ЗАСАДА ДИСПОЗИТИВНОСТІ

Засада диспозитивності - правове положення, відповідно до якого суб’єктам кримінального провадження надається та забезпечується можливість у межах закону вільно обирати способи поведінки для захисту своїх прав, а також впливати на перебіг та результати кримінальної процесуальної діяльності.

Засада, закріплена у п. 4 ч. 3 ст. 129, ч. 1 ст. 63 Конституції України та ст. 26 КПК України, має міжгалузевий характер;

Основні положення засади диспозитивності:

- сторони кримінального провадження є вільними у вико­ристанні своїх прав у передбачених КПК України межах та у пе­редбачений КПК спосіб;

- закриття кримінального провадження є наслідком від­мови прокурора від підтримання обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України;

- слідчий суддя і суд у кримінальному провадженні вирі­шують лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх компетенції КПК України;

- кримінальне провадження у формі приватного обвину­вачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

24.