Розділ 1 ДЛЯ ЧОГО ВИВЧАЮТЬ ГРОШІ, БАНКІВСЬКУ СПРАВУ ТА ФІНАНСОВІ РИНКИ?

У випуску вечірніх новин ви могли почути, що пропозиція грошей зменшилася на 4 млрд. доларів. Який вплив це могло справити на процентну ставку по позичці, за допомогою якої ви фінансуєте покупку новенького спортивного автомобіля? Чи означає це, що купівля будинку стане більш чи менш доступною у майбутньому? Легше чи важче буде для вас знайти роботу наступного року?

Ця книга дасть відповіді на ці запитання шляхом дослідження ролі грошей в економіці та з’ясування того, як функціонують фінансові інститути (банки, страхові компанії, взаємні фонди і т.

НАВІЩО ВИВЧАЮТЬ ГРОШІ?

Гроші, або пропозиції грошей, визначаються як щось таке, що здебільшого приймають як платежі за товари або послуги чи при погашенні боргу. Гроші асоціюються з коливаннями економічних змінних, які впливають на нас і важливі для стану справ в економіці.

Гроші та інфляція

Тридцять років тому фільм, що ви подивилися минулого тижня, заплативши за квиток шість доларів, коштував один або два долари. Тоді за шість доларів ви могли б подивитися фільм і купити собі велику коробку пластівців. Як видно на графіку 1.1, що показує динаміку середнього рівня цін в економіці з 1950 до 1990 року, ціни на найважливіші товари сьогодні вищі, ніж були тоді.

Графік 1.1. Загальний рівень цін і пропозиція грошей у СІЛА: 1950—1990 рр.

Джерело: Economic Report of the President.

Індекс (1982 = 100)

або, простіше кажучи, рівнем цін (точніше визначення подано у додатку до цього розділу).

З 1950 до 1990 року рівень цін зріс більше ніж у п’ять разів. Інфляція є умовою безперервного зростання рівня цін. Вона впливає на індивідів, фірми та уряд. Інфляція здебільшого береться до уваги як важлива проблема, що повинна розв’язуватися і є часто першочерговою турботою політиків і державних мужів.

Щоб розв’язувати проблеми інфляції, слід дещо знати про її причини. Що спричиняє інфляцію?

Відповідь на це запитання знаходимо на графіку 1.1, який зображає пропозицію грошей і рівень цін. Як бачимо, рівень цін і пропозиція грошей здебільшого змінюються в одному напрямку майже однаково. Ці дані вказують на те, що безперервне зростання пропозиції грошей могло б бути важливим фактором, що спричиняє інфляцію, тобто безперервне зростання рівня цін.

Наступним доказом того, що інфляція пов’язана з безперервним зростанням пропозиції, знаходимо на графіку 1.2. На цьому графіку

Темп інфляції (%)

Темп зростання кількості грошей (%)

Графік 1.2. Середпій темп інфляції та середній темп зростанпя кількості грошей для ряду країн: 1980—1990 pp.

Джерело: International Financial Statistics.

для ряду країн показано середній темп інфляції (темп зміни рівня цін, що звичайно вимірюється як відсоток зміни за рік) за десятирічний період (1980 —1990 pp.) разом з середнім темпом зростання грошової маси за той же період Г

Як бачимо, існує прямий зв’язок між інфляцією і темпом зростання пропозиції грошей: країни з найвищим темпом інфляції мають і найвищі темпи зростання кількості грошей.

1 Якщо загальний рівень цін у певній точці часу позначити через Рр то темп інфляції за проміжок часу від t-І до t (TTt) визначається так:

„ _ (Pt-Pt- і)

тання грошової маси були також високими. З іншого боку, Швейцарія і Німеччина мали дуже низькі темпи інфляції у тому ж періоді, але й темпи зростання кількості грошової маси в них були низькими.

