АРХЕОГРАФІЧНИЙ ВСТУП

У виданні публікуються чотири відомих на сьогодні тексти пам'ятки «Дого­вори і постанови прав і вольностей військових...» 1710 р. (далі - «Договори...»), при опрацюванні яких кожен позначено літерами латинської абетки:

А - українськомовний оригінал («Договоры и постановлена правъ и волностєй войсковыхъ межи ясневелмол/снымъ εro милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ, новоизбраннымъ Войска /апорожского гетманомъ, и межи енералниі/г/ особами, полковниками и тимъ жє Войскомъ Zanopoa/сскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою Отверженные и при волной єлєкцїи формалною присягою ωm того жъ яснєвєлможного гетмана потвержєнпьіє.

В - латиномовний текст:

В.1 - преамбула до повного латиномовного тексту: «Proaemium ad Pacta cum Ill[ustri]s[si]mo Duce tempore Electionis eius conventa, et Authoritate [auctoritate] S[erenissim]ae R[egi]ae M[aiesta]tis Sueciae confirmata» («Передмова до установ­лених пактів з найяснішим гетьманом на час обрання його, затверджених Його Королівською Милістю королем Швеції»); вміщується окремо з огляду на на­явність рукопису. Зберігається у Національному архіві Швеції (Riksarkivet. SE/RA/2113/2113.2. DiplomaticaMuscoviticaCosacica. - Vol. 1; копія: ЦДІАК Укра­їни, ф. 2236, on. 1, спр. 71);

В.2 - повний латиномовний текст пам'ятки; оскільки латиномовний оригі­нал ще не віднайдено, подається за публікацією Осипа Бодянського^[13]: «Pacta et Constitutiones Iegum Iibertatumque Exercitus Zaporoviensis inter illusstrissimum Dominum Dominum Philippum Orlik, neoelectum Ducem Exercitus Zaporoviensis, et inter Generales, Colonellos, nec non eundem Exercitum Zaporoviensem, publico utriusque partis laudo conventa ac in libera electione formali juramento ab eodem illusstrissimo Duce Corrobarata, anno Domini 1710, Aprilis 5, ad Benderam» («Дого­вори i постанови прав i вольностей військових між ясновельможним паном Пили­пом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною стар­шиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою при­сягою року Божого 1710 квітня п'ятого дня у Бендерах»);

C - скорочений латинський текст: «Contenta Pactorum inter Ducem et Exercitum Zaporoviensem conventorum, in compendium brevi stylo collecta» («Зміст угод поміж гетьманом і Військом Запорозьким у стислому викладі»).

D - копія кінця XVIII - початку XIX ст.: «Договоры и постановленя правъ и вольностей войсковыхъ межи ясневельможнымъ его милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Запорожскаго гетманомъ, и межи енеральными особами, полковниками, и тымъ же Войском Запорожскимъ сполною зъ обоихъ сторонъ обрадою утверженные при вольной елекціи формальною присягою отъ того жъ ясневельможнаго гетмана потверженные. Року от Рождества Христова 1710, мѣсяца априля 5». Зберігається у РДАДА, ф. 13, Справи про Україну, оп.1, 1710 р., спр. 9, арк. 1-20 зв.

Розбіжності між текстами, вміщеними в цьому виданні, і першопублікаціями XIX - початку XX ст. подано у підрядкових примітках і позначено літерами укра­їнської абетки (^a,⁶,^{в в}); для зручності посилань першопублікації також позначено літерами латинської абетки:

E - публікація копії кінця XVIII - початку XIX ст., тобто тексту D (Бантпыш- Ксшенскии Д.Н. Источники Малороссийской истории: В 2 ч. - Ч. 2. - M., 1859. - С. 242-255);

F - публікація повного латиномовного тексту (В.2) (Переписка и другие бу­маги шведского короля Карла XII, польского Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Филиппа Орлика... - С. 1-17);

G - публікація скороченого латинського тексту C (Kopdm В. Матеріали із Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини XVII - початку XVIII вв. // Український археографічний збірник. - K., 1930. - T 3. - С. 38-41).

Донедавна були відомі три тексти «Договорів і постанов...», що дійшли до нас у копіях: 1) текст В.2; 2) текст D; 3) текст G.

