Встановлення конфіденційного співробітництва
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та інше оперативно-розшукове законодавство надає право оперативним підрозділам для встановлення фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах громадян, суспільства і держави встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності.
Співробітництво на конфіденційній основі дозволяється встановлювати з повнолітніми, дієздатними особами, які добровільно дали на це згоду.«Конфіденти - це приватні фізичні особи, з якими оперативні підрозділи органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність, встановили на платній чи безплатній основі відносини співробітництва, передбачаючи надання такими громадянами вказаним операпаратам сприяння на конфіденційній основі у виконанні покладених на них завдань» (переклад автора).
Такі особи вважаються однією з основних підпор оперативно-розшукової діяльності через те, що, як правило, забезпечують добування таємної інформації, необхідної для оперативних підрозділів у сфері забезпечення безпеки держави та кримінального переслідування.
Оперативні підрозділи встановлюють конфіденційне співробітництво з громадянами України та іншими особами, дотримуючись при цьому умов добровільності.
Під конфіденційним співробітництвом слід розуміти негласне (таємне), з дотриманням суворої конспірації співробітництво осіб з працівниками оперативних підрозділів. До категорії таких осіб належать:
- особи, діяльність яких носить розвідувально-інформативний характер (штатні негласні та негласні працівники);
- особи, за допомогою яких забезпечується конспірація в роботі з штатними негласними та негласними працівниками (власники легендованих підприємств чи кооперативів та ін.).
Конфіденційність розповсюджується як на факт зв'язку фізичних осіб з оперативними підрозділами, так і на відомості про їх особу та місцеперебування. Конфіденційне співробітництво оперативного підрозділу з особою - це відносини між державним органом, уповноваженим на здійснення оперативно- розшукової діяльності, їх посадовими особами та громадянами, що дали добровільну згоду співробітничати з ними у виконанні оперативно-розшукових завдань на негласній основі.
Умови конфіденційного співробітництва та порядок його оформлення встановлюються відомчими актами. Особи, які залучаються до конфіденційного співробітництва, при виконанні завдань оперативної діяльності зобов'язані зберігати таємницю, яка стала їм відома у зв'язку з цим. Розголошення такої таємниці тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, які порушують права людини. Конфіденційне співробітництво з особою може бути оформлене письмовою угодою, при цьому не має значення громадянство, національність, стать, майнове, посадове і соціальне становище, освіта, приналежність до громадських організацій, ставлення до релігії і політичних переконань. Враховується дієздатність особи, добровільність її дій та можливість виконання оперативно-розшукових завдань.
Особи, які залучаються до конфіденційного співробітництва з оперативним підрозділом, знаходяться під захистом держави. Співробітництво особи з оперативним підрозділом у випадках його оформлення трудовою угодою зараховується у загально-трудовий стаж. Якщо у зв'язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності наступила її інвалідність або смерть, на неї розповсюджуються пільги, передбачені в подібних випадках для працівників оперативних підрозділів.
Основним принципом конфіденційного співробітництва оперативного підрозділу з особою є гарантія нерозголошення таємності контактів. Порушення цього принципу може мати самі негативні наслідки - від втрати взаємної довіри до людських втрат.
Конфіденційне співробітництво є одним з найбільш ефективних і дієвих методів оперативно-розшукової діяльності і широко використовуються оперативними підрозділами у випадках, коли
необхідно вирішувати складні завдання по розкриттю тяжких злочинів, розшуку небезпечних злочинців, припиненню діяльності організованих злочинних угрупувань.
Відомий вчений і практик оперативно-розшукової діяльності 1.1. Карпець писав: «Світовий досвід боротьби із злочинністю показує, що без агентури ефективна боротьба з нею просто не можлива. Якими б вмілими і активними не були розшукувачі, здійснюючі так званий особистий пошук, в якому величезне значення має особиста рухливість і кмітливість, вміння, перебуваючи в натовпі людей бачити і чути те, що не бачать і не чують інші, вміння аналізувати побачене і почуте, приймати негайно необхідні рішення, - вони не зможуть проникати в наміри, які виношують глибоко законспіровані, згуртовані злочинні групи, не зможуть попередити Чи розкрити злочин, якщо не будуть мати агентури, здатної допомогти карному розшуку «із середовища» знати, що замишляють злочинці. Все це - не самоціль, а шлях надання допомоги людям, припинення зла. І в цьому працівник карного розшуку та його агентура єдині, незалежно від того, якими мотивами керувався агент, допомагаючи розвінчанню зла... При цьому оперативник зобов'язаний жорстко контролювати агентів, які бувають схильні і до провокацій, і до беззаконня. Тим більше, що вони далеко не святі, переважно більшість з них - раніш судимі, саме така особливість агентури карного розшуку, якому інша і не потрібна, тому що вона ніколи не знайде спільної мови зі злочинним елементом, а тоді вона взагалі не потрібна» (переклад автора).
Інформація, яку отримує оперативний працівник від конфідента може мати самий різний зміст, але вона має бути спрямована на досягнення цілей оперативно-розшукової діяльності. Оперативний працівник, оцінюючи інформацію, отриману від конфідента, повинен зважати на особистість конфідента, мотиви його добровільної згоди на співробітництво, на достовірність інформації, отриманої раніше, можливість перевірити відомості, які повідомив конфідент.
Зацікавленість у кінцевому результаті справи особи, яка володіє інформацією про злочин, створює перешкоди для встановлення істини, неодиничними є випадки мимовільної помилки таких осіб щодо обставин справи внаслідок обмежених можливостей сприйняття, запам'ятовування і відтворення фактів.Часто при розкритті тяжких злочинів, організованої злочинної діяльності оперативна інформація, отримана від конфідентів, має вирішальне значення для прийняття рішень про наступні оперативно-розшукові заходи та процесуальні дії. Зміст такої оперативної інформації при підтвердженні є реальним відбитком події злочину, інших досліджуваних фактів, він не змінюється і при подальшому використанні такої інформації в процесі доказування. Коли інформація конфідента отримує процесуальне оформлення, тобто легалізована, вона одержує і процесуальні джерела і процесуальний регламент її використання, гарантії її достовірності і об'єктивності, що забезпечується процесуальним порядком доказування. Оперативні працівники мають направляти діяльність конфідентів на збір упереджаючої інформації, інформації, яка б давала можливість правоохоронним органам вживати запобіжні заходи стосовно вчинення злочинів та їх тяжких наслідків.
«...Розвідувальну діяльність ведуть поліцейські служби у всьому світі. Мова йде про отримання упереджаючої, превентивної інформації про задумані та підготовлювані злочини з метою їх попередження ще на цих етапах..., отриманні інформації, яка дозволяє розкрити вже вчинені злочини, в найкоротші терміни знешкодити злочинців. Отримати такі дані можливо тільки в середовищі самих злочинців чи їх оточення. З цією метою оперативним працівникам доводиться здійснювати непрості оперативні комбінації..., проникати в злочинне середовище, (природно під прикриттям «легенди»), використовувати існуючи технічні засоби. Все це для того, щоб зірвати злочинні замисли, не дати реалізувати небезпечні плани. В такий розвідувальній діяльності використовується і добровільна допомога громадян конфіденційного характеру. Останнє обумовлено природнім бажанням захистити джерела інформації від помсти злочинців»' (переклад автора).
Використання інформації, отриманої внаслідок конфіденційного співробітництва, як і сама робота з конфідентами відзначається великою складністю і вимагає від працівників оперативних підрозділів необхідних знань в цій сфері і належного практичного досвіду. У зв'язку з цим оперативним працівникам для роботи з особами, залученими до конфіденційного співробітництва, надається спеціальний дозвіл вищим оперативним начальником.
8.3.14.