§ 4. Примусове виконання як стадія виконавчого провадження

Примусове виконання (застосування заходів примусового ви­конання рішення) — це вжиття державним виконавцем за­ходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладенням на боржника виконав­чого збору та інших витрат, пов \'язаних із виконанням.

Час проведення виконання регламентує ст. 31 Закону, яка встановлює загальне правило про те, що сторони мають право обумовити взаємоприйнятий для них час проведення виконав­чих дій. Виконавчі дії проводяться у період між 6-ю та 22-ю годиною робочого дня. За певних умов виконавчі дії можуть проводитися у неробочі та святкові дні, нічний час.

11

Глявя 5. .,- виконавчого провадження

73

На за;ТосУвання конкретних заходів примусового виконан­ня рішеьН51 впливає характер самого зобов\'язання, яке є яред-метом в/Конання- Залежно від виду зобов\'язання може бути застосов;Но такі заходи примусового виконання рішення.

Грош\'ві зобов\'язання:

• зверн11™ стягнення на майно боржника;

• звернНня стягнення на заробітну плату та доходи боржни-

ої особи.

Речов Зобов\'язання:

• виду1?41151 У боржника й передача стягувачеві певних пред­ метів 3 азначених у рішенні.

Особі0"1"\' зобов\'язання:

• іідібг11-™ Дитини;

• зобов833111151 боржника вчинити певні дії (крім передачі майні **и грошей) або утриматися від їх вчинення.

За за^ьн™ правилом, державний виконавець зобов\'язаний провести8 иконавчі дії з виконання рішення протягом шести мі­сяців із1їчя винесення постанови про відкриття виконавчого проваджн-Ш\' а з виконання рішення немайнового характеру — у двомісний строк. Строки здійснення виконавчого провад­ження н Поширюються на час відкладення провадження вико­навчих Я а^° зупинення виконавчого провадження та на пері­од реалів" арештованого майна боржника (ст. 25 Закону).

Спец-ГЕьні строки виконання встановлено для справ з не­гайного Сконання рішення, а також у справах про конфіска­цію май^ стягнення періодичних платежів, забезпечення по­зовних і\'ь-юг. Перші справи виконуються в день відкриття ви-

зов

конавчо\' провадження, другі — не пізніше, ніж у 5-денний строк із1*13 винесення постанови про відкриття виконавчого провадж4 ня (ст. 25 Закону).

Як піаило> обов\'язковою ознакою стадії (етапу) примусо­вого ви)Ьіання рішення є його оплата, що її покладено на боркниі ^к особу, що зобов\'язана за виконавчим документом вч1)НИТИіЄвну дію або утриматися від її вчинення.

$итртіами виконавчого провадження є витрати органів ДВС наР ганізацію та проведення виконавчих дій щодо забез-печЄННЯ"Примусового виконання рішень (ст. 45 Закону). Це поняття1*6 більше фінансово-кошторисне, аніж процесуальне наповне**1\' Щ° підтверджує положення про те, що до витрат виконав"^0 провадження належать кошти Державного бюд-

України та кошти виконавчого провадження, які викори-Ж уються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

■України-

Кошти виконавчого провадження (виконавчі витрати) —

витрати на організацію та проведення виконавчих дій, які 11 кладено на сторони виконавчого провадження: , кошти виконавчого збору;

а авансовий внесок стягувачів на проведення виконавчих дій; • стягнуті з боржника витрати на проведення виконавчих дій.

Закон відніс до коштів виконавчого провадження також ін­ші надходження, що не суперечать закону, однак із цим варто не погодитися, оскільки вони вказують лише на дохідну час-ітину бюджету ДВС.

; Витрати на проведення виконавчих дій покривають за ра-

іхунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також

І коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій.

І Контроль та облік витрат на виконання покладено на началь-

| ника відповідного відділу ДВС. Порядок використання коштів

виконавчого провадження та виконавчого збору, стягнутого з

боржника, визначає постанова Кабінету Міністрів України від

29 квітня 2004 р. № 554 і.

Формування коштів спеціального фонду виконавчого про­вадження регламентує Положення про спеціальний фонд вико­навчого провадження, затверджене постановою Кабінету Міні-{стрів України від 26 липня 1999 р. № 13512.

Виконавчий збір — це встановлена законом грошова сума, І яку стягують з боржника у разі невиконання ним рішення доб-уровільно. Метою стягнення виконавчого збору є часткове фі-] нансУвання діяльності ДВС щодо здійснення заходів примусо­вого виконання рішення, а також стимулювання боржника що-| Д° виконання рішення добровільно.

Ставки виконавчого збору встановлено ст. 46 Закону. їх ви-| качають двома способами:

У процентному співвідношенні до предмета стягнення у Майнових справах;

Ро затвердження Порядку використання коштів виконавчого провад-

ніСТп- в\'іконавчого збору, стягнутого з боржника: постанова Кабінету Мі-Ст. іД/країН11 В\'Д 29 КВІТІ1Я 2004 Р- № 554 // ову- — 2004. — № 17. —

. — 1999. — № 30. — Ст. 1538.

74

•іаіііі і

^ викоішвчого провадження

75

2) у твердій грошовій сумі у справах немайнового характЄру

Виконавчий збір становить десять відсотків від наіьЖНо..

Про стягнення виконавчого збору державний вико(%ВЄць виносить постанову, яку затверджує начальник відповііного відділу ДВС.

Виконавчий збір не стягується:

• зі страховиків, які здійснюють державне обов\'язкове сте страхування;

• при виконанні державними виконавцями рішень про стяг. нення коштів за державним обов\'язковим особистим Стра-| хуванням;

• з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавсівом.