Текст С, відомий із кінця XIX ст., зберігається у Національному архіві Швеції в Стокгольмі в колекції «Cosacica»^[14], яка є окремим зібранням з фонду «Diplomatica Muscovitica»^[15]. Документи, що містяться в колекції, поділено за тематичними озна­ками на дві основні частини, що охоплюють 1654-1747 рр.: документи першої частини висвітлюють українсько-шведські відносини часів гетьманування Богда­на Хмельницького й Івана Виговського, другої - діяльності в еміграції гетьман­ського уряду Пилипа Орлика.

Уперше опис колекції «Cosacica» видав Державний архів у Стокгольмі ще 1889 р.^[16], пізніше, 1896 р., його передрукувала «Киевская старина»^[17].

Текст C виявив співробітник Комісії для розгляду давніх актів Нікандр Васи­льович Молчановський, працюючи в Стокгольмському архіві у 1898-1899 рр. Він і опублікував на сторінках часопису «Киевская старина» короткий опис цієї колек­ції^[18]. Згодом він перший оприлюднив і документи з колекції «Cosacica», а також із кількох інших фондів того самого архіву, що стосувалися історії Хмельниччини^[19]. «Contenta Pactorum...» до цієї збірки не увійшла; її 1930 р. опублікував Веніамін Кордт разом з іншими паперами, що залишилися після смерті Н.В. Молчановського^[20].

Ймовірно, текст, який віднайшов дослідник Ілько Борщак в архіві Денвілів (Франція) і який, за його твердженням, зробив син гетьмана Григор Орлик, зро­блено саме з цього скороченого латинського тексту «Договорів і постанов...». На жаль, ані підтвердити, ані спростувати це припущення неможливо, бо, принаймні, 1987 р. цієї копії в архіві не виявлено^[21]".

Текст C відрізняється від інших текстів тим, що його не супроводжують відо­мі з інших джерел преамбула, присяга новообраного гетьмана та підтвердження шведського короля Карла XII від 10 травня 1710 р. на обрання Пилипа Орлика гетьманом Війська Запорозького. Весь документ - це лише скорочений виклад 16 статей.

Текст В.2 - повний текст «Договорів і постанов...» латинською мовою опубліку­вав 1847 р. Осип Бодянський у серійному виданні «Чтения в Императорском Об­ществе Истории и Древностей Российских при Московском университете» серед низки інших документів із матеріалів архіву генерального хорунжого Миколи Да­ниловича Ханенка^[22]. Зауважимо, що в архіві Ханенка зберігався «список» (тобто копія), власноручно ним зроблений із копії пам'ятки^[23], що могла опинитися в Ліво­бережній Україні після повернення в 1714-1715 рр. з еміграції частини генераль­ної старшини (серед якої були сини генерального обозного Івана Ломиковського, діда Миколи Ханенка по лінії матері, Ілля та Михайло^[24]).

Текст D, третій відомий текст, є копією українськомовного оригіналу, що збе­рігається в Російському державному архіві давніх актів^[28]. Разом із ним у справі містяться два інші документи - переклад з листа шведського короля Карла XII кошовому отаману Якиму Богушу та підтверджувальна грамота Карла XII на об­рання Пилипа Орлика гетьманом Війська Запорозького^[29]. Всі три документи - це копії, зроблені у першій половині XIX ст.; на першому й останньому аркушах документів є відбиток печатки архіву Міністерства іноземних справ Росії. Тексти цих документів вийшли друком 1859 р. в другій частині збірки документів, під­готовлених Дмитром Миколайовичем Бантишем-Каменським і виданих Осипом Максимовичем Бодянським під загальною назвою «Источники Малороссийской истории»^{[30] [31]. Найімовірніше, це були ті самі копії першої половини XIX ст.}

Українськомовна копія та латинськомовні тексти перебували у науковому обі­гу упродовж останніх двох століть і використовувалися в історичних, правознав­чих, культурологічних, лінгвістичних та інших дослідженнях.

Натомість нещодавно, у листопаді 2008 р., співробітники Центрального дер­жавного історичного архіву України, м. Київ, відряджені до Російського держав­ного архіву давніх актів, виявили там ще один текст «Договорів і постанов...» 1710 р.

Не викликає сумнівів, що саме ці оригінальні документи використав Д.М. Бантиш-Каменський для роботи над «Историей Малой России» (за його життя ця праця перевидавалася тричі: у 1822, 1830 і 1842 рр.). Підтвердження цьому знаходимо як у переліку використаних ним рукописних джерел «малоро­сійської» історії, так і в легенді цих документів, винесених на поля його книги^[36]. Тексти самих документів побачили світ лише 1859 р., після смерті Д.М. Бантиша- Каменського.

