Розділ 14 БАГАТОРАЗОВЕ СТВОРЕННЯ ДЕПОЗИТІВ: ВСТУП ДО АНАЛІЗУ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ

З вечірніх новин ви щойно дізналися, що за минулий тиждень пропозиція грошей збільшилася на 5 млрд. дол. Новина негайно викликає ланцюгову реакцію. Процентні ставки можуть зрости, оскільки люди очікують, що збільшення пропозиції грошей спричинить інфляцію.

Політики також реагують на новину: деякі з них критикуватимуть Федеральну резервну систему за сприяння інфляції шляхом надмірного збільшення пропозиції грошей. Інші ж звинуватять Федеральну резервну систему за недостатнє збільшення пропозиції грошей для зменшення безробіття.

Динаміка пропозиції грошей впливає на загальний стан економіки, а отже, на усіх нас. Тому нам потрібно зрозуміти, як визначається пропозиція грошей? Хто її контролює? Що її змінює? Як можна поліпшити контроль над нею? В цьому і наступних розділах ми спробуємо відповісти на ці запитання, досліджуючи процес формування пропозиції грошей детально, тобто розглядаючи механізми, що визначають рівень їх пропозиції.

Оскільки депозити в банках є найбільшим компонентом пропозиції грошей, то з’ясування того, як вони створюються,— це перший крок до розуміння процесу формування пропозиції грошей. В цьому розділі в загальних рисах з’ясовано, яким чином банківська система створює депозити. Крім цього, в розділі окреслено основні будівельні блоки, що потрібні в подальших розділах для глибшого розуміння процесу формування пропозиції грошей.

ЧОТИРИ УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ

Склад учасників, що визначають пропозицію грошей, такий:

Центральний банк: державна установа, що наглядає за банківською системою і відповідає за проведення монетарної політики. В Сполучених Штатах його функції виконує Федеральна резервна система.

Банки (депозитні інститути): фінансові посередники, які приймають вклади від індивідів та інститутів і надають позики,— комерційні банки, ощадно-позичкові асоціації, взаємні ощадні банки і кредитні спілки.

Вкладники: індивіди та інститути, що мають вклади в банках.

Позичальники банків: індивіди та інститути, що беруть позики в депозитних інститутів або інститутів, які випускають облігації і продають їх депозитним інститутам.

Найважливішим із чотирьох учасників-«гравців» є центральний банк — Федеральна резервна система. Щоб дослідити процес формування пропозиції грошей, нам потрібно передусім зрозуміти функції ФРС [37].

ОГЛЯД ФЕДЕРАЛЬНОЇ РЕЗЕРВНОЇ СИСТЕМИ

Федеральна резервна система (скорочено ФРС) є центральним банком Сполучених Штатів. Вона складається з дванадцяти федеральних резервних банків, які розташовані у важливих містах (наприклад, Нью-Йорк, Чикаго, Бостон, Далас, Атланта, Сан-Франциско), та Ради керуючих Федеральної резервної системи, що перебуває у Вашингтоні.

Федеральна резервна система виконує декілька важливих функцій:

Проводить монетарну політику, впливаючи на поведінку банків, отже, на пропозицію грошей.

Здійснює кліринг чеків, тобто переміщує кошти між банками для задоволення вимог, які виникають внаслідок депонування в одному банку чеків, що були виписані на рахунок в іншому банку.

Виконує регулятивну функцію, встановлюючи правила, що регулюють діяльність банків.

Функціонування Федеральної резервної системи та проведення нею монетарної політики включають дії, що впливають на її баланс (володіння активами і пасивами). Зараз ми розглянемо спрощений баланс, який містить лише чотири статті, потрібні для аналізу процесу формування пропозиції грошей (повний баланс міститься у розділі 18).

Пасиви

До грошових пасивів, або зобов’язань Федеральної резервної системи відносять дві статті балансу: готівку в обігу і резерви.

