<<
>>

1658 р., серпня 8, Варшава Ян Казимир за заслуги в боротьбі з ворогами Речі Посполитої зрівнює Львів і його мешканців в правах і вільностях з Краковом та Вільнюсом, за якими вони зрівнюються з шляхтою, можуть купувати земельні маєтки і мають право через своїх делегатів підписувати обрання королів

Облята: ЦДАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.407, арк.298-303.

Опубл.: Jawor., s.46-49.

Перекл.: Jawor., s.49-51 (польський).

n nomine Domini amen.

Ad perpetuam rei memoriam. Nos Joannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czerniechoviaeque, necnon Suecorum, Gottorum, Vandalorumque haereditarius rex. Notum testatumque facimus, quorum interest huius et futuri saeculi hominibus universis et singulis. Supremam regum, principumque maiestatem non solum armis decorari, sed etiam iustitia, quae suum cuique aequa vel praemiorum, vel poenarum lance distribuit, oportet irradiari. Ut nimirum non solum eorum, qui obsequium illis debitum excusserunt et reverentiam exuerunt, victores existant, sed praeterea eis, qui constanti fide et erecto obsequio insignes celebrantur, ornamentis illustrent et fiant, tam hostibus, rebellibusque formidando, quam fidis et constantibus benigni et munifici. Quorum utramque viam favente lumine per quod reges regnant et magnis nostris vigiliis ac laboribus hoc fatali rerum temporumque per regnum nostrum motu, non infeliciter perfecimus. Et bellicos quidem sudores nostros immanes hostes vel a nobis auspicato fugati, vel acceptis conditionibus in gratiam recepti, cognoscunt et multae provinciae post hoc, quod se proxime convoluit atque elapsum est decennium, auspicatis nostris successibus caelitus praestitis iterum ditioni Polonae nostroque adnexae sceptro protestantur. Omnes vero subditi, iustitia (sive poenae et supplicia indelinquentes, sive praemia et merces in bene merentes spectentur) felicissimi reguntur. Et cum iam multis fidem et constantiam in nos et rempublicam nostram inter tot discrimina rerum professis

benignitate et munificentia regia abunde contestati sumus, par est, ut civibus Leopoliensibus eadem impatiamur, qui fide, constantia, obsequio pro nobis et republica toties testatis iure merito ante alios gloriari possunt imo et documento ad consequentem aetatem futuri sunt, non adeo virtutum sterile saeculum hoc fuisse, ut non et bona exempla post futuris etiam imitanda gloriose prodiderit.

