Поняття та принципи майнового страхування

Закон України «Про страхування» не містить визначення май­нового страхування. Також не визначають майнове страхування і відповідні глави Цивільного кодексу України (далі — ЦК) і Гос­подарського кодексу України (далі — ГК).

Водночас, виходячи зі змісту ст.

До майнового страхування в повному обсязі застосовуються всі класичні принципи страхування:

S наявність страхового інтересу, тобто юридично обґрунтова­ної заінтересованості страхувальника в об’єкті страхування;

S найвища добросовісність, тобто обов’язок страхувальника і страховика бути відвертими при наданні фактів, що мають зна­чення для укладення і виконання договору;

S відшкодування, коли страхувальник має право отримати тільки компенсацію шкоди, яка настала внаслідок страхової по­дії, проте не прибуток;

S суброгація, тобто перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках;

S контрибуція, тобто наявність певних розрахункових відно­син між страховиками у процесі відшкодування у випадку по­двійного страхування (два страхові поліси);

style='font-size:11.0pt;line-height: 92%;font-style:italic'>S безпосередня причина, тобто обов’язок страховика сплати­ти страхове відшкодування тільки за тими страховими подіями, які передбачені в полісі.

Відповідно до ст.

Крім того, ЦК визначає підприємство як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового ком­плексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, ін­вентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю і може бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно зі ст. 139 ГК майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у дія­льності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Залежно від економічної форми, якої набу­ває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, кош­тів, товарів.

Так, основними фондами виробничого і невиробничого при­значення є будівлі, споруди, машини та устаткування, обладнан­ня, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Окремі аспекти правового регулювання майнового страхуван­ня містяться, зокрема, в положеннях таких статей відповідних нормативних актів:

1.  Ст.

2.  Ст. 771 ЦК — договором або законом може бути встановле­ний обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що пере­дана в наймання. Передання в наймання речі, що була застрахова­на наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування.

3.  Ст. 802 ЦК — за договором наймання транспортного засобу страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

4.  Ст. 881 ЦК — за договором будівельного підряду страху­вання об’єкта будівництва здійснюється підрядником або замов- ником відповідно до законодавства. Сторона, на яку покладається обов’язок щодо страхування, має надати другій стороні в поряд­ку, встановленому договором, докази укладення нею договору страхування, включаючи відомості про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.

5.  Ст. 927 ЦК — за договором перевезення здійснюється стра­хування вантажів і багажу.

6.  Ст. 108 ГК — виробничий кооператив може застрахувати своє майно і майнові права за рішенням загальних зборів членів кооперативу, якщо інший порядок не встановлено законом.

7.  Ст. 308 ГК — за договором перевезення вантажу вантажо­відправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж.

8.  Ст.

9.  Ст. 242 Кодексу торговельного мореплавства України — об’єктом морського страхування може бути будь-який пов’язаний з мореплавством майновий інтерес, як-от: судно, у тому числі таке, що будується, вантаж і фрахт.

10.  Ст. 103 Повітряного кодексу України — повітряний пере­візник і виконавець повітряних робіт зобов’язані страхувати вла­сні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, запо­діяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для пере­везення.

11.   Ст. 24 Закону України «Про оренду державного та кому­нального майна» від 10.04.92 — орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта орен­ди. Передача в оренду майна, що було застраховане орендодав­цем або балансоутримувачем, не припиняє чинності договору страхування.

12.  Ст. 10 Закону України «Про заставу» від 02.10.92 — якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він мо­же бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму, але не більшу за його ринкову вартість. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

13.   Ст. 33 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 — організації, що здійснюють страхування на випадок пожеж, зобов’язані провадити відрахування від платежів з май­нових видів страхування органам управління пожежною охоро­ною на запобіжні протипожежні заходи, передбачати надання страхувальникам пільг у вигляді знижок страхових платежів при виконанні ними протипожежних вимог, а також зменшення суми страхового відшкодування або відмову від його виплати, якщо на виникнення пожежі та її наслідки вплинуло невиконання вимог пожежної безпеки.

