РАЦІОНАЛЬНІ СПОДІВАННЯ: ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПОЛІТИКИ

Після другої світової війни економісти, озброєні кейнсіанськими моделями (наприклад, моделлю ISLM), що описували, як урядова політика може використовуватися для зміни зайнятості та обсягу виробництва, відчули, що ця активістська політика може зменшити амплітуду коливань ділового циклу без посилення інфляції.

У 70-і та 80-і роки такі економісти, як Роберт Лукас і Томас Сарджент (тепер обидва працюють в Університеті Чикаго), застосували теорію раціональних сподівань для дослідження того, чому активістська політика приносила такі погані результати. їхній аналіз поставив під сумнів можливість застосування макроекономічних моделей для оцінки потенційних впливів політики і те, що сама політика може бути ефективною, якщо населення сподівається, що саме така політика буде проводитися у життя. Оскільки аналіз Лукаса і Сарджента мав таке серйозне значення для способу проведення політики, то його було названо революцією раціональних сподівань [133]. У цьому розділі досліджуються теоретичні основи революції раціональних сподівань. Ми почнемо з Лукасової критики, яка показує, що, оскільки сподівання важливі в економічній поведінці, важко дізнатися, якими будуть наслідки активістської політики. Потім ми проаналізуємо впливи раціональних сподівань на інструментарій сукупного попиту і сукупної пропозиції, що був розвинутий у 26 розділі через дослідження трьох моделей, які включали сподівання в різні способи.

Порівняння всіх цих трьох моделей показує, що існування раціональних сподівань робить активістську політику менш успішною і ставить питання про довір’я як про важливий елемент, що впливає на наслідки урядової політики.

ЛУКАСОВА КРИТИКА ОЦІНКИ ПОЛІТИКИ

У відомій статті «Економетрична оцінка політики: критика» Роберт Лукас висунув аргумент, що поставив під сумнів корисність загальновизнаних економетричних моделей (моделі, рівняння яких оцінюються через статистичні методики) *. Економісти розвинули ці моделі (наприклад, модель MPS, що описана у розділі 27) для двох цілей: (1) для передбачення ділової активності; (2) для оцінки впливів різних видів політики. Хоча критика Лукасом цих моделей нічого не говорила про їхню корисність як знарядь прогнозування, він твердив, що на дані моделі не можна покладатися при оцінці потенційного впливу окремих видів політики на економіку.

Для розуміння аргументу Лукаса нам спершу потрібно зрозуміти економетричну оцінку політики, тобто як економетричні моделі застосовуються для оцінки політики Як приклад, можна дослідити, як Федеральна резервна система застосовує економетричну модель (модель MPS) при прийнятті рішень про майбутній курс монетарної політики. Модель MPS містить рівняння, що описують взаємозв’язок між сотнями змінних. Припускається, що ці взаємозв’язки залишаються незмінними і оцінюються через застосування даних попереднього періоду. Скажімо, ФРС хоче знати впливи на безробіття та інфляцію від збільшення темпу зростання грошей з 5 % до 10 %. Вона запроваджує новий, вищий темп зростання грошей в модель (фактично в комп’ютер, що містить цю модель). Тоді модель забезпечує відповідь: на скільки безробіття зменшиться як результат вищого темпу зростання кількості грошей і на скільки зросте темп інфляції. Інші можливі види політики, такі, як зменшення темпу зростання грошей до 1 %, можна також ввести у модель.

Виклик Лукаса методикам оцінки політики грунтується на простому принципі теорії раціональних сподівань: той спосіб, через який сподівання формуються (взаємозв’язок сподівань з минулою інформацією), змінюється, коли поведінка прогнозованих змінних трансформується. Тому, коли політика змінюється, то взаємозв’язок між сподіваннями і минулою інфляцією зміниться. А оскільки сподівання впливають на економічну поведінку, то взаємозв’язок в економетричній моделі також зміниться. Економетрична модель, яка використовує минулі дані, більше не даватиме правильних результатів для оцінки реакції на цю зміну політики.

Приклад Лукасової критики: структура процентних ставок за строком

Найкращий спосіб для розуміння доказу Лукаса — це розглянути конкретний приклад, який включає тільки одне рівняння, що є типовим для економетричних моделей: рівняння структури за строком. Це рівняння пов’язує довгострокову процентну ставку з поточними і минулими значеннями короткострокової процентної ставки. Це одне із найважливіших рівнянь у кейнсіанських економетричних моделях, бо саме довгострокова процентна ставка, а не короткострокова, типово розглядається як така, що впливає на сукупний попит.

У розділі 7 ми дізналися, що довгострокова процентна ставка пов’язана з середньою у сподіваних майбутніх короткострокових процентних ставках. Припустімо, що в минулому короткострокова ставка зростала, а далі шведко впала знову, тобто її зростання було типово тимчасовим. Оскільки теорія раціональних сподівань стверджує, що будь-яке зростання короткострокової процентної ставки є тимчасовим, то це зростання повинно справити тільки мінімальний вплив на середню зі сподіваних майбутніх короткострокових ставок. Дане зростання спричинить підвищення довгострокової процентної ставки на незначну величину.