• за виконавчими документами про конфіскацію майна, стяг.| нення періодичних платежів, стягнення виконавчого \'бору 1 накладення арешту на майно для забезпечення поз>>вних| вимог.

Постанова про стягнення виконавчого збору виносить^ т: еля першого надходження виконавчого документа держаіН0Му виконавцеві. За наступних пред\'явлень до виконання ви^,нав. чого документа державному виконавцеві виконавчий збі} стя. гується в частині, яку не було стягнуто при попередньої^ ви. конанні. Стягнутий із боржника виконавчий збір зарахов)ється до коштів виконавчого провадження.

Якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для пО}НОго задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплач)ється пропорційно від стягнутої суми. Постанова про стягнену ви­конавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її вине­сення надсилається боржникові і може бути оскаржена }0 су­ду в 10-денний строк.

У разі закриття виконавчого провадження у зв\'язку з ска­суванням рішення, що підлягало виконанню на основі вико­навчого документа, виконавчий збір повертають боржник)ві.

Якщо ж виконавче провадження закінчено, а викон,вчий збір не стягнуто, постанову про стягнення виконавчого

піляють в окреме провадження, вона підлягає виконанню у

гальному порядку.

а начальником відповідного відділу ДВС, якщо боржник

платить витрати, пов\'язані з проведенням виконавчих дій, у

разі:

11 прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

21 смерті або оголошення померлим стягувача чи визнання його безвісно відсутнім або ліквідації стягувача-юридичної особи, якщо виконання вимог стягувача у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3) повернення виконавчого документа без виконання на вимо­гу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача.

Постанову про стягнення виконавчого збору може бути скасовано за поданням державного виконавця начальником відповідного відділу ДВС у разі:

1) смерті або оголошення померлим боржника або визнання його безвісно відсутнім чи ліквідації боржника-юридичної особи, якщо виконання обов\'язків боржника у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

2) недостатності майна юридичної особи-боржника, що лікві­ дується;

3) скасування рішення суду або іншого органу (посадової осо­ би), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого до­ кумента.

Інструкція про проведення виконавчих дій також визначає частку коштів, які сплачують у формі виконавчого збору. По­ловину коштів виконавчого збору витрачають безпосередньо на проведення виконавчих дій. Другу половину виконавчого збору згідно з п. 2.4 Інструкції про використання і облік кош­тів спеціального фонду виконавчого провадження та звітності По них, затвердженої наказом Мінюсту від 11 жовтня 1999 р. ■^ 65/5, зареєстрованої в Мінюсті 14 жовтня 1999 р. за 2 \'01/3994, районні, міські, районні в містах відділи ДВС від-овідних управлінь юстиції раз на місяць перераховують Го-вному уПравлінню юстиції Мінюсту в АР Крим, обласним, ,.,\'вському та Севастопольському міським управлінням юсти-Для подальшого використання, у тому числі на виплату ви-

76

Глава 5.

Стад\'1\'

виконавчого провадження

77

нагороди державному виконавцеві (п.

Витрати на проведення виконання (або, як зазначено в Законі, витрати на організацію та проведення виконавчих дій) — це витрати, пов\'язані із проведенням виконавчих дій у кожній конкретній справі, які покладаються на боржника у ра­зі невиконання ним рішення добровільно.

До них належать кошти, необхідні для (витрачені на):

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) оплати праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інших необхідних витрат для забезпечення належної органі­ зації виконання рішень органами ДВС.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викли­ків, постанов державного виконавця тощо) та інших докумен­тів, які використовують у виконавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, телеграфного, модемного зв\'язку, проїзд державного виконавця, оплату за експлуатацію ЄДРВП та інші витрати на забезпечення виконавчого провад­ження (п. 4.15.1 Інструкції про проведення виконавчих дш).

Про стягнення з боржника витрат, пов\'язаних з організаці­єю та проведенням виконавчих дій, державний виконавець ви­носить постанову, яку затверджує начальник відповідного від­ділу ДВС. Постанову про стягнення з боржника витрат, пов\'я­заних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бу­ти оскаржено сторонами до суду у 10-денний строк.

Авансування витрат виконавчого провадження — це витра­ти, які вносить стягувач для проведення виконавчих дій, вони належать до складу коштів виконавчого провадження і підляга­ють поверненню у першочерговому порядку (ст. 48 Закону).

\' Однак відповідно до положень бюджетного законодавства на 2004 рік встановлено інший порядок використання коштів, сплачених як виконавчий збір. Відповідно до ст.ст. 2 та 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27 листопада 2003 р. (ОВУ. — 2003. — № 49. — Ст. 2552) по 50 відсотків сум виконавчого збору, стягнутого ДВС, відносять до загального та спеціального фонду Державного бюджету України. У зв\'язку з цим дію положень ч. З ст. 46 Закону призупинено.

Авансування застосовують для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено зако­ном. Наприклад, за умови авансових внесків стягувача листи сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження може бути надіслано рекомендованими листами (ст. 27 Закону).

Кошти, які призначені для авансування витрат виконавчого провадження, стягувач може за погодженням із державним ви­конавцем внести на депозитний рахунок відповідного відділу ДВС. При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повні­стю повертається стягувачеві, якщо інше не передбачено зако­ном. Зокрема, не погашається авансовий внесок у разі прове­дення факультативного (необов\'язкового) розшуку боржника або майна.

Від авансування витрат виконавчого провадження слід відрі­зняти оплату окремих послуг стягувачем. Відповідно до ст. 44і Закону поштовий переказ стягувачеві стягнених грошових сум здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.