14.  Ст.

15.  Ст. 23 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.95 — пам’ятки Музейного фонду України, що тимчасово вивозяться за межі України для експонування на виставках або для реставрації, підлягають обов’язковому страхуванню.

16.  Ст. 24 Закону України «Про космічну діяльність» від

15.11.96    — передбачає обов’язкове страхування при здійсненні космічної діяльності в Україні.

17.  Ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» від

16.12.97    — предмет лізингу та/або пов’язані із виконанням лізин­гових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов’язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

18.  Ст. 39 Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.01 — при розробці нафтогазоносних надр власники спеціального до­зволу на користування нафтогазоносними надрами зобов’язані укласти страхові угоди на випадок пошкодження державного майна протягом строку розробки нафтогазового родовища, нада­ного в користування.

19.  Ст. 27 Закону України «Про об’єднання співвласників ба­гатоквартирного будинку» від 29.11.01 — у порядку, передбаче­ному статутом, правління об’єднання може здійснювати страху­вання спільного майна від будь-яких видів ризику та прямих збитків. Члени об’єднання — власники жилих або нежилих при­міщень здійснюють страхування належних їм приміщень само­стійно.

20.  Ст. 8 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.03 — іпоте- кодавець зобов’язаний застрахувати предмет іпотеки на його по­вну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового по­шкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов’язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов’язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у ра­зі настання страхового випадку набуває право вимоги до страхо­вика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотеко- держателем він також набуває право вимоги до страховика.

У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов’язанням із суми страхового відшко­дування. Після задоволення вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, з суми страхового відшкодування будь-яке перевищення суми страхового відшкодування над розміром ви­моги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, підлягає роз­поділу між іпотекодержателями, що мають нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника відповідно до пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог і іпотекодавцем в останню чергу. За згодою між іпотекодавцем і іпотекодержате- лем, що має вищий пріоритет, страхове відшкодування може бути спрямовано на відновлення предмета іпотеки. Іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладено обов’язок здійснити інші види страхування у зв’язку з передачею нерухо­мого майна в іпотеку.

21.  Ст. 30 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.03 — передбачено страхування майна фермерського госпо­дарства.

22.  Ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з неру­хомістю» від 19.06.03 — за кожним об’єктом будівництва забу­довник або його підрядник забов’язаний укласти із страховиком, визначеним управителем, договір обов’язкового страхування бу­дівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об’єкта будів­ництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ — на користь управителя як довірчого власника.

23.  Ст. 12 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 — об’єкт, який передається в оренду, може бути застрахованим на період дії договору оренди землі за згодою сторін у порядку, встановленому законодавством України. У разі невиконання сво­го обов’язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об’єкт оренди, друга сторона може застраху­вати його і зажадати від іншої сторони відшкодування витрат на страхування.

Страхування майна здійснюється, зокрема, від таких ризиків, як аварія, вогонь, ушкодження водою чи іншими рідинами, сти­хійні явища.

1.  Під ризиком аварія звичайно розуміють непередбачені ре­гламентом чи іншою технічною документацією відхилення у виробничому процесі, у разі виникнення яких контроль за їх пе­ребігом, а також управління ними стають неможливими, а роз­виток неконтрольованих процесів створюють фактори, що за­вдають збитків майну, населенню, виробничому персоналу та навколишньому середовищу. Крім того, визначення аварії міс­титься у ст. 1 Закону України «Про аварійно-рятувальні служ­би» від 14.12.99 і ст. 1 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природно­го характеру» від 08.06.2000. Визначення аварії у зазначених статтях є ідентичним. Так, аварія — це небезпечна подія техно­генного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об’єкті або території загрозу життю та здоров’ю людей і при­зводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транс­портних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Водночас при страхуванні майна під аварією також розумі­ють викид перегрітих мас, поширення хвилі токсичних газів і парів, витікання отруйних агресивних рідин, розліт уламків, ви­бух парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, апаратів, приладів, пошкодження електричних установок, приладів та машин від впливу електричного струму, падіння на застрахова­не майно повітряних суден, апаратів або їх уламків, наїзд техні­ки, що рухається.

Відповідно до ст. 15 Повітряного кодексу України повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за ра­хунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повіт­рям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в три­вимірному просторі. Під падінням повітряних суден, апаратів або їх уламків розуміють безпосереднє падіння на об’єкт з висоти лі­тальних апаратів, що пілотуються, та (або) їх зламаних частин, а також речей, що випали з цих літальних апаратів. Вибух — швид­ке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного сере­довища, яке супроводжується виділенням енергії та утворенням стислих і нагрітих газів, що, розширюючись, виконують механіч­ну роботу (руйнування, переміщення, дроблення, викид).

2.  Під ризиком вогонь розуміють виникнення збитку внаслі­док знищення або пошкодження об’єкта страхування через по­жежу, а також унаслідок знищення або пошкодження об’єкта продуктами згоряння та заходами пожежегасіння, які вживаються з метою запобігання дальшому розповсюдженню вогню. Пожежа — неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням ма­теріальних цінностей і (або) становить загрозу життю і здоров’ю людей. Вогонь — виникнення і розповсюдження полум’я (вогню) в місцях, спеціально не призначених для його розведення і під­тримання. Під ризиком «вогонь» також розуміють збиток, викли­каний безпосереднім знищенням майна внаслідок влучання в нього блискавки (кульового чи іскрового атмосферного електри­чного розряду), а саме збитки від теплової дії блискавки (вклю­чаючи збитки від спалення й уламків) та збитки внаслідок дії на майно тиску повітря, викликаного блискавкою.

3.  Під ризиком ушкодження водою чи іншими рідинами розуміють виникнення збитку внаслідок знищення або пошко­дження об’єкта страхування у разі його підтоплення водою чи іншою рідиною через пошкодження водопостачальних, каналі­заційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння, рап­тового і такого, що не викликано необхідністю, вмикання останніх, а також через проникнення води чи іншої рідини з інших приміщень.

4.size=1 face="Times New Roman">  Під ризиком стихійні явища розуміють виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження об’єкта страхування через смерч, ураган, бурю, шторм, тайфун, вихор; схід снігових лавин, обвали, оповзні, селі; повінь, паводок, злива, град; просідання ґрунту, затоплення ґрунтовими водами; падіння дерев, каміння; землетрус.

Повінь — фаза водного режиму річки, яка характеризується найбільшою водністю і значним відносно тривалим підняттям рівня води внаслідок весняного танення снігу (весняна повінь) і спостерігається щороку в самий сезон. Паводок — фаза водного режиму річки, яка характеризується відносно короткочасним підняттям рівня і збільшенням витрат води переважно під час зливових дощів та інтенсивного танення снігу внаслідок відлиг і може спостерігатися у різні сезони. Затоплення — тимчасове покриття території водою під час повені чи паводка. Смерч — сильний вихор складної структури, що спускається у вигляді во­ронки з потужної купчасто-дощової хмари та досягає поверхні землі, який спроможний спричинити катастрофічні руйнування за рахунок впливів різного типу.

При страхуванні майна розмір страхової виплати певним чи­ном кореспондується з розміром завданих збитків. Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є:

1)   втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або по­шкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або му­сить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укла­дення договору, якщо інше не передбачено договором страху­вання, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхо­ве відшкодування виплачується у такій самій частці від визначе­них за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умо­вами страхування.

Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує справжню вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати справжньої вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тіль­ки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування страхувальникові. Страхо­вик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) способом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визнача­ється умовами договору страхування або законом.

Виплата страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або вповноваженою ним особою (ава­рійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій кошт аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальникові в про­веденні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

5.2.