Цей досвід привів Мілтона Фрідмана, лауреата Нобелівської премії з економіки, до його знаменитого твердження: «Інфляція завжди і всюди є монетарним феноменом». Це твердження дає добру основу для дослідження грошей, бо темпи їх зростання, можливо, є рушійною силою розвитку інфляції. Ми розглянемо роль грошей у розвитку інфляції через вивчення монетарної теорії грошей — теорії, що пов’язує зміни у кількості грошей зі змінами у діловій активності і рівні цін.

Гроші і ділові цикли

У 1981 —1982 рр. сумарне виробництво товарів і послуг (його ще називають сукупним обсягом виробництва) в економіці зменшилося, кількість людей, що втратили роботу, перевищила 10 млн. (понад 10 % робочої сили) і понад 25 000 фірм збанкрутувало. Після 1982 р. в економіці наступило піднесення і до 1989 р. норма безробіття (відсоток наявної робочої сили, що не мала роботи) зменшилася з 10 % до приблизно 5 %. У 1990 р. восьмирічне піднесення закінчилося і в економіці знову почався спад.

Чому у 1981 —1982 рр. в економіці спостерігався спад, а далі бурхливе піднесення, і знову у 1990 р. починається спад? Існують свідчення, що гроші відіграють важливу роль у розвитку ділових циклів, тобто зростань і падінь сукупного обсягу виробництва, що створюється в економіці. Ділові цикли впливають на всіх нас відчутно і безпосередньо. Наприклад, коли обсяг виробництва зростає, то легше знайти хороше робоче місце; коли обсяг виробництва пад^ає, то працевлаштування значно ускладнюється. На графіку 1.3 показано динаміку темпів зростання кількості грошей за 1951 —1990 рр.

У двадцятому столітті кожному спаду передує зниження грошової маси. Це означає, що зміни в кількості грошей, можливо, також є рушійною силою ділових циклічних коливань. Проте не кожне падіння темпу зростання кількості грошей супроводжується спадом.

Ми дослідимо, як гроші можуть впливати на сукупний обсяг виробництва, коли вивчатимемо теорію грошей і розглянемо на основі емпіричних даних зв’язок між грішми і діловими циклами.

Темп зростання кількості грошей (% — щорічний темп)

ви ill US і              І              1              і              І              Lit

1950              1955              1960              1965              1970              1975              1980              1985              1990

Графік 1.3. Зростання кількості грошей (JVI1 — щорічний темп) і діловий цикл у СІЛА: 1951 —1990 рр. Заштриховані частини зображають спади.

Джерела: Federal Reserve Bulletin and Citibase databank.

Гроші і процентні ставки

Процентна ставка — це вартість позички, або ціна, яку потрібно заплатити за користування позиченими коштами (звичайно виражається як відсоток за користування 100 дол. за 1 рік). В економіці існує багато видів процентних ставок: процентні ставки по заставних, процентні ставки на купівлю автомобіля, а також процентні ставки по багатьох видах облігацій.

Процентні ставки є важливими змінними для нас через те, що вони впливають на багато наших особистих рішень. Високі процентні ставки утримують нас від купівлі будинку або автомобіля, бо вартість фінансування цих покупок була б високою. З іншого боку, високі процентні ставки можуть заохотити нас до заощадження.

Процентні ставки впливають на загальний стан економіки, бо позначаються не тільки на готовності споживачів витрачати або заощаджувати, але також на інвестиційних рішеннях фірм.

Темп зростання кількості

Графік 1.4. Зростання кількості грошей (МІ — щорічний темп) і процентні ставки (довгострокові облігації Державної скарбпиці): 1951 —1990 рр.

Джерела: Federal Reserve Bulletin and Citibase databank.

Високі процентні ставки, наприклад, можуть змусити корпорацію відкласти будівництво нового підприємства, яке забезпечило б велику кількість робочих місць.

