ВСТУП

За сучасних умов функціонування правосуддя, яке має забезпечити права, свободи суб’єктів права і правові цінності демократичного суспільства, найактуальнішого значення набуває дослідження справ окремого провадження у цивільному процесі як складової частини цивільного процесу України.

В окремому провадженні здійснюється захист інтересів найбільш незахищених верств населення: дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, осіб, які можуть бути визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими, осіб, які мають психічні захворювання.

Знання особливостей розгляду групи справ, які входять в окреме провадження є обов’язком кожного юриста-студента. Залежно від напрямку професіональної діяльності обсяг цих знань може бути різним, але фахець у галузі права, повинен знати і розуміти загальну модель (конструкцію) судового захисту як спірних правовідносин, так і правовідносин в яких необхідно підтвердити наявність або відсутность юридичних фактів.

На основі комплексного аналізу чинного законодавства, процесуальних процедур та судової практики, ми намагаємося сформувати у читачів системний підхід у підготовки і розгляді справ в порядку окремого провадження з урахування специфіки кожної окремої справи.

Кожна справа, яка розглядається в окремому провадженні є індивідуальною ії аналіз і дослідження потребує знань з різних галузе права: медичного, банківського, цивільного, житлового та інших. Для правильного застосування цих норм виникає необхідність в урахуванні певної специфіки процесуального характеру і можливості втановлення загальної процесуальтної формули, яку можна використовувати для підготовки та розгляду відповідної групи цивільних справ. Групи справ окремого провадження характеризується самостійними вимогами та метою, суб’єктивним складом, предметом доказування, колом засобів доказування, розміром судових витрат, підсуднісю, нормативно-правовим регулюванням тощо.

За час дії Цивільного процесуального кодексу України напрацьовується судова практика розгляду справ окремого провадження. Підвищений практичний та теоретичний інтерес науковців позитивно впливають на ступінь розробки проблем окремого провадження як в Україні, так і країнах СНД. Характер судової діяльності в окремому провадженні з точки зору юрисдикційності визначаєтся тим, що законодавець покладає на суд не притаманну йому функцію установлення тих чи інших обставин без розв’язання спору про право, тобто здійснення, так би мовити, «судового управління».

В основі такого рішення можуть бути лише припущення, оскільки розгляд справ «судового управління» суддею як суб’єкта судової влади в межах процедур судочинства засновується на презумпції належного розгляду справи за умов гарантій незалежності та справедливості.

Методика викладення матеріалу у посібнику дозволяє використовувати цю книгу у якості посібника для студентів-юристів при вивченні навчального курсу «Окреме провадження у цивільному процесі», а також для юристів- практиків та інших осіб, які цікавляться проблемами окремого провадження.