У згаданій колекції «Cosacica» є матеріали, написані рукою Пилипа Орлика, в яких він обґрунтовує права українського народу на незалежність від Російської імперії і Речі Посполитої. Серед них (як окремий документ) - преамбула латин­ського тексту «Договорів і постанов...» (публікується як текст В.1), а також «По­відомлення про Київ», у якому доводиться, що «несправедливо московит домага­ється Києва...».

Документи з іншої частини колекції схожі за змістовим навантаженням, - це неповний текст «Короткого опису причин, внаслідок яких Україна разом з Вій­ськом Запорозьким переходить під московську протекцію від польської свободи, до якої раніше була з власної ласки долучена», «Правдива оповідь щодо козаків та Київщини», «Повідомлення імператору [Священної Римської імперії], доповне­не тлумаченням» з екскурсом в історію козацтва та обґрунтуванням ролі Києва в суспільно-політичному та релігійному житті України^[37].

ф ф ф

Публікація перекладів пам'ятки сучасною українською мовою має свою іс­торію. Інтерес до неї зріс на початку 90-х років XX ст. У липні 1990 р. в газеті «Літературна Україна» В. Шевчук опублікував модернізований староукраїнський текст документа, оприлюдненого 1859 р. О. Бодянським^[38]. Пізніше цей текст нео­дноразово передруковували інші видання^[39].

Тоді ж із латинськомовного тексту, опублікованого О. Бодян­ським 1847 р., незалежно один від одного було зроблено два перекла­ди сучасною українською мовою. Один із перекладів, вміщений у цьо­му виданні, - результат праці колективу кафедри загального мовознав­ства і класичної філології Київського університету імені Тараса Шевченка за загальною редакцією С.В. Семчинського та Н.М. Яковенко - опубліковано 1991 р.^[40].

Другий переклад - Мирослава Трофимука - виданий 1994 р. за редакцією академіка Омеляна Пріцака³".

Удруге переклад Мирослава Трофимука був опублікований у виданні 1997 р. «Конституція Української гетьманської держави»^{[41] [42]. До цього видання увійшли та­кож староукраїнський текст (за публікацією 1859 р.), латинськомовний текст (за публікацією 1847 р.) та англійський переклад.}

Третє перевидання латинськомовного тексту та українського перекладу побачило світ 2006 р.^[43].

На основі українського перекладу латинськомовного тексту пам'ятки Мирос­лава Трофимука здійснено переклад англійською мовою Ольги Купрієвич за ре­дакцією Марії А. Дольницької (1997)^[44].

На коротку версію «Договорів і постанов...» - «Contenta pactorum...» - дослід­ники, які працювали в архівах Швеції, чомусь не звертали уваги. Так, у публікації Альфреда Єнсена у «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (1909) по­між тридцятьма двома листами Орликів цього тексту не знаходимо^[45]. Вперше, як зазначалося, її опублікував Веніамін Кордт 1930 р.^[46] Метаграфування та переклад сучасною українською мовою пам'ятки здійснили 2008 р. Мирослав і Олександра Трофимуки й опублікували в каталозі виставки «Україна - Швеція: на перехрес­тях історії (XVII-XVIII століття)»^[47]. У каталозі вміщено й анотацію Олександри Трофимук до копії тексту - виставкового експоната^[48]. Анотацію збережено і в ан­гломовній версії каталога виставки, що упродовж квітня - жовтня 2010р. експону­валася у Нью-Йорку^[49]. Англомовна версія каталога містить також латинськомов-

ний текст «Contenta pactorum...»^{[50] [51].}

Метаграфування (передання) кириличних текстів здійснювалося з дотриман­ням вимог до наукових публікацій — з повним, адекватним відтворенням і мак­симальним наближенням до оригіналу (лише з незначними відхиленнями у напи­санні деяких графічних елементів джерела). До обох пам'яток (А і D) застосовано дипломатично-критичний метод, засади якого викладені у «Правилах видання пам'яток, писаних українською мовою...» В. Німчука (1995)^[52]".

