1556р., грудня 17, Варшава Сигізмунд Август підтверджує та повністю наводить текст привілеїв Владислава ІІ від 18 вересня 1415 р. та Владислава Ш від 21 липня 1444 р.
Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.502. Пергамент: 32x61,3 + 7,6 см. Написи: “Regestratae” (XVI), “Brzuchovicza, 1556” (XVII), “Confirmatio duorum privilegiorum Vladislai regis”, “Super vastitates et excrescientias serenissimi Sigismundi Augusti” (XVII), “Confirmatio Sigismundi binorum privilegiorum Vladislai, 1-mum 1415, alter 1434 (?)” (XVIII).
На пергаментному пояску в бляшаній коробці печатка: Gum., XIV, N50.Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.642, арк.489-493.
Регест: Каталог, №580.
igismundus Augustus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae Samogitiaeque etc. dominus et haeres. Significamus praesentibus literis nostris, quibus expedit, universis et singulis, praesentibus et futuris, harum noticiam habituris. Exhibitas esse nobis per certos consiliarios nostros nomine famatorum proconsulis, consulum ac totius communitatis civium civitatis nostrae Leopoliensis binas literas paigameneas serenissimi olim domini Vladislai Poloniae, Hungariae regis, sigillis zonis sericeis appensis, communitas integras et omni prorsus suspicionis nota carentes tenoris infrascripti supplicatumque nobis fuisse, ut illas in forma vidimus describi seu transumpti sigilloque nostro communiri mandare dignaremur. Quarum quidem literarum primarum verba haec sunt.
Далі наводиться привілей Владислава ІІ від 18 вересня 1415 р., див. док. №19. Після цього подано текст:
Secundum vero literarum tenor est talis.
Далі наводиться привілей Владислава Ш від 21 липня 1444 р., див. док. №36. Після цього подано текст:
Nos itaque Sigismundus Augustus rex supplicationi praedicta annuentes literas praeinsertas, ut praemissum est vidimus et legitimus in pargamenum describi seu transumi sigilloque nostro subappenso communiri mandavimus, decernentes, ut quum et quoties, tam iudicialiter, quam etiam extraiudicialiter in locis publicis et privatis integra et indubia, fides illis adhibeatur neque alia, quam si ipsa literae originales fuerint productae.
Datum Warssoviae in conventione regni nostri generali, feria quinta ante festum sancti Thomae Apostoli proxima, anno Domini millesimo quingentesimo quinquagesimo sexto, regni nostri vigesimo septimo.Ioannes Ocieski regni Poloniae cancellarius.
Relatio magnifici Ioannis de Oczieschino regni Poloniae cancellarii, Cracoviensis generalis, Sandecensis, Olstinensis capitanei, succamerarii Cracoviensis.
игізмунд Август, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної (грамоти) повідомляємо всім і кожному, кому необхідно, сучасникам і прийдешнім, хто це читатиме. Нам були подані певними нашими дорадниками від імені бурмистра, райців та всієї громади міщан нашого міста Львова дві пергаментні грамоти найяснішого покійного Владислава, короля Польші та Угорщини, скріплені печатками та підвісним шовковими шнурками, недоторкані, позбавлені цілком підозри, з нижченаписаним змістом; і просили нас, щоб ми вважали за гідне, наказали їх (грамоти) переписати у формі “видимус“ чи трансумпту та нашою печаткою скріпити. Слова першої (грамоти) такі.
Далі наводиться привілей Владислава ІІ від 18 вересня 1415 р., див. док. №19. Після цього подано текст:
А зміст другої грамоти є таким.
Далі наводиться привілей Владислава Ш від 21 липня 1444 р., див. док. №36. Після цього подано текст:
Таким чином, ми Сигізмунд Август, король, схиляючись на таке вищезгадане прохання, грамоти вже внесені, які, як вищезгадано, бачили та читали, ми наказали з оригіналів на пергаменті переписати або трансумувати та нашою підвісною печаткою скріпити; вирішуючи, щоб коли і стільки разів, як у судовому порядку, так і позасудовим шляхом, у громадських та приватних місцях, (виникне потреба) звернутися, хай будуть непорушними, з бузсумнівним довір’ям, не інакше, ніби власне грамоти оригіналів були приведені. Дано на вальному сеймі у Варшаві у найближчий четвер перед святом св. апостола Томи, року Божого 1556, нашого панування - 27.
Йоан Оцєський, канцлер Польського королівства, підписав.
За свідченням вельможного Йоана з Оцєшино, канцлера нашого королівства, краківського генерального старости та бурграбія, сандецького та ольштинського старости.