17.2. Банківські гарантії та поручительства
Суть банківської гарантії полягає в тому, що банк (гарант) дає на прохання другої особи (принципала) письмове зобов\'язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) грошову суму при поданні останнім письмової вимоги до оплати.
Банківська гарантія забезпечує належне виконання боржником (принципалом) свого зобов\'язання перед кредитором.
Як гарант можуть виступати банки, інші кредитні установи або страхові компанії. Банківська гарантія є односторонньою угодою, відповідно до якої банк (гарант) дає письмове зобов\'язання сплатити кредитору обумовлену грошову суму. Право вимоги до гаранта за банківською гарантією, яке належить кредитору, не може бути передано іншій особі, а відповідальність гаранта обмежується сумою, яка обумовлена в гарантії незалежно від реальної заборгованості принципала за основним зобов\'язанням. За отримання гарантії боржник зобов\'язаний сплатити гаранту комісійну винагороду. Оплата може бути здійснена як у момент видачі гарантії, так і після виконання гарантом своїх зобов\'язань (якщо він на це погодиться).Банківська гарантія може бути відзивною і безвідзивною. Якщо в тексті гарантії не вказано, що вона є відзивною, то гарант не може відізвати її, тобто вона вважається безвідзивною. Якщо ж вона за текстом є відзивною, то її можна відзивати після пред\'явлення гаранту вимог бенефіціара. Тут діє пріоритетність безвідзивності. Отже, видаючи гарантію, треба мати особливо надійних контрагентів.
Банківська гарантія набуває чинності з дня її видачі, якщо в гарантії не передбачено інше, як, наприклад, отримання письмового акцепту бенефіціара або отримання копії перерахування кредитної суми принципалу.
З моменту набрання юридичної сили банківської гарантії гарант у правовому відношенні стає боржником, а бенефіціар - кредитором, і всі відносини між ними регулюються на цій основі.
Банківська гарантія видається на певний строк.
Цей строк може бути встановлено шляхом зазначення певної дати, після якої вона припиняє свою дію, або шляхом визначення днів-місяців її дії з моменту видачі. Вимоги бенефіціара мають бути заявлені в цей строк, який не може бути відновлено і який може бути перервано.Підставою для звернення до гаранта є недотримання умов основного договору принципалом, що повинно мати документарне підтвердження від бенефіціара. Якщо гаранту до задоволення вимоги бенефіціара стало відомо, що основне зобов\'язання повністю або частково уже виконано, припинено на інших підставах або недійсне, то він повинен негайно повідомити про це бенефіціарові і принципалові. Отримана гарантом після такого повідомлення повторна вимога бенефіціара підлягає засвідченню гарантом. Повторна вимога означає, що з цього моменту гарант буде сплачувати штрафні санкції бенефіціару за невиконання, якщо його правомірність буде визначена судовим рішенням. Якщо в самій гарантії не буде зафіксовано обмежену відповідальність гаранта перед бенефіціаром, то гарант, крім суми гарантії, буде сам платити неустойки, якщо він несвоєчасно або неналежним чином виконав свій обов\'язок сплатит відповідну суму, тому він повинен розглядати інтереси бенефіціара як власні.
Особливе значення при використанні банківських гарантій має питання про припинення її дії, оскільки, по-перше, її припинення не збігається з припиненням, виконанням або недійсністю основного зобов\'язання, а по-друге, сам юридичний механізм здійснення правовідносин за банківською гарантією не виключає можливості подвійного виконання основного зобов\'язання, забезпеченого гарантією; по-третє, на практиці існують великі розбіжності в розумінні припинення дії банківської гарантії. Все це визначається незалежністю банківської гарантії від основного зобов\'язання. Тому чітко визначаються обставини, обумовлені діями сторін, що припиняють або змінюють банківську гарантію.
Зобов\'язання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняються:
сплатою бенефіціару суми, на яку видано гарантію;
закінченням визначеного в гарантії строку, на який її видано;
через відмову бенефіціара від своїх прав за гарантією та повернення її гаранту;
через відмову бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов\'язань.
Банківську гарантію, яку адресовано іноземному контрагенту, може бути видано тільки банком, що має право працювати з валютними цінностями.
Найбільш поширеними гарантіями, які видаються банками, є: платіжні гарантії; гарантії належного виконання контракту, повернення авансу; тендерні та митні гарантії; гарантії під проекти; гарантії виставлення резервних акредитивів.
Вартість таких послуг банку становить кілька відсотків річних від суми угоди.
Для їхнього отримання у банк слід надати заяву, техніко- економічне обґрунтування передбачуваної операції або проекту (таке саме, як при зверненні за кредитом) і прийнятне забезпечення. Таким забезпеченням можуть бути:грошові кошти, які розміщуються або вже знаходяться на рахунках клієнта (тому бажано, щоб клієнт, за якого ручається банк, мав розрахунковий рахунок у цьому ж банку), його зобов\'язання підтримувати на рахунку деякий залишок, який не зменшується, та право банку списувати відповідні суми при настанні гарантійного випадку;
ліквідні активи, у тому числі нерухоме майно;
доходи клієнта від гарантованої банком угоди або діяльності.
Банки є не єдиними учасниками ринку гарантійних послуг.
Водночас саме банківські гарантії приймають більш охоче, ніж поліси навіть першокласних страхових компаній, оскільки: по-перше, рівень банківської комісії значно нижчий за страхові премії; по-друге, надійні банки виконують свої гарантійні зобов\'язання на першу вимогу, тоді як страхові компанії обумовлюють такі платежі масою додаткових документів і процедур.