ЗАСАДА ПОВАГИ ДО ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ

На рівні міжнародних стандартів, що стосуються прав лю­дини, нормативне закріплення засади поваги до людської гід­ності міститься у низці міжнародно-правових документів. Так, наприклад, ст.

Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях нелюдського чи такого, що принижує його гідність, пово­дження і покарання. Аналогічні положення є у ст. 7 Міжнарод­ного пакту про громадянські і політичні права й у ст. 3 Конве­нції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ця засада кримінального провадження передбачається ст. 11 КПК України, зміст якої полягає в тому, що:

а) під час кримінального провадження слід забезпечити повагу до людської гідності, прав і свобод кожної особи;

б) забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосуванням такого поводження, утри­мувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність;

в) кожен має право захищати всіма засобами, які не забо­ронено законом, свою людську гідність, права, свободи та ін­тереси, порушені під час здійснення кримінального прова­дження.

На виконання вищевказаних приписів у ст. 68 Конституції України наголошується на тому, що кожен зобов’язаний неу­хильно додержуватися Конституції України та законів Укра­їни, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших лю­дей. Це означає, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань кореспондує обо­в’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію й таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. До того ж ст. 32 Конституції України гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і чле­нів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформа­ції, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової ре­путації мають забезпечувати баланс між конституційним пра­вом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на

повагу до людської гідності, конституційними гарантіями не­втручання в особисте й сімейне життя і судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фі­зичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1).

Повага до людської гідності є однією із загальних засад кримінального судочинства та знаходись своє безпосереднє віддзеркалення у положеннях, що стосуються окремих проце­дур. Так, наприклад, слідчий суддя або суд можуть прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закри­тому судовому засіданні у разі необхідності запобігти розголо­шенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи (п. 3 ч. 2 ст. 27 КПК України); отримання доказів унаслідок катування, жорстокого, нелюд­ського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосуванням такого поводження тягне за собою визнання їх недопустимими (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК України); обшук особи може проводити лише слідчий тієї ж само статі (ч. 5 ст. 236 КПК України); проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небез­пека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завда­ється шкода (ч. 4 ст. 240 КПК України); освідування, яке супро­воджується оголенням освідуваної особи, здійснюється осо­бами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується (ч. 2 ст. 241 КПК України). Крім цього, слідчий, прокурор не мають права бути присутніми під час освідування особи іншої статі, коли це пов'язано з необхід­ністю оголювати особу, що підлягає освідуванню (ч. 2 ст. 241 КПК України); під час освідування не допускаються дії, які при­нижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров'я (ч. 4 ст. 241 КПК України), тощо.

14.