Текст А передано мовою оригіналу (староукраїнською) зі збереженням ва­ріантів написання, характерних для кінця XVII - першої половини XVIII ст. Усі рукописні літери кириличного алфавіту передаються за допомогою фонетично і графічно відповідних їм друкарських знаків сучасного гражданського шрифту. Зберігаються літери, які вийшли з ужитку і яким немає графічного відповідника у сучасному українському алфавіті: ε, ∣, V, о, ω, Ѣ, ζ, η, ν. У тексті збережено букви «й» (на позначення «ї») та «ї» (на позначення «і»). Виносні літери і буквосполучення внесено у рядок і передано курсивом. Збережено паєрок (*). М'який і твердий зна­ки передано відповідно до їх уживання в тексті. Пунктуаційні знаки, великі і малі літери проставлені з наближенням до сучасного правопису. Слова під титлами не розкриваються. Кінець рядків позначено однією скісною рискою (/). Закінчення оригінального аркуша позначено двома скісними рисками (//). Кустоди збережено.

При переданні тексту D, що є ретельно зробленою наприкінці XVIII ст. копією з українськомовного оригіналу (текст А), використано дипломатично-критичний метод. Окрім того, з огляду на час створення копії, упорядники спиралися на тра­диційні засади передання текстів XIX ст., вироблені археографічною практикою в Україні упродовж останніх двох десятиліть. Вони ж, своєю чергою, базувалися передусім на рекомендаціях «Правил издания исторических документов в СССР» (1990)^[53].

При публікації тексту D збережено графічні особливості тогочасної мови. Збережено літеру «Ѣ», твердий знак у кінці слова. Текст розбитий на абзаци і ре­чення, розділові знаки проставлено за правилами сучасної пунктуації.

Переписувач тексту D дотримувався оригіналу, але припускався численних русизмів (міняючи закінчення -ого на аго, плутаючи ы та и тощо), що збережено при відтворенні у публікації; такі випадки у текстуальних примітках спеціально не обумовлюються. Текст містить близько 500 глос - перекладених з української для російськомовного читача специфічних лексем української ділової мови XVIII ст. (останні у тексті підкреслені). Для них спеціально призначено і розмічено праву третину аркуша. Глоси у публікації повністю відтворено у підрядкових примітках і позначено цифрами з наскрізною нумерацією. При цьому упорядники подеколи об'єднували цілісні за змістом глоси, подані в тексті окремими словами (напри­клад, пояснення до лексем: *¹^wιe кротъ*¹,'*тыле кроть'*. ^Я1~сталую уфиостъД. Дослідники припускають, що переписувач був українцем або вихідцем з України, оскільки частина лексем, які явно потребували перекладу, залишилися неперекла- деними (вымогати, млынамгі тощо)^[54]. Після переписувача текст хтось ретельно переглянув, про що свідчать виправлення, знаки запитання, дописані іншим по­черком глоси (див. арк. 12 зв., 13, 14 зв., 15 та ін.).

Подекуди переписувач за браком місця наприкінці рядка виносив приголосну над рядком (див. арк. З, 3 зв., 5, 6, 16). Такі «квазівиносні» елементи при відтво­ренні вносилися в рядок і позначалися курсивом.

Паєрок збережено.

Кінець рядків позначено однією скісною рискою (/), закінчення аркуша - дво­ма скісними рисками (//).

У текстуальних примітках до текстів А і D поаркушно літерними позначками подаються розшифрування літерних позначень цифр, застерігаються виправлення, підкреслення, дописування окремих слів та інші особливості оригіналів, а також розбіжності між текстами А і D; А і E (пропуски в тексті, некоректно скопійовані окремі слова, помилково вжиті літери, склади, друкарські помилки). Виняток ста­новлять численні випадки вживання у текстах D та E пом'якшених за допомогою м'якого знака слів (ясневелъможныи, еиералъиый, вольности. Польский, тилъко за­мість ясневелможный, енералный, волности, Полскии, тилко тощо), що спеціально не обумовлюються. Також не обумовлено слова під титлами, розкриті у тексті D.

Оригінальні латинськомовні тексти (В.1 і С) відтворено за «Методичними рекомендаціями по передачі текстів документів XVI-XVIII ст.» (1991 )^[55]. При цьо­му наведено класичний варіант написання латинських слів. Правопис латинських слів (ае/ое/е, u∕v, j∕i, w∕v), за винятком власних імен, унормовано згідно з «Ла­тинсько-українським словником» (2001)^[56]. Авторський варіант написання слова за версією оригіналу подається паралельно у квадратних дужках.

