АНАЛІЗ СУКУПНИХ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

У попередніх розділах значна увага була приділена пропозиції грошей і монетарній політиці, оскільки останні зачіпають наше щоденне життя через впливи на ціни товарів, які ми купуємо, і на наявну кількість робочих місць.

Інструментарій попиту і пропозиції дозволить нам виявити, як визначаються сукупний обсяг виробництва і загальний рівень цін. Це не лише допоможе нам з’ясувати недавню динаміку ділового циклу, але й дозволить зрозуміти полеміку щодо того, як слід проводити економічну політику.

СУКУПНИЙ ПОПИТ

Першим будівельним блоком інструментарію сукупного попиту і пропозиції є крива сукупного попиту, яка описує залежність між величиною сукупного обсягу виробництва, на яку існує попит, і рівнем цін, коли всі інші чинники залишаються без змін. Монетаристи (очолювані М. Фрідманом), розглядаючи криву сукупного попиту з її спадним нахилом, твердять, що основним фактором, який спричиняє її переміщення, є зміни кількості грошей. Кейнсіанці (послідовники Кейнса) також розглядають криву сукупного попиту як таку, що характеризується спадною траєкторією. Проте кейнсіанці вважають, що зміни в урядових видатках і податках або в готовності споживачів та фірм витрачати більше чи менше, а також зміни у пропозиції грошей можуть викликати переміщення цієї кривої.

Монетаристський погляд на сукупний попит

Монетаристський погляд на сукупний попит пов’язує кількість грошей М із сумарними номінальними видатками на товари і послуги, Р X Y

З фінансових новин

Сукупний обсяг виробництва, безробіття і рівень цін

Газети періодично наводять дані Норма безробіття: про сукупний обсяг національного              щомісячно; цифри про попе-

виробництва, безробіття і рівень              редній місяць звичайно пуб-

цін. Точність даних, частота і стро-              лікуються в п’ятницю другого

ки публікації вказуються нижче:              тижня наступного місяця.

Сукупний обсяг виробництва і безробіття

Реальний ВНП:

повідомляється щоквартально, тобто за січень — березень, квітень — червень, липень — вересень, жовтень — грудень; публікується приблизно через три тижні після закінчення кварталу; «попередня» оцінка повідомляється приблизно на місяць раніше до закінчення кварталу, але ця оцінка не точна. Промислове виробництво:

повідомляється щомісячно, проте обсяг промислового виробництва не є такою вичерпною мірою сукупного обсягу виробництва, як реальний ВНП, бо він вимірює обробну промисловість; оцінка про попередній місяць повідомляється у середині наступного місяця.

Рівень цін:

ВНП-дефлятор:

щоквартально; цей вичерпний індекс цін (описано у додатку до розділу 1) публікується водночас із даними про реальний ВНП.

ІСЦ

щомісячно; індекс споживчих цін (ІСЦ) є вимірником рівня цін, з якими стикаються споживачі (також описано у додатку до розділу 1); значення для попереднього місяця публікується на четвертому тижні наступного місяця.

Індекс оптових цін виробника (ІЦВ) щомісячно; індекс оптових цін виробника (ІЦВ) є показником середнього рівня цін (оптових), що призначаються виробниками, публікуються водночас із даними про обсяг промислового виробництва.

(Р — рівень цін, a Y — сукупний реальний обсяг виробництва, або, що рівнозначно, сукупний (номінальний) доход).

Припустімо, що номінальні видатки в певному році становили 2000 млрд. дол., а пропозиція грошей була 1000 млрд. дол. Швидкість обігу тоді була б 2 (=2000 млрд. дол./1000 млрд. дол.). У середньому пропозиція грошей підтримує обсяг операцій, що пов’язані із подвійним обертанням її вартості у кінцевих товарах і послугах протягом року.

Помноживши обидві частини виразу на М, отримуємо рівняння обміну, яке встановлює зв’язок пропозиції грошей і сукупних видатків:

М X У = Р X Y              (26.1)

У цьому пункті наше рівняння обміну є нічим іншим, як тотожністю, тобто воно правильне за означенням. Це рівняння не говорить нам, що коли М зростає, то сукупні видатки зростуть також. Наприклад, зростання М могло б нейтралізуватися падінням V, і тому добуток MV не змінився б. Проте аналіз Мілтоном Фрідманом попиту на гроші (обговорювався детально у розділі 23) показує, що швидкість обігу грошей змінюється з часом у передбачуваний спосіб і не пов’язана зі змінами пропозиції грошей. За цим підходом, рівняння обміну трансформується у теорію визначення сукупних видатків і називається сучасною кількісною теорією грошей.

Щоб зрозуміти суть цієї теорії, розгляньмо приклад. Якщо швидкість обігу грошей передбачувана і становить 2, а пропозиція грошей — 1000 млрд. дол., то рівняння обміну покаже нам, що сукупні видатки будуть 2000 млрд. дол. (2 X 1000 млрд. дол.). Якщо пропозиція грошей подвоїться до 2000 млрд. дол., то підхід Фрідмана передбачає, що швидкість і далі становитиме 2, а сукупні видатки подвояться до 4000 (2 X 2000) млрд. дол. Отже, сучасна кількісна теорія грошей Фрідмана доходить висновку, що зміни в сукупних видатках головним чином визначаються змінами пропозиції грошей.

Виведення кривої сукупного попиту. Щоб дізнатися, як сучасна кількісна теорія виводить криву сукупного попиту, розгляньмо приклад, в якому вимірюємо сукупний обсяг виробництва в мільярдах доларів у цінах 1982 р. (рівень цін у 1982 р. приймемо за 1,0). Як уже показано, з прогнозованою швидкістю 2 і пропозицією грошей 1000 млрд. дол. сукупні видатки становитимуть 2000 млрд. дол. Якщо рівень цін задається 2,0, величина попиту на сукупний обсяг продукції є 1000 млрд. дол (у цінах 1982 p.), бо сукупні видатки, Р X Y, тоді стануть рівними 2,0 X 1000 = 2000 млрд. дол., значення М X V. Це поєднання рівня цін 2,0 і сукупного обсягу виробництва 1000 позначається як точка А на графіку 26.1. Якщо рівень цін задається 1,0, тоді величина попиту на сукупний обсяг продукції є 2000 (точка В), тому сукупні видатки

1000 млрд. дол. до 2000 млрд.

дол. переміщує криву сукупного              Сукупний              обсяг виробництва, Y

попиту з ADi до ADz.              (млрд.              дол.,              ціни              1982              р.)

продовжують дорівнювати 2000 млрд. дол. = 1,0 X 2000. Так само за нижчого рівня цін 0,5 величина попиту на обсяг продукції зростає до 4000, що показано точкою С. Крива, яка пов’язує ці точки, є кривою сукупного попиту за даної пропозиції грошей 1000 млрд. дол., що позначена як ADV Як можна побачити з графіка, вона має звичайний, характерний для кривої попиту нахил, показуючи, що коли рівень цін знижується, а всі інші обставини залишаються без змін, то величина попиту на обсяг продукції зростає.

Переміщення кривої сукупного попиту. У сучасній кількісній теорії Фрідмана зміни пропозиції грошей є основним джерелом змін у сукупних видатках і переміщення кривої сукупного попиту. Щоб зрозуміти, як зміни пропозиції грошей переміщують криву сукупного попиту, розгляньмо, що відбудеться, коли пропозиція грошей зростає до 2000 млрд. дол.

Таке міркування означає, що зменшення пропозиції грошей пропорційно зменшує величину попиту на сукупний обсяг продукції за кожного рівня цін. Отже, падіння пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту ліворуч.

