Зупинення та закриття провадження в справі. Залишення позову без розгляду

Цивільне процесуальне законодавство дає можливість говорити про два види припинення провадження у справі, які відрізняються за строками, підставами та наслідками: тимчасове припинення провадження у справі та закінчення провадження без ухвалення рішення суду по справі.

Тимчасове припинення провадження у справі може мати місце у таких формах:

1) перерва в судовому засіданні,

2) відкладення розгляду справи;

3) зупинення провадження у справі.

У разі усунення обставин, які стали підставами для тимчасового припинення провадження у справі, процес у справі продовжується.

Зупинення провадження у справі, як інститут цивільного процесуального права, - це законодавчо закріплене припинення вчинення судом та іншими учасниками справи усіх юридично-значимих процесуальних дій, що обумовлено наявністю однієї із визначних у ЦПК підстав⁴'.

На відміну від відкладення розгляду справи, зупинення можливе тільки з підстав, визначених та конкретизованих в ЦПК України, і на строк, який хоча чітко і не встановлений нормами процесуального закону, однак визначений часовими межами існування обставин, які стали підставами для зупинення провадження. Відкладення розгляду справи здійснюється на строк, який конкретно визначається судом.

В цивільному процесі існує обов'язок суду зупинити провадження у справі (обов'язкові підстави зупинення) і право суду зупинити провадження (факультативні підстави зупинення). В окремих категоріях справ зупинення не допускається взагалі. Так, не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення

⁴⁰ Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний

коментар за заг. ред. д.ю.н., професора, академіка Академії наук вищої школи України М.М. Ясинка. К.: Алерта, 2018. С. 495 місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.

Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво - до залучення до участі у справі правонаступника;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 ЦПК України - до залучення до участі у справі законного представника;

4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення - до закінчення строку для примирення, визначеного судом;

5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участі судді;

6) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до

вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного,

цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу - на час хвороби учасника справи;

3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні - до припинення перебування у службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності - до розшуку відповідача;

5) призначення судом експертизи - на час проведення експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів (ст.

7) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів;

8) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом;

9) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі таке провадження поновлюється. Поновлення здійснюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України. Однак закінчення розгляду справи може бути без вирішення справи по суті і в такому разі закінчення справи оформляється постановлениям ухвали. Закінчення справи без винесення судового рішення може мати місце у двох формах:

1) закриття провадження у справі;

2) залишення заяви без розгляду.

Ці процесуальні дії відрізняються підставами та процесуальними наслідками.

Суд закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 205 та 207 ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Підставами для закриття провадження у цивільній справі є:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають прав онаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Основним наслідком закриття провадження у справі є те, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Однак наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Залишення позову без розгляду - це процесуальна дія, яка полягає у закінченні справи без винесення судового рішення у справі, що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Підстави для залишення позову без розгляду чітко визначені в процесуальному законі і мають виключний характер.

Позов залишається без розгляду за наявності таких обставин (ст. 257 ЦПК України):

1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на це варто вказати, що в цивільному процесі є ряд схожих понять: «відсутність підстав для звернення до суду в інтересах іншої особи», «відсутність у особи права, за захистом якого вона звернулася», «відсутність повноважень на ведення справи» та «відсутність цивільної процесуальної дієздатності». Процесуальним законом визначені різні процесуальні рішення за результатами їх встановлення.

Вочевидь, підстава, встановлена п. 2 ст. 257 ЦПК України передбачає встановлення повноважень у особи, яка звертається до суду в інтересах іншої особи на захист її прав та інтересів. При визначенні питання про застосування цієї підстави для залишення позову без розгляду суд не має визначати, чи належить право позивачу чи ні. У разі, якщо суддя встановить, що з вимогою звернулася не правомочна особа, тобто відсутні факти активної легітимації, то він має прийняти рішення про відмову в задоволенні позову, а не залишати позов без розгляду.

Прикладом, залишення позову без розгляду без достатньої підстави, може стати таке рішення:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану в наслідок ДТП в розмірі 20133,56 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Після відкриття провадження у справі судом було встановлено, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не є власником автомобіля марки ГАЗ 32213-14 д.н. НОМЕР_1, якому було завдано пошкодження при ДТП від 06.01.2019 року, а є лише особою, яка має право керувати автомобілем на підставі довіреності.

Згідно з довіреністю на розпорядження і управління автомобілем від 15.10.2011 року позивач ОСОБА_1 не має прав на подання позовної заяви до суду з вимогою відшкодування шкоди щодо автомобіля марки ГАЗ 32213-14 д.н. НОМЕР_1, якому було завдано пошкодження при ДТП від 06.01.2019 року, який на праві власності належить ОСОБА_3.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду, з тих підстав що позовну заяву

від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має

повноважень на ведення справи^[40].

За цією підставою може мати місце залишення без

розгляду позову в частині окремих вимог.

Наприклад: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

Позовна заява підписана адвокатом Герасимчуком С.П. як представником. Матеріали справи містять договір №57/19-ц про надання професійної правничої допомоги від 17.04.2019, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Герасимчуком С.П. та ордер. Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1 цього договору адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: надавати усні та письмові

консультації з питань захисту прав та інтересів клієнта, представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судах всіх рівнів, а також органах держаної влади, на підприємствах, а установах, організаціях всіх форм власності, з питань захисту прав та інтересів клієнта, пов'язаних зі збільшенням розміру аліментів на сина.

Суд, погодився з твердженням відповідача, що вказаний перелік є вичерпним та не містить повноважень представника на подання позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дитину. Додаткові витрати на дитину не є аліментами.

З огляду на викладене позовну заяву в частині вимог про стягнення додаткових витрат суд залишив без розгляду.

Щодо стосується питання про витрати на правничу допомогу, то суд зауважив, що вказане питання не є позовною вимогою, а тому не може бути залишене без розгляду. Витрати на правничу допомогу є одним із видів судових витрат та їх розподіл здійснюється судом за наслідками розгляду справи відповідно до положень ст. 141 ЦПК України^[41].

3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;

4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог щодо змісту та форми позовної заяви, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;

10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;

11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Питання для самоконтролю:

1. Які етапи розгляду справи по суті?

2. В якому порядку досліджуються докази по справі? Хто і коли визначає порядок дослідження доказів?

3. Яка мета проведення судових дебатів?

4. Який порядок прийняття та проголошення судових рішень?

5. В чому суть закінчення провадження у справі без постановлення судового рішення?

6. Які підстави закриття провадження у справі, визначені ЦПК України?