегти і надіслати до судово-слідчих органів, як річеві докази.

Арт. 445.

Виявивши провадження торгу: а/ без патенту, б/ товарами, що не оплачені акцизом, б/ ламаючи чинні узаконення і розпорядження по фінансовому урядництву — органи поліції складють про це протоко­ла, надсилаючи його до відповідних фінансових органів для вжиття передбачених у законі заходів.

Арт. 446.

Наглядати, щоб правильно вибиралося патенти та інші документи на торг, мають виключно Міністерство Фінансів та його місцеві органи.

Увага І. Наглядати, щоб у місцевих розташуваннях базарного торгу в межах ринку не торгували без патентів, повинні ще і комітети ринкових торговців.

Увага 2. Митниці наглядають торг виключно з метою боротьби з продажем пачкарських товарів, а так само й тих чужозем­них товарів, що їх випустили митниці за силою митного статуту УН.Р. установам і організаціям без права прода­вати їх.

Розділ 2.

Нагляд додержання етикетних цін на товари.

Арт. 447.

Наглядати додержання особами й організаціями, що торгують, етикетних цін на товари, повинні органи Міністерства Торгу та органи поліції.

Арт. 448.

За етикетну ціну вважається ціну, товару, що встановили належні органи влади, як обовязкову ціну і яку треба поставити на обгортці чи пакуванні товару.

Арт. 449.

За продаж товару, ламаючи етикетні ціни, встановлені належним порядком, праволомці відповідають адміністративним чи судовим по­рядком.

Увага: Відповідають за недодержання етикетних цін, як особи, що безпосередньо продають товари з недодержанням етикет­ної ціни, як і власник та керівники торгових закладів, якщо недодержання етикетної ціни робиться з їхнього наказу або з їхнього відому.

Арт. 450.

Особи, що вперше не додержали етикетних цін, відповідають ад­міністративним порядком. Розмір штрафу, що накладає адміністра­тивний відділ округової чи міської ради, не може сягати понад:

а/ десятикратну ріжницю між ціною, за яку партію фактично про­дано і вартість цієї партії товару за етикетними цінами — за всіх ви­падків, коли недодержання етикетних цін сталося за продажу товару партіями її якщо зазначена десятикратна ріжниця сягає понад 50 крб.;

вони діють, а коли того треба, то ще й додаткові відомості на вимогу відповідного адміністративного відді­лу або іншого органу влади, що від нього залежить видача дозволу.

Арт. 460.

Реченець чинности дозвільного свідоцтва продовжує відповідний адміністративний відділ або інші органи влади, що видав дозвольне свідоцтво, на підставі заяв, що подані з додержанням правил, установ­лених в арт. 458-459.

Арт. 461.

Заяви про видачу дозволів на право продавати [провадити] спе- ціяльну галузь торгу і про продовження реченців чинности дозвільних свідоцтв адміністративні відділи або інші органи, що видають дозволи, повинні розглянути протягом місячного реченця з дня одержання заяви.

Арт. 462.

Дозвола на спеціальні галузі торгу не можна видавати:

а/ особам, позбавленим права торгувати по суду, протягом усього реченця права позбавлення;

б/ особам, що підпали під стягання за недодержання правил про­вадження спеціальних галузей торгу, протягом пяти років з дня по­збавлення права торгувати;

в/ за випадків, зазначених у цьому кодексі, або в спеціальних за­конах для кожної галузі торгу зокрема;

г/ за всіх випадків, коли відкриття спеціальної галузі торгу може бути недоцільне з місцевих умов.

Арт. 463.

Відмову видати дозвола на відкриття спеціальних галузей торгу можна оскаржити загальним порядком, що встановлений на оскар­ження чинностей місцевих органів влади /арт. 520-528/.

Арт. 464.

