<<
>>

КЕЙНСІАНСЬКА ТЕОРЕТИЧНА СИСТЕМА І МОДЕЛЬ ISLM

fi-\'

А.

гі*.              -              ¦              ¦\'

У засобах масової інформації ви часто зустрічаєте прогнози стосовно динаміки ВНП і процентних ставок, що робляться економістами і урядовими установами.

Часом здається, що ці прогнози цілком випадкові, але економісти роблять їх на основі набору економічних моделей. Одна з моделей, що широко застосовується економістами- прогнозистами,— це модель ISLM, яка була розвинута Джоном Гіксом у 1937 р. Ця модель грунтується на аналізі, проведеному у фундаментальній книжці Джона Майнарда Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», що була опублікована у 1936 р.[100]. Модель ISLM пояснює, як процентні ставки і сумарний обсяг продукції, що вироблений в економіці (сукупний обсяг продукції, або, що рівнозначно, сукупний доход) визначається за певного незмінного рівня цін.

Модель ISLM цінна не лише тому, що її можна застосувати в економічному прогнозуванні, але вона також забезпечує глибше розуміння того, як урядова політика може впливати на сукупну економічну діяльність. У розділі 25 ми побачимо застосування цієї моделі для оцінки впливу монетарної і фіскальної політики на економіку і винесемо певні уроки щодо того, як монетарна політика може проводитися найкраще.

У цьому розділі аналіз почнемо з найпростішої аналітичної системи для визначення сукупного обсягу виробництва, в якій всі економічні «дійові особи» (споживачі, фірми і т. д.), за винятком уряду, відіграють відповідну роль. Урядова фіскальна політика (видатки і податки) вводиться у цю систему пізніше, щоб побачити, як вона може впливати на визначення сукупного обсягу виробництва. Нарешті, ми з’ясуємо всі компоненти моделі ISLM, що враховують змінні монетарної політики: пропозицію грошей і процентну ставку.

ВИЗНАЧНИКИ СУКУПНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА

Кейнс особливо цікавився поясненням динаміки сукупного обсягу виробництва, бо хотів з’ясувати, чому мала місце «велика депресія» і як урядову політику можна застосувати для збільшення зайнятості у такій економічній ситуації.

Аналіз Кейнса починається з тези, що сумарна величина попиту на обсяг виробництва в економіці є сумою чотирьох видів видатків: (1) споживчих видатків (С), сумарного попиту на споживчі товари і послуги (гамбургери, рок-концерти, відеомагні- тофони тощо); (2) планових інвестиційних видатків (І), сукупних планових видатків ділових фірм на новий фізичний капітал (верстати, комп’ютери, будівлі, сировину, багатоквартирні будинки тощо) плюс планових видатків на нові житлові індивідуальні будинки; (3) урядових видатків (G), видатків уряду на всіх його рівнях на товари і послуги (друкарські машинки, авіаносці, на оплату державних службовців тощо); (4) чистого експорту (NX), чистих видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги, що дорівнюють експорту мінус імпорт[101]. Сумарна величина попиту на обсяг виробництва економіки називається сукупним попитом (Yad), і її можна записати так:

Yad = С + / + G + NX              (24.1)

Застосовуючи звичні поняття з інструментарію попиту і пропозиції, Кейнс усвідомлював, що рівновага в економіці досягається, коли сумарна величина пропозиції продукції (сукупний обсяг виробленої продукції Y) дорівнює величині попиту на обсяг продукції (Y"1), тобто коли:

Y = Yad              (24.2)

Коли задовольняється ця рівноважна умова, то виробники здатні продати весь їхній обсяг продукції, і немає підстав змінювати обсяг виробництва. Аналіз Кейнса передбачає пояснення того, які чинники впливають на кожний компонент сукупного попиту і як сума цих компонентів може викликати збільшення обсягу виробництва, що менше за можливості економіки, внаслідок чого встановлюється неповна зайнятість.

Кейнса особливо цікавило пояснення низького рівня виробництва і зайнятості в роки «великої депресії». Оскільки інфляція не була серйозною проблемою в цей період, то Кейнс припускав, що обсяг виробництва може змінюватися за відсутності змін у цінах. Кейнс припускає, що рівень цін незмінний, тому грошова сума таких змінних, як споживчі видатки, інвестиції, сукупний обсяг виробництва тощо, не повинна пристосовуватися до змін у рівні цін, що вказало б нам, наскільки реальні величини цих змінних відхилилися від початкових.

Оскільки, за припущенням, рівень цін незмінний, то, говорячи у цьому розділі про зміни у номінальних кількостях, водночас маємо на увазі і зміни у реальних кількостях також.

Наше вивчення підходу Кейнса починаємо з простої аналітичної системи визначення сукупного обсягу виробництва, в якій роль уряду, обсяг чистого експорту і можливі впливи грошей та процентних ставок залишаються поза увагою. Оскільки припускається, що урядові видатки і чистий експорт дорівнюють нулю (G = 0 та NX = 0), то нам потрібно дослідити лише споживчі видатки для розуміння визначення сукупного обсягу виробництва. Ця проста аналітична система нереалістична, бо і урядові видатки, і монетарна політика залишаються поза аналізом, що викликає інші припущення, такі, як незмінний рівень цін. Проте ця модель варта уваги, бо вона забезпечує таке спрощення аналізу, яке допомагає зрозуміти визначальні чинники, що показують, як працює економіка. Така модель чітко передає кейнсіанську ідею, нібито економіка може залишатися на рівні сукупного обсягу виробництва, який нижчий за рівень повної зайнятості. Коли зрозуміємо цю просту аналітичну систему, то перейдемо до складніших, реалістичніших моделей.

Споживчі видатки і функція споживання

Припустімо, що ви запитали себе: що визначає кількість ваших витрат на споживчі товари і послуги? Ви, очевидно, погодитеся, що найважливішим чинником у цьому визначенні є ваш доход. Якщо він зростає, то ви готові витрачати більше. Кейнс вважав так само. Споживчі видатки пов’язані з використовуваним доходом, тобто сумарним доходом, наявним для видатків, який дорівнює сукупному доходові мінус податки (Y - Т). Він називав взаємозв’язок між використовуваним доходом (DI) і споживчими видатками (С) функцією споживання і виражав її так:

С = а + тре X DI              (24.3)

Величина тре, що називається граничною схильністю до споживання, є нахилом функції споживання (АС/АDI) і відображає зміни у споживчих видатках внаслідок втрачання кожного додаткового долара використовуваного доходу.

Кейнс припускав, що тре була постійною між 0 і 1. Якщо, наприклад, збільшення використовуваного доходу на 1 дол. веде до збільшення споживчих видатків на 0,5 дол., тоді тре = 0,5.

Член а позначає автономні споживчі видатки, суму споживчих видатків, що незалежні від використовуваного доходу, і, отже, свідчить, скільки витрачатимуть споживачі, коли використовуваний доход нульовий (вони повинні все-таки мати їжу, одяг, житло). Якщо а становить 200 млрд. дол., коли використовуваний доход є 0, то споживчі видатки дорівнюватимуть 200 млрд. дол.[102].

ТАБЛИЦЯ 24.1 Приклад функції споживання

(схема видатків споживачів (С), коли тре = 0,5 і а = 200 млрд. дол.)

Точка на графіку 24.1 DI

( використовуваний доход)

(1)

ADI

(2)

де

0,5 X ADI (3)

С

(4)

Е 0 200 (=а)
F 400 400 200 400
G 800 400 200 600
Н 1200 400 200 800

Числовий приклад функції споживання, в якому використовується значення тре = 0,5 і а — 200, внесе ясність у дане поняття. 200 млрд. дол. споживчих видатків за використовуваного доходу, що дорівнює 0, записано у першому рядку таблиці 24.1 і зображено як точку Е на графіку 24.1. (Пам’ятайте, що у цьому розділі сума в доларах для всіх змінних (номінальне значення) відповідає реальному значенню, бо Кейнс припускав, що рівень цін незмінний). Оскільки тре = 0,5, то коли використовуваний доход зростає до 400 млрд. дол., зміна у споживчих видатках (АС) у стовпці (3) таблиці 24.1 дорівнює 200 млрд. дол. (0,5 X 400 млрд. дол.). Отже, коли використовуваний доход дорівнює 400 млрд. дол., то споживчі видатки також будуть 400 млрд. дол.

жена тут, взята з таблиці 24.1

і має тре = 0,5 і а = 200.              Використовуваний              доход,              DI

(вихідна сума 200 млрд.

дол., коли доход є нуль, плюс 200 млрд. дол. зміни в споживчих видатках). Поєднання споживчих видатків і використовуваного доходу подається у другому рядку таблиці 24.1 і зображається як точка F на графіку 24.1. Так само у точці G, в якій використовуваний доход збільшився ще на 400 млрд. дол. (до 800 млрд. дол.), видатки на споживання збільшаться на 200 млрд. дол. (до 600 млрд. дол.). За цим же міркуванням у точці Н, в якій використовуваний доход дорівнює 1200 млрд. дол., видатки на споживання будуть 800 млрд. дол. Лінія, що з’єднує ці точки на графіку 24.1, є функцією споживання.

