Континентальна, англосаксонська та японська моделі
Виділяють три моделі корпоративного управління - англосаксонську, німецьку (континентальну) та японську.Найважливішою особливістю кожної з моделей є розподіл функ-цій управління рішеннями (розробка і виконання рішень) і контролю рішень (затвердження та контроль за виконанням рішень) між органами корпоративного управління.
Для англосаксонської моделі характерна однорівнева рада директорів.
Власність, як правило, розпорошена серед безлічі дрібних акціонерів. Модель орієнтована переважно на задоволення інтересів акціонерів, інші стейкхолдери в корпоративному управлінні практично не представлені. В англосаксонській моделі розробкою рішень займаються оперативні комітети, затвердженням - рада директорів, виконавчі директори виконують рішення, а контрольні комітети ради контролюють виконання рішень (рис. 2.4).![Рис. 2.4. Англосаксонська модель корпоративного управління]()
Рис. 2.4. Англосаксонська модель корпоративного управління
У німецькій моделі існує дворівнева система управління. Контрольний пакет акцій сконцентрований у банків і партнерів банку, фондовий ринок відіграє вторинну роль. Представники акціонерів і трудовий колектив відіграють вирішальну роль у стратегічному плануванні діяльності банку. Модель акцентує увагу на підтримці балансу інтересів всіх зацікавлених сторін і взаємної відповідальності (рис. 2.5).
Специфіка континентальної моделі полягає в тому, що спостережна рада виконує обидві контролюючі функції (затвердження та контроль за виконанням рішень), а правління реалізує управління рішеннями.
![Рис. 2.5.<div class=]()
Континентальна модель корпоративного управління" />Японська модель орієнтована на соціальний колективізм на рівні банку і діловий колективізм на рівні промислової групи (рис. 2.6). Характерною рисою є перехресне володіння акціями між компаніями- партнерами. Японська модель характеризується наявністю окремого контролюючого органу - ради корпоративних аудиторів. На рівні затвердження рішень цей орган розподіляє свої функції з радою директорів. Стратегічні ж завдання належать виконавчому комітету, який займається розробкою та виконанням рішень.
Для того, щоб з\'ясувати приналежність української моделі корпоративного управління до однієї з вищеперелічених моделей, необхідно визначити, які органи виконують функцію стратега, а які - контролера.
У статті 51 закону "Про акціонерні товариства" сказано, що наглядова рада акціонерного товариства контролює і регулює діяльність виконавчого органу (правління). Згідно зі статтею 52 до компетенції наглядової ради належить затвердження положень, якими регулюються питання, пов\'язані з діяльністю товариства.
У статті 58 закону зазначено, що до компетенції виконавчого органу входить вирішення всіх питань, пов\'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства, підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.
На основі даних статей є підстави стверджувати, що банки України використовують континентальну модель корпоративного управління.