За ламання правил, встановлених законом або обовязковою по­становою про спеціяльні галузі торгу, незалежно від притягнення пра- воломців до встановленої відповідальности, діяльність підприємства спеціальної галузі торгу можна припинити постановою відповідного адміністративного відділу або іншого органу, що видав дозвола, а так само і за тих випадків, коли справи про ламання підлеглих розглядові суду, якщо дальший торг загрожує інтересам державного ладу або гро­мадській безпеці.

Арт. 465.

Нагляд додержання правил про відкриття спеціяльних галузей торгу здійснюють відповідні адміністративні відділи, а так само і інші органи влади, що їм це право надане цим кодексом та іншими узако­неннями.

Арт. 466.

Коли буде викрито, що спеціяльні галузі торгу провадять особи, які не вибрали установлених для цього дозволів, тоді органи Мініс­терства Внутрішніх Справ, а за відповідних випадків і інші органи не­гайно вживають заходів до закриття торгу або закривають торгові під­приємства і заклади, притягаючи праволомців до відповідальности.

Б. Торг зброєю та вибуховими надіб’ями.

Арт. 467.

Торг зброєю і вибуховими надіб’ями регулює Міністерство Вну­трішніх Справ, погодивши справу з заінтересованими урядництвами.

Арт. 468.

Особи, що бажають відкрити торг зброєю, вибуховими надіб’ями, а так само феєрверковими /піротехнічними/ виробами, повинні уда­тися з заявою до відповідного адміністративного відділу, додержуючи правил, викладених в арт. 457-458.

Арт. 469.

Торг всіма видами зброї, що їх дозволено продавати та торг поро­хом можна провадити лише в містах та селищах міського типу.

Увага: Продавати дріб, гільзи й інші предмети, що не містять в собі вибухового надібя можна вільно, яку спеціяльних крамницях мислівської зброї, як і в усяких інших торгових закладах.

Арт. 470.

Беруть на облік і реєструють мислівську зброю, як стрільну^[110] так і січну^[111], відповідні адміністративні відділи через управи районових рад, селищної та сільської ради.

Увага І. Іншу стрільну і січну зброю реєструють органи поліції.

Увага 2. Заяви про реєстрацію мислівської зброї можна направля­ти і до органів районової поліції і місці домівки власника зброї що її реєструється, з тим, що районова поліція надсилає одержані заяви із своїми висновками до відповід­ного адміністративного відділу.

Арт. 472.

Загальну реєстрацію зброї провадиться в реченці, що зазначають управи окрутових та міських рад своїми обовязковими постановами.

Арт. 473.

Мислівську зброю, набуту для мислівства, реєструється лише, як подано буде свідоцтво на право полювання. Мислівську зброю, набуту з метою самооборони й охорони, реєструється і без свідоцтва на право полювання, проте від власника зброї береться підписка про те, що цю зброю не вживатиметься для полювання.

Арт. 474.

Особи, що мають мислівську зброю і прибули до місцевости, де загальну реєстрацію вже закінчено, обовязані протягом 7 день зареє­струвати її в відповідному адміністративному відділі згідно з арт. 471.

В. Торг спиртом, вином І Іншими спиртовими напоями.

Арт. 475.

Торг в тому числі і тимчасовий, виноградним, плодоягідним і родзинковим вином, хлібним вином /горілкою/, наливками, настойка­ми, пивом і іншими спиртовими напоями, що не перевищують вста­новленої законом норми міцности, допускається в округових містах з дозволу управ міських рад а в інших місцевостях з дозволу управ районових рад.

Арт. 476.

Торг вином, пивом та іншими спиртовими напоями може бути, як роздрібний, як і гуртовий.

За гуртовий торг вважається такий торг, коли кожного року про­дається не менш одного відра в одні руки. Всякий інший торг вважа­ється за роздрібний.

Арт. 477.

Роздрібний торг вином та іншими спиртовими напоями встанов­леної законом міцности дозволяється, як на винос, як і з правом ви­пивати в місцях продажу /на розлив/.

Арт. 478.