ПОРАДА

Функція споживання є інтуїтивним поняттям, яке можна легко сприйняти, якщо подумати про зміну власної поведінки у споживанні, коли отримуємо більший використовуваний доход. Одним із способів полегшення розуміння цього поняття є оцінка вашої власної граничної схильності до споживання (наприклад, вона може становити 0,8) і вашого обсягу споживчих видатків, коли ваш використовуваний доход дорівнює нулю (можливо, 2000 дол.). Тоді побудуйте функцію споживання, подібну до тої, що на графіку 24.1.

Інвестиційні видатки

Важливо зрозуміти, що існує два види інвестицій. Перший вид — це вкладання в основний капітал, тобто видатки ділових фірм на устаткування (верстати, комп’ютери, літаки) та будівлі (фабрики, приміщення контор, торгові центри) і планові видатки на житлові будинки. Другий вид — це інвестицій у товарно-матеріальні запаси, тобто видатки ділових фірм на додаткові запаси сировини, деталей та кінцевих товарів, що обчислюються як зміна запасів цих статей протягом певного періоду часу, скажімо, за рік. (У вставці 24.1 пояснюється, як використання економістами поняття інвестицій відрізняється від повсякденного застосування цього слова).

Припустімо, «Texas Instruments», компанія, що виробляє персональні комп’ютери, має 100 000 комп’ютерів на складах на 31 грудня 1991 року. Ці комп’ютери готові для відвантаження оптовим посередникам. Якщо оптова ціна кожного комп’ютера 1000 дол., тоді «Texas Instruments» має запаси вартістю 100 млн.

дол. Якщо до 31 грудня 1992 р. кількість її персональних комп’ютерів на складах зросла до 150 млн. дол., тоді її інвестиції в товарно-матеріальні запаси у 1992 р. становлять 50 млн. дол., що дорівнює зміні обсягу її запасів протягом року (150 млн. дол. мінус 100 млн. дол.). З іншого боку, припустімо, що має

Вставка 24.1

Вживання слова «інвестиції»

Застосування слова «інвестиції» економістами дещо відрізняється від загальновживаного. Коли хтось каже, що здійснює інвестиції, то це, як правило, стосується купівлі звичайних акцій або облігацій. Таке вживання даного слова відрізняється від його застосування економістами у терміні інвестиційні видатки. Купівля цінних паперів не передбачає збільшення попиту на нові вироблені товари і послуги. Коли економісти говорять про інвестиційні видатки, то мають на увазі купівлю нового реального основного капіталу, такого, як новий верстат або новий будинок. Ці акти купівлі справді збільшують сукупний попит.

місце падіння обсягу запасів. Тоді інвестиції у товарно-матеріальні запаси будуть від’ємними.

«Texas Instruments» має додаткові інвестиції, якщо обсяг сировини і комплектуючих, що нагромаджуються для виробництва цих комп’ютерів, збільшується протягом року. Якщо на 31 грудня 1991 року компанія мала на 20 млн. дол. комп’ютерних чипів, що використовуються для виробництва комп’ютерів, а на 31 грудня 1992 р.— на ЗО млн. дол., то вона мала ще 10 млн. дол. інвестицій у товарно-матеріальні запаси.

Важлива риса інвестицій у товарно-матеріальні запаси полягає в тому, що, на відміну від інвестицій в устаткування, які завжди є плановими, ряд інвестицій у товарно-матеріальні запаси можуть бути незаплановани- ми. Припустімо, що «Texas Instruments» виявляє, що у неї є на 50 млн. дол. додаткових комп’ютерів на 31 грудня 1992 p., бо було продано комп’ютерів на 50 млн. дол. менше, ніж сподівалися. Ці 50 млн. дол. інвестицій у товарно-матеріальні запаси у 1992 р. були незапланованими. За такої ситуації «Texas Instruments» виробляє більше комп’ютерів, ніж може продати. Тому компанія скоротить виробництво. Справді, саме це трапилося з «Texas Instruments» у 1983 p., коли нагромадилися величезні незаплановані запаси персональних комп’ютерів ТІ-99 і компанія вирішила відмовитися від їх виробництва.

Планові інвестиційні видатки як компонент сукупного попиту (Yad) дорівнюють плановим інвестиціям в основний капітал плюс сума інвестицій у товарно-матеріальні запаси, що заплановані фірмами. Кейнс виділив два чинники, що впливають на планові інвестиційні видатки: процентні ставки і прогнози фірм щодо майбутнього. Як саме ці чинники впливають на інвестиційні видатки, буде проаналізовано далі у цьому розділі. Тепер планові інвестиційні видатки розглядатимуться як відома величина. На цій стадії аналізу ми хочемо з’ясувати, яким

У"

Сукупний обсяг виробництва, Y

Графік 24.2. Кейнсіанський хрест.

Коли І = 300, а С = 200 + 0,5Y, то рівновага обсягу виробництва досягається за Y* = 1000, де функція сукупного попиту, Ya = С + І, перетинається з лінією 45",

у = yad

чином визначається сукупний обсяг виробництва за даного рівня планових інвестиційних видатків. Якщо ми це зрозуміємо, то зможемо дослідити, як процентні ставки і сподівання фірм впливають на сукупний обсяг виробництва через вплив на планові інвестиційні видатки.

Рівновага

Тепер, коли складено «будівельні блоки» (споживчі видатки і планові інвестиційні видатки), то, абстрагуючись від урядових видатків, можна зрозуміти, як визначається сукупний обсяг виробництва. Хоча таке абстрагування нереалістичне, все ж цей спрощений, оголений підхід вирізняє основні принципи визначення обсягу виробництва. У наступному параграфі врахуємо урядові видатки, що зробить нашу модель реалістичнішою. , . . .

Кейнсіанський хрест. Графік 24.2 називають кейнсіанським хрестом, який показує, як визначається сукупний обсяг виробництва. По вертикальній осі вимірюється сукупний попит, а по горизонтальній — обсяг сукупного виробництва. Лінія 45° показує всі точки, за яких сукупний обсяг виробництва (Y) дорівнює сукупному попитові (Yad), тобто вона показує всі точки, в яких задовольняється умова рівноваги у = Yad. Оскільки урядові видатки становлять нуль (G = 0), то сукупний попит дорівнює:

yad = С + I.

За нашим припущенням, урядова діяльність відсутня, і тому в такій спрощеній економіці не стягуються податки. Використовуваний доход тоді дорівнює сукупному обсягу виробництва (DI = Y). Пам’ятайте при цьому, що сукупний доход і сукупний обсяг виробництва рівнозначні (див. додаток до розділу 1). Отже, функцію споживання за а = 200 і mps = 0,5, що зображена на графіку 24.1, можна записати як С = 200 + 0,5Y і зобразити на графіку 24.2. Взявши планові інвестиційні видатки у сумі 300 млрд. дол., сукупний попит можна виразити як:

Yad = С + І = 200 + 0,5Y + 300 = 500 + 0,5Y.

Попереднє рівняння, що зображене на графіку 24.2, подає розмір сукупного виробництва і називається функцією сукупного попиту.

Ця функція сукупного попиту Yad = С + І є сумою по вертикалі функції споживання (С = 200 + 0,5Y) і планових інвестиційних видатків (І = 300). Точка, в якій функція сукупного попиту перетинає лінію 45°, Y = Yad, показує рівноважний рівень сукупного попиту і сукупного обсягу виробництва. На графіку 24.2 рівновага досягається у точці J, у якій і сукупний обсяг виробництва (Y*), і сукупний попит (Yad*) становлять 1000 млрд. дол.

Як ми дізналися з розділу 6, поняття рівноваги корисне тільки тоді, коли в економіці існує тенденція до її досягнення. Щоб зрозуміти, чи економіка прямує до рівноважного обсягу виробництва 1000 млрд. дол., погляньмо спочатку, що станеться, коли обсяг виробленої економікою продукції становить 1200 млрд. дол., тобто є більшим за рівноважний рівень. За цього обсягу виробництва сукупний попит становить 1100 млрд. дол. (точка К), на 100 млрд. дол. менше від обсягу виробництва у 1200 млрд. дол. (точка L на лінії 45°). Оскільки обсяг виробництва перевищує сукупний попит на 100 млрд. дол., фірми обтяжені непроданими запасами на суму 100 млрд. дол. Щоб не збільшувати кількість непроданих товарів, ділові фірми скорочуватимуть виробництво, як це зробила «Texas Instruments», коли не могла продати модель ТІ-99 персонального комп’ютера. Поки обсяг виробництва вищий за рівноважний рівень і перевищує сукупний попит, фірми скорочуватимуть виробництво, спрямовуючи сукупний обсяг виробництва у напрямі рівноважного рівня.

