Березневі статті 1654 року. Жалувана грамота Олексія Михайловича Війську Запорізькому на збереження його прав і вольностей

Березневі статті 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького»,) — угода між московським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

За цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На

Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами з дозволу московського уряду і не мав права на зносини з Річчю Посполитою та Османською імперією.

Гетман обирався на козацькій раді пожиттєво, а царя лише повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалась на всю територію України. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники Москви лише мали приймати від них належну їй данину.

При виборах наступних гетьманів ухвалювалися договірні статті, в яких деякі пункти Березневих статей скорочувалися, додавалися нові статті.

Угода була розірвана 30 січня (9 лютого) 1667 року Московією, що підписала Андрусівське перемирр'я з Річчю Посполитою.

Жалувана грамота Олексія Михайловича Війську Запрізькому на збереження його прав і вольностей (27 березня 1654) — офіційний документ, виданий російським царем Олексієм Михайловичем як доповнення до договірних Березневих статей 1654 року з Б.Хмельницьким. Цар Олексій Михайлович:

• обіцяв Війську Запорізькому збереження прав і привілеїв, запроваджених польськими та литовськими князями;

• гарантував збереження військових судів без контролю над ними царських представників;

• підтвердив козацький реєстр 60 тис.;

• утвердив збереження звичаю обирання гетьмана за закріпленим звичаєм;

• обіцяв, що гетьманська резиденція і надалі повинна бути у Чигирині;

• звелів про іноземних послів із «підозрілими» намірами повідомляти царя;

• заборонив зовнішніх зносин з Туреччиною та Польщею.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ

Загалом Грамота Олексія Михайловича була другою частиною договору 1654 року з гетьманом Богданом Хмельницьким і Військом Запорізьким, що й складався з Березневих статей і грамоти. Фактично вона не обмежувала прав козацтва і козацької «держави», утвореної внаслідок Національно-Визвольної війни під проводом Хмельницького

Однак, сторони по-різному трактували даний договір. Для Росії це було приєднання «молодшого брата», для Хмельницького — військово-політичний союз з метою захисту від посягань поляків. Натомість, через кілька десятків років, починаючи зПереяславського договору Ю. Хмельницького 1659 року і до Глухівських статей гетьмана Д. Многогрішного, договір 1654 року призвів до обмеження, ліквідації самостійності, згодом обмеження автономії, та ліквідації автономії Гетьманщини.

3.