ВСТУПНА ПРОМОВА

КПК 2012 року не вимагає від захисника робити вступну промову. Однак ст. 20, 22 і 321 КПК надає суду широкі повноваження для забез­печення з’ясування всіх обставин кримінального провадження.

Стаття 20 КПК дає право підозрюваному, обвинуваченому, а також їх захиснику подати письмові та усні пояснення щодо пред’явленої підозри або обвинувачення. Адвокат Джеррі Спенс вважає, що не можна допускати без відповіді вступну промову прокурора. В українському процесі доцільно після виступу прокурора з обвинувальним висновком надати можливість і адвокату подати справу зі свого кута зору, пояснивши, чому суд повинен прийняти сприятливе для обвинуваченого рішення.

Згідно з вимогами ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом такого судового засідання, забезпечує додержан­ня послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпе­чення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваю­чи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Після відкриття судового засідання, повідомлення про повне фіксу­вання судового розгляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз’яснення права відводу, повідомлення про права й обов’язки, вида­лення свідків із залу судового засідання головуючий перед оголошенням про початок судового розгляду (ст. 342 — 347 КПК) звертається до при­сутніх з короткою вступною промовою.

Вступна промова головуючого потрібна щоб підкреслити, що:

— судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ст. 337 КПК);

— судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом ро­зумного строку (ст.

— кримінальне провадження проводиться на засадах змагальності сторін, а сторони мають свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості;

— суд забезпечує презумпцію невинуватості;

— суд досліджує всі показання, речі та документи безпосередньо і тому сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судо­вого розгляду свідків обвинувачення для надання стороні захисту права на їх допит перед незалежним та неупередженим судом.

Згідно з вимогами ст. 7, 8, 10 КПК України одними з найважливі­ших засад кримінального провадження є верховенство права, рівність перед законом і судом, які передбачають, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах.

Головуючий у промові підкреслює, що зараз закінчено підготовчі дії і він оголосить про початок судового розгляду (ч. 1 ст. 347 КПК), який по­чнеться з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

Головуючому рекомендується для забезпечення рівних прав сторони обвинувачення і сторони захисту після оголошення прокурором викладу обвинувального акта надати слово для виступу захиснику обвинуваченого та обвинуваченому. Це буде відповідати основним засадам кримінального провадження та ст. 20 КПК.

Згідно з ч. 2 ст. 347 КПК судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судо­вого провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі.

Виходячи з вимог рівності перед законом і судом, суд має надати в роз­порядження захисту стільки ж часу для викладу суду свого відношення до обвинувачення, як і стороні обвинувачення. Як правило, вступна про­мова не повинна сягати більше 15 - 60 хвилин.

ЗМІСТ ВСТУПНОЇ ПРОМОВИ

У вступній промові захисник розповідає, що він очікує від майбутньо­го процесу, вказує на сумніви щодо прийнятності доказів обвинувачення та показань свідків.

Вступна промова є важливим інструментом для надання судді інфор­мації про факти справи та питання, які ставляться під сумнів. У вступній промові не рекомендують згадувати про докази, які неможливо довести. Якщо неможливо довести факт, на який Ви вказуєте у вступній промо­ві, то Ви не повинні згадувати такий факт. Такими є етичні стандарти ведення процесу в США. Зрозуміло, що в Україні не обов’язково до­тримуватись цих стандартів, але потрібно проявляти певну обачність.

Не рекомендується затівати у вступній промові суперечку щодо до­стовірності показань майбутніх свідків та інших доказів. Однак тут межа між допустимим і недопустимим є розмитою і залежить від особливостей справи і ставлення судді до подібних заяв.

За американськими стандартами недопустимо висловлювати особисту думку і ручатися за достовірність свідчень тих чи інших учасників про­цесу або заяв про власне знання фактів. Тому в американському процесі адвокати вилучають із словника юриста фрази «Я знаю...», «Я думаю...» тощо. В Україні все залежить від того, наскільки переконливі ті чи інші докази, а власній думці юриста не приділяють особливої уваги.

У вступній промові слід уникати детальних або довгих посилань на законодавство. Хоч про певну спірну позицію можна стисло розпові­сти, особливо у суді присяжних.

Недоцільно надто часто згадувати про неправильні або непевні дії опонента. Це може викликати внутрішній протест у суддів і в справу вступають закони психології.

Адвокат С. Арія згадує, як захисник кілька разів повторив, що про­тивна сторона зробила те і се... Суддя не витримав і заявив: що ви за­циклились на противній стороні? Для суду обидві сторони противні.

Пряме звернення на ті чи інші симпатії, упередженості або інші емо­ції судді є неприпустимими за американськими стандартами. У США для адвоката це може завершитись його арештом на кілька діб за не­повагу до суду. Подібні можливості є і в українських суддів, але вони не наважуються це робити.

Як приклад можна навести випадок, коли в Хустському районному суді адвокат з'явився в судове засідання в нетверезому стані і, по суті, зривав судове засідання.

Всяке звинувачення на адресу суду в Україні теж не можна вважати вдалим прийомом. Тим більше після того, як ви заявили, що не маєте відводів для суддів.

ЦІЛІ ЕФЕКТИВНОЇ ВСТУПНОЇ ПРОМОВИ

У вступній промові адвокат намагається заволодіти увагою суддів; показати їм, що являє собою злочин, який інкримінується, з його точки зору; прагне закріпити деякі факти та питання справи, щоб суддя їх запам'ятав; розповісти всім особам у судовому засіданні історію, яка повинна привернути інтерес у судді; створити сприятливе враження у судді про себе та свого клієнта.

Ефективна вступна промова повинна драматизувати, олюднити і в певній мірі організувати процес. Вона має ввести суддю у справу, по­казати, що трапилось, з вашої точки зору, та зробити певні переваги для вашої сторони.

При цьому рекомендують міркувати як суддя, обрати свою чітку по­зицію, наголосити на певних аргументах на вашу користь. Рекоменду­ється сконцентруватись на людині, а не на проблемі, тобто на основних моментах, що оскаржуються.

ПРО ПОЧАТОК ПРОМОВИ

Початок має на меті: заволодіти увагою судді, викласти свою позицію та надати короткий опис справи. Тут важливий певний нестандартний підхід.

У резонансній справі Слюсарчука такий початок міг би звучати так:

Доктор медичних наук Слюсарчук20 червня... року був зосереджений. Він готувався до складної операції в інституті Амосова, тобто займався улюбленою справою. І тут до нього підійшла група людей, заломала руки, одягла на голову мішок і повела до машини. По дорозі його добряче побили. Так розпочалася епопея цієї безпрецедентної справи, яка від­значена інсинуаціями в пресі, порушеннями прав Слюсарчука на слідстві, незаконним продовженням строку тримання його під вартою.

Ще приклад:

Того, вже далекого дня — 10 вересня... року — суддя Ф. був щасливий. У приміщенні Іршавського районного суду він святкував разом із колекти­вом суду свій день народження. Присутні були й адвокати.

У резонансній справі Лозінського:

Обвинувачення і преса представили пана Лозінського як монстра, який полював на людей. Між тим навіть у цій ситуації він є щаслив­цем, бо живий.. Він живий тому, що чоловік, до якого він звернувся, вистрелив у нього з пістолета без попередження та причини. Той чоловік у нього не попав, а Лозінському разом з прокурором вдалося вибити з його рук пістолет та ніж.

КОРОТКЕ ВІДТВОРЕННЯ СПРАВИ

Способом привернути увагу суду є негайне відтворення головної події справи, особливо якщо такою подією є якась драма. Таке відтворення ви повинні робити видовищним та приземленим і, звісно, таким, як бачите його ви, а не прокурор.

ПРИКЛАД (ЗАХИСТ У СПРАВІ ПРО НАПАД):

Давайте повернемось до подій 1 липня 2016 року. Іван Зеленяк є щасливцем. Він щасливий тому, що живий. Він живий тільки тому, що захистив себе, коли троє чоловіків увірвались до хати без поперед­ження та причин і напали на нього з киями. Іван Зеленяк зробив єдино можливу в цій ситуації річ: він застосував зброю та застрелив одного з нападників, а двох інших поранив. Це була необхідна оборона. Він захистив не тільки себе, але і свою дружину та сина... Ось чому Іван Зеленяк сьогодні живий і невинуватий. Він невинний у вбивстві. І хоч пістолет, з якого він стріляв, не зареєстрований, саме його наявність до­помогла врятувати Івану Зеленяку своє життя і життя своїх близьких.

ПРЕДСТАВТЕ СВОЇ АРГУМЕНТИ

Адвокати можуть використовувати в якості аргументів традиційні приказки та цитати з Шекспіра, Шевченка, Котляревського, інших ав­торів.

Використовуйте прості, виразні слова: любов, ненависть, ревність і помста, страх, обман, жадібність, влада. Фрази на кшталт: «брати на себе відповідальність», «грати за правилами», «змінювати правила після початку гри», «махлювати», «дохід вище за безпеку», «поспішай повільно», «Давид проти Голіафа», «зрізаючи кути» тощо. Помірне використання таких виразів приземлює і олюднює процес, сприяє розу­мінню ситуацій, які склалися в судовому розгляді.

Можна також використовувати риторичні питання: «Чому цей чоловік не почекав? Чому він все взяв у свої руки?». Добрі аргументи корисно повторювати у вступній промові від трьох до п’яти разів. Якщо аргумен­ти непереборної сили, вони просто вимагають повторення, стверджують американські спеціалісти.

ПРИКЛАД (ПРОКУРОР У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ):

Це справа про помсту. З того моменту, коли Василь Лановий по­бив обвинуваченого два тижні тому, обвинувачений планував помсту. І 10 серпня, о 7 годині ранку в темній алеї обвинувачений таки помстився.

ПРИКЛАД (ЗАХИСТ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ):

В історії правосуддя такі випадки мали місце. І ось це відбулося ще раз. Невинну людину обвинувачують у тяжкому злочині, що спри­чинено помилковою ідентифікацією очевидцями та незадовільною роботою поліції. Але в першу чергу це справа про практику роботи поліції — низькопробну, недостовірну та невідповідну роботу, яка призвела до арешту невинної людини за злочин, якого вона не скоювала. І тільки суд може все виправити.

ПРЕДСТАВТЕ НАРОСТАЮЧУ НАПРУГУ

Увагу суду можна привернути і використанням сильних детальних об­разів та нарощуванням напруги. Для цього використовують певний гачок (опору на аргумент), який привертає увагу судді та підтримує інтерес.

Завдання вступної промови захисту — вивести суддю з-під впливу вражень від обвинувального акту, поставити розповідь прокурора під сумнів та негайно висунути свою версію подій і те, що сталося з точ­ки зору захисту. І зробити все, щоб перенаправите увагу судді на те, що є «справжньою проблемою у процесі».

Інколи для досягнення цієї мети адвокати навіть вдаються до блефу й опираються на вигадані проблеми. Це небезпечний шлях. Блеф розкри­ється, а суддя зрозуміє, що його намагались ошукати. У справі Л. захисник намагався довести алібі свого підзахисного. Але суддя після ретельного судо­вого слідства спростувала це «алібі», і вирок був суворіший, ніж зазвичай.

У захисту може бути неспростовний аргумент, який може поламати позицію обвинувачення, але захист вважає за необхідне притримати його, керуючись принципом таймінгу. Під таймінгом розуміється вчинення певної дії (заяви, клопотання тощо) в найбільш сприятливий момент. І під час вступної промови така дія може бути передчасною.

Навіть у цих випадках не слід відмовлятись від вступної промови. Про найсильніший аргумент, який спростовує обвинувачення, в таких випадках можна умовчати, зосередивши критику обвинувального акту на інших обставинах. Інакше суддя матиме враження, що позиція про­куратури не оспорюється захистом.

У справі Л. адвокат виявив, що його підзахисному пред’явили об­винувачення, відповідальність за яким наступає лише з 18-річного віку. На момент вчинення злочину Л. виповнилось тільки 16 років. З тактичних міркувань адвокат вважав передчасним розкривати цей вбивчий для справи аргумент. Тому у вступній промові він не вказав на нього, побоюючись, що слідство пред’явить додаткові обвинувачення, для яких були певні підстави. Тому цей аргумент було розкрито тільки у захисній промові.