Іншим способом розгляду існування в економіці тенденції прямувати у напрямі рівноваги в точці J, є підхід з позиції інвестицій у товарно-матеріальні запаси. Коли фірми не продають всього обсягу виробленої продукції, то вони додають непродану продукцію до суми запасів, і інвестиції у товарно-матеріальні запаси зростають. За обсягу виробництва 1200 млрд. дол., наприклад, 100 млрд. дол. з непроданих товарів веде до збільшення на 100 млрд. дол. незапланованих інвестицій у товарно-матеріальні запаси, яких фірми не бажали. Компанії скорочуватимуть виробництво для зменшення запасів до бажаного рівня, і сукупний обсяг виробництва зменшиться (позначено стрілкою). Цей підхід означає, що незаплановані інвестиційні видатки для всієї економіки (Iй) дорівнюють надлишку обсягу виробництва над сукупним попитом. У нашому прикладі, за обсягу виробництва 1200 млрд. дол., Iй = 100 млрд. дол. Якщо Iй додатне, то фірми скоротять виробництво, і обсяг продукції зменшиться. Падіння виробництва продукції припиниться тільки тоді, коли обсяг виробництва повернеться до рівноважного рівня у ТОЧЦІ J, в якій Iй = 0.

Що станеться, коли обсяг виробництва менший за рівноважний? Нехай обсяг виробництва становить 800 млрд. дол. За цього обсягу виробництва сукупний попит в точці І становить 900 млрд. дол., тобто на 100 млрд. дол. більший, ніж обсяг виробництва (точка Н на лінії 45°). За такого обсягу виробництва фірми продадуть товарів на 100 млрд. дол. більше, ніж виробляють, тому запаси впадуть нижче від бажаного рівня. Від’ємні незаплановані інвестиції (Iй = -100 млрд. дол.) спонукатимуть фірми збільшувати їхнє виробництво, що збільшить запаси до бажаних рівнів. Як результат, обсяг виробництва зростає у напрямі до рівноважного рівня, що показано стрілкою на графіку 24.2. Доки обсяг виробництва менший за рівноважний, доти незаплановані інвестиції у товарно-матеріальні запаси залишаються від’ємними, тож фірми збільшуватимуть виробництво, і обсяг продукції зростатиме. Ми знову побачимо тенденцію в економіці до зрівноваження у точці J, в якій сукупний попит дорівнює обсягу виробництва (Y = Yad) і незаплановані інвестиції у товарно-матеріальні запаси дорівнюють нулю (Iй = 0).

Мультиплікатор видатків

Коли тепер ми уже розуміємо, як визначається рівноважний обсяг виробництва, через вигляд функції сукупного попиту, можна дослідити, як різні чинники переміщують цю функцію і, отже, змінюють сукупний обсяг виробництва. Ми знайдемо, що (1) зростання планових інвестиційних видатків або (2) зростання автономних споживчих видатків переміщуватиме вгору функцію попиту і вестиме до збільшення сукупного обсягу виробництва.

Реагування обсягу виробництва па зміну планових інвестиційних видатків. Припустімо, що винайдено новий електродвигун, що робить усі фабричні машини втричі ефективнішими. Оскільки ділові фірми раптом стали більшими оптимістами щодо прибутковості інвестування у нові машини, в яких використовується цей новий двигун, то планові інвестиційні видатки збільшуються на 100 млрд. дол.: з

Реагування сукупного обсягу виробництва на зміну плапових інвестицій

УЛ Y2

Сукупний обсяг виробництва, Y

Графік 24.3. Реагування сукупного обсягу виробництва на зміну плапових інвестицій.

Збільшення планових інвестиційних видатків на 100 млрд. дол. з її = 300 до Іг = 400 перемістило вгору функцію сукупного попиту з Yid до Yf. Рівновага переміщується з точки 1 до точки 2, а рівноважний обсяг виробництва збільшується з Уі = 1000 до Yг = 1200.

початкового обсягу І: = 300 млрд. дол. до І2 = 400 млрд. дол. Як це вплине на обсяг виробництва?

Впливи цього збільшення планових інвестиційних видатків аналізуються на графіку 24.3, використовуючи кейнсіанський хрест. На початку, коли планові інвестиційні видатки (lt) становлять 300 млрд. дол., функція сукупного попиту дорівнює Yjd і рівновага досягається у точці 1, в якій обсяг виробництва становить 1000 млрд. дол. Збільшення на 100 млрд. дол. планових інвестиційних видатків розширює сукупний попит і переміщує вгору функцію сукупного попиту у положення Y Д. Сукупний попит тепер дорівнює обсягу виробництва в точці перетину Y%d з лінією 45°, Y = Yad (точка 2). Як результат збільшення планових інвестиційних видатків на 100 млрд. дол., рівноважний обсяг виробництва збільшився на 200 млрд. дол., тобто до 1200 млрд. дол. (Y2). Сукупний обсяг виробництва збільшився вдвічі на кожний долар збільшення планових інвестиційних видатків.

Відношення зміни сукупного обсягу виробництва до зміни запланованих інвестиційних видатків (AY/AI) називається мультиплікатором видатків, або видатковим мультиплікатором. Цей мультиплікатор не можна плутати з мультиплікатором пропозиції грошей, що розглянутий у розділі 15. Грошовий мультиплікатор вимірюється як відношення зміни у пропозиції грошей до зміни у грошовій масі. На графіку 24.3 видатковий мультиплікатор становить 2.

Чому зміна у планових інвестиційних видатках веде до ще більшої зміни у сукупному обсязі виробництва, через що видатковий мультиплікатор є більшим за одиницю? Видатковий мультиплікатор більший за одиницю, бо збільшення планових інвестиційних видатків, яке збільшує обсяг виробництва, також веде до додаткового розширення споживчих видатків (тре X AY). Збільшення споживчих видатків, у свою чергу, розширює сукупний попит і далі збільшує обсяг виробництва, що результується у мультиплікованій зміні обсягу виробництва від даної зміни планових інвестиційних видатків. Цей висновок можна алгебраїчно вивести, знаходячи невідоме значення Y за допомогою а, тре та І, що подаються у посиланні1:

Y = (а + I) X -—               (24.4)

1- тре

Оскільки І мультиплікується на член 1/(1 - тре), то це рівняння говорить нам, що зміна в інвестиціях на 1 дол. веде до 1/(1 - тре)- доларової зміни в сукупному обсязі виробництва. Отже, 1/(1 - тре) є мультиплікатором видатків. Коли тре = 0,5, то зміна в обсязі виробництва у відповідь на зміну і на 1 долар становить 2 долари [= 1 / (1 - 0,5)]. Якщо тре — 0,8, то зміна в обсязі виробництва у відповідь на зміну і на 1 долар буде 5 доларів. Що більша гранична схильність до споживання, то вищий мультиплікатор видатків.

Реакція па зміни в автономних видатках. Оскільки а також мультиплікується членом 1/(1 - тре) у рівнянні (24.4), то зміна на 1 долар автономних споживчих видатків, а, також змінює сукупний обсяг виробництва на 1/(1 - тре), тобто на величину видаткового мультиплікатора. Отже, ми бачимо, що видатковий мультиплікатор так само добре описує зміни автономних споживчих видатків. Рівняння (24.4), по суті, можна переписати так:

Y = А X -Л ,              (24.5)

1-трс

в якому А дорівнює автономним видаткам, що становлять а + І.

Це переписане рівняння доводить нам, що будь-яка зміна в автономних видатках, нехай вона походить зі зміни в а, чи зі зміни в І, чи зі зміни в обох видах видатків, вестиме до мультиплікованої зміни в Y. Якщо видатки і на а, і на І зменшаться на 100 млрд. дол. кожний, а тре = 0,5, то мультиплікатор видатків дорівнює 2 [= 1/(1 - 0,5)], і сукупний обсяг виробництва (Y) зменшиться на 2 X 200 млрд. дол. = 400 млрд. дол. Зростання І на 100 млрд. дол., що нейтралізується зменшенням а на 100 млрд. дол., з іншого боку, вестиме до того, що автономні видатки (А), і звідси Y, будуть незмінними. Мультиплікатор видатків 1/(1 - тре) можна, отже, визначити загальніше як відношення змін у сукупному обсязі виробництва до змін в автономних видатках (AY/AA).

Інший спосіб досягнення цього висновку (будь-яка зміна в автономних видатках вестиме до мультиплікованих змін в обсязі виробництва) — це усвідомити, що переміщення функції сукупного попиту на графіку 24.3 не обов’язково є наслідком збільшення І. Це переміщення також може викликатися збільшенням а, яке прямо збільшує споживчі видатки і, отже, сукупний попит. Воно так само може бути наслідком збільшення і а, і І. Зміни у ставленні споживачів і ділових фірм до майбутнього, що викликають зміни у їхніх видатках, результуватимуться у мультиплікованих змінах сукупного обсягу виробництва.

Кейнс вважав, що зміни в автономних видатках визначаються нестабільними коливаннями у планових інвестиційних видатках, на які впливають емоційні хвилі оптимізму і песимізму — чинники, що стосуються «життєсприйняття». Його точка зору підсилилася обвалом інвестиційних видатків у роки «великої депресії». Саме психологічний стан він розглядав як основну причину погіршення ділової активності та економічних спадів. Ми з’ясуємо наслідки падіння інвестиційних видатків у роки «великої депресії» у наступному пункті, присвяченому застосуванню викладеного.

ЗАСТОСУВАННЯ

ОБВАЛ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВИДАТКІВ І «ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ»

З 1929-го по 1933 рік в економіці США відбулося найбільше падіння інвестиційних видатків у процентах, що будь-коли реєструвалося. У цінах 1982 р. видатки на інвестиції зменшилися з 139,2 до

млрд. дол., падіння становило більше ніж 80 %. Що сталося з сукупним обсягом виробництва у цьому періоді, згідно з кейнсіанським підходом?

З графіка 24.4 випливає, що падіння у планових інвестиційних видатках на 116,5 млрд. дол. перемістило функцію сукупного попиту вниз з Yf до Y -?К пересуваючи економіку з точки 1 у точку 2. Сукупний обсяг виробництва тоді різко впав. Реальний ВНП фактично зменшився на 211,1 млрд. дол. (мультиплікація падіння інвестиційних видатків на 116,5 млрд. дол.), з 709,6 млрд. дол. до 498,5 млрд. дол. (у цінах 1982 p.). Оскільки економіка перебувала на рівні повної зайнятості у 1929 p., падіння в обсязі виробництва вилилося у масове безробіття. Понад 25% робочої сили були безробітними у 1933 р.

Після «великої депресії» Кейнс висунув погляд, згідно з яким економіка безперервно зазнаватиме значних коливань обсягу виробництва внаслідок мінливості інвестиційних видатків, зокрема планових інвестиційних видатків. Його особливо турбували різкі падіння автономних видатків, які неминуче вели до значного скорочення обсягу національного виробництва з рівновагою, що досягалася за великих розмірів безробіття. Якщо автономні видатки різко падали, що мало місце в роки «великої депресії», то як економіка могла повернутися до вищих обсягів національного виробництва і прийнятніших рівнів безробіття? Аж ніяк не через збільшення в автономних видатках, бо прогнози фірм на майбутнє були похмурі. Відповідь Кейнса на цю проблему полягала у зростанні ролі уряду у визначенні сукупного обсягу виробництва.

Значення урядових видатків

Кейнс усвідомлював, що урядові видатки і оподаткування можуть також впливати на положення функції сукупного попиту. Отже, через зміни в урядових видатках можна відновлювати в економіці повну зайнятість. Як показано у рівнянні сукупного попиту Yad = С + І + G + NX, урядові видатки (G) прямо розширюють сукупний попит. Проте податки не впливають прямо на сукупний попит, як урядові видатки. Натомість податки зменшують величину доходу, який споживачі мають у наявності для видатків, і впливають на сукупний попит через впливи на споживчі видатки, тобто, коли існують податки, то використовуваний доход (DI) не дорівнює сукупному обсягу виробництва. Використовуваний доход дорівнює сукупному обсягу виробництва (Y) мінус податки (Т), DI = Y - Т. Функцію споживання С = а + тре X DI можна записати таким чином:

С = а + тре X (Y - Т) = а + mpc X Y - тре X Т (24.6)

Ця функція споживання подібна до тієї, що використовувалася за відсутності податків (С = а + тре X Y), але вона має додатковий член (- тре X Т) у правій частині рівняння. Цей член показує, що коли податки збільшуються на 100 дол., то споживчі видатки змен-

Сукупний попит, Yad (млрд. дол., ціни 1982 р.)

= -116.5

еагування сукупного обсягу виробництва на обвал іпвестиційпих видатків у 1929—1933 роках

А/

Д Y= -211.1

Сукупний обсяг виробництва, Y (млрд. дол., ціни 1982 р.)

Графік 24.4. Реагування сукупного обсягу виробництва на обвал іпвестиційпих видатків у 1929—1933 роках.

Зменшення планових інвестиційних видатків на 116,5 млрд. дол. у 1929 —1933 роках перемістило функцію сукупного попиту вниз з положення Y“d у положення У2\'d і спричинило пересування економіки з точки 1 в точку 2, в якій обсяг виробництва зменшився на 211,1 млрд. дол.

Джерело: Data from the Economic Report of the President.

шуються на тре, що помножене на цю величину податків. Якщо тре = 0,5, то споживчі видатки зменшилися на 50 дол. Це має місце, бо споживачі розглядають 100 дол. податків як рівноцінне зменшення доходу на 100 дол. і зменшують свої видатки на добуток граничної схильності до споживання та цієї величини податків.

Щоб зрозуміти, як включення урядових видатків і податків видозмінює наш аналіз, початково подивимося на впливи додатних значень урядових видатків на сукупний обсяг виробництва через кейнсіанський хрест з графіка 24.5.

Припустімо, що у випадку відсутності урядових видатків або податків економіка перебуває у точці 1, в якій функція сукупного попиту, Yad

= С + І — 500 + 0,5Y, перетинає лінію 45° , Y = Y xd. У цій точці рівноважний обсяг виробництва дорівнює 1000 млрд. дол. Припустімо, проте, що економіка досягає повної зайнятості за сукупного обсягу виробництва 1800 млрд. дол. Наскільки урядові видатки можуть бути корисними для відновлення в економіці повної зайнятості з обсягом виробництва 1800 млрд. дол.?

Якщо урядові видатки встановлюються у сумі 400 млрд. дол., то функція сукупного попиту переміщується вгору до Yf = С + г + G = 900 + 0,5Y. Економіка переміщується у точку 2, і сукупний обсяг виробництва зростає на 800 млрд. дол. (до 1800 млрд. дол.). На графіку 24.5 показано, що сукупний обсяг виробництва прямо пов’язаний з урядовими видатками і що зміни в урядових видатках ведуть до мультиплікованих змін у сукупному обсязі виробництва. Зміни у обсязі виробництва дорівнюють добутку мультиплікатора видатків, 2 = 1/(1 - тре) = 1/(1 - 0,5), на зміни в урядових видатках. Отже, зменшення у планових інвестиційних видатках, що викликає високий рівень безробіття (що мало місце в роки «великої депресії») можна нейтралізувати збільшенням урядових видатків.

Що станеться, коли уряд вирішить, що йому потрібно зібрати податки у сумі 400 млрд. дол., щоб збалансувати бюджет? До підвищення податків економіка перебуває у рівновазі у тій самій точці 2 на графіку

Наш аналіз функції споживання (що враховує податки) означає, що податки (Т) зменшують споживчі видатки на величину (mpc X Т), бо доход тепер на Т доларів менший. У нашому прикладі тре = 0,5, тому споживчі видатки і функція сукупного попиту переміщуються вниз на 200 млрд. дол. ( = 0,5 X 400). У новій рівноважній точці З обсяг виробництва зменшився до 1400 млрд. дол. (видатковий мультиплікатор, що помножений на величину 0,5 X 400).

Хоча ми бачимо, що сукупний обсяг виробництва перебуває в оберненій залежності від рівня податків, важливо усвідомити, що зміна у сукупному обсязі виробництва, що спричинена зростанням податків на 400 млрд. дол. (AY = -400 млрд. дол.), менша, ніж зміна у сукупному обсязі виробництва, через збільшення урядових видатків на 400 млрд. дол. (AY = 800 млрд. дол.). Якщо і податки, і урядові видатки зростуть однаковою мірою на 400 млрд. дол., як це має місце при русі від точки 1 до точки 3 на графіку 24.5, то сукупний обсяг виробництва збільшиться.

Кейнсіанський підхід передбачає, що уряд може відігравати важливу роль у визначенні сукупного обсягу виробництва через зміну рівня урядових видатків і податків. Якщо економіка сповзає у глибокий спад зі значним скороченням обсягу виробництва і зростанням безробіття, то проведений аналіз забезпечує рецепт для одужання економіки. Уряд може збільшити сукупний обсяг виробництва шляхом

Сукупний попит, Yad

¦¦ 400

Реагування сукуппого обсягу виробництва па урядові видатки і податки

Y = Y

Y2rf= С + I + G = 900 + 0.5У YI"= С + t + G = 700 + 0.5 У У,*" = С + I = 500 + 0.5 У

Уз              Уз

Сукупний обсяг виробництва, Y

Графік 24.5. Реагування сукуппого обсягу виробництва па урядові видатки і податки.

За відсутності урядових видатків або податків функція сукупного попиту є Yid, і рівноважний обсяг виробництва дорівнює Yj = 1000. За урядових видатків у розмірі 400 млрд. дол. функція сукупного попиту переміщується вгору в положення Y2d, і сукупний обсяг виробництва збільшується на 800 млрд. дол., до Уз = 1800 млрд. дол. Податки у сумі 400 млрд. дол. зменшують споживчі видатки і функцію сукупного

попиту на 200 млрд. дол., з У2е1 до У3е1. Сукупний обсяг виробництва зменшується на 400 млрд. дол., до Уз = 1400 млрд. дол.