Торгувати очищеним і неочищеним спиртом, так само, як і спиртовими напоями та вином міцністю поверх установленої нор-

ми забороняється. Ці предмети на технічні і медичні потреби а так само денатурований спирт продається на підставі спеціяльних правил.

Арт. 479.

Безумовно забороняється відкривати заклади для розливного торгу напоями, зазначеними в арт. 475 безпосередньо коло шкіл, дитя­чих будинків, лікарень, інтернатів і інших установ, а так само у місцях безпосереднього розташування артилерійських склепів, арсеналів та інших установ військового урядництва.

Арт. 480.

Забороняється продавати на винос спиртові напої, крім ви­ноградного вина і пива із закладів, що провадять розливний про­даж напоїв як от: із їдалень, вокзальних буфетів, ресторанів тощо.

Арт. 481.

Забороняється продавати спиртові напої, крім виноградного вина і пива в буфетах при клубах, театрах, кіно, селянських будин­ках, а також в закритих їдальнях при установах і промислових під­приємствах.

Арт. 482.

Забороняється торгувати хлібним вином /горілкою/ та іншими спиртовими напоями в 40“ і вище як на розпив як і на винос;

а/ в свята, а так само і напередодні цих днів з 12 години а також і інші дні, на підставі постанов управ окрутових, міських та райовно- вих рад;

б/ під час військових мобілізацій та призовів.

Арт. 483.

Безумовно забороняється відпускати спиртові напої особам, що не дійшли 21 року і особам явно спянілим, а так само на борг, під за­став речей або у вимін на речі і продукти.

Арт. 484.

Загальні збори робітників на підприємствах або так само збори селян мають право за належністю ухвалювати постанови про закриття на території сумежній з фабрично-заводськими підприємствами або в сільських місцевостях розливних закладів, також як і про цілковиту заборону продавати хлібне вино /горілку/.

Арт. 485.

В районах винарства виноградарям і винарям надається пра­во вільно продавати на роздріб свої вина при своїх виноградниках і садах не вибираючи на це спеціяльного дозволу, а так само і не платячи акцизу та особливої патентної оплати. Таке саме право, скрізь надається й особам, що продукують при своїх садибах і садах плодове ягідне вино.

Увага 2. Всі ж інші місця гуртового і роздрібного продажу вина, пива, наливки й інших спиртових напоїв, за винятком ви- нарських складів, місткістю найменш 500 відер вина що їх відкривають у винарських районах державні винарські ор­ганізації та кооперативні обеднання виноградців, повинні вибирати порядком, передбаченим у законі, особливий па­тент на право продавати зазначені вище напої.

Арт. 486.

Торг вином, пивом і іншими спиртовими напоями можна до­зволити всім державним, громадським, кооперативним і приватнім установам і організаціям, а так само і приватнім підприємствам і особам, що дійшли 21 року, додержуючи вимог, передбачених цим кодексом, а також і правил, встановлених іншими спеціяльними за­конами.

Арт. 487.

Одержавши заяву про видачу дозволу на право торгувати хлібним вином /горілкою/, пивом та іншими спиртовими напоями, відповідні адміністративні відділи, як що вони не матимуть перешкод до видачі дозволу, найпізніш протягом 2 тижнів з дня одержання заяв разом з представниками місцевого фінансового органу і санітарного нагляду оглядають приміщення, призначене для торгу.

Арт. 488.

Заклади, що одержали дозвола на торг хлібним вином /горіл­кою/, — горільчаними виробами й коньяком, увільнюються від виби­рання дозволу на торг виноградним плодоягідним і родзинковим ви­ном і пивом.

Заклади ж, що одержали дозвола на торг виноградним, плодово- ягідним і родзинковим вином увільняються від вибирання дозволу на торг пивом.

Арт. 489.

Винарські підвали і склепи для гуртового збуту вина й інших спиртових напоїв повинні відповідати всім санітарним правилам та мати приміщення окремі від торгових підстав вина і інших спир­тових напоїв. В цих приміщеннях можна провадити: розлив, бандеро- лення, пакування, миттям посуду і інші операції, звязані безпосеред­ньо з розливом.

