<<
>>

11.3. Порядок здійснення кредитних операцій з векселями

До вексельних кредитів комерційних банків належать операції з урахування та переврахування векселів, а також надання позик під забезпечення векселями.

Операція врахування (дисконту) векселів полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу.

При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами і його ознаками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. За економічним змістом ця операція є трансформацією комерційного кредиту в кредит банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселедержателя на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом. Його особливістю є те, що повернення кредиту здійснює не позичальник, а зобов\'язана за векселем особа. Тому подібні кредити називають позиками, що самоліквідуються.

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає у банк заяву разом з пакетом фінансових документів, що характеризують його платоспроможність. Працівники банку з\'ясовують суму векселів, що будуть надані для врахування, перевіряють кредитоспроможність потенційного позичальника за звичайною процедурою, після чого вирішується питання про можливість надання позики. У разі позитивного рішення клієнту відкривається ліміт кредитування, який залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати загальної кредитоспроможності останнього. Оскільки врахування векселів, поданих клієнтом, проводиться винятково в межах встановленого ліміту, працівники банку здійснюють облік заборгованості (обліго) клієнта, вираховуючи вільний залишок заборгованості. При врахуванні векселів ліміт кредитування зменшується, а при погашенні векселів - зростає.

Векселі до врахування надаються у банк при реєстрах.

Реєстри складаються позичальником-векселедержателем і містять інформацію про векселі, що передаються банкові, а саме: номер векселя, вексельну суму, назву і реквізити векселедавця (акцептанта), індосантів, аваліста, дату і місце платежу, складання векселя. Векселі з погашенням у місцезнаходженні банку заносяться в окремий реєстр від іногородніх векселів. Працівник банку звіряє записи в реєстрі з реквізитами наданих векселів і при виявленні помилок у реєстрах повертає їх для переоформлення. Крім оригіналів векселів, клієнт подає у банк дві ксерокопії кожного векселя з лицьового та зворотного боків. Прийняття векселів оформляється квитанцією, яка видається позичальнику. Після цього реєстри векселів нумеруються і записуються у Відомість реєстрів, поданих до врахування векселів. На векселях, поданих банкові для врахування, позичальник повинен проставити бланковий індосамент, залишивши перед підписом достатньо місця для штампу комерційного банку, яким буде перетворено бланковий індосамент на іменний.

Перед укладанням договору на врахування векселів ці векселі мають пройти перевірку юридичної та економічної надійності.

Юридична надійність векселя полягає у правильності заповнення реквізитів векселя згідно з положенням НБУ «Про переказний і простий вексель», відсутності виправлень, прострочення терміну платежу, чинності повноважень осіб, які підписали вексель, справжності цих підписів, наявності безперервного ряду індосаментів, повноті сплати суми державного мита.

Економічна надійність векселя полягає у впевненості в оплаті векселя. Для цього у банку провадиться аналіз кредитоспроможності не лише клієнтів, а й боржника за векселем та індосантів. При врахуванні банки віддають перевагу комерційним векселям, хоч можуть бути враховані й деякі фінансові векселі, наприклад, акцептовані відомими банками. Аналіз економічної надійності векселя спрямований на виявлення «дружніх» і «бронзових» векселів та їхньої заміни. При цьому особлива увага звертається на вивчення взаємовідносин між учасниками вексельної операції.

Векселі, що подаються до врахування, повинні мати не менш, ніж два підписи: векселедавця та першого векселедержателя. Більша кількість передавальних підписів засвідчує вищу надійність векселя.

Що стосується строків вексельних зобов\'язань, то банки надають перевагу короткостроковим векселям (як правило, строком до 90 днів), оскільки вони менше залежать від змін у платоспроможності клієнта і загальної економічної кон\'юнктури. З цієї причини банки часто відмовляються враховувати векселі зі строком за поданням.

Банки не приймають до врахування векселі, подані юридичними особами, векселі яких хоч би раз були опротестовані, а за менш суворими правилами кредитної політики - опротестовувались протягом останніх шести місяців.

Як зазначалось вище, векселі, що при перевірці виявили невідповідність вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнту. Всі інші векселі передаються керівництву банку і за наявності вільного залишку кредиту дається дозвіл на їхнє врахування. Рішення керівництва заноситься у Відомість реєстрів поданих до врахування векселів, а також робиться дозвільний напис на кожному реєстрі із зазначенням кількості і суми векселів, що приймаються до врахування, а також суми процентів та строку кредитування. Підписується Акт прийняття-передавання векселів.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів - також з порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів). Нарахування суми дисконту здійснюється за такою формулою:

D = S *\' •\'

100•n , де D - сума дисконту; i - процентна ставка; S - номінальна сума векселя;

t - строк у днях від дня врахування до дня платежу за векселем; n - кількість днів року.

Особливістю дисконтного кредиту є те, що проценти стягуються банком у момент видачі позики, але вони зараховуються на його дохідний рахунок після отримання платежу за векселем. Конкретний розмір облікової ставки встановлюється банком за узгодженням з клієнтом.

Надання облікового кредиту відбувається після підписання Договору про врахування векселів, в якому зазначаються суб\'єкти угоди, їхні права та обов\'язки й основні параметри угоди.

Прийняті до врахування векселі реєструються у спеціальній Книзі обліку врахованих векселів, яка щороку відкривається банком. Невраховані векселі повертаються представнику клієнта під розписку.

До різновидів урахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком та обсягом відповідальності клієнта. Безоборотне врахування - різновид врахування, за якого пред\'явник векселя вибуває з числа зобов\'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом учинення пред\'явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або через передавання банку векселя пред\'явником без учинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред\'явника. Урахування з реверсом - різновид урахування, за якого пред\'явник векселя дає банку позавексельне зобов\'язання викупити враховані векселі до настання строку їхньої оплати або при настанні чи ненастанні певних обставин. Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов\'язана за векселем особа-платник, а пред\'явник, який підписує письмове зобов\'язання викупити векселі до настання строку їхньої оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин.

Векселі, що перебувають у портфелі комерційного банку, є надійною і ліквідною статтею його активу. Це дає змогу спрямовувати на формування даних активів найбільш схильні до несподіваного вилучення зобов\'язання банку, наприклад кошти на поточних рахунках клієнтів, і використовувати вексельний портфель як «вторинні резерви». В разі потреби у ліквідності банк може рефінансуватись в інших комерційних банках, а також у центральному банку у формі переврахування векселів, тобто врахування уже врахованих банком векселів.

З метою здійснення вексельного кредитування комерційні банки можуть не лише викуповлювати векселі до настання строку їхнього погашення, а й приймати їх у вигляді забезпечення наданих позик. При кредитуванні під заставу векселів позичальник не перевідступає вексель банку (на відміну від облікового кредиту), а лише віддає його під заставу на певний строк, зберігаючи всі права векселедержателя (право власності на вексель може перейти лише у разі непогашення позики). Ще одна відмінність між цими формами вексельного кредиту полягає в тому, що якщо при обліковому кредиті позичальник і той, хто повертає кошти, є різними особами, то при кредитуванні під заставу векселів погашення позики здійснюється самим позичальником. Особливість цього виду кредитування полягає також у порядку надання, зберігання та реалізації застави.

<< | >>
Источник: О. В. Дзюблюк. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. - Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка»,2009. - 696 с.. 2009

Еще по теме 11.3. Порядок здійснення кредитних операцій з векселями:

  1. 1.2. Необходимость управления кредитными операциями
  2. Глава II. Анализ эффективности управления кредитными операциями коммерческого банка (на примере Банк)
  3. Глава III. Управление кредитными операциями
  4. 3.1. Формы и методы управления кредитными операциями коммерческих банков
  5. Кредитные операции
  6. 7.4. Порядок здійснення касових операцій у банківських установах
  7. 11.3. Порядок здійснення кредитних операцій з векселями
  8. 7.4. Порядок здійснення касових операцій у банківських установах
  9. 11.3. Порядок здійснення кредитних операцій з векселями
  10. 11. Кредитные операции коммерческих банков Виды ссуд, выдаваемых коммерческим банком. Кредитный договор.
  11. Кредитные операции и политика рефинансирования
  12. 12.2 Кредитные операции коммерческих банков
  13. 1.3.1. Кредитные операции коммерческого банка в структуре банковских активов
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -