Засоби усунення недоліків рішення судом, який його постановив
Відповідно до ч. 8 ст. 268 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених ЦПК України. Тобто, у разі проголошення незаконного чи необґрунтованого рішення, суд, який його ухвалив, не може виправити це рішення.
Засобами усунення недоліків рішення судом, який його постановив, є:
1) виправлення арифметичних помилок
Не буде арифметичною помилкою неправильне застосування методик обрахування стягнень. Так, наприклад, якщо судом при обчисленні середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі було взято не робочі дні, а календарні, то буде мати місце не виправлення арифметичної помилки і її виправлення судом, який постановив рішення, а незаконність судового рішення з подальшим апеляційним переглядом.
Приклад, рішення суду першої інстанції за позовом про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі мотивовано наявністю вини відповідача у затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, починаючи з 24 червня до 11 липня 2016 року включно, оскільки лише 12 липня 2016 року її було допущено до роботи і розпочалося нарахування заробітної плати. Стягнуто з відповідача 1 656,31 грн.
Рішенням же апеляційного суду позов задоволено частково, стягнено з відповідача середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24 червня по 11 липня 2016 року в сумі 974,30 грн без врахування обов'язкових платежів. Таке рішення мотивоване тим, що місцевий суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував до них відповідні правові норми, однак припустився помилки при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, взявши за основу не робочі дні, а календарні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився саме з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, зокрема, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.
27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.Відповідно до пункту 5 розділу JV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих І днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку)[44].
2) роз'яснення судового рішення
Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Ч. 2 ст. 271 ЦПК України встановлено умови, за яких судове рішення може бути роз'яснено: подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
У ухвалі від 01.08.2019 у справі № 667/7960/14-ц
Верховний Суд зазначив, що зі змісту статті 271 ЦПК України вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення.
Касаційний цивільний суд вказав, що тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.Так, у справі № 2-358/2004 вирішувалось питання про поділ житлового будинку. Особа звернулась до суду з заявою про роз’яснення рішення суду, оскільки їй було незрозуміло чи були за рішенням суду виділені їй у власність як окремі об'єкти нерухомого майна приміщення будинку та надвірні будівлі і споруди з будинковолодіння. Суд відмовив у роз’ясненні судового рішення оскільки зі змісту мотивувальної та резолютивної частин рішення вбачається, що приміщення у житловому будинку та надвірні будівлі виділені сторонам і майно залишилось у спільній частковій власності.
Особа звернулась з касаційною скаргою на таку ухвалу та зазначала, що судом апеляційної інстанції безпідставно не роз'яснено судове рішення, що викликає труднощі у питаннях реєстрації права власності, оскільки у рішенні не зазначено норму матеріального права, на підставі якої вирішено спір, не вказано про припинення спільної часткової власності.
Однак Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі у зв’язку з необґрунтованістю касаційної скарги, оскільки заявником порушено питання роз'яснення рішення суду в аспекті припинення права спільної часткової власності, що виходить за межі предмету судового розгляду, за наслідками якого ухвалено судове рішення (ухвала від 29.07.2019 у справі № 2-358/2004).
Варто звернути увагу на справу № 690/436/17, де ВС відмовив у роз’ясненні власної ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження та зазначив, що така ухвала не відноситься до рішень, право на роз'яснення яких передбачено статтею 271 ЦПК України та зазначена ухвала не може бути об'єктом роз'яснення (ухвала від 17.07.2019).
3) постановления додаткового рішення (ст.
270 ЦПК України)Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 ЦПК України.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Питання для самоконтролю:
1. Що таке судове рішення?
2. Які наслідки набрання рішенням законної сили?
3. Яке рішення є законним?
4. Яке рішення є обґрунтованим?
5. Які недоліки можуть бути усунуті ти судом, який його постановив?
6. Що означає обов'язковість судового рішення?