Писарські скорочення (у титулатурі й постпозитивного сполучника que) роз­шифровуються без застереження. Виносні літери вносяться у рядок і подаються курсивом (скорочене написання диграфів ае, ое виносними літерами не вважа­ється). Великі і малі літери вживаються згідно з правилами сучасної граматики; крім того, зберігається написання великих літер у назвах етнонімів, місяців. Збе­рігається авторське написання географічних назв (топонімів, гідронімів тощо) та власних імен.

Закінчення рядка позначено однією скісною рискою (/), закінчення аркуша - двома (//).

Заголовок латинськомовного оригіналу пам'ятки є складною синтаксичною конструкцією, характерною для епохи бароко. З огляду на це, а також беручи до уваги риторико-синтаксичні характеристики, логіку поєднання й побудови фраз, засади відтворення латинізмів питомо українськими відповідниками тощо, для перекладу сучасною українською мовою латинськомовного заголовку («Pacta et Constitutiones...») застосовано формулу «Уклад прав і вольностей...» замість тра­диційної (і фактично збереженої у перекладах іноземними мовами»: «Договори і постанови...».

У перекладах сучасною українською мовою великі літери залишено лише у власних та особових назвах. У квадратних дужках подано уточнення переклада­чів. Розбіжності між текстами В.1 і F; C і G наведено у текстуальних примітках і позначено поаркушно літерною нумерацією.

Передмову до видання підготував Валерій Cмоліи.

Археографічний вступ написали Геннадіи Боряк, Ольга Вовк, Людмила Дем­ченко, Мирослав Трофимук. Лінгвістичний аналіз текстів здійснили Павло Гри­ценко та Василь Німчук.

Археографічне опрацювання текстів: текст А - Ольга Вовк, Василь Німчук, Юрій Осінчук', тексти В.1 і C - Мирослав та Олександра Трофимукіц текст D - Людмила Демченко, Мирослав Трофимук.

Українською мовою латиномовні тексти переклали Мирослав Трофимук, Олександра Трофимук та Мирослав Трофимук-молодшии.

До видання включено також переклади пам'ятки іноземними мовами. Упо­рядкування англомовного перекладу здійснив Юрій Кудінов за двома опублікова­ними перекладами. За основу взято неповний переклад пам'ятки Богдана Будуро- вгіча¹' з доповненням відсутніх та поданих у ньому у скороченому вигляді статей з перекладу Ольги Купрієвич за редакцією Марії А. Дольницької^{[57] [58]; при цьому Ю. Ку­дінов вніс певні редакційні правки, що узгоджують обидва переклади.}

Переклали пам'ятку: німецькою мовою - Крістіан Ваїїзе (публікується вперше); російською - Тетяна Таїрова-Яковлева, Тетяна Ткаченко, Тарас Чухліб (публікується вперше).

Переклад французькою мовою Володимира Степанківського, вперше вида­ний у Лозанні 1916 р.^[59], подається у редакції Ярослава Лебединського за остан­ньою публікацією (20IO)^[60]. Усі коментарі перекладачів з попередніх публікацій опущено.

Поаркушні коментарі до тексту пам'ятки (текст А) підготували Андрій Гур- бик, В 'ячеслав Станіславськии.

Під рубрикою «Документи» у «Додатках» публікуються: «Привілей швед­ського короля Карла XII гетьтману П. Орлику та Війську Запорозькому» (1710); «Покірний меморіал Війська Запорозького до святого Королівського Маєстату Швеції» (1710); «Договір Війська Запорозького з Кримським ханством» (1711); «Інструкції Пилипа Орлика послам Війська Запорозького до Османської імперії» (1711). Тексти документів опрацювали Мирослав Трофимук і Тарас Чухліб.

Подається також факсиміле класичної історико-правничої студії академіка Миколи Василенка (1929)^{[61] [62] з ґрунтовною післямовою Василя Ульяновського. Ав­тор післямови досліджує обставини написання і виходу у світ статті М. Василен­ка; як ілюстрації відтворені окремі сторінки збереженого в архіві вченого рукопи­су праці5".}

Завершуються додатки матеріалами до бібліографії пам'ятки, підготовленими Олею Алексии. Тетяною Добко, Валентиною Матих, Володимиром Омельчуком.

Словопокажчик до тексту А підготував Юрій Осінчук.

Геннадіи Боряк, Ольга Вовк, Людмила Демченко, Мирослав Трофимук