Готівка в обігу. Федеральна резервна система здійснює емісію грошей (цих зелених клаптиків паперу у вашому гаманці з написом вгорі «Банкноти Федеральної резервної системи»). Готівка в обігу — сума грошей, що циркулює серед населення (поза банками),— є важливим компонентом пропозиції грошей. (Готівка, яку мають депозитні інститути, є також пасивом Федеральної резервної системи, але розглядається як частина резервів).

Банкноти Федеральної резервної системи (IOU — «я винен вам») є векселями ФРС для їх продавців, а також пасивами. Проте, на відміну від інших векселів, їх обіцяють оплатити продавцю виключно банкнотами ФРС, тобто замість одних векселів ФРС можна отримати інші векселі. Наприклад, якщо ви принесете Федеральній резервній системі стодоларову банкноту і вимагатимете оплати, то можете отримати дві 50-доларові, п’ять 20-доларових, десять 10-доларових або сто 1-дола- рових банкнот.

Люди охочіше приймають векселі Федеральної резервної системи, аніж будь-які інші, бо банкноти ФРС є визнаним засобом обміну, тобто їх приймають як засоби платежу, і тому вони функціонують як гроші. На жаль, ніхто не може переконати людей, що інші векселі коштують більше, ніж папір, на якому вони написані [39].

Резерви. Всі банки мають рахунки у Федеральній резервній системі, на яких тримають депозити. Депозити у Федеральній резервній системі плюс готівка, якою фізично володіють банки (що нагромаджена в сховищах банку), становлять резерве. Резерви є активами для банків, але пасивами для Федеральної резервної системи, бо банки в будь-який час можуть вимагати по них платежів і ФРС зобов’язана задовольняти ці вимоги, виплачуючи банкнотами Федеральної резервної системи.

Сумарні резерви можна поділити на дві групи: резерви, що Федеральна резервна система вимагає нагромаджувати (обов\'язкові резерви), і будь-яка сума додаткових резервів, якою банки вважають за потрібне володіти (надлишкові резерви). Наприклад, Федеральна резервна система може вимагати, щоб на кожен долар вкладів у депозитному інституті в резервах перебувала певна частка (скажімо, 10 центів). Цю частку (10 %) називають нормою обов\'язкових резервів. Федеральна резервна система не сплачує нині жодних процентів на резерви.

Активи

Згадані дві статті активів у балансі Федеральної резервної системи важливі з двох причин. По-перше, зміни в цих статтях активів ведуть до зміни резервів і, отже, до зміни пропозиції грошей. По-друге, оскільки ці активи (урядові цінні папери і надані дисконтні позики) дають проценти, в той час як пасиви (готівка в обігу і резерви) їх не дають, то Федеральна резервна система заробляє мільярди доларів щорічно — її активи забезпечують доход, а пасиви не викликають жодних витрат. Хоча більшість своїх доходів Федеральна резервна система повертає федеральному уряду, та деяку їх частину витрачає на «поважні потреби», такі, як підтримка досліджень в галузі аналітичної економії.

Урядові цінні папери. Ця група активів містить цінні папери, випущені Скарбницею США, якими володіє ФРС. Як побачимо, Федеральна резервна система забезпечує резервами банківську систему, купуючи цінні папери і збільшуючи, отже, свій портфель цінних паперів. Нагромадження урядових цінних паперів, якими володіє ФРС, веде до збільшення пропозиції грошей.

Дисконтні позики. Федеральна резервна система може забезпечити резервами банківську систему, надаючи банкам дисконтні позики. Збільшення дисконтних позик також може бути джерелом збільшення пропозиції грошей. Процентну ставку, по якій банки сплачують ці позики, називають обліковою, або дисконтною ставкою.

БАГАТОРАЗОВЕ СТВОРЕННЯ ДЕПОЗИТІВ: ПРОСТА МОДЕЛЬ

З’ясувавши основні функції Федеральної резервної системи та механізм функціонування банків (розділ 9), ми тепер маємо потрібні аргументи для пояснення процесу створення депозитів. Коли Федеральна резервна система надає банківській системі 1 дол. додаткових резервів, то депозити збільшуються на суму, в декілька разів більшу. Цей процес називають багаторазовим створенням депозитів. Розпочнімо з розгляду ролі Федеральної резервної системи і побачимо, яким чином її дії ведуть до збільшення резервів.

Яким чином Федеральна резервна система забезпечує резервами банківську систему

Існує два способи забезпечення Федеральною резервною системою додаткових резервів банківській системі:

ФРС може надавати позики банкам.

ФРС може купувати урядові облігації.

Позики байкам. Припустімо, що Федеральна резервна система надає Першому національному банку дисконтну позику в сумі 100 дол. Одночасно з наданням позики вона кредитує на цю суму рахунок Першого національного банку у Федеральній резервній системі. Резерви банку зростають на 100 дол., в той час як його позики у Федеральній резервній системі також зростають на 100 дол.:

Такі ж самі статті з’являються у Т-рахунку Федеральної резервної системи, але у протилежних підрозділах. Для Федеральної резервної системи резерви є пасивами (що виплачують на вимогу), а дисконтні позики — активами (дають доход Федеральній резервній системі).

Ви можете бачити, що Федеральна резервна система забезпечує резервами банківську систему, надаючи банкам позики.

Купівля урядових облігацій. Купівлю (або продаж) Федеральною резервною системою облігацій на відкритому ринку називають операцією па відкритому ринку. Припустімо, що Федеральна резервна система купує в Першого національного банку на 100 дол. облігацій і оплачує купівлю чеком, виписаним на рахунок резервів Першого національного банку. Тоді Перший національний банк депонує чек у Федеральній резервній системі, і вона кредитує рахунок резервів Першого національного банку. Чистий результат операції на відкритому ринку позначиться на балансі Першого національного банку так: зменшиться на 100 дол. сума його цінних паперів, в той час як резерви збільшаться на 100 дол.

Федеральна резервна система виявляє, що її пасиви збільшилися на 100 дол., адже резерви збільшилися на цю суму. Однак вона має зараз додаткові облігації на суму 100 дол., що відображено в підрозділі її активів як збільшення урядових цінних паперів на 100 дол. Її Т-рахунок виглядає так:

Як бачите, Федеральна резервна система може контролювати розмір резервів, змінюючи суму урядових цінних паперів, якими вона володіє, через операції на відкритому ринку [40]. Пам’ятаючи про це, ми тепер з’ясуємо, як збільшення резервів може створювати депозити.

Створення депозитів: окремий банк

Коли Федеральна резервна система купила на 100 дол. облігацій в Першого національного банку, то резерви банку збільшуються на 100 дол. Щоб проаналізувати, що банк робитиме з цими додатковими резервами, припустімо, що банк не зацікавлений тримати надлишкові резерви, бо вони не дають йому процентів. Аналіз розпочнемо з такого Т-рахунку:

Через те що на чекових рахунках банків не відбулося збільшення, обов’язкові резерви не змінюються. Банк виявляє, що додаткові 100 дол. резервів означають збільшення його надлишкових резервів на 100 дол. Припустімо, банк вирішує надати позику в сумі 100 дол., що дорівнює зростанню надлишкових резервів. Коли банк надає позику, то відкриває для позичальника чековий рахунок і переказує суму позики на цей рахунок. В такий спосіб банк змінює свій баланс, збільшуючи пасиви на 100 дол. чекових депозитів. Водночас збільшуються його активи на суму позики в 100 дол. В результаті його Т-рахунок має вигляд:

Банк, надаючи позику, створює чековий депозит. Оскільки чекові депозити є частиною пропозиції грошей, то процес надання банком позики фактично створив гроші.

З таким поточним балансом Перший національний банк все ще має надлишкові резерви, які він може надати в позику. Проте ці резерви не залишаються в банку надовго. Позичальник отримав позику не для того, щоб залишити в Першому національному банку 100 дол. без використання, а для придбання товарів і послуг в інших осіб та корпорацій. Коли позичальник купує ці товари та послуги, виписуючи чеки, які будуть депоновані в інших банках, то ці резерви у сумі 100 дол. залишать Перший національний банк. Банк не може без ризику надати в позику суму понад надлишкові резерви, що перебували в банку до надання позики.

Кінцевий Тфахунок Першого національного банку має вигляд:

Збільшення на 100 дол. резервів було перетворено в додаткові позики в 100 дол. Першого національного банку плюс додаткові 100 дол.

вкладів, які були зроблені в інших банках. (Всі чеки, виписані на рахунок у Першому національному банку, швидше вкладаються в банки, ніж перетворюються в готівку, бо ми припускаємо, що люди не зацікавлені володіти будь-якою додатковою сумою готівки). Розгляньмо, що станеться з цими вкладами в інших банках.

Створення депозитів: банківська система

Щоб спростити аналіз, припустімо, що 100 дол. депозитів, створених позикою, наданою Першим національним банком, депоновані в банк А і що цей банк та решта банків не мають надлишкових резервів. Т-рахунок банку А набуває вигляду:

Якщо норма обов’язкових резервів дорівнює 10 %, то цей банк виявляє, що його обов’язкові резерви збільшуються на 10 дол., залишаючи 90 дол. надлишкових резервів. Оскільки банк А (як і Перший національний банк) не зацікавлений володіти надлишковими резервами,

и

то він надасть в позику всю суму. Його надані позики і чекові депозити збільшаться тоді на 90 дол. Проте, коли позичальник витратить ці 90 дол. чекових депозитів, то вони і резерви банку А зменшаться на цю суму. Чистий результат полягатиме в тому, що Т-рахунок банку А матиме такий вигляд:

Якщо гроші, витрачені позичальником, якому банк А надає позику в 90 дол., депоновані в іншому банку, наприклад, у банку Б, то Т-рахунок банку Б запишемо як:

Чекові депозити в банківській системі збільшилися ще на 90 дол. при загальному збільшенні в 190 дол. (100 дол. у банку А плюс 90 дол.

у банку Б). Відмінність між банком А і банком Б фактично не суттєва: отримується той же результат загального розширення депозитів. Якщо позичальник банку А виписує чек комусь, хто депонує його знову в банк А, то відбувається така ж зміна депозитів. Т-рахунок для банку Б можна застосувати і для банку А, а його чекові депозити збільшилися б на загальну суму 190 дол.

Банк Б захоче і далі змінювати свій баланс. Він повинен тримати 10 % від 90 дол. (9 дол.) як обов’язкові резерви і має 90 % від 90 дол. (81 дол.) у вигляді надлишкових резервів, які можна надати в позику. Банк Б надасть позичальнику позику у сумі 81 дол., а той її витратить. Т-рахунок банку Б матиме вигляд:

Витрачені позичальником 81 дол. з банку Б будуть депоновані в іншому банку (банку В). В результаті початкового збільшення резервів банківської системи на 100 дол. загальний обсяг чекових депозитів уже дорівнює 271 дол., тобто 100 дол. + 90 дол. + 81 дол.

Дотримуючись цього ж міркування, нібито всі банки надають в позику всі свої надлишкові резерви, подальший приріст чекових депозитів продовжуватиметься (в банках В, Г, Д тощо), що відображено в таблиці 14.1.

Отже, з початкового збільшення резервів на 100 дол. загальне розширення депозитів становитиме 1000 дол.: розширення є десятиразовим стосовно резервних вимог.

Якби банки обрали інвестування своїх надлишових резервів у цінні папери, то результат був би тим же. Якби банк А використав свої надлишкові резерви і купив цінні папери, замість того щоб надати позики, то його Т-рахунок виглядав би таким чином:

Коли банк купує цінні папери на 90 дол., то виписує чек продавцю цінних паперів, який, в свою чергу, вкладає 90 дол. у банк, скажімо, банк Б. Чекові депозити банку Б зростають на 90 дол., і процес розширення депозитів такий, як і раніше. Незалежно від того, як

ТАБЛИЦЯ 14.1

Створення депозитів (припускається 10 %-ні резервні ВИМОГИ та збільшення резервів на 100 дол.)

банк використовує надлишкові резерви — надає позики чи купує цінні папери,— вплив на розширення депозитів однаковий.

Ви можете побачити тепер відмінність у створенні депозитів між окремим банком та банківською системою в цілому. Оскільки окремий банк може створити депозити тільки у сумі надлишкових резервів, то він сам по собі не може гарантувати багаторазове розширення депозитів. Окремий банк не може надати в позику суму, більшу за власні надлишкові резерви. Банк втрачатиме ці резерви, бо депозити, створені в результаті надання позики, перейдуть в інші банки. Проте банківська система в цілому може індукувати багаторазове розширення депозитів. Адже коли банк втрачає свої надлишкові резерви, то ці

t*

резерви не залишають банківську систему. їх втрачає лише окремий банк. Отже, якщо кожен банк надає позики і створює депозити, то резерви переміщуються до іншого банку, який використовує їх для надання додаткових позик і створення додаткових депозитів. Як уже зазначалося, цей процес триває доти, доки початкове збільшення резервів не приведе до багаторазового розширення депозитів.

Багаторазове розширення депозитів, спричинене збільшенням резервів банківської системи, називається простим мультиплікатором депозитів, або простим депозитним мультиплікатором [41]. У нашому прикладі при 10 %-ній нормі обов’язкових резервів простий депозитний мультиплікатор дорівнює 10. Загальніше, простий депозитний мультиплікатор дорівнює оберненій величині норми обов’язкових резервів, вираженій через дріб (10 = 1/0,1). Тому формулу для багаторазового розширення депозитів можна записати так [42]:

AD = - X AR,              (14.1)

rD

де AD — зміна суми чекових депозитів у банківській системі; rD — норма обов’язкових резервів (у даному прикладі 0,1);

Лі? — зміна резервів банківської системи (в нашому прикладі 100 дол.). Багаторазове зменшення депозитів

Процес багаторазового створення депозитів повинен працювати також і в зворотному напрямку. Коли Федеральна резервна система вилучає з банківської системи резерви, то повинно відбуватися багаторазове зменшення депозитів. Щоб довести це, простежимо вплив зменшення резервів у банківській системі, припустивши, що банки не тримають жодних надлишкових резервів.

ПОРАДА

Перевірте своє розуміння багаторазового створення депозитів, записавши відповідний Т-рахунок для кожного етапу процесу багаторазового зменшення депозитів, перед тим як розглянете відповідні Т-ра- хунки в підручнику.

Наш аналіз почнемо із зменшення резервів Першого національного банку на 100 дол. (з продажу Федеральною резервною системою банку облігацій на 100 дол.). Перший національний банк виявляє, що він втратив резерви на суму 100 дол. Оскільки банк не мав жодних надлишкових резервів, то йому не вистачає 100 дол. до потрібної суми. Банк може отримати потрібні резерви, продавши цінних паперів на 100 дол. або вимагаючи погашення наданих ним позик на суму 100 дол. При продажу цінних паперів банк отримає 100 дол. чеками,

виписаними на рахунок в іншому банку, що будуть депоновані у Федеральній резервній системі, збільшуючи тим самим його резерви на цю суму. Так само погашення наданої позики буде також здійснено чеками, виписаними на рахунок в іншому банку. В обох випадках резерви Першого національного банку збільшаться на 100 дол., але банк, на який виписані чеки (банк А), втратить 100 дол. чекових депозитів і 100 дол. резервів. Т-рахунок банку А в цьому разі виглядатиме так:

Банк А тепер виявить, що не може задовольнити резервні вимоги — йому не вистачатиме 90 дол. Резерви банку зменшилися на 100 дол., але й обов’язкові резерви теж зменшилися на 10 дол. (10 % від зменшення на 100 дол. чекових депозитів). Щоб покрити нестачу резервів, банк А зменшить суму наданих позик або цінних паперів на 90 дол., перетворивши свій Т-рахунок так:

Якщо чеки, які отримає банк А внаслідок зменшення своїх позик або цінних паперів, були виписані на рахунок в банку Б, то банк Б матиме такий Т-рахунок:

Банк Б відчуває тепер нестачу резервів у розмірі 81 дол. (90 дол.— 10 % X 90 дол.). Це зменшує його позики і цінні папери на цю суму, водночас зменшуючи чекові депозити іншого банку на 81 дол. Цей процес продовжується, внаслідок чого сума чекових депозитів у банківській системі змінюється так:

-100 дол. - 90 дол. - 81 дол. - 72,90 дол. - 65,61 дол. - 59,05 дол.              -              1000 дол.

Ви бачите, що процес багаторазового зменшення депозитів є симетричним до процесу багаторазового створення депозитів.

Виведення формули для багаторазового створення депозитів

Формулу для багаторазового створення депозитів можна вивести, використовуючи математичний апарат. Ми отримаємо таку ж відповідь про залежність між зміною депозитів і зміною резервів, але значно швидше.

Припущення, що банки не тримають жодних надлишкових резервів, означає, що загальна сума обов’язкових резервів для банківської системи (RR) дорівнюватиме загальним резервам банківської системи:

RR = R.

Загальна сума обов’язкових резервів дорівнює нормі обов’язкових резервів (rD) помноженій на загальну суму чекових депозитів (D):

RR = rD X D.

Підставляємо в перше рівняння rD X D замість RR:

rD X D — R.

Ділимо обидві частини цього рівняння на rD і отримуємо:

gt;

D = А х R.

rD

Підставивши в обох частинах рівняння зміну відповідної величини (знак А позначає цю зміну), маємо:

AD = А X AR.

rD

Але це та ж сама формула для створення депозитів, яку вивели в рівнянні (14.1).

Це доведення забезпечує нам інший спосіб аналізу багаторазового створення депозитів. Воно примушує нас безпосередньо розглядати банківську систему в цілому, а не лише окремий банк. Для банківської системи в цілому створення (чи зменшення) депозитів припиниться тільки тоді, коли всі надлишкові резерви банківської системи вичерпаються; тобто банківська система буде перебувати в стані рівноваги, коли загальна сума обов’язкових резервів дорівнюватиме загальній сумі резервів, що випливає з рівняння RR = R. Коли замість RR підставити rD X D, то отримане рівняння (R = rD X D) доводить нам, яку суму повинні становити чекові депозити, щоб обов’язкові резерви дорівнювали загальній сумі резервів. Відповідно, певний рівень резервів банківської системи визначає рівень чекових депозитів. Коли банківська система перебуває в стані рівноваги, то певний рівень резервів підтримує певний рівень чекових депозитів.

У нашому прикладі норма обов’язкових резервів є 10 %. Якщо резерви збільшаться на 100 дол., то чекові депозити повинні збільшитися до 1000 дол., щоб сума обов’язкових резервів також збільшилася на 100 дол. Якщо збільшення чекових депозитів є меншим, ніж, скажімо, 900 дол., то збільшення обов’язкових резервів на 90 дол. буде меншим, ніж збільшення резервів на 100 дол., через що десь в банківській системі все ще існуватимуть надлишкові резерви. Банки, що мають надлишкові резерви, нададуть їх в позику, створюючи нові депозити, і цей процес триватиме доти, доки не будуть використані всі резерви системи. Це буде мати місце тоді, коли чекові депозити збільшаться до 1000 дол.

Ми можемо побачити наслідки цього процесу, розглядаючи Т-рахунок банківської системи в цілому (включаючи Перший національний банк), що описує цей процес:

Процедура усунення надлишкових резервів шляхом надання їх в позику означає, що банківська система (Перший національний банк, банки А, Б, В, Г тощо) продовжують надавати позики до суми в 1000 дол. доти, доки депозити не досягнуть рівня 1000 дол. В цей спосіб 100 дол. резервів підтримують 1000 дол. депозитів (в 10 разів більшу величину).

КРИТИКА ПРОСТОЇ МОДЕЛІ

Наша модель багаторазового створення депозитів, здається, підтверджує той факт, що Федеральна резервна система здатна повністю контролювати обсяг чекових депозитів, встановлюючи норму обов’язкових резервів та рівень резервів. Реальний процес створення депозитів не такий механічний, як показує проста модель. Якщо доходи від позики, наданої банком А у сумі 90 дол., не депоновані, а перебувають у вигляді готівки, то ніщо не вкладається у банк Б і процес створення депозитів на цьому припиняється. Загальне збільшення чекових депозитів дорівнює лише 100 дол.— значно менше, ніж 1000 дол., які ми розглядали в попередньому підпункті. Тому, якщо певний доход від позики використовується для збільшення сум готівки, то чекові

депозити не збільшуватимуться на такі значні суми, як про це свідчить наша ідеальна модель багаторазового створення депозитів.

Інша ситуація, яку не враховує наша модель, є та, що банки надають позики або купують цінні папери не на повну суму надлишкових резервів. Якщо банк А вирішує тримати всі 90 дол. як надлишкові резерви, то в банк Б не буде вкладено жодної суми, що також припинить процес створення депозитів. Загальне розширення депозитів знову дорівнюватиме лише 100 дол., а не 1000 дол., як у нашому прикладі. Отже, якщо банки вирішують володіти всією сумою або деякою частиною надлишкових резервів, то повне збільшення депозитів, що передбачає проста модель багаторазового створення депозитів, не відбудеться.

Попередні приклади переконливо свідчать, що Федеральна резервна система є єдиним гравцем, поведінка якого впливає на суму депозитів і, отже, на пропозицію грошей. Рішення банків стосовно величини надлишкових резервів, якою вони хочуть володіти, і рішення вкладників щодо величини готівки, яку хочуть мати, можуть спричинити зміну пропозиції грошей. У подальших розділах акцентуємо увагу на поведінці і взаємодії чотирьох гравців при побудові реальнішої моделі процесу формування пропозиції грошей.

ПІДСУМКИ

В процесі формування пропозиції грошей діють чотири гравці: а) центральний банк; б) банки (депозитні інститути); в) вкладники; г) позичальники у банків.

Центральним банком в Сполучених Штатах є Федеральна резервна система, яку скорочено називають ФРС. Вона проводить монетарну політику, здійснює кліринг чеків і виконує регулятивні функції. Федеральна резервна система має грошові зобов’язання, або пасиви (готівка в обігу і резерви), які становлять більшу частину грошової бази, або маси. Активами ФРС є урядові цінні папери та дисконтні позики, що надають банкам.

Федеральна резервна система постачає банківській системі резер

ви, купуючи облігації або надаючи банкам позики. Окремий банк може надати позик на суму його надлишкових резервів, тим самим створюючи рівну їй суму депозитів. Банківська система спричиняє багаторазове розширення депозитів, тому що кожен банк надає позику і створює депозити. Резерви переміщуються в інший банк, який використовує їх для надання позик і створення додаткових депозитів. У простій моделі багаторазового створення депозитів, у якій банки не володіють надлишковими резервами, багаторазове розширення чекових депозитів (простий депозитний мультиплікатор) дорівнює величині, оберненій до норми обов’язкових резервів.

4. Проста модель багаторазового створення депозитів має серйозні недоліки. Рішення вкладників збільшити свої суми готівки або рішення банків володіти надлишковими резервами призводять до меншого розширення депозитів,

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

центральний банк Федеральна резервна система грошова маса (база) резерви

обов’язкові резерви надлишкові резерви норма обов’язкових резервів

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Правильне, помилкове чи неви-

значене таке твердження: «Коли банк депонує певну частину своєї готівки у Федеральній резервній системі, то його резерви збільшуються».

Покажіть, що відбудеться з Т-рахунками Федеральної резервної системи і Першого національного банку, коли ФРС продає цьому банкові цінних паперів на 1000 дол. Що станеться з резервами Першого національного банку?

3. Якщо Федеральна резервна систе

ма надає Першому національному банку позику в сумі 1 млн. дол., а Перший національний банк використовує її, щоб купити у ФРС облігації на суму в 1 млн. дол., то що станеться із резервами Першого національного банку? Поясніть вашу відповідь, використовуючи Т-рахунки для Федеральної резервної системи і Першого національного банку.

ніж передбачає проста модель. Всі чотири гравці — Федеральна резервна система, банки, вкладники і позичальники в банків — мають важливе значення в процесі визначення пропозиції грошей.

облікова ставка

багаторазове створення депозитів

операції на відкритому ринку простий депозитний мультиплікатор

Перший національний банк отримує додаткові 100 дол. резервів, але вирішує не надавати їх в позику. Скільки депозитів буде створено всією банківською системою?

При відсутності інших вказівок, в усіх наступних завданнях слід припустити: норма обов\'язкових резервів для чекових депозитів — 10 %, банки не тримають жодних надлишкових резервів і суми готівки залишаються сталими.

* 5. Використовуючи Т-рахунки, покажіть, що станеться із чековими депозитами в банківській системі, коли Федеральна резервна система надає в позику Першому національному банку додатковий 1 млн. дол.

6- Використовуючи Т-рахунки, покажіть, що відбудеться з чековими депозитами у банківській системі, коли Федеральна резервна система продає Першому націо-

нальному банку              на 2 млн. дол.              ку, то що станеться з резервами

облігацій.              і чековими депозитами?

* 7.              Припустімо, що              Федеральна ре-              *10.              Якщо резерви банківської систе-

ми зростають на 1 млрд. дол. внаслідок надання дисконтних позик на 1 млрд. дол. і чекові депозити збільшуються на 9 млрд. дол., то чому банківська система не перебуває в стані рівноваги? Що відбуватиметься у банківській системі, поки не буде досягнута рівновага? Покажіть Т-рахунок банківської системи в стані рівноваги. Якщо Федеральна резервна система зменшує резерви, продаючи облігації на суму 5 млн. дол., то як виглядатиме Т-рахунок банківської системи, коли вона перебуває в стані рівноваги? Що станеться з рівнем чекових депозитів?

12. Якщо норма обов’язкових резервів на чекові депозити збільшиться до 20 %, то наскільки зростуть в процесі багаторазової мультиплікації депозити, якщо резерви зростуть на 100 дол.?

зервна система купує в Першого національного банку на 1 млн. дол. облігацій. Якщо Перший національний банк і решта банків використовують збільшення резервів, яке виникло, для купівлі тільки цінних паперів, а не надання позики, то що станеться з чековими депозитами?

Якщо Федеральна резервна система купує в Першого національ- *11. ного банку на 1 млн. дол. облігацій, але додаткові 10 % будь-яких депозитів тримає як надлишкові резерви, то якій сумі дорівнює загальне розширення чекових депозитів? (Підказка: використайте Т-рахунки, щоб показати, що станеться на кожному етапі процесу багаторазового збільшення депозитів).

Якщо вкладник банку вилучає 1000 дол. готівкою зі свого рахун-