Арт. 490.

Коли відкривається запасні підвали або гуртові склепи влас­ники винарських підвалів і інших місць гуртового продажу спиртових напоїв обовязані заявити про це відповідному фінансовому відділові для вибрання додаткового особливого патенту.

Увага: Гуртові склепи або підвали повинні мати відповідні ви­віски.

Арт. 4911.

Гуртові склепи і підвали для збуту спиртових напоїв не повинні міститися вище за перший поверх, так само як і не повинні мати вну­трішнього сполучення з місцями роздрібного торгу спиртових напоїв і іншими торговельними закладами.

Торгувати в гуртових склепах і підвалах для збуту спиртових на­поїв будь якими іншими предметами, окрім спиртових напоїв, без­умовно забороняється.

Арт. 492.

Гуртовий продаж вина і інших спиртових напоїв можна провади­ти лише в дозволених місцях роздрібного або гуртового продажу цих напоїв з тим, що в місцях роздрібного продажу напої відпускається виключно розлитими в пляшний посуд, установленої місткости з на­ліпленими на посуд етикетами фірми розливу, а за належних випадків обандероливши посуд.

Увага: Пиво можна відпускати і нерозлите.

Арт. 493.

Вино і інші спиртові напої, що їх продається на роздріб, можна дер­жати як у тих приміщеннях, де їх продається як і в улаштовуваних для цього льохах і лідниках. Забороняється держати і продавати вино й інші спиртові напої в приміщенні, де живе володілець торгового закладу або його службовці, так само забороняється жити володільцеві торгового закладу або його службовцям у приміщеннях, де провадиться торг або в сумежних приміщеннях, що мають з ними внутрішнє сполучення.

Арт. 494.

Відпускати і держати вино та інші спиртові напої в місцях роз­дрібного продажу, що торгують на винос і розлив в запечатаному по­суді, можна виключно розлите в шкляний посуд, а за належних випад­ків і обандеролене.

Увага І. Продаж пива в місцях розливного продажу можна провади­ти і в закоркованих пляшках та кухлями із забитих бочок.

Увага 2. Виноградарям й винарям дозволяється відпускати із своїх підвалів виноградні і плодово-ягідні вина окремим спожива­чам довільною вірою розлите, нерозлите і необандеролене, проте не більше, як одне відро в одні руки.

Арт. 495.

На етикетках, наклеюваних на посуд із спиртовими напоями, тре­ба зазначати:

а/ гатунок напою;

б/ назву фірми і місце гуртового склепу де зроблено розлив.

Увага: На посуді з плодово-ягідними винами має бути зазначена їх назва і вказівки на матеріял з якого зроблено вино, зазна­чити на етикетках плодово-ягідних вин назви, властиві виноградним винам, забороняється.

Арт. 496.

Управи відповідних рад, щоб забезпечити громадський лад і спо­кій за окремих випадків мають право закривати заклади розливного торгу спиртовими напоями, а також одбирати дозволи на торг спир­товими напоями, раніше спливу реченця, що на нього було видано до- звола, зазначивши мотиви відібрання.

Г. Торг друкованими творами І виображеннями.

Арт. 497.

Державні установи і підприємства мають право вільно відкривати торг друкованими творами і виображеннями /літературою, жерелами, ювілейними знаками, погруд дями, барольєфами тощо/, не беручи на те спеціяльного дозволу в адміністративних органів, а лише повідомляю­чи перед початком торгу про відкриття його: в округових містах — ад­міністративні відділи управ міських рад, а в інших місцевостях управи районових рад.

Всі інші організації і приватні особи, щоб торгувати друковани­ми творами і виображеннями повинні наперед одержати на це дозвола відповідного адміністративного відділу.

Зазначеного дозвола видається після висновку органів Міністер­ства Торгу, додержавши правил, встановлених цим Кодексом.

