5.4. Оцінка майна

Проведення оцінки майна одна з найскладніших про­цесуальних дій, оскільки від результатів цього процесу залежить з одного боку реальність виконання вимог стя­гувача, а з іншого - охорона від порушення майнових прав боржника.

Загальним є правило, що оцінка майна боржника про­вадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

Але оцінити процент зносу одягу та взуття і визначи­ти, які з них мають зношеність більш, як на 50 відсот­ків,- це складна задача, і в певній мірі її вирішення має суб\'єктивні ознаки. Доцільно, в цьому випадку мати на увазі товарний вигляд. Тобто в тих випадках, коли річ має суттєві пошкодження та втратила товарний вигляд, остаточна мета стягнення - покриття майнових вимог стягувача втрачається. Отже, при оцінці майна необхідно брати до уваги, що наступною процесуальною дією має бути реалізація майна, а зберігання та реалізація некон­диційного майна, крім збільшення витрат на виконавче провадження, не призведе до бажаних результатів. Тому речі, що мають суттєві дефекти, підлягають оцінці з ура­хуванням можливості їх подальшої реалізації.

Передбачене в законі положення про те, що оцінка майна проводиться державним виконавцем за ринковими

241

цінами, які діють на день її проведення крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, сто­сується того регіону України де провадиться виконавче провадження.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про ціни і ціно­утворення» Кабінетом Міністрів України можуть вводи­тися методи державного регулювання цін і тарифів. От­же, в разі опису майна, на яке встановлені регульовані ціни, державний виконавець зазначає регульовані ціни і не приймає заперечень, щодо їх дійсності з боку борж­ника або стягувача.

У тому випадку, коли предмет викликає у державного виконавця сумніви у його реальній ціні, можуть бути за­пропоновані декілька підходів до вирішення цієї ситуації з урахуванням позиції сторін виконавчого провадження та особливостей стягнення.

Якщо оцінити окремі предмети складно (наприклад, у разі оцінки живописних полотен) і альтернативного майна немає для покриття всієї суми стягнення або у випадку конфіскації майна, державний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає у встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців науково-дослід­них інститутів судових експертиз або суб\'єктів підприєм­ницької діяльності, що мають відповідну ліцензію Мініс­терства юстиції України. У цьому разі оплата їх праці здійснюється зі спеціального фонду виконавчого провад­ження. Витрати на оплату винагороди експерту або спеці­алісту в установленому порядку стягуються з боржника. Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення

242

оцінки державним виконавцем, оскільки не погоджується з оцінкою конкретних предметів, то останній у встановлено­му порядку призначає експерта чи спеціаліста для визна­чення вартості майна.

Оскільки обом сторонам виконавчого провадження надане право заперечувати проти оцінки майна держав­ним виконавцем, а також враховуючи той аспект, що стягнення проводиться в інтересах стягувача та остаточ­но може бути йому запропоноване в якості компенсації його вимог. У зв\'язку з цим, доцільним є положення про вирішення спірності ціни майна в деяких випадках за погодженням обох сторін виконавчого провадження.

Запропоноване в ч. 2 ст. 57 цього Закону положення про право сторін заперечувати можливість державним виконавцем проводити оцінку майна при його описі в деякій мірі може використовуватись сторонами для затя­гування виконавчого провадження. Особливо це стосу­ється виконавчого провадження щодо конфіскації майна. Однак, при конфіскації майна без задоволення вимог кредиторів вартість описаного майна в першу чергу ін­тересує фінансові органи, а не боржника, тому було б доцільно в цьому випадку призначати експертну оцінку описаного майна лише за ініціативою державного вико­навця, а боржника позбавити права заперечувати проти проведення державним виконавцем оцінки. Отже, в цьо­му випадку державний виконавець зможе описати все майно зазначивши вартість того майна, в ціні якого він не сумнівається, а інше опише лише стосовно його характер­них особливостей, а після вилучення проведе експертну оцінку його вартості за місцем подальшого зберігання. Але в цьому випадку реалізація конфіскованого майна має здійснюватись лише після набрання вироком суду закон­ної сили і тільки після сплину десятиденного терміну (авт.), в який зацікавлені особи зможуть захистити свої правав разі опису неналежного боржнику майна.

Забезпечення прав сторін потребує уточнення стосовно їх прав на оскарження оцінки майна до суду, оскільки в разі відсутності заперечень проти оцінки окремих предме-

243

тів опису, проведеного державним виконавцем, та відсут­ності заперечень проти проведення державним виконав­цем оцінки, сторони мають позбавлятися права на таке оскарження.

Закон не передбачає заміни експерта або спеціаліста, в разі незгоди з їх висновком стосовно ціни майна, оскільки відвід останніх має бути вмотивованим об\'єк­тивними обставинами, передбаченими ст. 17 цього Зако­ну. Враховуючи також процесуальну неможливість при­значення повторної або додаткової експертизи, оскільки таке положення не передбачено законом, є можливість зробити висновок про встановлення ними остаточної ціни майна у виконавчому провадженні. Тому саме їх оцінку сторони можуть оскаржити до суду.

Крім того, доцільно поширити дію ч. З ст. 57 цього Закону та надати право на оскарження оцінки майна тре­тім особам, майно яких під час опису знаходилось у боржника, коли воно було реалізованим. Коли ж зацікав­лені власники звертаються з позовом про виключення майна з акта опису, ціна майна, переважно, не буде мати юридичного значення, крім випадків розподілу спільної сумісної або спільної часткової власності.