1444 р., липня 21, Буда Владислав ІІІ дозволяє тимчасово заселяти так звані обшари над р. Брюховицею кметями, хліборобами та корчмарями, з яких можна стягати чинші, аж до того часу, коли король прибуде до Львова і сам з\'ясує, чи ці обшари належать містові
Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.138. Пергамент: 20,5х37 + 5 см. Написи: “De excrescentiis laneorum, Wladislai, 1444” (XV-XVI), “Brzuchowicza” (XVI-XVII), “Teste coram dominis commissariis in negotiei contra Handel successores” (XVIII).
Печатка відсутня.Транс.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.494 (див. док. №149); спр.502 (див. док. №152).
Опубл.: AGZ, V, s.143-144.
Регест: Каталог, №151.
)ladislaus Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex Lithuanieque princeps suppremus et heres Russie etc. Significamus presencium tenore, quibus expedit, universis, quomodo [ex] parte civium 1 Leopoliensium peticio maiestati nostre porrecta continebat, quatinus ipsis excrescencias laneorum, alias obschari dictas, que excrescencie extendunt se ultra laneos civitati prefate Leopoliensi comensuratos, circa fluvium Bruchovice dictum iacentes et ante Leopoliensem civitatem site, presencia hominum collocare et utilibus edificiis decusare1 dignaremur graciose concedere, allegantes huiusmodi excrescencias laneorum civitati attinere, nos vero deliberantes, quia ipsi cives dicti semper nobis fidelitatem eorum claris studiis monstrabant, eorum peticioni benigne, caute tamen annuentes, cum infrascripta moderacione, eorum peticioni annuimus. Ita quod in eisdem laneorum excrescenciis predictis possunt et libere valent,
kmethones, homines, agrorum cultores, thabernatores, iuxta eorum arbitrium edificia faciendo, locare, et de ipsis omnes et singulas utilitates, obvenciones ac census capere2 et tollere, ipsisque utifrui et gaudere tanquam propriis, presentibus concedimus ac indulgemus, ita diu, quousque, feliciter in regnum nostrum Polonie revertentes, primum ingressum in Leopolim faciemus, ibique dum debito examine comperiemus, quod huiusmodi laneorum excrescencie vero iure attinent civitati, ipsis eas confirmabimus et ratificabimus, et edificia ac sumptus, que et quos ibi fecerint, nostra regia presenti concessione affidati, in eorum possessione et utifruicione stabunt et permanebunt.
Si vero dicte laneorum excrescencie comperte per nos fuerint non civitati, sed nobis vel alicui alteri attineri, extunc ipsi cives Leopolienses et de possessione excrescencium laneorum prefatorum cedent et structuras, edificia ac sumptus, quos ibi fecerint, illi, cuius comperte fuerint excrescencie laneorum iure vero esse, cum pleno iure resignabunt3, impensas vero, quas imposuerint ad structuras huiusmodi perdent et nichil omnino pro ipsis capient. Quocirca vobis pallatinis, castellanis, capitaneis, burgrabiis, woyewodis et aliis, qui presentibus fueritis requisiti, mandamus, omnino habere volentes, per presencium tenorem, quatinus ipsos cives Leopolienses in possessione dictorum laneorum excrescenciarum impedire non debeatis, sed ab impedientibus tueamini nomine nostro, similiter et in usibus ac utilitatibus, quos et quas in excrescenciis hiusmodi laneorum facient et multiplicabunt, faciatis, ne a quopiam aliquam molestiam paciantur, secus pro gracia nostra non ausuri. Harum quibus sigillum nostrum presentibus est subappensum testimonio literarum. Datum Bude feria tercia proxima ante festum beati Iacobi appostoli gloriosi, anno Domini millesimo quadringentesimo quadragesimo quarto.Relacio venerabilis Iohannis Rey sancti Michaelis in castro Cracoviensi prepositi, regii protunc sigilligeri.
1 В AGZ decorare. 2 У транс. percipere. 3 У транс. додано in possessionemque praedictarum excrescenciarum admittent.
ладислав III, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної (грамоти) повідомляємо, кому необхідно. Подане львівськими міщанами прохання нашому маєстату містило, щоб ми вважали за гідне ласкаво надати надлишки ланів, по-іншому звані обшарами, які простягаються далі виміряних ланів згаданого міста Львова, прилягають до річки, що зветься Брюховиця, і перед містом Львовом розташовані; людьми заселяти і корисними будівлями прикрашати, посилаючись, що такі надлишкові лани місту належать.
Ми, зважаючи на те, що ці згадані міщани завжди нам вірність їхніми очевидними стараннями показували, зважили милостиво на їхні прохання, але й обережно, з нижчеописаними обмеженнями з їхніми проханнями погодилися. Таким чином, що на цих надлишках ланів згадані (міщани) можуть вільно осаджувати кметів, людей, хліборобів, шинкарів згідно з їхнім рішенням, споруджувати будівлі, з цих усіх і кожних (осадників) користі, прибутки і чинші (вільно) брати і забирати, надаємо і дозволяємо їх використовувати і заживати на свою користь, як власні,так довго, доки ми, щасливо повертаючи у наше Польське королівство, спочатку не вступимо до Львова[80]. Там з належною увагою дізнаємося, чи ті надлишки ланів міському праву належні, тоді їм схвалимо і ратифікуємо, будівлі та витрати, які вони там зроблять, збільшені даним нашим королівським наданням, їх у володінні і користуванні встановимо і залишимо. Коли ж дізнаємося про згадані надлишки ланів, що вони не місту, а нам чи комусь іншому належні, тоді ці львівські міщани з володіння згаданими надлишками ланів відійдуть, будови, будівлі та витрати, що там зробили, тим, хто після (нашого) дізнання будуть мати право на надлишки ланів, (міщани) з повним правом мають відступити, але видатки, які (міщани) вклали у ті будови, нехай не втрачають і ніщо в них не забирають. Унаслідок цього вам, воєводи, каштеляни, старости, бурграбії, воєводи та інші, які з даною (грамотою) будуть знайомитися, наказуємо змістом даної (грамоти), бажаючи мати все (у своїй волі), щоб цим львівським міщанам у володінні згаданих надлишкових ланів перешкоджати не збиралися, але від перешкод, щоб ви підтримували від мого імені, так само в користуваннях і користях, які у надлишках ланів (міщани) зроблять і збільшать, ніякого обтяження не дозволяли, іншого задля нашої ласки робити не наважувалися. Для засвідчення цієї даної грамоти до неї наша печатка є підвішена. Дано у Буді у вівторок перед святом блаженого апостола Якова, року Божого 1444.
За свідченням велебного Йоана Рея, намісника костелу св.Михаїла на краківському замку, тепер хранителя печатки королівства.
