Ліквідність позичальника

Проте до використання фінансових коефіцієнтів потрібно підходити з особливою обережністю, тому що вони не завжди об\'єктивно відображають реальну ситуацію.

Оцінювання ділової репутації клієнта вказує на важливість вихідних обставин попереднього аналізу «характеру» потенційного позичальника для будь-яких подальших дій банку з проведення аналізу основних параметрів функціонування підприємства.

У зв\'язку з цим вибір комерційним банком оптимальних напрямків оцінювання репутації позичальника в процесі аналізу кредитоспроможності та їхнє ретельне дотримання на практиці можуть стати фактором суттєвого поліпшення аналітичної роботи у цій сфері, а отже, й підвищення ефективності організації кредитних операцій загалом.

Визначення репутації позичальника, що характеризує рівень його відповідальності, готовність і бажання погашати заборгованість за наданими позиками, має охоплювати, зокрема, такі обов\'язкові напрямки, як:

Кредитна історія позичальника.

Оцінювання періоду функціонування підприємства, складу його засновників, акціонерів і основних цілей виробничо-господарської діяльності.

Аналіз професійних якостей керівництва підприємства.

Вивчення ринків збуту, наявності попиту на продукцію підприємства і його конкурентних позицій.

Оцінювання організаційної структури виробництва, ефективності взаємодії між різними ланками управління, виробничого клімату, індикатором якого, власне, є плинність кадрів.

Не менш важливим при оцінюванні кредитоспроможності позичальників є аналіз грошових потоків.

(Нсм*п) - (Зм*п) - Зі К = ,

Ск

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів); Ск - сума кредиту та відсотки за ним; п - кількість місяців дії кредитної угоди; Зм - щомісячні умовно постійні зобов\'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати та ін.);

Зі - податкові платежі та сума інших зобов\'язань перед кредиторами, які мають бути сплачені з рахунка позичальника, крім сум зобов\'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Оптимальне значення показника К не менше, ніж 1,5.

Однак розрахунок цього показника не дає вичерпну оцінку грошового потоку, оскільки його суть значно глибша: аналіз грошового потоку - спосіб оцінювання кредитоспроможності клієнта комерційного банку, за основу якого взято використання фактичних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді.

Аналіз грошового потоку полягає у зіставленні припливу та відпливу засобів у позичальника за період, що відповідає звичайному терміну, вказаному в кредитній заявці.

Елементами припливу коштів за період є:

прибуток, отриманий у цьому періоді;

амортизація, нарахування за період;

вивільнення коштів із запасів, дебіторської заборгованості, основних фондів та інших активів;

збільшення кредиторської заборгованості;

зростання інших пасивів;

отримання нових позик.

Як елементи відпливу коштів можна виділити:

сплату: податків, відсотків, штрафів, пені; запаси; дебіторську заборгованість; основні фонди: інші активи;

значне вкладання коштів у: скорочення кредиторської заборгованості; зменшення інших пасивів;

відплив акціонерного капіталу;

погашення позики.

Різниця між припливом та відпливом коштів визначає величину загального грошового потоку. Як видно з наведених елементів припливу і відпливу коштів, зміна розмірів запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів і пасивів та основних фондів по-різному впливає на загальний грошовий потік.

Аналіз грошових потоків дає змогу зробити висновок про наявність слабких місць управління підприємством.

Іншим важливим елементом аналізу при оцінюванні кредитоспроможності позичальника при видачі кредиту, який забезпечує один з принципів кредитування - цільове використання кредиту, є оцінювання проекту, що кредитується.

Проект, який запропонував позичальник для кредитування, має проаналізувати він сам. Однак всі елементи цього проекту повинен проаналізувати кредитний працівник у тісному зв\'язку з оцінкою кредитоспроможності позичальника, дати відповіді й визначити:

співвідношення між розміром запропонованого до фінансування нового проекту і власним капіталом;

коефіцієнт обслуговування боргу проекту, враховуючи непогашену заборгованість діючого підприємства і його передбачуваний прибуток;

взаємозв\'язок нового запропонованого проекту з поточною діяльністю позичальника:

чи підсилює його конкурентні переваги;

чи розширює та зміцнює поточну діяльність підприємства;

чи буде проект змінювати наявну основну стратегію підприємства;

чи представляє він диверсифікованість порівняно з існуючими видами діяльності.

Оцінку проекту необхідно здійснювати на основі наданої позичальником документації, тобто бізнес-плану, обґрунтування окупності проекту, кредитної пропозиції, опису угоди з усіма документами, що стосуються справи.

Класифікація позичальників за результатами оцінювання їхнього фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму позики та відсотків за неї у встановлені строки.

Клас Б - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні впродовж тривалого часу. До цього класу належать позичальники, до яких період здатності до своєчасного й повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, району роботи та ін. чи зовнішні чинники (загальний стан галузі основної діяльності) не дають змоги зарахувати їх до вищого класу.

Клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення. До цього класу належать позичальники, стосовно яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт та послуг та ін.) більше не влаштовує банк внаслідок появи періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

Клас Г - фінансова діяльність погана, спостерігається її чітка циклічність, відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення. До цього класу належать позичальники, які не можуть повернути повної суми позики у строк та на умовах, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою та забезпечення, негативні фінансові результати та ін.).

Клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки, і очевидно, що ні основна сума позики, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені. До цього класу належать позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики практично неможливо повернути на час проведення класифікації (хоча це можна зробити у судовому порядку).

Складність та багатоплановість питання оцінювання кредито-спроможності потребують застосування системи оцінювання кредитоспроможності, що має об\'єднати всі необхідні аспекти, за якими аналізується спроможність конкретного позичальника вчасно виконувати кредитні зобов\'язання.

Система «П\'ять С»: Character - репутація; Conditions - умови; Collateral - забезпечення; Capital - капітал; Capacity (або Cash flow) - потенційні можливості (або потік грошових коштів).

PARSER - від анг. «parse» - робити граматичний розбір. Ця система оцінювання налічує шість компонентів: Person - особа; Amount - сума; Repayment - погашення; Security - забезпечення; Expediency - доцільність; Remuneration - винагорода.

CAMPARI: Character - репутація; Ability - здатність; Means - засоби; Purpose - мета; Amount - сума; Repayment - погашення; Insurance - страхування.

MEMO RISK - це найбільша за кількістю компонентів з наведених систем оцінювання, поділяє їх на дві групи:

1) Management - управління, Experience - досвід, Market - ринок, Operations - діяльність;

2) Repayment - погашення, Interest - процент, Security - забезпечення, Control - контроль. 5. Система аналізу кредитоспроможності, що спирається на чотири основи кредитоспроможності: Management Quality - якість управління; Industry Dynamics - динаміка галузі; Security Realization - реалізація застави; Financial Condition - фінансові умови.

Різні компоненти наведених систем мають дуже різне навантаження. Вагомість та трудомісткість одних аспектів аналізу кредитоспроможності (наприклад, Capacity або Cash flow) контрастує з другорядністю та/або дублюванням інших. Однак доцільно було б у кредитній діяльності банків застосовувати нову систему оцінювання кредитоспроможності позичальників - «ЦЕНЗОР». Її було створено та впроваджено в 1997 р. «ЦЕНЗОР» складається з таких елементів: Ціль; Експозиція; Наслідки; Забезпечення; Обставини; Репутація.

Система «ЦЕНЗОР» сприяє підготовці якісних інвестиційних пропозицій, баченню різних аспектів ризику своїх проектів, взаєморозумінню позичальників та кредиторів, покращенню якості бізнес-планів і вдосконаленню їхнього оцінювання.

Слід вказати на такі особливості запропонованої системи: s «ЦЕНЗОР» охоплює всі найважливіші для банку характеристики позичальника, що дає змогу виконання комплексного аналізу кредитоспроможності;

s кожен з елементів нової системи має відокремлене від інших та однозначно зрозуміле призначення, доволі конкретний інструментарій методів оцінювання пов\'язаного з ним ризику (що не заперечує їхнього подальшого вдосконалення);

s жоден із шести аспектів запропонованої системи аналізу кредитоспроможності не має занадто відмінного від інших навантаження та важливості.

Система кредитного скорингу виникла на початку 40-х рр.

Вік: 0,01 бала за кожний рік після 20 років (максимум 0,30 бала).

Строк проживання в даній місцевості: 0,042 бала за кожен рік проживання (максимум 0,42 бала).

Професія: надається 0,55 бала за професію з низьким ризиком, 0 - за професію з високим ризиком і 0,16 бала - для інших професій.

В якій галузі працює позичальник: 0,21 бала - державні підприємства, транспортні і комунальні підприємства, банки й страхові компанії та деякі інші.

Зайнятість на одному підприємстві: 0,059 бала за кожний рік роботи на даному підприємстві (максимум 0,59 бала).

Показники фінансового стану позичальника: 0,45 бала - за наявність банківського рахунка, 0,35 бала - за власність на нерухомість, 0,19 бала - у разі наявності полісу на страхування життя.

Беручи до уваги вищеназвані коефіцієнти, Д. Дюран встановив межу надання кредиту клієнту - 1,25 бала. Згідно з його системою кредитного скорингу, кредитоспроможним можна вважати позичальника, що набрав більше, ніж 1,25 бала.

В розвинутих країнах банківські спеціалісти для вирішення питання про надання позички поряд з використанням анкетних даних можуть одержувати й необхідну інформацію з регіональних кредитних бюро. Вони постійно перевіряють і уточнюють дані про позичальників та оповіщають про їхні зміни всіх кредиторів.

Переважна більшість банків США використовує методи оцінювання кредитоспроможності позичальників, що базуються на висновках з аналізу експертів про економічну доцільність надання кредитних коштів. Застосовуючи бальні системи оцінювання кредитоспроможності клієнта, розраховані шляхом використання експертних висновків, банківські фахівці спираються на загальноекономічні методи аналізу платоспроможності партнера.

Таким чином, у зарубіжній банківській практиці при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта аналізуються в комплексі такі незіставні категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позики, з одного боку, і людські якості індивідуального позичальника або керівного складу підприємства-боржника - з іншого.