Відносини у сфері авіаційного страхування регулюють в основ­ному такі нормативні акти:

Повітряний кодекс України від 4 трав­ня 1993 р.; Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р.; Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р.; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації від 23 вересня 1971 р.; Указ прези­дента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпе­ки авіації України» від 15 січня 1998 р.

Відповідно до ст. 103 Повітряного кодексу України повітря­ний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов’язані страху­вати членів екіпажу й авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в екс­плуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, взятим для перевезення; іншим користувачам повітря­ного транспорту, а всі експлуатанти — третім особам не нижче за рівень, установлений Урядом України.

Обов’язкове страхування, передбачене зазначеною статтею, здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до за­конодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Авіаційного страхового бюро.

Авіаційне страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків та представ­ляє їхні інтереси у міжнародних об’єднаннях страховиків.

Авіаційне страхове бюро (далі — Бюро) є юридичною особою, яка діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабі­нету Міністрів України від 27 квітня 1998 р.

Повне найменування Бюро — Авіаційне страхове бюро, ско­рочене найменування — АСБ.

Фінансування діяльності Бюро здійснюється за рахунок всту­пних та членських внесків його членів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Бюро створюють страховики, які мають ліцензію на право здійснення обов’язкового авіаційного страхування та зареєстро­вані в Державному департаменті авіаційного транспорту відпові­дно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України», орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро, за умови виконання вимог Положення. Бюро створюється зазначеними страховиками спо­собом укладення установчого договору.

Нових членів Бюро приймають після подання страховиком за­яви президентові Бюро про приєднання до установчого договору протягом п’яти днів після одержання ним ліцензії на право здійс­нення обов’язкового авіаційного страхування та підписання установчого договору. Бюро може бути ліквідоване тільки після вибуття з нього всіх членів.

Бюро підлягає державній реєстрації у Київській міській дер­жавній адміністрації. Для державної реєстрації президент Бюро або голова загальних зборів, який тимчасово виконує обов’язки президента, подає Київській міській державній адміністрації за­яву про державну реєстрацію та установчий договір.

Державна реєстрація Бюро здійснюється без справляння ре­єстраційного збору.

Основними завданнями Бюро є: • координація діяльності наці­ональних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків; • дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації; • організація співробітництва з підприємс­твами, їх об’єднаннями та іншими організаціями, які експлуату­ють або обслуговують засоби авіаційного транспорту; • підготов­ка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосов­но законодавчих та інших нормативних актів з обов’язкового авіаційного страхування, розроблення рекомендацій з методоло­гії здійснення відповідних видів авіаційного страхування; • спри­яння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів; • збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків, завда­них авіаційними подіями; • розроблення програм та методів стра­хування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам; • організація та проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов’язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та страхового відшкодування; • організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування авіаційних ризиків, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страхови­ків та страхувальників; видання бюлетенів і довідників, прове­дення навчання, підвищення кваліфікації, організація конферен­цій, семінарів тощо; «представництво інтересів страховиків — членів Бюро у міжнародних об’єднаннях страховиків.

Взаємовідносини страховиків — членів Бюро з питань пере­страховування та співстрахування будуються з метою сприяння повному використанню можливостей національного страхового ринку та здійснюються відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 104 Повітряного кодексу України за бажан­ням пасажира чи іншого користувача повітряного транспорту можливе добровільне страхування за допомогою укладання від­повідного договору.

Проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації здійснюється відповідно до порядку і правил, затвердже­них постановою Кабінету Міністрів (далі — Порядок і правила).

Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації прова­диться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, па­сажирів, третіх осіб і включає:

- страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

- страхування відповідальності експлуатанта повітряного суд­на за шкоду, заподіяну третім особам;

- страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

- страхування повітряних суден;

- страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час ви­конання авіаційних робіт.

Суб’єктами обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації є страховики і страхувальники.

Страховиками є юридичні особи — резиденти України, які одер­жали в установленому порядку ліцензії на проведення обов’яз­кового авіаційного страхування цивільної авіації, зареєстровані в уповноваженому органі виконавчої влади в галузі цивільної авіації і які можуть бути членами Авіаційного страхового бюро.

Страхувальниками можуть бути українські експлуатанти повіт­ряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності на повітряне судно, та особи, які є замовниками авіа­ційних робіт.

Вимоги Порядку і правил поширюються на іноземних експлу- атантів повітряних суден під час виконання ними польотів у по­вітряному просторі України в частині відповідальності за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу та третім особам.

Конкретні умови обов’язкового авіаційного страхування циві­льної авіації визначаються договорами обов’язкового страхуван­ня.

У страховому полісі (сертифікаті), який належить до бортової документації повітряного судна, обов’язково зазначаються: но- мер/серія та дата видачі; підстава видачі; найменування страхо­вика; найменування страхувальника; найменування додатково за­страхованих осіб/повітряних перевізників (у разі потреби); тип повітряного судна, його державний та реєстраційний знаки; пе­релік страхових ризиків; страхова сума; географічні межі польо­тів; термін чинності договору; види польотів; найменування пе- рестраховика (за вимогою страхувальника); особливі умови страхування; винятки/застереження.

Страховий поліс (сертифікат) засвідчується підписом та печат­кою страховика.

У разі настання страхового випадку страхувальник зобов’я­заний протягом двох робочих днів після повідомлення його про настання страхового випадку письмово повідомити про такий випадок страховика.

Розслідування страхового випадку може провадитися стра­ховиком або вповноваженою ним особою (аварійним коміса­ром)^[227], які мають право доступу до об’єкта та необхідні матері­али офіційного розслідування авіаційної події, у тому числі до його закінчення комісією, відповідно до вимог законодавства. Термін розслідування страховиком страхового випадку не має перевищувати 30 діб після одержання заяви страхувальника про страхове відшкодування (страхову виплату). Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації дер­жавними органами та іншими підприємствами, установами, ор­ганізаціями, страховик може подовжити термін розслідування ще на 60 діб.

Термін обґрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні (страховій виплаті) — 15 діб після закінчення розслідування страхового випадку.

Страховик має право відмовити у страховому відшкодуванні (страховій виплаті) у разі:

•   вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку;

•   надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

•   несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (страхової виплати), якщо це не суперечить законодавству.

7.2.1.