збільшення урядових видатків, або уряд може зменшити податки і замінити на протилежний розвиток процесу, що показаний на графіку

Зменшення податків збільшить доход, що наявний для видатків за кожного рівня обсягу виробництва, і це перемістить вгору функцію сукупного попиту й викличе зростання рівноважного обсягу виробництва.

Роль міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля також відіграє важливу роль у визначенні сукупного обсягу виробництва, бо обсяг чистого експорту (експорт мінус імпорт) є компонентом сукупного попиту. Для аналізу впливу чистого експорту на кейнсіанський хрест з графіка 24.6 припустімо, що початково чистий експорт дорівнює нулю (NX1 — 0), отже, економіка перебуває в точці 1, в якій функція сукупного попиту, Y f* = С + І + G + NXг = 500 + 0,5Y, перетинає лінію 45°, Y = Yfd. Рівноважний обсяг виробництва знову досягається за 1000 млрд. дол. Тепер іноземці раптово захотіли купити більше американських продуктів, тому чистий експорт збільшився до 100 млрд. дол. (NX2 = 100). Збільшення чистого експорту на 100 млрд. дол. розширює сукупний попит і переміщує вгору функцію сукупного попиту у положення Y 2d = C+I + G + NX2 = 600 + 0,5Y. Економіка переміщується до точки 2, і сукупний обсяг виробництва збільшується на 200 млрд. дол.— до 1200 млрд. дол. (Y2). З графіка 24.6 випливає, що все, що встановлене для планових інвестиційних видатків і урядових видатків, підходить і для чистого експорту. Зростання чистого експорту веде до мультиплікованого збільшення сукупного обсягу виробництва, що дорівнює видатковому мультиплікатору, 2 = 1/(1 - тре) = 1 /(1 - 0,5), який помножений на зміну чистого експорту. Отже, зміни у чистому експорті можуть виступати ще одним важливим чинником, що впливає на коливання сукупного обсягу виробництва.

Підсумки для визначників сукупного обсягу виробництва

Наш аналіз кейнсіанської системи визначав досі п’ять автономних чинників (ці чинники не залежні від доходу), які переміщують функцію сукупного попиту, а тому змінюють і обсяг сукупного виробництва:

Зміни автономних споживчих видатків.

Зміни планових інвестиційних видатків.

Зміни урядових видатків (G).

Зміни податків (Т).

Зміни чистого експорту (NX).

Впливи змін кожної з цих змінних на сукупний обсяг виробництва підсумовані далі в тексті і в таблиці 24.2.

Зміни автономних споживчих видатків (а). Збільшення автономних споживчих видатків, а (скажімо, через те, що споживачі стають більшими оптимістами щодо розвитку економіки, бо на фондовій біржі пожвавлення), прямо збільшує споживчі видатки і переміщує вгору функцію сукупного попиту, що веде до збільшення сукупного обсягу виробництва. Зменшення а викликає скорочення споживчих видатків, що, зрештою, веде до зменшеного сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від автономних споживчих видатків, а.

Зміни планових інвестиційних видатків (І). Збільшення планових інвестиційних видатків прямо розширює сукупний попит, отже, підносить вгору функцію сукупного попиту і збільшує сукупний обсяг

Сукупний попит, Yad

Реагуватія сукупного обсягу виробництва на зміну у чистому експорті

Сукупний обсяг виробництва, Y

Графік 24.6. Реагуватія сукупного обсягу виробництва на зміну у чистому експорті.

Збільшення чистого експорту на 100 млрд. дол., з NXі = 0 до NX? = 100, перемістить вгору функцію сукупного попиту з Y id до Y%d. Рівновага переміщується з точки 1 у точку 2, і рівноважний обсяг виробництва збільшується з Yj = 1000 до Y2 = 1200.

виробництва. Зменшення планових інвестиційних видатків звужує сукупний попит і викликає зменшення сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від планових інвестиційних видатків, І.

Зміни урядових видатків (G). Збільшення урядових видатків також прямо розширює сукупний попит, підносить вгору функцію сукупного попиту та збільшує обсяг виробництва. Зменшення урядових видатків прямо зменшує сукупний попит, знижує функцію сукупного попиту і викликає падіння сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від урядових видатків, G.

Зміни податків (Т). Підвищення податків прямо не впливає на сукупний попит, а замість цього зменшує величину доходу, що наявна для видатків, тобто зменшує споживчі видатки. Скорочення видатків на споживання тоді веде до падіння сукупного попиту, що результу- ється у зменшенні сукупного обсягу виробництва. Зниження податків, з іншого боку, забезпечує більший розмір доходу, що наявний для видатків, збільшує споживчі видатки і веде до більшого сукупного

ТАБЛИЦЯ 24.2

Підсумки: реагування сукупного обсягу виробництва па автопомпі зміпи в а, I, G, Т та NX.

Зміна значення змінної Реакція сукупного обсягу виробництва
а 1 Y I
І I Y i
G I Y i
Т I Y 1
NX I Y t

Примітка: У таблиці показано лише збільшення значення змінних; впливи зменшення значення змінних на сукупний обсяг виробництва були б протилежні до тих, іцо подані в другому стовпці.

обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває в оберненій залежності від рівня податків, Т.

Зміпи чистого експорту (NX). Збільшення чистого експорту прямо розширює сукупний попит і підвищує функцію сукупного попиту, що збільшує обсяг виробництва. Падіння чистого експорту прямо зменшує сукупний попит, знижує функцію сукупного попиту і викликає падіння сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від обсягу чистого експорту, NX.

Видатковий мультиплікатор і сила впливів від п’яти чинників.

Функція сукупного попиту у кейнсіанському хресті переміщується по вертикалі на повну величину змін у а, I, G та NX, що результується у мультиплікованому впливі на сукупний обсяг виробництва через впливи видаткового мультиплікатора, 1/(1 - тре). Зміна у податках чинить менший вплив на сукупний обсяг виробництва, бо споживчі видатки змінюються тільки на величину тре, яка помножена на зміну в податках (-тре X AT), що у випадку тре = 0,5 означає: сукупний попит переміщується по вертикалі лише на половину значення зміни у податках.

Якщо має місце зміна одного із цих автономних чинників, що нейтралізується зміною іншого чинника (скажімо, І зростає на 100 млрд. дол., але a, G або NX зменшуються на 100 млрд. дол., або Т збільшується на 200 млрд. дол., коли тре = 0,5), тоді функція сукупного попиту залишатиметься незмінною [103].

ПОРАДА

Для перевірки вашого розуміння кейнсіанського аналізу зміни обсягу виробництва у відповідь на зміни описаних чинників подивіться, чи ви можете використати кейнсіанський хрест для ілюстрації того, що станеться з сукупним обсягом виробництва, коли значення кожної змінної скоріше зменшиться, ніж зросте. Виконайте також вправи і завдання в кінці розділу, які передбачають складання прогнозу поведінки сукупного обсягу виробництва, коли значення певної економічної змінної коливається.

МОДЕЛЬ ISLM

Досі наш аналіз не враховував монетарної політики. Тепер ми включаємо в кейнсіанську систему гроші і процентні ставки для того, щоб розвинути складнішу модель, ISLM, для визначення сукупного обсягу виробництва, в якій монетарна політика відіграє важливу роль. Чому ця модель складніша? Модель ISLM гнучкіша і дозволяє нам зрозуміти економічні явища, які не можна проаналізувати за допомогою простішої моделі кейнсіанського хреста, що застосовувалася раніше. За допомогою моделі ISLM ви зрозумієте, яким чином монетарна політика впливає на ділову активність і взаємодіє з фіскальною політикою (зміни в урядових видатках і податках) для визначення певного рівня сукупного обсягу виробництва; як рівень процентних ставок впливає на зміни в інвестиційних видатках, а також зміни у монетарній і фіскальній політиці; як найкраще проводити монетарну політику; і, нарешті, яка з цієї моделі виводиться крива сукупного попиту, що є суттєвим будівельним блоком для інструментарію сукупної пропозиції і сукупного попиту, що використовується у розділі 26 і подальших розділах.

Як наша спрощена модель, так і повна кейнсіанська модель ISLM прогнозує рівновагу, за якої сукупний обсяг виробництва продукції дорівнює сукупному попиту. Оскільки модель припускає незмінний рівень цін, то номінальні і реальні величини однакові. Першим кроком у побудові моделі ISLM є дослідження впливу процентних ставок на планові інвестиційні видатки і, отже, на сукупний попит. Далі ми застосуємо кейнсіанський хрест, що розглянутий раніше, щоб зрозуміти, як процентні ставки впливають на рівноважний рівень сукупного обсягу виробництва. Результуючий взаємозв’язок між рівноважним сукупним обсягом виробництва і процентною ставкою відомий як крива IS.

Проте, як сама крива попиту не може розповісти нам про кількість товарів, що продані на певному ринку, так крива IS сама по собі не може показати, яким буде рівень сукупного обсягу виробництва, бо процентна ставка все ще невідома. Нам потрібний ще інший взаємозв’язок, який називають кривою LM; вона описує комбінацію процентних ставок і сукупного обсягу виробництва, для яких величина попиту на гроші дорівнює величині пропозиції грошей. Коли криві IS та LM поєднуються на одному графіку, то перетин цих двох кривих визначає рівноважний рівень сукупного обсягу виробництва, а також рівноважну процентну ставку. Нарешті, ми проведемо складніший аналіз визначеного сукупного обсягу виробництва. В цьому аналізі монетарна політика відіграє важливу роль.

Рівновага на товарному ринку: крива IS

У кейнсіанському аналізі основним шляхом, через який процентні ставки впливають на рівень сукупного обсягу виробництва, є їхні впливи на планові інвестиційні видатки і чистий експорт. Пояснивши, чому процентні ставки впливають на планові інвестиційні видатки і чистий експорт, ми застосуємо кейнсіанський хрест, щоб дізнатися, як процентні ставки впливають на рівноважний обсяг виробництва[104].

Процентні ставки і планові інвестиційні видатки. Ділові фірми здійснюють інвестиції у фізичний капітал (машини, будівлі, сировину тощо) доти, доки вони сподіваються заробити від фізичного капіталу більше, ніж вартість отримання позички у вигляді процента для фінансування інвестицій. Коли процентна ставка буде висока, то лише невелика кількість інвестицій у фізичний капітал принесе більше, ніж вартість позичених коштів. Тому планові інвестиційні видатки є низькими. Коли ж процентна ставка буде низька, то значна кількість інвестицій у фізичний капітал дасть більшу суму, ніж вартість позичених коштів, у вигляді процента. Отже, коли процентні ставки низькі, то ділові фірми звичайно інвестують у фізичний капітал, і планові інвестиційні видатки будуть більшими.

Якщо навіть певна компанія має надлишкові кошти і не потребує брати позичок для здійснення інвестицій у плановий капітал, то її планові інвестиційні видатки все-таки ще визначатимуться процентною ставкою. Замість інвестування у фізичний капітал, компанія може купити цінний папір, наприклад, облігацію. Якщо процентна ставка по цьому цінному паперу висока, то альтернативна вартість (відмова від доходу у вигляді процента) для інвестицій є високою, і планові інвестиційні видатки будуть низькими, бо фірми скоріше віддадуть перевагу купівлі цінного паперу, ніж інвестуванню у фізичний капітал. Коли процентна ставка і альтернативна вартість для інвестування падає, то планові інвестиційні видатки зростатимуть, бо інвестиції у фізичний капітал очевидно принесуть більший доход для фірми, ніж цей цінний папір.

Взаємозв’язок між сумою планових інвестиційних видатків і даним рівнем процентної ставки ілюструється кривою інвестицій на частині (а) графіка 24.7. Спадна траєкторія кривої відображає обернену залежність між плановими інвестиційними видатками і процентною ставкою. Для низького рівня процентної ставки, іь рівень планових інвестиційних видатків, Іь є високим; для високого рівня процентної ставки, і3, планові інвестиційні видатки, І3, низькі.

Процентні ставки і чистий експорт. Як детальніше аналізувалося в розділі 21, коли процентні ставки у СІЛА зростають (за незмінного рівня цін), банківські депозити у доларах СІЛА стають привабливішими, порівняно з депозитами, що поіменовані в іноземних валютах. Це викликає, отже, зростання вартості доларових депозитів стосовно депозитів в інших валютах, тобто зростання обмінного курсу долара. Вища вартість долара, що є наслідком зростання процентних ставок, робить американські товари дорожчими за іноземні, і це спричиняє падіння чистого експорту. Отже, коли процентні ставки зростають, то вартість долара зростає, американські товари стають дорожчими, а чистий експорт зменшується. Підсумковий зворотний зв’язок між процентними ставками і чистим експортом показано на частині (б) графіка 24.7. За низького рівня процентної ставки, іь валютний обмінний курс низький і чистий експорт, NX1, є високим. За високого рівня процентної ставки, і3, валютний курс є високим і чистий експорт, NX3, низький.

NXз NX2 NX,

Із 12 Л Планові інвестиційні видатки, І

Чистий експорт, NX

а) Процентні ставки і планові інвестиційні видатки

б) Процентні ставки і чистий експорт

Сукупний попит, У

Y —— y^

Yf= С+G+NX{ Y?=C + I2 + G+NX2

Y?=C+h + G+NX3

в) Кейнсіанський хрест

Сукупний

Уз У,

:г виробництва, І

І

Графік 24.7. Виведення кривої IS.

Над ниткова гіроно ІПЦІЯ I TV^BupiH

• В

Процентна ставка, /

г) Крива IS

Уз Уз /і Сукупний обсяг виробництва,

Інвестиційна крива на частині (а) графіка показує, що коли процентна ставка зростає з іі до іг і до із, то планові інвестиційні видатки зменшуються з її до 12 і до Із- На частині (б) графіка показано, що чистий експорт також зменшується з NX j до NX г і до ЛГХз. Частина

(в) графіка вказує на рівні рівноважного обсягу виробництва Y і, Y 2 і Уз, що відповідають цим трьом рівням планових інвестицій і чистого експорту. Нарешті, частина

(г) графіка зображує рівень рівноважного обсягу виробництва, що відповідає кожній з трьох процентних ставок. Лінія, що з’єднує ці точки, є кривою IS.

Виведення кривої IS. Ми тепер можемо застосувати наші знання про взаємозв’язок процентних ставок і планових інвестиційних видатків та чистого експорту на частинах (а) і (б) графіка 24.7 для встановлення взаємозв’язку між процентними ставками і рівноважним рівнем сукупного обсягу виробництва (урядові видатки і автономні споживчі видатки залишаються незмінними). Три рівні планових інвестиційних видатків і чистого експорту на частинах (а) і (б) даного графіка зображені трьома функціями сукупного попиту в кейнсіанському хресті на частині (в) графіка. Нижча процентна ставка, гг, має найвищий рівень і планових інвестиційних видатків Іг, і чистого експорту NX а отже, найвищу функцію сукупного попиту Yjd. Точка 1 на частині (г) графіка показує кінцевий рівноважний рівень обсягу виробництва Y j, який відповідає процентній ставці іг. Коли процентна ставка зростає до і2, то планові інвестиційні видатки і чистий експорт зменшуються до І2 і NX2, тому рівноважний обсяг виробництва падає до Y2. Точка 2 на частині (г) даного графіка показує нижчий рівень обсягу виробництва Y2, що відповідає процентній ставці і2. Нарешті, найвища процентна ставка, і3, веде до найнижчого рівня планових інвестиційних видатків і чистого експорту. Отже, за цієї ставки досягається найнижчий рівень рівноважного обсягу виробництва, який зображується як точка 3.

Лінія, яка з’єднує ці три точки на частині (г) графіка 24.7, є кривою IS F Ця крива показує поєднання процентних ставок і рівноважного обсягу виробництва, для яких сукупний обсяг виробленої продукції дорівнює сукупному попиту. Від’ємний нахил кривої IS означає, що вищі процентні ставки мають своїм результатом нижчі планові інвестиційні видатки та обсяг чистого експорту і, отже, нижчий рівноважний обсяг виробництва.

Що показує нам крива IS. Крива IS охоплює точки, в яких сумарна кількість вироблених товарів дорівнює кількості товарів, на які є попит, а також точки, у яких товарний ринок перебуває в рівновазі. Для кожного даного рівня процентної ставки крива IS показує нам, який повинен бути сукупний обсяг виробництва для досягнення рівноваги на товарному ринку. Коли процентні ставки зростають, то планові інвестиційні видатки і обсяг чистого експорту зменшуються. Останні, в свою чергу, зменшують сукупний попит. Тому сукупний обсяг виробництва повинен зменшитися для його вирівнювання з сукупним попитом, тобто для досягнення рівноваги на товарному ринку.

Крива IS є корисним знаряддям, бо обсяг виробництва прямує у напрямі точок на кривій, що відповідають рівновазі товарного ринку. Якщо економіка перебуває в стані, що на графіку показаний праворуч від кривої IS, то в такій економіці існує надлишок пропозиції товарів. У точці В, наприклад, сукупний обсяг виробництва є більшим, ніж рівноважний рівень обсягу виробництва Y3 на кривій IS. Цей надлишок пропозиції товарів має наслідком незаплановане нагромадження товарно-матеріальних запасів, що викликає зменшення обсягу виробництва у напрямі кривої IS. Падіння припиняється тільки тоді, коли обсяг виробництва знову перебуває на рівноважному рівні на кривій IS.

Якщо економіка перебуває в стані, що на графіку показаний ліворуч від кривої IS, то в такій економіці існує надлишок попиту на товари. У точці А сукупний обсяг виробництва Y3 є меншим за рівноважний обсяг виробництва Y? на кривій IS. Надлишок попиту на товари має своїм наслідком незаплановане зменшення запасів, що викликає зростання обсягу виробництва у напрямі кривої IS. Це зростання припиниться тільки тоді, коли сукупний обсяг виробництва знову дорівнює рівноважному рівню на кривій IS.

Важливо, що рівновага на товарному ринку не створює єдиного рівноважного рівня обсягу сукупного виробництва. Хоча нам відомо, куди прямуватиме сукупний обсяг виробництва за даного рівня процентної ставки, ми не можемо визначити сукупний обсяг виробництва, бо не знаємо, якою є процентна ставка. Для завершення нашого аналізу визначення сукупного обсягу виробництва нам потрібно взяти до уваги інший ринок, що створює додатковий взаємозв’язок, який сполучає сукупний обсяг виробництва і процентні ставки. Грошовий ринок виконує цю функцію через криву LM. Коли крива LM поєднується з кривою IS, то досягається єдина рівновага, що визначає і обсяг виробництва, і процентну ставку.

Рівновага на грошовому ринку: крива LM

Так само як крива IS виводиться із стану рівноваги на товарному ринку (сукупний обсяг виробництва дорівнює сукупному попиту), так і крива LM виводиться зі стану рівноваги на ринку грошей. Ця рівновага передбачає, що величина попиту на гроші дорівнює величині пропозиції грошей. Основним будівельним блоком в кейнсівському аналізі грошового ринку є попит на гроші, який він назвав перевагою ліквідності. Ми коротко з’ясуємо тут його теорію попиту на гроші (аналізується у розділах 6 і 23).

З теорії переваги ліквідності Кейнса випливає, що попит на гроші у реальному вираженні (Md/P) залежить від доходу (сукупний обсяг виробництва, Y) і процентних ставок (і). Попит на гроші перебуває у прямій залежності від доходу внаслідок двох причин. По-перше, зростання доходу розширює обсяг ділових операцій в економіці, а ті, в свою чергу, збільшують попит на гроші, бо саме гроші використовуються для проведення цих ділових операцій. По-друге, зростання доходу збільшує попит на гроші, бо воно збільшує багатство індивідів, які хочуть володіти більшою величиною активів, одним із яких є гроші. Альтернативною вартістю для нагромадження грошей є процент, яким пожертвували, не володіючи іншими активами, такими, як облігації. Коли процентні ставки зростають, то альтернативна вартість для нагромадження грошей зростає, і попит на гроші зменшується. Відповідно до теорії переваги ліквідності, попит на гроші перебуває у прямій залежності від сукупного обсягу виробництва і у зворотній — від процентних ставок.

Виведення кривої LM. У аналізі Кейнса рівень процентних ставок визначається рівновагою на ринку грошей, де величина попиту на гроші дорівнює величині пропозиції грошей. На графіку 24.8 зображено, що станеться з рівновагою на грошовому ринку, коли обсяг виробництва зміниться. Оскільки крива LM виводиться для стану незмінної пропозиції грошей, вона фіксується на рівні М на частині

(а)              графіка 24.8. Кожний рівень обсягу виробництва має власну криву попиту на гроші. Коли сукупний обсяг виробництва змінюється, то обсяг ділових операцій в економіці також змінюється, що, в свою чергу, змінює попит на гроші.

Якщо сукупний обсяг виробництва становить Yh то крива попиту на гроші є Md (Yj). Ця крива спадає, бо нижча процентна ставка означає, що альтернативна вартість для нагромадження грошей є меншою, через що величина попиту на гроші зростає. Рівновага на ринку грошей досягається у точці 1, в якій процентна ставка є іг. Коли сукупний обсяг виробництва перебуває на вищому рівні, Y2, то крива попиту на гроші переміщується праворуч у положення Md (Y2), бо більший обсяг виробництва означає, що за будь-якої даної процентної ставки величина попиту на гроші є більшою. Рівновага на ринку грошей тепер досягається у точці 2, в якій процентна ставка перебуває на вищому рівні, і2. Так само ще вищий рівень обсягу сукупного виробництва, Y3, матиме своїм наслідком ще вищий рівень рівноважної процентної ставки, і3.

На частині (б) графіка 24.8 зображено рівноважні процентні ставки, що відповідають різним обсягам виробництва з точками 1, 2 та 3, які відповідають рівноважним точкам 1, 2 та 3 на частині (а) даного графіка. Лінія, що з’єднує ці точки, є кривою LM, котра показує комбінації процентних ставок і обсягу виробництва, за яких ринок грошей перебуває у рівновазі[105]. Крива має додатний нахил, бо вищий

Процентна ставка, і

м‘

Md(Y2)

Md(Y3)

Md(Y\\)

Процентна ставка, і

Виведення кривої LM

б) Крива LM

2

М/Р

Величина

реальних грошових залишків, М/Р

а)              Ринок грошей

Графік 24.8. Виведення кривої LM.

Частина (а) графіка показує, що рівноважні рівні процентних ставок на грошовому ринку виникають, коли обсяг сукупного виробництва становить Yj, Y2 і Y3. На частині (б) графіка зображено три рівні рівноважної процентної ставки, ij, іг та із, що відповідають таким трьом рівням обсягу виробництва. Лінія, яка з’єднує ці точки, є кривою ІМ.

обсяг виробництва збільшує попит на гроші і, отже, підвищує рівноважну процентну ставку.

Що показує нам крива LM? Крива LM показує точки, що відповідають стану рівноваги на грошовому ринку. Цей стан досягається, коли величина попиту на гроші дорівнює величині пропозиції грошей. Для кожного рівня сукупного обсягу виробництва крива LM показує нам, якою повинна бути процентна ставка, щоб досягалася рівновага на ринку грошей. Коли сукупний обсяг виробництва зростає, то попит на гроші збільшується і процентна ставка зростає, через що величина попиту на гроші дорівнює величині пропозиції грошей, і ринок грошей перебуває у рівновазі.

Так само як економіка прямує до рівноважних точок, що зображені на кривій IS, так вона прямує і до рівноважних точок на кривій LM. Якщо економіка перебуває у стані, що на графіку показаний ліворуч від кривої LM, то має місце надлишок пропозиції грошей. У точці А, наприклад, процентна ставка вища за рівноважний рівень, і люди нагромаджують більше грошей, ніж вони хотіли б. Для усунення цього надлишку грошових сум люди купуватимуть облігації, що спричинить підвищення цін на облігації і падіння процентних ставок по них. (Зворотний взаємозв’язок між ціною облігації і її процентною ставкою

Процентна

 Модель ISLM: одночасне визначення обсягу виробництва і процентної ставки

Графік 24.9. Модель ISLM: одночасне визначення обсягу виробництва і процентної ставки.

Тільки у точці Е, в якій процентна ставка є і*, а обсяг виробництва Y*, досягається одночасна рівновага і на товарному ринку (що виміряно кривою IS), і на грошовому ринку (що виміряно кривою LM). У інших точках, таких, як А, В, С або D, один із двох ринків не перебуває у рівновазі, і існуватиме тенденція змін у напрямі рівноважної точки Е.

аналізувався у розділі 4). Поки існує надлишок пропозиції грошей, доти процентна ставка падатиме. Падіння припиняється, коли ставка доходить до кривої LM.

Якщо економіка перебуває в стані, що показаний праворуч від кривої LM, то має місце надлишок попиту на гроші. У точці В, наприклад, процентна ставка нижча за рівноважний рівень, і люди хочуть нагромаджувати більше грошей, ніж вони заробляють. Для набуття більшої кількості грошей вони продаватимуть облігації, що викличе падіння цін на облігації, а процентна ставка підвищиться. Цей процес зупиниться тільки тоді, коли процентна ставка зросте до рівноважної точки на кривій LM.

ПІДХІД ЧЕРЕЗ МОДЕЛЬ ISLM

ДО СУКУПНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА І ПРОЦЕНТНИХ СТАВОК

Тепер, коли ми вивели криві IS та LM, їх можна зобразити на одному графіку (графік 24.9), щоб створити модель, яка дозволяє нам визначати і сукупний обсяг виробництва, і процентну ставку. Єдиною точкою, в якій товарні і грошові ринки перебувають одночасно в рівновазі, є точка перетину кривих IS та LM — точка Е. У цій точці сукупний обсяг виробництва дорівнює сукупному попиту (IS), і величина попиту на гроші дорівнює пропозиції грошей (LM). У будь-якій іншій точці на графіку принаймні один із цих рівноважних станів не досягається, і ринкові сили переміщуватимуть економіку у напрямі до «загальної» рівноваги — точки Е.

Щоб дізнатися, як працює цей механізм, розгляньмо, що станеться, коли економіка перебуває у точці А, яка лежить на кривій IS, але не на кривій LM. Навіть коли у точці А товарний ринок перебуває у рівновазі, тобто сукупний обсяг виробництва дорівнює сукупному попиту, процентна ставка є вищою за її рівноважний рівень, тому попит на гроші менший за пропозицію грошей. Оскільки люди мають більше грошей, ніж вони хочуть нагромаджувати, то вони намагатимуться позбутися їх шляхом купівлі обігацій. Як наслідок, зростання цін на облігації викличе падіння процентних ставок, які, в свою чергу, спричинять збільшення і планових інвестиційних видатків, і чистого експорту, і, отже, зростання сукупного обсягу виробництва. За такої ситуації економіка переміщується вниз по кривій IS. Цей процес переміщення продовжується доти, доки процентна ставка не впаде до і*, а сукупний обсяг виробництва не зросте до Y*, тобто до того часу, коли економіка не опиниться у рівновазі в точці Е.

Якщо економіка перебуває на кривій LM, але поза кривою IS у точці В, то економіка також прямуватиме у напрямку рівноваги в точці Е. У точці В, навіть коли попит на гроші дорівнює пропозиції грошей, обсяг виробництва більший за його рівноважний рівень і переважує сукупний попит. Ділові фірми, отже, неспроможні продати весь обсяг своєї продукції, і нагромаджуються незаплановані товаро- матеріальні запаси, що штовхає фірми до скорочення виробництва і зменшення обсягу продукції. Падіння обсягу виробництва означає, що попит на гроші скоротиться, а це зменшить процентні ставки. Економіка тоді переміщується вниз по кривій LM, аж поки не досягне рівноважної точки Е.

ПОРАДА

Для перевірки вашого розуміння, чому економіка рухається у напрямі до рівноважної точки Е на перетині кривих IS та LM, подивіться, чи можете ви пояснити рух економіки до точки Е з таких точок, як С і D на графіку 24.9.

Ми розглянули модель, яку називають ISLM. Вона показує нам, як визначаються і процентні ставки, і сукупний обсяг виробництва, коли рівень цін незмінний. Хоча ми продемонстрували, що економіка прямуватиме до сукупного обсягу виробництва Y*, але немає підстав вважати, що за цього сукупного обсягу виробництва економіка перебуває на рівні повної зайнятості. Якщо норма безробіття надто висока, то творці державної політики хотітимуть збільшити сукупний обсяг виробництва для зменшення норми безробіття. Інструментарій ISLM показує, що урядовці можуть досягти цього через застосування монетарної і фіскальної політики. Опис через модель ISLM того, як монетарна і фіскальна політика може впливати на ділову активність, аналізуватиметься у розділі 25.

ПІДСУМКИ

У простій кейнсіанській системі, де рівень цін незмінний, обсяг виробництва визначається через рівноважний стан на товарному ринку, коли сукупний обсяг виробництва дорівнює сукупному попиту. Сукупний попит дорівнює сумі споживчих видатків планових інвестиційних видатків, урядових видатків і чистого експорту. Споживчі видатки описуються через функцію споживання, яка показує, що споживчі видатки зростатимуть, коли використовуваний доход збільшується. Аналіз Кейнса показує, що сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від автономних споживчих видатків, планових інвестиційних видатків, урядових видатків і чистого експорту. Водночас сукупний обсяг виробництва перебуває в оберненій залежності від рівня податків. Зміна у будь- якому з цих чинників веде через мультиплікатор до мультипліко- ваної зміни в сукупному обсязі виробництва.

Модель ISLM визначає сукупний обсяг виробництва і процен-

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

споживчі видатки планові інвестиційні видатки урядові видатки чистий експорт сукупний попит

тну ставку для незмінного рівня цін через застосування кривих IS та LM. Крива IS показує комбінації процентної ставки і сукупного обсягу виробництва, за яких товарний ринок перебуває у рівновазі. Крива LM показує комбінації, за яких ринок грошей перебуває у рівновазі. Крива IS спадає, бо вищі процентні ставки знижують планові інвестиційні видатки і тому зменшують рівноважний обсяг виробництва. Крива LM має висхідну траєкторію, бо вищий обсяг виробництва збільшує попит на гроші і тому підвищує рівноважну процентну ставку.

3. Одночасне визначення обсягу виробництва і процентних ставок має місце на перетині кривих IS та LM, де і товарний, і грошовий ринки перебувають у рівновазі. За будь-якого іншого рівня процентних ставок і обсягу виробництва принаймні один з ринків не перебуває у рівновазі, і ринкові сили переміщуватимуть економіку у напрямі до «загальної» рівноважної точки на перетині кривих IS та LM.

використовуваний доход функція споживання гранична схильність до споживання

автономні споживчі видатки

інвестиції в основний капітал              мультиплікатор              видатків

інвестиції у товарно-матеріальні              крива IS

запаси              крива LM

функція сукупного попиту

5. Чому мультиплікатори у завданнях 3 та 4 відрізняються? Поясніть, чому один більший за інший.

* 6. Припустімо, що ділові фірми раптово стануть більшими оптимістами щодо прибутковості інвестицій, і планові інвестиційні видатки збільшаться на 100 млрд. дол., в той час як споживачі стають більшими песимістами, через що автономні споживчі видатки впадуть на 100 млрд. дол. Що станеться з сукупним обсягом виробництва?

Правильне, неправильне чи неви- значене таке твердження: «Збільшення планових інвестиційних видатків на 100 млрд. дол. і одночасне падіння автономних споживчих видатків на 50 млрд. дол. справить такий же вплив на сукупний обсяг виробництва, як і збільшення самих автономних споживчих видатків на 50 млрд. дол.»

Якщо функція споживання С = 100 + 0,75 X У = 200 і урядові видатки становлять 200, яким буде рівноважний рівень обсягу виробництва? Продемонструйте вашу відповідь за допомогою кейн- сіанського хреста. Що станеться з сукупним обсягом виробництва, якщо урядові видатки збільшаться до 100?

Якщо гранична схильність до споживання становить 0,5, то наскільки повинні збільшитися урядові

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Розрахуйте значення функції споживання за кожного рівня використовуваного доходу у таблиці 24.1, якщо а = 100 і тре = 0,9.

* 2. Чому компанії скорочують виробництво, коли вони виявляють, що ?хні незаплановані інвестиції у товарно-матеріальні запаси є більшими від нуля? Якби в ши не скоротили виробництво пк це вплинуло б на їхні прибути? Чому?

Зобразіть функцію споживання С - 100 + 0,75 X Y на графічному папері.

а) Припускаючи, що немає державного сектора, яким буде рівноважний рівень сукупного обсягу виробництва, якщо планові інвестиційні видатки становлять 200? Покажіть цей рівноважний рівень на графіку, який ви накреслили.

б) Якщо ділові фірми стають більшими песимістами щодо прибутковості інвестицій і планові * інвестиційні видатки зменшуються на 100, то що станеться

з рівноважним рівнем обсягу виробництва7 \' і Якщо функція споживання С -- 1(Ш 4 0,8 X У, а планові інвес- •1 ишйні видатки становлять 200 то який рівноважний рівень обсягу виробництва7 Якщо планові інвестиційні видатки зменшуються до 100, наскільки зменшиться обсяг виробництва?

видатки, щоб обсяг виробництва збільшився на 1000 млрд. дол.?

*10. Припустімо, що урядовці вирішують змінити податки так, щоб збільшити сукупний обсяг виробництва на 400 млрд. дол., а тре = 0,5. Наскільки потрібно змінити податки?

Що станеться з сукупним обсягом виробництва, якщо і податки, і урядові видатки зменшуються на 300 млрд. дол., а тре = 0,5? Поясніть.

*12. Зросте чи впаде сукупний обсяг виробництва, коли збільшення в автономних споживчих видатках вирівнюється однаковим збільшенням податків?

13. Якщо зміна процентної ставки не справляє жодного впливу на планові інвестиційні видатки, то прослідкуйте, що станеться з рівноважним рівнем сукупного обсягу виробництва, коли процентні ставки падають. Що це говорить про нахил кривої IS?

*14. Застосовуючи інструментарій попиту і пропозиції для ринку грошей, покажіть, що станеться з рівноважним рівнем процентної ставки, коли сукупний обсяг виробництва зменшиться. Що це говорить про нахил кривої LM?

15. Правильне, неправильне чи неви- значене таке твердження: «Якщо точка, що описує комбінацію процентної ставки і сукупного обсягу виробництва, не перебуває ні на кривій IS, ні на кривій LM, тоді економіка не прямуватиме до перетину кривих IS та LM».

<< | >>
Источник: Фредерік С. Мишкін. ЕКОНОМІКА ГРОШЕЙ, БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ І ФІНАНСОВИХ РИНКІВ 1992. 1992

Еще по теме КЕЙНСІАНСЬКА ТЕОРЕТИЧНА СИСТЕМА І МОДЕЛЬ ISLM:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -