§ 2. Інші нормативно-правові акти, що регламентують порядок й умови виконання та відбування кримінальних покарань

Більш детальна регламентація порядку й умов виконання та відбу­вання кримінальних покарань, інших питань діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України міститься у відомчих нормативно-правових актах.

1. Нормативно-правові акти Державного департаменту України з питань виконання покарань.

До них, в першу чергу, слід віднести Правила внутрішнього роз­порядку установ виконання покарань, які затверджені наказом від 25 грудня 2003 р. № 275. Вони, базуючись на положеннях Кримінально- виконавчого кодексу України і розвиваючи їх, більш чітко регламен­тують умови виконання кримінальних покарань в установах виконан­ня покарань; порядок прийняття засуджених до установ виконання покарань; придбання засудженими продуктів харчування, предметів першої потреби, отримання ними посилок, передач, бандеролей; листування засуджених, направлення грошових переказів, побачення з родичами та іншими особами, зустрічі з адвокатами; питання праці, організації соціально-виховної роботи, матеріально-побутового за­безпечення та медичного обслуговування засуджених; особливості зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі; застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення, фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї. Правила встановлюють також особли­вості тримання засуджених до арешту та довічного позбавлення волі, регулюють питання обладнання установ виконання покарань тощо.

До цієї групи слід також віднести:

- Інструкцію про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, По­ложення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, та Положення про Апеляційну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до по­збавлення волі, затверджені наказом від 16 грудня 2003 р.

- Положення про педагогічну раду виховної колонії та Типове положення про батьківський комітет при виховній колонії, затвердже­ні наказом від 28 січня 2004 р. № 20;

- Інструкцію з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі, затверджену наказом від 16 лютого 2005 р. № 27;

- Інструкцію про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в уста­новах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, затверджену наказом від 15 листо­пада 2005 р. № 186;

- Інструкцію з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджену наказом від 25 січня 2006 р. № 13;

- Інструкцію про порядок подання до Секретаріату Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Пре­зидента України про помилування, затверджену наказом від 16 трав­ня 2006 р. № 93, та ін.

2. Спільні нормативно-правові акти Державного департаменту Укра­їни з питань виконання покарань та інших відомств. Це, зокрема:

- Положення про умови навчання та отримання базової та повної загальної середньої освіти особами, засудженими до позбавлення волі, у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримі­нально-виконавчої системи, затверджене наказом Міністерства осві­ти і науки України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 1 березня 2002 р. № 154/55;

- Інструкція про організацію здійснення адміністративного на­гляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного де­партаменту України з питань виконання покарань від 4 листопада 2003 р. № 1303/203;

- Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р.

3. Нормативно-правові акти інших відомств. Це, наприклад:

- Інструкція про проведення виконавчих дій, яка затверджена на­казом Міністра юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5 і яка регулює порядок виконання таких видів кримінальних покарань, як штраф та конфіскація майна;

- Інструкція про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями, затверджена наказом Міністра оборони Укра­їни від 26 лютого 2002 р. № 81, та ін.

Кримінально-виконавче законодавство України складається також і з чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У даному випадку згідно із Законом України «Про міжнародні договори України» йдеться про будь-який міжнародний договір (міждержавний, міжурядовий, міжвідомчий) незалежно від форми й найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол), але він повинен бути укладений і належним чином ратифікований. Стаття 9 Закону вказує, що ратифікації підлягають міжнародні договори, які сто­суються прав, свобод та обов’язків людини й громадянина. З цього, без­умовно, випливає, що всі міжнародні договори стосовно поводження із засудженими (як з громадянами України, так і з громадянами інших держав чи осіб без громадянства) повинні бути ратифіковані.

Стаття 19 Закону встановлює, що чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, визначеному для норм національного законодавства. Якщо ж міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Питання та завдання для самоконтролю

1. З чого складається кримінально-виконавче законодавство України?

2. Назвіть норми кримінально-виконавчого законодавства, які містяться в Конституції України.

3. Поясніть структуру Кримінально-виконавчого кодексу України.

4. Охарактеризуйте Правила внутрішнього розпорядку уста­нов виконання покарань.

5. Дайте характеристику відомчих нормативно -правових актів, які належать до кримінально-виконавчого законодавства.