Правове регулювання у галузі виробництва цукру
Україна володіє сприятливими природно-кліматичними умовами для активного розвитку бурякоцукрового комплексу, що цілком відповідає не лише сучасним економічних реаліям, але й традиціям вітчизняного цукроваріння.
Правовідносини, що складаються у цій сфері, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру» від 17 червня 1999 року, що визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту оптової та роздрібної торгівлі цукром. Буряко- цукровий комплекс, що сформувався в Україні, об'єднує велику кількість підприємств усіх форм власності, що виконують різні господарські функції, зокрема: вирощують цукрові буряки, займаються їх переробкою на цукор і здійснюють його реалізацію. Відносини між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб'єктами бурякоцукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними. Найбільш популярними договірними конструкціями, що використовуються між виробниками цукрових буряків та цукровопереробними підприємствами, традиційно виступають договір переробки давальницької сировини, договір контрактації та договір поставки.Законодавче регулювання відносин у сфері виробництва і реалізації цукру містить кілька основних спеціальних механізмів, які спрямовані на оптимізацію ринку цукру, захист прав виробників та споживачів цукру, а також забезпечення продовольчої безпеки країни. Серед таких спеціальних правових механізмів слід виокремити такі:
1. Квотування поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А»). Цей механізм передбачає імперативне встановлення максимальної кількості цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб. Наприклад, у період 2015-2016 років граничний розмір квоти «А» склав 1720 тис.
тонн, а у період 2016-2017 років - 1670 тис. тонн. Обсяги виробництва цукру в межах квоти «А» розподіляються між цукровими заводами центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, на конкурсних умовах. Обсяги вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти «А» визначаються щорічно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, і розподіляються обласними та районними державними адміністраціями на конкурсних умовах. Вказані питання регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 року «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру».2. Встановлення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор. Мінімальна ціна на цукрові буряки встановлює нижню межу ціни при укладанні угод купівлі-продажу цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти «А». Мінімальна ціна на цукор - нижня межа ціни при укладанні урод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в обсягах квоти «А». Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції. У разі зміни кон’юнктури ринку цукру протягом маркетингового року Кабінет Міністрів України може вносити зміни щодо рівня мінімальних цін за пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України. Порядок визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 року «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру».
3) Декларування наявності цукру - подання суб’єктами підприємницької діяльності, які виробляють цукор і зберігають його для подальшої реалізації, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром, декларації про обсяг цукру що перебуває у їх власності. Декларування наявності цукру є обов’язковим для всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, які виробляють цукор і зберігають його для подальшої реалізації, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром.
Порядок декларування наявності цукру визначається постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 року.Забезпечення виконання обов’язків, покладених на суб’єктів бурякоцукрового комплексу, здійснюється за допомогою встановлення юридичної відповідальності за їх порушення. У разі поставок цукру на внутрішн ій ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб’єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. У разі неподання або несвоєчасного подання суб’єктами підприємницької діяльності декларації про обсяг цукру, що перебуває у їх власності, чи зазначення у декларації неповних або недостовірних даних з таких суб'єктів стягується штраф у розмірі від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені штрафи стягуються до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, винного в порушенні норм законодавства.
13.4.