Кейнсіанський погляд на сукупний попит

Кейнсіанський підхід аналізує сукупний попит не на основі рівняння обміну, а за допомогою чотирьох компонентів сукупного попиту: стто- живчих видатків, тобто сумарного попиту на споживчі товари і послуги; планових інвестиційних видатків, тобто сумарних запланованих видатків ділових підприємств на нове устаткування, будівлі та інші об’єкти виробництва плюс заплановані видатки на нове житлове будівництво *; урядових видатків, тобто видатків на всіх рівнях влади (федеральному, штатному і місцевому) на товари і послуги (скріпки для паперу, комп’ютери, комп’ютерні програми, заробітна плата державних службовців тощо); чистого експорту, тобто чистих іноземних видатків на вітчизняні товари і послуги. Ці видатки дорівнюють сумі експорту мінус сума імпорту. Використовуючи символи С — для споживчих видатків, І — для планових інвестиційних видатків, G — для державних видатків і NX — для чистого експорту, можна записати такий вираз для сукупного попиту:

Yad = С + І + G + NX              (26.2)

Крива сукупного попиту. Кейнсіанський аналіз, як і монетарист- ський підхід, означає, що крива сукупного попиту має спадну траєкторію.

Нижча вартість фінансування купівлі нового фізичного капіталу робить інвестиції прибутковішими і стимулює планові інвестиційні видатки (І \\). Оскільки, [як показано в рівнянні (26.2)] збільшення планових інвестиційних видатків прямо розширює сукупний попит (yaci; ), НИЖЧИЙ рівень цін веде до більшого обсягу сукупного попиту (тобто Pi — Yadt). Щойно описаний механізм можна схематично записати таким чином. Коли Рі,

1 Згадайте, що використання слова «інвестиції» трохи відрізняється від його щоденного вживання. Для економістів слово «інвестиції» означає купівлю нового фізичного капіталу, такого, як нове устаткування або новий будинок, що збільшує видатки. Навпаки, в буденній розмові слово «інвестиції» може стосуватися купівлі фінансових активів або ненового фізичного капіталу.

Інший спосіб виведення спадного нахилу кривої сукупного попиту приходить із міжнародної торгівлі. Оскільки нижчий рівень цін (Рі) веде до більшої кількості грошей у реальному вираженні (М/Р\\) і знижує процентні ставки (г’І), банківські депозити у доларах СІНА стають менш привабливими стосовно депозитів, деномінованих в іноземних валютах. Тому спостерігається зменшення доларових депозитів стосовно депозитів у інших валютах (падіння обмінного курсу позначено через ЕІ). Нижча вартість долара, що робить вітчизняні товари дешевшими стосовно іноземних товарів, змушує тоді чистий експорт зростати, і, в свою чергу, збільшує сукупний попит, тобто:

М

Описаний механізм також показує, чому кейнсіанський аналіз означає, що зміни пропозиції грошей переміщують криву сукупного попиту.

За даного рівня цін збільшення пропозиції грошей викликає зростання реальної пропозиції грошей (М/Р1), яка збільшує сукупний попит, як показано вище. Отже, збільшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту праворуч (як на графіку 26.1), бо воно знижує процентні ставки і стимулює планові інвестиційні видатки та чистий експорт. Так само зменшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту ліворуч k

Кейнсіанці, на противагу монетаристам, вважають, що інші чинники (зміна урядових видатків, зміни в чистому експорті, як і зміни у видатках споживачів та фірм) також є важливим джерелом переміщення кривої сукупного попиту. Наприклад, якщо уряд витрачає більше (GI) або чистий експорт зростає (NX]), то сукупний попит зростає, а крива сукупного попиту переміщується праворуч. Зменшення податків (Ті) залишає споживачам для витрачання більше доходу, тому споживчі видатки зростають (С I). Сукупний попит також зростає, і крива сукупного попиту переміщується праворуч. Нарешті, якщо оптимізм споживачів і бізнесу зростає, то споживчі видатки і заплановані інвестиційні видатки зростають (Ci і Л), знову переміщуючи криву сукупного попиту праворуч. Кейнс описав ці хвилі оптимізму та песимізму як «життєсприйняття» і розглядав їх як головний важіль, що впливає на криву сукупного попиту, і як важливе джерело коливань ділового циклу.

1 Повніший аналіз кейнсіанського підходу до кривої сукупного попиту подано у розділах 24 та 25.

Полеміка щодо витіснення

Ми бачили, що і монетариста, і кейнсіанці погоджуються, що крива сукупного попиту має спадну траєкторію і переміщується у відповідь на зміни пропозиції грошей. Проте монетаристи бачать лише єдине важливе джерело переміщення кривої сукупного попиту — зміни пропозиції, в той час як кейнсіанці вважають, що інші чинники — фіскальна політика, чистий експорт і «життєсприйняття» — є однаково важливими джерелами переміщення кривої сукупного попиту.

Оскільки сукупний попит можна записати як суму С + І + G + NX, може здатися, ніби будь-який чинник, що впливає на один із компонентів сукупного попиту, викликає зміни в сукупному попиті. Може скластися враження, ніби зміни у фіскальній політиці (зростання урядових видатків, коли пропозиція грошей залишається незмінною) обов’язково переміщуватимуть криву сукупного попиту. За монетаристським підходом, зміни у пропозиції грошей є єдиним важливим джерелом переміщення кривої сукупного попиту, тому монетаристи мають пояснити, чому наведені вище міркування необгрунтовані.

Монетаристи погоджуються, що збільшення урядових видатків розширюватиме сукупний попит, якщо інші компоненти сукупного попиту — С, І та NX — залишаються незмінними після того, як урядові видатки зростуть. Проте вони твердять, що збільшення урядових видатків витіснятиме приватні інвестиції (С, І та NX), які зменшуються саме на величину збільшення урядових видатків. Це явище точної нейтралізації приватних видатків експансіоністською фіскальною політикою, такою, як зростання урядових видатків, називається повним витісненням.

Як може відбутися повне витіснення? Коли урядові видатки зростають (GI), то уряд повинен фінансувати ці видатки через конкуренцію з приватними позичальниками за кошти на кредитному ринку. Процентні ставки зростуть (it), збільшуючи вартість фінансування купівлі як фізичного капіталу, так і споживчих товарів, і зменшать чистий експорт. Результат полягає в тому, що приватні видатки зменшаться (Сі, II, NX і), і тому сукупний попит може залишитися незмінним. Цей ланцюг міркувань можна записати таким чином:

GI —it —Сі, її, NX і,

отже,

С+ І + G + NX = Yad є незмінним.

Кейнсіанці не заперечують обгрунтованості перших пунктів аналізу. Вони погоджуються, що збільшення урядових видатків підвищує процентні ставки, які, в свою чергу, зменшують приватні видатки. Справді,

Сукупний рівень цін, Р (у 1982 р. = 1,0)

2000              4000              6000              8000

Сукупний обсяг виробництва, Y (млрд. дол., ціни 1982 р.)

Графік 26.2. Крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді.

Зростання витрат виробництва переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч з ASi до ASг.

це є рисою кейнсіанського аналізу сукупного попиту (розділи 24 і 25). Проте кейнсіанці твердять, що відбувається тільки часткове витіснення, тобто певне зменшення приватних видатків, що не повністю витісняються зростанням урядових видатків.

Кейнсіанська схема витіснення означає, що коли урядові видатки зростають, то сукупний попит справді зростає, а крива сукупного попиту переміщується праворуч. Межа, до якої відбувається витіснення, є питанням, що відрізняє монетаристський і кейнсіанський погляди на криву сукупного попиту. Ми проаналізуємо докази з цього питання в розділі 27.

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ

Визначальна риса сукупної пропозиції полягає в тому, що при зростанні рівня цін величина пропозиції обсягу продукції у короткостроковому періоді збільшується. Графік 26.2 ілюструє пряму залежність між величиною пропозиції обсягу продукції і рівнем цін. Припустімо початково, що величина пропозиції обсягу продукції за рівня цін 1,0 становить 4000, що показано точкою А. Зростання рівня цін до 2,0 у короткостроковому періоді збільшує величини пропозиції обсягу продукції до 6000 (точка В). Лінія, що пов’язує точки А і В (ASj), описує залежність між величиною пропозиції обсягу продукції в короткостроковому періоді і рівнем цін і називається кривою сукупної пропозиції. Як бачимо, вона має висхідну траєкторію.

Щоб зрозуміти, чому крива сукупного попиту має висхідну траєкторію, розгляньмо чинники, що спричиняють зміни пропозиції сукупного обсягу продукції. Оскільки метою кожної фірми є отримання прибутків, величина пропозиції сукупного обсягу продукції визначається прибутком, що дає кожна одиниця продукції. Якщо ціни зростуть, то вироблятиметься більший обсяг продукції, і величина пропозиції сукупного обсягу продукції зросте. Якщо прибутки зменшаться, то буде вироблено менший обсяг продукції, і величина пропозиції сукупного обсягу продукції впаде.

Прибуток на одиницю продукції дорівнює ціні за одиницю мінус витрати виробництва. У короткостроковому періоді витрати на багато складників виробництва, що входять у виробництво товарів і послуг, постійні (заробітна плата, наприклад, часто фіксується на період часу трудового договору, інколи на 3 роки). Фірми часто купують сировину за довгостроковими угодами, що фіксують ціни. Оскільки ці витрати виробництва фіксуються у короткостроковому періоді, то при зростанні сукупного рівня цін ціна на одиницю продукції зростатиме щодо витрат виробництва, і прибуток на одиницю продукції також зростатиме. Оскільки вищий рівень цін веде до вищих прибутків у короткостроковому періоді, фірми збільшують виробництво. Величина пропозиції сукупного обсягу продукції зростає, що має своїм результатом висхідну траєкторію кривої сукупної пропозиції.

Часте використання фрази «короткостроковий період» у попередньому параграфі означає, що крива сукупної пропозиції (AS ? на графіку 26.2), можливо, не залишається незмінною з плином часу. Щоб побачити, що відбувається час від часу з кривою сукупної пропозиції, слід зрозуміти, що змушує криву сукупної пропозиції переміщуватися.

Переміщення кривої сукупної пропозиції

Як бачимо, прибуток на одиницю продукції визначає величину пропозиції продукції. Якщо витрати виробництва на одиницю продукції зростають, то прибуток на одиницю продукції зменшується, і величина пропозиції падає. Щоб зрозуміти, що це означає для положення кривої сукупної пропозиції, розгляньмо, що станеться за рівня цін 1,0, коли витрати виробництва зростуть. Якщо фірми заробляють менший прибуток на одиницю продукції, то вони зменшують виробництво, і величина пропозиції сукупного обсягу продукції падає з 4000 (точка А) до 2000 (точка А\'). Застосування цього ж міркування до точки В означає, що пропозиція сукупного обсягу продукції падає до точки В\'. Отже, крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч, коли витрати виробництва зростають. Так само крива сукупної пропозиції переміщується праворуч, коли витрати зменшуються.

РІВНОВАГА В АНАЛІЗІ СУКУПНИХ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

Рівновага сукупного обсягу виробництва і рівня цін буде в точці, де величина попиту на сукупний обсяг продукції дорівнює величині пропозиції сукупного обсягу продукції. Проте в контексті аналізу сукупних пропозиції та попиту існує два види рівноваги — рівновага в короткостроковому та в довгостроковому періодах (тривала рівновага).

Рівновага в короткостроковому періоді

На графіку 26.3 показано рівновагу в короткостроковому періоді. Ця рівновага досягається в точці, де величина попиту на сукупний обсяг продукції дорівнює величині пропозиції сукупного обсягу продукції, тобто там, де крива сукупного попиту (AD) і крива сукупної пропозиції (AS) перетинаються в точці Е. Рівноважний рівень сукупного обсягу виробництва дорівнює Y*, а рівноважний рівень цін — Р*.

Як і в нашому попередньому аналізі пропозиції і попиту, рівновага — корисне поняття, якщо тільки в економіці існує тенденція рухатися в напрямку до неї. Ви бачите, що економіка прямує до рівноваги у точці Е. Проте спершу подивімося, що відбудеться в економіці, коли рівень цін вищий за рівноважний рівень Р*. Якщо рівень цін є Р, то величина пропозиції сукупного обсягу продукції у точці D більша, ніж величина попиту на сукупний обсяг продукції в точці А. Оскільки люди хочуть продати більше товарів і послуг, ніж інші хочуть купити (умова надлишку пропозиції), ціни товарів і послуг впадуть і загальний рівень цін також упаде. Це падіння рівня цін продовжуватиметься доти, доки воно не досягне рівноважного рівня Р* у точці Е.

Коли рівень цін є нижчим за рівноважний, скажімо у Р\