Увага: Агенти і уповноважені для розповсюдження друкованих творів і виображень та книгоноші повинні реєструвати свої посвідки в адміністративних відділах у місці своєї діяльності, як перед початком роботи, як і скінчивши.

Арт. 498.

Продавати дозволяється всі друковані твори і виображення за ви­нятком тих, що їх заборонили відповідні органи.

Арт. 499.

Всі друковані твори і виображення, що продавати і розповсюджу­вати їх заборонено, конфіскується, якщо вони є в торгових приміщен­нях, бібліотеках, читальнях, а так само і на складах, що належать при­ватним особам і установам.

Увага: Окремі примірники, заборонених друкарських творів і виобра­жень, що є у приватних осіб, вилучається тоді, коли є підста­ви вважати, що їх переховується з протизаконною метою.

Арт. 500.

Наглядають провадження торгу друкованими творами і виобра­женнями відповідні адміністративні відділи.

Арт. 501.

Коли буде викрито торг друкованими творами і виображеннями, відкритий без належного дозволу або без всякої відповідної помітки про реєстрацію на посвідченні осіб, зазначених в увазі до арт. 497, ад­міністративні органи складають про це протокола, опечатують пред­мети торгу й притягають праволомців до відповідальности.

Д. Торг друкарськими машинами, шрифтами

I множильними апаратами.

Арт. 502.

Торгувати всілякими друкарськими машинами, як от: друкар­ськими, літографськими, ротаційними /бостонками, американками/ і іншими подібними їм машинами, що друкують всіляким фотомеха­нічним способом, множильними апаратами, частинами цих машин, а так само шрифтом, дозволяється державним підприємствам, коопе­ративним і громадським організаціям та приватним підприємствам і особам на підставі правил цього розділу.

Увага: Чинність правил цього розділу не поширюється на торг ма­шинками до переписки.

Арт. 503.

Кооперативні і громадські організації, а так само приватні підпри­ємства та особи обовязані одержати на право торгувати предметами, що зазначені в передущому артикулі дозвола від відповідного адміні­стративного відділу в місці відкриття торгу.

Державні торгово-промислові підприємства поліграфічної про­мисловосте торгують предметами, зазначеними в передущому арти­кулі без спеціального на те дозволу але обовязково наперед повідо­мляють відповідні адміністративні відділи про відкриття торгу.

Арт. 504.

Продавати предмети, зазначені в артикулі 502 можна лише:

а/ підприємствам, організаціям і особам, що мають право торгу­вати ними;

б/ підприємствам, організаціям і особам, що мають дозвола дер­жати підприємства поліграфічної промисловости а так саме тих, що мають підприємства підсобні для поліграфічної промисловости, політурні, різбарні тощо /в кількості, потрібній для їх роботи.

Арт. 505.

Підприємства, організації й особи, що торгують предметами, зазна­ченими в арт. 502, обовязані брати на суворий облік наявні і продавані машини і шрифти за формами, що їх виробляє Міністерство Внутрішніх Справ за згодою з Міністерством Торгу, подаючи всі потрібні відомості до органів контролю за ними в реченці, встановлені від Міністерства Торгу.

Арт. 506.

Установи, організації і приватні особи, обовязані реєструвати всі набувані предмети, зазначені в артикулі 502, в відповідних адміністра­тивних відділах.

Е. Торг медикаментами.

Арт. 507.

Право торгувати медикаментами надається державним обєднан- ням і установам порядком, що встановлений затвердженими про них положеннями, а кооперативним і громадським організаціям і при­ватним підприємствам та особам з дозволу Міністерства Охорони Здоров’я і його місцевих органів.

Увага: Державні обєднання і установи, що дістали право торгу­вати медикаментами, повинні зареєструватися в органах Міністерства Охорони Здоров'я.

Арт. 508.

Сумісний гуртовий і роздрібний торг в одному приміщенні не до­зволяється.

Арт. 509.

Дозволяється гуртовий і роздрібний торг тими медикаментами, які задовольняють вимогам, що ставить остання фармакопея.

Арт. 510.

Роздрібний і гуртовий торг медикаментами провадиться лише в закритих приміщеннях: торгувати ними з наметів і рундуків^[112] без­умовно забороняється.

Арт. 511.

Виготовляти всілякі ліки поза аптеками або установами, що ма­ють на це дозвола, безумовно забороняється.

Арт. 512.

Наглядати виконання всіх правил цього розділу покладається на місцеві відділи охорони здоров’я за належністю.

Арт. 513.

Коли буде викрито торг медикаментами в недозволених місцях продажу, органи поліції, якщо не можна швидко знестися з органами охорони здоров’я, мають право щоб забезпечити речеві докази, на­класти арешт на виявлені предмети і скласти протокола, негайно по­відомивши про це органи охорони здоров’я.

Арт. 514.

Органи фармацевтичної інспекції, виявивши недозволен! для про­дажу медикаменти, як в недозволених, як і в дозволених місцях прода­жу, накладають на них арешта в присутності поліції, а в її відсутності — в присутності сільських виконавців, додержуючи правил цього кодексу.

Арт. 515.

Наркотичні речовини і трутизну^[113] можна продавати лише за лі­карськими рецептами.

Арт. 516.

Завідування підприємствами гуртового торгу медикаментами покладається на осіб з формацевтичною освітою, що їх затверджують на посаді округові або міські відділи охорони здоров’я за належність. Ці особи відповідають за всі зламання і зловживання що до торгу.

Арт. 517.

Аптеки, лікарські санітарні установи Міністерства Охорони Здоров’я і його місцевих органів, а так само інші лікарські заклади і аптеки провадять гуртовий торг медикаментами лише тим держав­ним, кооперативним і громадським організаціям і іншим споживачам, що одержали дозвола від Міністерства Охорони Здоров’я або від його місцевих органів набути медикаменти.

Арт. 518.

Отруйне і кріпкодійне надіб’я слід переховувати в окремих від­ділках під замком; в кожному відділкові повинні бути окремі терези, гирьки і інше приладдя для відпуску.

Увага І. Організації й особи, що їм для їхньої професії потрібно мати ті або інші кріпкодійні і отруйні препарати, реє­струються в місцевих відділах охорони здоров’я за належ­ністю, від яких вони дістають дозвола набути зазначені предмети.

Увага 2. Як відпускати кріпкодійне надіб’я вживане в промис­ловості і сільському господарстві, це встановлюється

спеціяльними правилами, що їх видає Міністерство Охорони Здоров’я за згодою з заінтересованими урядни- цтвами.

Арт. 519.

Роздрібний торг медикаментами дозволяється в спеціяльних крамницях, що звуться крамниці санітарії та гігієни.

Увага: Як провадити торг і відпускати ліки з крамниць санітарії та гігієни, це визначається інструкцією і правилами, що їх видає Міністерство Охорони Здоров’я.

Поділ ХУ.

Як оскаржувати чинності

місцевих адміністративних органів.

Арт. 520.

Чинності місцевих адміністративних органів за винятком випад­ків, спеціяльно в законі встановлених, оскаржується з додержанням правил наступних артикулів.

Арт. 521.

Скарги на чинності місцевих адміністративних органів подають заінтересовані установи, організації й особи або до вищого адміні­стративного органу, або до того самого органу, що його вчини оскаржується, або до прокуратури. Скарги можуть подавати так само ті установи, організації та особи, що їхні інтереси безпосередньо не були порушено.

Скарги на чинності місцевих адміністративних органів можна по­давати і безпосередньо до управ відповідних рад.

Увага І. Скарги, що подають приватні особи, можна подавати на письмі або словесно.

Увага 2. Скарги, подані не на адресу, органи, що їх одержали, над­силають до належних установ, рівночасно повідомляючи скаржника про те, куди надіслано його скаргу.

Арт. 522.

Скаргу можна подавати в місячний реченець з того дня, коли скаржникові оскаржувана чинність стала офіційно відома. До скарги додається документи, що обґрунтовують її в оригіналі, або в копії, що засвідчив сам скаржник.

Увага. Скарги, що надійшли по упливі місячного реченця вищий орган і прокуратура мають право в залежності від важливости і сту- піня доказовости обставин, наведених у скарзі або розглянути по суті, або залишити без розгляду за прогаянням реченця^[114].

Арт. 523.

Урядова особа чи установа, що її чинності оскаржується, як що скаргу подається через неї або через прокуратуру, яка надіслала їй цю скаргу, зобовязана видати скаржникові довідку, що скаргу одержано і найпізніш протягом 3 денного реченця від дня одержання скарги, на­діслати її зі всіма матеріалами, що до неї стосуються та зі своїми пояс­неннями до того вищого органу, що має цю справу розглядати.

Арт. 524.

Точне виконання правил передущого артикулу обовязані нагля­дати відповідні вищі органи, порушуючи справу про притягнення до відповідальности осіб, що несвоєчасно надіслали скаргу.

Арт. 525.

Подання скарги, за винятком скарг зазначених в арт. 55, не припи­няє виконання, проте органам, що їх вчинки оскаржується та вищим органам, надається право, як на прохання скаржника, як і з власної ініціятиви, припиняти виконання оскаржуваної постанови аж до по­сутнього розгляду скарги^[115].

Припиняє виконання оскаржуваної постанови і протест

Прокуратури, поданий разом з передачею скарги.

Арт. 526.

Відповідний вищий орган зобовязаний найпізніш у 2 тижневий реченець з дня одержання скарги і всіх матеріалів до неї розглянути її, ухвалити постанову по суті скарги і в 3-денний реченець з дня ухвали постанови повідомити скаржникові на письмі про наслідки скарги.

Копію постанови разом з матеріалами надсилається до тієї уста­нови, або урядової особи, що її вчинки оскаржено.

Копію ж постанови разом з матеріалами надсилається і до про­куратури, навіть коли б до неї безпосереднє і не було б принесено скарги. При чому прокуратура має право протягом двохтижневого реченця опротестувати цю постанову до вищого адміністративного органу.

Увага: Для пояснення по скарзі можна викликати заінтересованих осіб, проте скаргу розглядається, навіть коли б скаржник і не зявився на виклик.

Арт. 526^і.

Вищий адміністративний орган одержавши протест прокуратури повинен розглянути справу по суті протягом двох-тижневого реченця і постанову свою в 3-денний реченець надіслати скаржникові та про­куратурі.

Арт. 527.

Повідомляючи скаржників про постанови вищих органів, треба за відповідних випадків, точно зазначити порядок і реченець дальшо­го оскарження.

Арт. 528.

Як оскаржувати вчинки центральних адміністративних органів, передбачених арт. 10 це встановлюється спеціальним узаконенням.

ОКРЕМІ ДУМКИ:

До арт. 21 п. Іванович: викреслити слова «або суперечливі зако­нові.

До Поділу X. Правила про культи — п. Іванович: арт. 350 викрес­люється. Арт. 351 — залишається в такій редакції: «кожний громадя­нин може визнавати будь яку релігію або не визнавати жадної релігії. Визнавання будь якої релігії або не визнавання жадної релігії не спри­чиняється до жадних правообмежень і не дає жадних переваг. Увагу до цього артикулу викидається. Арт. 352 — залишається в такій редак­ції: «вільне виконання релігійних обрядів забезпечується віруючим, оскільки воно не ламає громадського ладу і не супроводжується за­махами на права інших громадян». Арт. 353 — залишається а [в] такій редакції: «ніхто не може, покликуючися на свої релігійні переконання, відмовлятися виконувати свої громадські обовязки. Вилучення з цьо­го права припускається за випадків, встановлених окремими узако­неннями. «Арт. 354,355 та 356 — викидається.