Припустімо, що ФРС хоче оцінити, що станеться з економікою, коли вона проводитиме політику, що імовірно збільшить короткострокову процентну ставку з поточного значення 10 % до постійно вищого — 12 %. Рівняння строкової структури процентних ставок, в яке закладалися минулі дані, покаже, що буде невелика зміна у довгостроковій процентній ставці. Проте, коли індивіди усвідомлять, що короткострокова процентна ставка зростає до постійно вищого рівня, тоді з теорії раціональних сподівань випливає, що індивіди більше не вважатимуть, що зростання короткострокової процентної ставки буде тимчасовим. Замість цього, коли вони побачать, що процентна ставка зросла до 12 %, то чекатимуть суттєвого зростання середньої з майбутніх короткострокових процентних ставок. Тому довгострокова процентна ставка зросте значною мірою, а не на малу величину, як це випливає з рівняння структури процентних ставок за строком. Ви можете побачити, що оцінка імовірного наслідку зміни Федеральною резервною системою політики за допомогою економетричних моделей може бути дуже неточною.

Приклад зі структурою процентних ставок за строком демонструє інший аспект Лукасової критики оцінки політики на економетричних моделях. Впливи певного виду політики вирішальною мірою залежать від сподівань населення щодо цієї політики. Якщо населення вважає, що зростання короткострокової процентної ставки просто буде тимчасовим, тоді, як ми бачили, реакція довгострокових процентних ставок буде незначною. Якщо, з другого боку, населення очікує, що зростання буде постійним, то реакція довгострокових процентних ставок буде значно сильнішою. Лукасова критика оцінки політики не лише вказує, що загальноприйняті економетричні моделі не можуть застосовуватися для визначення політики, але також показує, що сподівання населення щодо політики впливатимуть на реакцію щодо цієі політики.

Рівняння структури процентних ставок за строком, що аналізувалося тут, є лише одним із багатьох рівнянь в економетричних моделях, яких стосується Лукасова критика. По суті, Лукас у своєму класичному творі з економетричної оцінки політики використовує приклади рівнянь споживання та інвестицій. Приваблива риса прикладу зі строковою структурою полягає в тому, що він має справу з прогнозами на фінансовому ринку, тобто в секторі економіки, для якого теорія та емпіричні дані дуже підтримують раціональні сподівання. Проте Лукасова критика оцінки політики повинна застосовуватися і до секторів економіки, для яких теорія раціональних сподівань більш суперечлива, бо основні принципи його критики не в тому, що сподівання завжди раціональні, а в тому, що формування сподівань змінюється, коли поведінка прогнозованої змінної змінюється. Цей менш обов’язковий принцип підтримується даними інших секторів економіки, крім фінансових ринків.

НОВА КЛАСИЧНА МАКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ

Тепер повернімося до значення раціональних сподівань для підходу на основі сукупних попиту та пропозиції, що аналізувався у розділі 26. Перша модель, яку дослідимо, розглядає сподівання як раціональні. Ця модель є новою класичною макроекономічною моделлю, розвинутою Лукасом. У ній всі ціни й заробітна плата абсолютно гнучкі щодо сподіваних змін у рівні цін, тобто зростання прогнозованого рівня цін має своїм результатом негайне і однакове зростання заробітної плати і цін, бо робітники, чекаючи зростання рівня цін, намагаються утримувати свою реальну заробітну плату від падіння.

Сукупний рівень цін, Р

Сукупний обсяг виробництва, Y

Графік 30.1. Короткострокова реакція па непередбачену сти- мулювальпу політику у повій класичній моделі.

Початково економіка перебуває в точці 1 на перетині ADj і Р2\' ASj (сподіваний рівень цін = Р;).

Цей погляд на те, як встановлюються заробітна плата і ціни, означає, що зростання сподіваного рівня цін викликає негайне переміщення ліворуч кривої сукупної пропозиції, що залишає реальну заробітну плату незмінною, а сукупний обсяг виробництва перебуватиме біля природного рівня (повна зайнятість), якщо прогнози усвідомлені. Тобто ця модель означає, що передбачена політика не впливає на сукупний обсяг виробництва і безробіття. Тільки непередбачена політика впливає на обсяг виробництва і зайнятість.

Впливи непередбаченої і передбаченої політики

Насамперед погляньмо на короткострокову реакцію на непередбачену (несподівану) політику, таку, як несподіване збільшення пропозиції грошей.

На графіку 30.1 крива сукупної пропозиції (AS х) зображається для сподіваного рівня цін Рх. Початкова крива сукупного попиту (AD[) перетинає криву ASх у точці 1, в якій рівень цін перебуває біля сподіваного рівня цін (РД а сукупний обсяг виробництва — біля природного рівня (Yn). Оскільки точка 1 є також на довгостроковій кривій сукупної пропозиції Yn, то не існує умов для переміщення кривої сукупної пропозиції. Економіка залишається в стані тривалої рівноваги.

Припустімо, що ФРС раптово вирішує, що норма безробіття надто висока, і тому здійснює купівлю облігацій на велику суму, чого на-

Сукупний рівень цін, Р

Уп

Сукупний обсяг виробництва, Y

Графік 30.2. Короткострокова реакція па сподівану стиму- лювальпу політику в новій + класичній моделі.

Стимулювальна політика переміщує криву сукупного попиту праворуч у положення AD2, але оскільки ця політика р сподівана, то крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч у положення AS2- Ми перемістилися в точку 2, де сукупний обсяг виробництва все іце перебуває біля свого природного рівня, але рівень цін зріс до Рг.

селения не чекає. Тоді пропозиція грошей зростає, і крива сукупного попиту переміщується несподівано; сподіваний рівень цін залишається на рівні Pj, а крива сукупної пропозиції залишається в положенні ASV Рівновага тепер досягається в точці 2 на перетині AD2 і AS?. Сукупний обсяг виробництва збільшується понад природний рівень до Y2-, і фактичний рівень цін збільшується до Р2-.

Якщо, з іншого боку, населення очікує, що ФРС здійснить цю купівлю цінних паперів на відкритому ринку для зменшення безробіття (адже люди пам’ятають, що це робилося в минулому), то стимулювальна політика буде передбачуваною. Результат такої передбачуваної політики зображений на графіку 30.2. Оскільки сподівання раціональні, то робітники і фірми усвідомлюють, що стимулювальна політика переміщуватиме криву сукупного попиту праворуч, і вони чекатимуть зростання сукупного рівня цін до Р2. Робітники вимагатимуть вищої заробітної плати, так щоб їхня реальна заробітна плата залишалася попередньою. Крива сукупної пропозиції тоді переміщується ліворуч у положення AS2, де вона перетинає AD2 у точці 2, рівноважній точці, в якій сукупний обсяг виробництва перебуває біля природного рівня (Yn), а рівень цін зріс до Р2.

Нова класична макроекономічна модель показує, що сукупний обсяг виробництва не збільшується як результат передбаченої стимулю- вальної політики і що економіка одразу прямує до точки тривалої рівноваги (точка 2), в якій сукупний обсяг виробництва перебуває на своєму природному рівні. Хоча графік 30.2 показує, як це відбувається,

Вставка 30.1

Доказ теореми неефективної політики

Доказ, що в новій класичній моделі сукупний обсяг виробництва обов\'язково залишається на своєму природному рівні при проведенні передбаченої стимулювальної політики, такий. У новій класичній моделі сподіваний рівень цін для кривої сукупної пропозиції має місце на її перетині з довгостроковою кривою сукупної пропозиції (див. графік 30.2). Оптимальний прогноз рівня цін дається перетином кривої сукупної пропозиції з передбаченою кривою сукупного попиту AD2. Якщо крива сукупної пропозиції перебуватиме праворуч від AS2 на графіку 30.2, то вона перетне AD2 на рівні цін, що вищий за сподіваний рівень (на перетині цієї кривої сукупної пропозиції і лінії Yn). Оптимальний прогноз рівня цін не дорівнюватиме тоді сподіваному рівню цін, внаслідок чого порушується раціональність сподівань. Подібний доказ можна навести, щоб показати, що коли крива сукупної пропозиції перебуває ліворуч від AS2, то припущення раціональних сподівань порушується. Тільки коли крива сукупної пропозиції перебуває в положенні AS2 (що відповідає прогнозованому рівню цін Рг), то сподівання раціональні, бо оптимальний прогноз дорівнює сподіваному рівню цін. Як бачимо на графіку 30.2, крива AS2 означає, що сукупний обсяг виробництва залишається на своєму природному рівні як результат передбаченої стимулювальної політики.

але ми ще не довели, чому передбачена стимулювальна політика переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч ТОЧНО в AS2 (що відповідає сподіваному рівню цін Р2) і, отже, чому сукупний обсяг виробництва обов’язково залишається на своєму природному рівні. Доказ, на жаль, дещо важкий для сприйняття і наведений у вставці 30.1.

Коли політика передбачена, то нова класична модель має таку властивість, що пов’язує її з поглядами економістів-класиків дев’ятнадцятого і початку двадцятого століть: сукупний обсяг виробництва залишається на своєму природному рівні. З іншого боку, нова класична модель допускає, що сукупний обсяг виробництва відхиляється від свого природного рівня як результат непередбачених переміщень кривої сукупного попиту. Висновок, що випливає з нової класичної моделі, досить вражаючий: передбачена політика не впливає на діловий цикл; тільки непередбачена політика впливає на перебіг ділового циклу [134].

Графік 30.3. Короткострокова реакція на стимулювальпу політику, що мепш ефективна, аніж передбачали в новій класичній моделі.

Сукупний рівень цін, Р

(сподіваний рівень цін = P??) gt;45,

’(сподіваний рівень цін = Рі)

Оскільки населення сподівається, що крива сукупного попиту переміститься в положення AD?, то крива сукупної пропозиції переміститься ліворуч в положення AS? (сподіваний рівень цін = Р?). Коли фактична стимулювальна політика не виправдає сподівань населення (крива сукупного попиту просто переміститься у положення AD2\'), то економіка перебуватиме у точці 2\