Створюючи вступну промову, потрібно розуміти, що суддя немає чіткого уявлення про справу та її перспективи. Адже прокурор надає ^СУДУ тільки обвинувальний акт та реєстр слідчих дій. Тому у вступній промові потрібно намалювати картину свого розуміння справи. Такою є ідеологія КПК 2012 року, яка передбачає формування внутрішнього переконання судді в процесі судового слідства, а не до його початку.

Бувають ситуації, коли суддю намагаються ознайомити зі справою за межами процесу. Як правило, це роблять прокурори. Якщо такі факти стають відомі адвокату, то він повинен вжити заходів до відводу судді.

Картина справи може бути показана в такий спосіб. Визначте основ­ні факти, які адвокат буде доказувати або спростовувати. Свою версію адвокат повинен розвернути в цікаву історію, яка містить факти, які вам потрібно довести або спростувати. Як правило, при цьому адвокати намагаються представити свого клієнта як гарну людину, яка оступилася або припустилася помилки.

ПРИКЛАД З РЕАЛЬНОЇ СПРАВИ (СТОРОНА ЗАХИСТУ):

Шановний суд! Олександр Цвік є жертвою страшенної помилки, скоєною поліцією. Третє лютого був вихідним днем, і Олександр Цвік цілий день пробув дома, дивився телевізор. Він застудився і нікуди не виходив з квартири. Увечері о 23 год 45 хв прийшло 5 працівників міліції і забрали його. З тих пір він вже два роки під вартою.

Під час затримання його змусили одягнути не власну куртку корич­невого кольору, а чорну куртку його батька. При проведенні впізнання у справі про розбій продавець магазину, яка бачила нападника всього кілька секунд, упізнала Цвіка по чорній куртці, і заявила, що облич­чя нападника не розгледіла. Після цього О. Цвіка затримали. Немає потреби доводити, що він був шокований. Адже саме тоді він вперше дізнався про злочин. Його звинуватили у злочині, якого він не скоював...

ЗАКІНЧЕННЯ

У закінченні промови доцільно ще один раз повторити коротко свої аргументи, прив’язуючи основні факти до аргументів захисту і, як це прийнято, мотивувати суддю, нагадуючи йому, що він слугує справед­ливості та служінню правосуддю.

ПРИКЛАД В АМЕРИКАНСЬКОМУ СТИЛІ:

Коли ми дослідимо всі докази, Ви побачите, що ця справа — резуль­тат незадовільної роботи поліції, помилкове впізнання та поспішні висновки. Докази свідчать про єдино можливий висновок: О. Цвік не винний ні у якому злочині, він не винний у розбої.

Отже, вступна промова вимагає потужного початку, цікавої розповіді та блискучого і впливового закінчення.

УНИКАЙТЕ ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ ДОКАЗІВ

Загальною помилкою багатьох адвокатів є ігнорування фактів, які зава­жають вашій версії. Кожна справа в суді має слабкі місця. Відверте і щире поводження з цими слабостями мінімізує їх вплив та підтримуватиме до­стовірність вашої версії в очах судді. Отже, потрібно мінімізувати докази, що не працюють на вашу версію, та розкрити їх. Включіть ці докази у вашу історію справи. Має значення порядок, у якому ви будете розкривати їх. Якщо розкривати докази, що не свідчать на вашу користь, у середині, після створення загального позитивного для вас враження, це зменшить їх вплив.

Це особливо важливо для прокурорів, які виступають першими.

Пам’ятайте також, що перебільшення значення своїх доказів створює в очах суддів слабкості у вашій версії. Недосвідчені адвокати краще виголо­шують вступну промову, аніж представляють докази, які потім підтверджують версію справи. Юристи роблять детальні витяги вступної промови прокурора (в Україні — обвинувального акта), а протягом заключного виступу в дебатах вказують, що опонент обіцяв представити докази, але не зміг цього зробити.

Тому завжди треба впевнитись, що ви зможете довести те, що за­являєте у вступній промові.

ВИКОРИСТОВУЙТЕ НАОЧНІ ЗАСОБИ

Спеціалісти США і Великобританії наголошують на необхідності ви­користовувати наочні матеріали протягом вступної промови та судового слідства. Це слабке місце адвокатів України. Неготові до цього і судді, які пропозицію оглянути речові докази та наочні засоби відхиляють, наголошуючи на тому, що час дослідження доказів ще не наступив. Між тим, при допиті свідків такий огляд є доречним.

Візуалізація інформації підсилює її вплив та сприйняття, що є особ­ливо важливим на початку процесу, коли ще не сформувалося загальне враження у суддів.

Можна приготувати схему, на якій показано обвинувачених, їх позиції у справі, свідків (з вказівкою їх прізвищ), вказати дати події та діагра­ми місця пригоди. Такі речові докази, схеми та діаграми допомагають зрозуміти, про що ця справа, та є джерелом корисної інформації. Вико­ристовується і формат презентацій для підготовки вступних і заключних промов (виступу у дебатах). Суддів потрібно привчати до цього.

Оскільки на семінарах, які проводить Генеральна прокуратура за під­тримки Міністерства юстиції США для прокурорів, на цих обставинах наголошують, то можна очікувати, в першу чергу від обвинувачення, застосування таких наочних засобів.

ТРИВАЛІСТЬ ВСТУПНОЇ ПРОМОВИ

Тривалість вступної промови може визначити суддя. Однак більшість вступних промов не повинна тривати більше 10 — 30 хвилин. Цього часу повинно вистачити для розповіді про справу. Промова не повинна бути занадто довгою, щоб суддя не втратив інтерес до справи. І звичайно, недоцільно обтяжувати вступну промову дрібними деталями.

ТАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ВСТУПНОЇ ПРОМОВИ

Прокурору належить «право першої ночі», він виступає першим. Отже, суддя, почувши виступ прокурора, може однозначно сприйняти версію обвинувачення стосовно того, що трапилося, перш ніж захист зможе пред­ставити своє бачення. Тому захист повинен нагадати суду, що вони чули тільки версію обвинувачення та що потрібно почути і сторону захисту.

