§ 4. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання у судовому порядку.
Розірвання шлюбу судом відбувається в наступних випадках:
• за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей, незалежно від взаємної згоди дружини та чоловіка на розірвання шлюбу;
• за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, незалежно від наявності у них спільних дітей, крім випадків, передбачених ст.
107 СК;Залежно від наявності або відсутності взаємної згоди подружжя на розірвання шлюбу, справа може розглядатися відповідно в порядку окремого або позовного провадження.
Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження. Позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя або опікуном того з подружжя, який визнаний недієздатним в його інтересах, відповідно до ч. 5 ст. 110 СК. Слід зауважити, що згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р, сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Це означає, що позовна заява, подана представником позивача, прийматися до розгляду не повинна.
Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК, повинні вимагати від осіб, що подали позовну заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у позовній заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу.
До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовуються правила ст. 121 ЦПК про повернення позовної заяви або залишення її без руху.Згідно ст. 109 ЦПК, позов про розірвання шлюбу подається за місцем проживання відповідача. Однак, з цього загального правила є виключення. Так, позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування (ч. 10 ст. 110 ЦПК), а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача — за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них (ч. 2 ст. 110 ЦПК).
З огляду на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 107 СК, розірвання шлюбу з особами, що визнані безвісно відсутніми, незалежно від наявності у подружжя неповнолітніх дітей здійснюється державним органом РАЦС за заявою одного з подружжя, при зверненні з таким позовом до особи, стосовно якої протягом року в місці її проживання немає відомостей про місце її перебування, суддя роз'яснює позивачу підстави та порядок визнання особи безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК, ст.ст. 246 — 249 ЦПК). Однак, якщо один із подружжя не бажає звертатися до суду із заявою про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім, суддя не може відмовити у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу. У таких випадках суд повинен розглянути позов на загальних підставах.
Передбачений п. 2 ч. 1 ст. 107 СК порядок розірвання шлюбу державним органом РАЦС за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя визнаний недієздатним, не поширюється на випадки розірвання шлюбу з особами, цивільну дієздатність яких обмежено судом відповідно до ст.
36 ЦК Розірвання шлюбу за позовами, пред'явленими до зазначених осіб або цими особами, здійснюється в загальному порядку.Згідно з ч. 2 ст. 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р., вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.
Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, — припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (частини 3, 4 ст. 110 СК)
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК) Суди використовують надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, в першу чергу, за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Строк на примирення не може перевищувати межі строків розгляду справ, встановлені ст. 157 ЦПК, відповідно до якої, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на 1 місяць. Тобто, строк розгляду судом справи про розірвання шлюбу, разом із наданим подружжю строком на примирення, не може перевищувати 3 місяців.Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку (ст.ст. 293, 324 ЦПК)
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
У випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в порядку окремого провадження у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. Положення ст. 109 СК стосується випадків, коли у подружжя є неповнолітні діти, причому не лише спільні рідні діти, але й усиновлені спільно, а також рідні діти одного з подружжя, усиновлені другим з подружжя. Як було вже зазначено, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р, така заява може подаватися подружжям лише особисто.
При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Відповідно до ст. 109 СК, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Дана норма була тлумачена неоднозначно. Так, згідно змісту п. 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р., та на думку деяких науковців[38] йдеться про два різні договори. Причому, договір, передбачений ч. 1 ст. 109 СК укладається за бажанням сторін і має просту письмову форму, а договір про сплату аліментів на дитину подається обов'язково і має бути нотаріально посвідченим. З цією позицією не можна погодитись. Адже умови про те, з ким з подружжя залишаться проживати діти і яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто проживатиме окремо є умовами договору про сплату аліментів З огляду на це, виникає низка зауважень: насамперед, недоцільно врегульовувати одні і ті самі відносини двома різними договорами; не має змісту подавати до суду два договори, що містять однакові умови, один з яких, до того ж, є обов'язковим для укладення, а другий - ні.; крім того, для договорів що містять практично однакові умови, передбачено різну форму: просту письмову та нотаріально посвідчену.
З огляду на вищесказане, очевидним є те, що ч.ч.
1 і 2 ст. 109 СК, передбачає укладення одного договору, але з різними умовами. Закон надає подружжю право розірвати шлюб у спрощеному порядку за умови подання до суду разом із спільною заявою відповідного договору, покликаного захищати інтереси дітей. Тут варто прислухатися до автора Сімейного кодексу, Ромовської З.В., яка у своєму коментарі до нього роз'яснює формулювання відповідних норм. Договір, що укладається між матір'ю та батьком дитини, повинен містити такі істотні умови:• Визначення місця проживання дитини
• Участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо,
• Здійснення з батьків, хто буде проживати окремо, права на особисте виховання дитини
Форма договору проста письмова, якщо у ньому визначений розмір аліментів на дитину, він має бути нотаріально посвідчений[39].
Законодавство не визначає назви договору, який укладається подружжям при розірванні шлюбу в порядку окремого провадження. В науковій літературі даний договір іменується загальним терміном «договір про розірвання шлюбу» (або «договір між матірю та батьком дитини про розірвання шлюбу»), проте, вбачається, що сторони, залежно від змісту цього договору, можуть дати йому довільну назву.
При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу 1 місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.
Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
У рішенні суду про розірвання шлюбу має бути зазначено, в якому розмірі та з кого (з одного чи з обох з подружжя) стягується судовий збір (державне мито). Оскільки згідно із законодавством при подачі позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір (державне мито) оплачує позивач (спільну заяву подружжя — обоє з подружжя), а визначена судом сума, що сплачується в дохід держави при реєстрації розірвання шлюбу, підлягає стягненню з одного з подружжя або з них обох, то сплачена позивачем при подачі позовної заяви (подружжям при подачі спільної заяви) сума судового збору (державного мита) не повинна включатися до складу витрат, що сплачуються в дохід держави при реєстрації розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постанов- лення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності, або винесення постанови про розірвання шлюбу.
Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. Якщо один з подружжя, що розриває шлюб, звільнений від сплати державного мита, то реєстрація розірвання шлюбу і видача йому свідоцтва провадиться незалежно від сплати державного мита другим з подружжя.
При одержанні заяви про реєстрацію розірвання шлюбу та після реєстрації її в спеціальному журналі відділ реєстрації актів цивільного стану одночасно з'ясовує, чи не було зареєстровано розірвання шлюбу у відділі реєстрації актів цивільного стану України за заявою другого з подружжя. Тому з подружжя, хто подав заяву, роз'яснюється, що розірвання шлюбу буде зареєстровано після одержання відповіді з відділу реєстрації актів цивільного стану України за місцем зберігання актового запису про шлюб.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, який одержав такий запит, повинен не пізніше тижневого строку повідомити, коли і яким органом реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано розірвання шлюбу другим з подружжя або про відсутність відмітки про розірвання шлюбу в актовому записі про шлюб. Відділ реєстрації актів цивільного стану, який одержав повідомлення про відсутність відмітки про розірвання шлюбу, у десятиденний термін запрошує заявника для реєстрації розірвання шлюбу і в його присутності реєструє розірвання шлюбу.
Реєстрація розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу встановленого зразка, яке видається кожному з колишнього подружжя
Якщо розірвання шлюбу реєструється одним з подружжя, то при складанні актового запису до нього вносяться всі необхідні відомості щодо цієї особи. Щодо другого з подружжя зазначаються лише прізвище до розірвання шлюбу, власне ім'я, по батькові і сума державного мита, яку він має сплатити відповідно до рішення суду. У цьому разі в свідоцтві про розірвання шлюбу зазначається прізвище, присвоєне після розірвання шлюбу лише тому з подружжя, який зареєстрував розірвання шлюбу.
Якщо відділу реєстрації актів цивільного стану відомо, що другий з подружжя вже зареєстрував розірвання шлюбу, то заяву, що надійшла, разом з копією рішення суду і квитанцією про сплату державного мита вказаний відділ надсилає до відділу реєстрації актів цивільного стану України за місцезнаходженням актового запису про розірвання шлюбу для доповнення його відсутніми відомостями.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, який одержав такі матеріали, зобов'язаний у десятиденний строк доповнити актовий запис про розірвання шлюбу і надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника для вручення, зазначивши в ньому ту саму дату реєстрації розірвання шлюбу, що й першому з подружжя.
Після доповнення актового запису відділ реєстрації актів цивільного стану повинен у тижневий термін надіслати повідомлення про це відділу за місцезнаходженням другого примірника актового запису про розірвання шлюбу.
Скасування рішення суду про розірвання шлюбу в разі, коли його було зареєстровано в органах РАЦС і подружжя (або один із них) взяли новий шлюб, можливе тільки у випадку, коли при його поста- новленні були допущені істотні порушення норм матеріального або процесуального права. Розглядаючи справу після скасування попереднього рішення про розірвання шлюбу, суд повинен з'ясувати, чи не було його зареєстровано в органах РАЦС, і вирішити питання про анулювання цього запису.
Хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК.