Переяславська угода
Передумова підписання: У першій половині XVII відбулось становлення нового суспільного стану козацтва, готового зі зброєю в руках відстоювати свої «права і вольності». У його середовищі зародилася ідея перетворення Війська Запорозького на територіально-політичний організм у складі Речі Посполитої.
Загострювалися суперечності і в соціально-економічній сфері. Еліта Речі Посполитої відмовилася визнати «лицарські» права і привілеї козацтва, а з 1638 намагалася ліквідувати його як стан.Події
• 8 (18) червня 1648 року — перший лист Хмельницького до
московського царя Олексія Михайловича
• 8 (18) червня 1648 року — лист Хмельницького до московського Сіверського воєводи Леонтьєва. Згадки про прихильне ставлення козаків до царя.
• 11 (21) липня 1648 року — лист Хмельницького до московського путивльського воєводи Плєщеєва. Згадки про заохочення московського царя до боротьби за трон Речі Посполитої.
• кінець грудня 1648 року — від'їзд посольства Хмельницького до Москви.
• квітень 1649 року — зустріч в Чигирині Хмельницького із царським послом Григорієм Унковським. Гетьман наголошує на спорідненості України з Москвою і просить надати військову допомогу.
• травень 1649 року — від'їзд посольства Хмельницького до Москви. В акредитивній грамоті висловлено прохання про протекторат московського монарха[6]: «... под милость и оборону свою возьми... всю Русь.
• Одночасно подібне посольство було вислано до трансільванського князя Д'єрдя II Ракоці, з метою заохотити його до боротьби за трон Речі Посполитої.
• 6 серпня 1649 року — перемога козаків у Зборівський битві. Зраджений кримськими татарами Хмельницький винуватить Москву, яка не надала допомогу
• березень 1650 року — Хмельницький ігнорує накази короля Речі Посполитої про підготовку до спільного польсько -кримського походу проти Московії.
• літо-осінь 1650 року — пожвавлення османсько-українського діалогу про те, щоби передати під османський протекторат «...Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усією Руссю аж по Віслу».
• 19 лютого 1651 року — Земський собор в Москві. московське духовенство визнало за можливе в разі невиконання стороною Речі Посполитої умов «вічного миру» дозволити Олексію Михайловичу прийняти в підданство Військо Запорозьке
• вересень 1651 року — в Чигирин прибув османський посол Осман - ага і повідомив про готовність Порти взяти під свій захист Україну. Хмельницький не поспішає, сподіваючись на відповідь Москви.
• березень 1652 року — посольство Хмельницького в Москві. Посол Іван Іскра запропонував негайно прийняти під царську опіку Військо Запорозьке. Царський уряд погодився взяти лише військо, без території, передбачаючи в подальшому надати йому землі в межиріччі Дону та Ведмедиці.
Восени 1653 р. Земський собор, який відбувався у Москві, прийняв рішення про включення України до складу Московії, а 23 жовтня (2 листопада) 1653 р. московський уряд оголосив війну Речі Посполитій.
Для ведення переговорного процесу між обома державами в Україну з Москви 9 (19) жовтня 1653 р. вирушило велике посольство на чолі з боярином В.Бутурліним.
Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31 грудня 1653 р. (10 січня 1654 р.). Б.Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6 (16) січня 1654 р.
У Переяславі відбулася 8 (18) січня 1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.
Під час публічної церемонії гетьман і козацька старшина присяглися на тім, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно».
Після оголошення царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Б.Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу
В.
Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було.Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругвь), булаву та шапку.
Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ
Після Переяславської Ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві.
Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю ряд представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чернігів, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим. Не присягала Запорізька Січ.
2.