Правові засади селекційної діяльності у рослинництві

Селекційна діяльність у рослинництві - це сукупність при­йомів та дій по цілеспрямованому створенню нових сортів рос­лин та/або трансформацію вже існуючих сортів для підвищен­ня їхніх кількісних і якісних характеристик.

Ключовим поняттям селекційної діяльності є сорт рослин, під яким розуміється окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих бо­танічних таксонів (рід, вид, різновидність) незалежно від того, чи задовольняє вона умови виникнення правової охорони. Сорт вважається придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є но­вим, відмінним, однорідним та стабільним. Сорт вважається но­вим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким ін­шим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України - за рік до цієї дати; б) на території іншої держави - щодо деревних та чагарнико­вих культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати. Сорт відповідає умові від­мінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кін­ці кожного такого циклу.

Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмін­ний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він при­датний для поширення в Україні. Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від

будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути викори­станий для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, на­несення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні за­тверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 груд­ня 2016 року.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин є: 1) автор (автори) сорту рослин; 2) інші особи, які набули май­нових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за догово­ром чи законом. Автором сорту вважається фізична особа, яка безпосередньо вивела чи винайшла і поліпшила сорт. Селекціо­нер є більшим широким поняттям, адже ним може бути як сам автор сорту, так і особа, яка має трудові чи цивільно-правові відносини з автором сорту щодо виведення або винайдення та поліпшення сорту, а також правонаступник (спадкоємець) пер­шої або другої із зазначених вище осіб, залежно від конкретного випадку

Згідно із законодавством можуть набуватися такі права на сорти: 1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин (засвідчуються свідоцтвом про авторство на сорт рослин); 2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рос­лин (засвідчуються патентом на сорт рослин); З) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин (засвідчу­ється свідоцтвом про державну реєстрацію сорту рослин).

Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до компетентного органу заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. Набуття прав на сорт в іноземних державах здійснюється незале^о від набуття таких прав в Україні.

Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту, якщо інше не передбачено законом або договором. Якщо сорт створили спільно кілька авторів, вони мають право на по­дання спільної заявки, якщо інше не передбачено договором між ними. Відмова одного чи кількох авторів від здійснення права на подання заявки не припиняє такого права в решти співав­торів сорту. Автору сорту належать права авторства, які є осо­бистими немайновими правами і охороняються безстроково.

Заявку на сорт можуть подати автор, його роботодавець (за­мовник створення сорту), правонаступник автора чи робото­давця. Також законодавством передбачено, що будь-яка особа може подати заявку на набуття майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту, віднесеного до загальновідомих, без набуття майнових прав інтелектуальної власності на такий сорт, засвідчених патентом.

У встановленому порядку до заявки додаються зразки по­садкового матеріалу об’єкта заявки в кількості та якості, не­обхідних для проведення його кваліфікаційної експертизи та зберігання. Заявка на сорт піддається експертизі, яка має ста­тус державної науково-технічної експертизи. Вона проводиться з метою встановлення відповідності заявки і сорту вимогам за­конодавства та підготовки обґрунтованих експертних виснов­ків і рішень за заявкою. Експертиза заявки складається з фор­мальної експертизи (експертизи за формальними ознаками) та кваліфікаційної (технічної) експертизи. Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення відповідності формаль­них ознак заявки вимогам, що встановлені законодавством пра­вилами складання та подання заявки. Кваліфікаційна експер­тиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. Крім того проводиться також експертиза запропонованої назви со­рту на відповідність її встановленим вимогам, що регламенту­ється наказом Міністерства аграрної політики України «Про за­твердження Положення про експертизу назв сортів рослин» від 23 червня 2003 року.

У разі відповідності за результатами кваліфікаційної експер­тизи заявленого сорту вимогам закону компетентним органом приймається рішення про виникнення прав на сорт. Якщо за­явлений сорт не відповідає вимогам законодавства, приймаєть­ся рішення про відмову у виникненні прав на сорт.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт набира­ють чинності з дати сплати державного мита за їх виникнення, а майнове право інтелектуальної власності на поширення со­рту - з дати сплати збору за його виникнення.

Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власно­сті на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про дер­жавну реєстрацію прав на сорт. Після сплати державного мита та за наявності документа про його сплату відповідні відомості вносяться до Реєстру патентів. У свою чергу державна реєстра­ція майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати відповідного збору від­повідні дані вносяться до Реєстру сортів рослин України, у яко­му міститься сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на поши­рення сорту рослин.

Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рос­лин є право володільця патенту на використання сорту та ви­ключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:

а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) до­ведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну терито­рію України; є) зберігання для будь-якої із перерахованих цілей.

Майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами. Пра­во на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає в тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо по­садкового матеріалу сорту такі дії: а) пропонування до продажу;

б) продаж або інший комерційний обіг; в) зберігання для будь- якої із вказаних цілей.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин обмежується встановленим строком та підтримується за умови сплати збору за її підтримання. Строк чинності майно­вих прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та за­кінчується в останній день: а) тридцять п’ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року наступного за роком дер­жавної реєстрації цих прав, для сортів деревних та чагарникових культур і винограду; б) тридцятого календарного року, що від­ліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реє­страції цих прав, для всіх інших сортів. Після завершення стро­ку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового припинення чи відмови від них цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно ви­користовувати будь-яка особа.