Економісти часто говорять про поняття «процентна ставка», бо більшість процентних ставок змінюється разом в одному і тому ж напрямку. Тому важливо пояснити звичайні коливання процентних ставок, що були значними протягом останніх 25 років. Справді, коливання процентних ставок протягом жодного іншого періоду історії США не було таким значним. Наприклад, процентна ставка по довгострокових облігаціях Державної скарбниці США була приблизно 4 % у 1965 p., зросла до близько 15 % у 1981 р. і була нижче 9 % у 1990 р. За попередній 25-річний період, з 1940 р. до 1965 p., ця ставка коливалася між 2 % і 5 %.

Що ці коливання означають, що спричиняє їх? Крім інших факторів, важливу роль у коливанні процентних ставок відіграють гроші. На графіку 1.4 показано зміни у процентній ставці по довгострокових облігаціях Державної скарбниці США і темп зростання кількості грошей. Якщо темп зростання кількості грошей підвищувався у 1960-х і 1970-х роках., то процентна ставка по довгострокових облігаціях зростала разом з ним. Проте взаємозв’язок між зростанням кількості грошей та процентними ставками є менш очевидним у 1980-і роки.

Проведення монетарної політики

Оскільки гроші можуть впливати на багато економічних змінних, то вони мають важливе значення для стану справ у нашій економіці. Тому політики і державні мужі у федеральному уряді турбуються про проведення монетарної політики, управління грішми та процентними ставками. Організацією, що відповідальна за проведення монетарної політики у Сполучених Штатах Америки, є Федеральна резервна система. У подальших розділах ми вивчатимемо, як Федеральна резервна система може впливати на кількість грошей в економіці, і побачимо, як насправді проводять монетарну політику.

Бюджетні дефіцити і монетарна політика

Дефіцит бюджету — це перевищення урядовими видатками податкових надходжень і дефіцит, який уряд мусить фінансувати за допомогою позичок. Як видно з графіка 1.5, у 1983 р. дефіцит бюджету сягнув найбільшого розміру у нашій економіці (розраховано як відсоток ВНП), але з того часу він зменшувався. Проте дефіцити бюджету все ж перевищують 200 млрд. дол. щорічно і стали предметом законодавчого процесу (закон Грама — Радмена) і гострих суперечок між президентом і Конгресом протягом останніх років.

Ви могли зустрічати у пресі або на телебаченні твердження, що такі дефіцити небажані, бо зрештою вони ведуть до інфляції. Ми дослідимо обгрунтованість або необгрунтованість таких тверджень насамперед через вивчення впливу фінансування цих дефіцитів на проведення монетарної політики і відповідно до цього дослідимо, чому ці дефіцити можуть вести до вищих темпів зростання кількості грошей, вищого темпу інфляції і вищих процентних ставок.

ДЛЯ ЧОГО ВИВЧАЮТЬ БАНКІВСЬКУ СПРАВУ?

2

1990

0

-1 -

-2

-З

Дефіцит/ВНП (%

-4

-5

-6

1950

1960

1970

1980

Графік 1.5. Надлишок державного бюджету (+) або дефіцит (-) як відсоток ВНП: 1959—1990 рр.

Джерело: Economic Report of the President.

Надлишок/ВНП (%)

Другою важливою темою цієї книги є банківська справа. Банки — це фінансові інститути, які залучають депозити і надають позички. Термін «банки» означає такі інститути, як комерційні банки, ощадні і позичкові асоціації, взаємні ощадні банки і кредитні спілки. Банківська справа стала останнім часом важливою темою у випусках новин. Банкрутства комерційних банків почалися за найвищих ставок з часів «великої депресії», і криза ощадно-позичкових асоціацій вимагала величезних застав, що коштували платникам податків понад 100 млрд. дол. Банки відіграють істотну роль у вивченні грошей і економіки через те, що вони:

забезпечують канал зв’язку між тими, хто хоче заощаджувати, і тими, хто хоче інвестувати;

відіграють важливу роль у визначенні кількості грошей в економіці;

є одним із джерел швидких фінансових інновацій, тобто нині розширюються ті шляхи, через які ми можемо інвестувати наші заощадження.

Фінансове посередництво

Якби ви хотіли надати позичку IBM або General Motors, то вам не потрібно йти безпосередньо до президента компанії і пропонувати йому позичку. Замість цього більшість із нас надають позички таким компаніям, користуючись послугами посередників, що відомі як фінансові посередники. Такі інститути, як комерційні банки, ощадні і позичкові асоціації, взаємні ощадні банки, кредитні спілки, страхові компанії, взаємні фонди, пенсійні фонди та фінансові компанії, позичають кошти в тих, хто їх заощадив, і надають позички всім іншим.

Банки є фінансовими посередниками, з якими пересічна особа взаємодіє найчастіше. Коли хтось потребує позички для придбання будинку або автомобіля, то він звичайно отримує її зі свого місцевого банку. Більшість американців тримають велику частину свого фінансового майна в банках у формі поточних рахунків, ощадних рахунків або кількох інших видів банківських депозитів. Фінансове посередництво є важливим видом діяльності в економіці, позаяк воно дозволяє переміщення коштів від тих, хто, можливо, не забезпечив би їх продуктивного застосування, до тих, хто може це зробити. У цей спосіб фінансові посередники можуть допомогти створити ефективнішу і динамічнішу економіку.

Оскільки банки — найбільші фінансові посередники у нашій економіці, вони заслуговують детального вивчення. Ми з’ясуємо, як вони управляють своїми активами і пасивами, щоб дістати прибуток, як регулюються урядом і чому банківська система нині перебуває у такому поганому стані. Крім того, ми проаналізуємо діяльність і регулювання інших фінансових посередників, таких, як страхові компанії, пенсійні фонди і взаємні фонди.

Банківська справа і пропозиція грошей

Банки відіграють важливу роль в емісії грошей, але не шляхом друкування двадцятидоларових банкнот, а через надання позичок. Банківські позички створюють депозитні поточні рахунки, компонент грошей. Ми розглянемо, як банки вирішують питання про надання позичок, для того щоб зрозуміти, як визначається пропозиція грошей і чому проведення монетарної політики є складним завданням.

Фінансова інновація

В економіці вона застосовується для того, щоб ви могли отримати доход за допомогою високих процентних ставок на ваші заощадження. Якби ви були пересічною особою, що отримує середню заробітну плату з невеличкою сумою заощаджень, то донедавна ви змогли б покласти її на ощадний рахунок з низькою процентною ставкою. Сьогодні люди з невеликими сумами заощаджень мають широкий вибір того, що вони можуть робити з їхніми заощадженями. Наприклад, вони можуть покласти свої кошти на нау-рахунки (обігові накази про вилучення) і на взаємні фонди грошового ринку. Обидва вклади дозволяють їм виписувати чеки на їхні рахунки і ще заробляти вищі ставки процента. Щоб побачити, чому розвинулися ці можливості вибору, ми з’ясуємо, як і чому з’являється фінансова інновація.

Ми також вивчимо фінансову інновацію, бо вона показує нам, як творчий підхід до частини фінансових інститутів може привести до вищих прибутків. Побачивши, як і чому фінансові інститути були творчими в минулому, ми зможемо краще збагнути, як вони можуть бути творчими у майбутньому. Ці знання забезпечать нам непогану основу для розуміння того, як фінансова система може змінитися у майбутньому.

Швидкий темп фінансових інновацій означає, що багато обмежень, накладених урядом на банківську систему, застаріли чи навіть гірше -— шкодять здоров’ю фінансової системи. Швидкі зміни у нормах регулювання супроводжувалися швидкими фінансовими інноваціями. Розуміння того, як і чому регулювання дозволяє нам передбачити еволюціонування банків у майбутньому, зберігає наші знання про банки і їхню роль у визначенні пропозиції грошей і не дає їм застаріти.

ЧОМУ МИ ВИВЧАЄМО ФІНАНСОВІ РИНКИ?

Фінансові ринки допомагають переміщати кошти від тих, хто має їх у надлишку, до тих, хто відчуває в них нестачу. Фінансові ринки, такі, як ринки облігацій і акцій, можуть бути важливими у спрямуванні коштів від тих, хто не використовує їх продуктивно, до тих, хто це буде робити, внаслідок чого досягається вища ефективність економіки. Діяльність на фінансових ринках також безпосередньо впливає на наші статки і на поведінку ділових фірм.

Ринок облігацій

Ринок облігацій є особливо важливим для економічної активності, позаяк на ньому визначаються процентні ставки. Оскільки різні процентні ставки мають властивість змінюватися в одному напрямку, економісти часто розглядають процентні ставки в цілому і посилаються на поняття «процентна ставка». Проте, як можна побачити з графіка 1.6, процентні ставки по декількох видах облігацій іноді істотно різняться між собою. Процентна ставка на тримісячні векселі Державної скарбниці США, наприклад, коливається більше, ніж інші процентні ставки, і ставка на облігації корпорації Ваа (облігації середньої корпорації) є вищою в середньому за інші процентні ставки, і розрив між нею та іншими ставками став більшим у 1970-і роки.

Ми з’ясуємо, як у цих процентних ставках відбуваються зміни і чому процентні ставки на різні облігації відрізняються.

Ринок акцій

Значення цього ринку випливає з того факту, що до нього прикладається просто слово «ринок». На ринку акцій іде торгівля вимогами на доходи корпорацій (пай у капіталі). Цей ринок є найпоширенішим фінансовим ринком США. Великі коливання у курсах акцій на фондовій біржі також займають багато місця у випусках вечірніх новин. Люди часто висловлюють свою думку з приводу того, куди прямує ринок, і часто можуть розказати вам про свої останні великі здобутки (хоча ви рідко зможете почути про їхні великі найсвіжіші втрати). Увагу, яку привертає до себе цей ринок, можна найкраще пояснити одним простим твердженням: це місце, де люди можуть швидко розбагатіти.

Як видно з графіка 1.7, курси акцій були надзвичайно мінливими. Вони суттєво зросли у 1950-і роки і досягли піку у 1966 році. Далі коливалися в той чи інший бік аж до 1973 р. і цього ж року різко

Процентна ставка (%)

Графік 1.6. Процентні ставки на вибрані облігації: 1950 —1990 рр.

Джерела: Federal Reserve Bulletin and Citibase databank.

впали. Курси акцій суттєво зросли на початку 1980-х років під час бурхливого піднесення на ринку акцій, коли індекс Доу-Джонса 25 серпня 1987 року сягнув піку— 2722 пунктів.

Після 17 %-го падіння протягом наступних півтора місяців ринок акцій зазнав найстрімкішого одноденного падіння, яке ввійшло в історію під назвою «чорного понеділка», 19 жовтня 1987 p., коли індекс Доу- Джонса впав більш як на 500 пунктів, тобто відбулося 22 %-не падіння. Ці значні коливання в курсах акцій відбилися на добробуті людей і, як наслідок, на їхній готовності до витрачання.

Ринок акцій є також важливим фактором інвестиційних рішень фірм, тому що курси акцій впливають на суму коштів, котру можна мобілізувати через продаж нових випущених акцій для фінансування інвестиційних видатків. Вища ціна на акції фірми забезпечує зростання суми коштів, яку можна використати для купівлі устаткування або будівель.

Ми з’ясуємо, як курси поводяться і реагують на інформацію ринку. Ми також побачимо, що монетарна політика може впливати на курси акцій, які, в свою чергу, позначаються на діловому циклі.

Валютний ринок

Ціна валюти однієї країни, що виражена в іншій валюті, називається валютним, або обмінним, курсом. Графік 1.8 показує обмінний курс

Індекс Доу-Джонса

Графік 1.7. Курси акцій, виміряні індексом Доу-Джопса: 1950—1990 рр.

Джерело:              Citibase

databank.

американського долара з 1970 р. по 1990 р. (виміряний як вартість американського долара через кошик іноземних валют). Коливання цін на цьому ринку також було значним. Долар значно послабився з 1971 р. до 1973 p., не набагато піднявся у вартості до 1976 р. і впав до низької позначки у 1978—1980 рр. З 1980 р. до початку 1985 р. курс долара невпинно зростав, але з того часу його вартість суттєво знизилася.

Що означали такі коливання обмінного курсу для американської громадськості і фірм? Зміна обмінного курсу мала безпосередній вплив на американських споживачів, тому що впливала на вартість іноземних товарів. Коли у 1985 році англійський фунт коштував приблизно 1,30 дол., то британські товари вартістю 100 фунтів (наприклад, шотландські светри) коштували 130 дол. З ослабленням долара вартість англійського фунта зросла до 1,90 долара у 1990 році, і ті самі шотландські светри вартістю 100 фунтів вже коштують 190 дол. Звідси бачимо, що слабший долар призводить до подорожчання іноземних товарів, робить відпочинок в Англії дорожчим та зменшує кількість споживання вашого

Індекс (100 = березень 1973 р.)

Графік 1.8. Обмінний курс долара США: 1970 —1990 pp.

Джерела: Federal Reserve Bulletin and Citibase databank.

улюбленого імпортного французького сиру. Результатом є те, що американці зменшать купівлю іноземних товарів і збільшать споживання вітчизняних товарів (таких, як подорожі по Сполучених Штатах або американські светри).

Сильний долар, з другого боку, означає, що американські товари, які експортуються за кордон, коштуватимуть дорожче в зарубіжних країнах і іноземці купуватимуть їх менше. Експорт сталі, наприклад, різко впав, коли долар зміцнив свої позиції у 1980—1985 рр. Сильний долар був вигідним для американських споживачів, зробивши іноземні товари дешевшими, але пошкодив американським фірмам, скоротивши кількість робочих місць і зменшивши продаж своїх товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Недавнє послаблення долара справило протилежний вплив: зробило іноземні товари дорожчими, але конкурентоспроможність американських фірм зросла. Коливання на зовнішніх валютних ринках мають важливі наслідки для американської економіки.

Ми вивчимо, як обмінні курси визначаються на зовнішніх валютних ринках, на яких долари купуються і продаються за іноземну валюту. Нарешті, ми побачимо, як обмінний курс може впливати на пропозицію грошей у Сполучених Штатах і як монетарна політика США може впливати на обмінний курс.

ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ

Сфера грошей банківської справи і фінансових ринків є цікавою та захопливою. Ми не тільки проаналізуємо питання, що прямо впливають на наше життя — на процентні ставки по позичках і на ваші заощадження, як монетарна політика може вплинути на перспективи вашої роботи і на ціни товарів у майбутньому,— але краще зрозуміємо ті економічні явища, про які часто чуємо у випусках новин. Наше вивчення грошей, банківництва і фінансових ринків також познайомить нас з багатьма питаннями проведення економічної політики, які є предметом гарячих дискусій на політичній арені.

ПІДСУМКИ

Гроші дуже впливають на темпи інфляції, ділові цикли і процентні ставки. Оскільки ці економічні змінні є такими важливими для стану всієї економіки, слід зрозуміти, що таке монетарна політика і як вона проводиться. Нам потрібно з’ясувати, як приймається державний бюджет, бо він може бути визначальним фактором у проведенні монетарної політики.

Банки є найважливішими із числа фінансових посередників, що спрямовують кошти від тих, хто не може їх продуктивно використати, до тих, хто це може зробити. Банки також відіграють вирішальну роль в емісії грошей і мали важливе значення у швидкому поступі недавніх фінансових інновацій.

3. Діяльність фінансових ринків безпосередньо впливає на статки індивідів, на поведінку торгових фірм і на ефективність нашої економіки в цілому. Три фінансових ринки заслуговують особливої уваги: ринки облігацій (де визначаються процентні ставки), ринки акцій (які впливають на статки людей), іноземні валютні ринки (через те що коливання обмінного курсу має такі важливі наслідки для американської економіки).

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

гроші (пропозиція грошей) загальний рівень цін інфляція темп інфляції монетарна теорія сукупний обсяг виробництва норма безробіття ділові цикли

спад

процентна ставка монетарна політика дефіцит бюджету банки

фінансові посередники фінансові ринки обмінний валютний курс

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1, Темпи інфляції у Сполучених Штатах протягом останніх кількох років зростали чи падали? Що можна сказати про процентні ставки?

Якщо історія повториться і ми спостерігатимемо зниження темпу зростання кількості грошей, що станеться з:

а)              реальним обсягом виробництва;

б) темпом інфляції;

в) процентними ставками.

3. Коли мала місце остання рецесія? *

4. Коли процентні ставки падають,

як може змінитися ваша економічна поведінка?

5. Чи гадаєте ви, що якась фінансова інновація за останні десять років вплинула на вас особисто? Ваше матеріальне становище поліпшилося чи погіршилося? Чому?

6. Чи погіршується матеріальне ста

новище кожного, коли процентні ставки зростають?

Поясніть впливи падіння курсів акцій на готовність споживачів витрачати і на готовність фірм

інвестувати у нове устаткування та будівлі.

Погляньте на графік 1.8: у які роки ви б радше відвідали Великий Каньйон в Арізоні, а не лондонський Тауер?

Коли долар вартісніший стосовно валют інших країн, то ви охочіше купували б джинси американського чи французького виробництва? Американські фірми, що продукують джинси, більше задоволені сильним чи слабким доларом? Що можна сказати в цій ситуації про американську компанію, яка займається імпортом джинсів у Сполучені Штати Америки?

Додаток до розділу 1

ВИЗНАЧЕННЯ СУКУПНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА, ДОХОДУ І РІВНЯ ЦІН

Оскільки ці терміни застосовуються так часто впродовж всієї книжки, варто мати чітке розуміння визначення сукупного обсягу виробництва, доходу і рівня цін.

СУКУПНИЙ ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА І ДОХОД

Найширше застосовуваним вимірником сукупного обсягу виробництва є валовий національний продукт (ВНП), який визначається як вартість всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці протягом року. Цей вимірник ВНП не містить в собі два види статей, які на перший погляд ви могли б помилково вважати такими, що містяться у ВНП. Купівля товарів, що вироблені у минулому,— хай то полотно пензля Рембрандта чи будинок, збудований двадцять років тому,— не враховуються як частина ВНП. Не враховується у ВНП також купівля акцій та облігацій. Ніщо з цього не входить у ВНП, бо це не товари і послуги, що вироблені протягом даного року. Проміжні товари, що застосовуються у виробництві кінцевих товарів і послуг, такі, як цукор у шоколадному барі або енергія для виробництва сталі, також не враховуються окремо як частина ВНП, бо це означало б подвійний рахунок, оскільки вартість кінцевих товарів уже містить в собі вартість проміжних товарів.

Сукупний доход — це сумарний доход на фактори виробництва (землю, працю і капітал) від виробництва товарів і послуг в економіці протягом року і дорівнює сукупному обсягу виробництва. Оскільки оплата за кінцеві товари і послуги фактично повинна повертатися до власників факторів виробництва як доход, подоходні надходження дорівнюють оплаті за кінцеві товари і послуги. Якщо, наприклад, сукупний обсяг виробництва в економіці становить 5 трлн. дол., то сума доходів в економіці (сукупний доход) також дорівнює 5 трлн, дол.

ВІДМІННІСТЬ МІЖ РЕАЛЬНИМИ І НОМІНАЛЬНИМИ ВЕЛИЧИНАМИ

Коли сумарна вартість кінцевих товарів і послуг обчислюється у поточних цінах, то отриманий результат називають номінальним ВНП. Слово «номінальний» означає, що вартість ВНП вимірюється у поточних цінах. Якби всі ціни подвоїлися, але фізичний обсяг виробництва товарів і послуг залишався б попереднім, то номінальний ВНП подвоївся б, хоча обсяг споживання людей не подвоївся б, бо товарів і послуг не стало вдвічі більше. Як наслідок, номінальні змінні можуть бути оманливими показниками економічного добробуту.

Надійний показник економічного добробуту вимірює його через ціни базового року, тобто 1982 р. Валовий національний продукт, що виміряний у постійних цінах, називається реальним ВНП. Слово «реальний» вказує, що вартості вимірюються у постійних цінах. Реальні змінні, отже, вимірюють кількості товарів і послуг і не змінюються, щойно змінилися ціни. Вони змінюються тільки тоді, коли фактичні кількості товарів і послуг змінилися.

Невеликий приклад зробить відмінність між номінальними і реальними величинами яснішою. Припустімо, що ви маєте номінальний доход ЗО 000 дол. у 1992 p., тоді як у 1982 р. ваш номінальний доход становив 15 000 дол. Якби всі ціни подвоїлися з 1982 р. по 1992 p., чи ваше матеріальне становище поліпшилося б? Відповідь — «ні». Хоча ваш доход подвоївся, але за ваші ЗО 000 дол. ви купите таку ж кількість товарів (але за подвоєними цінами). Показник реального доходу означає, що ваш доход мовою товарів і послуг залишився попереднім. За нього можна купити лише попередню кількість благ. Виміряний у цінах 1982 p., 30-тисячний номінальний доход 1992 р. становив би лише 15 000 дол. реального доходу. Оскільки ваш реальний доход фактично однаковий у ці два роки, то ваше матеріальне становище залишається без змін у 1992 р. у порівнянні з 1982 р.

Оскільки реальні змінні вимірюють кількості мовою реальних товарів і послуг, вони, як правило, цікавіші, ніж номінальні змінні. У цьому підручнику аналіз сукупного обсягу виробництва і сукупного доходу завжди стосуватиметься реальних величин (таких, як реальний ВНП).

ЗАГАЛЬНИЙ РІВЕНЬ ЦІН

У цьому розділі ми визначили загальний рівень цін як показник середнього рівня цін в економіці. Два показники загального рівня цін звичайно зустрічаються в економічних даних. Перший показник — це ВНП-дефлятор, який визначається як:

,              номінальний ВНП

ВНП-дефлятор =               „              ртттт—

^              ^ реальний ВНП

Якщо у 1992 р. номінальний ВНП становить 6 трлн. дол., а реальний ВНП у цінах 1982 р.— 4 трлн. дол., то ВНП-дефлятор є:

6 трлн, дол. _ j 50 4 трлн. дол. ’

ВНП-дефлятор означає, що в середньому ціни зросли на 50 % з 1982 р. Типові показники рівня цін виражаються як індекси цін, що складають рівень цін для базового року (у нашому прикладі 1982 р.) як 100. Отже, ВНП-дефлятор для 1992 р. було б записано як 150.

Іншим популярним вимірником загального рівня цін, що найчастіше повідомляється засобами масової інформації, є індекс споживчих цін (ІСЦ). ІСЦ вимірюється шляхом оцінки «кошика» товарів і послуг, що купується типовою міською сім’єю за певний проміжок часу, скажімо, один місяць. Якщо протягом року вартість цього «кошика» товарів і послуг зросла з 500 дол. до 600 дол., тоді ІСЦ зріс на 20 %. ІСЦ також виражається як ціновий індекс, з базовим роком, що дорівнює 100.

І ІСЦ, і ВНП-дефлятор як вимірник рівня цін можуть застосовуватися для переведення, або, як кажуть, дефлярування номінальних величин у реальні величини. Це досягається шляхом ділення номінальної величини на індекс цін. У нашому прикладі, в якому ВНП- дефлятор для 1992 р. становить 1,5 (виражений як індекс 150), реальний ВНП для 1992 р. дорівнює:

6 трлн. дол. .              1ППП

15Q              =              4              ТРЛН-              Дол-              У              Цінах              1982 p.,

що відповідає даним про реальний ВНП за 1992 p., про що згадувалося вище.