У процесі доводиться брати участь тоді, коли вже сформовано не­гативну думку щодо обвинуваченого і позицію прокурора підсилює ще і громадська думка. Слабкістю захисту є недооцінка ролі такої, вже сформованої у громадськості думки.

Тому захисники повинні приділяти увагу і цій стороні справи. Відпо­відно до Резолюції Комітету Міністрів Європи висвітлення кримінальних справ не повинно порушувати презумпцію невинуватості.

У резонансній справі з обвинувачення народного депутата Лозінсько- го проти нього була сформована негативна громадська думка за допо­могою вигадок й інсинуацій, які навіть не мали підтвердження в самій кримінальній справі. Захисник, який вступив у справу в касаційній інстанції, принаймні, зробив спробу дезавуювати негативну опінію щодо обвинуваченого. Для цього було підготовлено статтю «Вислухати і другу сторону», вона була надрукована в юридичному журналі з додатковим тиражем і поширена серед суддів Вищого і Верховного судів. Спростувати негативну громадську думку не вдалося, але частина громадян і суддів, які прочитали статтю, все ж задумались.

Отже, як тільки з’являться статті негативного характеру щодо вашого підзахисного, то треба використовувати право на спростування такої не­гативної інформації і право на відповідь, у тому числі і шляхом подання відповідних позовів до суду.

ЗРАЗОК ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ СПРОСТУВАННЯМ ПОШИРЕНОЇ НЕПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Рішенням Печорського районного суду м. Києва (суддя Світлана Волкова) позов було задоволено.

Печорському районному суду м. Києва Позивач

Шухевич Юрій-Богдан Романович

79044, м. Львів, вул. Чупринки, буд. 47, кв. 2

Позивач

Трильовська Марія-Софія Романівна

79005, м. Львів, вул. Тершаківців, буд. 1, кв. 101

Представник позивача Зейкан Ярослав Павлович м. Київ, 04071, вул. Набережно-Лугова, 9 тел. 8-067-310-33-03

Симоненко Петро Миколайович 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки буд. 21а, кв. 50

ПОЗОВНА ЗАЯВА

ПРО СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Обгрунтування права на пред’явлення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації. Таким чином, позивачі на підставі ст. 32 Конституції України мають право спростовувати неправдиву інформацію про свого батька, який за­гинув у боротьбі за свободу України і посмертно нагороджений званням Героя України.

У цьому випадку не застосовуються норми п. 6 ст. 121 ГПК України, оскільки позивачі виступають від свого імені і на захист свого доброго імені та імені своєї сім'ї. Негативна інформація про їх батька, Шухевича Ро­мана, порочить добре ім'я сім'ї, зокрема дочки Трильовської Марії-Софії Романівни та сина, Героя України Юрія-Богдана Романовича. Покійний Роман Шухевич вже не може виступати в якості позивача, а отже в його інтересах позов і не може бути заявлено.

Стаття 277 ЦК (ч. 2) деталізує норму Конституції та встановлює, що право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтер­есованим особам. Позивачі є дітьми Романа Шухевича, тобто близькими родичами, а тому мають право на спростування інформації.

2. Обставини, якими обґрунтовуються вимоги.

Відповідач Симоненко П. М. поширював публічно неправдиву інфор­мацію про Романа Шухеквича. Так, 30 травня 2007 року на пленарному засіданні Верховної Ради України Симоненко П. М. заявив:

«Шухевич два Железных креста из рук Гитлера получил». Така інформація не відповідає дійсності.

11 квітня 2008 року на телеканалі «Інтер» Симоненко П. М. заявив: «Шухевич — предатель украинского народа».

Зазначена негативна оцінка діяльності Романа Шухевича не має під со­бою щонайменшої підстави, водночас є такою, що принижує гідність членів його сім'ї, оскільки покладає на них клеймо дітей зрадника українського народу. Роман Шухевич ніколи не зраджував українському народу. На ві­рність Радянському Союзу Шухевич не присягав. Керована ним Українська повстанська армія боролася як проти більшовицького бандитизму на теренах Західної України, так і проти німецьких завойовників.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦПК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

3. Докази, якими підтверджується позов.

Наведені обставини підтверджуються:

Стенограмою виступу Симоненка П. М. 30 травня 2007 року на пле­нарному засіданні Верховної Ради України, яку просимо витребувати з Верховної Ради України.

Виступом Симоненка П. М. на телеканалі «Інтер» 11 квітня 2008 року, під час якого він сказав, що «Шухевич — предатель украинского народа». Виступ просимо витребувати від телеканалу «Інтер».

На підставі наведеного та керуючись ст. 32 Конституції України, ст. 277 ЦК України (ч. 2 та 7), ст. 119 — 121 ЦПК України

вимагаю:

Позов задовольнити. Спростувати інформацію, поширену Симоненком Петром Михайловичем про одержання Романом Шухевичем двох Заліз­них хрестів з рук Гітлера як таку, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність дітей Шухевича.

Спростувати заяву Симоненка П. М. про те, що Роман Шухевич є зрадником українського народу, та визнати, що діяльність посмертно нагородженого званням Героя України Романа Шухевича не може вва­жатися зрадою українського народу.

Додатки: Історична довідка, копія заяви...

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ДО ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ПРО СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Питання щодо діяльності ОУН-УПА та батальйону «Нахтігаль» було неодноразово предметом досліджень авторитетних вчених — істориків. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1004 на виконання доручення Президента України була утворена Урядова комісія з вивчення діяльності ОУН-УПА, завданням якої було з’ясування питань, пов’язаних з діяльністю ОУН-УПА, підготовка іс­торичного та юридичного обґрунтування висновків щодо її діяльності.

До її складу увійшла група істориків: доктор історичних наук, про­фесор С. Кульчицький (керівник групи), кандидат історичних наук, директор історичного музею Київського національного університету ім. Т. Шевченка І. Патриляк, історики Інституту історії НАН України О. Веселова, О. Вовк, А. Кентій та ін.

За результатами роботи Урядовою комісією було підготовлено фахо­вий висновок із діяльності ОУН і УПА, у якому всебічно, із зазначенням джерел, розглянуто ключові питання щодо діяльності ОУН-УПА, які викликають найбільш гострі дискусії в українському суспільстві. Ви­вчаючи це питання, історики дослідили також і діяльність батальйону «Нахтігаль», який очолював генерал Р. Шухевич.

Так, у висновку, зокрема, зазначено «.„У червні 1941 року «Нах­тігаль» був укомплектований старшинським складом і налічував 330 сол­дат... Батальйоном «Нахтігаль» з боку німців командував командир першого батальйону спецполку абверу «Бранденбург-800», а з боку укра­їнців — сотник Р. Шухевич. Зв’язковим старшиною був обер-лейтенант Т. Оберлендер, у минулому — професор Кенігсберзького університету, спеціаліст з проблем СРСР.

У ніч на 30 червня 1941 року батальйон «Нахтігаль» увійшов до по­кинутого червоною армією Львова і до полудня зайняв всі стратегічні об’єкти, у тому числі радіостанцію. Заступник голови проводу ОУН (Б) Я. Стецько проголосив ввечері 30 червня Акт відновлення державної незалежності і повідомив про це по львівському радіо. Ще одне повідо­млення по радіо було зроблене вранці 1 липня. Одразу ж після цього військовослужбовці «Нахтігаль» отримали тижневу відпустку і змушені були передати всі стратегічні об’єкти під охорону прибулої німецької поліції.

.Окремо слід зупинитися на питанні щодо причетності «Нах- тігалю» до розстрілів польської та єврейської інтелігенції у Льво­ві 3 — 4 липня 1941 року. Питання розглядалося на Нюрнберзькому процесі 15 лютого і 30 серпня 1946 року. Генеральний прокурор СРСР Р. Руденко доповів про ці події, але не зміг назвати винних поіменно. Член політбюро Соціалістичної єдиної партії Німеччини, професор Берлінського університету А. Норден скористався цим, щоб у 1960 році звинуватити у злочинах західнонімецького міністра Т. Оберлендера, оскільки останній був зв’язковим офіцером «Нахтігалю». Норден зробив усіх військовослужбовців цього батальйону автоматично причетними до злочину. У НДР швидко зібрали потрібні спогади і свідчення, видали книгу «Правда про Оберлендера» і заочно засудили міністра до дові­чного ув’язнення як воєнного злочинця. Однак західнонімецький суд визнав представлені докази непереконливими і виправдав Оберлендера. У 1966 році прокуратура Гамбургу на прохання уряду ПНР провела нове слідство у справі вбивства польських громадян у Львові 3 — 4 липня 1941 року. Було встановлено, що злочин здійснили за наказом бригаденфюрера СС Шенгарта. Отже, Оберлендер, якого канцлер К. Аденауер все-таки відправив у відставку, а з ним і батальйон «Нах- тігаль», були реабілітовані».

Питання діяльності батальйону «Нахтігаль» у червні — лип­ні 1941 року було більш детально висвітлено у книзі «Організація україн­ських націоналістів і Українська повстанська армія», виданій Інститутом історії України Національної академії наук України, що є підсумковою публікацією напрацювань групи істориків Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА. У ній також зазначені факти, що свідчать про непричетність батальйону «Нахтігаль» до масових вбивств у місті Львові.

Автори цієї книги, зокрема, зазначають: «...«Нахтігаль» був господа­рем у місті ледве 5 — 6 годин, а на початку липня 1941 року до Львова почали прибувати окремі команди айнзацгрупи «С», призначеної для зни­щення «расово неповноцінного» населення північної частини України. Тобто на момент розстрілу професорів у Львові вже були «специ», для яких розстріли невинних людей вважалися «звичною роботою». Командир 1-го батальйону полку «Бранденбург-800» майор Гайнц, який в перші дні окупації Львова виконував обов’язки коменданта міста, у своїх спогадах зазначав: «Десь від обіду (30 червня 1941 року — авт.) вигляд Львова змінився. Усі вулиці заповнили маршируючі війська. Проте командир Герцнер щоденно подавав мені звіти і був першим з тих, хто інформував мене, що цивільні, в основному євреї, були зневажувані найбільше комендатурою, яка була уже створена у Львові, а також спе­ціальною «зондеркомандою», яка з’явилася у місті для очищення його від руїн. Я обережно запитав Герцнера, чи хто-небудь із мого батальйону брав яку-небудь участь у звірствах. Він заперечив з обуренням... Я знав Герцнера як абсолютно чесну людину, тому не мав підстав не вірити йому. (арк. 65)..Щодо активності вояків «Нахтігалю», то я ніколи не давав доручень офіцерам батальйону чи командирові Герцнерові на розстріли, брутальність до людей чи крадіжки».

.Підстаршина «Нахтігалю» М. Кальба згадував, що перед тим, як відпустити вояків на тижневу відпустку (1 — 7 липня), Р. Шухевич суворо наказав: «Не виконувати жодних наказів німців чи інших час­тин, крім наказів наших командирів», а далі порадив: «Не беріть нічиєї крові на свої руки. Не допускайте жодних злочинів чи помсти на наших ворогах поляках чи жидах, бо це не наша справа займатися цим».

Очевидно, якщо подібний наказ дійсно існував, то Р. Шухевич на­магався ним ще раз підкреслити, що легіон — це зародок армії, і осно­вне його завдання — боротися на фронті, а для знищення «ворогів» із цивільного населення існують німецькі спецгрупи, оунівська Служба безпеки, міліція тощо.

Нагадаємо також, що до Львова вже о 5 годині ранку 1 серп­ня 1941 року ввійшла тисяча бійців із «айнзацгрупи С» доктора Раша, ще тисяча прибула наступного дня. Тож у місті вистачало німецьких поліційних спецсил для вчинення розправи і над професорами, і над мешканцями єврейських кварталів. Погром та екзекуції над останні­ми здійснював відділ карателів, очолюваний гауптштурмфюрером СС Ф. Ландау, який організаційно підпорядковувався «айнзацгрупі С» (арк. 66).

.Жоден свідок у 1945 — 1946 роках не називав військовими зло­чинцями всіх бійців куреня «Нахтігаль» чи зв’язкового офіцера Т. Обер- лендера. Подібної точки зору про непричетність абсолютної більшості «нахтігальців» до військових злочинів у Львові дотримувались у своїх працях й об’єктивні польські автори. (арк. 67).

.Таким чином, архівні документи засвідчують непричетність баталь­йону «Нахтігал» до злочинів, вчинених гітлерівцями проти польського та єврейського населення Львова в липні 1941 року...» (арк. 71).

У цій книзі, крім зазначених, наведені також інші історичні факти, на підставі яких автори видання зробили висновок про непричетність батальйону «Нахтігаль» і його керівника Р. Шухевича до кривавих по­дій липня 1941 року у місті Львові.

Непричетність Р. Шухевича до зазначених подій була підтверджена на Громадських історичних слуханнях «Звинувачення проти «Нахтігаль»: історична правда чи політичні технології», які були проведені в Службі безпеки України 6 лютого 2008 року.

Додані до позовної заяви копії документів засвідчують, що очевидці «злодіянь» «Нахтігаля» спеціально готувалися органами НКВС напе­редодні їх допитів у прокуратурі СРСР. Отже, говорили вони те, що їм було наказано говорити під страхом фізичної розправи. Така тактика радянського комуністичного режиму, яка постійно використовувалася з метою дискредитації політичних противників, давно відома.

Адвокат Ярослав Зейкан

ПРИКЛАДИ АРГУМЕНТІВ ЗАХИСТУ

Шановний суд! Ви не раз чули вираз: «У кожної історії є дві сто­рони». Сторона обвинувачення розкрила справу зі свого боку — так, як вона хотіла, щоб Ви все почули. Однак щоб дізнатися, що насправді сталося того вечора, Вам необхідно вислухати обидві сторони.

Приклад:

Прокурор хотів би, щоб Ви повірили, що К. застрелив Конкіна умисно. Це може гарно виглядати, але проблема в тому, що все сталося не так. Коли прийде наша черга, ми покажемо Вам, що...

Приклад:

Прокурор щойно розповів Вам, що трапилося о 14:00 1 червня. Це далеко не все з того, що сталося. Це тільки частина історії. Щось дуже важливе трапилося того дня між 10:00 та 14:00. Це саме та час­тина історії, про яку Вам не розповів прокурор, та яку Вам потрібно знати для розуміння того, що дійсно сталося того дня.

Приклад:

Шановний суд! Найважливішим моментом цієї справи є те, про що прокурор навіть не згадав у своїй вступній промові. Це кримінальна справа. Відповідно до нашої Конституції тягар доказування лежить на прокуророві. Він повинен все довести поза розумним сумнівом.

Перш за все пам’ятайте, що вступна промова сторони захисту не може бути оборонною. Хоча сторона захисту і повинна змиритися з фактом, що виступає другою і має стежити за пропущеними обвинуваченням будь-якими важливими фактами, та вона не може просто відповідати на виступ прокуратури. Вступна промова сторони захисту повинна роз­повідати позитивну та впевнену історію, зацікавити суддю і нагадати йому/їй, що їх докази, які вони побачать тільки після представлення справи обвинуваченням, є такими ж важливими та необхідними, щоб суддя міг повністю зрозуміти, що трапилося.

Мабуть, найбільш складною вступною промовою для сторони захисту є ситуація, коли в кримінальній справі захист не представлятиме дока­зів. Тоді сторона захисту часто говорить по презумпцію невинуватості, що тягар доказування у кримінальній справі покладається на обвинува­чення і що вину підсудного потрібно довести поза розумними сумнівами, що захист не повинен нічого доводити та таке інше.

Захист розмірковує про версію справи, аргументи та вказує, що до­кази захисту будуть представлені протягом перехресного допиту свідків прокуратури. Це є ефективним підходом, тому що він концентрує увагу судді на питаннях, які допомагають захисту, не включає тривалого об­говорення юридичних концепцій та прив’язує юридичне тлумачення до доказів.

Привертаючи увагу судді до слабких місць у сторони обвинувачен­ня, захист начебто «робить підказку» суду, на що звертати увагу при дослідженні доказів та при перехресному допиті, показує, чому ці речі є важливими, і допомагає обговоренню аргументів захисту у заключній промові.

ПРИКЛАД (ЗАХИСТ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ):

Показання свідків обвинувачення викликає багато сумнівів у тому, чи та особа була заарештована. Прислухайтесь протягом перехресно­го допиту до цих свідків. Ви дізнаєтесь від них під час перехресного допиту стільки ж нового, скільки і під час прямого допиту. Чи мали вони хороші можливості розгледіти грабіжника? Як темно було в цій алеї? Як швидко це трапилося? Як вони все описували?

Слухайте протягом перехресного допиту поліцейських офіцерів. Чи були знайдені в обвинуваченого які-небудь вкрадені протягом роз­бою речі? Чи були будь-які фізичні докази, які прив’язували б обви­нуваченого до грабежу? Чи було надійним впізнання? Коли Ви почуєте всі докази, включаючи перехресні допити, то впевнитися у тому, що обвинуватили не того, що мала місце серйозна несправедливість.

ПРОГОЛОШЕННЯ ВСТУПНОЇ ПРОМОВИ

Проголошення вступної промови є настільки ж важливим, як і її зміст. Загальною помилкою недосвідчених юристів є недостатня увага до процесу проголошення.

Коли суддя каже: «Ви можете розпочинати вступну промову...», негайно підведіться, подякуйте судді, впевнено підійдіть до трибуни та починайте. Завжди демонструйте впевнений та послідовний образ: ви компетентні, щирі та справедливі; ви дійсно переймаєтеся цією справою; ви очікуєте перемоги.

Трибуна є фізичним бар’єром між вами та суддею. За трибуною ви не будете використовувати виразну мову тіла, жести та зоровий контакт, особливо якщо ви підглядаєте у свої нотатки. Якщо промову вимагається виголошувати за трибуною, намагайтеся стояти з того боку, з якого суддя вас бачитиме на весь зріст. Якщо вам подобається безпека трибуни, практикуйте обходитися без неї, щоб ви все ж таки змогли виголошувати промови без неї. Висловлюйтеся простою мовою, використовуйте чіткі за структурою речення. Ефективні вступні промови відзначаються мовою усних оповідань: проста, чітка образна та глибока розповідь. Письмова мова є більш фор­мальною: у ній використовується мудрована лексика і речення складної структури. Може письмовий виклад краще читати, але на слух він непри­родній. Замість цього переверніть процес з голови на ноги: намагайтесь виголошувати вступну промову, використовуючи слова та фрази, які ви зазвичай вживаєте у розмові з іншими, а потім вже занотуйте цю промову.

Тренуйтесь проголошувати вступну промову без нотаток, або, в край­ньому випадку, з планом на одну сторінку великим шрифтом.

Нотатки є серйозною перешкодою до переконливої промови: вони за­важають вам зосередитися на тому, як ви проголошуєте вступну промову, не дають вам встановити зоровий контакт та стримують мову тіла, яка підкреслює те, що ви кажете.

Нотатки показують судді, що все, що ви кажете, вами заплановане і заздалегідь записане, а не йде від вашого серця. Якщо ви проголошуєте промову без нотаток, це несе позитивний заряд про вас і підкреслює вашу віру у правильність своєї позиції. Потужна сила виступів у суді адвоката Плевако була в першу чергу в тому, що він проголошував свої промови на єдиному диханні, не заглядаючи у тексти, яких, до речі, він і не писав. Однак процес заволодівав ним, і де б він не знаходився, він готував себе до майбутнього виступу, шукав необхідні фрази й аргументи, будучи на­лаштованим на перемогу.

Це важливо, особливо для вступної промови. У той же самий час, якщо вам потрібні нотатки, це може нести підсвідому інформацію, що ви розуміє­те, що ця справа є серйозною та що ваша інформація повинна бути точною.

Юристи намагаються використати ефективні навички спілкування. Вони вчаться застосовувати слова та фрази, що запам’ятовуються, оскільки саме вони мають вплив. Зміст інформації — потужна, чітка, проста мова, по­збавлена безладу та відволікань.

Успішні адвокати використовують підкреслюючі мовні прийоми, тому що манера проголошення настільки ж важлива, як і суть справи. Невер- бальне проголошення — зміна сили звуку, темпу, ритму, висоти тембру, артикуляції, вимови, паузи та тиша — надає переконливості та глибини вербальному змісту. Іноді, особливо якщо ваш виступ не буде тривалим, виступати потрібно короткими карбованими фразами, роблячи паузи між кожним реченням. Такий стиль для себе випрацював міністр закордонних справ СРСР Громико, і в результаті кожна його фраза набувала підкресленої значущості. Такий прийом може бути ефективним і в суді.

Пунктуація та підкреслення певного змісту, що завойовує та підтримує інтерес, також є невербальним проголошенням. Ефективні юристи вчаться застосовувати підкреслюючу невербальну систему спілкування. Мова тіла — відповідний одяг, зачіска, контроль дихання, поза, позиція, вираз обличчя, зоровий контакт з суддею, жести руками та верхньою частиною тулуба і контрольовані рухи — роблять додатковий наголос та привертають увагу.

Мова тіла повинна підкреслювати вступну промову, а не змагатися з нею. Коли ви говорите — не ходіть, коли ви ходите — не говоріть. Коли говорите, повертайтесь обличчям до судді та підтримуйте з ним зоровий контакт. Використовуйте вираз обличчя, жести руками та рухи верхньої частини тіла для підкреслення своїх слів. Усі три компоненти — вербаль­ний зміст, невербальне проголошення та мова тіла — повинні працювати разом, щоб вступна промова була переконливою.

ПРИКЛАДИ ВСТУПНОЇ ПРОМОВИ З РЕАЛЬНИХ СПРАВ:

Шановний суд!

Прокуратура хоче, щоб Ви повірили, що мої два підзахисні І. та О. на­магалися шляхом обману заволодіти чужим майном, а саме майном Б. При цьому називаються фантастичні суми, які дають можливість обвинува­тити підсудних за статтею, яка передбачає позбавлення волі до 12 років.

Обидва молодих чоловіка з порядних, матеріально забезпечених сімей. Обидва навчаються. Мають незакінчену вищу освіту і певні навички з роз­шуку людей, бо цим вже кілька разів займалися.

Потерпілий Б. 2 січня 2015 року звернувся до І. По телефону він до­мовився про зустріч і під час зустрічі наполегливо просив допомогти йому у пошуках брата В. Обіцяв такі послуги оплатити. Зустріч відбулася в присутності друга Б. — С. Насправді це був співробітник карного роз­шуку К., про що стало відомо значно пізніше. І. погодився розшукати, брата Б. Від пропонованих йому грошей відмовився і при цьому зазначив, шр у випадку, якщо пошуки будуть успішні, то тоді можна буде говорити, про винагороду.

Одержавши 4 січня 2015 р. від Б. анкетні дані та фотографію зниклого брата, І. розпочав пошуки.

Для цього він побував у кількох кафе, де міг бути зниклий брат, і, показуючи його фото, опитав охоронців та кількох дівчат про нього. По­копався в Інтернеті з метою перевірки переписки зниклого брата. Кілька разів нагадував Б. про необхідність заявити про зникнення брата в мілі­цію. 4 січня 2015 року Б. запитав при зустрічі (там були також К. і О.) про те, скільки будуть коштувати послуги. І. повідомив, що такі послуги можуть коштувати від 2 до 3 тис. доларів залежно від складності по­шуку. Але оплата може бути проведена тільки у випадку, якщо пошуки будуть успішними.

Від пропонованих грошей у вигляді авансу І. категорично відмовився, зазначивши, що оплата може бути проведена тільки у випадку, якщо по­шуки увінчаються успіхом. І. зустрічався з Б. та К. також 5 і 6 січня і повідомив, що пошуки безуспішні.

6 січня 2015 року І. перебував у наряді і тоді його затримали. При цьому чимось вдарили так, що він втратив свідомість і прийшов до тями лише в якомусь кабінеті.

Там його били кулаками і ногами. Був там присутній і потерпілий Б., який також кілька разів його вдарив. Від І. вимагали зізнатися у вбив­стві В. Після цього передали слідчому, оскільки не вдалося вибити зізнання.

Далі І. надали адвоката з безоплатної правової допомоги. Повинен з сумом сказати, що адвокат не виконав свого основного обов’язку — не­гайно потребувати освідування І. лікарем. Слідчий суддя, яка розглядала питання про запобіжний захід, не могла не бачити розбите обличчя І., що в силу ст. 206 КПК зобов’язувало її вжити заходів до надання медичної допомоги. Але не зробила цього.

Вирішуючи питання запобіжного заходу, слідчий суддя застосувала заставу. У результаті І. зміг звернутися до лікаря, де йому зробили кілька операцій. Усього він пролежав у лікарні 4 місяці і ще один місяць одужував удома.

Перевірка незаконних дій щодо нього була неефективною, через що від­сторонили слідчого. Ось така історія.

Стаття 190 (ч. 4) КК передбачає заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великому розмірі. Але ніякого обману не було. І. та О. взялися за пошуки, а оплата за ці послуги повинна була бути виплачена тільки в результаті успішного їх завершення. Це була цивільно-правова угода, яка немає навіть натяку на дії кримінального характеру.

Шановні присяжні! Я звертаюся в першу чергу до вас. Я сподіваюсь на ваші життєву мудрість і совість. Більшого від вас не вимагається. Подумайте, шр на місці цих двох молодих людей міг опинитись ваш брат чи син. Від вас хочуть, щоб ви засудили двох молодих людей, які не одер­жали за свої послуги ні копійки, один з яких змушений був через побої пролежати у лікарні 4 місяці та перенести кілька операцій.

Усе у цій справі залежить, шановні присяжні, в першу чергу від вас. Якщо ви не погодитесь з прокурором, то професійний суддя (навіть якщо він буде проти) зобов’язаний буде ухвалити виправдальний вирок. І якщо вам скажуть, шо є вищі суди, які виправлять помилку, якщо вона буде допущена, не вірте цьому. Бо ви — перша й остання інстанція, у якій є представники народу. Там далі є тільки професійні судді, які залежать не тільки від суддівської совісті. І несправедливий суд залишиться тяжким тягарем на вашій душі і совісті...

Ми, захисники, надіємось і віримо у вас. Ми будемо просити про ви­правдальний вирок наших двох підзахисних.

ВСТУПНА ПРОМОВА

В історії правосуддя такі випадки мали місце. І ось це відбулося ще раз. Невинну людину обвинувачують у тяжкому злочині. Але в першу чергу це справа про практику роботи поліції — низькопробну, недосто­вірну та невідповідну роботу, яка призвела до арешту невинної людини за злочин, якого вона не скоювала. І тільки суд може все виправити.

Прокуратура хоче щоб Ви, шановний суд, повірили, що Б., люди­на з бездоганною репутацію, одержав неправомірну грошову вигоду за сприяння у вчиненні дій, які самі по собі є правомірними.

Справа в тому, що переміщення бурштину через кордон на суму до 10 тисяч евро не є порушенням закону. Слідство проведено абияк, вартість бурштину експертами не перевірялася, а тому ми, захисники, з упевненістю можемо стверджувати, що навіть якщо переміщення через кордон цих каменів і відбулося, то таке переміщення вимог за­конодавства не порушувало.

А отже, не було жодної потреби здійснювати митне оформлення бурштину та сприяти в діях, які дозволено робити без будь-якого митного оформлення. Для того щоб подружжя Болажів перемістило через кордон бурштин, не було жодної потреби у використанні служ­бового становища.

Так, відповідно до ст. 373 МК порядок вивезення за межі митної території дорогоцінного каміння встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабміну від 28.05.2012 р. № 468 бурштин не підпадає під категорію обмежених до вивезення. За п. 1 ст. 371 МК товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 тис. евро, не підлягають письмовому декларуванню при їх вивезенні за межі митної території України.

Такою є і судова практика. Так, Апеляційний суд Рівненської об­ласті скасував вирок суду щодо накладення штрафу в сумі 160 тис. грн. з особи, яка перемістила 5 кг бурштину вартістю менше ніж 10 тисяч евро.

Якщо навіть і мало місце переміщення бурштину через митну те­риторію, то воно саме по собі не становило склад якого б то не було правопорушення, а отже, і не потребувало вчинення або невчинення будь-яких дій з використанням службового становища зі сторони Б. Та їх і не було.

Слідством так і не встановлено, щоб Б. давав комусь вказівки на надання яких би то не було переваг або інших дій щодо подружжя Болажів. Сам же Б. не був навіть присутній при перетині кордону по­дружжям Болажів і не здійснював безпосередньо їх огляду. Отже, з боку Б. не було потреби вчиняти які б то не було дії або ж не вчиняти їх, порушуючи свій службовий обов’язок.

Є очевидним, що Болаж Ф. Ф. не володіє українською мовою, йому навіть важко поставити свій підпис під документом. Однак його об­ширна заява, яка містить юридичні терміни, написана саме українською мовою. Співставлення заяви і витягу з кримінального провадження № 42015070000000278 засвідчує, щр до витягу внесена інформація, яка у заяві не міститься. Ці та інші обставини дають підстави для висно­вку, що насправді мала місце провокація з боку правоохоронних органів діяння, якого Б. не вчиняв.

Б. обвинувачують у сприянні за неправомірну винагороду перемі­щенню бурштину. Водночас у протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину стверджується, що 20.11.2015 р. Болаж Ф. Ф. надав наявні у нього 10 кг тютюнових виробів, про що нібито складено відповідний протокол.

Усе це тільки засвідчує як надуманість обвинувачення, так і його фабрикацію.

Ми, захисники, надіємося і віримо у справедливість суду й будемо просити про виправдальний вирок для нашого підзахисного.