Sane Leopolis civitatum nostrarum in Russia facile princeps, de ea quam antiquissimis temporibus a decoris ingeniis in annalibus variarum virtutum meruit commendationem, excludit dubio procul prolixa argumenta. Nuper sane cum Cosacorum rusticanorumque nostrorum rebellis et incodita multitudo dubium et formidabile bellum regno nostro inferret et Tartarorum immuni colluicie in vindicias iniquae causae, adscita, urbes Roxolanorum aut vi caperet, aut terrore concuteret, Leopolis tamquam immobile saxum contra hostium impetus et occultas technas stetit. Iam autem cum ad Zboroviam exercitus noster nocturnis diurnisque laboribus magno animo et cxcelso exantlatis fractus esset, eum Leopolis, vera omnium confessione militum altrix refecit et reipublicae aere slto subvenit. Ad oppidum Berestecko Russiae cognomine dictum vehendis bellicis machinis eques suppemiitatis ad castra nostra innumero ferme exercitu refecta alimentis, non sine dispendio sacramento, firmatam publice patefecit fidem. Ad Zvancum transactio et ipsa Tyrae littora ad invidias annorum ad iniuriam saeculorum Leopolienses in rempublicam testabantur obsequium cum rebus fortunisque suid attritis et accisis nobis et reipublicae deesse noluerint. Enim vero sensit iterum Cosacus infinita prope Moschorum aliarumque barbararum gentium multitudine mixtus, anno saeculi nostri quinquagesimo quinto, supra millesimum sexcentesimum non immunitatam Leopoliensium virtutem et constantiam, sensit et licet perduellis laudavit, tamen in hostibus virtutes argumento futurus, ita semper esse manifestum, fidei constantis splendorem, ut sicut facis ardens lumen occultari non potest, quin illud omnes videant, sic virtutis claritatem celari non posse quominus hostium etiam animos atque oculos in se convertat. Porro Georgium Rakocium Transylvanorum principem ambitu et violentia regnum nostrum occupare et vi potius, quam causa agere volentem quam animose lis non modo sustinuerint, sed etiam represserint, iam universo Europeo innotuit orbi.
Iam vero caetera illa, quae nostri et reipublicae causa in suscipiendis, tractandis et expediendis variorum principum legatis subeunt onera, quae exercitibus nostris eorumque ducibus urgente necessitate exhibent commoda ipsa generis humani conscientia et testatur et ad omnem testabitur posteritatem. Caeterum cum pro muneris nostri ratione et pro ipsius rei aequitate fideles subditos nostros regia gratia fovere ornamentisque, ut memoravimus illustrare debeamus, civitatem Leopoliensem, eiusque omnes nobis et reipublicae iure iurando obnxios, Catholici, Armeni et Graeci ritus cives ac incolas novo splendore cumulare voluimus, ut memorandae virtutis exemplum ad alias urbes nostras habeatur. Quocirca quemadmodum eos, sine ulla Christianarum nationum exceptione, omnes circa antiqua ipsorum a divis praedecessoribus nostris concessa iura, privilegia, consuetudines, constitutions et decreta (nihil prorsus in illis commutando) conservamus, ita eosdem, posteros illorum ex successura serie nascituros, totamque civitatem in praerogativis Cracoviensis et Vilnesis civitatum (quantum ad iura et titulos nobilitatis spectat) adaequamus, nempe ex unanimi senatus nostri consensu et concordi equestris ordinis suffragio in generali praesenti omnium ordinum comitio memorati cives Leopolienses electioni regum Poloniae per duos ex Magistratu perpetuis temporibus aderunt, eisdemque subscribent. Bona terrestria, tam iure obligatorio, quam haereditario variis locorum (oneribus reipublicae, per omnia, salvis ac integris) acquirent, in conventibus ordinum regni publicis loco et suffragio gaudebunt, ad osculum manus regiae in comitiis regni, cum internuntiis terrestribus reges salutatari et iisdem valedicturi palam et publice admittentur. Caeteraque omnia licet, hic non expressa, pro expressis, tamen habenda, iure Cracoviensis et Vilnensis civitatum Iibere et sine cuiuspiam impedimento peragendi habebunt facultatem, constitutione Regni in praesentibus comitiis sancita et hoc nostro diplomate ad praemissa omnia mediante.
In cuius rei fidem certitudinem et evidentius firmiusque testimonium praesentes manu nostra subscriptas, sigillo maiestatis nostrae regiae communiri mandavimus. Actum et datum Varsaviae in conventu regni generali, die octava mensis Augusti anno Domini millesimo sexcentesimo quinquagesimo octavo, regnorum nostrorum Poloniae decimo, Sueciae undecimo anno. Praesentibus reverendissimo, reverendis, illustrissimo, illustribus, magnificis et generosis Ioanne Tarnowski Leopoliensi archiepiscopo, Andrea Trzebicki Cracoviensi duce Severiae, Casimiro Floriano duce Czartoryensi, Vladislaviensi et Pomeraniae, Ioanne Zawisza Vilnensi, Alberto Tholibowski Poznaniensi, Ioanne Gembicki Piocensi, Venceslao comite de Leszno Varmiensi et Sanbiensi, nominato archiepiscopo Gnesnensi, Ioanne Stephano Wydzga Luceoriensi, Adamo Kos Culmensi et Pomeraniae, Toma Lezynski Chelmensi, Thoma Vieyski Kiioviensi, [...] Bialozor Smolenscensi, episcopis, Ioanne comite de Leszno Posnaniensi, Paulo Sapieha Vilnensi et exercitus magni ducatus Lithuaniae supremo generali duce, Grudzinski Kalisiensi, Vladislao comite de Leszno Jenciciensi, [...] Hlebowicz generali capitaneo Samogitiae, [...] Wierzbowski Brestensi, Alexandra Stanislao Beizecki a Beizec Podoliae, Ioanne Tario Lublinensi, Ioanne Kos Culmensi, palatinis; Stanislao a Popow Witowski Sendomiriensi, Ioanne a Pieskowa Skaia Wielopolski Woynicensi, Alexandro Sielski Jenciciensi, Nicolao Bieganowski Podlachiae, castellanis; Georgio comite in Wisnicz Lubomirski regni campiductore ibidem regni, [...] Zawisza magni ducatus Lithuaniae supremis marschalcis, Nicolao a Prazmov, Prazmowski nominato episcopo Luceoriensi, regni, [...] Pac magni ducatus Lithuaniae vicecancellariis, Luca de Bnin Opalinski curiae regni, [...] L^cki magni ducatus Lithuaniae curiae marschalcis, Alberto de Pilca Korycinski praeposito generali Miechoviensi, secretario regni maiore, [...] Sarnowski nominato episcopo Praemysliensi, regni, [...] Sapieha magni ducatus Lithuaniae spiritualibus referendaiis, Andrea Morsztyn regni, [...] Brzostowski magni ducatus Lithuaniae saecularibus referendariis, Valeriano Stanislao Indicki magni ducatns Lithuaniae notario, Andrea Miaskowski maioris, Andrea Olszewski minoris cancellariae regni regentibus, [...] Lubowiecki nunciorum terrestrium marschalco, iudice terrae Cracoviensis, Andrea a Potok Potocki castrorum regni metatore, capitaneo Winnicensi, Petro de Ossa Ozga succamerario Leopoliensi, Francisco Dubrawski succamerario Praemysliensi, Martino Madalinski capitaneo Praemysliensi, Gasparo Woiakowski subiudice terri, Ioanne Woiakowski subdapifero Praemysliensi, Mathia Ustrzucki subiudice terrae Sanocensis, Stanislao

Baczynski cancellario sacrae regiae maiestatis et praesentis diplomatis notario et aliis plurimis nobilibus et incolis regni et magni ducatus Lithuaniae ad praesentem conventum regni generalem Varsaviae congregatis.

Ioannes Casimirus rex.

Locus sigilli appensi maioris cancellariis regni.

Andreas Miaskowski regens cancellariae maioris regni.

ім’я Господа амінь. Для вічної пам’яті справи. Ми Ян Казимир, Божою ласкою (титулатура). Повідомляємо і робимо відомим усім і кожному зокрема, кому про це необхідно знати, сучасникам і що в майбутньому будуть. Найвищий маєстат королів та володарів повинен просвітлювати всіх не лише шляхом зброї, але й також справедливістю, що зарівно кожному, як нагороди, так і покарання надає. І то не лише тим, які необхідний обов’язок виконали і послужили нам, але особливо тим, що постійною вірністю та послухом уславилися, то прославляють прикрасами і роблять це на острах для неприятелів і бунтівників, так і добрий приклад для вірних і постійних. Пройшли ми за ласкою просвітлення тією двоякою дорогою, на якій королі правлять і посеред великих наших прац і турбот у тому нещасному замішанні речей і часів у нашому королівстві; про велетенську нашу воєнну працю дізналися наші недруги, щасливо нами підкорені, або щасливо нами переможені, або, які піддавшись, прийняті до ласки, про що свідчать чисельні провінції, після того, що відбулося в останньому десятилітті і внаслідок щасливих успіхів, що надали нам небеса, знову поверненні до польського панування і нашого скипетру. Однак усі піддані тішаться справедливим управлінням (як з огляду кар і покути для вірних, так і нагород і заслуг для добре заслужених). І коли багатьом, які нам і державі в тих небезпечних справах проявили вірність і постійність, ми виявили королівську ласку і щедрість, погоджуємося, щоб її також виявити львівським міщанам, які постійністю, вірністю, послухом стільки разів нам і державі засвідчили, цілком слушно можуть похвалитися і засвідчити на майбутні часи, що наше століття не було позбавлене чеснот, що показало добрі приклади, гідні наслідування, навіть для прийдешніх. Саме Львів, що є першим з наших міст на Русі, не потребує широких доказів, про те, як від найдавніших часів заслужив собі на розголос в анналах про свої чесноти через свій світлий розум.

І тепер, коли повстання козаків і наших збунтованих селян принесло тяжку і страшну війну до нашої держави, які (козаки), взявши собі татарів за спільників злої справи, руські міста або силою здобували, або острахом настрашували - Львів став ніби нерухомою скелею проти нападу неприятелів і (був) закритий для обману. І коли під Зборовом* наше військо було вже втомлене нічними і денними роботами, вичерпавши свою мужність і піднятий дух, у той час Львів відповідно до зізнань військових, як правдиве джерело, підкріпив і допоміг державі своїми грішми. Під містом, що носить українську назву Берестечко**, надав коней з метою перевезення військових машин до нашого обозу і нагодував справді незліченні війська, виявив публічно вірність твердою присягою. Угода під Жванцем*** і самі береги Дністра всупереч часу і наперекір вікам будуть свідчити про послуги львів’ян

для держави, які, навіть зі шкодою для своїх справ і маєтків, не хотіли позбавитися нас і держави. Також другий раз дізнався козак, з’єднаний з багатьма загонами московитян та інших варварських народів, року нашого століття 16554[106] [107], про незмінну хоробрість і постійність львів’ян, і хоча зрадливий, але похвалив мужність своїх неприятелів. Так завжди виявляється, що блиск постійної вірності, подібний блискові горючого смолоскипу, не може бути погашеним, щоб його всі не могли не бачити, так блиск чесноти не може бути прихованим, щоб не привернути до себе душі та очі, навіть неприятелів. А далі, відомо вже всьому європейському світу, що князя Семигороду Юрія Ракоція5*, який подумки і гвалтом прагнув зайняти наше королівство і з ними (львів’янами) до переговорів вдавався, вони не лише стримали, але й відкинули. І нарешті, сама людська освідомленність є свідченням і у всі часи буде свідчити про ті всі тягарі, які вони терплять у всіх тих наших і державних справах, приймаючи, пригощаючи і далі висилаючи послів різних володарів та надаючи позичок багатьом нашим військам та їхнім проводирям в разі крайньої потреби. Отож, коли з нашої щедрості і для слушності самої речі ми звикли, як вищезгадано, наших вірних підданих нашою ласкою і прикрасами обдарувати, так само прагнемо новою честю наділити місто Львів і всіх його міщан і жителів, які правно нам і державі є підданими, католицького, вірменського і грецького обряду для прикладу пам’ятної мужності для інших міст. Для цього також їх без жодної різниці християнських обрядів зберігаємо у давніших їх правах, привілеях і звичаях, наданих нашими попередниками, (нічого в них не змінюючи), а понад це їх та їхніх правних нащадків і ціле місто Львів з прерогативами міст Кракова і Вільна (що відносяться до шляхетських прав і титулів) зрівнюємо і також з одностайної згоди нашого сенату і голосів вищого (шляхетського) стану на даному вальному сеймі (вирішуємо), що згадані львівські міщани мають брати участь у виборі польських королів на вічні часи і той вибір підписувати за посередництвом двох зі свого магістрату; можуть набувати земські маєтки в різних місцях, як правом застави, так і спадковим (правом), (зберігаючи у всьому і не порушуючи державних тягарів) і допускатимуться до цілування королівської руки на сеймах разом із земськими послами та до поздоровлення королів. І нарешті, все тут незгадане, як ніби згадане, має бути врахованке, хай роблять згідно з правами міст Кракова і Вільно вільно і без перешкоди, на підставі коронної конституції, ухваленої на даному сеймі6* і в розвиток нашого диплому, виданого на її підставі. Для зміцнення справи і певнішого засвідчення дану грамоту, підписану нашою рукою, наказали зміцнити нашою королівською маєстатичної печаткою.

Діялося і дано у Варшаві на вальному сеймі королівства 8 серпня, року Божого 1658, нашого панування в Польщі десятому (році), шведського - одинадцятого. В присутності (список свідків).

Ян Казимир король.

Андрій Московський регент великої королівської канцелярії.

*** Угоду під Жванцем підписано 15 грудня 1653 р.

4* Облога козацьких та московських військ Львова тривала з 29 вересня до 8 листопада 1655 р.

5* Трансильванський князь Юрій Ракоцій облягав Львів у 1657 р.

6* VL. - T.IV. - S.550.

<< | >>
Источник: М.Капраль. Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.)/Упорядник М.Капраль, наук. ред. Я.Дашкевич, Р.Шуст. — Львів: Львівське відділення Інсититуту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України; Львівський національний універсистет ім. І.Франка. — 2-е виправлене видання (електронний варіант).. 1996

Еще по теме 1658 р., серпня 8, Варшава Ян Казимир за заслуги в боротьбі з ворогами Речі Посполитої зрівнює Львів і його мешканців в правах і вільностях з Краковом та Вільнюсом, за якими вони зрівнюються з шляхтою, можуть купувати земельні маєтки і мають право через своїх делегатів підписувати обрання королів:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -